Поради батькам

Як пережити підліткову кризу: інструкція з виживання для батьків

Підліток — це згусток контрастів: часта зміна настрою, самооцінка то падає, то злітає до небес, дитина бунтує, змінює стилі одягу, інтереси та смаки. Батьків це лякає, спантеличує. Як серед нормальних поведінкових проявів підлітка розпізнати тривожні дзвіночки: ризиковану поведінку, думки про самогубство? І коли щось дійсно пішло не так, як діяти батькам? До вашої уваги дієва інструкція для батьків, щоб зрозуміти, коли варто хвилюватися, а коли — просто видихнути.

Батьківський тривожний опитувальник

Найперше варто з’ясувати, наскільки загрозливою насправді є ситуація з вашим підлітком. Допоможе опитувальник для батьків підлітків «Коли слід хвилюватись?» від австралійської мережі підтримки Beyond the blue. Дайте відповіді на запитання і порахуйте свої «так».

Ви помітили зміни в поведінці підлітка?

·    Чи зачіпають ці зміни кілька сфер життя підлітка (удома, у школі, з друзями, у захопленнях та інтересах)?

·    Чи часто ця поведінка трапляється?

·    Чи триває вона понад два тижні?

·    Чи впливають ці зміни на повсякденне життя дитини?

Що більше ствердних відповідей, то більше причин бути уважнішим до ситуації й обговорити її з дитиною. Відправною точкою для оцінки в цьому опитувальнику є звична поведінка дитини і зміни в ній. Тобто, якщо дитина звично тривожиться або є дещо агресивною, то саме ці прояви можна вважати базовими і оцінювати зміни саме в них.

Як говорити з підлітком?

Отже, якщо на більшість цих запитань ви відповіли «так», що робити далі? Тут фахівці абсолютно справедливо сходяться на тому, що підліток потребує допомоги. Батьки мають дати дитині відчути підтримку і розуміння. Ось кілька правил такого спілкування:

Розмовляйте спокійно — без звинувачень і засудження.

Назвіть зміни, які відбуваються в дитині. Скажіть, що ці зміни турбують і лякають (уникайте оцінок, тиску, нав’язування почуття провини). Наприклад: «Я помітила, що останнім часом ти перестала спілкуватися з друзями і постійно пригнічена» або «Я помічаю, що ти дуже знервований і став менше часу навчатись».

Дайте дитині знати, що ви любите її, піклуєтеся про неї, вона для вас важлива, саме тому ви й почали цю розмову.

Намагайтеся проявляти співпереживання, розуміння та не засуджувати почуття підлітка. Спробуйте допомогти конкретними діями. Найпростіший спосіб — це запитати, яка саме допомога потрібна, не нав’язуючи своє рішення. Заохочуйте до дій, які допоможуть змінити ситуацію і домовитися про те, чого дитина робити не буде, щоб не нашкодити собі. Наприклад, домовтеся про те, що ви разом спробуєте розгребти проблеми з навчанням, пошукаєте потрібну інформацію про проблему, яка турбує дитину, що дитина не буде погіршувати свій фізичний стан і спробує повернутися до звичного графіка життя або почне краще харчуватись (якщо був знижений апетит). Це можна закріпити як добре проговорений словесний чи навіть письмовий договір.

Спробуйте зберігати спокій, тримаючи під контролем свої почуття, фокусуючись на емоціях, переживаннях і запитах дитини.

Вірте своїй дитині: не знецінюйте її думки і почуття. Можливо, з висоти дорослого досвіду ці переживання здаються незначними чи неважливими, але для дитини вони справжні, реальні і єдині, які зараз у неї є.

Підлітки: інструкція зі спілкування для батьків

Допомога, що зцілює, а не травмує, має багато варіантів. Якою б вона не була, це завжди про зв’язок батьки-дитина, у якому батьки — дорослі, стійкі, надійні, терплячі, такі, що розуміють, люблять, приймають, готові захистити і дати опору.

Натренувати батьківський «дзен»

Вже від одного цього списку батьківських характеристик може стати страшно навіть без підліткових криз. Адже бути такими батьками — непроста праця. У більшості випадків ще й непосильна — ніхто з нас не ідеальний. Коли накриває страх, біль, виснаження, сором і безпорадність, почути і допомогти підлітку стає надзвичайно важко. У підготовці військових є таке правило: у стресі ми не підіймаємося до рівня своїх очікувань, а падаємо до рівня своєї натренованості. Це правило раджу взяти і батькам. Ось кілька важливих речей, які батьки можуть зробити для себе перед тим, як рятувати свою дитину (звісно якщо не йдеться про екстремальну, загрозливу для життя ситуацію, що потребує нагального вирішення).

Візьміть паузу. Спробуйте заземлитися: відчути землю під ногами, перемикнути увагу на те, що довкола вас: що ви бачите, чуєте, чого можете торкнутися, які запахи відчуваєте.

Назвіть тільки проблему, ніби відкладаючи вбік усі думки і переживання, пов’язані з нею. Наприклад: «Дитина кілька днів не виходить з кімнати і відмовляється спілкуватися». А не: «Дитина не виходить з кімнати, у неї, напевно, депресія і можливо навіть суїцидальні думки. Вона там думає і робить щось жахливе, а я тут сиджу і нічого не роблю». Наші оцінки та емоції підігрівають проблему, роблять її страшнішою, ніж вона є насправді. І тоді ми реагуємо не на саму ситуацію, а на страхи і картинки, які малює наша батьківська уява.

Знайдіть підтримку. Якщо переживаннями накриває, варто пошукати, з ким ви можете це обговорити і пережити. Нести свої емоції до дитини шкідливо, але лишатися з ними на самоті — нестерпно. Щоб не бути із ситуацією сам на сам, потрібні інші дорослі: чоловік/дружина, батьки, друзі, спільнота в соціальній мережі.

Зрозумійте, чому вас так чіпляє ситуація. Деякі кризові ситуації виходять з-під контролю, і якщо в них більше страху, агресії, сорому чи безпомічності, спробуйте зрозуміти, чому вас тригерять саме ці випадки? Які ваші власні струни вони зачіпають, які переживання чи думки роблять їх важчими за інші. Найчастіше, коли йдеться про стосунки з дітьми, ці сильні переживання стосуються або власних дитячих спогадів, або відчуття батьківської безпорадності.

Продумайте наперед свою роль, образ і навіть слова, які можна сказати в такі моменти. Готові сценарії, продумані фрази, попереднє програвання ситуації в голові можуть здаватися штучними чи награними. Але в момент розгубленості краще пригадати і скористатися готовим рішенням, ніж вигадувати нове. Наприклад, уявіть ситуацію в минулому, коли вам розповідали щось важке. Якою була ваша реакція? А якою могла би бути найкраща чи конструктивна реакція? Можливо, спокійніший тон, менше емоцій, правильно побудовані «я-висловлювання»: «я помічаю…», «мене засмучує…», «як тобі допомогти?»… Чи може більше запитань і уточнень та менше вказівок і настанов? Спробуйте уявити, яку реакцію хотіли б отримати ви, якби розповіли щось таке власним батькам. Після такої вправи вам простіше буде стати тим дорослим, який може і вміє так реагувати.

Практикуйте доброзичливе ставлення до себе. Бути батьками непросто, бути батьками підлітка — ще важче, бути батьками підлітка у важкій ситуації — серйозний виклик і стрес. Дайте собі право його пережити. Спробуйте уявити, що ви дивитеся на свою ситуацію очима людини, яка вас розуміє і хоче підтримати. Що саме вона б зробила? Яку підтримку надала б вам?

Це лише мінімум, який може зробити доросла людина, щоб упевненіше почуватися в батьківській ролі. Правило кисневої маски діє не лише для пасажирів літака і батьків маленьких дітей, а й для тих, хто має справу з підлітками. І пам’ятайте найважливіше: ніхто з батьків не ідеальний. Ідеальних батьків не існує, а ми — найкращі батьки, які є в наших дітей.

Про складну поведінку дитини . Ресурс доступу

https://www.unicef.org/ukraine/media/16871/file/%D0%A1%D0%BA%D0%BB%D0%B0%D0%B4%D0%BD%D0%B0%20%D0%BF%D0%BE%D0%B2%D0%B5%D0%B4%D1%96%D0%BD%D0%BA%D0%B0%20%D0%B4%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B8%3A%20%D1%8F%D0%BA%20%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%B9%D1%82%D0%B8%20%D0%BA%D0%BB%D1%8E%D1%87%20%D0%B4%D0%BE%20%D0%BF%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%85%20%D0%B7%D0%BC%D1%96%D0%BD.pdf

ШАНОВНІ БАТЬКИ!

В мережі останнім часом більше стає згадок про прихильників молодіжних субкультур та поширення їх серед підлітків.

Іноді підліток не може самостійно реалізувати свої бажання. Він знаходить своє місце у молодіжному угрупуванні для свого самоствердження та своєї самореалізації. Задля цього підлітки об'єднуються у неформальні групи.

Деякі батьки навіть можуть не підозрювати, що її дитина належить до певної субкультури та може мати девіантну поведінку. Що ж робити батькам, у цій ситуації розберемось нижче

Спокійно, відкрито і прямо спілкуйтеся з дитиною. Надайте їй можливість говорити, коли вона буде до цього готова. Не підганяйте її.

Якщо дитина розповідає куди вона ходить та як проводить свій час. Проявіть якомога повнішу обізнаність в обговорюваній темі; виявляйте терпіння, наполегливість, доброзичливість для уникнення емоційного дискомфорту, недовіри чи агресії з боку підлітка.

Опановуйте Інтернет-технології, майте власний акаунт і станьте другом своїй дитині в соціальних мережах;

Щотижня аналізуйте вміст сторінок дитини, уважно читайте її публікації, вивчайте групи, до яких вона приєдналася;

«Познайомтеся» з її віртуальними друзями, звертайте увагу на фото й відео, що викликають інтерес дитини, зокрема ті, що збережені, поширені або вподобані;

Покажіть дитині, що вона вам небайдужа, що ви піклуєтеся про неї та запропонуйте спільно провести час.

Зосередьтеся на тому, щоб показати дитині її переваги, знайдіть у неї сильні сторони,

допоможіть їй побачити себе унікальною особистістю.

Після встановлення контакту та виявлення підлітком довіри до вас, слід пояснити згубність і безперспективність деструктивної поведінки, підкріплюючи це фактами, які добре відомі підліткові; допомогти підлітку зрозуміти ступінь ризику від деструктивної поведінки і невідворотної відповідальності за скоєне (зокрема у випадку вчинення булінгу або іншого правопорушення).

ПАМ’ЯТАЙТЕ, що в зону ризику проявів деструктивної поведінки потрапляють підлітки, яким бракує батьківської уваги і підтримки, а також ті, чиє перебування в мережі Інтернет не контролюється.

Поради батькам: як підвищити безпеку дітей в мережі Інтернет

Цього року 7 лютого у світі відзначають День безпеки в Інтернеті (День безпечного Інтернету). Він має на меті поширення знань про безпечне і відповідальне використання цифрових технологій для дітей та молоді. Зараз у Вінниці учні на вимушених канікулах і багато часу проводять з гаджетами. Тому для батьків буде корисною інформація про те, як зробити перебування дітей в Інтернеті безпечним.

Пропонуємо рекомендації, як батьки можуть використовувати для контролю дітей:

• комп’ютер з підключенням до  Інтернету варто розміщувати поза межами кімнати дитини;

• встановіть програми та додатки, які фільтрують отримання інформації з мережі; 

• установіть таймер роботи за комп’ютером (у певних межах, наприклад, уранці та ввечері або загальний ліміт на добу);

• встановіть на телефон чи планшет дитини спеціальний дитячий браузер з обмеженнями; 

• обов’язково на пристрої має бути антивірусна програма і розширення для блокування спливаючої реклами;

• з допомогою «Історії» браузера цікавтесь, які сайти відвідують діти;

• допоможіть дітям закрити свою сторінку від незнайомців, відфільтруйте тих, хто може бачити або коментувати фотографії або писати повідомлення вашій дитині.

• навчіть дитину остерігатися незнайомців, які пропонують подарунки;

• обговоріть з дитиною всі можливі небезпеки інтернету і план дій на випадок, якщо дитина зіткнеться з проблемою;

• наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм онлайновим другом без вашого відома;

• навчіть дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та родину;  

• контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);

• переконайтеся, що діти консультуються з вами щодо фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет;

• розкажіть дитині про кібербулінг. 

Батьки, використовуючи ці рекомендації, зможуть максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі. В той же час потрібно пам’ятати, що Інтернет, це не лише небезпека, у всесвітній мережі можна знайти мільйони книг, корисної інформації, відео-уроків з вивчення іноземних мов, удосконалення професійних навичок тощо. Дітей потрібно навчити правильно користуватись цим джерелом інформації 

Серіал для батьків „Безпека дітей в Інтернеті“

Наука обіймашок: скільки разів на день потрібно обіймати дитину?

21 січня — Міжнародний день обіймів. Всі ми знаємо, що обійми дарують нам відчуття тепла, захищеності і заспокоєння. Але є й інші переваги обіймашок. Виявляється, є наукові пояснення, чим обійми корисні для вас і вашої дитини. Давайте розбиратися разом.

Отже, яка наукова користь обіймів?

1. Обійми роблять дітей розумнішими

Для нормального росту і розвитку маленької дитини потрібно багато різних сенсорних стимулів. Обійми — це один з найбільш важливих стимулів, необхідних для розвитку здорового мозку і міцного тіла дитини.

Вчені Еван Л.Ардіель і Кетрін Х.Ранкін з Університету Британської Колумбії (Канада) проводили дослідження в дитячих будинках Східної Європи і виявили, що немовлят, які там містяться, вкрай рідко торкаються і беруть на руки. Найчастіше такі діти цілодобово проводять, лежачи в своїх ліжечках. Їх годують за допомогою пляшечок, а догляд здійснюється за мінімальної участі людей. У подальшому житті такі діти часто стикаються з безліччю проблем, включаючи порушення когнітивного розвитку.

Вчені довели: якщо діти, які містяться в дитячих будинках, отримують хоча б 20 хвилин дотиків і обіймів в день протягом 10 тижнів, то згодом вони демонструють більш високий рівень розвитку.

Однак дослідники уточнили, що не всі види дотиків корисні. Тільки турботливі дотики, такі як ніжні обійми, забезпечують позитивну стимуляцію, яка необхідна для правильного розвитку дитячого мозку.

Якщо дитина росте в атмосфері любові, її цілують і обіймають без жодного приводу, дитячий мозок відрізняється підвищеною кількістю нейронних зв’язків. Це означає, що всі здібності маляти розвиваються краще, йому легше комунікувати з людьми, він менше страждає від перепадів настрою.

2. Обійми допомагають дітям рости

Якщо дітей не обіймати і не торкатися до них, їх тіла перестають рости, незважаючи на надходження в їх організми необхідної кількості поживних речовин. Хоча це можна виправити, якщо забезпечити дитині турботливі дотики і обійми.

Обнімашки стимулюють викид гормону радості й любові — окситоцину. Цей гормон має багато переваг для нашого організму, одним з яких є стимуляція зростання.

Дослідники Увнас-Моберг К. і Петерсон М. зі Шведського університету сільськогосподарських наук (Швеція) довели, що обійми миттєво підвищують рівень окситоцину, який в свою чергу збільшує показники декількох гормонів росту, таких як інсуліноподібний фактор росту-I (IGF-1) і фактор росту нервів (NGF).

3. Обнімашки допомагають дітям вирости врівноваженими

Нервова система маленьких дітей ще не повністю сформувалася, щоб дитина могла самостійно управляти сильними емоціями. Ось чому дітям під впливом емоцій часом буває важко зупинитися.

Під час стресу вивільняється високий рівень кортизолу, який циркулює в мозку і у всьому організмі. Дослідження показують, що надмірна дія гормону стресу може поставити під загрозу формування імунної системи дитини, погіршити пам’ять і вербальні функції в подальшому житті, і навіть викликати депресію.

Як довели вчені Маркус Квирин, Юліус Куль, Райнер Дюссінг з Університету Оснабрюк (Німеччина), викликаний обіймами окситоцин знижує рівень гормону стресу і запобігає його шкідливому впливу. Обіймашки допомагають дітям навчитися керувати своїми емоціями і вирости більш стресостійкими.

4. Обійми покращують здоров’я дітей

Обіймашки також знижують рівень артеріального тиску, зміцнюють імунітет. Справа все в тому ж окситоцину. Він не тільки відповідає за гарний настрій, а й бореться з втомою, і захищає від хвороб серця.

5. Обіймашки роблять дітей щасливими

Обійми вселяють оптимізм і підвищують самооцінку. А викид окситоцину змушує дитину відчувати себе щасливою і коханою.

Скільки разів на день потрібно обіймати дитину?

Вчені пропонують просту формулу: кількість ваших поцілунків і обіймів в день має бути більшою, ніж кількість зауважень і докорів.

Обіймашек має бути багато, незалежно від поведінки дитини і вашого емоційного стану. Це не спосіб заохотити або заспокоїти, хоча безвідмовно діє і в таких випадках. Це прояв ніжності, турботи і любові.

У відомого американського психотерапевта Вірджинії Сатир є відмінна фраза про обійми: «Обійматися чотири рази на день нам потрібно для виживання, вісім — для підтримки себе в нормальній формі і дванадцять — для зростання».

Міжнародний день обіймів — прекрасний спосіб перевірити це на собі і своїх дітях!

Обіймайтеся і будьте здорові!

До уваги батьків!

18 листопада – Європейський день захисту дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства

Брошура для батьків «Навчіть дитину правила «Тут мене не торкайся» broshura_Kiko_for_parents.pdf (childfund.org.ua)

Відеокурс О. Нагули для батьків

https://youtu.be/0KJYrhqfBrk

https://youtu.be/GIUB83IaJcw

https://youtu.be/cOqH6KAJ4U8

https://youtu.be/KUCJRHLmdII

https://youtu.be/ar7zP5MU1fw

https://youtu.be/XNsyqc3gQts

З питань сексуального насильства можна звертатися до таких служб :

Нацполіція 102

Офіс Генерального прокурора: за телефоном 0 800 507 001

за телефоном 096 755 02 40 (Viber, WhatsApp, Telegram, Signal)

через сайт https://www.warcrimes.gov.ua/

через телеграм-боти: @stop_russian_war_bot або @war_crime_bot

електронною поштою conflict2022.ua@gmail.com

Поради батькам

МИ ГОТОВІ. Як підготувати дітей до можливих надзвичайних ситуацій / Керівництво від Світлани Ройз 

Розмови про війну. Питання та відповіді для батьків та опікунів дітей та підлітків / Матеріали Orden Dos  Psicologos

Як допомогти дітям пережити травматичні події / Посібник від Child Mind Institute 

Запобігання торгівлі людьми

Європейський Союз @EUDelegationUkraine та @IOMUkraine запустили всеукраїнську комунікаційну кампанію для запобігання торгівлі людьми під час війни.

У рамках кампанії детально інформуватимемо про основні правила безпеки та ризики.

Пам’ятайте про 5 маркерів безпеки:

1) Надавайте документи лише офіційним особам, зберігайте їх електронні копії

2) Знайте, куди їдете, та повідомляйте про поїздку рідним чи друзям

3) Приймайте допомогу лише від людей та організацій, що заслуговують на довіру

4) Будьте насторожі з незнайомцями, не віддавайте нікому мобільний телефон

5) Повідомляйте рідним чи друзям про зміни щодо місця перебування та роботи

Переконайтесь, що ви в безпеці. Зателефонуйте на Гарячу лінію з консультування мігрантів в Україні з мобільного «527».

Консультанти Гарячої лінії порадять, як діяти в різних ситуаціях, на що звернути увагу та як убезпечитися під час пошуку транспорту, житла чи роботи. Дзвінки анонімні та безкоштовні з мобільного телефону в Україні. Лінія працює щодня з 8:00 до 20:00.

#StandWithUkraine #StopTrafficking #527передусім

Телефони, за якими можна звертатися у випадках домашнього насильства:

- до Національної поліції за номером 102 та повідомити про факт насильства;

- на Урядовий контактний центр 15-47, де цілодобово надаються інформаційні, психологічні та юридичні консультації чоловікам та жінкам, які постраждали від домашнього насильства, насильства за ознакою статі, насильства стосовно дітей, або з питань загрози вчинення такого насильства та психологічної допомоги потерпілим від домашнього насильства жінкам, чоловікам, дітям;

- до безкоштовного номеру системи безоплатної правової допомоги 0 800-213-103;

- до національної «гарячої лінії» з питань запобігання домашнього насильства, торгівлею людьми та гендерної дискримінації 0-800-500-335 або 116-123 (короткий номер з мобільного)

Подбайте про себе, щоб подбати про свою дитину

У стані стресу дуже важко бути уважними до потреб дитини, тому намагайтеся зберегти максимально можливу рівновагу, аби підтримати дитину. Ось кілька порад для батьків:

Думайте про майбутнє, не про минуле. Мрійте, плануйте, обговорюйте зі значимими людьми, що ви зробите найпершим після встановлення миру. Такі роздуми та розмови наснажують і стабілізують.

Позбудьтеся почуття провини. Не звинувачуйте себе у тому, що сталося, або у тому, що ви щось зробили не так. Ви зробили все, що могли на той момент. Крапка.

Намагайтеся їсти та спати. Якщо харчування доступне, так само їжте, а не лише намагайтеся нагодувати дитину. Намагайтеся спати, коли це можливо. Ваш фізичний стан – гарантія безпеки вашої дитини.

Просіть про допомогу. Якщо ви потребуєте допомоги або підтримки – попросіть про неї. Звертатися за допомогою – не соромно.

Говоріть про свої емоції. Спілкуйтеся зі значимими для вас людьми, говоріть про свої емоції та переживання. Телефонуйте рідним. Просте “Як ти?” здатне наснажити і вас, і того, кому ви телефонуєте.

Якщо відчуваєте потребу – зателефонуйте на «гарячу лінію» підтримки, поспілкуйтеся з професіоналами, аби максимально забезпечити свою емоційну стабільність у цей непростий час.

Бережіть себе і тоді збереженими та захищеними будуть ваші діти.

Як підтримати дітей. Поради.

1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для наших дітей. Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути наодинці.

2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути «ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а про те, щоби вставати знову і знову…

3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти, що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати, що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними» сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що з Правдою ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною і щасливою!

4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії. Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися (у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор), допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д. Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й нам дорослим…

5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди, любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…

P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності (психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме такими – наші діти!

Поради батькам щодо безпечного використання мережі Інтернет

Інтернет – це така ж реалія нашого життя, як телефон або телевізор. Далеко не всі батьки нашої ліцею усвідомлюють, наскільки важливу роль відіграє Інтернет в житті їхніх дітей. Варто прийти до розуміння, що батьки учнів несуть таку ж відповідальність за поведінку своїх дітей в Інтернеті, як і на вулиці. Інакше діти можуть зіткнутися із цілком реальними негативними результатами віртуального спілкування. Через те, пропонуємо батькам ознайомитися з актуальною інформацією, для збереження здоров’я дітей.

5 простих правил для батьків

• Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.

• Опановуйте Інтернет разом із дитиною.

• Станьте другом дитині у соціальній мережі, або попросіть близьких знайомих зробити це.

• Встановіть «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

• Створіть територію безпечного Інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів.

Що роблять в онлайні підлітки

Підлітки завантажують музику, використовують обмін миттєвими повідомленнями, електронну пошту та грають в онлайнові ігри. Вони активно використовують пошукові сервери для знаходження інформації в Internet. Більшість підлітків відвідували чат-кімнати, і багато з них брали участь у дорослих або приватних чатах.

Цікаві цифри, факти, події (за матеріалами наукових досліджень)

78% українських дітей старше 6 років користуються Інтернетом;

24% батьків не знають про те, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони;

9% батьків не підозрюють, що їхні діти виходять в Інтернет через мобільні телефони батьків;

8% батьків не знають, що їхні діти відвідують Інтернет-клуби;

27% дітей зізналися, що в Інтернеті з ними контактували незнайомці, третина з них пішли на контакт;

28% висилали фото віртуальним знайомим;

7% ділилися в Інтернеті інформацією про сім’ю.

Про інтернет-залежність

Підтримання здорового балансу між засобами розваг та іншими видами діяльності в житті дітей було завжди проблемою для батьків. Internet зробив це завдання ще більш складним. Можливості, які надає Internet для спілкування та онлайнових ігор, означають, що багато дітей і підлітків втрачають відчуття часу, знаходячись в онлайні. Ось кілька порад, як можна допомогти вашим дітям встановити здоровий баланс між використанням Internet та іншими видами діяльності

• У розмові з дитиною, в якої є ознаки інтернет-залежності, важливо не протиставляти інтернету реальне життя, а показати, як вони можуть доповнювати одне одного! Ваша дитина безмірно захоплена іграми-стрілялками? Чудово, запропонуйте їй стати сильним героєм не тільки на екрані мобільного телефону або монітора, а насправді зайнятися спортом, навчитися прийомам самооборони тощо. Сходіть разом у спортзал, зіграйте в підходящу спортивну гру.

• Важливо правильно використати властиву кожній дитині рису – цікавість! Добре знаючи свою дитину, ви обов'язково знайдете в навколишньому світі речі, які її неодмінно зацікавлять.

• Розробіть правила використання Інтернету. Постарайтеся встановити такі часові обмеження на роботу в Інтернеті, щоб у дитини залишався час для інших занять і, головне, для фізичної активності. Комп'ютер краще розміщати не в дитячій кімнаті, а в кімнаті для дорослих. Тоді у вас буде більше можливостей слідкувати за тим, що дитина на ньому робить.

• Обов'язково проаналізуйте свою поведінку – чи не занадто багато часу Ви проводите в Інтернеті? Адже діти прагнуть брати приклад зі своїх батьків.

Норми, визначені Міністерством охорони здоров’я України — час використання комп’ютера протягом тижня:

• 6 років — 30-45 хвилин;

• 7-11 років — 2 години, але не більше 1 години на добу;

• 12-14 років — 2,5 години, але не більше 1 години на добу;

• 15-16 років — 7 годин, але не більше 1 години на добу.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ДИТИНА ГРАЄ В ЖОРСТОКІ ІГРИ

Нещодавно протягом кількох днів у 90 країнах одночасно став популярним серіал “Гра в кальмара”. Серіал розповідає про групу людей, яким потрібні гроші і які погоджуються грати в дитячі ігри. Однак тих, хто програють, убивають.

Попри те, що фільм можна дивитися з 18 років, діти підхопили подібну гру. 5 жовтня директорка школи в Бельгії написала пост у Facebook про те, що діти грають у “Гру в кальмара” в школі й б’ють одне одного.

Що робити в подібних випадках:

1.Треба з’ясувати й розрізнити,чи справді небезпечна гра й що саме небезпечно в грі, у яку грають діти. Можливо, це просто гра, яку вони запозичили з фільму, але без небезпечних наслідків.

“Дорослі часто вводять беззмістовні заборони, бо не знають, що робити. Насамперед треба спокійно запитати дітей: “Що це?”, “У що ви граєте?”, “Які правила?”. Адже ігри з фільму “Гра в кальмара” – це відомі дитячі ігри. Наприклад, у першій грі “Тихіше їдеш – далі будеш” нічого жахливого немає. Інша справа – як наслідки гри інтерпретують у фільмі: програвших вбивають. Якщо діти грають і в них є потреба в результаті бити одне одного – саме це погано”

2.Якщо після наших досліджень дитяча гра справді виявилася жорстокою, можна застосувати правило “все, що ми не можемо заборонити, можна очолити”. Так, треба дати можливість розвиватися іграм у тому напрямі, у якому ми хотіли б.

Тоді дорослі можуть контролювати те, що відбувається: ввести свої правила, обмеження, ставлення до тих, хто програли та виграли.

Це можуть робити вчителі в школі. До того ж вони можуть додавати “покарання” й нагороди, що стосуються навчання. Наприклад, той, хто програв, писатиме зайву самостійну роботу. Тобто дорослі мають запропонувати дітям щось натомість. Так діти реалізовуватимуть свій азарт.

“Найстрашніше для дорослих – втратити контроль. Коли вони втрачають його, стає страшно й з’являється бажання забороняти. Забороняти не варто й неможливо. Тоді гра просто перейде в “підпілля”

3. Якщо дорослі помітили прояви жорстокості, це треба відразу зупинити й обговорити.Мовляв, фільм – це фільм, це мистецтво. Реальність – інша, ми не хочемо, щоби хтось помер, а те, у що ви граєте, – небезпечно.

4.Требавизначити правила безпеки.

5.Можна запропонувати альтернативні ігри. Наприклад, показати, у що грали ви, коли були дітьми.

“Натомість можна пограти у “Вибивало”. У такій грі дитина реалізуватиме свою агресію, водночас це досить безпечна гра без наслідків. Загалом ігри з м’ячем дуже добре “відіграють” агресію. М’яч – це суб’єкт, який не псується від агресії, а, навпаки, покращує свої якості: летить, стрибає. Також підходять настільний теніс і баскетбол”.

Тож якщо вчитель помічає за дітьми жорстокі ігри, він може поділитися ситуацією з учителем фізкультурий запропонувати пограти в альтернативні ігри з ними. Учителі фізкультури мали б знатися на іграх, під час яких можна виплеснути агресію: вони дозволяють перестрибувати через когось, грати в м’яча. Тобто є можливість поштовхатися в безпечному форматі під наглядом дорослого.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ЖОРСТОКІ ФІЛЬМИ ВМИТЬ СТАЮТЬ ПОПУЛЯРНИМИ

Неможливо вберегти дітей від контенту, що вмить стає популярним і про який говорять усі. Так чи інакше вони захочуть “торкнутися” його, інакше відчуватимуть себе білими воронами.

· Дорослі мають обговорювати з дітьми вікові обмеження. Мовляв, бачиш, тут стоїть знак “16+”, отже – таке кіно можуть дивитися люди від 16 років.

· Утім,ми маємо сказати: “Якщо ти дуже хочеш це подивитися, давай подивимося разом”.

“Це – про співпрацю, можливість домовлятися з дітьми. Діти з величезним задоволенням дивляться фільми разом зі своїми батьками. Однак, на жаль, вони їм дуже рідко пропонують робити це разом. І тому вони знаходять, з ким їх дивитися”

Натомість, якщо ви дивитеся фільм чи серіал разом, є можливість обговорити, що це, чому так трапилося, дії героїв і їхні почуття, мотиви, морально-етичні моменти, чому люди це роблять, які цілі.

“Припустимо, головний герой у “Грі в кальмара” має допомогти мамі, тоді можна поговорити з дитиною про те, що було б, якби його таки вбили, як почувала б себе мама. А багато людей програли – і в них також залишилися матері. Таке кіно – це привід обговорювати такі речі з дітьми, а не протистояти, мовляв, не дивися це”.

Питання до тих, хто виставляють такі фільми у вільний доступ, адже так вони стають доступними дітям. Утім, у сучасному світі складно вибудувати жорсткі обмеження.

Тобто, якщо ви бачите, що фільм чи будь-який інший творчий продукт нашумів у світі, він жорстокий чи має інші суперечливі питання, треба розуміти, що дітей точно тягнутиме його переглянути. Тому краще випередити наслідки: подивитися цей фільм, гру, відео чи інший продукт разом із дитиною.

· У старшому віці діти не завжди хочуть дивитися фільми чи відео з дорослими. Наприклад, серіал “Сексуальна освіта” дуже незручно дивитися з батьками.Тоді треба подивитися фільм, відео чи серіал окремо.А потім обговорити те, що хвилює підлітка. Обговорювати фільм із дитиною треба, маючи розуміння, що там було.

ДО ЧОГО ПРИЗВОДИТЬ ЖОРСТОКІСТЬ І ПРО ЩО ЦЕ ГОВОРИТЬ

Від жорстокої гри відмовлятимуться діти, якщо вони менш азартні чи їх це лякає. Але не можна проводити пряму кореляцію між тим, що діти погоджуватимуться на жорстокі ігри, і що в них відбувається вдома. Тим не менше, діти, у яких удома переважають жорстокі й насильницькі методи виховання, швидше включаються в такі ігри, не дивляться на думку дорослих і авторитет.

До того ж у дітей із сімей, де їх б’ють і де є булінг, більше шансів стати й жертвою, й агресором. Так, ігри накладаються на сімейну ситуацію, у якій уже є насилля.

“Тут важливий психотип людини і її схильність грати в більш жорстокі ігри. Звісно, це може перетворити людину на насильника, а може й не перетворити. Можливо, вона “відіграє” цю свою потребу бути жорстокою.

Натомість багато залежить від подальших кроків. Куди це приведе? Якщо це маленька дитина й ми схвалюємо насилля, наприклад, б’ючи її у відповідь, то це може перетворитися на травму. Якщо ми “гасимо” насилля, намагаючись запропонувати нормальні методи відігравання агресії, то нічого страшного, найімовірніше, не буде – просто це треба тримати під контролем”

Іноді схильність до жорстокості виливається в серйозні наслідки. Наприклад, в агресію, спрямовану на себе, у ризиковані дії, на кшталт руфінгу (коли діти стрибають дахами) і зацепінгу (ходять дахами потягів) або в селф-харм (ріжуть собі шкіру, залишаючи шрами), який нині дуже популярний серед дівчат.

Дорослі мають відслідковувати ці дії. У такому випадку радимо вести дитину до психолога й розбиратися. Адже причини поведінки можуть бути дуже різні. Наприклад, депресія.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ САМОСТІЙНО ВИКОНУВАТИ ДОМАШНІ ЗАВДАННЯ                                 В СЕРЕДНІЙ ЛАНЦІ

1.      Виконання розпорядку дня. Вам з дитиною треба заздалегідь вирішити, чи робити їм уроки після приходу зі школи або, наприклад, ввечері. Однак, після того, як приблизний час виконання домашніх завдань визначено, потрібно дотримуватися розкладу настільки чітко, наскільки це можливо. Через деякий час домашня робота стане просто природною частиною їх щоденного розкладу.

2.      Розподіл завдань за ступенем складності. Доцільно запропонувати дітям починати виконання завдань з найлегших. Таким чином, у дітей виявляється виконаними більша частина завдань і вправ, що породжує почуття задоволеності.

3.      Батькам не слід сидіти поруч з дитиною весь час, поки вона робить уроки. Бачачи, що батьки готові перебувати поруч, діти свідомо вирішують нічого не робити самостійно.

4.      Спочатку перевірити те, що виконано правильно. Як правило, батьки в першу чергу звертають увагу на помилки своїх дітей. Дорослим варто взяти за правило відзначати, як добре школяр виконав ті завдання, які зроблені без помилок. А щодо завдань, в яких допущено помилку, сказати дитині: «Я думаю, що якщо ти ще раз перевіриш цей приклад, то у тебе може вийти дещо інша відповідь». Це спонукає учня повернутися до завдання без відрази і почуття провини.

5.      Не дозволяти школяреві сидіти за уроками весь вечір безперервно. Це цілком нормально, якщо школяр весь вечір дійсно працює, і завдання насправді потребує стільки часу на виконання. Однак якщо дорослий бачить, що за годину або дві дитина майже не просунулася в його виконанні, то треба припинити марне заняття. У такому випадку доцільно написати вчителю записку, що пояснює те, що сталося, або зустрітися з педагогом.

6.      Допомога при заучуванні інформації з підручника. Часто школярі не знають, на що їм треба звернути увагу в процесі читання навчального тексту. У більшості підручників в кінці кожного параграфа є питання. Батькам варто обговорити їх з дитиною до того, як вона почне читати підручник.

7.      Батькам варто звертати увагу на невербальні сигнали. Відомо, що невербальні способи передачі інформації є не менш значущою частиною спілкування. Тому дуже багато сигналів, особливо негативних, можуть бути передані досить просто, навіть якщо батьки самі про це не підозрюють. Напружені пози, зітхання, підняті брови й інші «мови тіла» – все це є невербальними відповідями на промахи дітей. Якщо вони досить чуйні, то швидко приймуть ці сигнали. Це тільки додасть напруженість у ваші взаємини, пов’язані з домашньою роботою.

ПОРАДИ, ЯКІ МОЖУТЬ НАДАВАТИ БАТЬКИ СВОЇМ ДІТЯМ ПРИ ПІДГОТОВЦІ УСНИХ ТА ПИСЬМОВИХ ДОМАШНІХ ЗАВДАНЬ

При підготовці усних завдань

          Пригадай, що розповідав вчитель на уроці.

          Прочитай текст повністю, у разі необхідності скористайся малюнками, схемами, словниками.

          Читай текст уважно, намагаючись запам’ятати найголовніше.

          Щоб краще запам’ятати такий матеріал, як назви, визначення, дати, запиши їх у чернетці.

          Закрий книгу і спробуй подумки уявити розділи або частини прочитаного тексту, спробуй переказати прочитане.

          Прочитай текст ще раз, звертаючи особливу увагу на ті місця, які погано запам’яталися.

          Розкажи прочитане «про себе» і вголос.

          Якщо інформація погано запам’ятовується, можна написати короткий план прочитанного матеріалу і спробувати переказати зміст, використовуючи його.

При підготовці письмових завдань:

          Уважно прочитай завдання, подумай, які правила необхідно застосувати у вправі; якщо забув, то подивися у підручнику.

          Якщо необхідно, подивися, як виконувалися аналогічні завдання на уроці у класі.

          Виконуючи завдання, пиши, не поспішаючи, але й не занадто повільно.

          Не відволікайся на сторонні справи.

          Якщо не зрозумілий зміст вправи, попроси допомоги у старших.

          Важкі завдання спочатку запиши у чернетку, а після перевірки батьків запиши у зошит.

Зовнішнє незалежне оцінювання!

ЯК ПІДТРИМАТИ СВОЮ ДИТИНУ?

(  поради батькам)

Шановні батьки, психологічна підтримка - це один з найважливіших чинників, що визначають успішність Вашої дитини під час здачі ЗНО. Досить часто ми створюємо ситуацію залежності у вашої дитини, на кшталт, - «якщо ти …, то…», нав’язуємо нереальні стандарти, суперництво із ровесниками, - «подивись, як інші стараються…» тощо.

Водночас справжня підтримка повинна ґрунтуватися на підкресленні здібностей, та позитивних сторін дитини. Підтримувати свою дитину - значить вірити в нього. Підтримка заснована на вірі в природжену здатність особи долати життєві труднощі при підтримці тих, кого вона вважає значущими для себе. Дорослі мають нагоду продемонструвати дитині своє задоволення від її досягнень або зусиль.

Інший шлях - навчити підлітка справлятися з різними завданнями, створивши у нього установку: «Ти можеш це зробити!».

Щоб продемонструвати свою віру в дитину, батьки повинні мати мужність і бажання

зробити наступне:

• забути про минулі невдачі своєї дитини;

• допомогти дитині знайти впевненість у тому, що він/вона справляться із тим чи іншим завданням;

• пам'ятати про минулі успіхи і повертатися до них, а не до помилок.

Існують слова, які особливо підтримують дітей, наприклад: «Знаючи тебе, я упевнений, що ти все зробиш добре», «Ти знаєш це дуже добре» тощо. Підтримувати можна також за допомогою дотиків, сумісних дій, тощо..

Пам'ятайте, основні правила психологічної підтримки, які є особливо важливими в період підготовки до іспиту:

• приділіть дитині увагу (цікавтеся її настроєм, станом здоров'я, проявляйте турботу про її потреби).

• забезпечте Вашій дитині місце для роботи, прослідкуйте, щоб ніхто із домашніх їй не заважав.

• контролюйте режим підготовки випускника, не допускайте перевантажень, пояснюйте, що обов’язково необхідно робити перерви, змінювати види занять.

• ранкова зарядка, спорт, прогулянки, не повинні бути виключеними із щоденного графіка під час підготовки до здачі тестів.

• зверніть увагу на харчування дитини. Подбайте, щоб вдома була поживна і різноманітна їжа, що забезпечить збалансований комплекс вітамінів. Пам’ятайте, що такі продукти, як риба, сир, горіхи, курага тощо стимулюють роботу головного мозку. При цьому не зловживайте солодощами і борошняним виробами.

• залиште для дитини на період іспитів мінімальний перелік домашніх обов'язків, давайте їй зрозуміти, що оберігаєте її.

• допоможіть дитині розподілити час підготовки відповідно до певних тем. Дуже важливо для дитини навчитися робити певні схематичні нотатки, візуально впорядковувати матеріал. Основні формули, положення можна виписати на листочки і повісити у різних куточках вашого дому.

• придбайте різноманітні тренінгові матеріали по тестуванню ( Збірники тестів.). Велике значення має щоденне тренування дитини практично працювати із тестами.

• вчіть дитину правильно орієнтуватися у часі і розподіляти свій час.

• виражайте готовність допомогти і допомагайте в різних питаннях підготовки.

• розказуйте про свій досвід здачі іспитів, де це доречно. Розкажіть, що ви відчували перед іспитами. Водночас, не видавайте свого хвилювання перед днем здачі тестів і не переносьте тим самим своє хвилювання на дитину.

• прагніть виражати упевненість в силах, не лякайте провалом. Не переживайте за кількість балів, які дитина отримає після тестування. Дитина повинна знати, що кількість балів не завжди остаточний і кінцевий вимір її можливостей.

• дайте дитині напередодні тестування можливість повноцінно відпочити і добре виспатися. І пам'ятаєте, найголовніше понизити напругу і тривожність дитини і забезпечити відповідні умови для занять.

Моя дитина - підліток. Як з ним домовлятися?

Два шляхи протікання підліткової кризи

1. «Криза незалежності». Проявляється: небажанням підлітка піддаватися впливам інших людей; проявом упертості та грубості; прагненням у всьому чинити по-своєму; відсутністю авторитетів; ревностним ставленням до особистого простору; бурхливим розвитком критичного мислення; максималізмом; ранимістю в поєднанні з показною холодністю.

Розвитку особистості більш сприяє «криза незалежності». Результатом кризи стає: формування більш зрілої позиції по відношенню до себе і свого життєвого шляху; усвідомленням власної унікальності.

2. «Криза залежності». Виявляється: послухом; несамостійністю; інфантильністю в судженнях і вчинках; прагненням бути «як усі».

Як правило, більше влаштовує батьків.

Чим ще характерна криза:

проявом інтересу до своїх почуттів і переживань;

потребою у визнанні оточуючих (друзі стають важливіше сім'ї);

потребою в любові (думка оточуючих дуже важлива, незважаючи на зовнішню байдужість);

прагненням до незалежності і свободи (важливо розуміти, що в цьому віці підліток не може бути повністю незалежний від вас);

формуванням самостійності в прийнятті рішень;

формуванням відповідальності за наслідки своїх дій.

Все це неможливо підлітку подолати наодинці. Необхідний ваш чуйний супровід (не перероблення під себе, а співпраця).

Підліток і покарання

Часто батьки вважають, що карати дитину потрібно заради її ж блага. І відсутність покарання, як виховного заходу, це прояв батьківської безвідповідальності.

Насправді, якщо у вашій родині панує атмосфера взаєморозуміння, турботи і безумовної любові - покаранню немає місця. Ваша мета, як батьків, допомогти підлітку сформувати в собі почуття відповідальності за свої вчинки і зберегти з ним хороші стосунки.

Наслідки покарань для підлітка - сумні: пригніченість; почуття безсилля; втрата віри в себе; часто відчувають злість і ненависть; бажання обманювати.

Яка альтернатива покаранню:

скажіть про свої почуття ( «Я серджуся, коли ти грубиш»); скажіть, чого ви очікуєте ( «Я очікую, що ти будеш більш шанобливо до мене ставитися»); запропонуйте можливість вибору ( «Коли мені говорять грубощі, мені дуже прикро. Ти можеш або пояснити мені, чому так відбувається, або написати мені про це»); підкажіть, як можна виправити ситуацію ( «Розумно було б тобі вибачитися»); будьте активні ( «Розмову закінчено. Я грубість не дозволю»).

Правило трьох П: постійність; поступовість; послідовність

Замість того, щоб знецінювати і давати поради - навчіться приймати почуття свого підлітка:

відзеркалюйте те, що, на вашу думку, він відчуває ( «Я бачу, ти засмучений»); проявляйте співчуття ( «Я розумію, як тобі хочеться піти до друзів, але ти обіцяв спочатку зробити уроки»).

Замість того, щоб читати моралі і віддавати накази - навчіться домовлятися:

опишіть проблему ( «Коли ти йдеш з друзями, я не можу ні думати, ні відпочивати»); опишіть свої почуття ( «Я так хвилююся, що не можу знайти собі місця»); дайте інформацію ( «Пізні прогулянки небезпечні, можна потрапити в неприємності і т.д.»); запропонуйте вибір ( «Можна або повертатися раніше, або бути весь час на зв'язку»); озвучте, що для вас важливо ( «Мені важливо знати, що з тобою все в порядку. Нам всім слід замислюватися про наслідки пізніх прогулянок»).

Замість того, щоб встановлювати свої порядки - навчіться співпраці:

запропонуйте синові/доньці висловити свою точку зору на проблему (Ви: «Тобі щось заважає приходити додому вчасно», син/дочка: «Так рано повертатися потрібно тільки мені, друзі ще залишаються!»); висловіть свою думку ( «Коли ти довго не приходиш, я хвилююся!»); запропонуйте спільно вирішити проблему; запишіть всі шляхи вирішення; спільно вирішіть, які з ідей підійдуть.

Замість того, щоб звинувачувати:

висловіть те, що відчувайте ( «Мене засмучує, коли ти мені грубиш!»); розкажіть про свої очікування ( «Мені б хотілося, щоб ти виявляв повагу, в свою чергу, я постараюся також діяти по відношенню до тебе!»).

Замість того, щоб оцінювати (Наприклад: «Ти безвідповідальний»):

опишіть дії підлітка ( «Мені здається, тобі складно взяти відповідальність на себе і т.д.»); опишіть свої почуття ( «Мене це засмучує»); опишіть свої очікування і наміри ( «Але я впевнена, що у тебе все вийде, в свою чергу обіцяю підтримати тебе»)

Вправа «Зона свободи»

Для батьків та підлітків.

Як же визначитися із «зоною свободи» для дитини? Є чудовий спосіб це зробити — домашня гра, яку можна назвати «гаряче — холодне»:

Дитина на папірцях спочатку пише «червоні зони» — ті, куди батькам без дозволу вхід категорично заборонений. Це не лише «фізичні» зони (кімната підлітка, письмовий стіл), а й ті теми, обговорення яких батькам ініціювати заборонено. Потім виписує «жовті зони», куди можна входити, але... обережно. І нарешті «зелені зони» — місця і теми для вільного спілкування. Потім все це прикріплюється на ватман і вивішується десь у квартирі. Далі — батьки, вивчивши вимоги дитини, висувають контрпропозиції. Наприклад, підліток заявляє: «Ніколи не запитуйте в мене, коли я буду вдома» — «Добре. Але ти за будь-яких умов маєш повертатися не пізніше 10-ї години, бо ми відповідаємо за тебе перед законом».

Окреме питання — особистий простір. Хто з батьків не скаржився на страшний безлад у кімнаті підлітка? Купи брудних тарілок, звалені докупи штани й футболки, шар пилу завтовшки з палець... І батькам не можна туди потикатися?!

Батьки часто вимагають чистоти. Цей пункт обов'язково має бути винесений на окреме обговорення. Бо цей безлад — відображення його внутрішнього порядку, психічного стану. В дитини має визріти внутрішнє бажання підтримувати чистоту.

Пограйте вдома з дітьми в цю гру і ви не лише налагодите кращі стосунки з ними, а й дізнаєтесь багато цікавого і корисного про своїх дітей.

Допомагаємо підлітку стати більш самостійним

Коли дитина вступає в підлітковий вік, батькам властиво турбуватися про те, як задовольнити її потреби в самостійності та водночас забезпечити їй всебічну безпеку. У цьому питанні важко знайти золоту середину, і тривога про благополуччя підлітка часто бере верх. З іншого боку, всі батьки хочуть, щоб їхня дитина в майбутньому стала незалежною дорослою людиною.

Підліток і самостійність

Підлітку потрібно більше самостійності, ніж раніше. Ви побачите цю потребу навіть в його простих повсякденних справах. У цьому непростому віці дитина більше дізнається про доросле життя та про те, що таке відповідальність. Також у цей період вона найбільш схильна до невиправданого ризику. Зберегти баланс між самостійністю й безпекою - складне завдання, адже підлітки акцентують свою увагу тільки на самостійності.

Любіть і підтримуйте підлітка

Це найважливіше, що ви можете для нього зробити. У цьому віці діти часто соромляться фізичних проявів батьківської любові, особливо в присутності інших людей. Але є багато інших способів проявити любов і турботу:

Цікавтеся заняттями та друзями дитини.

Проявляйте інтерес до її хобі й захоплень.

Будьте уважним слухачем.

Частіше говоріть дитині, що ви любите її.

Завжди зважайте на думку підлітка.

Не засуджуйте й не оцінюйте.

Не глузуйте з нього в присутності інших людей.

Дотримуючись даних порад, ви зробите дитину більш упевненою в собі та щасливою. У свою чергу, вона стане набагато відповідальнішою.

Поважайте емоції й потреби підлітка

Підліток – поки ще не дорослий, але це не означає, що з його думкою не потрібно рахуватися. Важливо розуміти, що в підлітковому віці емоції та психіка ще не сформовані й досить хаотичні. Підліток часто ніяковіє, гнівається та хвилюється. Це цілком нормально, це природна частина дорослішання. Ваше завдання – показати дитині свою повагу й повну підтримку:

Завжди проявляйте повагу до дитини, слухаючи, що вона хоче вам сказати.

Якомога частіше давайте дитині можливість відчути свою значимість, прислухайтеся до її думки.

Це чудовий спосіб налагодити спілкування з дитиною. Вона буде відчувати, що її люблять і поважають. А ваше спілкування буде більш довірливим.

Довірливо розмовляйте з підлітком на особисті теми

Підліток потребує особистого простору. Будь-яка дрібниця може здатися йому порушенням його особистих кордонів. У підлітковому віці батькам важливо встановити підлітку рамки дозволеного:

Чудовою нагодою показати дитині, чого від неї чекають у родині, вважається встановлення сімейних правил. Важливо, щоб ви при цьому були чесними та встановлювали правила розумно. Наприклад, нормально вимагати від підлітка, щоб він повертався додому о 21-22 годині, але вимагати бути вдома до 19 години – надто суворо.

Від друзів, однолітків та з Інтернету підліток багато дізнається про секс. Ця інформація не завжди правильна, тому варто відверто поговорити на цю тему з підлітком. Говоріть упевнено, не соромлячись. Зрозумійте, що ви є для нього головним джерелом правильної, перевіреної інформації, тому будьте відкриті для спілкування. Якщо вам некомфортно говорити на дану тему – попросіть про це чоловіка.

Поговоріть з дитиною про секс, але акцентуйте її увагу на тому, що ви не схвалюєте статевий зв'язок у ранньому віці. Розкажіть підлітку про методи контрацепції, про негативні наслідки ранньої вагітності та про те, як убезпечити себе від сексуального насильства.

Обов'язково розкажіть підлітку про шкоду наркотиків. Якщо дитина рішуче хоче спробувати алкоголь – запропонуйте їй влаштувати вдома вечірку з друзями й дозвольте вжити алкоголь у невеликій кількості. Переконайтеся, що всі присутні на вечірці прийшли до вас із дозволу їх батьків.

Зрозумійте, що підліток – уже не дитина

Багато батьків вважають, що підліток – усе ще дитина, але не всі навколишні згодні з даною думкою. Розкажіть підлітку, що першим кроком на шляху до самостійності є розуміння того, що він уже не дитина. І не варто очікувати, що люди будуть поблажливі до нього так само, як до маленької дитини.

Скажіть підлітку, що він повинен поводитися як дорослий, якщо хоче, щоб люди ставилися до нього серйозно. Розкажіть, як діють дорослі в тій чи іншій ситуації.

Підліток і відповідальність за вчинки

Коли підліток бере на себе відповідальність за свої дії та слова, він стає більш самостійним. Поясніть йому, що завжди необхідно відповідати за вчинки. Люди охоче взаємодіють з відповідальними людьми, здатними відстоювати точку зору.

Розкажіть підлітку, що допускати помилки в процесі дорослішання й навчання – нормально. Навчіть його визнавати свої помилки й радіти правильним рішенням. Також навчіть бути максимально чесним і визнавати помилкові рішення.

Покажіть підлітку, як заслужити довіру тих, хто його оточує

Якщо ви хочете, щоб ваш підліток став самостійним – допоможіть йому заслужити довіру людей. Як тільки навколишні побачать, що підлітку можна довіряти – вони дадуть йому можливість самостійно приймати рішення.

Привчіть дитину до того, щоб вона дотримувалася встановлених правил, завжди повідомляла батькам, де вона знаходиться, слухала старших.

Домашні обов'язки – невід'ємна частина самостійності

Самостійність означає не тільки свободу, а й такі речі, як обов'язки та відповідальність. Скажіть підлітку, що він уже достатньо дорослий, і йому потрібно виконувати хоча б найпростіші домашні обов'язки. Дозвольте йому допомагати вам у міру можливостей і виконувати деякі справи.

У виконанні домашніх обов'язків підліток може звертатися до вас по допомогу, але при цьому він повинен проявити ініціативу. Він уже досить дорослий для того, щоб готувати вечерю для всієї родини, доглядати за рослинами, купувати продукти.

Навчіть підлітка готувати

Навичка приготування різних страв стане в пригоді не тільки дівчаткам. Якщо підліток навчиться готувати, він стане більш самостійним і буде менше залежати від інших.

Разом з дитиною знаходьте цікаві рецепти в Інтернеті й готуйте їх удома. Можна влаштовувати дні іноземної кухні та спробувати оригінальні страви, а заодно більше дізнатися про культуру та звичаї інших країн.

Навчіть дитину правильно розставляти життєві пріоритети

Набуваючи самостійності, дитина повинна навчитися відрізняти головне від другорядного, а також правильно розставляти пріоритети. Поясніть дитині, що є справи, яким варто приділити головну увагу, і є ті, які можна виконувати у вільний час.

Підліток повинен розуміти, що деякі справи можуть здаватися терміновими, проте їх можна відкласти. І навпаки: він може відкладати важливі справи через те, що вони здаються занадто складними.

Допоможіть підлітку скласти список справ на день. Запропонуйте йому розставити справи в порядку їх важливості, починаючи з найбільш термінових. Підкажіть, де він неправильно розставляє пріоритети.

Навчіть дитину піклуватися про власну безпеку

Коли підліток стає більш незалежним, батьки часто побоюються за його безпеку. Віддайте підлітка в секцію самооборони. Коли він буде знати, як захистити себе в небезпечних ситуаціях, йому буде не так страшно проявляти самостійність.

Поясніть дитині, що завжди необхідно піклуватися про власну безпеку, незалежно від того, наскільки він упевнений у своїх силах. Не варто гуляти в небезпечних місцях або йти гуляти з людьми, з якими він не відчуває себе в безпеці.

Навчіть підлітка не заходити в ліфт з незнайомцями й не ходити на вечірки до незнайомих людей.

Підліток повинен знати, до кого звертатися в ситуації небезпеки

Дитина повинна напам'ять вивчити номери телефонів, за якими вона може зателефонувати в небезпечних ситуаціях або тоді, коли їй знадобиться допомога.

Підліток повинен знати адресу найближчого відділення поліції й лікарні й те, як туди можна швидко дістатися в разі потреби.

Коли ваша дитина переживає труднощі підліткового віку, вам теж доводиться непросто. Але підлітковий вік – сприятливий час для того, щоб поділитися з нею своїми тривогами. Це дасть їй зрозуміти, як сильно ви її любите і як сильно про неї піклуєтеся. Так вона стане більш відповідальною й почне піклуватися про власну безпеку.

Плекаємо психічне здоров'я дітей

Підтримка психічного здоров’я дітей: як впоратися з ізоляцією

Психічне здоров'я дітей важливе – і це стосується кожного!

                 Як допомогти дітям справитися зі стресом

Рекомендації базуються на порадах Всесвітньої організації охорони здоров’я

v     Активне слухання. Діти зазвичай відчувають полегшення, якщо вони можуть висловити й виразити те, що їх тривожить у безпечному та сприятливому середовищі

У кожної дитини є свій власний спосіб виражати емоції. Іноді заняття творчою діяльністю, такими як гра та малювання, можуть полегшити цей процес. Допоможіть дітям знайти позитивні способи висловити тривожні почуття, такі як гнів, страх і смуток.

v      Чутливе ставлення та турбота до дітей

Під час складних часів діти потребують любові дорослих і часто більшої уваги присвяченої їм. Пам'ятайте, що діти часто копіюють емоційні реакції важливих для них дорослих, тому те, як ви реагуєте на кризові ситуації, є дуже важливим.

Важливо, щоб дорослі управляли своїми емоціями та залишалися спокійними, вислуховували занепокоєння дітей, заспокоювали їх та розмовляли з ними з добротою.

Якщо це доречно й відповідно до віку обіймайте своїх дітей, говоріть як  ви їх любите й пишаєтеся ними. Це допоможе дітям почуватися краще й безпечніше.

v          Cтворіть можливості для дітей гратися та відпочивати

Заохочуйте перебування дітей поруч із родиною. Дотримуйтесь звичної щоденної діяльності та графіків настільки, наскільки це можливо, або допоможіть дитині створити нові в нових умовах, включаючи навчання, гру та відпочинок.

Якщо можливо, підтримуйте виконання шкільних завдань, навчання чи іншу активність, яка не загрожує дітям та не суперечить вказівкам органів охорони здоров'я.

Діти повинні продовжувати навчання, якщо це не загрожує їхньому здоров’ю.

v  Наведіть факти про те, що відбувається, і дайте чітку, доступну для сприйняття дитиною інформацію про те, як зменшити ризик зараження та перебувати в безпеці, використовуючи слова, які дитина здатна зрозуміти.

Продемонструйте дітям, як вони можуть захистити себе (наприклад, покажіть їм правильне миття рук).

Уникайте переказування чуток або озвучення неперевіреної інформації перед дітьми.

v       Надавайте інформацію про те, що відбувається чи може відбутися спокійно, правдиво та відповідно до віку дитини.

Це може бути інформація про вірус, але подана таким чином, щоб підтримувати дітей активними, коли вони не в школі, наприклад:

·                     Ігри на миття рук з віршами.

·                     Уявні історії про віруси, що досліджують організм.

·                     Перетворення прибирання та дезінфекції будинку в веселу гру.

·                     Намалюйте зображення вірусів/мікробів, які повинні бути розфарбовані дітьми.

·                     Поясніть дітям захисні засоби, що використовуються, щоб вони не лякалися.

Як зберегти психічне здоров'я дитини    

      (пам'ятка для батьків)

• Завжди знаходьте час поговорити з дитиною. Цікавтеся її проблемами, вникайте в складнощі, що виникають, обговорюйте їх.

• Не чиніть тиску на дитину, визнавайте її право самостійно приймати    рішення, поважайте право на власну думку.

• Не принижуйте дитину криком, виключіть з практики сімейного виховання "психологічні ляпаси".

• Не вимагайте від дитини неможливого у навчанні, поєднуйте розумну  вимогливість з похвалою. Радійте разом з дитиною навіть маленьким   успіхам.

• Усвідомте, що підліток не завжди адекватний у своїх вчинках у силу фізіологічних особливостей. Умійте прощати,   «лікуйте» добром…

• Не порівнюйте дитину з іншими, успішнішими дітьми. Цим ви           знижуєте її самооцінку. Порівняйте її з нею ж самою але в минулому.

• Стежте за виразом свого обличчя, коли спілкуєтеся з дитиною.

• Навчіться ставитися до дитини як до рівноправного партнера, який поки що просто має менший життєвий досвід.

Ігри та заняття для розвитку самооцінки  дитини

Похвала може не бути ключем до розвитку самооцінки та внутрішньої мотивації в дитини. Але їх можна розвинути за допомогою ігор. Ось деякі з них.

1. «Я»

Чи любить себе ваша дитина? Пишається вона своїми досягненнями чи, натомість, соромиться власних недоліків?

Це просте заняття допоможе вам знайти відповіді на ці питання.

Вам знадобляться: діаграмний або креслярський папір, старі журнали, клей, ножиці, фломастери.

Як виконувати

1. Попросіть дитину написати на аркуші паперу слова, які її характеризують. Це можуть бути позитивні й негативні характеристики.

2. Потім запропонуйте зосередитися тільки на позитивних словах, які люди говорили про дитину.

3. Наклейте фотографію дитини в центрі аркуша паперу.

4. Запропонуйте дитині заповнити місце навколо її фотографії позитивними словами, які її характеризують.

5. Отриманий колаж розмістіть у кімнаті дитини. Це посилить її позитивне самосприйняття.

2. Перерахуйте життєві досягнення дитини

Ефективний спосіб підвищити самооцінку дитини – нагадати їй про її успіхи.

Вам знадобляться: аркуш паперу, ручка.

Як виконувати

1. Дайте дитині папір і ручку.

2. Напишіть на першому аркуші її життєві досягнення. Залиште внизу місце, щоб можна було продовжити цей список.

3. Щоб нагадувати дитині про те, що вона має великий потенціал, запропонуйте їй кожного дня перед сном розповідати про свої досягнення.

Щоденне перерахування досягнень нагадує дитині, що вона здатна на більше, розвиває її впевненість у собі.

3. Позитивний досвід

Це може бути групове заняття, яким можна займатися з друзями або сім'єю.

Вам знадобляться: ваза або коробка, картки, місце для гри.

Як виконувати

1. Запропонуйте дітям стати в коло, видайте їм по одній картці.

2. Запропонуйте дітям записати свої імена на картках і покласти у вазу. Перемішайте картки.

3. Кожна дитина повинна витягнути картку з чужим ім'ям і написати на ній одну позитивну якість цієї людини.

4. Зберіть картки і знову покладіть їх у вазу.

5. Поверніть картки їх власникам і дозвольте їм прочитати, що про них написали інші.

4. «Я боюся, але ...»

Страх здатний перешкодити людині займатися чим-небудь. Це заняття допоможе дитині зустрітися віч-на-віч зі своїми страхами.

Вам знадобляться: папір і ручка.

Як виконувати

1. Попросіть дитину перерахувати на папері свої страхи. Наприклад, вона може боятися ходити в басейн через зайву вагу, виступати перед публікою або запрошувати когось на побачення. Речення повинні мати такий вигляд: «Я боюся ходити в басейн, бо ...», «Я боюся виступати перед людьми, тому що ...».

2. Другий крок – уявити, як дитина робить те, чого вона боїться. Нехай вона уявить, як записується в басейн або виступає перед публікою.

3. Формуйте в дитини звичку: кожного разу, записуючи свої страхи, вона повинна написати можливі результати, якщо спробує зробити те, що викликало побоювання. Разом з негативними наслідками вона повинна написати фрази на зразок: «Навіть якщо я буду дуже хвилюватися, виступаючи публічно, нічого страшного не станеться». Це полегшить страхи дитини.

5. Заняття для матері й доньки

Мати – найсильніший приклад для наслідування в житті маленької дівчинки. Це заняття допоможе дівчинці підвищити свою самооцінку.

Вам знадобляться: ватман, фломастери або маркери.

Як виконувати

1. Зробіть два плакати, на яких напишіть «Я» великими об'ємними літерами, щоб усередині можна було вписати текст.

2. Подібним чином зробіть ще два плакати з написами «Моя мама» і «Моя донька».

3. Дайте доньці плакати з написами «Я» і «Моя мама» та запропонуйте їй вписати в контур букв позитивні слова про себе і вас. Два інші плакати заповніть самі.

4. Після цього обміняйтеся плакатами і прочитайте, що на них написано. Найважча частина цього заняття – мотивувати доньку написати щось позитивне про неї саму.

6. Відповідальні обов'язки

Дитина розвиває почуття власної гідності, знаючи, що їй довіряють. Кращий спосіб зробити це – доручити дитині відповідальну роботу.

Як виконувати

1. Складіть список завдань, які під силу виконати вашій дитині (наприклад, поливати кімнатні рослини, гуляти із собакою, пилососити квартиру тощо).

2. Кожного разу, коли дитина успішно виконує роботу, хваліть її, але не перестарайтеся. Якщо вона робить помилки, допоможіть їй виправити їх, але не наголошуйте на цьому. Це зміцнить упевненість дитини в собі, поліпшить її самосприйняття.

7. Візуалізація

Наші негативні думки можуть настільки обтяжувати нас, що ми не в змозі уявити собі щось приємне. Якщо ваша дитина проживає саме такий період, їй допоможе це заняття.

Вам знадобиться: спокійне місце, де дитина зможе розслабитися.

Як виконувати

1. Дізнатися, чому дитина має негативне ставлення до самої себе або чого вона боїться.

2. Наприклад, якщо вона хвилюється через навчання або заняття спортом, зосередьтеся на цьому.

3. Запропонуйте дитині уявити й записати ідеальний результат події, якою вона так стурбована.

4. Потім запропонуйте дитині закрити очі й уявити, як вона почуватиметься, якщо та чи інша подія станеться.

5. Запропонуйте їй записати, як вона почувається, коли візуалізує ідеальну ситуацію і те, що вона думає про себе.

8. Зміна внутрішнього діалогу

Негативний внутрішній діалог є суттєвим фактором, що спричиняє впевненість дитини в собі. Незалежно від того, що говорять інші, ваша думка про самого себе – це те, у що ви справді вірите. Це заняття допоможе дитині поміняти негативний внутрішній діалог на позитивний.

Вам знадобляться: папір і ручка.

Як виконувати

1. Поділіть аркуш паперу на дві колонки. В одній напишіть: «Негативні переконання», у іншій – «Позитивні переконання».

2. Запропонуйте дитині записати в першій колонці всі її негативні переконання про саму себе.

3. Після цього допоможіть їй перетворити негативні переконання на позитивні. Твердження повинні бути чіткими, відповідати здібностям дитини.

Спочатку ви можете показати дитині приклад. Розкажіть їй, як ви міняєте негативні переконання про самого себе на позитивні.

Ваші переконання дитини в необхідності мислити позитивно можуть не спрацювати. Діти більше діють на основі своїх почуттів, ніж переконань. Залучати дитину до дій, що нагадують їй про її здібності, більш дієво, ніж розповідати їй про позитивне мислення. Пам'ятайте, що ви маєте великий вплив на дитину. Використовуйте цей вплив, щоб підвищити її самооцінку, але не перестарайтеся.

Фрази для невпевненої дитини -підтримка - це просто!

Саме таким дітям потрібна підтримка не тільки батьків, але і  педагогів в школі, друзів.

Якщо махнути на цю проблему рукою, то ви отримаєте людину, яка не зможе перетворити себе в дорослу самодостатню успішну людину. Вона завжди буде шукати схвалення і підтримку, але не ту, яку дає впевненість, а ту, яка ще більше позбавляє її віри в себе.

- Ти виконала велику роботу!

Дитина розуміє, що для вас не важливий результат, головне - ви бачите її зусилля до результату і цінуєте ці зусилля.

- Ти - відмінний приклад!

Навіть якщо дитина засмучена, що «опинилася крайньою» або її образили, знайдіть моменти в цій ситуації, де вона була на висоті, вселивши їй, що проявляти погані почуття набагато простіше, ніж стримати себе.

- Мені подобаються твої ідеї!

Дитина почута і отримала ваше розуміння - це дуже цінно для невпевнених дітей.

- Ти той друг, якого б я хотіла, коли була в твоєму віці!

Це дуже мотивуюча фраза від дорослого. А якщо це значимий дорослий - фраза відвертого захвату і визнання дитини.

- У тебе відмінне почуття гумору!

Гумор - це міст до комунікації. Часто невпевнені діти бояться бути осміяними фразою: «Ой, як смішнооооо .. Знову пожартував-знову вдало» ... І починають вважати, що гумор-це не їх коник. Розвивайте гумор у ваших дітей, як частину їх впевненості!

- Головне - ти зробила це сама!

Сама - це визначальне слово. Це віра в її сили! А не в бажання бути тільки переможцем.

- Ти віриш мені? Я точно знаю, що ти досягнеш успіху!

Ці слова підтримки від значимого дорослого дуже окриляють дітей. Віра в успіх має бути спільною!

- Я бачу, що ти не здаєшся! Все вийде!

Коли ваша дитина домагається чогось знову і знову, вона вже готова опустити руки ... Але вона чує, що її зусилля помічені вами. Є віра в неї - це цінно!

- Я знаю, що потрібно багато волі, бути такою чесною, як ти зараз ...

Невпевнені діти можуть обдурити вас, просто через свій страх зіткнутися з проблемою .. Не сваріть, що вони уникли якогось доручення або події. Похваліть за сміливість у цьому зізнатися.

- Будь-хто може помилятися!

Помилки це сходинки до успіху. Розкажіть, як ваша помилка або відомої людини, призвела до перемоги.

- Чудова ідея! Як ти це придумала?

Дайте шанс невпевненій дитині ще раз насолодитися своєю ідеєю. Розповідь про її «вигадки» буде закріпленням її значущості.

- Цей світ був би краще, якби було більше таких людей, як ти!

Це пояснювати не треба.

- Те, що ти зробила для мене (друга, брата, сестри), було дійсно добрим (важливим, потрібним, гідним ...)

Ваше захоплення вчинком дитини.

- Я люблю тебе!

Тут додати нічого!

А які фрази ви говорите своїм дітям, коли відчуваєте, що вони невпевнені в собі?

Як допомогти дитині вчитися дистанційно: поради батькам

Розглянемо кілька порад. Дотримуючись їх, батьки зможуть підтримувати у дітей інтерес до навчання і зосередженість у період дистанційного навчання.

Налаштування на успішне навчання

Створіть простір для навчання

Відведіть дитині місце, де вона зможе вчити уроки, читати і займатися творчістю. Якщо у будинку мало місця, це може бути просто письмовий стіл. Дозвольте дитині самій облаштувати своє робоче місце. Можливо, вона просто захоче поставити кольоровий органайзер поруч з ноутбуком, але вона повинна зробити це самостійно. Облаштування робочого місця допоможе їй краще підготуватися до навчання.

Встановіть розпорядок дня

Чим молодша дитина, тим більш жорсткий розпорядок їй потрібен: поясніть дитині, чого ви від неї очікуєте. Розклад має бути завжди перед очима у дитини, щоб вона не забувала, що їй потрібно робити. Старші діти можуть використовувати органайзер або додаток у телефоні.

Скажіть дитині, що вона повинна дотримуватись розкладу так само, як і у ті дні, коли вона ходила до школи. Вона так само повинна вчасно вставати, одягатися, чистити зуби тощо.

Важливо робити перерви під час навчання. Це особливо важливо для дітей, у яких є проблеми з навчанням і концентрацією уваги. Тому обов'язково розбивайте навчальні завдання на менші частини і робіть перерви.

Встановіть правильні очікування

Дізнайтеся, що вчителі чекають від онлайн-навчання. Поясніть це дитині, домовтеся про те, що дитина буде виконувати усі завдання. Це допоможе правильно налаштуватись на подальше дистанційне навчання.

Поясніть дитині і свої власні очікування. Скажіть, коли дитина може провести з вами час, а коли вас не можна відволікати. Чим дитина може зайнятися, коли вона вивчила уроки? Складіть список справ, з яких дитина зможе вибрати те, що їй більше подобається.

Якщо для навчання дитині потрібно використовувати ноутбук або смартфон, переконайтеся, що вона вміє ними користуватися. Якщо вона користується гаджетом разом з братами або сестрами, діти повинні розподілити час, щоб у них не виникало конфліктів.

Концентрація уваги

Будьте поруч

Коли дитина не може зосередитися, будьте поруч з нею. Підтримайте її підбадьорюючими словами, щоб вона налаштувалась на навчання.

Якщо вам теж доводиться працювати віддалено, вам не вдасться завжди бути поруч з дитиною. Але їй буде вчитися набагато складніше, якщо за нею взагалі ніхто не буде слідкувати, поки вона вчить уроки. Постарайтеся періодично приділяти час дитині або попросіть когось із членів сім'ї побути поруч з нею.

Навчіть дитину керувати своїми емоціями

Поговоріть з дитиною про те, що тіло і психіка взаємопов'язані. І якщо вона відчуває розчарування, емоційне збудження або печаль, це може відображатися на її фізичному стані. Розуміння цього допомагає дітям розпізнавати свої емоції і керувати ними.

Якщо у будинку є інші електронні гаджети, крім тих, які дитина використовує для навчання, - по можливості тримайте їх подалі від того місця, де вона займається. Вимкніть телефони або тримайте їх в іншій кімнаті, заховайте пульт від телевізора. Так у дитини не виникатиме спокуси відволікатися від своїх занять.

Додайте до заняття трохи гри

Маленькі діти, які не люблять вчити уроки, відчують себе краще, якщо ви зіграєте з ними у рольові ігри. Нехай вона уявить себе учителем, дослідником чи партнером по роботі, який виконує важливе завдання.

Старші діти не люблять ігри. З ними можна чесно поговорити про відповідальність (наприклад, про те, щоб вони самі управляли своїми емоціями). Розмовляйте з дитиною, як з дорослими - так вона легше піде на контакт і почує вас.

Заохочення досягнень і зусиль

Слідкуйте за інтересами дитини

Пам'ятайте, що практично будь-яке захоплення дитини, чи то Майнкрафт, чи то домашні тварини, або фокуси, можна використовувати для навчання. Читайте разом з дитиною книги, проводьте експерименти, пов'язані з її захопленнями.

Коли ви створюєте розпорядок для дитини, запитаєте, що їй подобається, а що - ні. Врахуйте це у плані. Наприклад, якщо їй важко дається математика, запитайте у неї, коли вона хоче вивчити її - у першу чи останню чергу. Чому? Регулярно запитуйте у дитини про її успіхи у дистанційному навчанні.

Спілкуйтеся з учителями дитини, дізнавайтеся про її успіхи та труднощі. Говоріть з дитиною про те, як пройшов її день - що нового вона дізналась, що їй сподобалося, з якими проблемами вона зіткнулась протягом дня.

Показуйте результати роботи

Повісьте малюнки дитини у будинку на видному місці. Так дитина зрозуміє, що ви пишаєтеся її роботою і цінуєте її старання у навчанні.

Навіть старшим дітям подобається, коли батьки їх хвалять або пишаються їхніми успіхами. Ви навіть можете написати про її успіхи у соціальних мережах - але обов'язково запитайте дозволу про це у самої дитини.

Хваліть дитину за конкретні речі

Замість того щоб просто сказати дитині: «Молодець!», поясніть докладно, що вам сподобалося у її роботі. Якщо вона старалась, дайте їй зрозуміти, що ви це помітили. Дитина змогла поліпшити оцінку з якогось предмету? Вона навчилась чогось нового? Або просто доклала багато зусиль для того, щоб виконати завдання? Хваліть її за всі ці досягнення.

Заохочуйте дитину покращувати свої показники. Акцентуйте увагу не на тому, добре чи погано дитина виконала завдання, а на її прогресі у навчанні.

Мотивація

Почніть із сильних сторін

Знаходьте зв'язок між тим, що любить дитина, і шкільними предметами, які даються їй важко. Якщо вона любить спорт, але не любить читати, купіть їй книгу про футбол, щоб викликати інтерес. Шкільний учитель дитини може допомогти підібрати цікаві книги. Поговоріть з ним.

Правильно презентуйте навчальні завдання

Те, як ви презентуєте дитині навчальні заняття, багато у чому впливає на те, як вона буде до них ставитись. Якщо дитина ще маленька, подайте їй навчальні завдання в ігровій формі. Це викличе у неї інтерес. Ви хочете, щоб вона виконала домашню роботу? Влаштуйте змагання: як швидко вона зможе її зробити? Використовуйте заохочення: наприклад, запропонуйте дитині частування після того, як вона зробить завдання з математики.

У підлітковому віці діти можуть почати погано вчитися. Часто за цим ховається невпевненість, нудьга або тривога. Діти сподіваються на нашу підтримку, хоча зовні може здаватися зовсім навпаки. У таких випадках важливо зберігати спокій і не приймати слова чи вчинки дитини на свій рахунок. Сприймайте це із гумором.

Встановлюйте наслідки за погане навчання

У вас може виникнути спокуса дозволити дитині довше сидіти за комп'ютером за те, що вона вивчить уроки. Але у такому разі вона буде сприймати комп'ютер як нагороду і, ймовірно, буде хитрувати, щоб отримати додатковий час. Замість цього запропонуйте дитині альтернативний варіант: «Увечері у нас є три години часу. Якщо ти встигнеш до цього часу вивчити уроки, у тебе залишиться час, щоб посидіти за комп'ютером».

Якщо вам важко прищепити дитині інтерес до навчання, постарайтеся зробити так, щоб вона знайшла в навчанні сенс. Подумайте разом із дитиною, як це можна зробити. І не забувайте хвалити її за докладені зусилля.

Створення благополучної атмосфери у будинку

Станьте собі другом

Якщо дитина занадто самокритична, запитайте її, що б вона сказала своєму другові, якби той опинився у подібній ситуації. Навчіть дитину підтримувати себе у важких ситуаціях.

Робіть так само і самі. Батьки часто лають себе за різні недоліки. Але що сказав би вам кращий друг?

Складіть разом з дитиною список речей, за які ви вдячні. Це дозволить вам поглянути по-іншому на багато речей.

Просіть про допомогу, коли це необхідно

Ви не завжди будете знати, як допомогти дитині у навчанні. Звертайтеся по допомогу до родичів, учителів або друзів. Якщо ви постійно вступаєте у конфлікти з дитиною через домашні завдання, залучення іншої людини допоможе вам залишатися просто батьками.

Говоріть з учителем про успішність дитини. Звертайте увагу перш за все на позитивні моменти. І вчитель, і дитина докладають зусилля для того, щоб навчальний процес був успішним. І вчителю теж буде важливо дізнатися, які форми роботи найкраще підходять - і ви можете йому у цьому допомогти.

Використовуйте гумор і проявляйте фізичну активність

Кожному із нас час від часу потрібно розім'ятися. Фізична активність може поліпшити нам настрій і підготувати до навчання. Робіть для дитини перерви для того, щоб вона могла прогулятися або просто порухатися. Це допоможе їй відновити сили та енергію.

Гумор корисний у всіх сферах, у тому числі і в навчанні. Не бійтеся здатися кумедними: ставте дитині кумедні запитання, давайте не менш кумедні відповіді і дозвольте дитині виправляти вас. Використовуйте все, що працює.

Поради батькам  щодо безпечної поведінки дитини в цифровому середовищі:

говорити з дитиною про безпеку в Iнтернеті та допомагати розвивати критичне мислення, вчити робити аргументований вибір  та нести відповідальність  за його результати. Проста заборона використання гаджетів може призвести до втрати довіри дитини до дорослого та приховування нею своїх захоплень. Найперше варто говорити, пояснювати, формувати культуру використання інтернету в повсякденному житті ;

будувати відкриті  та довірливі  стосунки з дитиною щодо використання технологій: підтримувати спікування, давати поради. Дитина має знати, що дорослий поруч i готовий допомогти;

 разом з дитиною переглядати  матеріали  на ii улюблених веб-сайтах та грати в ii улюблені 1нтернет-ігри. Це допоможе краще зрозуміти йінтереси дитини, ii захоплення та причини такого вибору. Також це може стати приводом для невимушеного початку розмови про безпеку в Інтернеті ;

формувати корисні  звички використання гаджентів  та цифрового середовища, розвивати цифрові , cоціальні й економічні  навички, тaki,  як: повага, емпатія, критичне мислення й відповідальна  поведінка та психологічна  стійкість;

 півищувати самооцінку дитини, дозволяти дитині самостійно робити вибір і  бути відповідальним за нього, вчити моделям поведінки  iз негативним досвідом в Інтернеті;

  заохочувати користуватись гаджетами в зонах видимості дорослих. Це допоможе тримати під  контролем, з ким ваша дитина контактує в Iнтернеті через телефон, планшет, смарт-телевізор, ігрову приставку та iншi пристрої підключені до Інтернету;

  встановлювати часові межі користування гаджетами, щоб балансувати час, проведений в режимі онлайн та офлайн;

контролювати додатки, ігри, веб-сайти та cоціальні мережі, якими користується дитина, та іх відповідність  віку дитини;

вчитись встановлювати на гаджети дитини батьківський контроль, вимикати можливість спікування або обміну повідомленнями в онлайн-чатах та функцію «поділитися розташуванням» у налаштуваннях додатків чи ігор, оскільки це може наразити дитину на небезпеку у вигляј небажаного контакту чи розкрити ii фізичне  місце розташування;

 перевіряти налаштування приватності в іграх в та соцјальних мережах, якими користується дитина, наявності  в ii профілі   ввімкнених налаштувань приватності. Обмежити коло ociб, які можуть контактувати з дитиною та просити дитину радитись, перш ніж  додавати нових друзів;

використовувати доступні технології для налаштування батьківського контролю на пристроях, якi можуть обмежувати шкіливий контент, контролювати дії дитини та обмежувати чи блокувати час користування підлюченими до Інтернету пристроями або окремих функцій (наприклад, камери, покупки через мобільні додатки);

бути уважними до ознак страху чи тривоги, зміни  поведјнки, режиму сну та апетиту. Спосте|рігати, як дитина будує контакти зi світом: якщо бћьше сидить у гаджетах, замкнута й не може описати свій стан; не знаходить слова, щоби розповісти про свої почуття та проведений день; якщо наживо не спілкується, не ходить у гості не ходять в гостi до неї; слухає депресивну, параноїдальну музику; має відсторонений погляд, апатію, дитина млява, має поганий апетит, не має iнnepecy в очах — у такому paзi треба звертатися до фахівців i знати, куди звернутися за додатковою порадою та підтримкою, а також повідомляти дитину, куди вона може у разі потреби звернутись по допологу. Важливо рахуватися з почуттями підлітка i не заперечувати ix, треба легалізувати ці почуття i дати дитині  зрозуміти, що  ii приймають i про це можна говорити у родині.[

У paзi виявлення, що дитина стала жертвою будь-яких проявів насильства чи експлуатацій, вербування чи маніпуляцій  в цифровому просторі варто одразу звернутись до Національної поліції України та надјслати повідомлення про правопорушення до департаменту кіберполіції Національної поліції  України (цілодобово)

Психологічну допомогу та підтримку можна отримати за номерами телефонів:

1) Національна гаряча лінія  з питань протидії  насильству та захисту прав дитини (Пн — Пт з 12:00 до 16:00):

0 800 500 225 (безкоштовно зi стаціонарних); 16 1 1 1 (безкоштовно з мобћьних).

2)Онлайн консультації  для підлітків в Teenergizer

З) Чат-бот у Telegram i Viber допоможе дізнатись, куди звертатись за допомогою.

Функція «батьківський  контроль»

Встанови «батьківський контроль» для пристроїв iз операцйною системою Windows 10 можна за такою послідовністю дій:

1)  перейдіть з меню Пуск в розділ «Облікові записи користувачів»;

2)  у категорії «Сім'я та інші користувачі» натисніть «Додати члена сім'ї»;

З) операційна система на вибір запропонує створити профіль для дитини або дорослого,

4) обравши відповідний пункт, введіть адресу електронної пошти. Для підтвердження адреси зайдіть в папку вхідних  повідомлень електронної пошти.

Важливо: операційна система не дозволить активувати «батьківський контроль» для локального облікового запису. Створіть новий профіль для кожного користувача, якого належить контролювати.

Встановити  контроль» для пристроїв з операцйною системою Android можна за такою послідовністю дій:

1)          відкрийте програму «Play Маркет»;

2)          у лівому верхньому кутку екрану натисніть на значок «меню» i виберіть «Установки» —«батьківський  контроль».

3)          увімкніть означену функцію.

4)          обмежте доступ до налаштувань  контролю», встановивши РІN-код.

5) встановіть тaкi фільтри: «Додатки, iгри, фільми i серіали. Виберіть максимально допустиме вікове обмеження для контенту», «Музика i книги. Забороніть завантаження i покупку контенту для дорослих».

Важливо: «батькјвський контроль» діє  тільки на тому пристрої, де ви його налаштували. При необхідності ввімкніть його на іншому пристрої, знову виконавши наведені вище інструкцію.

Встановити  контроль» для пристроїв «iPhone», «iPad», «iPod touch» можна за такою послідовністю дій:

1)          перейдіть в меню «Налаштування» — «Основні» — «Обмеження».

2)          покрутіть вниз i натисніть «Обмеження», а потім «Включити обмеження» ,

З) створіть пароль функції «Обмеження». Код-пароль обмежень необхідний для зміни налаштувань або відключення обмежень.

Кpiм того, на сайтах підтримки від виробників, можна отримати додаткову інформацйо щодо принципів роботи та точного налаштування функції  «батькі контролю» .

Попередження суїцидальної поведінки неповнолітніх

   Підлітковий вік – гострий і напружений період переходу від дитинства до дорослішання, що супроводжується якісною перебудовою  усіх сторін розвитку особистості. Його часто називають кризовим, оскільки організм має підвищену чутливість до якихось певних зовнішніх і внутрішніх впливів, які саме в цей час призводять до дуже важливих, безповоротних наслідків.

Саме у цей період відбувається усвідомлення дитиною своєї індивідуальності, змінюється її ставлення до навколишнього світу, до себе, до інших людей, відбувається перебудова потреб та мотивів, поведінки. Водночас змінюються вимоги суспільства до підлітка. У зв’язку з цим підлітку необхідно погоджувати свої потреби з очікуваннями оточуючих та вимогами соціальних норм. Необхідність такого погоджування часто пов’язана із значними труднощами, які і стають причиною виникнення суперечностей у розвитку підлітка. Ці суперечності можуть протікати в гострій формі, зумовлюючи сильні емоційні переживання, порушення у поведінці  учня, у його взаєминах з дорослими та ровесниками. Стан стресу, нервового напруження, неврівноваженості є впливовим чинником, який зумовлює різні зрушення в психічній сфері особистості, може провокувати до суїцидальних думок і фантазій.

   В підлітковому віці немає відпрацьованих способів вирішення проблем, коло спілкування, найчастіше, обмежується однолітками, перед якими постають такі самі питання. А дорослі не завжди розуміють проблему та не готові надати підтримку. Отже, в надзвичайно бурхливий період свого життя підліток залишається сам на сам зі своїми проблемами. У цілому ряді випадків підлітки вирішуються на самогубство через байдужість та жорстокість дорослих. На такий крок, як правило, вирішуються замкнуті, ранимі за характером підлітки, які страждають від самотності і почуття власної непотрібності, що втратили сенс життя.

   Психологічний сенс суїциду найчастіше полягає в реакції на афект, знятті емоційної напруги, відходу від тієї ситуації, в якій підліток опиняється поза власної волі.

   Причини, які призводять до трагічної загибелі дітей і підлітків, різні, до того ж вони відрізняються від дорослих причин.  Нерідко сам перехідний вік стає причиною емоційного стресу. На жаль, саме підлітки  найчастіше опиняються у кризовому стані, який супроводжується сильними емоційними переживаннями, появою таких почуттів, як спустошеність, відчуженість, самотність  може призвести і до втрати сенсу життя. Метою суїциду є знаходження рішення. Суїцид не є випадковою дією. Його ніколи не роблять безглуздо чи безцільно. Він служить виходом з ускладнень, кризи або нестерпної ситуації. Стимулом до скоєння суїциду є нестерпний психічний (душевний) біль, від чого він прагне втекти.

   Психологи виділяють основні мотиви суїцидальної поведінки серед школярів:

·         переживання образи, самотності, відчуженості, неможливість бути зрозумілим;

·         реальна або уявна втрата батьківської любові, нерозділене кохання, ревнощі;

·         переживання, пов’язані зі смертю одного з батьків, розлученням батьків;

·         почуття провини, сорому, образи, незадоволеність собою;

·         страх перед покаранням, приниженням, глузуванням;

·         страх втратити своїх рідних;

·         любовні невдачі, небажана вагітність;

·         бажання привернути до себе увагу, викликати жаль, співчуття;

            Як помітити суїцид, який наближається?

Суїцидальні наміри дитини можна визначити за такими ознаками:

 Словесні ознаки.

Той, хто готується до самогубства, часто говорить про свій душевний стан. Він може:

·         Прямо і явно говорити про смерть: «Я збираюся покінчити із собою»; «Я не можу так далі жити».

·         Побічно натякати про свій намір: «Я більше не буду ні для кого проблемою»; «Тобі більше не доведеться про мене хвилюватися».

·         Багато жартувати на тему самогубства.

·         Проявляти нездорову зацікавленість питаннями смерті.

Поведінка та зовнішній вигляд.

Людина, яка готується до самогубства, може:

·         Роздавати оточуючим речі, які є для людини особливо значущими, остаточно упорядковувати справи, миритися з давніми ворогами.

·          Демонструвати радикальні зміни в поведінці, такі як:

·         в їжі – їсти замало або забагато;

·         у сні – спати занадто мало або занадто багато;

·         у зовнішньому вигляді – стати неохайним;

·         у шкільних звичках – пропускати заняття, несподіване погіршання успішності, не виконувати  домашніх завдань, втрата інтересу до улюблених занять, уникати спілкування з однокласниками,

·         замкнутися, відсторонитися від родини й друзів;

·         бути надмірно діяльним або, навпаки, байдужим до навколишнього світу, відчувати поперемінно то раптову ейфорію, то напади розпачу.

·         проявляти ознаки безпорадності, безнадійності й розпачу.

·         мати сумний вираз обличчя (скорботна міміка), пригнічений настрій.

·         Емоційні порушення– апатія; схильність до самотності й відчуження; збуджений або агресивний стан; розмови про смерть, записки про самогубство, малюнки в чорному світлі, що відображають жорстокість, особливо спрямовану на себе; розкаяння; відчуття безнадійності, тривога, депресія, плач без причини; самоїдство.

·         Ситуаційні ознаки:

Зважитися на самогубство може той, хто:

·         постійно ізольований в соціумі  (не має друзів або має тільки одного друга), почувається знедоленим;

·         живе в нестабільному оточенні (серйозна криза в родині – у взаєминах з батьками або між батьками; алкоголізм – особиста або сімейна проблема);

·         почуває себе жертвою насильства – фізичного, сексуального або емоційного;

·         робив  раніше спроби суїциду;

·         має схильність до самогубства через те, що його скоїв хтось із друзів, знайомих або членів родини;

·         переніс  важку втрату (смерть когось із близьких, розлучення батьків).

Фахівці зазначають, що будь-які несподівані або драматичні зміни, що впливають на життєдіяльність, емоційні ознаки, зміни в поведінці дитини слід сприймати як факт проблеми, небезпечної для психологічного здоров’я та ставитись до цих проявів з уважністю та відповідальністю за життя людини

Як допомоги людині, що вирішила покінчити життя самогубством

ВИСЛУХОВУЙТЕ – “Я   чую тебе”. Не  намагайтеся  втішити  загальними  словами типу:  “Ну, все  не так вже й погано”, “Вам стане краще”, “Не варто цього робити”. Дайте людині можливість висловитися. Задавайте питання та уважно вислуховуйте.

ОБГОВОРЮЙТЕ – відкрите  обговорення планів і проблем знімає  тривогу. Не бійтеся говорити про це – більшість людей   почувають незручність, говорячи про самогубство, і це проявляється в запереченні або уникненні цієї теми.

БУДЬТЕ  УВАЖНІ до побічних показників у разі  ризику появи суїцидальної поведінки. Кожне жартівливе згадування або загрозу слід сприймати серйозно.

ЗАДАВАЙТЕ ПИТАННЯ – узагальнюйте:  “Таке враження, що ти насправді говориш...”, “Більшість людей замислювалися про самогубство”, “Ти коли-небудь думав, як здійснити його?”. Якщо ви отримуєте  відповідь, переходьте на конкретику. Допоможіть підлітку відкрито говорити і думати про свої наміри.

ПІДКРЕСЛІТЬ ТИМЧАСОВИЙ ХАРАКТЕР ПРОБЛЕМ – визнайте, що його почуття дуже сильні, проблеми складні – дізнайтеся, чим ви можете допомогти. Дізнайтесь, хто ще міг би допомогти в цій ситуації.

Рекомендації батькам та близьким дитини,

що схильна до суїцидальної

поведінки

     Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації треба ставитися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз. Насамперед, необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких  проявляється бажання дитини позбавити себе життя. Підліток може виказувати бажання  померти, коли щось складається  всупереч його бажанням (якщо батьки  не купують йому те, що він просить, або не відпускають на дискотеку чи концерт). Те ж бажання він може проявити, коли батьки  карають  або коли неповнолітній  намагається   викликати у батьків почуття провини, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим у своїх цілях. Батькам необхідно проаналізувати, коли підліток повторить подібне висловлювання, або ж він говорить про бажання померти в несподіваній ситуації: коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів. Як часто висловлюється бажання померти і за яких обставин.

          Іноді думки про самогубство, по суті, являють собою спробу маніпуляції. На них треба реагувати так, як і на інші висловлювання типу: “Я тебе ненавиджу”, “Ви злі”, “Я втечу з дому”, “Я хочу жити у бабусі”. Це особливо характерно для дітей, узагалі схильних до маніпуляції.  Підлітку необхідно дати можливість виразити свої почуття та обговорити їх. Слід зберігати самовладання, не дозволяти дитині маніпулювати батьками.

          Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбаченими, чи виступають як спроба маніпуляції, батькам слід спробувати виявити ознаки небезпеки. Якщо  батьки  помічають одразу декілька ознак - певні почуття, висловлювання, зміни в поведінці або характерні ситуації,  то ставитися до цього слід  дуже серйозно.  Потрібно поговорити з дитиною про її почуття та про самогубство. Не пропонувати різні відповіді на серйозні питання, не говорити,  чому вона не повинна почувати того, що почуває. Саме це може лише посилити  у підлітка почуття провини, безвихідності свого становища та власної непотрібності. Необхідно прагнути того, щоб  підліток сам пропонував  альтернативні рішення своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або невирішені питання, то  можна звернутися  до практичного психолога, психотерапевта, дитячого психіатра тощо та попросити  професійної допомоги.

Стратегічними напрямками батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім'ї, підвищення самооцінки, самоповаги  дитини, а також покращення спілкування в родині. Усі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності  особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.

          Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:

- завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве вашій дитині – це підвищує впевненість у собі, зміцнює віру в майбутнє, покращує її стан;

- не чиніть тиск на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, досягненні певних життєвих цілей тощо;

- демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона відчула, що її дійсно люблять;

- сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є  - не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони ваші діти, майже ви самі;

- підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

- слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім'ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

         Рекомендації батькам, коли підлітки проявляють суїцидальні тенденції або відчай:

- залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

- дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дозволить встановити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми та труднощі;

- важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире  занепокоєння, турбота про дитину;

- говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, це може відштовхнути  дитину;

- зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

- не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і вам, і дитині;

- виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання (“Що трапилося?”, “Що відбулося?”), які  будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні;

- спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особистісні проблеми;

- намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини,  займайте її сторону, а не сторону інших людей, які можуть завдати їй болю;

- дайте можливість  вашій дитині знайти   свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що  знаєте вихід із кризової ситуації;

- ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити вас почуватися     безпорадним, але необхідно пам’ятати, що ваша дитина має знайти власний вихід з проблемної ситуації;

- обійміть дитину. Для гарного самопочуття необхідні вісім обіймів на день;

- сприймайте  дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

- покажіть, що дитина вам небайдужа, дайте відчути, що вона бажана;

- якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч.

          У тому випадку, коли існує реальний суїцидальний  ризик або вже відбулася спроба, то батькам  можна порадити наступне:

- першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування;

- батькам слід подолати власний страх  перед бесідою з дітьми;

- діти у стані суїцидальної кризи стають надто чутливими, особливо до того, як і що говорять дорослі;  тому іноді дієвішою є невербальна комунікація   - жести, дотики тощо;

- якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; тому для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття і любові тощо. 

Як першокласнику адаптуватися до школи.

                                                            Поради психолога.

     Для першокласника дуже важливо відчути себе прийнятим в шкільну сім'ю, а також реалізувати своє бажання бути почутим, зрозумілим та успішним.

    Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але ці рекомендації допоможуть полегшити процес адаптації дітей до школи:

1.  Уранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом, надайте їй упевненість у тому, що попереду цікавий і успішний день.

2.  Виявляйте щиру зацікавленість у її шкільних справах і турботах, кожного дня знаходьте час для спілкування з дитиною. У цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.

3.   Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Щоб не було зауважень!" тощо.

4.  Уникайте залякування дітей, бо це формує схильність до неправдивості та нещирості як особливого способу самозбереження. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

5.  Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.

6.  Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись висловлювати свої бажання, почуття та переживання.

7.  Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини,  вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.

8.  Зі вступом до школи в житті вашого малюка з'явився ще один незаперечний авторитет. Це вчитель. Важливо, щоб батьки підтримували добре ставлення малюка до вчителя, виявляли прагнення співпрацювати задля блага дитини. Доброзичливі стосунки між учителем і батьками забезпечать маленькому школяреві емоційний комфорт та почуття безпеки.

9.  Ваш малюк прийшов у школу, щоб вчитися. Коли людина вчиться, у неї може щось не відразу виходити, це природно. Дитина має право на помилку. Тому не поспішайте карати – краще обговоріть як її виправити.

10.   Підтримайте першокласника в його бажанні досягти успіху. У кожній роботі обов'язково знайдіть, за що можна було б його похвалити. Пам'ятайте, що похвала та емоційна підтримка ("Молодець!", "Ти так добре впорався!") здатні помітно підвищити інтелектуальні досягнення.

11.   Навчання - це нелегка і відповідальна праця. Вступ до школи істотно міняє життя дитини, але не повинно позбавляти його різноманіття, радості, гри. У першокласника повинно залишатися досить часу для ігрових занять.

12.   У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Усі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

13.   Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як приниження.

14.   Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

15.   Не нагадуйте перед сном про неприємні речі, труднощі. Завтра новий трудовий день, тому нехай дитина заспокоїться і відпочине. А допомогти в цьому їй повинні батьки своїм доброзичливим ставленням.

16.   Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, її навчальних справах, не соромтеся звертатися за порадою і консультацією до вчителя або шкільного психолога.

17.   Для зняття  психологічного напруження у дітей найбільш доцільними є дихальна гімнастика, фізичні навантаження, домашній затишок, спілкування з четвероногим другом, живопис, художнє слово, рольові ігри, позитивні емоції, музика та спілкування з природою.

Поради батькам щодо запобігання шкільній дезадаптації

1. Формуйте позитивне ставлення до школи.

2. Виявляйте інтерес до шкільних справ та успіхів дитини.

3. Формуйте адекватну самооцінку.

4. Не перевантажуйте дитину надмірними заняттями, чергуйте їх з грою, не ставте до дитини завищених вимог.

5. Навчайте етичних норм спілкування з однолітками та дорослими.

6. Привчайте самостійно долати труднощі, які під силу подолати 6-річній дитині.

7. Сприяйте підвищенню самооцінки дитини, частіше хваліть її, але так, щоб вона знала за що.

8. Пам’ятайте, що кожна людина має право на помилку.

9. Частіше згадуйте себе у дошкільному віці.

10.  Уникайте змагань і видів робіт, що враховують швидкість.

11.  Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, особливо якщо вона є менш успішною, ніж інші діти.

12.  Частіше використовуйте тілесний контакт, вправи на релаксацію.

13.  Демонструйте зразки впевненої поведінки, будьте в усьому прикладом дитині.

14.  Не принижуйте дитину.

15.  Любіть дитину безумовною любов’ю, приймайте її такою, якою вона є.

Поради психолога батькам п’ятикласників

Запорука успішної адаптації

У 5-му класі діти переходять до нової системи навчання: «класний керівник - учителі-предметники».  До того ж перехід з початкової школи у середню співпадає з початком переходу від дитинства до молодшого підліткового віку. Більшість дітей переживає цю подію як важливий крок у своєму житті. Деякі пишаються тим, що вони подорослішали, інші мріють розпочати «нове життя». Все це є досить серйозним випробуванням. У цей період діти можуть стати невпізнанними: тривога, боязкість чи, навпаки, розв’язність, надмірна метушливість, збудження охоплюють їх. У зв’язку з цим у них може знизитись працездатність, вони можуть стати забудькуватими, неорганізованими. Іноді порушуються сон, апетит.

Шановні батьки!

Постарайтесь забезпечити дитині спокійну, доброзичливу обстановку, чіткий режим, зробіть так, щоб п’ятикласник відчув вашу підтримку та допомогу

5. Перша умова шкільного успіху п’ятикласника – безумовне прийняття дитини, незважаючи на невдачі, які її вже спіткали або можуть спіткати. Не відвертайтеся від дитини через невдачі, адже у такі миті вона найбільше потребує Вашої підтримки.

5. Проявляйте щирий  інтерес до школи, класу, в якому вчиться дитина, до кожного прожитого нею шкільного дня.

5. Будьте в курсі тих подій, які відбуваються в класі, цікавтеся однокласниками, надайте можливість спілкування дітям після школи.

5. Не допускайте у вихованні фізичні засоби впливу, залякування, нищівної критики на адресу дитини, особливо в присутності інших (членів родини, однолітків).

5. Ураховуйте тип темпераменту дитини в період адаптації до шкільного навчання. Повільні й нетовариські діти набагато довше звикають, швидко втрачають інтерес до навчання, якщо відчують з боку дорослих і однолітків насильство, сарказм і жорстокість.

5. Надавайте дитині самостійності в навчальній роботі,  обґрунтовано контролюйте її навчальну діяльність.

5. Хваліть дитину, і не тільки за успіхи у навчанні. Схвалюйте і заохочуйте будь-які досягнення дитини.

5. Будьте уважними до дитини, чуйними та чутливими. Те, що ви вважаєте несуттєвим, неважливим, для Вашої дитини може бути дуже значимим.

Щоб установити довірливі стосунки з дитиною та зберегти їх:

• Не переривайте дитину, не кажіть, що Ви вже все зрозуміли, не відвертайтесь, доки дитина не закінчила розповідати, інакше кажучи не давайте їй приводу тривожитись через те, що Вас мало цікавить те, що вона каже;

• Не ставте забагато запитань;

• Не примушуйте дитину робити те, до чого вона не готова;

• Не примушуйте дитину робити що-небудь, якщо вона втомилась, засмучена;

• Не вигадуйте для дитини багато правил – вона перестане звертати на них увагу;

• Не виявляйте підвищеного занепокоєння з приводу неочікуваних стрибків у розвитку дитини, чи деякого регресу;

• Якщо ваша дитина має якісь особливі риси характеру (імпульсивність, образливість, підвищену чутливість тощо) або ж проблеми зі  здоров’ям, негайно повідомте про це класного керівника;

• Знайдіть час познайомитися з вчителями-предметниками. Чим раніше ви це зробите, тим легше буде подолати перешкоди, які можуть виникнути у процесі навчання.

Як побороти дитячі страхи

Страхи присутні фактично у кожної людини і дитини зокрема. Відсутність життєвого досвіду в сукупності з хорошою уявою змушує дітей боятися самих несподіваних речей.  Пропоную скористатися порадами, які допоможуть вам подолати дитячі страхи.

Часто саме батьки стають основною причиною загострення дитячих страхів. Чого ж не слід робити у відповідь на розповідь дитини про її страхи?

- не можна висміювати дитину;

- не треба приводити в приклад свою мужність - «Я ж не боюся, що під ліжком бабай». Це тільки переконає чадо в його власній безпорадності і слабкості;

- не варто соромити дитину;

- не можна розповдати про страхи дитини стороннім, аби уникнути глузувань;

- не лякати дитину різними персонажами;

- не варто ділитися з дітьми своїми страхами.

Страхи в дитячому віці неминучі, але їх кількість можна зменшити. Насамперед, необхідно подарувати дитині впевненість у собі. Якщо дитина знає, що її люблять, і що батьки готові завжди її захистити, то вона відчуває себе набагато впевненіше, і страхів у такої дитини набагато менше, ніж у самотнього малюка.

Позбутися страхів допоможе творчість. Нехай дитина намалює (зліпить з пластиліну) те, що її лякає. Можна використати почуття гумору і придумати про намальованих монстрів смішні історії, придумати веселі ігри з страшними персонажами - головне, щоб ігри такі завжди закінчувалися добре.

Не варто підсилювати страхи дітей через їх негативну поведінку. Шукайте інші методи виховання.

Поради батькам для мотивації навчання учнів:

* підтримувати рівний стиль стосунків між усіма учасниками навчання;

* підбадьорювати учнів, коли вони стикатимуться з труднощами;

* підтримувати позитивний зворотній зв’язок;

* піклуватися про різноманітність форм і методів навчання;

* привчати учнів до пізнавальної праці, розвивати їх наполегливість, силу волі, цілеспрямованість;

* заохочувати виконання завдань підвищеної складності;

* учити чітко визначати мету, завдання;

* формувати почуття відповідальності, обов’язку;

* учити висувати вимоги насамперед до самого себе. Одна з найефективніших форм мотивації полягає в тому, щоб зміцнити впевненість учнів у власних силах.

"Безпечний Інтернет"

5 ПРОСТИХ ПРАВИЛ ОНЛАЙН-БЕЗПЕКИ:

1.     Підвищуйте власну комп'ютерну та інтернет-обізнаність.

Щоб убезпечити свою дитину у Мережі Ви маєте знати про інтернет, принаймні, не менше за неї.

2.     Станьте для дитини порадником. Опановуйте інтернет разом.

Повідомте дитині, що вона може звернутися до Вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до Вас.

Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому перш ніж завантажувати, копіювати чи встановлювати будь-що з інтернету, дитина має порадитися з Вами. Навчіть перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

3.     Станьте для своєї дитини другом у соціальних мережах, або попросіть близьких знайомих зробити це.

Якщо Ваша дитина не бажає підтверджувати дружбу з Вами, попросіть Ваших друзів молодшого віку подружитися з нею у соціальних мережах. Ви завжди маєте знати, чим займається та з ким спілкується Ваша дитина у Мережі.

4.     Встановіть на мобільному телефоні своєї дитини безкоштовну соціальну послугу «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

Запропонуйте дітям пізнавальні, цікаві та захоплюючі інтернет-ресурси. Щоб захистити дітей від ризиків віртуального світу,використовуйте поновлюваний список рекомендованих сайтів для дітей.

НАВЧІТЬ ДИТИНУ ПРАВИЛАМ БЕЗПЕЧНОЇ РОБОТИ У МЕРЕЖІ:

1. Роз'ясніть дитині важливість захисту своєї та чужої конфіденційної інформації:

o не можна викладати в інтернет інформацію про сім'ю та її фінансові справи,адреси проживання та навчання, номери телефонів, кредитної картки та банківські дані;

o    нікому,крім батьків, не можна називати власні паролі до інтернет-сервісів (навіть найкращім друзям).

2. Навчіть дітей поводитися в інтернет мережі так само, як у реальному житті.

У Всесвітній Мережі дитина має поводитися ввічливо, не робити нічого, що може образити інших людей або суперечить закону. Поясніть дітям, що в інтернеті також слід із повагою ставитися до людей та їх авторських прав. Незаконне копіювання та розповсюдження матеріалів, що є чиєюсь власністю, вважається крадіжкою.

3. Віртуальний співрозмовник може видавати себе за іншого.

Навчіть дитину не надто довіряти незнайомим людям у Мережі. Дитина повинна знати, що не можна призначати зустріч з віртуальними знайомими без дозволу батьків.

4. Віртуальний світ іноді коштує реальних грошей.

Завжди потрібно з'ясовувати, скільки коштують спеціальні інтернет-сервіси: наприклад, якою є повна вартість SMS в онлайн-грі. Якщо така інформація не очевидна для дитини, вона має звертатися за порадою до Вас. Допомагайте дітям розібратися, скільки насправді коштують такі SMS-послуги та чи дійсно необхідно їх надсилати.

5. Питати поради можна і потрібно.

Повідомте дитині, що вона може звернутися до вас у будь-якій ситуації, яка її турбує. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось незрозуміло, хвилює чи загрожує, завжди необхідно звертатися за допомогою до батьків. Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому раніше, ніж завантажувати, встановлювати або зберігати будь-що з інтернету, треба отримати дозвіл батьків. Навчіть дитину перевіряти інформацію з Мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

Гарячі" лінії з інтернет-безпеки

В разі необхідності, ви можете звернутись за консультацією до експертів, котрі нададуть вам компетентну допомогу.

Online-bezpeka.kyivstar.ua – консультант з онлайн-безпеки від компанії “Київістар".

  Internetbezpeka.org.ua – тут ви можете повідомити про випадки порушення в інтернеті.

Національна "гаряча" лінія з питань протидії домашньому насильству і захисту прав дітей – 0 800 500 335 (безкоштовно для дзвінків із стаціонарних телефонів на території України) та 386 (безкоштовно для дзвінків з телефонів мобільних операторів "Київстар" та "МТС").

Телефон Довіри МВС України: +38044 254 76 04

Поради психолога батькам у вихованні дитини

Часто батьки, звертаючись на консультацію до психолога, просять дати поради, що робити з дитиною. Адже всі методи виховного впливу перепробували, а дитина не керована, дратує, не виконує вимог батьків, з кожним роком стає все більш неслухняною. У чому ж річ? Причин такої поведінки може бути безліч, це  і вікові кризи, і брак психологічної підтримки (батьки захоплені лише формуванням матеріального статку для дитини, забуваючи про довірливі бесіди). Взагалі психологи виділяють 4 основні причини «поганої» поведінки дитини:

ПЕРША – боротьба за увагу. Якщо дитина не отримує належної кількості уваги від батьків, то вона знаходить свій спосіб її отримати : неслухняність . Батьки, відриваючись від своїх справ, починають робити зауваження, «читати мораль»… Звісно це не дуже приємно, але дитина хоч у такий спосіб отримує увагу.

ДРУГА  – боротьба за самоствердження проти надмірної батьківської влади і опіки .

Дітям стає особливо важко, коли батьки спілкуються з ними, в основному, у формі вказівок , зауважень. Батьки вважають , що так вони прищеплюють своїм дітям правильні звички , привчають їх до порядку , попереджають помилки , взагалі – виховують.

Взагалі це непогано , але питання в тому , як це робити. Якщо зауваження і поради занадто часті , накази і критика занадто різка, а побоювання занадто перебільшені , то дитина починає повставати .

ТРЕТЯ – бажання помститися. Діти часто бувають ображені на батьків. Причини можуть бути дуже різні: батьки більш уважні до молодшого ; мати розлучилась з батьком , і в будинку з’явився вітчим ; дитину відлучили від сім’ї ( поклали в лікарню , послали до бабусі ) ; батьки постійно сваряться …

Багато і одиничних приводів для образи: різке зауваження , невиконана обіцянка , несправедливе покарання …

У цьому випадку в глибині душі дитина переживає і навіть страждає , а на поверхні – все ті ж протести , неслухняність , неуспішність у школі .

Сенс «поганої» поведінки в цьому випадку можна висловити так : «Ви зробили мені погано – нехай і вам буде теж погано ! .. »

ЧЕТВЕРТА – втрата віри у власний успіх .

Може статися , що дитина переживає своє неблагополуччя в якійсь одній галузі життя , а невдачі у неї виникають зовсім в іншій. Наприклад , у хлопчика можуть не скластися відносини в класі , а наслідком буде запущене навчання , в іншому випадку неуспіхи в школі можуть привести до зухвалої поведінки вдома і т.д.

Подібні ситуації трапляються через низьку самооцінку дитини. Накопичивши гіркий досвід невдач і критики у свою адресу, дитина взагалі втрачає впевненість у собі. Вона приходить до висновку: «Нема чого намагатися, все одно нічого не вийде». Це – в душі , а зовнішньою поведінкою вона показує: « Мені однаково» , «І нехай поганий» , «І буду поганий! ».

Погодьтеся , що прагнення «неслухняних» дітей цілком позитивні і закономірні і висловлюють природну потребу в теплі і увазі батьків , потреба у визнанні та повазі її особистості , почуття справедливості, бажання успіху . Причина «поганої» поведінки таких дітей в тому , що вони , по перше , гостро страждають від нереалізації цих потреб і, по друге, від спроб заповнити цю нестачу способами , які нічого не заповнюють.

Батькам слід знати, що всяке серйозне порушення поведінки дитини – це СИГНАЛ ПРО ДОПОМОГУ . Своєю поведінкою вона говорить нам: « Мені погано! Допоможіть мені !».

Загальні поради батькам, при вихованні дитини:

Довіряйте та поважайте Вашу дитину

♦      Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів га діяльності.

♦      Визнавайте право дитини на особисте житія

♦      Довіряйте дітям

♦      Поважайте почуття іншого з батьків

Забезпечте емоційний комфорт

♦      Говоріть та дійте так. щоб діти відчували себе у безпеці та комфортно

♦  Діти повинні мати можливість розповісти вам про те. що вони відчувають. Починайте

розмов} з таких слів: “Я відчуваю, що ти чимось наляканий. Розкажи мені про це”. “В

тому що сталося не твоя провина…”

Забезпечте фізичну безпеку

♦      Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях

♦      Підтримуйте сімейний розклад – дитина повинна знати коли ви повернетесь

♦      Навчайте свою дитину правилам особистої гігієни та правильного харчування

Слідкуйте за дисципліною

♦      Будьте послідовним

♦      Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини

♦  Усно визначайте свої очікування та межі дозволеного

♦      Давайте настанови, а не покарання

Приділяйте дитині свій час і увагу

♦      Беріть участь в житті дитини: в шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтесь з її

друзями

♦      Залучайте дітей до своїх заходів

♦      Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей

Турбуйтесь про себе

♦      Залишайте для себе час

♦      Турбуйтесь про своє здоров’я

♦      Підтримуйте стосунки зі своїми друзями

♦      Приймайте любов

♦  Якщо дитина Вас подразнює, скажіть їй про свої відчуття від першої особи: “Я не

люблю, коли діти неохайні”. “Мені важко, коли хтось заважає”. Не звинувачуйте

ДИТИН}

Заохочення і підтримка

♦      Заохочуйте дітей займатись тим. що їм цікаво

♦      Будьте позитивними

♦      Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами

♦      Визначайте їх успіхи

♦      Навчайте їх неоохідним навичкам

Виявляйте зовні любов до дитини

♦      Виражайте свою любов до дитини словами га пестощами

♦      Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біль

Ігри з дітьми для змістовного і продуктивного проведення дозвілля під час карантину

Пропонуємо добірку ігор з дітьми - для різних каналів сприйняття. Як відомо,гра - це завжди і розвиток, і терапія, і адаптація, але сучасне покоління дітей не отримує тієї кількості стимулів в різних каналах сприйняття, яке було б важливим і доцільним. У них перестимульований візуальний канал, решта - часто недостимульовані. І різноманітні ігри - це сенсорна інтеграція.

Тож, коли як не зараз, стимулювати різні канали сприйняття дітей

 Візуальний канал (НЕ гаджети):

* Роздруківки розмальовок та книжки-розмальовки.

* Малювати мандали.

* Малювання одночасно на одному аркуші.

* Малювання зубною щіткою.

* Малювання долонями (ставити відбитки пальців і домальовувати деталі).

* Малювання з закритими очима.

* Викладання малюнків нитками.

* Робити ангелів з макаронів.

* Робити іграшки з втулок від туалетного паперу.

* Дітям різного віку подобається «відривні аплікації» - спочатку на дрібні шматочки руками рветься або кольоровий папір, або листки з журналів, потім з уривків робиться колаж.

* Кожен день тижня назвати «своїм кольором» - наприклад, понеділок - червоний, вівторок - помаранчевий, середа - жовтий і т.д. за кольорами веселки. Кожен день надягати одяг або якусь деталь одягу певного кольору, спробувати знайти продукти такого кольору, або - час від часу кричати - наприклад, «червоний» - і потрібно швидко доторкнутися до предмета цього кольору.

 Вербальний канал

* Вчити кожен день одне нове слово на іноземній мові

(З цього ж слова, написаного багато разів - можна зробити малюнок.)

* З букв одного слова складати інші слова (наприклад з букв слова трансформатор - можна придумати - торт, трон, рот, форма та ін.)

* Гра "телеграма" - на кожну букву загаданого слова придумати слово, так щоб вийшло речення (наприклад, СЛОН - суворий лікар обіймає нас  :-)

* Співати.

* Говорити скоромовки.

* гра  «вгадай предмет» (частина тіла, транспорт...) ставлячи питання, на які можна відповісти тільки «так» або «ні».

 Тактильний

* Ігри з кінетичним * Лотки з крупами, в яких можна писати, малювати, ховати предмети (навіть дітям 8-9 років це подобається).

* Ігри з водою - наприклад, запускати, кораблики по воді, переміщати їх диханням.

* Домашні басейни з кульками.

* Дізнаватися предмети на дотик (цю гру люблять і дорослі діти. Можна пропонувати розрізняти продукти на смак, спеції і продукти - за ароматом.

 Аудіальний

* Слухати тишу .

* Закрити очі і розрізнити якомога більше звуків.

* Написати букву р - в рядок від зовсім маленької до величезної. А в іншому рядку від величезної до маленької. Просити дитину, щоб вимовляла звук - підвищуючи гучність (чим менше буква, тим тихіше голос).

* З закритими очима вгадувати, по якому предмету вдарили (ложкою, олівцем ...).

 Просторове сприйняття, концентрація, 3D (такі ігри стимулюють і розвиток часток мозку, пов'язаних з математичними здібностями, критичним мисленням).

* Змійка

* Магнітний конструктор.

* Мозаїка, яку потім можна прасувати праскою і виходять підставки під чашки.

* Орігамі.

* Джанга.

* Мікадо (можна замість промислових «паличок» використовувати олівці, ложки ...).

* Шашки, шахи, доміно.

* Пазли.

* Можна вчити дітей пришивати ґудзики, вишивати, в'язати, плести макраме.

* Запускаємо дзиги, спостерігаємо за їх кружлянням.

* Домашній квест, пошуки скарбів.

* Переміщатися по кімнаті з закритими очима, орієнтуючись тільки на команди партнера по грі (можна говорити - вправо, вліво, прямо ... а можна мовчки - торкаючись до правого, лівого плеча, спини).

  "Ігри з диханням"

* Мильні бульбашки.

* Аеробол - дуємо на обгортки з-під цукерок (або передаючи один одному, або, "задуваючи" голи).

* Задуваємо свічки.

* Намагатися підтримувати в повітрі легкий предмет, наприклад, перо.

* Разом співати.

* Через широкі коктейльні трубочки дути на кульку з паперу - потрапляти нею в «яблучко».

 Соціальні ігри

* Рольові ігри з ляльками та іграшками, домашній театр.

* Тіньовий театр.

* Можна разом займатися кулінарією, грати в ресторан (це добре допомагає, коли потрібно швидко приготувати обід, посадити дитину за малюванням меню :-)

* Варити разом шоколад.

* Робити міні-спектаклі, записувати їх на камеру телефону

* Робити будиночок з подушок і пледів - ходити в гості  :-)

* Оркестр (інструменти - все, що видає звук у будинку).

Рух:

* Твістер.

* Пальчиковий твістер.

* Стрибки на кулі-стрибунці (Замість батута - стрибки на дозволеній подушці  :-)

* Хованки.

* Битва подушками.

* Битва кульками.

* Танцюємо «різні настрої». (Якщо зовсім мало місця, можна ниткою викласти кордони «танцполу» і ввести додаткове правило - за них не виходити).

Веселого відпочинку  і сил всім батькам!!!

Рекомендації щодо емоційно-особистісних проблем

Упертість, примхи, неслухняність, дух суперечності

1. Як тільки дитина починає вередувати, обійміть її, переконайте у своїй любові й постарайтеся відвернути од капризу.

2. Якщо не вдалося це зробити, залишіть її у спокої, не звертайте на неї уваги, не беріть у цій сцені участі. Зберігайте спокій і байдужість, що б дитина не робила.

3. Якщо дитині колись удалося домогтися свого за допомогою примхи, вона робитиме це повсякчас.

4. Коли дитина заспокоїться, ласкаво поговоріть із нею. Скажіть їй, як вас засмутила її поведінка, виразіть упевненість, що надалі вона поводитиметься краще.

5. Діти не вміють управляти ні своїм обуренням, ні почуттям провини. Тому не можна виявляти після істерики дитини невдоволення, лаяти й дорікати їй, погрожувати покаранням, а краще сказати їй, що вона вже досить покарала себе, і показати, що, незважаючи ні на що, ви її любите.

6. Дитина набагато охочіше прийме вказівки, радо виконуватиме їх, якщо буде переконаною в тому, що її люблять.

7. Постарайтеся поменше читати мораль, установлювати заборони, указувати, карати, тиснути і побільше виявляйте тепла, доброзичливості, спокою, терпіння, ласки, поблажливості, навіть ціною деяких компромісів.                                                

Негативістська демонстративність поведінки

Подібна поведінка обумовлена порушенням стосунків із дорослими. Для таких дітей характерна демонстративність у сполученні з переживанням дефіциту спілкування, уваги, високих оцінок. Рекомендується чіткий розподіл, регуляція батьківської і виховательської уваги до дитини за формулою: «приділяти їй увагу не тоді, коли вона «погана», а коли вона гарна». Основна рекомендація: відкрите, довірливе спілкування в ті хвилини, коли дитина спокійна, урівноважена, робить те, що треба (або, принаймні, те, що можна).

Агресивність

Кращий спосіб уникнути надмірної агресивності в дитині — виявляти до неї любов. Агресивна реакція — це реакція боротьби. Вона складається з незадоволеності, протесту, виникає при спробі дитини змінити становище речей. Розпач, роздратування, жаль, нетерпіння дорослі виражають драматичніше і переконливіше, ніж любов, тому, якщо дитина бачить у дорослих людей, що більш-менш регулярно приглушують її, вона неодмінно стає злою й агресивною. Свою агресію дитина може виявляти не обов'язково до об'єкта невдоволення, а до людей, тварин. Якщо дитина була надто розпещена або заголублена у перші 3—4 роки життя, то її психічний розвиток сповільнюється, і тоді всяка зміна ставлення до неї викликає агресивні дії. Лише одне ласкаве слово може зняти озлоблення дитини. Потрібно, щоб вона почувалася прийнятою й улюбленою, потрібно зрозуміти причини протесту й опору та вилучити їх. Необхідно зняти тривожність, чому сприяє тепла емоційна атмосфера вдома й у групі, тому що за агресією стоїть відчуття небезпеки, погрози зовнішнього світу. Дуже важливо давати вихід агресії. Для цього існують нескладні прийоми: дати змогу дитині люто рвати папір, різати пластилін, робити необразливі руйнівні дії, що у приступі агресії дитина може робити довго і з насолодою. Після цього корисні заспокійливі заняття типу гри з піском, водою і (або) релаксація. Якщо обурення дитини постійно приглушується, то воно нагромаджується і виявляється часто лише у зрілому віці, коли неможливо виявити причини, тому що агресивність уже виливається в інші форми.

Підвищена рухова збудливість (гіперактивність)

 Якщо дитина надмірно рухлива, якщо в неї часто змінюється настрій, якщо вона страждає на енурез, гризе нігті, смокче палець, погано спить — усе це ознаки нервового напруження. Причини: несприятлива обстановка в родині, надмірна вимогливість, суворість, принциповість батьків або інших дорослих, їхня брутальність або непослідовність поведінки; грубі родопомічні процедури, родова травма, раннє пошкодження головного мозку; реакція дітей на заборони бігати, лазити, стрибати, що переходить у тривожний стан, дратівливість. Окрики, обсмикування, невдоволення й роздратування дорослих у такі хвилини, спроби втихомирити дитину дають прямо протилежний ефект, тому що це саме ті заходи, що викликають у дитини бажання рухатися ще більше. Кращий спосіб — терміново знайти будь-яке заняття, пов'язане з рухом, гру, що потребує великих фізичних зусиль, тому що надмірною рухливістю дитина намагається розрядити нервове напруження. У спілкуванні з такими дітьми сполучіть твердість і послідовність з теплотою і доброзичливістю.

Боязкість, тривожність, відгородженість, бар'єри у спілкуванні:  Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте гаку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов'язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе. Не дратуйтеся через повільність (такі діти унаслідок тривожності боязкі, загальмовані, що виявляється у сповільненості моторики, психічних реакцій). Не робіть за дитину те, що вона у силах зробити сама. Залучайте її до ігор, що розвивають рухи, вправність, спритність, швидкість реакції. Особливу увагу приділяйте вихованню в дитини самостійності й ініціативи, тому що її активність невисока і вона схильна робити те, що їй запропонують. З цією метою використовуйте колективні ігри, частіше пропонуючи дитині виконання ролей, що потребують прийняття яких-небудь рішень, активного мовного спілкування з іншими дітьми (наприклад, роль капітана корабля, лікаря тощо). Залучайте дитину до частих виступів перед дитячою і дорослою аудиторією (читання віршів, ролі у спектаклі, танцювальні ігри). Для розвитку великих рухів домагайтеся підвищення рухової активності дитини. При цьому не потрібно залучати її до участі у спортивних заняттях: невдачі можуть віджахнути її од фізкультури. Корисні фізична зарядка, жартівливі, рухливі ігри. За тривожністю може стояти брак емоційної підтримки з боку оточуючих. Тому насамперед необхідно створити вдома й у групі атмосферу безпосереднього емоційного спілкування, взаєморозуміння, довіри, що зніме в дитини почуття тривожності перед дорослими й дітьми, і допоможе їй вільно виявляти своє «Я». Якщо дитина буде впевнена у любові й підтримці батьків, якщо дім буде для неї безпечним островом, а батьки, незалежно від її успіхів, віритимуть у неї — вона відчує себе спокійніше і з іншими людьми.

Егоїзм, жадібність:   Егоїзм зазвичай пов'язують із розпещеністю дітей. Але це далеко не єдина причина. Егоїстичними ростуть не лише розпещені діти, а й діти, позбавлені любові та турботи. Жорстокість або байдужість до дитини приводять до того, що в неї виробляється вороже, недовірливе, оборонне ставлення до людей і довкілля: вона замикається в собі, росте тривожною, агресивною, важкою у спілкуванні. Дитина неправильно розцінюватиме володіння речами і стане егоїстом у тому випадку, коли її впевненості в собі загрожуватиме втрата батьківської любові. Вона може мати безліч іграшок і бути при цьому недовірливим егоїстом, її невміння поділитися чимось з іншими може бути витлумачене як знак недовіри, тому що виросла вона тільки зовні, оточуючи себе іграшками як сурогатом теплих почуттів, яких у неї не було або було мало. У перевихованні егоїстичних дітей потрібно керуватися «історією хвороби». Одна річ — розпещені діти — діти-споживачі. Потрібно вчити їх зважати на інших людей і їхні недоліки, виховувати в них доброту й чуйність. Не ставте дитину у виняткові умови, учіть її ділитися всім, що в неї є, розділяйте все порівну між усіма членами родини. Зовсім інша річ — дитина травмована, тривожна, позбавлена ласки й любові. Такій дитині потрібно відкрити світ добрих стосунків, любові й поваги, їй необхідно пережити успіх, одержати схвалення. Коли в дитячу колекцію якихось речей, іграшок дорослі додадуть свій час і самих себе, то виявляться в цій колекції найбільшою цінністю, значення ж інших речей померкне, і дитина поступово стане все більш великодушною і все менш егоїстичною. Увага й любов необхідні всім дітям так само, як світло і тепло сонця для всього живого. Але любов не повинна бути сліпа, вона потребує  мудрості, що виявляється у сполученні поваги, доброти й вимогливості, ласки й суворості.

Дитина говорить неправду:   Діти брешуть, щоб: справити враження й усталити власне добре уявлення про себе, домогтися похвали або вияву любові; приховати свою провину, уникнути покарання; виразити свою ворожість. Діти ненавидять запитання-пастки, що змушують їх вибирати між неправдою і гіркою правдою. Якщо ви знаєте відповідь, не ставте запитань. Не провокуйте нову неправду. Іноді сам характер запитання змушує дитину брехати, а це завдає зайвого удару по її самолюбству. Краще сказати, що вам усе відомо, і пояснити дитині, що треба було зробити. З усіх способів припинити неправду найгірший — намагатися залякати дітей. Бурхлива  реакція на неправду дитини лише підсилить її потребу брехати. Вона відчує себе ще невпевненіше й намагатиметься знайти можливість заслужити похвалу, уникнути покарань, докорів. Водночас її ворожість лише підсилиться через те, що з нею грубо повелися. Крім того, дорослі повсякчас плутають уявлення дитини, удаючись до так званої «безневинної неправди». Дитина розуміє, що в якихось випадках дорослі говорять неправду, і легко знаходить собі виправдання, коли сама бреше. Чим краще дитина почуватиметься в товаристві батьків, вихователів, чим частіше її заохочують за хороші вчинки, тим краще уявлення в неї складеться про себе саму і тим рідше в неї виникатиме потреба говорити неправду.

Ще кілька порад: У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу. Не давайте обіцянок, яких ви не можете виконати. Це похитне віру дитини у вас. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу. Не поправляйте дитину у присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження. Не читайте дитині нотації і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі — надати дитині можливість самостійно приймати рішення. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помшюк. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, про що вона говорить. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява — дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його! Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її нітрохи не менше, ніж інших дітей. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми — перемінити обстановку, відволікти їх. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитині певні якості, ставтеся до неї так, немов вони вже є.

 Як розвивати самостійність у дітей

Правило 1. Визнавати особистість дитини та її недоторканність. У діях батька та матері  не має бути свавілля.

Правило 2. Формувати адекватну самооцінку. Людина з низькою самооцінкою постійно залежить від чужої думки. Формування самооцінки дитини залежить від оцінки її батьками, тому що в ранньому віці дитина ще не вміє сама себе оцінювати.

Правило 3. Залучати дітей до реальних справ у сім`ї. Можна проводити міні-наради за участю всіх членів родини, разом планувати сімейні справи. 

Правило 4. Розвивати силу волі дитини. Навчити виявляти витривалість, сміливість, мужність, терпіння, докладати зусиль для досягнення мети.

Правило 5. Учити планувати, складати план дій. Великі та складні справи розбивати на низку конкретних дій.

Правило 6. З малих років привчати до праці. Вимагати виконання домашніх обов`язків, доручень. Можна налагодити домашнє виробництво – навчання ремесла, підвищення самооцінки, зближення членів родини. 

Правило 7. Навчити спілкуватися з іншими дітьми, людьми. Демонструвати модель батьківської поведінки.

Правило 8. Формувати моральні якості: доброту, порядність, співчуття, відповідальність. 

Рекомендації батькам учнів 1-4 класів:

1. Щодня цікавтеся шкільними справами дітей, виявляючи увагу і терпіння. При цьому не обмежуйтеся черговими питаннями: «Що отримав?», «Як справи?», А розпитуйте про почуття, настрої, проявляйте емоційну підтримку і т. д.

2. Не скупіться на похвалу, помічайте навіть самі незначні, на Ваш погляд, досягнення дитини, його посильні успіхи. При зустрічі з невдачами в навчанні намагайтеся розібратися разом, знайти вихід, передбачити наслідки дій. Не залякуйте дитини, страх не активізує його діяльність.

3. Розвивайте допитливість, заохочуйте цікавість, задовольняйте його потребу в знаннях. Давайте дитині якомога більше відомостей і не забувайте, що до 7 років засвоюється близько 90% основоположної інформації про світ і приблизно стільки ж найважливіших життєвих навичок. На все життя припадає лише 10%.

4. Купуйте і даруйте книги, платівки, картини. Читайте вголос, пропонуйте дитині почитати Вам, обговорюйте прочитане. Визначайте з ним програму читання на тиждень, місяць і допоможете здійснити, заохочуйте її виконання.

5. Допомагайте дитині виконувати важкі завдання, пропонуйте вихід зі складної ситуації, але не забувайте давати йому можливість самому знайти вихід, рішення, зробити вчинок.

6. Будьте доброзичливими до однокласників, не забороняйте робити разом уроки, так як відмічено, що індивідуально воліють працювати відмінники, а середнячкам подобається займатися парами, групами. До того ж відомо: той, хто вчить, вчиться сам.

7. Активно слухайте свою дитину, так як виявлено, що розповідь самому собі викликає психічну травму. Нехай він переказує прочитане, побачене, ділиться враженнями про прожите.

Батьки та діти!!!

Запам'ятайте: поле тоді дає добрий урожай,

коли воно сумлінно оброблене;

у ледачого на землі ростуть одні бур'яни.

Пам'ятка батькам

1.Якщо дитина живе в критиці, вона вчиться засуджувати.

2.Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться боротися.

3.Якщо дитина росте в страху, вона вчиться передчувати недобре.

4.Якщо дитина росте в жалості, вона вчиться жаліти себе.

5.Якщо дитина росте серед насмішок, вона вчиться бути замкнутою.

6.Якщо дитина росте в ревнощах, вона вчиться заздрити.

7.Якщо дитина росте з відчуттям сорому, вона вчиться бути винуватою.

8.Якщо дитина росте в атмосфері підтримки, вона вчиться бути надійною.

9.Якщо дитина росте в обстановці терпимості, вона вчиться бути терплячою.

10.Якщо дитина росте в похвалі, вона вчиться бути вдячною. 

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ.

Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, не замовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини.

Про що варто сказати дитині:

1. «Боятися - це НОРМАЛЬНО. Страх - це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».

2. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся».

3. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.

4. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».

Рекомендації для батьків:

✅ Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.

✅ Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше.

✅ Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії - заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецю, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.

✅ Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по телефону,  скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.

✅ Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.

Усім підтримки й безпеки! ❤

Навчання вдома: практичні поради для батьків

1. День не має перетворюватись на суцільне виконання домашніх завдань. Школа – це не все життя дитини, особливо зараз. Діти і без того відчувають себе незрозуміло за що покараними, і нам важливо, аби школа не асоціювалась із додатковим покаранням.

2. У дитини, яка вчиться вдома, має бути окрема територія. Навіть якщо в неї немає своєї кімнати, можна символічно позначити невелику частину мотузкою на підлозі, зробити парканчик з іграшок або коробок – що завгодно.

Ми всі зараз змушені жити і працювати разом на невеличкій території, і це час перегляду кордонів кожної людини – неважливо, великої чи маленької – і поваги до цих кордонів. Це час, коли батьки вчаться стукати, перш ніж увійти в кімнату підлітка, якщо вони не робили цього раніше. Час, коли дитина вчиться не підходити без нагальної потреби до мами, яка працює з дому.

3. Треба слідкувати, щоб дитина будь-якого віку робила перерви – і краще, якщо ми зупинимо її трохи раніше, ніж вона втомиться. Маленькі втомлюються за 10-15 хвилин, підлітки – десь за півгодини.

4. Відчиняйте вікна, провітрюйте, дбайте про свіже повітря під час навчання дитини. У мозку є структури, що відповідають за відчуття безпеки – у разі нестачі свіжого повітря ці показники зменшуються. Якщо дитина перебуває в задусі, у неї знижується активність, вона втомлюється, закатує істерики. Чим менше повітря, тим гірші результати навчання.

5. Часто, коли дитина бачить велику кількість завдань (більше 8), у неї природно починається паніка і їй легше взагалі закрити щоденник або месенджер. Наше завдання – допомогти структурувати підхід до навчання. Буквально скласти з дитиною план: ти починаєш робити оце, потім – це.

Також – розбивати велике завдання на маленькі частини. Це стосується всіх дітей. Загалом старші школярі вже вміють це робити самостійно, але якщо дитина у стані тривоги – розфокусована, погляд відсторонений, відсутній, або дитина хапається то за одне, то за інше – їй треба допомогти.

6. Часто дитина перед вибором: з якого завдання почати – з простого чи складного? Це залежить від того, як ваша дитина “вступає в діяльність”. Щоб це зрозуміти, треба поспостерігати: як дитина прокидається?

Є діти, які швидко встають, умиваються і починають усе робити. Коли така дитина їсть, вона спочатку з’їдає всі найсмачніші шматки і залишає несмачні наостанок. У такому ж режимі вона “вмикається” в усе нове. Тобто дуже швидко “входить” в урок – але й швидко втомлюється. Вона швидко здає контрольну роботу – але не факт, що там не буде помилок. Про таких дітей кажуть, що вони все схоплюють миттєво, але не зрозуміло, наскільки довго будуть це пам’ятати. Таким дітям треба складне давати на початку. І робити зарядку після уроку.

Натомість, є діти іншого типу – які довше розганяються. Вони “вмикаються” не так швидко – але довше йдуть. Ці діти переважно встають поволі, не з першого разу, зазвичай спочатку з’їдають несмачне, а смачні шматочки залишають наостанок. Таким дітям треба на розгін давати легкші завдання, а складні – потім. Їм навіть можна ставити під час навчання енергійну музику – якщо музика їх не відволікає. Або робити перед уроком зарядку.

7. Коли ми хочемо дитину в щось швидко залучити – наприклад, у навчання – ми маємо пам’ятати, що в неї, як у кожної людини, є інерція. Коли маленька дитина грається, а їй треба сідати за уроки – тут допоможе обумовлений час або дзвоник будильника, який кличе до навчання. Або ми говоримо: “За 10 хвилин сідаємо за уроки”. Так ми виявляємо повагу до своєї дитини як до людини. Зрозуміло, що це складно, адже багато батьків сьогодні також живуть у режимі дефіциту сил. Найлегший спосіб зекономити сили – примус. Але це програшний спосіб.

ПОЧАТКОВА ШКОЛА

У початковій школі мотивація до навчання – виключно зовнішня. Малюк вчиться заради задоволення, фану, заохочення. Треба також розуміти, що в дитини вже є невеликий, але досвід навчання. У першокласників його ще нема, але в 2-3 класах він уже напрацьовується.

1. Нам важливо, щоб, за можливості, не збивався звичний режим. Це неможливо в повній мірі, він однаково вже збився, але треба створити новий і намагатись його дотримуватись.

2. Треба, щоб для навчання було окреме місце. Ідеально, щоб був окремий простір, “кокон”, щоб дитина розуміла: вона туди заходить – і все, вона вже налаштована на навчання.

3. Важливо, щоб до навчання кликав якийсь сигнал, як дзвоник – наприклад, будильник телефона. Це має бути приємний звук, якась улюблена музика – але краще, аби це не був мамин голос. По відношенню до мами і тата й так буде вдосталь напруги: зараз батьки живуть у змішаних ролях, а скрізь, де є змішані ролі, – є конфлікти.

4. Оптимально, коли дитина займається 10, максимум 15 хвилин. Потім дзвенить дзвоник, дитина може випити води, порухатись. Ми ж пам’ятаємо, що живемо в умовах, коли в дитини знижена рухливість і нестача повітря.

5. Пам’ятаймо, що ми – не няньки і за дитину завдання не робимо. Але деяким дітям важливо, аби ми були в кімнаті, коли вони вчаться. Можна займатися своїми справами, але потрібна присутність батьків. Час від часу можна підходити до дитини, питати, як справи, підтримувати її, прикладаючи руку до місця підтримки – між лопатками на спині. Це таємне місце підвищення самооцінки, додавання сил.

6. Прекрасно, якщо батькам стане сил зробити з малюками “Гоґвортс” – тобто створити ігрове середовище. Якщо ми зможемо озброїтись чарівною паличкою, якою б торкалися лоба дитини і казали: “Ти з усім впораєшся”. Чарівний будильник у нас уже є, і не завадить знайти для дитини чарівний камінець мудрості – ну, і для себе принагідно.

7. Ми пам’ятаємо, що дитина перебуває в напрузі – отже, ми маємо більше, ніж зазвичай, звертати увагу на те, що їй вдається добре. Так званий метод “зеленої ручки” – підкреслювати не недоліки, а успіхи – особливо потрібний у режимі підвищеної напруги, коли дитина не дуже впевнена в собі.

СЕРЕДНЯ ШКОЛА

У школярів середньої школи під час підліткової кризи зазвичай страждає навчальна мотивація, тому що в мозку в цей час інші завдання. Підлітковий вік – це час, коли мозок складно сприймає нову інформацію. Тоді відбувається так званий синаптичний прунінг – відкидання невикористаних нейронних зв’язків. Щоб це відбулося, треба обмежити приймання нової інформації.

Дитина в цей момент стає дуже сонливою і починає трохи “гальмувати”. У неї потерпає довгострокова пам’ять. Вона, не те що б не хоче – а фізично не може запам’ятовувати обсяги інформації, які їй пропонують. Її мозок має інші завдання. Можна сказати, як не шкода це визнавати, що в середній школі мотивації до навчання практично немає, або вона зароджується.

“пустеля отроцтва”. Це саме про те, що переживають підлітки. Мало того, що це криза самотності, криза особистості – зараз вони взагалі обмежені у спілкуванні. Добре, якщо в них є вдома інтернет, щоб вони могли спілкуватись хоч у соцмережах.

1. Для підлітків добре, якщо їхній робочий день і день взагалі починається не о 8:30, а хоча б на годину пізніше. Це був би величезний внесок у їхнє здоров’я. Адже їхні потреби у сні  більші, ніж зазвичай.

2. Підлітки чинять опір материнській фігурі, вчителькам дуже складно працювати з підлітками. Якщо мама ще й починає керувати його навчанням – це вдвічі гірше. Тому було б чудово разом із підлітком обрати та встановити певний звуковий сигнал, який кличе його робити уроки. Так можна організувати весь денний розклад. Чим менше материнського голосу, який наказує, що робити, – тим краще. Усе, що стосується наказів, краще перенести в повідомлення у месенджер чи якісь звукові сигнали.

3. Підлітку важливо, аби ми бачили в ньому авторитетну фігуру. Тож якщо ми зараз перекладемо частину родинної відповідальності на нього, якщо він готовий її взяти, – це буде внесок і в наші стосунки, і у відчуття сили самим підлітком.

Ми можемо поставити пряме запитання: “Чим я можу бути для тебе корисним, що я можу зробити для тебе зараз?”. Наступний крок: “Я не хочу, аби твій день перетворювався на суцільне навчання, давай подумаємо, що там буде ще”. Щодо навчання можна сказати: “Давай сплануємо, скільки часу потрібно на кожен предмет, і скажи мені сам – тебе контролювати чи не треба?”.

4. Треба запитати підлітка, як краще облаштувати його місце. І тут, оскільки ми маємо справу зі спротивом, можливо, підліток вирішить робити уроки на підлозі, лежачи. Треба поставитись до цього з розумінням – це також буде внесок у стосунки і в повагу до особистого простору підлітка.

5. Якщо підліток відчуває, що його контролюють – він буде бунтувати. Але йому також важливо бачити, що якщо він щось зробив – це він, умовно кажучи, зробив не даремно. Треба говорити, як ви цінуєте те, що він робить.

6. Підліток може спитати: “Чому я маю це все робити, якщо ти взагалі нічого не робиш?”. Ми можемо вимагати чогось від дитини тільки тоді, коли їй є, що від нас дзеркалити. Я можу очікувати, що мої діти займаються зарядкою, якщо я сама займаюсь. Вони мають бачити, що ми вчимось або працюємо з дому. І це буде геніально – якщо ми всідаємось або разом, або кожен у своїй кімнаті, і до нього долітає, як ви слухаєте лекцію або працюєте.

СТАРША ШКОЛА

Учні старшої школи вже націлені на результат. Якщо дитина нормально розвивається і дорослішає, у неї вже формується внутрішня мотивація до навчання. Така дитина буде сама шукати, де ще знайти інформацію, що їй потрібна. Тут ми можемо допомогти, розповідаючи їй про онлайн-курси, які ми самі бачили, різні джерела інформації з питань, що цікавлять дитину.

1. Дитина старшої школи вже може бачити власну користь. У нормі, до 14-15 років уже має визріти власна мотивація до навчання. Отже, цей вік має бути часом, коли ми вже не дуже контролюємо процес, дитина “вчиться сама”.

Якщо ми її усе ще контролюємо, – можливо, коли ми вийдемо з карантину, буде потрібна допомога тьютора, психолога, нейропсихолога, щоб подивитись, яка зі структур психіки дитини потребує корекції. Тому що у старшого школяра – дитини 16-17 років – уже має сформуватися внутрішній контроль і є безпосередня навчальна мотивація. Він сам розуміє, заради чого все це робить.

2. Якщо ми бачимо, що наша дитина – вмотивована і відповідальна, нам треба слідкувати, щоб вона відпочивала і перемикалась на різні види діяльності. У таких дітей може бути більша, ніж зазвичай, потреба в комп’ютерних іграх, де скидається напруга. Ідеально, якщо є правило: наприклад, дитина 40 хвилин грає на комп’ютері, а потім робить 20 присідань або іншу фізичну вправу. Треба, щоб ми вмикали тіло, тому що йому зараз не вистачає уваги.

Зараз непростий час і випробування для всіх – тож зичу сил батькам, дітям і вчителям.

Карантин: як мотивувати дитину до навчання

Перебуваючи вдома на карантині, діти сприймають його як канікули. Це сприяє розслабленню і бажанню розважатися, та аж ніяк не вчитися. Проте навіть за таких умов навчання необхідно продовжувати, щоб потім не виникло суттєвих труднощів у «наздоганянні» навчального матеріалу.

Пропоную вам декілька порад:

1. Стимулюйте дитину до навчання, керуючись її мотивами навчальної діяльності.

Мотив – це внутрішня спонука до активності, покликана задовiльнити певну потребу. Існують різні мотиви навчальної діяльності. Вчені (Л.І. Божович, М.І. Алексєєва) виділяють такі:

·         пізнавальний,

·         утилітарний,

·         соціальний,

·         професійний,

·         мотив страху покарання,

·         мотив престижу.

Найкращим мотивом навчальної діяльності є пізнавальний, при якому дитина навчається тому, що їй цікаво пізнавати дійсність і отримувати задоволення від своїх інтелектуальних зусиль. Таких дітей не потрібно стимулювати до навчання, для них воно Э природнім, як невід’ємна і приємна частина їхнього життя. Такi люди охоче займаються самоосвітою, як під час навчання, так і впродовж усього життя. Та, на жаль, пізнавальний мотив навчання зустрічається нечасто.

За утилітарного мотиву дитина навчається тому, що розраховує отримати від цього певну вигоду. Якщо це стосується вашої дитини, ви можете стимулювати її до навчання під час карантину, надаючи їй натомість певні блага, які мають для неї важливе значення, які задовiльняють її потреби. А потреби, як і мотиви, теж бувають різні. Уважні батьки знають усі потреби, які мають їхні діти.

Якщо ви з цим ще не розібралися, то саме час. Випишіть усі потреби, які на даний час має ваша дитина. Їх потрібно виписати, а не просто обдумати, для того, щоб згадати та взяти до уваги їх усі, а також краще усвідомити. Адже саме на них ви й будете робити акцент, стимулюючи свою дитину до навчання, як під час карантину, так і в подальшому. Зверніть увагу, що мова йде не про базові людські потреби: в їжі, відпочинку тощо. Говориться про потреби, зав’язані на інтересі: перегляд мультфільмів або фільмів, відеоігри, нові іграшки чи модний одяг, похід або поїздка в цікаве для дитини місце тощо.

Це може бути якийсь один цінний для дитини подарунок, наприклад, нова іграшка. Або ж можна розробити цілу систему заохочень. Наприклад: почитав параграф – отримав перегляд мультфільма; виконав вправу – можеш пограти у відеогру. Та пам’ятайте: Білл Гейтс, Стів Джобс, а також інші керівники технологічних компаній суттєво обмежували доступ своїх дітей до комп’ютерів без навчальної потреби.  Тож за комп’ютером (а під цим словом ми маємо на увазі усі ґаджети) дитині не слід проводити більше 10-20 хв. за один раз залежно від віку.

Соціальний мотив навчання відображається у почутті обов’язку дитини чи в переконанні, що так добре, як вона, це завдання не виконає ніхто. Якщо ваша дитина має цей мотив, можна піти на хитрість, попросивши пояснити вам її навчальний матеріал, у якому ви не розбираєтесь. Та перед цим дитині самій потрібно буде його вивчити.

Такі діти особливо чутливі до похвали. Тож хваліть дитину за кожне виконане завдання і за відповідальність, із якою вона навчається навіть під час карантину. Зауважуйте також, що вчителі сподiваються, що вона буде сумлінно виконувати завдання.

Професійний мотив навчання, яким можуть керуватися учні переважно старших класів, а також студенти, полягає у тому, що людина навчається задля свого успішного професійного майбутнього, адже здобуті знання планує використовувати в професійній діяльності.

Тож для дітей, які мають цей мотив навчання, підійдуть заохочувальні фрази типу: «Незважаючи на карантин, ти маєш продовжувати заняття, щоб стати хорошим професіоналом», «Сідай за навчання, адже тобі потрібно добре здати ЗНО, щоб піти навчатися далі туди, куди ти хочеш» і т. ін.

Деякі діти навчаються через страх покарання за неуспішність. Це найгірший із мотивів, адже вiн є гарним підґрунтям для розвитку страху перед новими починаннями та ризикованими кроками в дорослому житті, які могли б привести до успіху.

Як відмічають американські психологи Д. Мак-Клелланд і Д. Аткінсон, якщо людина орієнтована на успіх, вона не відчуває суттєвого страху перед невдачею, а якщо на уникнення невдачі, то буде сумніватися, коливатися при прийнятті рішення. Тому краще замінити цей мотив хоча б на утилітарний.

Продовжуючи приклад із ґаджетами, можна замiнити слова: «Якщо ти не прочитаєш оповідання, то не будеш грати в комп’ютерну гру» на такі: «Якщо ти прочитаєш оповідання, то зможеш пограти в комп’ютерну гру». Саме таким простим перефразуванням мотив страху зміниться на мотив вигоди.

Ознакою мотиву престижу в навчанні є те, що дитина, гарно навчаючись, намагається завдяки цьому посісти певне місце в класі та школі загалом, отримати авторитет в очах учнів і вчителів.

Якщо ви впізнаєте в цьому свою дитину, тодi під час карантину стимулюйте її до навчання, періодично повторюючи фрази на кшталт: «Ось закінчиться карантин і тоді подивишся, хто у вас у класі найкраще читає», «Усі так не хочуть навчатися під час карантину, а ти прийдеш до школи з найкращими знаннями» тощо.

2. Стимулюйте дитину до навчання, показуючи власний приклад.

Наразі на карантині знаходяться не лише діти, але й батьки. Всім відома фраза «Діти нас не чують. Діти нас дивляться». Тож точно так само, як ваша дитина має продовжувати навчання під час карантину, ви маєте продовжувати свою роботу за тим же графіком і розпорядком.

Якщо батьки замість того, щоб активно працювати, знаходячись на карантині, будуть лежати на дивані й дивитися телевізор, просиджувати в ґаджетах, теревенити по телефону, те саме захочуть робити й діти. Й це буде справедливо!

Якщо ви хочете, щоб ваша дитина продовжувала навчання під час карантину, а не била байдики, продовжуйте вдома свою професійну роботу. З ранку й до вечора в домі має бути створена атмосфера активної діяльності (професійної і навчальної).

3. Продовжуючи попередню рекомендацію, варто створити розпорядок дня на час карантину.

Дорослі та діти мають прокидатися у звичний «докарантинний» час, робити зарядку, снідати та приступати до виконання своїх навчальних і професійних обов’язків, інтенсивність яких зменшується з наближенням вечора, та лягати спати також у звичний час.

Навчання під час карантину має відбуватися у вранішні години, коли організм дитини найбільш підготовлений до інтелектуальної роботи.

Як показує практика, найбільшу проблему під час карантинного навчання складає читання. Якщо завдання із математики або мови дитина може виконати відносно швидко, то читання великих обсягів матеріалу викликає у дитини протест, як внутрішній, так і зовнішній. Задля вирішення цієї проблеми на допомогу знову поспішає особистий приклад. Сучасні діти не читають тому, що сучасні батьки не читають.

Якщо в домі немає книг, якщо дитина ніколи не бачила своїх батьків із книжкою в руках, як їй зрозуміти, для чого потрібно читати? Ви можете взяти якусь книгу, пов’язану з вашою професійною діяльністю, сісти поруч із дитиною і читати. Або ж читати її книгу разом із нею.

Можна попросити дитину почитати в слух, обговорюючи, аналізуючи прочитане. Це сприяє не тільки карантинному навчанню, але й емоційному зближенню, якого, на превеликий жаль, так часто не вистачає дітям і батькам.

4. Станьте вчителем.

Ця рекомендація підійде в тому випадку, якщо на карантині ви не займаєтеся професійною діяльністю (ви не маєте роботи чи ваша професія того не потребує). Втільте в собі образ вчителя, перетворивши навчання на цікаве дійство.

Скажімо, ви можете розробити для дитини наочний матеріал: знайдіть і роздрукуйте зображення історичних персонажів, біографію яких дитина має вивчити під час карантину, підберіть документальні чи художні відео про життя цих людей, про історичні події, в яких вони фігурували, та перегляньте все це разом із дитиною. Якщо дитина має вивчити вірш, зробіть це разом із нею (можна на швидкість). Коли вам дозволяють знання, уміння, навички, продемонструйте дитині, як діє закон фізики, який вона в даний час вивчає.

Можливо, в вас відкриється несподіваний талант до вчителювання або ви усвідомите, як багато робить вчитель задля розвитку наших дітей.

Як побороти дитячі страхи

Страхи присутні фактично у кожної людини і дитини зокрема. Відсутність життєвого досвіду в сукупності з хорошою уявою змушує дітей боятися самих несподіваних речей.  Пропоную скористатися порадами, які допоможуть вам подолати дитячі страхи.

Часто саме батьки стають основною причиною загострення дитячих страхів. Чого ж не слід робити у відповідь на розповідь дитини про її страхи?

- не можна висміювати дитину;

- не треба приводити в приклад свою мужність - «Я ж не боюся, що під ліжком бабай». Це тільки переконає чадо в його власній безпорадності і слабкості;

- не варто соромити дитину;

- не можна розповдати про страхи дитини стороннім, аби уникнути глузувань;

- не лякати дитину різними персонажами;

- не варто ділитися з дітьми своїми страхами.

Страхи в дитячому віці неминучі, але їх кількість можна зменшити. Насамперед, необхідно подарувати дитині впевненість у собі. Якщо дитина знає, що її люблять, і що батьки готові завжди її захистити, то вона відчуває себе набагато впевненіше, і страхів у такої дитини набагато менше, ніж у самотнього малюка.

Позбутися страхів допоможе творчість. Нехай дитина намалює (зліпить з пластиліну) те, що її лякає. Можна використати почуття гумору і придумати про намальованих монстрів смішні історії, придумати веселі ігри з страшними персонажами - головне, щоб ігри такі завжди закінчувалися добре.

Не варто підсилювати страхи дітей через їх негативну поведінку. Шукайте інші методи виховання.

 12 запитань, які варто ставити дитині для покращення її мислення

Люблячим батькам важливо допомогти своїм дітям покращити їхнє мислення та ставлення до всього, що їх оточує. Обидва процеси визначають, як ваша дитина сприймає світ.

Один зі способів заохотити дитину розвивати позитивні мислення та поведінку – це чесно поговорити з нею й поставити їй суттєві запитання. Справа не в тому, щоб сказати їй, що робити; а в тім, щоб пояснити цінність жити позитивно й зробити все можливе в тому, що вона вже має. Таке спілкування допоможе вам покращити стосунки з вашою дитиною, навчившись краще розуміти її.

1. Які 5 слів найкраще тебе описують?

Це запитання скеровує дітей туди, де вони знають себе і мають уявлення про те, що інші думають про них

Це дає дитині хорошу відправну точку, яка є важливою для формування правильного уявлення про себе, здорової самооцінки.

2. Що ти полюбляєш робити такого, що робить тебе щасливим?

Деякі діти скажуть, що комп’ютерні/віртуальні ігри. Це нормально

Суть цього запитання – спрямувати увагу дитини на речі, які роблять її щасливими. І відкрити очі на те, що вона може збільшити час на активності, які приносять насолоду. Ймовірно, це навчить дитину займатись тим, що вона любить, у майбутньому.

3. Чому ти можеш навчити інших?

Сенс питання в тому, щоб навчити дитину: життя крутиться не лише навколо неї та її інтересів. Життя стосується всіх нас і того, що ми можемо зробити, щоб допомогти одне одному.

Питання також допоможе дитині почуватись цінною і сповненою сил.

 Покаже їй, що вона особлива і має що запропонувати іншим.

Це формує відчуття впевненості в собі й заохочує до навчання.

4. Що найгірше/найкраще трапилось з тобою?

Життя – це поєднання доброго й поганого досвіду.

Дитині потрібно зрозуміти це в ранньому віці, щоб вона могла психологічно підготуватись до життя.

Це питання допомагає зрозуміти дитині з її власного досвіду, що погані речі не тривають вічно. Сонце завжди виходить після шторму.

Ви також можете отримати від дитини інформацію, що їй болить і через що їй потрібно допомогти пройти.

5. Чого ти навчився з найкращого/найгіршого випадку, що трапився з тобою?

Кажуть, досвід – найкращий вчитель. І це правда. Важливо, щоб діти робили висновки з власного досвіду, доброго й поганого, а також ситуацій, які трапляються з їхніми батьками, і вчилися з цього.

Коли дитина вчиться з власного досвіду, малоймовірно, що вона повторить ті ж помилки в майбутньому.

6. Як ти думаєш, яким буде твоє майбутнє?

Це питання спрямовує дітей подумати про майбутнє й спланувати його.

Воно допоможе дитині замислитись, ким вона хоче бути, коли виросте і як це – бути дорослішою.

Ви помітите, що дитина прагне побачити, як ви можете допомогти їй реалізувати мрію.

7. З усього, що ти зараз вчиш, як ти вважаєш, що тобі найбільше знадобиться в дорослому віці?

Сенс цього питання: нагадати дітям, що вони колись виростуть, тому треба починати жити з певною метою.

Це також скеровує дітей, що вони повинні робити уже зараз.

Коли дитина розуміє цінність того, що вона вчить і як це допоможе їй у майбутньому, це може мотивувати її насолоджуватись такими речами як читання, навчання і пізнавання.

8. За що ти найбільше вдячний?

Це питання заохочує дітей порахувати чудові життєві моменти і поглянути на світлий бік життя.

Суть у тому, щоб навчити дитину дивитись на речі в перспективі, оглядатись навколо й цінувати те, що є у житті, незважаючи на масштаби: родина, друзі, хороша школа і навіть їжа.

Це може допомогти вашій дитині покращити загальне відчуття щастя, оскільки є міцний зв’язок між вдячністю і щастям.

9. Як ти вважаєш, як люди почуваються, коли…?

Дітям просто фокусуватись на їхніх власних почуттях, зневажаючи почуттями інших. Хоча ставити себе на місце інших – важлива річ у житті для побудови міцних стосунків і вирішення конфліктів.

Важливо навчити дитину враховувати почуття інших людей і виявляти емпатію.

Щоб розвинути співпереживання в дитини, запитайте її, як хтось інший почувається, коли… Варіанти можуть бути різними: падає з велосипеда, коли його ображають словами, штовхають тощо.

10. Як ти думаєш, хто з твоїх друзів мені подобаються найбільше? Чому?

Оточення має великий вплив на ваше мислення і поведінку.

Якщо поруч із вами завжди негативні люди, ваша поведінка почне видозмінюватись до негативної. Якщо поруч – позитивні люди, ваше мислення змінюватиметься на краще.

Це запитання допоможе зрозуміти, хто і як із друзів вашої дитини на неї впливає.

11. Як ти сьогодні можеш комусь допомогти?

У житті в цілому є багато болю у вигляді хвороб, бідності, ігнорування та емоційних страждань. Тому підтримувати одне одного – надважливо.

Регулярно ставте дитині це запитання, щоб розвинути в ній великодушність і доброту в щоденному житті.

12. Якби ти міг запровадити одне правило, якого мусили б дотримуватись усі в світі, яким би воно було? Чому?

Це запитання привертає увагу дітей до того, що ми живемо в світі, який має свої правила. Деякі з них ми зобов’язані дотримуватись.

Правила не означають покарання за їхнє невиконання. Вони допомагають нам краще жити і взаємодіяти з іншими.  Ваша дитина краще прийме цей факт, якщо матиме власне персональне правило, у яке вона вірить. Це правило може бути ключем для виховування в дитини законослухняності.

   Поради психолога батькам у вихованні дитини

Часто батьки, звертаючись на консультацію до психолога, просять дати поради, що робити з дитиною. Адже всі методи виховного впливу перепробували, а дитина не керована, дратує, не виконує вимог батьків, з кожним роком стає все більш неслухняною. У чому ж річ? Причин такої поведінки може бути безліч, це  і вікові кризи, і брак психологічної підтримки (батьки захоплені лише формуванням матеріального статку для дитини, забуваючи про довірливі бесіди). Взагалі психологи виділяють 4 основні причини «поганої» поведінки дитини:

ПЕРША – боротьба за увагу. Якщо дитина не отримує належної кількості уваги від батьків, то вона знаходить свій спосіб її отримати : неслухняність . Батьки, відриваючись від своїх справ, починають робити зауваження, «читати мораль»… Звісно це не дуже приємно, але дитина хоч у такий спосіб отримує увагу.

ДРУГА  – боротьба за самоствердження проти надмірної батьківської влади і опіки .

Дітям стає особливо важко, коли батьки спілкуються з ними, в основному, у формі вказівок , зауважень. Батьки вважають , що так вони прищеплюють своїм дітям правильні звички , привчають їх до порядку , попереджають помилки , взагалі – виховують.

Взагалі це непогано , але питання в тому , як це робити. Якщо зауваження і поради занадто часті , накази і критика занадто різка, а побоювання занадто перебільшені , то дитина починає повставати .

ТРЕТЯ – бажання помститися. Діти часто бувають ображені на батьків. Причини можуть бути дуже різні: батьки більш уважні до молодшого ; мати розлучилась з батьком , і в будинку з’явився вітчим ; дитину відлучили від сім’ї ( поклали в лікарню , послали до бабусі ) ; батьки постійно сваряться …

Багато і одиничних приводів для образи: різке зауваження , невиконана обіцянка , несправедливе покарання …

У цьому випадку в глибині душі дитина переживає і навіть страждає , а на поверхні – все ті ж протести , неслухняність , неуспішність у школі .

Сенс «поганої» поведінки в цьому випадку можна висловити так : «Ви зробили мені погано – нехай і вам буде теж погано ! .. »

ЧЕТВЕРТА – втрата віри у власний успіх .

Може статися , що дитина переживає своє неблагополуччя в якійсь одній галузі життя , а невдачі у неї виникають зовсім в іншій. Наприклад , у хлопчика можуть не скластися відносини в класі , а наслідком буде запущене навчання , в іншому випадку неуспіхи в школі можуть привести до зухвалої поведінки вдома і т.д.

Подібні ситуації трапляються через низьку самооцінку дитини. Накопичивши гіркий досвід невдач і критики у свою адресу, дитина взагалі втрачає впевненість у собі. Вона приходить до висновку: «Нема чого намагатися, все одно нічого не вийде». Це – в душі , а зовнішньою поведінкою вона показує: « Мені однаково» , «І нехай поганий» , «І буду поганий! ».

Погодьтеся , що прагнення «неслухняних» дітей цілком позитивні і закономірні і висловлюють природну потребу в теплі і увазі батьків , потреба у визнанні та повазі її особистості , почуття справедливості, бажання успіху . Причина «поганої» поведінки таких дітей в тому , що вони , по перше , гостро страждають від нереалізації цих потреб і, по друге, від спроб заповнити цю нестачу способами , які нічого не заповнюють.

Батькам слід знати, що всяке серйозне порушення поведінки дитини – це СИГНАЛ ПРО ДОПОМОГУ . Своєю поведінкою вона говорить нам: « Мені погано! Допоможіть мені !».

Загальні поради батькам, при вихованні дитини:

Довіряйте та поважайте Вашу дитину

♦      Визнавайте права дитини на свої власні почуття, право на вибір друзів га діяльності.

♦      Визнавайте право дитини на особисте житія

♦      Довіряйте дітям

♦      Поважайте почуття іншого з батьків

Забезпечте емоційний комфорт

♦      Говоріть та дійте так. щоб діти відчували себе у безпеці та комфортно

♦      Діти повинні мати можливість розповісти вам про те. що вони відчувають. Починайте

розмов} з таких слів: “Я відчуваю, що ти чимось наляканий. Розкажи мені про це”. “В

тому що сталося не твоя провина…”

Забезпечте фізичну безпеку

♦      Не залишайте дитину без нагляду в громадських місцях

♦      Підтримуйте сімейний розклад – дитина повинна знати коли ви повернетесь

♦      Навчайте свою дитину правилам особистої гігієни та правильного харчування

Слідкуйте за дисципліною

♦      Будьте послідовним

♦      Створюйте правила поведінки відповідно до вікового розвитку дитини

♦      Усно визначайте свої очікування та межі дозволеного

♦      Давайте настанови, а не покарання

Приділяйте дитині свій час і увагу

♦      Беріть участь в житті дитини: в шкільних заходах, дитячих іграх, спілкуйтесь з її

друзями

♦      Залучайте дітей до своїх заходів

♦      Розповідайте дитині про своє бачення життєвих цінностей

Турбуйтесь про себе

♦      Залишайте для себе час

♦      Турбуйтесь про своє здоров’я

♦      Підтримуйте стосунки зі своїми друзями

♦      Приймайте любов

♦      Якщо дитина Вас подразнює, скажіть їй про свої відчуття від першої особи: “Я не

люблю, коли діти неохайні”. “Мені важко, коли хтось заважає”. Не звинувачуйте

ДИТИН}

Заохочення і підтримка

♦      Заохочуйте дітей займатись тим. що їм цікаво

♦      Будьте позитивними

♦      Дозволяйте дітям не погоджуватися з вами

♦      Визначайте їх успіхи

♦      Навчайте їх неоохідним навичкам

Виявляйте зовні любов до дитини

♦      Виражайте свою любов до дитини словами га пестощами

♦      Проявляйте любов, коли дитина відчуває фізичний та душевний біль 

 Якими діти народжуються — ні від кого не залежить, але в наших силах зробити їх хорошими через правильне виховання — Плутарх

Шановні батьки!

А чи замислювалися Ви, хто несе найбільшу відповідальність за виховання дитини?

Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.

Саме вона має виконувати головне завдання — забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління.

Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законами України «Про освіту», «Про позашкільну освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного та позашкільного навчання.

Адже життєвою дорогою дитину ведуть два розуми, два досвіди: сім’я та навчальний заклад.

У вихованні дитини відбивається вся організація життя сім’ї, працьовитість, духовне багатство й моральна чистота матері та батька.

Майбутнє належить тільки дітям! Робіть усе, щоб дитинство й майбутнє наших дітей було прекрасними.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей

·         У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.

·         Уникайте повторень слів «ні» і «не можна».

·         Говоріть стримано, спокійно і м’яко.

·         Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

·         Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

·         Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.

·         Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати цьому розпорядкові.

·         Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.

·         Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно

·         Постійно підбадьорювати, заохочувати демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

·         Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;

·         Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

·         Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

·         Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й одноліткам, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

·         Щоб перебороти скутість,потрібно допомагати дитині розслаблюватися,знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики,спортивних вправ ; допоможе інсценізація етюдів на пряв сміливості,рішучості ,що потребує від дитини психоемоційного ототожнення себе з персонажем;ігри,що виражають тривожність занепокоєння учасників,дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх , оцінити їх як характеристики ігрових персонажів ,а не даної дитини,і на основі психологічного «розототожнення» з носі є гнітючих переживань позбутися власних страхів.

·         Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

·         Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею владу форму висловлювання претензій.

·         Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан ,яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

·         Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

·         Не перехвалюйте дитини, але ї не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

·         Заохочуйте в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще її.

·         Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини. підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

·         Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте у голос свої можливості й результати справи.

·         Не порівнюйте дитини з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

·         Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

·         Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

·         Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

·         Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що ця цікава з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку на стільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

·         Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.

·         Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

·         Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

·         Пам’ятайте, що заборона й підвищення голосу — найнеефективніші способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

·         Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

·         Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

·         Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

·         Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

·         Не намагайтеся припинити сварку, обвинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

·         Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

·         Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

Типи неправильного виховання в сім’ї

У дитячому та підлітковому віці виховний вплив батьків і близьких є головним у формуванні певного стереотипу поведінкових реакцій.

Можна визначити деякі типи неправильного виховання, що впливають на поведінку дитини.

1.      Бездоглядність — дитина поза увагою батьків. Батьки й ніби турбуються про неї, але в основному дитина полишена сама на себе. Її духовними потребами, захопленнями ніхто не цікавиться, а навчання, вчинки, поведінка залишаються без контролю, та уваги батьків.

2.      Впливає на поведінку дитини й надмірна опіка з боку батьків — гіперопіка. В цьому випадку характерні безперервні заборони, настанови, повчання, контроль за кожним кроком. У підлітків часто цей стиль викликає протест, що призводить до загострення взаємин.

3.      Інколи бажання дитини позбутися найменших труднощів, неприємних обов’язків стає настільки великим, що навколо неї створюють атмосферу захоплення, перебільшення, нахваляння її здібностей, найчастіше міфічних. Усі бажання дитини виконують, вона в центрі уваги — кумир сім’ї. виховується егоцентризм, виникають труднощі у створенні навичок систематичної праці та самостійності.

4.      Наступний тип — емоційне відкидання. Характерні ознаки: відчуженість, уникання контактів. Спостерігається в сім’ях, де один із батьків обтяжений дитиною, яка це постійно відчуває, або ж у сім’ях, де є інша дитина, яка має більше уваги з боку батьків. Сприяє розвитку підвищеної вразливості.

5.      Для жорстких взаємин характерною ознакою є жорстоке ставлення з суворим покаранням за дрібні провини. У дитини формується страх перед батьками, жорстокість.

6.      Часто можна почути від батьків: «Я не мала змоги...», «У моїх батьків не було змоги...», «Я все життя мріяла,...то нехай моя дитина досягне цього». Батьки намагаються дати дитині якомога ширшу освіту, розвинути примарні здібності. Дитина постійно зайнята, від неї вимагають високих результатів, не враховуючи її інтелектуальних можливостей. Дитина не має змоги гратися, спілкуватися з однолітками. З часом починає виконувати все формально. Такий стиль сприяє виснаженню нервової системи і виникненню тривожності. Це надмірна вимогливість.

Звичайно, це не все, що призводить до порушень поведінки та виникнення шкідливих звичок.

Можливі й інші причини:

1.      Особливості пубертатного періоду.

2.      Ураження головного мозку, хронічні захворювання, інтоксикація.

3.      Різноманітні психічні травми — тяжкі, іноді надто сильні для особистості переживання, які супроводжують негативні емоційні реакції. Діють вони, як правило, не ізольовано одне від одного, а в комплексі. Основним стимулятором є все-таки сімейне виховання.

Поради щодо виховання важких підлітків

1. Інтерес

З’ясуйте, що подобається вашій дитині. Коли ваш підліток був дитиною, можна знайти щось, чим можна було б з ним займатися. Але коли вони дорослішають, вам доведеться докласти додаткових старань, аби довідатись, що подобається вашим дітям. Можливо, це буде не просто, але здатність співвідносити схильності й антипатії вашої дитини є важливою частиною побудови відкритих стосунків з нею.

Пам’ятайте: щоб бути гарним батьком вам також потрібно бути гарним другом.

2. Строгість

Чимало підлітків пручаються правилам і обмеженням. Вони думають, що вже дорослі, що можуть про себе подбати. Хоча це почасти й так, підліткам усе ще потрібні обмеження. З новими бажаннями вони можуть заподіяти собі значної шкоди, якщо не стримуватимуть себе відповідальністю.

Дайте зрозуміти вашій дитині, що в неї буде більше волі, але при цьому й більше відповідальності. Воля без відповідальності безглузда.

Вам варто допомогти своїй дитині навчитися планувати події наперед. Ви не повинні робити це за підлітка; просто спрямуйте його.

3. Спілкуйтеся щодня

Щоденне спілкування є важливим для підтримки відкритості між вами. Ваша дитина буде розкутішою, довірятиме вам, якщо ви спілкуватиметеся з нею щодня. Довіра ґрунтується на практиці. Її можна збудувати тільки на багатогранних відносинах, на гарному спілкуванні.

Навчіться пізнавати світ, у якому живе ваш підліток, поставте себе на його місце, і ви зможете не тільки досягти довіри у стосунках, але й краще зрозуміти його поведінку.

Щоденне спілкування покаже вашій дитині, що ви дбаєте про неї. Це дуже важливий фактор, тому що підлітки почуваються комфортніше з батьками, які активно залучені в їхнє життя. Інакше підлітки можуть звернутися до ненадійний однолітків за порадою або настановами. Дуже важливо, щоб батьки надавали їм керівництво й турботу, що їм так потрібно.

Виховання важких підлітків ніколи не було й не буде легким завданням. Різні батьки користуються для його розв’язання різними підходами. Безперечно, важливо вчинити так, як ви вважаєте правильним, але є деякі рекомендації, яких краще дотримуватися, щоб допомогти собі пройти через усе це, а також зрозуміти, що ви не єдиний у такій ситуації.

Підлітковий вік триває не вічно, тому не треба зациклюватися на ньому, що ваша дитина завжди залишиться важким підлітком. Натомість сконцентруйте свої сили й увагу, допоможіть дитині впоратись з її проблемами і стати відповідальним дорослим. Ви ж мріяли про це, коли дитина була маленькою?..

4. Терпіння

Коли йдеться про виховання важкого підлітка, ваша терпіння дуже важливе. Бути терплячим важко, тому ви захочете побачити результати негайно. Але у більшості випадків вашій дитині просто необхідно перерости таку поведінку. Можливо, варто відправити дитину у спеціальний центр виправного впливу, і це також потребуватиме від вас терпіння, поки програма не почне давати результатів. Загалом, якщо зможете знайти в собі терпіння, то керуватимете ситуацію значно краще

5. Упереджувальний підхід

Тільки-но ви помітили що в дитини з’явилися проблеми, вам необхідно починати діяти негайно. Можливо, вам необхідно подумати про спеціальну виправну установу для неповнолітніх ще до того, як ви вважатимете відправлення дитини туди необхідним. Негайний початок дій покаже підлітку, що ви не збираєтесь сидіти, склавши руки, й дозволити йому уживати наркотики, алкоголь або займатися іншими речами, яких ви не схвалюєте. Упереджу вальний підхід може скоротити глибину і тривалість проблем вашого підлітка.

6. Єдиний фронт

У багатьох випадках батьки не сходяться в думках про те, яке рішення їм необхідно прийняти щодо ситуації, в яку потрапила їхня дитина. У жодному разі не розказуйте про це своєму синові чи доньці. Ви маєте завжди демонструвати «єдиний фронт». Коли дитина зрозуміє, що ви дієте спільно, однією командою, і вона не зможе втекти під захист одного з батьків, ваші плани допомогти матимуть більші шанси на успіх 

 Рекомендації батькам першокласників щодо психологічного супроводу в умовах НУШ

Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Вона полягає в тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

Значне місце у родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання. Батькам треба пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, в результаті якої дитина пізнає багато нового.

Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей дитини); формування правильних моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовність поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

         Що таке шкільна зрілість? Традиційно виділяють три аспекти шкільної зрілості: інтелектуальний, емоційний і соціальний.

         Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років – це вміння виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, логічно запам’ятовувати, а також розвиток тонких рухів руки і їх координації.

        Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і вміння тривало виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

       Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби у спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатися у школі.

       Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може піти до школи й успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знання, уміння, навички, звички. Безсумнівно, що згодом кожна з них навчиться читати і рахувати і навіть стане грамотною, але до моменту вступу до школи важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність дитини до навчання.

      Отже, оскільки шкільна зрілість, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої уразливості

                          Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи 

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи:

-       повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.

-       Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.

-       Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.

-       Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її  на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.

-       В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.

-       Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.

- Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

     Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.

     Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.

     Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.

     Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!

     Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.

     Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.

     Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.

     Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

     Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків. 

Як запобігти обману?

Пам’ятка для батьків

1.      Сприймайте дитину безумовно. Любіть її не за те, що вона гарна, розумна, здібна, добре навчається, допомагає. Любіть її просто за те, що вона є.

2.      Можна висловити своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною загалом.

3.      Будьте вірними своєму слову, обіцянкам. Навіть якщо є об’єктивні причини і через якісь обставини ви не зуміли дотриматися своєї обіцянки, не вважайте не гідним для себе пояснити дитині причин, з якої порушили її.

4.      Будьте відвертими з дитиною. У побудові правильних і чесних відносин украй важливе бажання дитини бути з вами відвертим. Це бажання можна й потрібно стимулювати. Інколи ви самі можете стати ініціатором ігрової ситуації, де дитина, яка потрапила в скрутне становище, наприклад зламала квітку у вазі, має зробити свій внутрішній вибір на користь правди. При цьому можете сказати, що ви знаєте, хто зламав нещасливу квітку, і краще було б, щоб малюк поділився неприємною новиною раніше, оскільки спільними стараннями можна було б змінити ситуацію. Величезну роль тут відіграє ваша доброзичливість у словах та інтонації.

5.      Можна засуджувати дії дитини, але не почуття, хоч якими б не бажаними чи недозволеними вони були. Якщо ці почуття з’явилися, отже для цього є підстави.

6.      Незадоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно переросте у її неприйняття.

7.      Поступово, але не ухильно знімайте із себе турботу та відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй.

8.      Оцінюйте наслідки. Коли дитина вперше говорить неправду, необхідно пояснити їй наслідки цього вчинку. Зробіть це без сторонніх. Пояснення необхідне, воно дозволить дитині зрозуміти, що вона не одна у світі, що кожний вчинок має свій відголос — позитивний й негативний. Таке пояснення допоможе їй навчитися думати про майбутнє. Дайте змогу дитині самій залагоджувати наслідки її дій або бездіяльності. Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою».

9.      Карайте дитину, залишаючи без хорошого, а не робіть їй погано.

10. Умійте прощати. Якщо ви ввели вдома «статусні» взаємини, без знижки на вік малюка ви ризикуєте виховати замкнену і боязку людину. Адже, даючи маху, дитина думає перш за все, що на неї чекає невідворотне і строге покарання. Відчуття самозбереження і бажання уникнути стає визначальним чинником в поведінці. І тут до брехні — один крок.

11. Посмійтеся разом. На несуттєву брехню можна відповісти з гумором. Насамперед це стосується маленьких дітей, які роблять перші спроби обманути. Залишаючись у рамках гри, ми ніби говоримо дитині: «Ти знаєш, що я знаю». Наш гумор дає дитині відповісти так само весело.

12. Заохочуйте чесність. Не залишайте непоміченим момент, коли ваша дитина призналася вам у чомусь. Повірте, що такі миті в житті дитини дуже важливі. Адже вона робить свій вибір. Не забудьте пояснити, в чому її помилка, але змістіть акцент на момент істини — на те, що ви пишаєтесь тим, що ваш малюк росте чесною людиною.

13. Подавайте власний приклад. Пам’ятайте: ваша дитина — це до великої міри ваш відбиток. Вона звертає увагу на те, що ви минаєте, навіть не озираючись. Ви виховуєте нечесну людину тоді, коли припускаєте можливість збрехати у присутності дитини. Інколи в цій брехні дитині відводиться визначена, нехай на перший погляд безневинна брехня. Наприклад: «Підійди, будь ласка, до телефону і відповідай, що мами вдома немає», — кажете ви і закладаєте цим фундамент для майбутньої брехні.

14. Любіть своє дитя. Якщо ви любите свою дитину — не уникайте шансу дати їй це відчути. Повторюйте частіше ці заповітні слова: «Я тебе дуже, дуже люблю»! навіть якщо дитина вчинила щось погане, все одно повторіть, що любите її. Так ви розвинете в душі малюка упевненість, що попри здійснені ним помилки, що він все одно улюблений і дорогий вам, що ви засуджуєте його вчинок, а не особистість загалом.

Правила бесіди за способом активного слухання

Якщо ви хочете послухати дитину, обов’язково поверніться до неї обличчям. Дуже важливо, щоб її і ваші очі були на одному рівні.

1.      Якщо ви спілкуєтесь із засмученою дитиною, не варто ставити їй запитань. Бажано, щоб ваші відповіді звучали у стверджувальній формі. Здавалося б, різниця між стверджувальним реченням незначна, іноді це слабка інтонація, а реакція на них буває різна.

2.      Дуже важливо у бесіді «тримати паузу». Після кожної вашої репліки краще за все помовчати. Пауза допомагає дитині розібратися у своїх переживаннях і одночасно повніше відчути, що ви поруч. Якщо її очі дивляться не на вас, а в бік чи вона «заглиблена у себе», продовжуйте мовчати: у дитини відбувається зараз дуже важлива внутрішня робота.

Бесіда за способом активного слухання незвична для нашої культури, нею оволодіти не просто. Однак результати приємні:

·         Зникає чи принаймні сильно зменшується негативне хвилювання дитини. Тут виявляється чудова закономірність: розділена радість подвоюється, розділене горе зменшується вдвічі;

·         Дитина, впевнившись, що дорослий готовий її слухати, починає розповідати про себе все більше.

·         Дитина сама просувається у вирішення своєї проблеми.

Виховуємо хлопчиків, виховуємо дівчаток

(психолого-педагогічні рекомендації гендерного виховання)

·         Ніколи не забувайте, що перед вами не просто дитина, а хлопчик чи дівчинка з властивими їм особливостями сприйняття, мислення, емоцій. Виховувати, навчати і навіть любити їх треба по-різному. Але обов’язково — сильно.

·         Ніколи не порівнюйте хлопчиків та дівчаток, не ставте одних за приклад іншим: вони різні, навіть за біологічним віком — дівчатка звичайно старші від своїх ровесників-хлопчиків.

·         Не забувайте, що хлопчики і дівчатка по-різному бачать, чують, відчувають дотик ,по-різному сприймають простір і орієнтуються в ньому, а головне — по-різному осмислюють усе, з чим стикаються у цьому світі. І вже, звичайно, не так, як ми дорослі.

·         Пам’ятайте: коли жінка навчає та виховує хлопчиків, їй мало знадобиться свій дитячий досвід. Порівнювати себе у дитинстві з ними — неправильно і морально.

Дорослі, якщо у вас проблема у спілкуванні з дитиною, якщо ви не розумієте один одного, не поспішайте звинувачувати в цьому її.

·         Не перестарайтеся, вимагаючи від хлопчиків акуратності і старанності у виконанні вашого завдання.

·         Намагайтеся, даючи завдання хлопчикам у дитячому садку, в школі, так і в побуті, включати в них момент пошуку, що потребує кмітливості. Не треба заздалегідь розповідати і показувати, що і як робити. Варто підштовхнути дитину до того, щоб вона сама знайшла принцип розв’язання, нехай навіть припустившись помилок.

·         З дівчатками, якщо їм важко, треба разом, до початку роботи, розібрати принцип виконання завдання, що і як треба зробити. Водночас їх треба поступово вчити діяти самостійно, а не тільки за заздалегідь відомими схемами, підштовхувати до пошуку власних варіантів розв’язку незнайомих, нетипових задач.

·         Не забувайте не тільки розповідати, а й показувати. Особливо це важливо для хлопчиків.

·         Ніколи не лайте дитину образливими словами за нездатність щось зрозуміти або зробити, дивлячись на неї з висоти власного авторитету. Це зараз вона знає і вміє гірше за вас. Настане час, і, принаймні, в якихось галузях, вона знатиме і вмітиме більше від вас. А якщо тоді вона повторить ті самі слова, що їй зараз ви?

Пам’ятайте, що ми часто не дооцінюємо емоційну чутливість і тривожність хлопчиків.

·         Якщо вам треба насварити дівчинку, не поспішайте висловлювати своє ставлення до неї — бурхлива емоційна реакція заважає їй зрозуміти, за що її лають. Спочатку з’ясуйте у чому її помилка.

·         Сварячи хлопчика, викладіть коротко й точно, чим ви не задоволені, тому що він довго не зможе утримувати емоційне напруження. Його мозок ніби відключить слуховий канал, і дитина перестане вас слухати і чути.

·         Перш ніж лаяти дитину за невміння, спробуйте з’ясувати природу труднощів.

·         Знайте, що дівчатка можуть вередувати, здавалося б, без причини або без значного приводу через утому. Хлопчики в цьому випадку виснажуються інтелектуально. Дорікати їм за це не тільки марно, а й аморально.

·         Майте на увазі, що дорослий, який лає дитину за те, що вона чогось не знає абр не вміє, подібний до лікаря, який лає людину за те що вона, захворіла.

·         Постарайтеся, щоб головним для вас стало навіть не стільки навчити чогось, скільки зробити так, щоб дитина захотіла навчитися, не втратила інтересу до навчання, відчула смак до пізнання нового, невідомого не зрозумілого.

Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати — це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.

·         Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху — поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, та й просто радість життя і пізнання.

·         Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.

·         Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.

·         Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.

·         Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими. «лінощі» дитини — сигнал не благополуччя у вашій педагогічній діяльності, в обраній вами методиці роботи з нею.

·         Для грамотного розвитку потрібно, щоб дитина вчилася по-різному осмислювати навчальний матеріал (логічно, образно, інтуїтивно).

Ви повинні знати:

·         З ким приятелює ваша дитина.

·         Де проводить вільний час.

·         Чи не пропускає занять в школі.

·         В якому вигляді або стані повертається додому.

Ви зобов’язанні помітити і відреагувати, коли:

·         В домі з’явилися чужі речі (з’ясуйте, чиї вони).

·         В домі чути запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити про куріння сигарет із наркотичними речовинами)

·         В домі з’явилися голки для ін’єкцій, часточки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних речовин).

·         В домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (з’ясуйте, хто і з якою метою їх використовує).

·         В домі надто часто чути запах засобів побутової хімії — розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання).

·         Відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилась координація рухів, підвищилась збудженість або в’ялість, з’явилися сліди від уколів на венах, розширення зіниць тощо.

Анкетування

«Які ви батьки?»

Більшість батьків свято переконані, що вони гарні батьки. Про своїх дітей одні батьки розповідають стороннім лише хороше, а інші — не соромляться жалітися на них... Стосунки батьків і дітей — вічна проблема, з якою зіштовхується кожне покоління. Чому в одних сім’ях — мир і спокій, а в інших — сварки, крики і скандали? Якими бачать діти своїх батьків? Якими батьками ви насправді є?

На ці запитання допоможе відповісти цей тест.

Виберіть свої варіанти відповідей на 10 запитань і позначте їх.

1. Чи читаєте ви своїй дитині книжки перед сном?

— систематично — 3;

— інколи — 1;

— ніколи, читає дружина (чоловік, бабуся, дідусь тощо) — 0;

— а навіщо забивати дурницями дитині голову перед сном? — 2.

2. Чи довіряє вам дитина свої таємниці і переживання?

— у хвилини відвертості — так — 3;

— про всі таємниці дізнаюся від сусідів, вихователів (вчителів), знайомих — 4;

— а навіщо мені її таємниці? — 1;

— як мені знадобиться дізнатися, натисну — і все скаже — 2.

3. Скільки часу за день ви спілкуєтесь з дитиною?

— стільки, скільки конче необхідно — 2;

— з ранку до ночі — 4;

— увесь вільний час — 3;

— я не маю часу для спеціального спілкування — 1.

4. Якщо вихователька (вчителька) не задоволена поведінкою чи результатами навчання вашої дитини, що ви зробите?

— дам прочухана, не дозволю дивитися мультики (піти погуляти тощо), примушу визубрити новий матеріал тощо — 2;

— допоможу дитині розібратися в ситуації (зрозуміти складний матеріал) — 3;

— дитина отримала зауваження (погану оцінку) — нічого страшного, наступного разу виправиться — 1;

— влаштую скандал виховательці (вчительці) — 4.

5. Як ваша сім’я проводить літній відпочинок?

— тато — в один бік, мама — в другий, діти — до бабусі (в табір тощо) — 1;

— намагаємося провести відпочинок разом — 3;

— відправляємо дітей до бабусі чи в табір, а самі їдемо відпочивати — 2;

— куди дитина захоче, туди й поїде — 4.

6. Після сварки з дитиною хто першим починає миритися?

— той, хто першим усвідомить свою провину — 3;

— ніхто і ніколи, все налагоджується само собою — 1;

— певна річ, дитина, вона ж наймолодша — 2;

— завжди я, шкода ж дитини! — 4.

7. Чи намагаєтеся ви виконати всі бажання своєї дитини?

— так, стараюся виконати усі — 4;

— так, якщо маю кошти і час — 3;

— бажання — так, примхи — ні — 2;

— це діти мають виконувати бажання дорослих — 1.

8. Як часто ви даєте дитині вказівки, поради, робите зауваження?

— постійно — 2;

— не втручаюсь в життя дитини — 4;

— у разі необхідності — 3;

— давати поради і вчити жити — безнадійна справа, тому я усім раджу цього не робити — 1.

9. Чи здатні ви віддати свою дитину надовго (більше місяця) на виховання державному закладу чи родичам?

— тільки якщо нема іншого виходу — 3;

— так я і роблю — 2;

— ніколи в світі — 4;

— де захоче, там і житиме — 1.

10. Якщо дитина без дозволу взяла гроші і потратила на свої витребеньки, що ви зробите?

— шкуру здеру! — 2;

— поговорю, поясню, чому так не можна робити — 3;

— то й нехай, «все найкраще — дітям!» — 4;

— в моєму домі гроші не валяються абиде — 1.

А тепер підрахуйте суму балів за усі ваші відповіді.

Нижче наведені розшифровки отриманих чисел.

Від 10 до 15 балів

Ви — байдужа мати чи батько. Для вас дитина — другорядний продукт вашого життя, досить обтяжливий додаток, щоб не сказати тягар. Ваше життєве кредо: «Хочу пожити для себе!», і саме на цьому базуються ваші стосунки з дитиною. Оскільки ви живете тільки власним життям, в якому для дитини місяця нема, то ваша байдужість, відповідно, рано чи пізно викличе байдужість до вас з боку дитини. Рік у рік емоційна відстань між вами і дитиною зростатиме і зрештою перетвориться на прірву. Ви не потребуєте і не відчуваєте радості і тепла від спілкування з дитиною. Вас пов’язують лише побут, матеріальні речі. Коли дитина виросте і стане самостійною, порвуться й ці ниточки, тож ви станете не потрібні одне одному навзаєм.

Від 16 до 25 балів

Ви — тиран. Вважаючи себе найголовнішим членом сім’ї, на якому «все тримається», ви вимагаєте від дитини незаперечного послуху і покірності. Для вас існує лише ваша думка, а думка, бажання, проблеми дитини вас не цікавлять, оскільки не є важливими. Ви твердо знаєте, як треба виховувати дитину, і чітко дотримуєтесь своїх правил. Опір дитини вас обурює і доводить до шаленства. Можливо, ваша дитина намагається врятуватись від вас тим, що замикається в собі і мовчки, покірно вислуховує ваші нотації та виконує ваші вимоги. Цілком можливо, що коли «ваша слухняна овечка» виросте, то почне робити все навпаки, тож матимете цілковиту протилежність тому, чого ви навчали довгі роки. А можливо, збереже зовнішню слухняність і намагатиметься триматись від вас якнайдалі...

Від 26 до 34 балів

Ви — справді хороша мати чи батько. Маєте повний контакт з дитиною, знаєте її таємниці, проблеми, радощі й болі. Дитина вважає вас своїм другом, не хоче засмучувати вас своєю поведінкою, а якщо все-таки так стається, то ви швидко знаходите порозуміння, і конфлікт не переростає у хронічні скандали. Ви знаєте свою дитина і можете передбачити її реакцію чи поведінку у певних ситуаціях. Дитина почувається захищеною у сім’ї. У вас справжні близькі стосунки, що не переходять в панібратство, бо ви вмієте зберігати дистанцію і авторитет, бути вимогливим при потребі.

Від 35 до 40 балів

Ви — прислуга своєї дитини. За власним бажанням ви обслуговуєте її не тільки в побутовому сенсі, а й у моральному: дитина крутить вами, як собі хоче, пристосовує вас до своїх потреб і виконання бажань, вважаючи себе пупом землі. Будьте готові до того, що коли вона виросте, то не буде рахуватися з вами. Можливо, ви свідомо приносите себе в жертву, але задумайтесь ще й про таке: плекаючи егоїста, ви виростите нещасну людину, бо рано чи пізно ваша дитина з’ясує, що світ таки не крутиться тільки навколо неї. І хтозна, чи зможе вона з цим примиритися...

Поради мамам: як покращити пам'ять дитини

Пропонуємо 5 простих та ефективних способів.

Гарна пам'ять - важлива складова для повноцінного розвитку та самореалізації дитини. Розвивати пам'ять потрібно ще з найменшого віку, тоді результат буде дійсно позитивним. А для того, щоб поліпшити рівень її розвитку, можете скористатися простими способами:

1. Запитуйте, як пройшов день дитини. Бажано, аби ця рзповідь була детальною. Такі монологи допоможуть вашій дитині навчитися вибудовувати хронологію подій, аналізувати їх. Спочатку розповідь дитини буде плутаною, але з часом її мова стане більш зв'язковою, вона буде згадувати все більше подробиць і дрібних деталей.

2. Читайте з дитиною книги. Поки дитина ще маленька, читайте йому, наприклад, перед сном цікаві і прості казки або вірші. Пробуйте разом вчити невеликі чотиривірші напам'ять. Це самим позитивним чином позначиться на словниковому запасі вашого малюка. А коли він навчиться читати самостійно, постарайтеся прищепити йому любов до цієї справи. Нехай книга стане хорошим другом для дитини. Навіть якщо дитина не дуже хоче, нехай для неї обов'язковим правилом буде читання декількох сторінок в день якої-небудь книги. І обов'язково просіть дитину переказати прочитане і висловити своє ставлення.

3. Грайте з дитиною в слова. Називайте малюкові 10 слів і просіть повторити їх. Можна вибирати слова певної тематики (фрукти і овочі, їжа, іграшки, дерева, квіти, які предмети є в кімнаті і т.д.). Всі слова, які дитина не назвала, їй обов'язково потрібно нагадати. Вважається, що якщо малюк 6-7 років може повторити 5 слів з 10, у нього хороша короткочасна пам'ять.

Для розвитку зорової пам'яті можна викладати перед малюком картинки (наприклад, 5-7 штук) і просити запам'ятати їх. Потім можна прибрати одну або дві і запитати, чого не вистачає, або перемішати все картинки місцями і попросити малюка викласти їх в первісному порядку.

4. Навчіть дитину методу асоціацій. Такий спосіб відмінно допоможе запам'ятати інформацію. Навчіть дитину вибудовувати взаємозв'язки між словом і чимось дуже знайомим і зрозумілим їй. Запитайте у малюка, з чим у нього асоціюється те чи інше слово або разом придумайте. Асоціації можуть бути звичними або смішними, знайомими кожному або зрозумілими тільки вам і малюкові.

5. Вивчайте разом іноземну мову. Це прекрасне тренування для пам'яті, як і будь-який новий навик, наприклад, гра на музичному інструменті або навіть навчання танцям. 10 нових іноземних слів в день або пара простих фраз - запам'ятати їх не забере багато часу, зате це дуже корисно і в майбутньому ця навичка дитині точно стане в нагоді. І обов'язково повторюйте вивчене напередодні на наступний день.

Як навчити дітей самостійності?

Сучасні діти з самого малку прив'язані до батьків і часто не можуть обійтися без їх допомоги. З однієї сторони такі відносини носять позитивний характер. Але якщо не вчити дітей самостійності, то у майбутньому можна стикнутися з масою проблем.

Всі батьки бажають, щоб їх діти виросли самостійними і могли вирішувати життєві завдання без допомоги сторонніх. Але для того, щоб виховати самостійність в дитині, батьки теж повинні багато знати і вміти:

1. Постійно ставте запитання своїм дітям. Це можуть бути запитання типу: «Що можна зробити в цій ситуації?», «Що б можна було поліпшити в твоїй роботі?», «Як ти думаєш, чому він так вчинив?» тощо. Так діти навчаться самостійно шукати шляхи вирішення проблем.

2. Не "читайте" дітям нотацій. Якщо ви навчитеся замінювати заборону простими поясненнями, які супроводжуватимуться іграми чи книгами, результат виправлення поведінки буде очевидний.

3. Дайте дітям можливість стикатися з наслідками своїх дій, вчитися на власних помилках, навіть якщо це буває не дуже приємно. Ви всеодно не зможете відгородити дитину від усіх проблем в її житті. У будь-якому випадку ніхто не позбавляє вас права давати поради дитині.

5. Дозволяйте дитині самостійно виконувати обов'язки: застеляти ліжко, одягатися, їсти тощо. Можливо їх дії не відразу будуть ідеальними, але з часом і вони навчаться самостійно слідкувати за собою та навколишнім середовищем.

4. Будьте терплячими до невдач власних дітей. Навчіть їх гідно переживати програші.

5. Дозвольте дитині брати на себе відповідальність за свої вчинки. Поступово усувайтеся від вирішення проблем дитини і дайте їй можливість самостійно знайти вихід із ситуації.

Звісно, коли діти маленькі, дуже хочеться аби вони у всьому сподівалися на вас. Але у більш дорослому віці така прив'язаність заважатиме дитині проявляти свою самостійність. А ця якість відіграє важливу роль у багатьох звершеннях будь-якої особистості.