Особливістю Покуття є велика кількість шийних прикрас. Іноді їх було так багато (с. Тишківці), що важко уявити, як дівчина повертала голову. 

Серед нагрудних прикрас основними компонентами були: коралове намисто та його імітації, намисто з кольорового скла, «писані пацьорки». З підвісок використовували поодиноку підвіску-монету на ланцюжку або шнурку, що розміщувалась у центрі нагрудних прикрас.  Подекуди вживали прикраси з монет  поверх  інших прикрас - рядок монет-дукатів  на ланцюжку (у Коломийському та Городенківському районах) або декілька монет, підвішених до намиста в середній частині рядка.
Саме на Покутті була розповсюджена назва монет у прикрасах - «дукати», яка, наймовірніше, походить від «ducato» – венеціанської монети.

Також серед шийних прикрас Покуття – скляне намисто невеликого діаметру з багатьох низок, що утворювали об’ємну смугу.

Найдорожчими прикрасами покутянки були правдиві коралі та прикраси з монет («та́ляри», «ри́нські», «че́шки»). Повсюдно знаними були низки схожих на дрібні перлини матових скляних намистинок біло-молочного кольору («пере́лка», «місюрки́»). 

Але найбільшу групу жіночих оздоб Покуття здавна становили вироби з бісеру - бісерні мониста («пацьо́рки», «шнурки́», «мохта́лики»), стрічковий ґердан, стрічковий ґердан з підвісками підвісками («ґердан з ключечками») й однодільна силянка («силєнка», «ґердане́ць», «ґерда́нка», «ла́пка», «плеті́нка», «тка́нка», «шле́йка»).

У першій половині XX ст., до покутського народного строю додалося ще інші типи прикрас з бісеру, зокрема:  розетковий ґердан, кутовий ґердан, хрещатий ґердан, перетинчастий ґердан та зубчаста силянка.

В орнаментиці покутських прикрас з бісеру поширені  складні (та з порівняно великою протяжністю по ширині) багатоелементні мотиви геометричних форм, зокрема, мотиви ромба, подвійних ромбів («вісімок»), хреста, восьмипелюсткової розети («ружі»), зображеної іноді уполовину («півружі»), зиґзаґу, ріжків, S-подібні форми, а також гребінчастий та шнуровий взори.  

Завдяки техніці ткання в орнаментиці покутського ґердана стали поширюватися геометризовані форми фітоморфних  мотивів - квітки й галузки.

Нанизані оздоби покутянок нерідко мали двоярусний декор. Основна орнаментальна смуга (завжди займала верхній ярус композиції) вибудовувалася зі складних багатоелементних мотивів ромба, шестикутника, розети, хреста, баранячих ріжок.  Додаткова (нижній ярус композиції) — мала вигляд декількох паралельних зигзагоподібних ліній, які зрідка перемежовувався рядком з дрібних мотивів-елементів, наприклад одинарних  або спарованих (у вигляді маленьких прямокутників) хрестиків. Для обох типів покутських прикрас прикметним стали довгі підвіски («бомблики», «ключки», «цьомблики»), які зазвичай мали петлеподібну форму. Часто такі підвіски набирали з бісеру (рідше склярусу) червоного кольору. Це підсилювало активне звучання червоної барви, що панувала в орнаменті і нерідко була барвою тасьми, на яку нашивали готовий виріб.

В колориті  давніших  покутських бісерних  прикрас панував білий, жовтий («вохристий»), темно-зелений та темно-вишневий кольори. А у ХХ столітті  колорит прикрас наповнився відкритими відтінками жовтого, червоного, зеленого, синього кольору, значно частіше майстри стали вживати чорну (темно-коричневу) барву.

Разом з тим, покутські прикраси різних осередків мали певні  локальні відмінності. Зокрема, нашийні ґердани та силянки Коломийщини характеризувалися найбільшою варіативністю мотивів та кольорових поєднань. Побутували прикраси з білим та темним (темно-вишневим, темно-брунатним, темно-фіолетовим, чорним) тлом, орнаментика яких базувалася на багатій палітрі кольорів.

А от для бісерних прикрас Снятинщини характерною була світла палітра, в якій домінували біла та яскраві жовта, блакитна і червона  барви, звучання яких увиразнювали додаткові кольори, зокрема, зелений. Прикраси з темним тлом складали зовсім незначний відсоток снятинських творів. 

Зоряна Куриляк

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Федорчук Олена. Українські народні прикраси з бісеру. – Львів: Свічадо, 2007.

Федорчук Олена. Традиції бісерного оздоблення народної ноші українців (на матеріалах західних областей України). – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2021.

Врочинська Ганна. Історія традиційних українських прикрас. - Київ: Балтія - Друк, 2020.

Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 1 - Київ: Родовід, 2015.

Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 2 - Київ: Родовід, 2015.

Архівні світлини з прикрасами Покуття з відкритих джерел

Світлини з прикрасами з бісеру  із Покуття з відкритих джерел

Силянки Покуття від Дизайн-студії "Зоряне намисто"