В загальному комплекс жіночих прикрас в закарпатському костюмі складався з коралового намиста або його імітації, що носилось по 3-4 низки,  намиста з дрібних скляних намистин, що нагадувало перли, яке вкладалось в 5-6 низок на шиї. Були також бісерні прикраси – неширокі стрічки, що облягали шию, силянки у вигляді круглих комірців та ажурні плетені шнурки.

Особливістю комплексу прикрас є скромне, стримане використання компонентів – одна-дві нагрудні або шийні прикраси, що гармонійно зав’язували усю систему декору одягу в єдиний ансамбль і підтримували його ритміку.

В кольоровій гамі бісерних прикрас  багато білого кольору, який застосовувався для тла, орнаментальних мотивів та їх обрамлення.

Дводільна силянка складалась з двох частин – стрічки та коміра, кожній з яких відповідав свій варіант нанизування чи ткання та орнаменту. Дводільні силянки побутували в Лемківщині, Гуцульщині та Бойківщині.

Складовою народного одягу багатьох сіл Закарпатської Бойківщини була дводільна силянка («плетінка», «драбинка»), що складалася із стрічкового ґердана та округлої силянки. Таку прикрасу часто виконували із двох окремих частин, які зшивали докупи. Іноді дводільна силянка нанизувалася одноетапно, тобто як суцільне плетиво. Особливістю будови закарпатської дводільної силянки було те, що її верхня частина переважно була довшою за нижню та мала густіше плетиво (нанизувалася сіточкою зі стороною ромба три намистини), тоді як нижня вирізнялася ажурнішим плетивом (нанизувалася сіточкою зі стороною ромба чотири намистини). Відтак, першу найдовшу смугу укладали навколо шиї, а друга лягала на груди. Орнаментика закарпатських дводільних силянок ґрунтувалася на мотивах ромба, хреста, зиґзаґу та чотирипелюсткової розети. Свої особливості мало й колористичне вирішення. Яскраві мотиви верхньої частини прикраси (з елементами білого, червоного, синього, зеленого, жовтого кольорів) переважно розміщували на контрастному темному тлі (темно-фіолетового або чорного кольорів). Нижня частина зазвичай вирізнялася дещо «легшим» колоритом, в якому було менше темних барв.  

Серед  долинян були поширені бісерні прикраси, створені способом нанизування та ткання. Орнаментальна композиція складалась з геометричних та рослинних мотивів. У кольоровій гамі гармонійно поєднувались рожевий, блакитний, червоний, жовтий, білий кольори. Для тла найчастіше використовували білий бісер. На початку ХХ ст. у селах долини р.  поширились однодільні, рідше дводільні «силянки», «сплітанки».

Найпоширенішими та улюбленими оздобами закарпатських гуцулок були «силянки» («чимбарики») та «ґердани» з різнокольорового бісеру, що мали вигляд узорних стрічок різної ширини та довжини. Зав’язувались вони на шиї або опускались на груди. Для виготовлення прикрас використовували прозорий і темний фарфоровий чи різнобарвний скляний дрібний бісер. Святкові гуцульські «силянки» були широкими, ажурними і завершувались тороками, петельками («кутасиками», «дармовисами»), а «ґердани» не мали ажуру, фактура їх щільна. Найпростішими мотивами прикрас із бісеру були ромби із видовженими сторонами, скісні хрести, «кривулі». Площина ромбів найчастіше заповнювалась перетинанням прямого та скісного хрестів, дрібними ромбиками та крапками («цяточками»). Зустрічались також і трикутники із ріжками різної форми. У кольоровій гамі «силянок» і «ґерданів» переважали насичені червоний, жовтий, зелений, синій кольори. Досить часто використовували білий або чорний бісер.

Доповненням  до жіночого вбрання бойкинь Закарпаття були нашийні прикраси із різнокольорового бісеру («драбинки», «силянки»). «Драбинки» завширшки 2-3 см плели з різнокольорового бісеру («пацьорок»), що формувався в геометричні орнаменти. Найпоширенішими мотивами були ромби, чергування ромбів із скісними хрестами, великі стилізовані квітки, чергування великої квітки із дрібним бутоном з листками. Дівчата одягали білі орнаментовані «силянки», а старші жінки – червоні, бордові.  У бойків поряд із вузькими однодільними побутували дводільні силянки. Їх орнаментальна композиція складалсь із двох смуг, розмежованих прямими чи хвилястими лініями. Зустрічались як «драбинки» з однаковими за розмірами орнаментальними смугами, так і «драбинки» з вузькою верхньою та ширшою нижньою смугами. Основними орнаментальними мотивами були ромби, ромби з виступаючими кутами («вусиками»), скісні хрести, скісні смужки («смерічки», «розкоси»), геометризовані чи стилізовані квітки. Обов'язковим елементом бойківських «силянок» був рядок із дрібних кілець («очок»). Зав’язувались «силянки» на плетені шнурочки («уплітки»)

У селах Тюшка, Репинне, Річка Міжгірського району на початку 30-х рр. ХХ ст. поширилась прикраса («плетінка»), що складалась з «мониста», ланцюжка («партички»), однодільної «силянки» та металевого хрестика. «Монисто» являло собою шістнадцять низок білого бісеру, а «партичка» – різнокольорові колечка («очка»). Орнаментальна композиція «силянки» складалась з білої ламаної лінії («кривулі») та різнокольорових трикутників. Посередині до «силянки» кріпили металевий хрестик.

Одним із компонентів жіночого вбрання лемків Закарпаття були намиста («монистята», «бархатки», «баршанки») завширшки 1-3 см, завдовжки 20-40 см. На білому фоні «баршанок» виплітали стилізовані квітки з гронами винограду, різнокольорові ромби, скісні хрести з трилисниками.

Лемківські «бархатки» з білим фоном подібні до бойківських «силянок». Відмінність полягала у розмірах орнаментальних мотивів, які на лемківських прикрасах менші, тому залишається більше білого фону.  У 20-40-х роках ХХ ст. доповненням традиційного жіночого вбрання лемкинь були широкі (10-12 см) прикраси з бісеру («кризи»). Вони мали вигляд напівкруглого коміра, який, спадаючи від шиї, накривав суцільним плетивом груди, плечі та спину. Зав’язувались «кризи» ззаду на спині плетеними шнурочками, рідше – на ґудзики. Особливістю «криз» була їх стрічково-ярусна композиція, що утворювалась чергуванням орнаментальних смуг, розмежованих прямими або хвилястими лініями. У селах Верховина Бистра, Загорб, Лубня, Стужиця Великоберезнянського району «кризи» складались із трьох орнаментальних смуг. Верхня вузька (2-3 см) смуга формувалась з ромбів, прямих ліній та трикутників. Центральну широку (7-9 см) смугу заповнювали ромбами з вусиками. Завершенням орнаментальної композиції «криз» були різнокольорові ламані лінії («кривулі»). До нижньої «кривулі» приплітали дрібні колечка («очка»). 

Свої особливості мала кольорова гама «криз» лемків. Тло плели з червоного, а орнаментальні мотиви – з білого, зеленого, коричневого, червоного бісеру.

Зоряна Куриляк

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Коцан Василь. «Монистята на білиньку шию…». Жіночі прикраси з бісеру на Закарпатті. - Ужгород: Видавництво Олександри Гаркуші, 2020.

Федорчук Олена. Українські народні прикраси з бісеру. – Львів: Свічадо, 2007.

Федорчук Олена. Традиції бісерного оздоблення народної ноші українців (на матеріалах західних областей України). – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2021.

Павлюк Степан. Етнографічні групи українців Карпат. Бойки. – Харків: Фоліо, 2020.

Павлюк Степан. Етнографічні групи українців Карпат. Лемки. – Харків: Фоліо, 2020.

Павлюк Степан. Етнографічні групи українців Карпат. Гуцули. – Харків: Фоліо, 2020.

Бойківщина: історико-етнографічне дослідження. – Київ: Наукова думка, 1983.

Чулак Марія. Бісерні прикраси Карпатського краю. – Львів: Апріорі, 2015.

Врочинська Ганна. Історія традиційних українських прикрас. - Київ: Балтія - Друк, 2020.

Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 1 - Київ: Родовід, 2015.

Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 2 - Київ: Родовід, 2015.

Стельмащук Галина. Традиційний стрій етнографічних груп Українців Карпат. – Львів: Видавництво «Апріорі», 2021.

Архівні світлини з прикрасами Закарпаття з відкритих джерел

Світлини з силянками Закарпаття з відкритих джерел

Силянки Закарпаття від Дизайн-студії "Зоряне намисто"