Нашийні прикраси
Західного Поділля
Нашийні прикраси Західного Поділля
Етнорегіон Поділля - це території між Південним Бугом і Дністром: Вінницька область, південь Хмельницької і Житомирської, північ Одеської, східні частини Чернігівської й Тернопільської областей.
А Західне Поділля — це етнографічний район, що охоплює територію сучасної Тернопільської області за виключенням північно-західних (населені пункти західніше Зборова й Бережан) та північних теренів (Кременецький, Шумський, Лановецький райони та північна частина Зборівського й Збаразького районів, які існували до адмінреформи 2020 року), які належать до Опілля та Волині.
Сусідство з Північною Буковиною та Покуттям - розвиненими осередками української народної традиції оздоблення одягу та прикрас у - сприяло мистецьким взаємовпливам.
Шийні прикраси Західного Поділля - намиста з дрібних кораликів («пацьорки») – коралу, імітації коралу, скла, імітації перлів, намиста з монет, а також бісерні прикраси – монисто, стрічковий ґердан, стрічковий ґердан з підвісками, кутовий ґердан та силянки - сітчасті комірці-кризи.
Коралові намиста створювали з дрібних циліндричних намистин однакового розміру, що складалось з кількох десятків низок.
Намисто з монет, які розташовувались тісно одна біля одної, не накладаючись, мало по одній-дві низки. Одягалось поверх намиста.
Хрестик одягали на широкій шовковій стрічці, також на стрічках в якості підвіски носили монету, дукач або дукач-образок.
Монисто – це кілька десятків разків бісеру чорного, темно-синього або темно-зеленого кольору або дрібних дутих намистин , які носили близько шиї.
Силянки на Поділлі були однодільні та дводільні, шириною 7-10 см. Характерною особливістю плетива була розріджена сіточка зі стороною ромба чотири намистини.
Дводільна силянка складалась з двох частин – стрічки та коміра, кожній з яких відповідав свій варіант нанизування чи ткання та орнаменту.
Також був популярний нашийний стрічковий ґердан, підшитий монетами, і тканий кутовий гердан.
Прикраси з бісеру із Західного Поділля демонструють схильність тамтешніх майстрів до поєднання в одному творі кількох технік — нанизування, ткання, вишивання («уперед голкою») та шиття («у прикріп»).
На початку XX ст. силянки Західного Поділля поступалися своєю шириною перед однотипними виробами лемків та бойків, проте декор західноподільських силянок - «криз» був не менш привабливим та художньо продуманим. До майстерних пам’яток належить широка силянка зі с. Городниця Гусятинського р-ну Тернопільської обл., виконуючи яку майстриня застосувала техніки ткання та нанизування й використала бісер з багатобарвною яскравою палітрою. У декорі прикраси поєднано геометризований мотив неширокої заквітчаної галузки (нашийна стрічкова частина) та розлогий геометричний мотив ромба з променями (нагрудний комірець).
У свою чергу, силянка із Копичинець Гусятинського р-ну на Тернопільщині у верхній частині виконана способом нанизування із поєднанням прийомів «сіточка» та «у хрестик», а не ткана.
Обидва зразки силянок із Гусятинського району містять підвіски по низу силянок, виконані поєднанням прийомів «сіточка» та «у хрестик». Такий тип підвісок характерний лише цим місцевостям Західного Поділля, в інших етнорегіонах західної України таких підвісок не було.
Композиція бісерних прикрас Поділля - стрічкова зі з’єднаних між собою мотивів.
Бісерні комірці-кризи одягались під намиста, лише в околицях Заліщик широку кризу («корольки») одягали поверх намиста.
Найвиразнішою регіональною особливістю прикрас із бісеру в околицях м. Борщів та м.Заліщики був колорит, незмінне чорне тло якого дещо приглушувало дзвінке звучання прозорих намистин фіолетової, вишневої, зеленої, а також непрозорих кораликів жовтої та білої барв.
Чорне тло бісерних прикрас склалося під впливом превалюючого чорного кольору вишивки та ткацтва Західного Поділля, зокрема околиць м. Борщів.
Подільські бісерні прикраси мали геометричний або рослинний візерунок.
Серед найпоширеніших мотивів декору - ромб з лінійними обрисами, ромб з лінійними обрисами та крапчастим обрамуванням, ромб зі скісним хрестом або меншим ромбом усередині, а також скісний або прямий хрест з крапчастими чи лінійними обрисами.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
Федорчук Олена. Українські народні прикраси з бісеру. – Львів: Свічадо, 2007.
Федорчук Олена. Традиції бісерного оздоблення народної ноші українців (на матеріалах західних областей України). – Львів: Інститут народознавства НАН України, 2021.
Врочинська Ганна. Історія традиційних українських прикрас. - Київ: Балтія - Друк, 2020.
Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 1 - Київ: Родовід, 2015.
Врочинська Ганна. Українські народні жіночі прикраси XIX — початку XX століть. Частина 2 - Київ: Родовід, 2015.
Архівні світлини з прикрасами Західного Поділля з відкритих джерел
Світлини з прикрасами з бісеру із Західного Поділля з відкритих джерел
Силянки Західного Поділля від Дизайн-студії "Зоряне намисто"