Громадський супровід земельної реформи або про консолідацію місцян і селян навколо земельних відносин
Post date: Jun 30, 2017 8:05:33 AM
Є теми, обговорення яких досить однозначно або розшаровує суспільство, або спричиняє дружбу проти неприятеля. Серед таких тем, наприклад, відкриті реєстри. Сьогодні хтось "за", хтось "проти", а завтра - інший розклад, і утворюється нове товариство. І все суспільство спостерігає за тим, як парламентарів протистоять чиновникам, а потому вони вже пліч-о-пліч виступають проти журналістів і громадських діячів.
Але є тема, яка кожним українцем сприймається як надважлива, як така, що визначає саму можливість почувати себе впевнено і захищено. Це - Земля. Ставлення українців до Землі - це предмет окремих розвідок. Ми ж поговоримо про те, як земельна реформа спроможна консолідувати суспільство і що може зробити громадянське суспільство задля того, аби кожен пересічний співвітчизник почувався більш впевненим і захищеним, бо має "свою" землю.
Що знає пересічний українець про перебіг земельної реформи? Чого він очікує від того, що земля стане предметом купівлі-продажу?
І ось відповіді на ці питання, на жаль, розшаровують суспільство на тих, для кого це надважлива і тих, кого це не стосується, бо перші же мають землю, а у других її нема і, навряд чи, в найближчому майбутньому вони її отримуючи. Звісно, мова йде про сільських мешканців і представників індустріальних центрів. Проте і одні, і другі переконані в тому, що:
- Вже всі землі скуплені;
- Якщо якась земля й залишилася, то все одно грошей у пересічного українця нема;
- Іноземці не сидять, склавши руки, і вже серйозно зазіхань на землю;
- Багатий завжди правий і рейдери будь-якої миті заберуть землю.
Як хочеться написати, що це упередження, що такого не може бути в Україні апріорі тощо. На жаль, треба з жалем констатувати, що думка пересічного українця - це увиразнені формули відчуження найдорожчого для нього - Землі.
Проте найголовніше, це те, що можна і треба роботи НУО, аби сакральне ставлення українців до Землі не стало в найближчому майбутньому перекрученим і знеціненим.
Далі буде.
Найпершим завданням для НУО є доступне і актуальне інформування громадян, яке краще організовувати в змішаних групах. Звісно, просвітницька робота з питань земельної реформи триває не один рік. До речі, земельна реформа в Україні триває понад двох десятиліть, що є саме по собі фактом, гідним уваги, проте з присмаком болі. Зазвичай, для того, аби результат інформаційної роботи був значущим, прицільно працюють на конкретну аудиторію. Ми ж маємо на увазі, що інакший принцип - принцип різноманітної аудиторії - може утворити підгрунтя для об'єднання українців.
Про що можна інформувати?
По-перше, про перспективи спільної зайнятості та самозайнятості.
По-друге, про сенс аутсорсингу.
По-третє, про можливості партнерства в моніторингу земельних ресурсів.
Наступне завдання - адвокасі-кампанії.
Адвокація може розгортатися в таких напрямах:
- інформаційно-просвітницька діяльність на основі переконливих фактів щодо наслідків створення вільного ринку землі;
- просування ідеї громадського моніторингу за діяльністю агрохолдингів;
- підтримка консультацій з громадськістю як дієвого способу прийняття виважених рішень.
Така робота має відбуватися на всіх рівнях. Проте активісти НУО мають зважати на те, що саме місцевий рівень адвокації є базовим в справі розвінчання міфів, становлення прихильного ставлення пересічних українців до нових земельних відносин. Регіональну адвокацію доречно посилювати задля просування комплексних рішень, зокрема таких, ухвалення яких можливе виключно на обласному рівні. Для міжрегіональної чи всеукраїнської адвокації ключовими завданнями є публічний діалог з органами центральної влади, парламентаряди стосовно прозорих механізмів операцій на ринку землі.