Спершу зґарди складались з кількох рядів підвісок у вигляді дисків або хрестиків та пронизок («переліжок»), що виготовлялись у формі трубочки з латуні або спіралі з дроту і відокремлювали підвіски одну від одної. Підвіски, відлиті у вигляді дисків, прикрашались орнаментом з кружечків («калачиків»), концентричних кіл, укладених в рядок по периметру, розеток, кілець тощо. З другої половини  ХIХ століття майстри виливали підвіски-хрестики гіллястої форми. Хрестики нанизували на шнур поміж намистинами з венеційського скла («писаними пацьорками»), коралу, штучного коралу (смальти), бурштину, гранату, сердоліку чи інших матеріалів. Такі зґарди складались із 1 аж до 5 чи 7 низок.

Форму­вання зґард як нагрудних оберегів пройшло довготривалий шлях розвитку, започаткований язичницькою традицією, - зґарди виконували потужну оберегову дію.

Характерною рисою давніших підвісок-зґард було вписування в коло їх дисків равноконечного хреста з чотирма малими колами із шестипелюсткової розеткою між плечима. Ці хрестоподібні мотиви, маючи дохристиянське походження, були солярними знаками.  Адже символ сонця був емблемою добробуту та благополуччя для населення українських Карпат, яке зберігало немало магічних вірувань. У ті далекі часи сонячний символ широко використовувався як оберіг. Саме тому різноманітні інтерпретації солярного символу так часто використовували гуцульські майстри в декоруванні прикрас.

Але поступово, крок за кроком, дископодібні солярні знаки в зґардах набували хрестоподібної форми. Сонцеподібні диски замінювались хрестиками з рівними гілками, проміжки між якими заповнювалися променями. Хрестики, як правило мали однакову форму і розміри. Згодом хрести втратили однорозмірність: одна з гілок стала довшою і хрест набрав рис, специфічних для християнської культової форми. Саме на хрестах такого типу з'явились рельєфні розп'яття, з рисами примітивної пластики. Але і такі суто християнські хрести ще мають на собі багато залишків язичницької символіки. Так, на кінці гілок цих хрестів часом зустрічаємо солярні розети або кружечки.

Однак, в подальшому хрестики на гуцульських нагрудних прикрасах із доповнюючих стають основними елементами, перетворюючи “пацьорки”, “перевтикані крижиками”, у зґарди — дорогі хрестикові нагрудні прикраси, які поряд із венеційським та кораловим намистом, сороківцями і шелестами стали ознакою “маєтності” їх власниць.

До зґард часто відносять і намисто з одного чи кількох рядів монет, пронизаних шнурочком,  ланцюжком, венеційським склом чи коралом. Гуцули називали цю прикрасу «таляри», «дукати» або «сороківці», хоч вона справді нагадує зґарди із круглими підвісками. Для виготовлення намиста використовувалися австро-угорські, польські, румунські, італійські та російські монети з дорогоцінних металів. У заможних гуцулок на грудях виблискувало по 3, інколи й по 4 ряди такої низанки зі срібних монет.  

Після поширення радянської влади на території заходу України на початку Другої світової війни.  виробництво зґард майже повністю припинилося. Відхід від загальних радянських тенденцій дозволяли собі лише індивідуальні митці-мосяжники, які створювали унікальні авторські металеві вироби у стилі традиційних українських прикрас. 

У ХХI столітті почалось відродження давніх традицій і прикраси-зґарди набули нової популярності. Сучасні майстри, використовуючи давню технологію литва, виготовляють велику кількість прикрас, стилізованих під традиційні зґарди, а дизайнери ювелірних прикрас розробляють унікальні авторські колекції сучасних зґард, переосмислюючи давні зразки.

Зоряна Куриляк

Світлини зґард із колекцій Музею етнографії та художнього промислу у Львові, Національного музею Гуцульщини та Покуття імені Йосафата Кобринського в Коломиї , Івано-Франківського краєзнавчого музею та Національного музею у Львові імені Андрея Шептицького

Архівні світлини зі зґардами з відкритих джерел

Зґарди з видання Володимира Шухевича "Гуцульщина" 

Зґарди з видання Любові Сухої "Художні металеві вироби українців Східних Карпат другої половини ХІХ — ХХст." (1959 рік) 

Малюнки зґард Северина Обста з видання "Взори промислу домашнього. Металеві вироби селян на Русі"