◀️❗️ Сказ: що варто знати
◀️ Сказ - це невиліковна та смертельна хвороба для вашого чотирилапого улюбленця. Сказ є спільною хворобою для тварини та людини, і будь яка тварина може заразити вашого хвостатика.
◀️ Укус, подряпина, мікроушкодження шкіри, потрапляння зараженої слизи на слизові оболонки - це все призводить до зараження сказом.
І єдиним профілактичним засобом є проведення щеплення вашого улюбленця! Сказ можна попередити!
◀️ Наголошуємо на тому, що для недопущення сказу тварин необхідно щорічно робити щеплення всім домашнім улюбленцям, починаючи з 3-місячного віку. Вакцина проти сказу є безкоштовною, для здійснення щеплення необхідно лише звернутися до дільничних лікарень та дільниць ветеринарної медицини, які обслуговують територію, на якій ви проживаєте.

🎬Пропонуємо для перегляду відео , в якому доступно та цікаво розповідають як дружити з собаками, котами та іншими тваринами ⬇️

Родина – це природний осередок найглибших людських почуттів, де дитина засвоює основи моралі серцем і душею, коли розвиваються почуття доброти, чуйності, любові до всього живого. Батьки – головні природні вихователі дитини. 

Основний чинник у формуванні особистості – це виховний клімат сім’ї. Рідна домівка – не тільки місце притулку, дах над головою, а й родинне вогнище, місце захисту від життєвих негараздів. 

                                            Шановні батьки! Пам’ятайте:

                     Рецепт щастя дитини – повноцінне і гармонічне, 

                   близьке і довірливе спілкування всіх членів сім’ї, 

                                  а точніше, їх взаємна любов.

Рекомендації батькам щодо подолання конфлікту

• Якщо реакція дитини помітно відрізняється од тієї, яку можна очікувати в даній ситуації, проаналізуйте: які глибинні проблеми або потреби тривожать дитину?

• Намагайтесь прийняти погляд дитини, подивитися на суть конфлікту його очима: що він може думати про дану ситуацію?

• Оцініть свою поведінку з погляду своєї дитини: що ви могли зробити такого, чого б ваші діти не зрозуміли?

• Осмисліть ситуацію: можливо, на даний момент ваша дитина відчуває тиск певних обставин, які могли спровокувати таку реакцію.

• Поміркуйте над тим, як ненавязливо запропонувати обговорення реальних причин конфлікту.

• Продемонструйте дитині, що ви усвідомлюєте її потреби, що виявляєте про неї турботу.

• Виявляйте готовність зосередити свою увагу на інтересах, потребах дитини. Покажіть, що ви розумієте, як їй важко, і зробіть усе для того, щоб підтримати її.

• Спробуйте поділитися з дитиною своїми турботами про виникнення конфлікту в спокійній обстановці, уважно вислухайте її. Зробіть наголос на тому, що ви хочете усунути проблему і сконцентрувати свою увагу на її вирішенні. Недоцільно припускати взаємних звинувачень і роздратувань з приводу того, що сталося раніше в стосунках між дорослими та дітьми.

                                                 Рекомендації для мам

• Любіть своє дитя, але не балуйте , не губіть його.

• Виховуйте вдячність у дитини. Якщо немає зворотної любові на вашу самовідданість – вважайте, що діти насичуються вашою любов’ю для подальшого життя.

• Будьте другом дітей, але не приятелем. Будьте поруч із дітьми. Прагніть зрозуміти вашу дитину, підтримати її, при потребі допомогти, проявляючи турботу, чуйність і доброту.

• Учіть дітей думати не про речі, а про справу.

                                                 Рекомендації для тат

• У дітей, які не знають, що їм робити в години дозвілля, уражається і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїм дітям вибирати корисне заняття. “Не судіть дитину за знаннями, судіть її за стараннями, моральними якостями, апелюйте не тільки до розуму, а насамперед до серця дитини. Учіть дитину людяності – тоді вона полюбить працю, навчіться бути старанною”.

• “Не можна зводити духовний світ маленької людини до навчання. Якщо ми прагнутимемо до того, щоб усі сили душі дитини були поглинені уроками, її життя стане нестерпним. Вона повинна бути не тільки школярем, а насамперед людиною з багатогранними інтересами, запитами, прагненнями”

                      Рекомендації батькам дітей молодшого шкільного віку

• Розвивайте інтерес дітей до навчання, дбайливе ставлення до природи, навколишнього середовища; прагнення сумлінно виконувати обов’язки членів сім’ї, колективу у якому вони перебувають.

• Привчайте дітей доводити справу до кінця.

• Виховуйте у дітей чесність, поважне ставлення до батьків, жінок, людей похилого віку, хворих, інвалідів; виховуйте повагу до культурно-національних, духовних, історичних цінностей України.

• Перевіряйте, чи правильно діти витрачають гроші, які ви їм даєте.

• Учіть дітей берегти речі, майно: своє і своїх товаришів, державне.

• Дбайте, щоб ваша дитина самостійно виконувала домашнє завдання.

• Вимоги батька й матері не повинні бути різними.

Шановні батьки, дослухайтесь до поряд рятувальників! 

Повірте, виконання елементарних правил, зробить дозвілля Вашої  дитини безпечним.

Візьміть до уваги наступні рекомендації і Ви будете спокійними за своїх дітей:

• не залишайте дітей без нагляду;

• не дозволяйте дітям гратися із сірниками, роз`яснюйте про небезпеки таких забав;

• поясніть дітям, що таке легкозаймисті, колючі, ріжучі, вибухонебезпечні предмети і яку небезпеку вони несуть;

• окресліть дитині коло людей, до яких вона може в разі потреби звернутися за допомогою.

Не забувайте, що в дитячих очах саме Ви найкращий приклад для наслідування, а тому щоденно дотримуйтесь елементарних вимог безпеки життєдіяльності!

Хочете першими дізнаватись важливу інформацію про діяльність рятувальників?

Підписуйтесь на сторінки в соціальних мережах: 

https://m/facebook.com/DSNSSUMY/;

https:// www.instagram.com/dsns_sumy/ 

7 порад для ефективного навчання Вашої дитини вдома

1. Сформувати графік занять

Для ефективної організації освітнього процесу вдома необхідносформувати щоденний розклад занять, щоб дитина знала, який об’єм робіт її чекає. Наочність графіку допоможе учневі орієнтуватись та навчитись організовувати свій час, тому створити стенд або плакат із розкладом стане хорошою ідеєю. Можна залучити дитину до процесу створення – це полегшить включення в режим.

2. Режим дня

Дитині дуже важко буде повертатися до навчальних буднів, якщо зараз її графік сильно зсунеться. Тож бажанопродовжувати лягати спати, прокидатися, харчуватися і гуляти в один і той самий час.

Важливо розуміти, щокарантин – це не канікули. Тому робочий день учня має максимально походити на звичайний день в школі за насиченістю. Тільки тоді повернення до школи не буде стресовим і пройде комфортно.

3. Організація робочого простору

На ефективність навчання дуже впливає робоче місце. Тож, щоб дитина могла зосередитися на виконанні завдань,потрібно забезпечити її комфортним та зручним робочим місцем. Адже навчання на дивані або лежачи в ліжку, буде сприяти відволіканню і шкодити здоров’ю дитини. Томувиберіть окремий куточок у будинку та обладнайте його.

4. Концентрація дитини

Середовище, щоневідволікає увагу, дозволить школярам навчатися ефективно тадопоможе почуватися більш спокійно. Тож під час виконання завдань дитиною намагайтеся забезпечити відсутність сторонніх шумів.

5. Регулярні перерви

Під час виконання завдань важливокожні 25-30 хв робити короткочасні перерви для виконання зорової гімнастики,тощо. А кожні 45-60 хв — влаштовувати перерви протягом 10-15 хвилин, щоб розім’яти руки та ноги, уникнути перенапруження очей від комп’ютерного монітору та залишатися сконцентрованим.

Навчання невеликими блокамидозволяє мозку краще зрозуміти та зберегти інформацію. Афізична активність покращує кровообіг, активізує фізіологічні процеси, що сприяють сприйняттю, відтворенню й опрацюванню інформації.

Необхідно включити в розминку також вправи для поліпшення постави й зменшення навантаження на спину дитини.

6. Чергування онлайн-навчання з іншими видами освітньої діяльності

Бажано включати в навчальний час не лише слухання онлайн-лекцій чи виконання завдань на комп’ютері, а й роботу в зошиті, читання книг.

Можно влаштуватиперевірку знань після засвоєння інформації— нехай дитина відповідає на запитання, переказує.

Пам’ятайте: ваші заохочення та уважність показують дитині, що ви пишаєтесь її роботою і її зусилля не залишаються непоміченими.

При цьому, важливо розуміти, щоуспіхи Вашої дитини індивідуальні, і порівнювати їх з іншими не потрібно.

7. Залучення батьків до процесу навчання

Залишайтеся причетними до дистанційного навчання вашої дитини, допоможіть їй скласти графік, розібратися з цілями та курсами, налагодити режим дня.

Молодші школярі, крім того, на початку онлайн-навчання потребують значної допомоги від дорослих. Батькам, можливо, буде потрібно допомогти дитині увімкнути пристрій, увійти в додаток, прочитати інструкції, натиснути в потрібному місці, ввести відповіді тощо.

Однак пам’ятайте:чим старшою є дитина, тим більше вона має займатися самостійно.З сьомого-восьмого класу варто підключатися до ЇЇ занять лише за потреби. Підлітки цілком здатні самостійно опановувати матеріал, здавати тести та організовувати своє навчання. Тож створіть дитині такі умови, в яких вона буде відчувати свою відповідальність за навчання.

Поради соціального педагога батькам 

"Приклади виховання без покарань"

     Часто батьки сумніваються в правильності виховання свого чада. Головний сумнів, звичайно, завжди стосується використання покарань. Розмова йде зовсім не про ремені і шмагання, а про покарання взагалі — таких, позбавлення комп’ютера або особистих грошей.

      Що ж таке покарання?

      Це — додатковий мотиватор, який обмежує дитину в якійсь дії. Але дитина повинна боятися не покарання, а закономірних наслідків своїх дій. Караючи, ми вчимо його уникати розправи, брехати, вивертатися. Природні ж наслідки є невідворотними. Краще сконцентрувати увагу на них. Не прибрав іграшки — не знайшов улюбленого солдатика. Ось воно, покарання!

     Чи можливо обійтися без покарань?

     Ми впевнені, що знаємо, що краще для нашої дитини. Ця точка зору зберігається все життя. Але, вирішуючи за дитину, ми тиснемо на її самостійність, перетворюючи людину в матраца. Треба ж обов’язково прислухатися до побажань дитини!

     Батьки, які добровільно вибрали цей шлях, стикаються з безліччю труднощів. Але варто розуміти, що відсутність покарань — це не вседозволеність. Цей метод виховання не позбавляє людину правил і норм поведінки, і зовсім не означає, що, якщо карапуз вдарить сусіда в пісочниці, то його за це погладять по голівці.

     Основні принципи виховання дітей без покарань

     Терпіння.  Батьки, які зважилися на виховання без покарань, вибирають складний і тернистий шлях. На ньому буде чимало проблем, але при дотриманні всіх умов вони виростять щасливу і самодостатню людину.

     Дітей треба любити не за те, що вони нам дають (почуття впевненості, повноцінності і гордості), а любити просто так.  Звичайно, простіше покарати, ніж розбиратися в причинах поганої поведінки. Але в цьому проявляється егоїзм батьків. Вони роблять легше для себе, обмежуючи свою дитину — хоч маленьку, але вже  особистість.

     Приймати свою дитину такою, якою вона є, з усіма проблемами, неприємностями і капризами. Вонв повинна відчувати, що її люблять і цінують.

     Потрібно приділяти своєму чаду достатню кількість уваги. Адже саме її дефіцит викликає непослух.

     Визнавати особу дитини.  З найменших років, коли дитина ще не вміє говорити, вона вже вибирає собі одяг, іграшку. У неї є свої почуття і страждання. Не можна ними нехтувати. Адже це губить індивідуальність.

     Виховання особистим прикладом.  Якщо забороняєте дитині брехати — не брешіть і не прикрашайте самі. Дотримуйтесь правил всією родиною. Вроджений інстинкт дитини наслідувати дорослих діє на підсвідомому рівні. Спробуйте, і ви зрозумієте, що це так.

     Чим більше тиск, тим більший опір.  Якщо постійно пиляти — прибери іграшки, зроби те, зроби це, не бери, не ламай, не чіпай, то можна створити таку напружену атмосферу, що дитині захочеться з неї втекти. Що вона і буде намагатися робити в примхах, протестах і істериках.

     Покарання підтверджують, що на кожну силу знайдеться ще більша сила.  Малюк виросте і ваш силовий і фінансовий авторитет пропаде. Тоді прийде розуміння, що покарання — це помилка виховання, але буде вже пізно.

     Послідовність — помічник у дотриманні правил. Сказали, що не дасте цукерку до вечері — не давайте. Якщо сьогодні не можна, а завтра можна, то можна завжди.

     Підтримувати потрібну поведінку заохоченням.  Діти швидше забувають про покарання, яке загрожує в разі пустощів, але пам’ятають про презенти за зразкову поведінку.

     Батьки повинні постійно розвиватися, вчитися, щоб  дитина, яка дорослішає, не поставила  його в глухий кут складними питаннями.

Не вестися на провокацію — істерики, докори, грубість. Будьте байдужі до таких емоційним вибухів.

      Відомо, що діти, які ростуть без покарань, менш агресивні. Адже грубість — це помста за біль. Покарання породжують гірку образу, яка глушить все, включаючи здоровий глузд. Тобто, цей негатив дитині нікуди подіти, а він випалює зсередини. Тому діти часто зриваються на молодших братів, сестер і домашніх тварин.

     Що необхідно знати батькам про виховання дітей без покарання — як навчитися цьому мистецтву?

     Впертість і капризи — спосіб самовираження дитини, коли йому не вистачає волі. Часто вони виникають у кризові періоди життя — криза 3 років, перехідний період. З кожним роком додавайте дитині свободи і особистого простору, а не обов’язків. Адже свобода — це прийняття рішень.

     Допускати природні наслідки — справжні покарання.

     Відчути разом вихід з проблеми.  Наприклад, дитина взяла без дозволу чужу річ. Потрібно пояснити, що господар речі засмутиться, якщо не знайде її на місці. Адже вона йому так дорога. Треба повернути її господареві!

     Дорослий повинен виховувати інтерес у дитини до потрібнї поведінки, а не зациклюватися на небажаних діях. Тобто батьки не попереджають, що «якщо торкнешся квітки - відшмагаю». А говорять: «Сиди, грай з лялькою, поки я не прийду».

     А як же бути з маленькими дітьми? Вони не розуміють неправильності своїх дій, і пояснити їм це практично неможливо. Тоді потрібно просто фізично видалити малюка з небезпечної обстановки і створити для нього безпечне середовище.  Якщо тягнеться до дворової собаки, то треба забрати дитину в інший двір і відвернути іграшкою.

     Багато розмовляти з дитиною.  Пояснювати, що таке добре і що таке погано. Моделювати ситуації на ляльках і вирішувати проблеми в грі.

     Не накладати заборони на необхідні дії.  Дитина не може сидіти тихо на стільці близько 40 хвилин у черзі. Дітям корисно бігати, грати, стрибати і пустувати. На те вони і діти, а бажання мати зручну дитину — це вимога батьківського егоїзму.

     Виховання без покарань не призводить до егоїзму. Адже егоїсти — це недолюблені діти, які у дорослому стані намагаються надолужити згаяне.

     Виховання без покарань — велика і важка робота. Головним чином, це робота над собою — адже, що б ми не робили, діти все одно будуть схожими на нас.

7 помилок добрих батьків

     Батькам не можна просто бути. Батьками нас чинить те, що ми робимо. Бути батьками означає старатися навчити дитину як бути незалежною та відповідальною дорослою людиною. В процесі виховання активні батьки найчастіше допускаються таких помилок:

1.Прищеплення помилкових переконань

     Помилкове переконання №1 «мушу бути найкращим в усьому».

     Помилкове переконання №2 «негативні почуття погані». Діти мають право на свої почуття, а сильні емоції – це цілком нормально.

     Помилкове переконання №3 «усі мусять любити мене». Батьки повинні пояснити дітям, що життя не можливе без конфліктів і їх потрібно вирішувати з найменшою шкодою для себе.

2.Несвідоме провокування поганої поведінки    

     Варто запам’ятати:

– усі діти потребують уваги

– хвали поведінку в конкретних ситуаціях, не використовуй загальних похвал

– винагороджуй дитину за відсутність поганої поведінки

3.Брак послідовності

      Якщо встановити правило, то дій згідно з ним. Діти не можуть перевіяти своєю поведінкою межі витримки і терплячості батьків.

4.Зроблю це за тебе

     Розв’язуючи всі проблеми за дітей, ми породжуємо в них злість поглиблюємо їхню залежність від нас.

5.Залізна дисципліна

– не запроваджуй дисципліну, коли ти злий

– запроваджуй дисципліну, щоб навчити

– мета дисципліни – не намагатися довести, хто правий, такий підхід породжує конфлікт і почуття сорому в дітей.

6.Ігнорування потреб і труднощів дитини

Батьки можуть заохочувати дитину висловлювати свої емоції, але не повинні вмовляти її робити це, розповідаючи про власні почуття.

7.Стримуватся природної радості життя і зацікавлення світом

     То ж щоб бути добрити батьками, не допускайте вищевказаних помилок, а ще:

– зробіть так, щоб виховання дитини стало для вас найвищою цінністю.

– беріть активну участь в житті дитини

– будьте прикладом для дитини

– вчіться від своїх дітей

– бавтесь!

Поради батькам

Як заохотити дитину до читання

 1.Читайте дитині вголос, навіть після того, як вона навчиться читати самостійно – якнайдовше, доки вам обом це до вподоби.

2.Обговорюйте прочитане: що сподобалося? що було нудним? чому?

3.Читайте самі – діти наслідують дорослих, а не роблять, що ті їм кажуть. Обговорюйте також і ті книжки, що ви читаєте для себе та як вони на вас впливають.

4.На перших батьківських зборах поруште питання щодо читання на всіх уроках. Дітям необхідно читати з усіх предметів, а не лише на заняттях із рідної мови.

5.Навідайтеся до бібліотеки: там є не тільки чимало різних книжок (не бійтеся спробувати щонайрізноманітніші!), а й найкращі у світі порадники – бібліотекарі.

6.Читайте не лише художню літературу: спробуйте інші жанри, серії книжок, енциклопедії, будь-що, аби воно тільки було текстом. Бодай візьміть кулінарну книгу й приготуйте щось разом із дитиною.

7.Ретельно вибирайте книжки для дитини: не тільки з того, що ви читали у дитинстві, а шукайте з-поміж свіжовиданих книжок, які є ближчими сьогоднішнім дітям. Зверніться по пораду до бібліотекаря, продавця у книгарні, стежте за рецензіями, відгуками і теле- чи радіопрограмами.

8.Варто, щоб обидвоє батьків (часто) говорили про читання, лише тата чи мами не досить.

9.Спробуйте книжки у різних формах – паперові, електронні книжки на мобільному телефоні або планшеті, аудіо книжки, слухайте читання книжок «з продовженням» по радіо. А також не пропускайте екранізації книжок.

Плекаємо психічне здоров'я дітей

Підтримка психічного здоров’я дітей: як впоратися з ізоляцією

Психічне здоров'я дітей важливе – і це стосується кожного!

                 Як допомогти дітям справитися зі стресом

Рекомендації базуються на порадах Всесвітньої організації охорони здоров’я

v     Активне слухання. Діти зазвичай відчувають полегшення, якщо вони можуть висловити й виразити те, що їх тривожить у безпечному та сприятливому середовищі

У кожної дитини є свій власний спосіб виражати емоції. Іноді заняття творчою діяльністю, такими як гра та малювання, можуть полегшити цей процес. Допоможіть дітям знайти позитивні способи висловити тривожні почуття, такі як гнів, страх і смуток.

v      Чутливе ставлення та турбота до дітей

Під час складних часів діти потребують любові дорослих і часто більшої уваги присвяченої їм. Пам'ятайте, що діти часто копіюють емоційні реакції важливих для них дорослих, тому те, як ви реагуєте на кризові ситуації, є дуже важливим.

Важливо, щоб дорослі управляли своїми емоціями та залишалися спокійними, вислуховували занепокоєння дітей, заспокоювали їх та розмовляли з ними з добротою.

Якщо це доречно й відповідно до віку обіймайте своїх дітей, говоріть як  ви їх любите й пишаєтеся ними. Це допоможе дітям почуватися краще й безпечніше.

v          Cтворіть можливості для дітей гратися та відпочивати

Заохочуйте перебування дітей поруч із родиною. Дотримуйтесь звичної щоденної діяльності та графіків настільки, наскільки це можливо, або допоможіть дитині створити нові в нових умовах, включаючи навчання, гру та відпочинок.

Якщо можливо, підтримуйте виконання шкільних завдань, навчання чи іншу активність, яка не загрожує дітям та не суперечить вказівкам органів охорони здоров'я.

Діти повинні продовжувати навчання, якщо це не загрожує їхньому здоров’ю.

v  Наведіть факти про те, що відбувається, і дайте чітку, доступну для сприйняття дитиною інформацію про те, як зменшити ризик зараження та перебувати в безпеці, використовуючи слова, які дитина здатна зрозуміти.

Продемонструйте дітям, як вони можуть захистити себе (наприклад, покажіть їм правильне миття рук).

Уникайте переказування чуток або озвучення неперевіреної інформації перед дітьми.

v       Надавайте інформацію про те, що відбувається чи може відбутися спокійно, правдиво та відповідно до віку дитини.

Це може бути інформація про вірус, але подана таким чином, щоб підтримувати дітей активними, коли вони не в школі, наприклад:

·                     Ігри на миття рук з віршами.

·                     Уявні історії про віруси, що досліджують організм.

·                     Перетворення прибирання та дезінфекції будинку в веселу гру.

·                     Намалюйте зображення вірусів/мікробів, які повинні бути розфарбовані дітьми.

·                     Поясніть дітям захисні засоби, що використовуються, щоб вони не лякалися.

Як зберегти психічне здоров'я дитини    

      (пам'ятка для батьків)

• Завжди знаходьте час поговорити з дитиною. Цікавтеся її проблемами, вникайте в складнощі, що виникають, обговорюйте їх.

• Не чиніть тиску на дитину, визнавайте її право самостійно приймати    рішення, поважайте право на власну думку.

• Не принижуйте дитину криком, виключіть з практики сімейного виховання "психологічні ляпаси".

• Не вимагайте від дитини неможливого у навчанні, поєднуйте розумну  вимогливість з похвалою. Радійте разом з дитиною навіть маленьким   успіхам.

• Усвідомте, що підліток не завжди адекватний у своїх вчинках у силу фізіологічних особливостей. Умійте прощати,   «лікуйте» добром…

• Не порівнюйте дитину з іншими, успішнішими дітьми. Цим ви           знижуєте її самооцінку. Порівняйте її з нею ж самою але в минулому.

• Стежте за виразом свого обличчя, коли спілкуєтеся з дитиною.

• Навчіться ставитися до дитини як до рівноправного партнера, який поки що просто має менший життєвий досвід. 

Зовнішнє незалежне оцінювання!

ЯК ПІДТРИМАТИ СВОЮ ДИТИНУ?

Шановні батьки, психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, на кшталт, - «якщо ти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, - «подивись, як інші стараються…» тощо.

Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину - значить вірити в нього. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.

Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання

зробити наступне:

• забути про минулі невдачі своєї дитини;

• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;

• пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо..

Пам'ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до іспиту:

• приділіть дитині увагу (цікавтеся її настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про її потреби).

• забезпечте Вашій дитині місце для роботи, прослідкуйте, щоб ніхто із домашніх їй не заважав.

• контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов’язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.

• ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними із щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.

• зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів. Пам’ятайте, що такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку. При цьому не зловживайте солодощами і борошняним виробами.

• залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.

• допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. Дуже важливо для дитини навчитися робити певні схематичні нотатки, візуально впорядковувати матеріал. Основні формули, положення можна виписати на листочки і повісити у різних куточках вашого дому.

• придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню ( Збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини практично працювати із тестами.

• вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.

• виражайте готовність допомогти і допомагайте в різних питаннях підготовки.

• розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви відчували перед іспитами. Водночас, не видавайте свого хвилювання перед днем здачі тестів і не переносьте тим самим своє хвилювання на дитину.

• прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і кінцевий вимір її можливостей.

• дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам'ятаєте, найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Як допомогти дитині вчитися дистанційно: поради батькам

Розглянемо кілька порад. Дотримуючись їх, батьки зможуть підтримувати у дітей інтерес до навчання і зосередженість у період дистанційного навчання.

Налаштування на успішне навчання

Створіть простір для навчання

Відведіть дитині місце, де вона зможе вчити уроки, читати і займатися творчістю. Якщо у будинку мало місця, це може бути просто письмовий стіл. Дозвольте дитині самій облаштувати своє робоче місце. Можливо, вона просто захоче поставити кольоровий органайзер поруч з ноутбуком, але вона повинна зробити це самостійно. Облаштування робочого місця допоможе їй краще підготуватися до навчання.

Встановіть розпорядок дня

Чим молодша дитина, тим більш жорсткий розпорядок їй потрібен: поясніть дитині, чого ви від неї очікуєте. Розклад має бути завжди перед очима у дитини, щоб вона не забувала, що їй потрібно робити. Старші діти можуть використовувати органайзер або додаток у телефоні.

Скажіть дитині, що вона повинна дотримуватись розкладу так само, як і у ті дні, коли вона ходила до школи. Вона так само повинна вчасно вставати, одягатися, чистити зуби тощо.

Важливо робити перерви під час навчання. Це особливо важливо для дітей, у яких є проблеми з навчанням і концентрацією уваги. Тому обов'язково розбивайте навчальні завдання на менші частини і робіть перерви.

Встановіть правильні очікування

Дізнайтеся, що вчителі чекають від онлайн-навчання. Поясніть це дитині, домовтеся про те, що дитина буде виконувати усі завдання. Це допоможе правильно налаштуватись на подальше дистанційне навчання.

Поясніть дитині і свої власні очікування. Скажіть, коли дитина може провести з вами час, а коли вас не можна відволікати. Чим дитина може зайнятися, коли вона вивчила уроки? Складіть список справ, з яких дитина зможе вибрати те, що їй більше подобається.

Якщо для навчання дитині потрібно використовувати ноутбук або смартфон, переконайтеся, що вона вміє ними користуватися. Якщо вона користується гаджетом разом з братами або сестрами, діти повинні розподілити час, щоб у них не виникало конфліктів.

Концентрація уваги

Будьте поруч

Коли дитина не може зосередитися, будьте поруч з нею. Підтримайте її підбадьорюючими словами, щоб вона налаштувалась на навчання.

Якщо вам теж доводиться працювати віддалено, вам не вдасться завжди бути поруч з дитиною. Але їй буде вчитися набагато складніше, якщо за нею взагалі ніхто не буде слідкувати, поки вона вчить уроки. Постарайтеся періодично приділяти час дитині або попросіть когось із членів сім'ї побути поруч з нею.

Навчіть дитину керувати своїми емоціями

Поговоріть з дитиною про те, що тіло і психіка взаємопов'язані. І якщо вона відчуває розчарування, емоційне збудження або печаль, це може відображатися на її фізичному стані. Розуміння цього допомагає дітям розпізнавати свої емоції і керувати ними.

Якщо у будинку є інші електронні гаджети, крім тих, які дитина використовує для навчання, - по можливості тримайте їх подалі від того місця, де вона займається. Вимкніть телефони або тримайте їх в іншій кімнаті, заховайте пульт від телевізора. Так у дитини не виникатиме спокуси відволікатися від своїх занять.

Додайте до заняття трохи гри

Маленькі діти, які не люблять вчити уроки, відчують себе краще, якщо ви зіграєте з ними у рольові ігри. Нехай вона уявить себе учителем, дослідником чи партнером по роботі, який виконує важливе завдання.

Старші діти не люблять ігри. З ними можна чесно поговорити про відповідальність (наприклад, про те, щоб вони самі управляли своїми емоціями). Розмовляйте з дитиною, як з дорослими - так вона легше піде на контакт і почує вас.

Заохочення досягнень і зусиль

Слідкуйте за інтересами дитини

Пам'ятайте, що практично будь-яке захоплення дитини, чи то Майнкрафт, чи то домашні тварини, або фокуси, можна використовувати для навчання. Читайте разом з дитиною книги, проводьте експерименти, пов'язані з її захопленнями.

Коли ви створюєте розпорядок для дитини, запитаєте, що їй подобається, а що - ні. Врахуйте це у плані. Наприклад, якщо їй важко дається математика, запитайте у неї, коли вона хоче вивчити її - у першу чи останню чергу. Чому? Регулярно запитуйте у дитини про її успіхи у дистанційному навчанні.

Спілкуйтеся з учителями дитини, дізнавайтеся про її успіхи та труднощі. Говоріть з дитиною про те, як пройшов її день - що нового вона дізналась, що їй сподобалося, з якими проблемами вона зіткнулась протягом дня.

Показуйте результати роботи

Повісьте малюнки дитини у будинку на видному місці. Так дитина зрозуміє, що ви пишаєтеся її роботою і цінуєте її старання у навчанні.

Навіть старшим дітям подобається, коли батьки їх хвалять або пишаються їхніми успіхами. Ви навіть можете написати про її успіхи у соціальних мережах - але обов'язково запитайте дозволу про це у самої дитини.

Хваліть дитину за конкретні речі

Замість того щоб просто сказати дитині: «Молодець!», поясніть докладно, що вам сподобалося у її роботі. Якщо вона старалась, дайте їй зрозуміти, що ви це помітили. Дитина змогла поліпшити оцінку з якогось предмету? Вона навчилась чогось нового? Або просто доклала багато зусиль для того, щоб виконати завдання? Хваліть її за всі ці досягнення.

Заохочуйте дитину покращувати свої показники. Акцентуйте увагу не на тому, добре чи погано дитина виконала завдання, а на її прогресі у навчанні.

Мотивація

Почніть із сильних сторін

Знаходьте зв'язок між тим, що любить дитина, і шкільними предметами, які даються їй важко. Якщо вона любить спорт, але не любить читати, купіть їй книгу про футбол, щоб викликати інтерес. Шкільний учитель дитини може допомогти підібрати цікаві книги. Поговоріть з ним.

Правильно презентуйте навчальні завдання

Те, як ви презентуєте дитині навчальні заняття, багато у чому впливає на те, як вона буде до них ставитись. Якщо дитина ще маленька, подайте їй навчальні завдання в ігровій формі. Це викличе у неї інтерес. Ви хочете, щоб вона виконала домашню роботу? Влаштуйте змагання: як швидко вона зможе її зробити? Використовуйте заохочення: наприклад, запропонуйте дитині частування після того, як вона зробить завдання з математики.

У підлітковому віці діти можуть почати погано вчитися. Часто за цим ховається невпевненість, нудьга або тривога. Діти сподіваються на нашу підтримку, хоча зовні може здаватися зовсім навпаки. У таких випадках важливо зберігати спокій і не приймати слова чи вчинки дитини на свій рахунок. Сприймайте це із гумором.

Встановлюйте наслідки за погане навчання

У вас може виникнути спокуса дозволити дитині довше сидіти за комп'ютером за те, що вона вивчить уроки. Але у такому разі вона буде сприймати комп'ютер як нагороду і, ймовірно, буде хитрувати, щоб отримати додатковий час. Замість цього запропонуйте дитині альтернативний варіант: «Увечері у нас є три години часу. Якщо ти встигнеш до цього часу вивчити уроки, у тебе залишиться час, щоб посидіти за комп'ютером».

Якщо вам важко прищепити дитині інтерес до навчання, постарайтеся зробити так, щоб вона знайшла в навчанні сенс. Подумайте разом із дитиною, як це можна зробити. І не забувайте хвалити її за докладені зусилля.

Створення благополучної атмосфери у будинку

Станьте собі другом

Якщо дитина занадто самокритична, запитайте її, що б вона сказала своєму другові, якби той опинився у подібній ситуації. Навчіть дитину підтримувати себе у важких ситуаціях.

Робіть так само і самі. Батьки часто лають себе за різні недоліки. Але що сказав би вам кращий друг?

Складіть разом з дитиною список речей, за які ви вдячні. Це дозволить вам поглянути по-іншому на багато речей.

Просіть про допомогу, коли це необхідно

Ви не завжди будете знати, як допомогти дитині у навчанні. Звертайтеся по допомогу до родичів, учителів або друзів. Якщо ви постійно вступаєте у конфлікти з дитиною через домашні завдання, залучення іншої людини допоможе вам залишатися просто батьками.

Говоріть з учителем про успішність дитини. Звертайте увагу перш за все на позитивні моменти. І вчитель, і дитина докладають зусилля для того, щоб навчальний процес був успішним. І вчителю теж буде важливо дізнатися, які форми роботи найкраще підходять - і ви можете йому у цьому допомогти.

Використовуйте гумор і проявляйте фізичну активність

Кожному із нас час від часу потрібно розім'ятися. Фізична активність може поліпшити нам настрій і підготувати до навчання. Робіть для дитини перерви для того, щоб вона могла прогулятися або просто порухатися. Це допоможе їй відновити сили та енергію.

Гумор корисний у всіх сферах, у тому числі і в навчанні. Не бійтеся здатися кумедними: ставте дитині кумедні запитання, давайте не менш кумедні відповіді і дозвольте дитині виправляти вас. Використовуйте все, що працює.

Поради батькам  щодо безпечної поведінки дитини в цифровому середовищі:

говорити з дитиною про безпеку в Iнтернеті та допомагати розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір  та нести відповідальність  за його результати. Проста заборона використання гаджетів може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру використання інтернету в повсякденному житті ;

будувати відкриті  та довірливі  стосунки з дитиною щодо використання технологій: підтримувати спікування, давати поради. Дитина має знати, що дорослий поруч i готовий допомогти;

 разом з дитиною переглядати  матеріали  на ii улюблених веб-сайтах та грати в ii улюблені 1нтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти йінтереси дитини, ii захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті ;

формувати корисні  звички використання гаджентів  та цифрового середовища, розвивати цифрові , cоціальні й економічні  навички, тaki,  як: повага, емпатія, критичне мислення й відповідальна  поведінка та психологічна  стійкість;

 півищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і  бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки  iз негативним досвідом в Інтернеті;

  заохочувати користуватись гаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможе тримати під  контролем, з ким ваша дитина контактує в Iнтернеті через телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та iншi пристрої підключені до Інтернету;

  встановлювати часові межі користування гаджетами, щоб балансувати час, проведений в режимі онлайн та офлайн;

контролювати додатки, ігри, веб-сайти та cоціальні мережі, якими користується дитина, та іх відповідність  віку дитини;

вчитись встановлювати на гаджети дитини батьківський контроль, вимикати можливість спікування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляј небажаного контакту чи розкрити ii фізичне  місце розташування;

 перевіряти налаштування приватності в іграх в та соцјальних мережах, якими користується дитина, наявності  в ii профілі   ввімкнених налаштувань приватності. Обмежити коло ociб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитину радитись, перш ніж  додавати нових друзів;

використовувати доступні технології для налаштування батьківського контролю на пристроях, якi можуть обмежувати шкіливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування підлюченими до Інтернету пристроями або окремих функцій (наприклад, камери, покупки через мобільні додатки);

бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни  поведјнки, режиму сну та апетиту. Спосте|рігати, як дитина будує контакти зi світом: якщо бћьше сидить у гаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не ходить у гості не ходять в гостi до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має iнnepecy в очах — у такому paзi треба звертатися до фахівців i знати, куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитину, куди вона може у разі потреби звернутись по допологу. Важливо рахуватися з почуттями підлітка i не заперечувати ix, треба легалізувати ці почуття i дати дитині  зрозуміти, що  ii приймають i про це можна говорити у родині.[

У paзi виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатацій, вербування чи маніпуляцій  в цифровому просторі варто одразу звернутись до Національної поліції України та надјслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції  України (цілодобово)

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

1) Національна гаряча лінія  з питань протидії  насильству та захисту прав дитини (Пн — Пт з 12:00 до 16:00):

0 800 500 225 (безкоштовно зi стаціонарних); 16 1 1 1 (безкоштовно з мобћьних).

2)Онлайн консультації  для підлітків в Teenergizer

З) Чат-бот у Telegram i Viber допоможе дізнатись, куди звертатись за допомогою.

Функція «батьківський  контроль»

Встанови «батьківський контроль» для пристроїв iз операцйною системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:

1)  перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;

2)  у категорії «Сім'я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім'ї»;

З) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або дорослого,

4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних  повідомлень електронної пошти.

Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для кожного користувача, якого належить контролювати.

Встановити  контроль» для пристроїв з операцйною системою Android можна за такою послідовністю дій:

1)          відкрийте програму «Play Маркет»;

2)          у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» i виберіть «Установки» —«батьківський  контроль».

3)          увімкніть означену функцію.

4)          обмежте доступ до налаштувань  контролю», встановивши РІN-код.

5) встановіть тaкi фільтри: «Додатки, iгри, фільми i серіали. Виберіть максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика i книги. Забороніть завантаження i покупку контенту для дорослих».

Важливо: «батькјвський контроль» діє  тільки на тому пристрої, де ви його налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову виконавши наведені вище інструкцію.

Встановити  контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod touch» можна за такою послідовністю дій:

1)          перейдіть в меню «Налаштування» — «Основні» — «Обмеження».

2)          покрутіть вниз i натисніть «Обмеження», а потім «Включити обмеження» ,

З) створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний для зміни налаштувань або відключення обмежень.

Кpiм того, на сайтах підтримки від виробників, можна отримати додаткову інформацйо щодо принципів роботи та точного налаштування функції  «батькі контролю» .

"Безпечний Інтернет"

5 ПРОСТИХ ПРАВИЛ ОНЛАЙН-БЕЗПЕКИ:

1.     Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.

Щоб убезпечити свою дитину у Мережі Ви маєте знати про інтернет, принаймні, не менше за неї.

2.     Станьте для дитини порадником. Опановуйте інтернет разом.

Повідомте дитині, що вона може звернутися до Вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до Вас.

Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому перш ніж завантажувати, копіювати чи встановлювати будь-що з інтернету, дитина має порадитися з Вами. Навчіть перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

3.     Станьте для своєї дитини другом у соціальних мережах, або попросіть близьких знайомих зробити це.

Якщо Ваша дитина не бажає підтверджувати дружбу з Вами, попросіть Ваших друзів молодшого віку подружитися з нею у соціальних мережах. Ви завжди маєте знати, чим займається та з ким спілкується Ваша дитина у Мережі.

4.     Встановіть на мобільному телефоні своєї дитини безкоштовну соціальну послугу «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

Запропонуйте дітям пізнавальні, цікаві та захоплюючі інтернет-ресурси. Щоб захистити дітей від ризиків віртуального світу,використовуйте поновлюваний список рекомендованих сайтів для дітей.

НАВЧІТЬ ДИТИНУ ПРАВИЛАМ БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ У МЕРЕЖІ:

1. Роз'ясніть дитині важливість захисту своєї та чужої конфіденційної інформації:

o не можна викладати в інтернет інформацію про сім'ю та її фінансові справи,адреси проживання та навчання, номери телефонів, кредитної картки та банківські дані;

o    нікому,крім батьків, не можна називати власні паролі до інтернет-сервісів (навіть найкращім друзям).

2. Навчіть дітей поводитися в інтернет мережі так само, як у реальному житті.

У Всесвітній Мережі дитина має поводитися ввічливо, не робити нічого, що може образити інших людей або суперечить закону. Поясніть дітям, що в інтернеті також слід із повагою ставитися до людей та їх авторських прав. Незаконне копіювання та розповсюдження матеріалів, що є чиєюсь власністю, вважається крадіжкою.

3. Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого.

Навчіть дитину не надто довіряти незнайомим людям у Мережі. Дитина повинна знати, що не можна призначати зустріч з віртуальними знайомими без дозволу батьків.

4. Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей.

Завжди потрібно з'ясовувати, скільки коштують спеціальні інтернет-сервіси: наприклад, якою є повна вартість SMS в онлайн-грі. Якщо така інформація не очевидна для дитини, вона має звертатися за порадою до Вас. Допомагайте дітям розібратися, скільки насправді коштують такі SMS-послуги та чи дійсно необхідно їх надсилати.

5. Питати поради можна і потрібно.

Повідомте дитині, що вона може звернутися до вас у будь-якій ситуації, яка її турбує. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось незрозуміло, хвилює чи загрожує, завжди необхідно звертатися за допомогою до батьків. Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому раніше, ніж завантажувати, встановлювати або зберігати будь-що з інтернету, треба отримати дозвіл батьків. Навчіть дитину перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

Гарячі" лінії з інтернет-безпеки

В разі необхідності, ви можете звернутись за консультацією до експертів, котрі нададуть вам компетентну допомогу.

Online-bezpeka.kyivstar.ua – консультант з онлайн-безпеки від компанії “Київістар".

  Internetbezpeka.org.ua – тут ви можете повідомити про випадки порушення в інтернеті.

Національна "гаряча" лінія з питань протидії домашньому насильству і захисту прав дітей – 0 800 500 335 (безкоштовно для дзвінків із стаціонарних телефонів на території України) та 386 (безкоштовно для дзвінків з телефонів мобільних операторів "Київстар" та "МТС").

Телефон Довіри МВС України: +38044 254 76 04

Моя дитина - підліток. Як з ним домовлятися?

Два шляхи протікання підліткової кризи

1. «Криза незалежності». Проявляється: небажанням підлітка піддаватися впливам інших людей; проявом упертості та грубості; прагненням у всьому чинити по-своєму; відсутністю авторитетів; ревностним ставленням до особистого простору; бурхливим розвитком критичного мислення; максималізмом; ранимістю в поєднанні з показною холодністю.

Розвитку особистості більш сприяє «криза незалежності». Результатом кризи стає: формування більш зрілої позиції по відношенню до себе і свого життєвого шляху; усвідомленням власної унікальності.

2. «Криза залежності». Виявляється: послухом; несамостійністю; інфантильністю в судженнях і вчинках; прагненням бути «як усі».

Як правило, більше влаштовує батьків.

Чим ще характерна криза:

проявом інтересу до своїх почуттів і переживань;

потребою у визнанні оточуючих (друзі стають важливіше сім'ї);

потребою в любові (думка оточуючих дуже важлива, незважаючи на зовнішню байдужість);

прагненням до незалежності і свободи (важливо розуміти, що в цьому віці підліток не може бути повністю незалежний від вас);

формуванням самостійності в прийнятті рішень;

формуванням відповідальності за наслідки своїх дій.

Все це неможливо підлітку подолати наодинці. Необхідний ваш чуйний супровід (не перероблення під себе, а співпраця).

Підліток і покарання

Часто батьки вважають, що карати дитину потрібно заради її ж блага. І відсутність покарання, як виховного заходу, це прояв батьківської безвідповідальності.

Насправді, якщо у вашій родині панує атмосфера взаєморозуміння, турботи і безумовної любові - покаранню немає місця. Ваша мета, як батьків, допомогти підлітку сформувати в собі почуття відповідальності за свої вчинки і зберегти з ним хороші стосунки.

Наслідки покарань для підлітка - сумні: пригніченість; почуття безсилля; втрата віри в себе; часто відчувають злість і ненависть; бажання обманювати.

Яка альтернатива покаранню:

скажіть про свої почуття ( «Я серджуся, коли ти грубиш»); скажіть, чого ви очікуєте ( «Я очікую, що ти будеш більш шанобливо до мене ставитися»); запропонуйте можливість вибору ( «Коли мені говорять грубощі, мені дуже прикро. Ти можеш або пояснити мені, чому так відбувається, або написати мені про це»); підкажіть, як можна виправити ситуацію ( «Розумно було б тобі вибачитися»); будьте активні ( «Розмову закінчено. Я грубість не дозволю»).

Правило трьох П: постійність; поступовість; послідовність

Замість того, щоб знецінювати і давати поради - навчіться приймати почуття свого підлітка:

відзеркалюйте те, що, на вашу думку, він відчуває ( «Я бачу, ти засмучений»); проявляйте співчуття ( «Я розумію, як тобі хочеться піти до друзів, але ти обіцяв спочатку зробити уроки»).

Замість того, щоб читати моралі і віддавати накази - навчіться домовлятися:

опишіть проблему ( «Коли ти йдеш з друзями, я не можу ні думати, ні відпочивати»); опишіть свої почуття ( «Я так хвилююся, що не можу знайти собі місця»); дайте інформацію ( «Пізні прогулянки небезпечні, можна потрапити в неприємності і т.д.»); запропонуйте вибір ( «Можна або повертатися раніше, або бути весь час на зв'язку»); озвучте, що для вас важливо ( «Мені важливо знати, що з тобою все в порядку. Нам всім слід замислюватися про наслідки пізніх прогулянок»).

Замість того, щоб встановлювати свої порядки - навчіться співпраці:

запропонуйте синові/доньці висловити свою точку зору на проблему (Ви: «Тобі щось заважає приходити додому вчасно», син/дочка: «Так рано повертатися потрібно тільки мені, друзі ще залишаються!»); висловіть свою думку ( «Коли ти довго не приходиш, я хвилююся!»); запропонуйте спільно вирішити проблему; запишіть всі шляхи вирішення; спільно вирішіть, які з ідей підійдуть.

Замість того, щоб звинувачувати:

висловіть те, що відчувайте ( «Мене засмучує, коли ти мені грубиш!»); розкажіть про свої очікування ( «Мені б хотілося, щоб ти виявляв повагу, в свою чергу, я постараюся також діяти по відношенню до тебе!»).

Замість того, щоб оцінювати (Наприклад: «Ти безвідповідальний»):

опишіть дії підлітка ( «Мені здається, тобі складно взяти відповідальність на себе і т.д.»); опишіть свої почуття ( «Мене це засмучує»); опишіть свої очікування і наміри ( «Але я впевнена, що у тебе все вийде, в свою чергу обіцяю підтримати тебе»)

 Попередження суїцидальної поведінки неповнолітніх

   Підлітковий вік – гострий і напружений період переходу від дитинства до дорослішання, що супроводжується якісною перебудовою  усіх сторін розвитку особистості. Його часто називають кризовим, оскільки організм має підвищену чутливість до якихось певних зовнішніх і внутрішніх впливів, які саме в цей час призводять до дуже важливих, безповоротних наслідків.

Саме у цей період відбувається усвідомлення дитиною своєї індивідуальності, змінюється її ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбувається перебудова потреб та мотивів, поведінки. Водночас змінюються вимоги суспільства до підлітка. У зв’язку з цим підлітку необхідно погоджувати свої потреби з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм. Необхідність такого погоджування часто пов’язана із значними труднощами, які і стають причиною виникнення суперечностей у розвитку підлітка. Ці суперечності можуть протікати в гострій формі, зумовлюючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінці  учня, у його взаєминах з дорослими та ровесниками. Стан стресу, нервового напруження, неврівноваженості є впливовим чинником, який зумовлює різні зрушення в психічній сфері особистості, може провокувати до суїцидальних думок і фантазій.

   В підлітковому віці немає відпрацьованих способів вирішення проблем, коло спілкування, найчастіше, обмежується однолітками, перед якими постають такі самі питання. А дорослі не завжди розуміють проблему та не готові надати підтримку. Отже, в надзвичайно бурхливий період свого життя підліток залишається сам на сам зі своїми проблемами. У цілому ряді випадків підлітки вирішуються на самогубство через байдужість та жорстокість дорослих. На такий крок, як правило, вирішуються замкнуті, ранимі за характером підлітки, які страждають від самотності і почуття власної непотрібності, що втратили сенс життя.

   Психологічний сенс суїциду найчастіше полягає в реакції на афект, знятті емоційної напруги, відходу від тієї ситуації, в якій підліток опиняється поза власної волі.

   Причини, які призводять до трагічної загибелі дітей і підлітків, різні, до того ж вони відрізняються від дорослих причин.  Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу. На жаль, саме підлітки  найчастіше опиняються у кризовому стані, який супроводжується сильними емоційними переживаннями, появою таких почуттів, як спустошеність, відчуженість, самотність  може призвести і до втрати сенсу життя. Метою суїциду є знаходження рішення. Суїцид не є випадковою дією. Його ніколи не роблять безглуздо чи безцільно. Він служить виходом з ускладнень, кризи або нестерпної ситуації. Стимулом до скоєння суїциду є нестерпний психічний (душевний) біль, від чого він прагне втекти.

   Психологи виділяють основні мотиви суїцидальної поведінки серед школярів:

·         переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

·         реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

·         переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

·         почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

·         страх перед покаранням, приниженням, глузуванням;

·         страх втратити своїх рідних;

·         любовні невдачі, небажана вагітність;

·         бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

            Як помітити суїцид, який наближається?

Суїцидальні наміри дитини можна визначити за такими ознаками:

 Словесні ознаки.

Той, хто готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Він може:

·         Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».

·         Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».

·         Багато жартувати на тему самогубства.

·         Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.

Поведінка та зовнішній вигляд.

Людина, яка готується до самогубства, може:

·         Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.

·          Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:

·         в їжі – їсти замало або забагато;

·         у сні – спати занадто мало або занадто багато;

·         у зовнішньому вигляді – стати неохайним;

·         у шкільних звичках – пропускати заняття, несподіване погіршання успішності, не виконувати  домашніх завдань, втрата інтересу до улюблених занять, уникати спілкування з однокласниками,

·         замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;

·         бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.

·         проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.

·         мати сумний вираз обличчя (скорботна міміка), пригнічений настрій.

·         Емоційні порушення– апатія; схильність до самотності й відчуження; збуджений або агресивний стан; розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в чорному світлі, що відображають жорстокість, особливо спрямовану на себе; розкаяння; відчуття безнадійності, тривога, депресія, плач без причини; самоїдство.

·         Ситуаційні ознаки:

Зважитися на самогубство може той, хто:

·         постійно ізольований в соціумі  (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленим;

·         живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема);

·         почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного;

·         робив  раніше спроби суїциду;

·         має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини;

·         переніс  важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).

Фахівці зазначають, що будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на життєдіяльність, емоційні ознаки, зміни в поведінці дитини слід сприймати як факт проблеми, небезпечної для психологічного здоров’я та ставитись до цих проявів з уважністю та відповідальністю за життя людини

Як допомоги людині, що вирішила покінчити життя самогубством

ВИСЛУХОВУЙТЕ – “Я   чую тебе”. Не  намагайтеся  втішити  загальними  словами типу:  “Ну, все  не так вже й погано”, “Вам стане краще”, “Не варто цього робити”. Дайте людині можливість висловитися. Задавайте питання та уважно вислуховуйте.

ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите  обговорення планів і проблем знімає  тривогу. Не бійтеся говорити про це – більшість людей   почувають незручність, говорячи про самогубство, і це проявляється в запереченні або уникненні цієї теми.

БУДЬТЕ  УВАЖНІ до побічних показників у разі  ризику появи суїцидальної поведінки. Кожне жартівливе згадування або загрозу слід сприймати серйозно.

ЗАДАВАЙТЕ ПИТАННЯ – узагальнюйте:  “Таке враження, що ти насправді говориш...”, “Більшість людей замислювалися про самогубство”, “Ти коли-небудь думав, як здійснити його?”. Якщо ви отримуєте  відповідь, переходьте на конкретику. Допоможіть підлітку відкрито говорити і думати про свої наміри.

ПІДКРЕСЛІТЬ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР ПРОБЛЕМ – визнайте, що його почуття дуже сильні, проблеми складні – дізнайтеся, чим ви можете допомогти. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.

Рекомендації батькам та близьким дитини,

що схильна до суїцидальної

поведінки

     Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз. Насамперед, необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких  проявляється бажання дитини позбавити себе життя. Підліток може виказувати бажання  померти, коли щось складається  всупереч його бажанням (якщо батьки  не купують йому те, що він просить, або не відпускають на дискотеку чи концерт). Те ж бажання він може проявити, коли батьки  карають  або коли неповнолітній  намагається   викликати у батьків почуття провини, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим у своїх цілях. Батькам необхідно проаналізувати, коли підліток повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин.

          Іноді думки про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: “Я тебе ненавиджу”, “Ви злі”, “Я втечу з дому”, “Я хочу жити у бабусі”. Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції.  Підлітку необхідно дати можливість виразити свої почуття та обговорити їх. Слід зберігати самовладання, не дозволяти дитині маніпулювати батьками.

          Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбаченими, чи виступають як спроба маніпуляції, батькам слід спробувати виявити ознаки небезпеки. Якщо  батьки  помічають одразу декілька ознак - певні почуття, висловлювання, зміни в поведінці або характерні ситуації,  то ставитися до цього слід  дуже серйозно.  Потрібно поговорити з дитиною про її почуття та про самогубство. Не пропонувати різні відповіді на серйозні питання, не говорити,  чому вона не повинна почувати того, що почуває. Саме це може лише посилити  у підлітка почуття провини, безвихідності свого становища та власної непотрібності. Необхідно прагнути того, щоб  підліток сам пропонував  альтернативні рішення своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або невирішені питання, то  можна звернутися  до практичного психолога, психотерапевта, дитячого психіатра тощо та попросити  професійної допомоги.

Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги  дитини, а також покращення спілкування в родині. Усі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності  особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.

          Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:

- завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині – це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан;

- не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, досягненні певних життєвих цілей тощо;

- демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

- сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є  - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, майже ви самі;

- підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

- слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

         Рекомендації батькам, коли підлітки проявляють суїцидальні тенденції або відчай:

- залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

- дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

- важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире  занепокоєння, турбота про дитину;

- говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути  дитину;

- зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

- не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині;

- виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання (“Що трапилося?”, “Що відбулося?”), які  будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні;

- спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми;

- намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини,  займайте її сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю;

- дайте можливість  вашій дитині знайти   свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що  знаєте вихід із кризової ситуації;

- ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися     безпорадним, але необхідно пам’ятати, що ваша дитина має знайти власний вихід з проблемної ситуації;

- обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідні вісім обіймів на день;

- сприймайте  дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

- покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана;

- якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

          У тому випадку, коли існує реальний суїцидальний  ризик або вже відбулася спроба, то батькам  можна порадити наступне:

- першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування;

- батькам слід подолати власний страх  перед бесідою з дітьми;

- діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі;  тому іноді дієвішою є невербальна комунікація   - жести, дотики тощо;

- якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо. 

Поради психолога

 батькам першокласників

  1.  Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом.

2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

3. Не підганяйте її, розрахувати час — це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, — провини дитини у цьому немає.

4. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: там вона багато працює, витрачає сили, потребує поповнення енергії. Коли щось не ви­ходить, порадьтеся з учителем, психологом.

5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: «Дивись, поводься гарно!», «Щоб не було поганих оцінок!» тощо. У дитини попереду важка праця.

6. Зустрічайте дитину спокійно, не ставте їй тисячу запитань, дайте їй розслабитись .

7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмов­ляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на пояс­ненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.

     9. Зауваження вчителя вислуховуйте без дитини.

10. При спілкуванні з дитиною не вживайте вислову: «Якщо ти будеш добре вчитись, то...». Часом умови ставляться важкі — і тоді ви опиняє­теся у незручному становищі.

11. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спіл­кування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

12. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з ди­тиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. 

13. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий настрій. Найчастіше це об'єктивні показники втоми, перевантаження.

14. Пам'ятайте, що діти люблять казки, особливо перед сном, або піс­ню, лагідні слова. Не лінуйтесь подарувати це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути і відпочити.

15. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, про роботу. Завтра новий трудовий день — і дитина повинна бути готова до нього. А до­помогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням. Чекати ж якогось дива, радісних поривів душі, доброти треба терпляче, відшукуючи ці риси в дитині, постійно заохочувати її.

Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації

1. Формуйте позитивне ставлення до школи.

2. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.

3. Формуйте адекватну самооцінку.

4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.

5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.

6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.

7. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.

8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.

9. Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.

10.  Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

11.  Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.

12.  Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

13.  Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.

14.  Не принижуйте дитину.

15.  Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

Поради психолога батькам п’ятикласників

Запорука успішної адаптації

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники».  До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає з початком переходу від дитинства до молодшого підліткового віку. Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки!

Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу

5. Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати. Не відвертайтеся від дитини через невдачі, адже у такі миті вона найбільше потребує Вашої підтримки.

5. Проявляйте щирий  інтерес до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня.

5. Будьте в курсі тих подій, які відбуваються в класі, цікавтеся однокласниками, надайте можливість спілкування дітям після школи.

5. Не допускайте у вихованні фізичні засоби впливу, залякування, нищівної критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).

5. Ураховуйте тип темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають, швидко втрачають інтерес до навчання, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.

5. Надавайте дитині самостійності в навчальній роботі,  обґрунтовано контролюйте її навчальну діяльність.

5. Хваліть дитину, і не тільки за успіхи у навчанні. Схвалюйте і заохочуйте будь-які досягнення дитини.

5. Будьте уважними до дитини, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для Вашої дитини може бути дуже значимим.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що Ви вже все зрозуміли, не відвертайтесь, доки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи не давайте їй приводу тривожитись через те, що Вас мало цікавить те, що вона каже;

• Не ставте забагато запитань;

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова;

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена;

• Не вигадуйте для дитини багато правил – вона перестане звертати на них увагу;

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини, чи деякого регресу;

• Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або ж проблеми зі  здоров’ям, негайно повідомте про це класного керівника;

• Знайдіть час познайомитися з вчителями-предметниками. Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які можуть виникнути у процесі навчання.