Урок №34-36

Основи енергоменеджменту

Урок №34. Об’єкт, предмет дисципліни.

Урок №35. Цілі дисципліни.

Урок №36. Завдання та структура дисципліни.

Метою вивчення навчальної дисципліни «Основи енергоменеджменту» є систематизації знань сучасних основ та можливостей застосування енергетичного менеджменту на підприємстві, як інструменту управління енерговикористання та енергопостачання для забезпечення високопродуктивної діяльності з мінімальними витратами матеріалів, праці, фінансів та раціональним використанням енергетичних ресурсів. 

Завдання вивчення дисципліни: − опанування теоретичними основами управління сферою раціонального використання енергоресурсів, існуючих моделей систем енергетичного менеджменту, методологічних основ формування та реалізації діяльності з раціонального використання енергоресурсів; − прищеплення умінь застосовувати набуті знання з тенденцій і закономірностей використання енергоресурсів у повсякденній діяльності; − навчання практичним навичкам роботи з управління енергозбереженням при виробництві продукції на основі застосування принципів енергетичного менеджменту на підприємстві.

Основним інструментом скорочення споживання енергії на підприємстві є енергоменеджмент. Енергоменеджмент являє собою процес управління всіма аспектами діяльності в галузі енергозбереження підприємства. 

Основною метою енергоменеджменту є забезпечення найефективніших шляхів реалізації енергозберігаючої стратегії підприємства на окремих етапах його розвитку.

  У процесі реалізації цієї основної мети енергоменеджмент спрямований на вирішення таких найважливіших завдань:

• забезпечення зниження споживання енергії за рахунок застосування енергозберігаючого обладнання, технологій;

 • створення картини споживання ресурсів на підприємстві (баланс підприємства); 

• проведення регулярного аналізу енерговикористання; 

• розроблення і впровадження енергозберігаючих заходів (ЕЗЗ); 

• визначення економічної оцінки енергозберігаючих заходів; 

• впровадження системи обліку енергоносіїв; 

• розроблення системи зацікавленості працівників підприємства в енергозбереженні; 

• розроблення внутрішніх стандартів підприємства з ефективного енерговикористання; 

• проведення внутрішнього енергетичного аудиту, самоенергоаудиту і укладання угод для проведення зовнішнього енергоаудиту. 

Основними функціями енергоменеджменту є: 

• облік та звітність; • контроль; • аналіз; • регулювання (коригувальні дії); • планування; • нормування; • організація. 

Процес розроблення та запровадження СЕМ є сукупністю впорядкованих за часом взаємозв'язаних, об'єднаних у стадії та етапи робіт, виконання яких необхідно й достатньо для створення СЕМ, що відповідає вимогам технічного завдання на її створення. Першочерговими завданнями служби енергоменеджменту на етапі впровадження системи енергоменеджменту (1–1,5 року від моменту її створення) є: - щоденно доводити до відома керівництва підприємства інформацію щодо:

а) фактичних рівнів питомих витрат енергетичного ресурсу на виробництво; 

б) результатів аналізу та рекомендації щодо зниження питомого енергоспоживання; 

в) конкретних винуватців негативної ситуації з неефективного використання ПЕР (якщо остання мала місце); 

г) тих підрозділів, що спрацювали найкраще (для подальшого їх заохочення) та ін.; 

- розробити карти енергоспоживання (розробити енергобаланси) всіх ланок технологічного процесу та за допомогою цього виявити основних споживачів енергоресурсів та з’ясувати “вузькі місця”; 

- поетапно відлагодити систему обліку і контролю за енергоспоживанням: 

а) окремих цехів; 

б) окремих технологічних процесів; 

в) окремих бригад, змін, а в перспективі і окремих працівників;

 - постійно забезпечувати візуальною (ілюстративною) інформацією щодо ефективності енергоспоживання керівництво підприємства;

 - брати участь у налагодженні та вдосконаленні процесу бюджетування на виробництві;

 - здійснювати розроблення, впровадження та контроль за реалізацією ЕЗЗ; 

- здійснювати контроль за якістю ПЕР, що їх отримує підприємство від постачальників. 

Під час роботи служба енергоменеджменту повинна дотримуватися таких правил енергоменеджменту: 

• жодна компанія не повинна думати про інвестиції у високі технології до того часу, поки не буде вичерпано всі можливості щодо правильного ведення господарської діяльності та ефективного управління і контролю з боку керівництва. 

Тут мається на увазі реалізація перш за все організаційних заходів, що, як правило, є безвитратними; 

• енергоменеджер повинен піддавати аналізу всі, без будь-якого винятку, дії персоналу підприємства, пов’язані з використанням ПЕР; 

• необхідно інвестувати саме ті проекти, що мають найкращі економічні показники; 

• необхідно реалізовувати лише ті проекти, економічні показники яких найкращі для вкладання коштів, враховуючи можливі ризики.

Існує чітка послідовність для розвитку дій з енергоменеджменту. Ця послідовність може бути представлена як ряд фаз, що перекриваються: 

• стадія 1: досягнення контролю над енергоспоживанням; 

• стадія 2: інвестування в заходи щодо енергозбереження;

• стадія 3: підтримка контролю над енергоспоживанням .

Основним аспектом роботи енергоменеджера є допомога в зміні відносин людей і їх поведінки в напрямку енергозбереження. 

Аеропорт – приклад підприємницької культури. 

Міська адміністрація – приклад командної культури.

 Газопостачальна компанія – приклад ієрархічної культури. 

Мережа супермаркетів – приклад ринкової культури. 

Цей зв'язок між корпоративною культурою і стилем керування має важливий сенс для енергоменеджерів. Розуміння типу культури, у рамках якої працює підприємство, може допомогти енергоменеджеру вибрати найбільш придатну стратегію і стиль для представлення своєї роботи керівництву й стимулювання людей заощаджувати енергію.