Нагрудні прикраси Лемківщини складались з намиста коралового або його імітацій (5-15 низок), скляного червоного («каленьки»), білого («мішури»), зеленого, золотистого, голубого, темно-фіолетового, чорного  та інших кольорів і бісерних комірців (силянки, «кривульки», «кризи»). До намиста прикріплювали хрестики.

У середині XIX ст. на східній Лемківщині почали створювати неширокі стрічкові гердани технікою нанизування на 4-10 нитках "сіточкою" зі стороною ромба три намистини з дрібного (№11-12) різнобарвного бісеру.

Упродовж другої половини XIX ст. відомими на Лемківщині були також однодільні силянки у вигляді нешироких (до 5 см) круглих комірців. Таких прикрас майже не збереглося, можливо тому, що наприкінці ХІХ ст. їх почали витісняти дещо ширші (до 10 см) дводільні силянки — бісерні прикраси у вигляді ажурного комірця, композиція яких мала два орнаментальні яруси. 

Дводільна силянка складалась з двох частин – стрічки та коміра, кожній з яких відповідав свій варіант нанизування чи ткання та орнаменту. 

А вже на зламі ХІХ—ХХ ст. лемківські дводільні силянки замінили великі круглі коміри з багатоярусною орнаментикою, відомі під назвами «криза», «крайка», «кривулька». Серед етнографічних замальовок Олени Кульчицької є зображення лемківської прикраси, що має дводільну композицію, але за розмірами та особливостями викінчення нижнього ярусу її уже можна назвати кризою.

Судячи з відомих пам'яток та світлин, широкі лемківські комірці була поширена лише у Сяноцькому та Ліському повітах.

Більшість лемківських криз складалась із нашийного стрічкового гердану та широкої силянки, які нанизували по-різному й окремо, а згодом зішивали докупи. 

Нашийну частину прикраси (стрічку) виготовляли технікою нанизування "у хрестик" або "сіточкою" зі стороною гратки три намистини або у техніці ткання.
Нижню частину (силянку) нанизували  "сіточкою" з гратками на три, чотири, п'ять намистин, розріджуючи плетиво до низу прикраси.

Часом криза могла не мати стрічкової частини й була суцільно-плетеною. 

Здебільшого великий бісерний комір защіпали ззаду на маленькі гудзики або гаплички, розміщені по всій ширині виробу.

При цьому в околицях села Лісько носили бісерні прикраси двох форм: бісерну стрічку, що прилягала тісно до шиї, та ажурну кризу, край якої закінчувався зубчиками та торочками з бісеру.

Лемківські бісерні комірці були ширшими від подібних прикрас з Бойківщини та Поділля, їх ширина – до 15-20 см.

Їх орнамент складався з трьох-чотирьох смуг геометричних мотивів, укладених по колу. 

Перша з трьох смуг прилягала до шиї як стрічка і мала орнамент з дрібних геометричних мотивів. 

Друга, що лягала довкола шиї на плечі та груди, включала основні мотиви, здебільшого крупні з ускладненими контурами ромби, перехрещені зигзаги тощо. 

Третя смуга складалася зазвичай з прямих, хвилястих або ламаних ліній, які підкреслювали форму виробу, були своєрідним обрамленням орнаментальної композиції і силуетно зав'язували образ бісерної прикраси з овалом обличчя. 

Нижній край оформляли однобарвними або різнобарвними петельками, торочками та китичками, що полегшувало напругу насиченої орнаментальними мотивами та кольоровими зіставленнями композиції, пом'якшувало перехід до білого полотна сорочки. Під час викінчення нижніх рядів сітчастого плетива використовували коралики великих розмірів (розміром із горошину).

За формою лемківські бісерні прикраси нагадують давньоукраїнську княжу пектораль («барми»).

Композиція лемківської прикраси поєднувала сакральні для українців мотиви-знаки, пов’язані з життєдайною і обереговою семантикою. Найчастіше це були ромби, шестикутники (з віконцями, зернятками), скісні хрестики, квадратики, трикутнички. Композицію прикраси на яруси розділяв мотив зиґзаґу. Прикметною ознакою орнаментального вирішення лемківської прикраси була її яскрава, насичена відкритими барвами палітра, домінантою якої виступав червоний колір.

Кольорова гама – на яскраво-червоному або темно-червоному тлі розміщували орнаментальні мотиви голубого, зеленого, жовтого та білого кольорів. Причому уміло застосовували контрасти: поєднували темні і світлі, теплі і холодні кольори, непрозорі і прозорі, дрібні та великі коралики.

Тип композицій лемківських бісерних прикрас - стрічкова композиція із мотивів роз’єднаних, розділених паузами незайнятого тла.

Зоряна Куриляк

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

Федорчук Олена. Українські народні прикраси з бісеру. – Львів: Свічадо, 2007.

Федорчук Олена. Традиції бісерного оздоблення народної ноші українців (на матеріалах західних областей України). – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2021. 

Федорчук Олена.  Бісерне оздоблення народної ноші лемків: історична реконструкція етнічної мистецької традиції. Народна творчість та етнологія, № 5/6 за 2020 р.  (387/388). 

Павлюк Степан. Етнографічні групи українців Карпат. Лемки. – Харків: Фоліо, 2020.

Чулак Марія. Бісерні прикраси Карпатського краю. – Львів: Апріорі, 2015.

Врочинська Ганна. Історія традиційних українських прикрас. - Київ: Балтія - Друк, 2020.

Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 1 - Київ: Родовід, 2015.

Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 2 - Київ: Родовід, 2015.

Стельмащук Галина. Традиційний стрій етнографічних груп Українців Карпат. – Львів: Видавництво «Апріорі», 2021.

Олена Кульчицька (1877–1967). Народний одяг західних областей України (зі збірки Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького): альбом-каталог / автори статті та упорядники: Л. Кость, Н. Ленько. — Львів: Національний музей у Львові імені Андрея Шептицького; Апріорі, 2018.

Архівні світлини з прикрасами Лемківщини з відкритих джерел

Малюнки Олени Кульчицької про Лемківщину 

із альбомів «Народний одяг західних областей УРСР» та «Народний одяг»

Світлини з силянками Лемківщини з відкритих джерел

Схеми силянок Лемківщини

Силянки Лемківщини від Дизайн-студії "Зоряне намисто"