Для батьків

«Твій голос – твоя сила: як навчити дитину захищати себе від насилля»

Насилля у школі – це страшна реальність, з якою стикаються багато дітей. Часто вони бояться говорити про це, соромляться або переконані, що дорослі не зможуть допомогти. Але мовчання лише посилює проблему.

👉Як розпізнати, що дитина зазнає насилля, але боїться сказати?

🔹 Вона стала замкнутою, нервовою, мовчазною.

🔹 Змінилася поведінка: відмова йти до школи, страх перед дзвінком вчителя.

🔹 Часті скарги на біль у животі або головний біль без медичних причин.

🔹 Втрата інтересу до навчання, різке зниження успішності.

🔹 Речі ламаються або зникають, а дитина не може пояснити, чому.

🔹 З’явилися синці або подряпини, які вона намагається приховати.

Це можуть бути тривожні сигнали. Головне – не змушувати дитину говорити, а створити для неї безпечний простір, у якому вона зможе відкритися сама.

👉Як почати важливу розмову?

❌ Не запитуйте прямо: «Тебе б’ють?» – це може викликати страх або почуття сорому.

✅ Розкажіть історію: «Колись один хлопчик боявся розповісти, що його кривдили. Він думав, що ніхто не допоможе, але варто було йому сказати – і ситуація змінилася...»

✅ Запропонуйте свою підтримку: «Я хочу, щоб ти знав/знала – якщо щось трапиться, я завжди на твоєму боці».

✅ Запитайте: «Чи знаєш ти когось, кого ображають?» – дитині легше говорити про інших, ніж про себе.

👉Як пояснити дитині, що мовчати – це неправильно?

🔹 Твій голос – твоя сила.

«Ти не повинен/повинна терпіти несправедливість. Твої почуття та безпека важливі. Якщо хтось завдає тобі болю – фізично чи словами – ти маєш право говорити про це».

🔹 Кривдники бояться правди.

«Люди, які ображають інших, часто бояться, що про це дізнаються. Саме тому вони залякують жертву, змушують мовчати. Але коли ти говориш – ти руйнуєш їхню силу».

🔹 Захищати себе – не соромно.

«Якщо тебе ображають, не думай, що ти слабкий/слабка. Слабкими є ті, хто використовує силу проти інших. Ти маєш право захищатися, а не терпіти».

🔹 Справжня сміливість – це не битися, а говорити.

«Сміливість – це не давати здачі кулаками, а не боятися сказати правду».

👉Що робити, якщо тебе кривдять? (Поради для дитини)

1️⃣ Не бійся говорити.

Якщо тебе ображають – фізично чи морально – розкажи дорослому, якому довіряєш (батьки, вчитель, шкільний психолог).

2️⃣ Не залишайся наодинці.

Старайся бути поруч із друзями. Булери рідко нападають на дітей, які не самі.

3️⃣ Не давай кривднику влади над тобою.

Якщо він бачить, що тобі боляче або страшно, це його підбадьорює. Іноді спокійна реакція або байдужість зменшують його інтерес.

4️⃣ Завжди звертайся по допомогу.

Якщо проблема не зникає – наполягай, щоб дорослі втрутилися. Це не «стукачество», а захист своїх прав.

👉Як навчити дитину відстоювати свою гідність?

✅ Модель поведінки:

Покажіть на власному прикладі, як реагувати на несправедливість. Говоріть відкрито про проблеми та їх вирішення.

✅ Рольові ігри:

Розігруйте ситуації: «Що ти скажеш, якщо хтось тебе ображає?»

✅ Підтримка впевненості:

Хваліть дитину за силу характеру, навіть у маленьких ситуаціях.

✅ Допоможіть знайти союзників:

Обговоріть, хто може підтримати її у школі.

👉Що робити, якщо дитина боїться сказати дорослим?

❌ Не тисніть. «Скажи мені прямо зараз!» – це викличе ще більший страх.

✅ Розкажіть, як працює допомога: «Я можу поговорити з учителем, але ніхто не знатиме, що це від тебе».

✅ Запропонуйте альтернативу: «Якщо ти не хочеш говорити вголос, ти можеш написати».

❗️Насилля не можна терпіти. Воно не зникне саме собою. Дитина повинна знати: її голос має значення, вона має право на захист і підтримку. Головне – дати їй зрозуміти, що вона не одна, і допомога завжди поруч.

«Боротися — це не означає відповідати насиллям. Боротися — це знайти найкращий спосіб припинити несправедливість».

«Справедливість варта боротьби, а мовчання – це лише підтримка кривдника. Говори! Захищайся! Ти сильний/сильна!»

Як пояснити дитині про особисті кордони? Як навчити застосовувати отриману інформацію в щоденних ситуаціях? 

1. Фіолетове коло = я, мій особистий простір.

Отже, фіолетовий – перший і найголовніший коло. Це ми самі. Наше тіло належить тільки нам, і тільки ми самі можемо вирішувати хто може до нас перебувати близько, торкатися. І ніхто не повинен робити це без дозволу. Якщо хто-небудь, з будь-якого іншого оточення, заподіює нам дискомфорт, ми не повинні соромитися сказати про це і сказати “ні”, “стоп”.

2. Синє коло = сім’я.

Це коло нашої сім’ї і тих, кого ми любимо. Повага, довіра і любов – ось за цими ознаками ми визначаємо, хто відноситься до цього кола, хто найбільш близький нам. Але потрібно пам’ятати, що навіть з тими, кого ми любимо, ми не повинні нехтувати своїм особистим простором, але також і самі повинні поважати простір наших близьких.

3. Зелене коло = друзі.

Це оточення. Коло наших друзів і тих з ким нам подобається спілкуватися. Дружба дуже важлива і включає в себе багато речей. Наприклад, спільні ігри, розмови, веселощі, і іноді дружні обійми. Дружба завжди ґрунтується на довірі, повазі. І такі прояви як обійми повинні бути засновані на обопільній згоді. Важливо розуміти, що не всі діти в класі можуть вести себе як твої друзі. І батькам слід проговорити з дітьми, за якими критеріями ми визначаємо друзів і, в свою чергу, як ми самі повинні себе з ними вести.

4. Жовте коло = знайомі.

Коло знайомих (тобто ті, кому ми махаємо рукою при зустрічі, з ким знайомі поверхово і не дуже близькі). Це можуть бути діти в шкільному автобусі, у дворі, спортивній команді, це можуть бути друзі батьків. Обговоріть з дитиною соціальні норми, різні типи знайомих і також правила безпеки. Різницю між близькими і просто знайомими людьми. Дистанція у відносинах, яку і вони і ми повинні поважати.

5. Помаранчеве коло = люди, від яких ми чекаємо професійної допомоги.

Ці люди можуть допомогти нам, коли нам це необхідно, але вони не наші друзі. Це вчителі, вихователі, поліцейські, пожежники, медичні сестри і лікарі. Обговоріть з дитиною в яких ситуаціях у кого шукати допомоги. Необхідно підкреслити, що у цих людей є розпізнавальні знаки, уніформа, посвідчення, і що вони допомагають в разі небезпеки.

6. Червоне коло = незнайомці.

Ми не знаємо цих людей (навіть якщо вони говорять, що знають нас, це не важливо). Не всі чужі люди погані, але оскільки ми не знайомі, то не знаємо, погана людина перед нами або хороший. Ми не довіряємо незнайомцям. Ми не розмовляємо з ними, не розповідаємо нічого про себе або близьких. Чи не відповідаємо на питання. Ніколи, ніколи не йдемо з ними нікуди і не сідаємо в машину. Ми не беремо цукерки, не йдемо “шукати собачку” і не допомагаємо знайти вулицю, тому що дорослі ніколи не повинні просити допомоги у тих, хто менше і слабкіше їх.