Особистості в історії закладу

Дорогокупля Сергій Іванович

Дорогокупля Сергій Іванович очолював Щербанівську школу з 2005 по 2019 рік.

Доброта, людяність і толерантність - основні якості , які характеризують Сергія Івановича як керівника і педагога.

У 1993 році , після служби в армії та закінчення Полтавського педагогічного інституту , ще зовсім юним, прийшов він працювати до Щербанівської школи майстром виробничого навчання і відразу завоював серця своїх учнів щирістю та безпосередністю , цікавими і змістовними уроками .

Далі було навчання у Харківському національному університеті ім. В. Н. Каразіна за фахом викладача географії, робота методистом відділу освіти Полтавської РДА .

З 2000 по 2005 рік - обіймав посаду заступника директора з навчально- виховної роботи .

Сергій Іванович - це саме той керівник , про якого говорять : « Ми не боїмося свого керівника, ми боїмося його підвести ! » За часів його керівництва вчителі Щербанівської школи перемагали у районному етапі Всеукраїнського конкурсу «Учитель року» та « Класний керівник року», ставали лауреатами обласного етапу, писали наукові статті в фахові журнали , успішно готували учнів до участі в ІІ та ІІІ етапах Всеукраїнського конкурсу-захисту науково- дослідницьких робіт Малої Академії Наук .

У 2017 році Щербанівський НВК посів IV місце в рейтингу шкіл Полтавської області за результатами ЗНО.

Учні Сергія Івановича неодноразово ставали переможцями та призерами ІІ і ІІІ етапу Всеукраїнських учнівських олімпіад з географії та трудового навчання , успішно складали ЗНО.

Наразі Дорогокупля С.І. - заступник директора опорного закладу «Щербанівський ліцей».

Оптиміст по життю , завжди усміхнений, життєрадісний , він охоче ділиться своєю любов’ю до життя з колегами , учнями і підлеглими , дарує їм гарний настрій і бажання працювати .

в нашій школі працювала учителька, майстриня - Полховська Марія Григорівна.

Сторінки історії Щербанівського ліцею...

Ці яскраві квіти на картинах та рушниках, вишиті "хрестиком" та "гладдю", переносять нас в 70 - 90 роки, коли в нашій школі працювала учителька, майстриня - Полховська Марія Григорівна.Такі візерунки може вишивати тільки та людина, яка має добре серце і чуттєву душу. Такою і є Марія Григорівна.

Традицію вишивки вона пронесла через усе життя, від своєї бабусі та сестри й передала її своїм дочкам, внучкам та учням.

Її творча педагогічна праця пронизана яскравою стрічкою виховних заходів, побудованих на національних традиціях українського народу. У виховних заходах "Без верби й калини нема України", "Роде наш красний...",на зустрічах з письменниками, чітко проглядається зв'язок між поколіннями: батьки - діти, бабусі... прабабусі... . У Полтавській газеті "Вістіі" було зазначено: "Дружно кружляли у хороводі, виспівуючи, хлопчики та дівчатка. А ті, хто в залі, зачаровано слухали ті співанки....адже таке диво вони бачать уперше..."

Великий уклін Вам, Маріє Григорівно, за навчання та виховання багатьох поколінь, зокрема учительських: Рудько Яни, Шевчук Ірини, Мартиненка Євгенія, Бобирєва Романа, Клунник Наталії, Краснікова Юрія, Шевченко Лариси ... . Ви були не тільки гарним учителем, а і прекрасним наставником для молодих педагогів, в число яких потрапила теперішня директор школи Щербанівського ліцею - Драч Н.В., яка посилає Вам палкий привіт та велике "ДЯКУЮ".

Здоров'я Вам, Маріє Григорівно, побільше радісних миттєвостей та душевного спокою!

Скальська Зінаїда Прокопівна

Який же дар дістали ті,

Що так дітей учити вміють?

Мені здається в скарбі тім

Любові найбільш дісталось їм.

Я. Франко

У селі Щербані люди шанують працівників освітянської ниви, за ту одвічну вірність високій справі Учителя, який для багатьох дітей стає надійним провідником у світ знань, науки та вірним другом і наставником. Зусиллями пам’яті ми намагаємось реставрувати минуле. І реставрувавши його, ми переконливо можемо сказати, що вчительське життя не вигадка, а реальність. Отже, згадаємо сьогодні керівника, педагога Щербанівської школи – Скальську Зінаїду Прокопівну, як творчу, чарівну, яскраву та інтелігентну особистість!

Вона від матері перейняла красу та інтелігентність, любов до літератури, а від батька відкритість, справедливість та дисциплінованість, адже виховувалась в благородній сім’ї.

Зінаїда Прокопівна має дві вищі освіти: в 1970 р. закінчила Полтавський педінститут (філологічний ф-т), в 1979 – інститут пропаганди пам’яті та культури.

З 1981 року призначена на посаду організатора позакласної та позашкільної роботи в Щербанівську школу, у 1991 р. переведена на посаду заступника директора по виховній роботі і працювала по 2008рік.

На цих посадах виявила себе як талановитий та здібний організатор педагогічного та учнівського колективів. На той час Зінаїда Прокопівна керувалась висловом М. Грушевського : «Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ – нацією, країна – державою..». Як це актуально і в даний час.

Звичайно, сильною стороною її педагогічної діяльності були неперевершені організаторські здібності. Шкільне життя в той час було наповнене військово – патріотичним вихованням: проведення військово - патріотичної гри «Зірниця» (готувалась вся школа), зустрічі з земляками – патріотами ВВВ, зустрічі з воїнами – афганцями, розучування патріотичних пісень, екскурсії по історичним місцям… А як не згадати виступи команд КВК, проведених читацьких конференцій, предметних тижнів, оглядів художньої самодіяльності, олімпіад, тематичних вечорів та різних конкурсів.

Згадаємо з/ш батьківські збори (не було вільних місць в актовій залі): виступи вчителів, дітей, лікарів, правоохоронних органів, психологів. Весь педколектив при організації роботи з батьками ставили основну мету: залучити батьків в єдиний освітній простір, встановивши довірливі та партнерські відносини з ними.

Зінаїда Прокопівна як учитель, знавець зарубіжної літератури. Бути учителем літератури – особливий дар, тут душі торкаєшся. Вона була такою: яскравою, цікавою особистістю, бо коли говорила на уроках, всі мимоволі замовкали й слухали її слова, як музику… До кінця уроку в класі стояла тиша, бо Зінаїда Прокопівна говорила про творчий шлях письменників, виховувала в учнів вдумливого і чутливого читача, формувала здібності вести діалоги та дискусії, навчала самостійності праці з новим матеріалом, сприймати літературні твори розумом, серцем і душею, виховувала людські і моральні цінності та повагу до майстрів слова. Вчитель з великої літери віддавала дітям знання і вміння, сіяла зерно творчості, добра і любові, давала цінні поради й намагалася передати свій життєвий досвід.

За свої 27 років педагогічної праці в Щербанівській школі має вищу категорію, нагороджена почесними грамотами та подяками районного відділу освіти, обласного управління освіти, Полтавської районної профспілки за успіхи в навчанні та вихованні підростаючого покоління, за вагомий внесок в науково – методичне забезпечення та організацію виховної роботи, за багаторічну творчу працю…

Пролетіли роки … .Заслужений відпочинок. Але сидіти без роботи Зінаїда Прокопівна не може. Робота на грядці, вирощування квітів, сімейні подорожі, тематичні, цікаві зустрічі з друзями (де жартують, веселяться, співають пісні), читання цікавих книг, спілкування в онлайн … .

Зінаїдо Прокопівно, нехай ніколи не згасає світло вашої душі. Здоров’я Вам міцного, спокою душевного, чистих світанків і сонячних ранків.

Сама випускниця Щербанівської школи , золота медалістка , Наталія Григорівна

Історія Щербанівського ліцею...

30 липня 2020 року святкує свій 50-річний ювілей заступник директора з навчально-виховної роботи Щербанівського ліцею Наталія Баланова.

Сама випускниця Щербанівської школи , золота медалістка , Наталія Григорівна викладає математику в нашому навчальному закладі вже понад 25 років, 15 з яких обіймає посаду заступника директора . Педагог у третьому поколінні, принципова , відповідальна , вимоглива , пріоритетом у навчанні вона завжди ставить якість знань своїх учнів та їх результативність . Її випускники успішно складають ЗНО, є призерами та переможцями ІІ та ІІІ етапу Всеукраїнської предметної олімпіади з математики ,різноманітних математичних конкурсів та змагань .

Учні завдячують учителю за глибокі знання з предмету можливість легко вступати до вищих навчальних закладів, обирати професію за вподобанням.

Щиро вітаємо Наталію Григорівну з ювілеєм ! Бажаємо міцного здоров’я, творчого натхнення та усіх земних щедрот !

Крисько Людмила Володимирівна

Крисько Людмила Володимирівна , завідувач Горянською філією Щербанівського ліцею , 15 травня 2020 відсвяткувала свій 50-річний ювілей.

У 1987 році Людмила закінчила Щербанівську школу . Свої шкільні роки згадує з особливою радістю і теплом : «Наш клас був шубутним , але дуже активним у шкільному житті . Серед випускників класу - троє медалістів , з 27 чоловік - 17 відразу вступили до вищих навчальних закладів, п’ятеро з них - до педінституту» . Дуже завдячує Людмила класному керівнику Чорній Любов Данилівні . Завдяки їй обрала професію педагога .

28 років віддала Крисько Л. В. одному навчальному закладу. У 1992 році прийшла працювати учителем української мови та літератури до тоді ще Нижньомлинської восьмирічної школи .

У 2005 році Нижньомлинська школа отримала статус середньої школи . Людмила Володимирівна викладала зарубіжну літературу, була педагогом - організатором . У 2019 році - очолила Горянську філію Щербанівського ліцею . Людмила Крисько - неймовірно щира, віддана своїй професії людина , має неперевершене почуття гумору . Як завідувач філією з повагою ставиться до своїх учнів та вчителів, дбає про комфорт і затишок навчального закладу , який став для неї таким рідним і дорогим .

Пані Людмило , бажаємо Вам і Вашій школі процвітання ,нових звершень , досягнень та здобутків !

Бортник Валерій Павлович

Сам любив фізкультуру і намагався прищепити цю любов дітям.

Вимогливий, принциповий , наполегливий, у всьому полюбляв порядок і дисципліну. За часів його викладання ,а це було з 1978 по 2000 рік з короткою перервою , фізкультура була чи не найголовнішим предметом у школі , а спортивний зал - справжнім храмом фізичної культури і спорту .

Валерій Павлович був одним з кращих учителів фізичної культури Полтавського району, вчителем вищої категорії і одним з перших отримав нововведене на той час звання старшого вчителя . За досвідом до нього приїздили вчителі з усієї області, а його учні ставали призерами та переможцями різноманітних спортивних чемпіонатів та змагань . Школа мала сильну волейбольну , баскетбольну та футбольну команду . Ми, тодішні учні , добре знали , що легка атлетика - це королева спорту і завзято бігали , стрибали у довжину, висоту і здавали всі спортивні нормативи .

Валерій Павлович виховав декілька поколінь здорових, вольових, сильних духом молодих людей , загартував їх характер ! З любов’ю і вдячністю згадують сьогодні вчителя його учні . А той факт , що зараз у Щербанівському ліцеї фізкультуру викладає випускник Валерія Павловича, один з його кращих учнів і його послідовник Шаповал Олександр Борисович , говорить сам за себе !

Щиро дякуємо Вам , учителю , за відданість своїй професії , вимогливість і терпіння до своїх учнів . Нехай доля буде прихильною до Вас і дарує ще багато щасливих літ.

Бобирьова Галина Адамівна

Бобирьова Галина Адамівна - справжня зіронька на небосхилі не лише Щербанівської школи , а й усього Полтавського району , талановита співачка ,бандуристка , керівник. У Щербанівську школу Бобирьова Галина прийшла в 1987 році . Спочатку працювала вихователем групи продовженого дня, керівником гуртка бандуристів , потім , після смерті вчителя Сліпця Івана Омел‘яновича , взяла другокласників і довела їх до самого випуску ( 2000 р. ) , як класний керівник та вчитель української мови і літератури . Це був неймовірний клас ! Такий же талановитий та непосидючий як і їхній класний керівник . Вони співали , танцювали , постійно брали участь та перемагали у районних і обласних співочих конкурсах, змаганнях шкільних команд КВК .Класний керівник була для своїх учнів не лише вчителем , але й доброю подругою та порадницею.

За часів роботи Галини Адамівни , життя у Щербанівській школі просто вирувало . Вона організовувала концерти , мистецькі вечори , а мелодійні звуки бандури постійно лунали зі шкільної актової зали. Яскраві свята та зустрічі друзів теплим спогадом залишились у кожного з нас.

У 2003 році Галині Аламівні запропонували посаду директора Районного Будинку Культури Полтавського району. Протягом десяти років очолювала вона цей заклад і саме тоді весільний обряд за українськими національними традиціями з калиною та свічками у супроводі тріо бандуристів, був найбільш популярним . Молодята з усієї області приїздили , щоб побратися у Щербанях !

Сім років пропрацювала Галина Адамівна директором Кротенківського/ Сем’янівського сільського будинку культури, де зараз керує вокальним гуртком . Наразі співає у церковному хорі Свято - Михайлівського собору та не уявляє свого життя без української народної пісні, без своєї улюбленої бандури .

Та найголовніше для цієї вічно юної україночки - її родина, її сестри , такі ж талановиті , як і вона , діти , онуки .2 серпня 2020 року відсвяткували разом з чоловіком 40 річницю подружнього життя . У злагоді та сімейному затишку виростили сина Романа та донечку Анну , зараз з любов’ю та турботою піклуються про чотирьох онуків . Наймолодша Марійка - така ж співуча , як і її талановита бабуся . Без Марійчиного дзвінкого співу не обходиться жодне свято в садочку .

Галочко, хай тобі щастить , люба подружко ! Нехай та радість і той позитив, що ти даруєш людям упродовж свого життя , вертаються до тебе в сто крат !

Щербань Надія Володимирівна

талановита, обдарована, людина неймовірної енергії та життєвої сили.

В цілому 32 роки свого життя віддала Надія Володимирівна дітям нашої громади . Розпочинала ще у 1970 році вчителем музики і співів у Нижньомлинській восьмирічній школі. З першого дня відкриття перейшла до Щербанівської школи , де продовжила свою музично- педагогічну діяльність. З 1990 по 2002 - працювала у Тростянецькій школі . Паралельно завідувала музичною студією , яка була облаштована у приміщенні Будинку Побуту радгоспу їм. Тараса Шевченка . Діти мали змогу отримати там базову музичну освіту по класу баяна, акордеона та фортепіано.

З неймовірним теплом і вдячністю згадують учні Надії Володимирівни, як вивчали разом нотну грамоту, біографії відомих композиторів, занурювалися у світ класичної музики, співали пісні.

Музична студія була справжнім осередком культурного життя для учнів середньої та старшої школи того часу. Після уроків діти з радістю поспішали до її затишних класів, готували академічні концерти , музичні вечори, ставили міні спектаклі , цікаво та змістовно проводили своє дозвілля. А якими незабутніми були зустрічі Нового року ! Скільки любові , душевного тепла віддавала учитель своїм учням ! .. Таке не забувається !

Щербань Н. В. - неймовірно жвава, енергійна людина . Своєю енергією та оптимізмом вона завжди ділилася зі своїми учнями та колегами , заохочувала їх до подорожей, організовувала екскурсії та поїздки по всій Україні, була чудовим екскурсоводом та оповідачем, завжди вміла зацікавити своїх юних слухачів, поринути разом з ними в історичне минуле. Під час відпустки працювала в турбюро , возила туристичні групи за кордон.

Сьогодні Надія Володимирівна - успішна бізнес - леді . Об’їздила майже всю Європу, поклала квіти до пам`ятника Моцарту у Відні , відвідала «Мулен Руж» та величний Лувр , піднялася на Ейфелеву Вежу в Парижі . « Але найдорожче, найкраще , що є у моєму житті - це спогади про роботу у Щербанівській школі,про моїх учнів. Які ж вони всі мені дорогі ! Час швидкоплинний , але вони назавжди у моєму серці , мої милі , любі дітки »,-говорить учителька зі сльозами на очах.

7 червня Надії Володимирівні виповнився 71 рік . 51 рік вона щаслива у шлюбі зі своїм чоловіком. Разом виховали сина Ігора та дочку Яну, виростили онуків Марину та Вадима , мають двох правнучок, яким на сьогодні 5 і 6 місяців.

Про відпочинок годі й думати ! Наразі Надія Володимирівна має власний магазин польського одягу у торговому домі «ЦУМ». Колишні учні часто заходять до неї привітатися , поговорити, попросити поради . Вчителька завжди в курсі подій майже кожного з них.

«Коли видається вільна хвилинка , вишиваю картини бісером та хрестиком , котрих у мене вже більше 80 штук. З радістю дарую їх своїм дітям та друзям . Люблю свою дачу, де маю чудовий розарій та ялинки . Ціную спілкування зі своїми подругами - колегами Красніковою Н. І.,Моренко Л.Г., Полховсткою М. Г. А ще я зовсім не відчуваю старості. В моїй душі завжди радість, щастя і молодість !», - говорить посміхаючись пані Надія.

Я дивлюся на цю прекрасну , милу жінку, яка виглядає значно молодшою за свій вік , і ще раз переконуюся наскільки важливо обожнювати справу, якою займаєшся , любити людей, які тебе оточують і насолоджуватися кожним днем свого життя !

Дякуємо Вам , Надіє Володимирівно, за теплі спогади нашого дитинства ! Залишайтеся завжди такою ж радісною

і красивою ! Міцного здоров’я Вам і довгих щасливих років!

Герасименко Галина Данилівна

Герасименко Галина Данилівна присвятила Щербанівській школі 35 років свого життя . З 1975 по 2010 рік вона навчала дітей досить складній і водночас цікавій науці - фізиці. Вчитель вищої категорії, старший учитель, глибоко порядна , віддана, знаюча, принципова, а головне - закохана у свою професію та свій предмет людина . Корінна полтавчанка, вона народилася у жовтні , на Покрову, у 1941 році , саме у той час , коли фашистські війська окупували Полтаву. Ще зовсім малою дівчинкою вона вже знала, що точно стане вчителем .Не легке життя випало на її долю , але вона ніколи не втрачала оптимізму , завжди була веселою, життєрадісною . А діти полюбляли дотепні жарти , які часто лунали на її уроках. А ще Галина Данилівна постійно була в оточенні учнів-любителів практичного застосування фізики та юних електриків.

Фізики й лірики - не сумісні , але це не про Галину Данилівну. В ній поєдналися здібності до фізики як науки і водночас поетичний талант . Глибокі, проникливі її вірші часто лунали на виховних годинах, різноманітних шкільних та творчих заходах. А скільки теплих, щирих рядків присвятила вона колегам і своїм учням .Щиро дякуємо Вам , Учителю , за відданість професії та любов і повагу до своїх учнів та колег .... Здоров’я Вам і многая літа !

Байдуков Анатолій Іванович

Байдуков Анатолій Іванович - учитель , поет, журналіст , справжній патріот і громадянин України , борець за справедливість, людина честі та високих моральних принципів.

Сьогодні , коли ми згадуємо вчителя, нас охоплює почуття глибокої поваги та вдячності за те , що вчив своїх учнів та нас , на той час молодих колег , бути щирими та принциповими, ніколи не йти на угоду із власним сумлінням , не прогинатися , бути відвертими і безстрашними , а головне - бути не хохлами, а українцями - інтелігентними, культурними , освіченими людьми, які знають свою історію і шанують свою Батьківщину .

Народився Анатолій Іванович 4 січня 1942 року в селі Базилевщина Машівського району. Саме тому , коли почав друкуватися, взяв псевдонім Анатолій Базилевський.

Після школи навчався в Корсунь - Шевченківському педучилищі. Далі вступив до Київського національного університету ім. Т.Г. Шевченка на історичний факультет , згодом перевівся до Полтавського педінституту . Служив на Чорноморському флоті. Самостійно опанував гру на баяні. Працював журналістом , учителем, часто поєднуючи ці професії. У 60х роках вчителював на цілині в Казахстані. З 1981 по 1984 рр був директором Судіївської школи . Довгий час грав у духовому оркестрі .

Байдуков А.І. був активним учасником та членом Народного Руху України з перших днів його заснування. Неодноразово зустрічався з В‘ячеславом Чорноволом, підтримував його ідеї і глибоко поважав.

Свої вірші , сповнені національного духу та ідей патріотизму, протесту та непримирення щодо приниження честі , гідності українського народу, друкував у газетах «Полтавська думка», «Вісті» та інших виданнях.

У Щербанівській школі викладав історію та право з 1996 по 2012 рр. Завжди був прямолінійним та справедливим . Учні любили та поважали його. Був наставником та порадником для молодих колег , людиною щедрої душі і доброго серця. Ніколи не відмовляв у проханні написати вірш чи поетичне вітання .

Анатолій Іванович був турботливим батьком і люблячим чоловіком . З дружиною Наталією Григорівною, до речі , теж учителькою історії, прожили разом 43 роки , виховали двох доньок Наталію та Оксану , виростили трьох онуків.

8 листопада 2019 року Анатолія Івановича не стало ...

Спочивайте з миром , учителю ! Ви для нас назавжди залишитеся прикладом мужності , непокори та відданості ! Світла Вам пам`ять !

P.S. Якщо у нас були такі вчителі, ми не можемо бути іншими.

Піддубна Валентина Степанівна

Подружжя Піддубних добре відоме серед освітян Полтавської області. Піддубний Борис Васильович тривалий час очолював відділ освіти Полтавського району, керував Полтавським обласним інститутом післядипломної педагогічної освіти ім. М.В. Остроградського.

Валентина Степанівна викладала українську мову та літературу в Щербанівській школі з дня її відкриття протягом майже 30ти років. Знаюча, толерантна, виважена, вона була справжнім професіоналом своєї справи, авторитетним учителем , прекрасним педагогом . Її безмежно любили учні , поважали колеги .

Учитель продовжується у своїх учнях. З ім’ям Піддубної В.С. пов`язані два класи , які на сьогоднішній день вважаються найсильнішими та найбільш успішними за всю історію школи .Це випуски 1981 та 1989 років.

Випуск 1981 року був ще й одним з найчисельніших в історї школи - 36 учнів . До 8 класу - це була паралель. Класним керівником Б класу була Білик Надія Іванівна. У 9 класі паралель об’єднали і класним керівником залишилася Валентина Степанівна .

Це був дійсно неймовірний клас ! Він гримів на всю школу . Сильні , активні учні !Високий рівень знагь відразу дався взнаки . Майже всі випускники цього класу вступили до вузів, отримали вищу освіту. Серед них на сьогодні є висококваліфіковані спеціалісти, відомий у місті лікар- кардіолог , завідувач відділенням кардіодиспансеру , інженери , завідувач заочного відділення комерційного технікуму, військовослужбовці, полковник збройних сил, керівники підприємств , депутат Щербанівської сільської ради попередніх скликань і просто чудові енергійні люди, які регулярно організовують зустрічі випускників свого класу , збираються у колі друзів, запрошують учителів.

Випуск 1989 року . Тут Валентина Степанівна була класним керівником А класу до 8го. Завершувала класне керівництво Іолтуховстка Ганна Олександрівна .

І знову цей клас б’є всі рекорди щодо успішності його випускників . Тут і викладачі вищих навчальних закладів , і працівник податкової , і фаховий ветеринар , інженери , економісти , успішні підприємці , керівники . Та найголовніше, серед випускників саме цього класу є люди , які не забувають рідну школу і протягом багатьох років є її меценатами та благодійниками. Це Євгеній Мартиненко, Володимир Ленец, Юрій Красніков .

Минулого літа випускники 1989 року відсвяткували 30-річчя закінчення школи . Було приємно знову зануритися в спогади дитинства, згадати шкільні роки.

Життя швидкоплинне . Немає вже в цьому світі ні Валентини Степанівни, ні Бориса Васильовича Піддубних, але пам`ять про них гріє серце не одне покоління випускників Щербанівської школи . З теплом і любов‘ю згадують вони цих добросердечних і світлих людей.

Краснікова Наталія Іванівна

7 липня святкує свій 74й День народження улюблена перша вчителька не одного покоління щербанівських дітей Краснікова Наталія Іванівна .

Неймовірно тепла зустріч . Учні, колеги , друзі - усі поспішають привітати , сказати найщиріші слова, побажання. Телефон дзвонить без перестанку.

А ще сім’я ! З яким теплом , повагою та турботою ставляться тут усі до матусі , бабусі та прабабусі !

Разом з чоловіком виростили двох доньок і сина, є восьмеро онуків та дев’ятеро правнуків ( старшому 14 років, наймолодшому 6 місяців ) .

Чоловік Василь Сергійович зовсім недавно пішов у вічність. Рік не дожив до золотого весілля .

« Стосунки в сім’ї завжди базувалися на взаємоповазі та взаєморозумінні»,- згадує Наталія Іванівна. Її часто запитували : « Як Ви все встигаєте ? Школа, громадська діяльність ? Домашній затишок ?» Адже Наталія Іванівна була депутатом Щербанівської сільської ради трьох скликань , читала лекції з методики викладання української мови в початковій школі в Полтавському обласному інституті післядипломної освіти ім. М.В. Остоградського, вела школу молодого вчителя при відділі освіти Полтавської РДА, проводила відкриті уроки для вчителів з усієї області і просто була улюбленою вчителькою для багатьох діточок, гарною дружиною і люблячою мамою . Сьогодні вона відповідає : « Це все завдяки сім’ї : чоловіку , який з повагою ставився до моєї професії , ніколи нічого не вимагав удома , а навпаки , допомагав та підтримував , дітям, на яких завжди можна було покластися.»

Пригадуємо й таке ! Часто бувало молодші школярі не хотіли йти додому після уроків зі школи від своєї вчительки . «В чому секрет ?»,- запитую. «Я просто хотіла , щоб мої учні почувалися в школі щасливими і робила для цього все можливе»,- відповідає , тепло посміхаючись , учителька.

Сьогодні Наталія Іванівна щаслива своєю родиною . Їй є чим пишатися . Син Юрій Красніков разом з дружиною Оксаною випікають смачний «Щербанівський хліб», який полюбляють не лише у Полтаві , а й за її межами . Не даремно Оксана Краснікова свого часу була визнана кращим підприємцем Полтавської області. Донька Лариса Шевченко пішла стопами матері , вже близько 30 років працює в освіті . Наразі є заступником директора з навчально- виховної роботи Терешківсткого ліцею,депутатом Терешківсткої сільської ради . Підростають онуки та правнуки , які обожнюють свою бабусю і є для неї найбільшою втіхою.

З Днем народження , наша перша вчителько , мудра наставнице , світла , чудова людино ! Просто живіть і даруйте свою теплу сонячну посмішку людям ще багато й багато років ! Многая літа !