НЕ ЗУПИНЯЮЧИСЬ НА ДОСЯГНУТОМУ, АБО про те, як звичний формат обговорення реформ набуває ознак непересічності (за результатами Галузевих Форумів місцевого самоврядування, організованих і проведених АСОЦІАЦІЮ МІСТ УКРАЇНИ) — Nov 16, 2017 10:45:16 AM

Викривачі корупції, або про нову спільноту демократичної України — May 17, 2016 12:02:09 PM

Дослідження АКМЕ: запрошення до участі — Mar 13, 2016 7:56:16 AM

НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК ОБ’ЄКТ ДОСЛІДЖЕННЯ : соціально-психологічні аспекти — Feb 29, 2016 9:20:24 AM

НЕУРЯДОВІ ОРГАНІЗАЦІЇ ЯК РЕСУРС ЗДОРОВОЇ НАЦІЇ

НУО бувають різні. Проте сьогодні говоримо про такі, без яких неможливо долати бар'єри на шляху до здоров'я позитивним жінкам. Бо, якщо раніше говорили, аби не зарікалися від тюрми та суми, то, наразі, ніхто не може бути застрахованим від того, що не доведеться стикнутися з ВІЧ

Не зважаючи на те, що вже понад трьох десятиліть такі абревіатури як ВІЧ і СНІД широко відомі на теренах України і не становлять жодних ускладнень для розуміння, про що йде мова, тим не менше, ці слова все одно залишаються негативно забарвленими. Боїмося? Остерігаємось? Хочемо дистанціюватися? Та найгірше в цьому переліку те, що стихійний негатив часто транслюється на особу, яка живе з цим статусом. Чому? Звісно, можна обвинувачувати соціум в необізнаності, жорстокості, нетолерантності тощо. Проте, можна й зауважити, що людині притаманно оберігати себе від невиправданих ризиків, від загроз життю тощо. Якщо мало знаємо про явище, то й відчуваємо небезпеку.

А є чудовий вихід: почути одне одного, допомогти не просто вижити, а гідно жити, працювати на благо спільноти, розбудовувати нашу країну. І головне - не обмежувати прав людей тільки через те. що у них інший статус.

Саме про це йшлося на 5-му Національному Жіночому Форумі з ВІЛ та СНІД з міжнародною участю, який відбувся в середині жовтня 2019 року в Києві. "Ми більше, ніж пацієнтки" - таке гасло зібрання, яке називає себе "сестринським", "родинним", "найріднішим". Обговорення результатів дослідження, проведеного на базі спільноти жінок, які живуть з ВІЧ, - одна з родзинок цьгорічного Форуму.

Оптимістичне враження від відповідей на питання, які стосувалися досвіду отримання послуг з охорони здоров'я, перебивалося здивуванням від даних, які стосувалися обізнаності опитуваних із своїми правами. Що маємо на увазі?

Перш за все зупинимось на аналізі досвіду отримання послуг щодо охорони здоров'я. Методологія дослідження заснована на твердженнях. До кожного із 7 твереджень пропонувалося обрати відповідь, котра найбільшою мірою відповідає думці респондентки: абсолютно згодна, згодна, не знаю, не згодна, категорично не згодна. Відомо, що шкала Лайкерта, застосована до цього пулу питань, спрямована на те, аби встановити, яка міра погодженості чи непогодженості є найбільш поширеною. Іншими словами - дізнатися, яка оцінка обирається найчастіше.

Що бачимо? Найчастіше жінки згодні з тим, що:

• вони отримують такі ж послуги, що і будь-яка інша жінка, коли звертаються за медичними послугами;

• медпрацівники не розголошують ВІЧ-статус чи інші деталі про жінку без її дозволу;

• у разі порушення прав, як жінки з ВІЧ, є до кого звернутися за правовою допомогою.

Найчастіше абсолютну згоду опитувані висловлюють, коли мова йде про:

• поінформованість про лікування в регіоні, країні;

• можливість отримати безкоштовне і якісне лікування та інформацію з цього питання;

• надання всієї необхідної інформації для прийняття рішення про початок чи продовження лікування, без тиску з боку медичного персоналу.

І от на фоні такого виявлення абсолютної згоди чи просто згоди, твердження щодо обізнаності зі своїми правами та поінформованості оскарження дій у разі їхніх порушень медустановами, виглядає інакше - найчастіше респондентки вибрали відповідь "не знаю".

Продовженням такої розгубленості жінок є результати відповідей на пул питань, які стосуються досвіду сексуального і репродуктивного здоров'я.

Так, на твердження, які стосувалося (а) можливості у разі необхідності отримати безкоштовне лікування безпліддя тощо, (б) доступу до безкоштовної післяабортної допомоги та (в) усиновлення дитини, то відповідь "не знаю" обирають відповідно (а) 180 і (б) 173 з 482 опитуваних та (в) 181 з 489 опитуваних.

Отже, висловлюючи щиру вдячність організаторам Форуму, їхнім партнерам, всім, хто підтримує цих мужніх та відкритих до співпраці жінок, доходимо висновк,. що всі ми вельми мало інформуємо суспільство про їхні права, діяльність, їхнє прагнення допомогти всім, хто опинився в складних життєвих обставинах. Треба виправляти помилки. які можуть коштувати іншим життя. Не менше...

НАСЛІДКИ БОЙОВИХ ДІЙ: ТРОХИ ПРО ТЕОРІЮ, А ТАКОЖ ПРО ПРАКТИКУ, БІЛЬШЕ –

ПРО ВІРУ В ЗДОРОВИЙ ГЛУЗД УКРАЇНЦІВ

Гострота питання про реабілітацію учасників ООС не викликає жодного сумніву, як і необхідність допомоги членам їхніх родин. Не перебільшуючи, зауважимо, що вельми складно визначити міру необхідної уваги до тих, хто, не думаючи про себе, став на захист українських кордонів і закрив нас собою, аби повернути їх до мирного життя.

Багатоаспектність питання відновлення повноцінного й якісного життя учасників бойових дій – це не тільки завдання безпосередньо уряду, міжнародної спільноти чи волонтерів. Зараз потрібні не тільки спеціально підготовлені висококваліфіковані фахівці чи курортні установи. Реабілітація поранених, скалічених, тих, хто кожного дня бачив загиблих і сам готовий був іти на смерть заради своєї країни – це гідна мета для всього суспільства.

Що може пересічний українець? Варто пам’ятати про ресоціалізацію у спільноту, яка не має досвіду воювання, і може тільки змовчати на крик: «А ти там був? Що ти бачив? На твоїх руках помирали побратими?». Ми мусимо обережно й з повагою ставитись до тих, хто повернувся з кошмарів, розуміючи, що різниця досвідів не дає нам права на зауваження щодо стандартів повсякденного життя, бо з часом симптоми пост-воєнної практики життя стають сильнішими: безсоння, дратівливість, небажання контактувати з «мирними» на теми подальшої життєдіяльності, натомість намагання постійно перебувати в стані «пережитого».

Реабілітація і ресоціалізація важлива не тільки для безпосередніх учасників ООС чи їхніх родин, а для всього суспільства.

Що ми знаємо про міжнародний досвід і результати наукових досліджень? Передусім, як свідчать наукові джерела, це проблема найближчих десятиліть, і тому варто дружно допомагати медикам, психологам, волонтерам на місцях відновлювати соціальну адаптованість та високоякісне функціонування військовослужбовців.

Так, науковцям відомо про «в’єтнамський» та «афганський» синдроми: самогубства, замкнутий спосіб життя, асоціальність, алкоголізм, наркоманія, криміналізація. Як пише психолог М. Кехтер, після війни у В’єтнамі Сполучені Штати Америки втратили людей значно більше, ніж під час бойових дій (за джерелом: А. Потіха, наук. співроб. СІАЗ НБУВ. Соціально-психологічна та медична реабілітація учасників АТО Електронний ресурс : режим доступу :

Розвиток практик з реабілітації учасників бойових дій історично сягає в часи першої світової війни. У відповідь на потреби постраждалих солдат і виникли сучасні наукові знання і медичні, і психіатричні, і психологічні, як і фізіологічні, з фізичної та трудової терапії, реабілітаційної інженерії та ін.

Аналіз досвіду першої світової війни засвідчив, що недостатньо лише лікувати кінцівки поранених солдатів; також необхідно навчити їх жити з каліцтвом і реалізовувати потенціал виживання вже в мирний час. Варто пам’ятати, що кількість тих, хто потребує допомоги буде постійно зростати впродовж щонайменше двадцяти років. А це – величезний фінансовий, політичний, соціально-психологічний чинники нової реальності і для держави, і для суспільства.

Готуючись до неї варто перечитати нотатки й дослідження, які віддзеркалюють досвід перспективних практик

Думаємо, слід наголосити, що досвід першої світової війни представлено в багатьох наукових розвідках, які ставили за мету вивчення наслідків війни

Друга світова війна спрямувала технологічний процес на створення допоміжних пристроїв для покалічених: інвалідних колясок, протезів, штучних кінцівок, що вплинуло на якість життя тих, хто вижив.

У наш час наука допомагає людям з обмеженими можливостями стати активними учасниками спортивних і творчих рухів. Розвиток комплексної міждисциплінарної нейрореабілітації сприяє лікуванню травм хребта, ін.. що стає надією для тяжкопоранених.

Та в Україні замало простих протезів, яких потребують інваліди. Навіть їх, які не відрізняють якістю і зручністю, не сприяють активному життю, перетворюючи його на постійне випробовування, не вистачає. Британські протези, Д. Боендера, розробника штучного колінного суглобу Very Good Knee, який сьогодні продає британська компанія Orthomobility Ltd. і Д. Боендер, розробник штучного колінного суглобу Very Good Knee, який сьогодні продає британська компанія Orthomobility Ltd. які засновані на новому штучному суглобі, значно якісніше, а втім їхня ціна й кількість тих, хто їх потребує, Д. Боендер, розробник штучного колінного суглобу Very Good Knee, який сьогодні продає британська компанія Orthomobility Ltd. постійно збільшуються…

А найголовніше, як ми думаємо, перечитавши й переосмисливши досвіди інших країн, запровадити нову філософію, нашу, яка сприятиме піднесенню України на новий виток розвою (див. Як філософія суспільства формувала практику професійної терапії протягом останніх 100 років : How Society's Philosophy Has Shaped Occupational Therapy Practice for the Past 100 Years / Електронний ресурс : режим доступу :

Будемо сподіватись, що нові орієнтири задасть Національний круглий стіл з питань реабілітації учасників бойових дій, який відбудеться 24 січня ц.р. Його учасники будуть шукати відповіді на важкі й вадливі питання: Як в умовах недовіри соціуму до урядових і громадських ініціатив можна змінити ситуацію на краще? Як удосконалити якість життя військових, допомогти учасникам бойових дій подолати численні побутові проблеми? Організатори - Громадська організація учасників бойових дій та ветеранів силових структур «Борись!».