Post date: Feb 29, 2016 9:20:24 AM
Найбільш суттєві підвалини життя українського суспільства – політичні, економічні, соціокультурні – продовжують перемінюватися. В обставинах не прояснених суспільних, групових та індивідуальних потреб, мотивів, цінностей активізовані різноманітні соціальні суб’єкти та агенти соціальних дій. Розрізнені чи об’єднані, вони здійснюють вплив на суспільство, різний не тільки за потужністю, але й за характером – і позитивний, і негативний. Серед них є такі, що знаходяться у центрі психологічних досліджень, наприклад, актори прийняття політичних рішень, а є інші, які до цього часу залишаються на їх периферії. Серед останніх чільне місце посідають й неурядові організації (далі – НУО).
Відомо, що НУО здійснюють свою діяльність в інтересах суспільства, їх вважають маніфестацією демократичних сил та «совістю світу» [1]. До того ж, здобувши право говорити від імені громадян і суспільства в цілому, вони репрезентують владі, громадянам і суспільству своє бачення демократизації, оприлюднюючи в такий спосіб корпоративні інтереси чи пріоритети своїх стейкхолдерів.
А втім для суспільства, яке потерпає від корупції, протекціонізму, кумівства тощо, деякі сторони діяльності та їхні наслідки залишаються прихованими, недоступними й незрозумілими для «непосвячених». Через це НУО, так само, як і інші соціальні інститути, зокрема, освіта, спроможні породити соціальну дискримінацію на значно вищому рівні, вимислити незнані досі корупційні схеми. Якщо взяти до уваги, що НУО активно сприяють глобальним процесам, котрими надають світові заданого формату (такими є, зокрема, спрямоване поширення світових "правил гри"), то годиться вести мову про спроможність вітчизняних НУО забезпечити потрібний українському суспільству сценарій розбудови демократії, допомогти Україні набути гідного місця і ролі у процесах формування сучасного міжнародного правопорядку.
Аби зарадити негативним тенденціям у перебігу зазначених процесів необхідні певні дані про діяльність НУО. Проте, наразі незрозуміло, які з них покласти в основу виважених і переконливих з наукової точки зору висновків і передбачень щодо впливу НУО на: динаміку процесів формування конкурентної поведінки, розвитку соціальної мобільності, становлення особливостей поведінкових моделей громадських діячів і активістів, політичний та громадський зміст їхніх мисленневих схем.
Перед психологами постає завдання: визначити теоретико-методологічні та методичні засади опису й аналізу психологічних аспектів невияснених і непрозорих сторін феномену НУО на тлі несталої реальності, несформованих процесів розбудови громадянського суспільства; змістити функціональне навантаження досліджень у бік підсилення функції соціальної і політичної психології як "замовника соціальних змін", водночас послабляючи ставлення до них як до "виконавців державних замовлень".
Мета статті – розглянути перспективи уведення до кола актуальних проблем політичної й соціальної психології феномену НУО.
Розробленість теми. Зарубіжний досвід з вивчення феномену НУО стверджує його як чинник позитивних зрушень у соціокульльтурних, соціально-політичних, соціально-економічних та ін. процесах, і тому індикатором демократизації суспільства постають НУО, а не традиційні соціальні інститути (G. Clarke, А. Fodella, P. Willetts та ін.).
У спробах розкрити суть феномену через низку понять спостерігається неодностайність думок, проте для психології важливо, що за основу беруть особливості усуспільнення особи в процесі її об'єднування, організовування, угруповування з іншими чи секторальності. І тоді специфіка усуспільнення увиразнює ознаки приватності, добровільності, незалежності, масовості. Приклади понять: основна група; група тиску; група інтересів; приватна добровільна організація; незалежний добровільний сектор, організація третього сектору; масова організація та ін. [2, 303; 3, 18; 4 ].
Континуум вкладеного в поняття змісту є досить обширним: від “international pressure groups” [5; 6] до "private organizations” [7]; від “voluntary agencies” or “volas” [8, 26] до "антиурядових» (з китайської) [9, 96; 10, 7].
З нашої точки зору, наведений перелік понять не пояснює найбільш ефектний бік феномену НУО - стрімке розповсюдження в світі спільнот активних громадян, процес, який вже витлумачено як «associational revolution» [11].
В попередніх дослідженнях ми наголошували на чинниках, які прискорюють подібні активності окремих громадян і спільнот [12-15]:
1. Соціальна реальність трансформована різноспрямованими процесами – патріотизмом, демократичними новаціями, революцією гідності, а також кризами, тероризмом, міграцією, безробіттям. З’явився досвід для інституціонального закріплення громадянських свобод, прав і обов’язків в структурах із різними векторами докладання зусиль – формальній та неформальній освіті, державних та громадських об’єднаннях та ін.
2. Традиційні, юридично оформлені границі як невіддільний атрибут держави, її сили, самостійності та незалежності, набувають іншого смислу в контексті їхнього насильницького відторгнення. Переосмислення феномену зовнішніх загроз обтяжене проблемами цілевідповідності границь безпеці суспільства й держави, і тепер стає вагомим чинником суспільної та особистісної безпеки, благополуччя, насамперед психологичного, тощо.
3. Суперечності соціальної реальності штучно загострені слабким (само)контролюванням сучасних комунікацій, насамперед соціальних мереж в Інтернеті, вільним доступом до інформації будь-якого ґатунку водночас із високим рівнем її комерціоналізації. Стає нагальним оформлення й поширення в суспільстві якісно нових мисленневих схем, закріплення в соціальній свідомості належних критеріїв істинності інформації та її сутності, значущості й ролі в суспільстві.
Нами виокремлено наступні причини поширення феномену НУО на теренах України – це глобальні світоцивілізаційні та транснаціональні об’єднувальні процеси, поширення ідеї громадянського суспільства, активізація світових зусиль щодо України, а також системна криза в Україні. Їхні психологічні аспекти загострені:
– формуванням єдиного світового ринку через уніфікацію норм, стандартів, стереотипізацію уявлень про якісні послуги, якісні продукти;
– посиленням міграції через трансформацію сталих моделей поведінки;
– ідеями громадянського суспільства з їхніми незвичними політичними, соціокультурними, економічними ефектами, які торкнулися звичаїв як повсякденної форми социально-психологічного мислення.
Психологічні особливості НУО-спільнот зумовлені тим, що вони:
– як носії соціальної поведінки демонструють загалу свою здатність об'єднувати громадян в нові спільноти, змінюючи конфігурацію вже існуючих та розбалансовуючи усталене співвідношення сил їхніх лідерів, "переписуючи" загальну картину спільнот, принаймні на теренах України;
– як агенти соціальних дій змушєні: вдаватися до пошуку й реалізації все нових і нових активностей, при тому виказуючи суспільству й світові індивідуальний і груповий оптимізм, соціальне благополуччя; всякчас адаптуватися до нових вимог; перманентно оновлювати культурні картини світу; шукати інакших культурних ідентифікацій; пристосовувати до себе не-освоєні суспільством образи майбутнього; ліквідувати самотужки міру невідповідності буденної свідомості та нових мисленневих схем;
– як суб'єкти прийняття рішень переозначують фокус громадянських інтересів різних верств населення, значно підвищують їхню мотивацію щодо співпраці з органами державної влади, політичним істеблішментом, учасниками руху самоорганізації територіальних спільнот, пере-самовизначають статуси, ідентифікації, смисли, цінності, ін.;
– як субєкти повсякденної життєдіяльності постійно рефлексують: (а) індивідуальний життєвий шлях як спосіб уникнення невиправданих ризиків для себе й соціокультурної цілісності; (б) можливості самодіяльності й самозайнятості; (в) ідеї культуротворчості й себе як культуротворців (незалежно від термінології й дискурсів рефлексії).
Покладаючи в основу теорію культуротворчості, соціальна/політична психології здатні пояснити, як члени НУО:
– виявили соціально значущі мотиви конвенціональних угод із соціокультурною цілісністю для самоздійснення;
– обґрунтували культуротворчість як громадянський обов'язок свідомого члена суспільства задля розгортання для нього додаткових сценаріїв майбутнього;
– розвинули потреби у формуванні спільного з соціокультурною цілісністю образу майбутнього;
– навчилися здійснювати довгострокові проекти спільно з соціокультурною цілісністю;
– розвинули вміння доходити конвенцій з представниками інших НУО, фондів, громадських ініціативних груп чи об’єднуватись (професіонали/ дилетанти, активна меншість/пасивна більшість, еліта/маса) на політико-ціннісних та соціально ціннісних засадах;
– вмотивовані щодо засобів стримування й противаг, які виключають насилля і деструктивну поведінку, натомість розвивають толерантність;
– створили колективний сукупний культуротворчий потенціал.
Ключові умови самоорганізації громадянського суспільства: а) відносна спільність інтересів громадських організацій; б) взаємна відмінність і унікальність громадських організацій за деякими критеріями; в) взаємопов’язаність елементів громадянського суспільства; г) подолання атомізації громадянського суспільства [16, 624-625]. Тому проблематика майбутніх психологічних досліджень утворена нагальною потребою вивчення:
– механізмів всесвітньої координації громадянської активності та трансконтинентальної співпраці заради спрямованого використання НУО як інструменту співпраці суспільства і держави на всіх рівнях – від глобального до локального;
– психологічних засад вимірів усуспільненого індивіда як громадянина через обсяг, потужність, результативність вчиненого ним контролювання влади;
– психологічних чинників нагромадження й застосування нових форматів громадянської активності (зокрема, й НУО) як у світовому, так і національному масштабах;
– психологічних чинників формування спільноти НУО; психологічних засад розбудови внутрішньої мережі громадянського суспільства;
– психологічних механізмів подолання атомізації громадянського суспільства;
– психологічних засобів корекції амбівалентності суспільної свідомості;
– впровадження нових технологій у політичній та суспільно- громадській діяльності через привласнення соціальними/політичними суб'єктами і агентами соціальних/політичних дій сенсу неформальних конвенцій і партнерства, коли пріоритетною постає специфічна міжсуб'єктна взаємодія як реалізація ідеї спільних зусиль на недержавних засадах;
– психологічного супровіду процесів розбудови громадянського суспільства в Україні.
Переваги НУО – це підтвердження своєї необхідності групі, забезпечення її безпеки й статусності, зміцнення соціальних відносин, допомога іншим у подоланні психологічних наслідків безробіття, нестачі ресурсів, соціальної ізоляції, знаходження шляхів вирішення соціальних конфліктів, відмова від засобів насилля, мобілізація групового потенціалу для виходу з кризових станів, підсилення життєздатності спільноти. Отже, покращення життєдіяльності своєї спільноти – це головна мета НУО. Вона перевершує всі завдання й напрями роботи.
Найбільш цікавими є самодіяльність НУО та самозайнятість її учасників, але ці аспекти потребують окремих досліджень.
За наслідками пілотних досліджень у семи регіонах (м. Київ, м. Львів, м. Бучач Тернопільської обл., м. Черкаси, м. Запоріжжя, м. Бердянськ Запорізької обл., м. Вінниця, м. Одеса, м. Ужгород) при дослідженні більш, ніж трьох десятків НУО з несхожими цілями, рівнями функціонування, масштабами й напрямами діяльності, обсягами фінансування, ін. ми встановили окремі особливості НУО-спільнот. Спостерігаючи за тим, як здійснюється їхнє об’єднання на різних т.зв. «платформах», ми дійшли висновку, що нівелюючи розбіжності як окремих утворень, їхнє об’єднання увиразнює найбільш сильні й ваговиті з них.
По-перше. Особливості спільнот породжені єдиним витоком/порядком виникнення, спільною історією, схожими умовами зайнятості, постійними взаємодіями через використання сукупних ресурсів, які потребують звичного перерозподілу й обміну ними, а саме:
а) соціальна група створюється за ознаками спільної неформальної (рідше – формальної) освіти, єдності напрямів грантових конкурсів, належності до патронату чи креатури, а між собою вони взаємодіють через участь у заходах, за які звітують перед стейкхолдерами та бенефіціарами;
б) ресурси (матеріальні, економічні, соціальні, культурні, ін.) розподіляють асиметрично, що підносить конкурентність, співпрацю, партнерство, підтримує активність для доведення своєї ефективності;
в) міра схожості смислів і цінностей в межах групи тим вище, чим більше серед учасників осіб, для яких діяльність в НУО є формою первинної або вторинної самозайнятості за місцем первинної зайнятості (іншими словами – НУО створено за місцем професійної діяльності);
г) гомогенні підгрупи виділяють за наближеністю до (а) ядра соціальної групи та (б) володінням грантами.
Слід взяти до уваги, що: структурованість хронотопів НУО та їхні границі удавано розмиті, їх зумисне не виокремлюють – для більшої демократичності, мобільності, мотивів пересування кар’єрними драбинами вгору/ вниз; можливість нових ідентифікацій і соціалізації в нові спільноти збільшена через волонтерство та зв'язки між НУО; більшість уявлень про «хороше» суспільство відкориговані відповідно до нової соціальної реальності та його штучного унаочнення; ознаки формального та формального лідерства виправлені відповідно до демократичних ініціатив волонтерських рухів, громадських патріотичних об’єднань, ін.
По-друге. Непевним фактом, який виявлений в усіх обстежених НУО, є факт підміни професіоналізму (потрібного досвіду) учасників нерозбірливими критеріями, коли в проект відбирають учасників за ознаками «відповідності», яку для стороннього спостерігача не прояснюють.
На підставі проведеного аналізу через включене спостереження, опитування, інтерв’ю, тестування, експертну оцінку та ін. ми висновуємо, що:
– соціальні ефекти проектів НУО в обставинах суспільних криз, історичних розломів змінюють конфігурацію складників, коли їхні зміст, сила, післядія відіграють вторинні ролі, а на передній план виходять актуальність теми, швидкий зворотний зв'язок, емоційно-ціннісні відгуки;
– впродовж періоду поширення в Україні ідей громадянського суспільства й НУО як їхніх носіїв було тричі змінено конфігурацію складників соціальних ефектів від них; ці періоди можна співвіднести з певними світовими, трансконтинентальними, зовнішньополітичними чи зовнішньо-економічними процесами, тем не менш, вони співпадають також із виборами до Верховної Ради і Президента;
– соціальні ефекти найбільш значні, якщо ідеї проектів НУО співпадають із моральними та ідеологічними переконаннями стейкхолдерів, які спроможні забезпечити необхідні інституціональні зміни (в освіті, політиці, економіці, законодавстві та ін.).
Важливою постає необхідність описати, осмислити й репрезентувати суспільству перехід від попередніх соціальних ефектів проектів НУО до нових не як нові доктрини відмежовування однієї спільноти від іншої, а, використовуючи нагоду, як ідею відкритих границь та стирання кордонів у мисленні, об’єднання зусиль для миру. У даному контексті під соціальними ефектами функціонування/діяльності НУО ми розуміємо багатофакторні і різноманітні у своєму прояві політико-психологічні та соціально-психологічні наслідки активності членів НУО для широких верств населення.
Ще один важливий аспект. Піднесення процесів розбудови громадянського суспільства через НУО варто ініціювати з точки зору співпраці з наукою, бо вони мусять стати замовниками змін у суспільстві та їхніми виконавцями й контролерами й виконувати разом спільну функцію – замовляти зміни державі. НУО необхідні висновки науковців щодо психологічних особливостей вітчизняних явищ, науково-методичний інструментарій їхнього моніторингу, ін.
Але ще більш актуальним є аналіз спільноти психологів як НУО (наприклад, Асоціації політичних психологів). Це стане поштовхом до поширення нової парадигми, котра репрезентує не тільки предмет дослідження в новому світлі, але й потягне інші підходи до наукової праці, як такої, що: фундаментально трансформує й глобалізує систему наукової діяльності на кшталт НУО замість науково-дослідного колективу; увиразнює становлення нового типу культури у професійній науковій діяльності – абсолютної відкритості й прозорості.
До проведення таких досліджень мають долучитися наукові НУО, зокрема, Асоціація політичних психологів України, яка ніколи не стояла осторонь вирішення злободенних проблем українського соціуму. То й психологія процесів соціальної ентропії буде розроблятися з її ініціативи і при її безпосередній участі та всебічній підтримці.
Висновки. Питання про НУО як об’єкт дослідження психологічними субдисциплінами варто вивести в площину розробки політико-психологічного і соціально-психологічного супроводу для них.
НУО спроможні кардинальним образом змінити роль науки й науковців у суспільстві. Плануючи й реалізуючи дослідження діяльності НУО слід виходити з факту, що функції політичної й соціальної психології в суспільстві, як і роль науковців, залежать не тільки від їхньої раціональності й потужності, але й від зовнішніх щодо неї рамкових обмежень. НУО можна інтерпретувати сьогодні як найбільш перспективний стратегічний напрям змінювання рамок розвою політичної й соціальної психології.
Для недопущення перекручених уявлень про НУО повинно бути істотно уточнено психологічну сутність пов’язаних із ними понять, як процесу і результату осмислення (науковою) спільнотою своєї здатності: брати активну участь у суспільних і політичних процесах, впливати та маніпулювати впливом на них.
Процес із переорієнтації функцій «замовник»/«виконавець» мусить мати вектор від досліджень психологічних аспектів феномену НУО до застосування на практиці науковцями-засновниками НУО – для підвищення проблемно-зорієнтованої релевантності науково-творчого потенціалу на ключових ділянках піднесення науки, суспільства, держави. Евристичний потенціал в такий спосіб практико зорієнтованої науки буде виявлено через самодіяльність та самоорганізацію науковців, які перетворять їх на наукові лабораторії для комплексних, міждисциплінарних і міжгалузевих досліджень і здійснять прорив на визначальних напрямах політичного, соціального, економічного, соціокультурного розвою суспільства.
Дослідження психологічних чинників масової свідомості, психічного благополуччя, психологічного самопочуття населення, політико-психологічних та соціально-психологічних аспектів трансформації соціально-політичної системи, її механізмів, чинників, образу й стилю життя населення України під впливом політико-психологічних та соціально-психологічних детермінант НУО та ін. можуть переозначити для суспільства цінність політичної та соціальної психології.
Література
1. Fodella А. Il ruolo delle ONG nei trattati per i diritti dell'uomo : Tesi di laurea /Alessandro Fodella. – Università Degli Studi Di Trento : Centro italiano Studi per la pace, 2005 / А. Fodella // Електронний ресурс : режим доступу : www.studiperlapace.it/view_news_html?news_id=20060423143824
2. Archer A. Methods of multilateral management: The interrelationship of international organizations and NGOs / А. Archer. - The US, the UN and the Management of Global Change : Trister G. T. (ed.). - UNA-USA, New York, 1983. - P. 303-326 : цит. за Martens K. Non-governmental Organisations as Corporatist Mediator? An analisis of NGOs in the UNESKO sistem / Kerstin Martens // Global society. – Vol. 15, No. 4, 2001. – P. 387-404 // Електронний ресурс : режим доступу : www.sfb597.uni-bremen.de/.../Global_Society.pdf
3. Gordenker, L., Weiss T. Pluralising global governance: Analytical approaches and dimensions / L. Gordenker, Т. Weiss. - NGOs, the UN, and Global Governance : Т. Weiss, L. Gordenker (eds.). - Lynne Rienner : Boulder. - 1996. - P. 17-50 // Електронний ресурс : режим доступу : http://www.tandfonline.com/doi/abs/10.1080/01436599550035951?journalCode=ctwq20#.VbDOAKTtmko
4. Martens K. Mission Impossible? Defining Nongovernmental Organizations / Kerstin Martens // Voluntas: International Journal of Voluntary and Nonprofit Organisations. – Vol. 13, No. 3, September 2002. – P. 271-285 // Електронний ресурс : режим доступу : http://www.staat.unibremen.de/homepages/martens/download/Voluntas.pdf
5. Meynaud J. Les Groupes de Pression Internationaux, Études de Science Politique, Lausanne / J. Meynaud // Електронний ресурс : режим доступу : classiques.uqac.ca/contemporains/meynaud_jean/groupes_pression_internationaux/groupes_pression_inter.html
6. Willetts P. Pressure Groups in the Global System. The Transnational Relations of Issue-Orientated Non-Governmental Organisations / Peter Willetts. – London : Frances Pinter. – 1982. – 225 р. // Електронний ресурс : режим доступу : http://trove.nla.gov.au/work/26171305?selectedversion=NBD2267085
7. White, L. C. The Structure of Private International Organizations: Their Purposes, Methods, and Accomplishments / N.J. : New Brunswick, Rutgers University Press, 1933 цит. за Martens K. Non-governmental Organisations as Corporatist Mediator? An analisis of NGOs in the UNESKO sistem / Kerstin Martens // Global society. – Vol. 15, No. 4, 2001. – P. 387-404 // Електронний ресурс : режим доступу : www.sfb597.uni-bremen.de/.../Global_Society.pdf
8. Ziegler J. Die Beteiligung von Nichtregierungsorganisationen (NGOs) am Menschenrechtschutzsystem der Vereinten Nationen, Akademischer Verlag / J. Ziegler. – München, 1998 : цит. за Martens K. Non-governmental Organisations as Corporatist Mediator? An analisis of NGOs in the UNESKO sistem / Kerstin Martens // Global society. – Vol. 15, No. 4, 2001. – P. 387-404 // Електронний ресурс : режим доступу : www.sfb597.uni-bremen.de/.../Global_Society.pdf
9. Brett R. The role and limits of human rights NGOs at the United Nations / R. Brett // Political Studies. - 1995. – V. 43? P. 96-110 // Електронний ресурс : режим доступу : onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/j.1467-9248.1995.tb01738.x/full
10. Wiseberg L. S. Defending Human Rights Defenders: The Importance of Freedom of Association for Human Rights NGOs / L. S. Wiseberg. – Montreal : Centre for Human Rights and Democratic Development, 1993 // Електронний ресурс : режим доступу : books.google.com.ua/books?hl=en&lr=&id=hN6voSAB8YkC&oi=fnd&pg=PA52&dq=Wiseberg++L.+S.+Defending+Human+Rights+Defenders:+The+Importance+of+Freedom+of+Association+for+Human+Rights+NGOs+/+L.+S.+Wiseberg.+&ots=UsMqBQaFJk&sig=QdgDaWGZMoXwjNT4Ql86wQ2FgR8&redir_esc=y#v=onepage&q&f=false
11. Clarke G. Non-Governmental Organizations (NGOs) and Politics in the Developing World / Gerard Clarke // Political Studies. – March, 1998. – Volume 46, Issue 1. – Р. 36–52 // Електронний ресурс : режим доступу : http://onlinelibrary.wiley.com/doi/10.1111/post.1998.46.issue-1/issuetoc
12. Жорнова о. Політико-психологічне втручання в уявлення про «хороше» суспільство і «хорошу» науку, або Про комеморацію історичних розломів та формування нових схем соціально-психологічного мислення / ольга Жорнова // Проблеми політичної психології : зб. наук. праць / Асоціація політичних психологів України, Інститут соціальної та політичної психології НАПН України ; [ред. колегія: Л. А. Найдьонова, Л. Г. Чорна, І.Г. Батраченко та ін.]. – К. : Міленіум, 2014. – Вип. 1 (15). – С. 213-222.
13. Жорновая О., Жорновая Е. Дискурсивные практики в высшем образовании: новые ограничения или неограниченная реальность / Ольга Жорновая, Елена Жорновая // Ключевые аспекты концепции развития современного общества : Материалы ХУ Международной научно-практ. конф. «Осознание культуры – залог обновления общества», Севастополь, 18-19 апреля 2014 г. / Севаст. нац. техн. ун-т ; научн. ред. Головин В.В. – Севастополь: Рибэст, 2014. - С. 83-84.
14. Жорнова О. Стирание границ и обвал обычаев в эпоху исторических разломов / Ольга Жорновая // Ключевые аспекты концепции развития современного общества : Материалы ХУ Международной научно-практ. конф. «Осознание культуры – залог обновления общества», Севастополь, 18-19 апреля 2014 г. / Севаст. нац. техн. ун-т ; научн. ред. Головин В.В. – Севастополь: Рибэст, 2014. – С. 97.
15. Жорнова О. Ідея культуротворчості і перспективи соціальної психології : есе / Ольга Жорнова / Національна академія педагогічних наук України, Інститут соціальної і політичної психології. – К. : Міленіум, 2015. – 100 с.
16. Громадські організації у дискурсі демократизації суспільства: монографія / Мін-во освіти і науки, Нац. пед. ун-т імені М. П. Драгоманова ; за науковою ред. В. П. Беха ; редкол. : В. П. Бех (голова), Г. О. Нестеренко (заст. голови) [та ін.]. – К. : Вид-во НПУ імені М. П. Драгоманова, 2011. – 680 с.
Ольга Жорнова
Олена Жорнова