На світлинах жінок із родини Косачів неможливо оминути увагою особливу прикрасу на шиї - гердан з бісеру. 

А світлина Лесі України з цим герданом розміщена навіть українських грошах - на купюрі  номіналом 200 гривень (2007 та 2019 року).

Оскільки світлини чорно-білі, ніхто точно не знає, якою була в кольорах гердан-силянка Лесі Українки (Лариси Косач), Олени Пчілки (Ольги Драгоманової-Косач) та Олесі Зірки (Ольги Косач-Кривнюк). Але разом з тим багато майстринь відтворюють "силянку Лесі Українки" саме чорно-білою з вкрапленням кількох смуг червоного або іншого кольору.

Проте відомо, що силянки подарував родині Косачів брат Олени Пчілки, дядько Лесі Українки - Михайло Драгоманов і привіз бісерне диво з Микуличина на Гуцульщині.  Також знаємо, що чорно-білі силянки не були поширені на Гуцульщині чи сусідніх Буковині або Покутті, звідки могла потрапити силянка у Микуличин.

Тож ми створили свій варіант гердану-силянки Косачів - із чорного, білого, вишневого, темно-синього та темно-зеленого бісеру, який видається найбільш прийнятним та гармонійним згідно з кольоровою гамою силянок з Гуцульщини та Буковини.

Зоряна Куриляк

В Музеї видатних діячів української культури в Києві (у Меморіальному будинку Лесі Українки)  серед експонатів є силянка з бісеру, яка належала Лесі Українці. 

Як можна судити зі світлин, Леся Українка не носила кульчиків, але носила намиста та гердани (силянки) з бісеру.  

У музеї  є 2 гердани родини Косачів, але один з них евакуйований на час війни і його неможливо побачити.  

Натомість, другий знаходиться в експозиції музею, і виготовлений, як бачимо на світлині, з білого, жовтого, вишневого та темно-зеленого бісеру.  За стилем та кольоровою гамою ця силянка походить з етно регіону Покуття.

Відомо, що гердани передали в музей у Києві  родичі сестри Лесі Українки.

Зауважимо, що у Колодяжненському літературно-меморіальному музеї Лесі Українки у Колодяжному знаходиться копія згаданої вище силянки Лесі Українки.

Зоряна Куриляк

Зразки силянок із виставки у Музеї народознавства у Відні у 2014 році.  У 1915 році ці експонати були частиною виставки "Допомога війні. Мистецтво, торгівля і промисловість на службі військової допомоги", на якій демонстрували  вишивки та прикраси з бісеру, які створили українки в таборах для біженців зі сходу Габсбурзької монархії.