Нашийні прикраси
Опілля
Нашийні прикраси Опілля
Опілля − український етнорегіон, західна частина Подільської височини в межах Львівській, Івано-Франківській та Тернопільської областей України. За адміністративно-територіальним поділом України (до адмінреформи 2020 року), до складу Опілля входять населені пункти сучасного Перемишлянського, на північ від Дністра Миколаївського і Жидачівського районів Львівської області, Рогатинського та Галицького районів Івано-Франківської області та поселення на північ від Дністра і на захід від річки Золота Липа Бережанського, Підгаєцького і Монастириського районів Тернопільської області.
Опілля на сході межує з річкою Золотою Липою, на заході — з річкою Верещицею, на півдні підходить до Дністра, на півночі — до Львівського плато, Гологорів та Перемишлянського низькогір'я.
Як це не дивно, щодо нашийних прикрас, які були поширені у етнорегіоні Опілля, у наукових та краєзнавчих джерелах майже немає інформації. Є лише згадки про те, що доповненням до комплексу жіночого вбрання Опілля були нашийні прикраси, скляні чи коралові намиста, часто — поєднання намистин з обох матеріалів.
У тому числі, опільські народні вироби з бісеру також є маловідомим явищем мистецтва, в літературі можемо знайти небагато відомостей (що подаються у загальному контексті української традиції) лише про накладні бісерні прикраси Опілля XIX — першої половини XX ст.
Відомо, що на Опіллі виготовляли такі бісерні прикраси: зубчасті силянки, довгі бісерні стрічки, які пов’язували на грудях легким одинарним вузликом, кутові гердани та розеткові гердани з медальйоном-прямокутником на грудях.
Зокрема, найпоширенішою прикрасою з бісеру у селах Опілля був стрічковий ґердан. У першій половині XX ст. оздоба такого типу побутувала тут під назвами «ґердан», «ґердон», «герданець» та «висьорок». Стрічковий ґердан носили близько до шиї, також на грудях та на голові. Наприкінці 1940-х рр. дівчата виготовляли такі прикраси переважно у техніці ткання («шили на станку»).
Також як прикраса народного одягу Опілля побутував перетинчастий ґердан та кутовий ґердан - тканий стрічковий ґердан носився нижче від шиї як кутовий ґердан, складаючись у центральній частині кутом, а складку фіксували ниткою.
Подекуди на Опіллі виготовляли зубчасті силянки («висьорок»).
Декор віднайдених стрічкового та кутового ґерданів дає змогу припускати переважання геометричних мотивів.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Федорчук Олена. Українські народні прикраси з бісеру. – Львів: Свічадо, 2007.
Федорчук Олена. Традиції бісерного оздоблення народної ноші українців (на матеріалах західних областей України). – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2021.
Врочинська Ганна. Історія традиційних українських прикрас. - Київ: Балтія - Друк, 2020.
Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 1 - Київ: Родовід, 2015.
Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 2 - Київ: Родовід, 2015.
Будзан А.Ф. Художні вироби з бісеру / Антін Федорович Будзан // Народна творчість та етнографія. — 1976. — № 1. — С. 80—85.
Архівні світлини з прикрасами Опілля з відкритих джерел
Світлини з прикрасами з бісеру із Опілля з відкритих джерел
Силянки Опілля від Дизайн-студії "Зоряне намисто"