Урок №7.Поняття та необхідність менеджменту.Методи управління та його організаційні структури.
Ме́неджмент (або «управління») — це процес планування, організації, мотивації та контроль організації з метою досягнення координації людських, фінансових, природних і технологічних ресурсів, необхідних для ефективного виконання завдань.
Процес управління - діяльність об'єднаних у визначену систему суб'єктів управління, спрямована на досягнення цілей фірми шляхом реалізації певних функцій з використанням методів управління.
Під принципами менеджменту розуміють основні вихідні положення, провідні ідеї, правила, якими мають керуватися органи управління, здійснюючи управлінську діяльність . Тобто, це ті основоположні засади, які притаманні всім складовим системами управління на всіх етапах її функціонування та розвитку.
Загальні принципи менеджменту охоплюють:
урахування потреб та інтересів працівників;
оптимальне поєднання централізації і децентралізації; гнучкість;
єдність цілей;
плановість; науковий підхід;
демократизацію;
системність;
ефективність.
Функції менеджменту – це відносно відокремлені напрями управлінської діяльності, які дозволяють здійснювати певний вплив на управлінський об'єкт з метою досягнення поставленого завдання.
Контроль - найважливіший фундаментальний елемент керування. Всі функції керування, такі як: планування, мотивація, створення організаційних структур, нерозривно пов'язані з контролем. Контроль - це процес досягнення організацією намічених цілей.
Предмет менеджменту як науки управління охоплює дослідження законів і закономірностей життєдіяльності організацій, організаційні, управлінські та міжособові відносини між працюючими в процесі виробництва.
Об'єкт менеджменту - це окремі трудові колективи і підприємці, які діють у формі підприємств, об'єднань, асоціацій, компаній, товариств тощо.
Складність явищ, що вивчається в менеджменті, передбачає використання діалектичного підходу, який дозволяє розглядати управлінські проблеми в їх постійному взаємозв'язку, русі і розвитку. Таким чином, всі явища вивчаються від простого до складного, від нижчого до вищого, від конкретного до абстрактного, від старого до нового. Основу досліджень в менеджменті складає діяльність людини, будь то керівника або виконавця (спеціаліста).
Метод менеджменту - це науковий засіб цілеспрямованого впливу на поведінку людини в організації або на трудовий колектив з метою досягнення поставлених цілей.
Таким чином, складність поведінки працівника в колективі, передбачає використання різних методів, основою яких є конкретно-історичний, плановий, оптимізаційний, структурно-функціональний, системного аналізу та експериментальний, а також спеціальні методи соціальної психології, індукції, дедукції, аналізу і синтезу, порівняння, міркування, інтуїції. Особливо важливими в менеджменті є метод системного аналізу який дає можливість застосовувати на практиці математичні моделі, та метод експерименту, який застерігає керівні кадри від широкомасштабних помилок і прорахунків, що неодноразово можна спостерігати навіть на державному рівні (поспішне реформування і приватизація підприємств, необдумане тестування випускників шкіл та інше).
Перелічені методи використовуються не тільки в менеджменті, вони є характерними для економічної теорії, яка формуючи світогляд керівників і спеціалістів у виробничому процесі, виступає методологічною основою менеджменту.
http://moodle.nati.org.ua/mod/book/tool/print/index.php?id=5262
Організаційна структура (оргструктура або субординаційна структура) — це система, яка описує взаємозв’язок, повноваження, відповідальність підрозділів та окремих співробітників всередині однієї компанії.
Вона візуально зображується за допомогою органіграм (організаційна діаграма, ієрархічної діаграми), у яких вказуються імена, посади, відділи, підрозділи, дивізіони співробітників. Дивлячись на органіграму компанії, люди можуть швидко зрозуміти, як влаштована організація, скільки в неї рівнів і яка посада того чи іншого співробітника.
Вирізняють від 4 до 30 типів організаційної структури. Найбільш популярні:
Ієрархічна (лінійна, бюрократична): це структура з вертикальною формою управління. Співробітники можуть бути згруповані за їх ролями, функціями, географією, типом продуктів або послуг, які вони надають. Фахівці підпорядковуються керівнику.
Матрична: усі співробітники поділені на команди/проектні групи, які підпорядковуються одночасно двом керівникам: менеджеру відділу/підрозділу та керівнику проекта.
Дивізіональна (філійна): організація ділиться на дивізіони і підрозділи, які відповідають або продуктам, або географічним регіонам.
Проектна: створення організації чи команди для реалізації проекту. Керівник після запуску проекту чи послуги втрачає контроль за організацією.
Горизонтальна (плоска): організація практично без менеджерів середньої ланки.
Функціональна: організація, у якій співробітники об’єднані за спеціалізаціями.
Віртуальна: це група незалежних організацій або організація-ядро з партнерами, яких об’єднує один продукт чи мета. Компанії з віртуальною оргструктурою можуть існувати в Інтернеті та інших мережах передачі даних. Тому вони мають мінімум фізичних активів, а співробітники та партнери можуть перебувати в різних точках світу та комунікувати за допомогою мобільного зв’язку та через Інтернет.
Мережева: це версія матричної структури. Організація створюється навколо стрижневої компанії (брокера), що пов’язана з діловими партнерами.
Насправді бізнес може комбінувати одночасно кілька типів оргструктури задля досягнення своїх планів.
Побудова правильної оргструктури допомагає:
побудувати чітку ієрархію у роботі співробітників;
знизити навантаження керівних посад;
правильно розподілити відповідальність;
успішно керувати декількома офісами чи філіями;
визначати структуру оплати працівникам;
знижувати кількість конфліктних ситуацій;
економити бюджет завдяки відсутності дублюючих посад та обов’язків;
підвищувати продуктивність та ін.