Історія закладу

Перші згадки про існування ліцею в селі Раківчик відносяться до другої половини 18 століття. Приблизно 1852-1854 рр. на кошти селян була збудована хата, де розмістилася школа. До того діти вчились в орендованій сільській хаті під солом’яною стріхою з глиняною долівкою. Вони сиділи за довгими чотирьохмісними партами, писали на спеціально виготовлених табличках ризіками, що мали форму олівця. Першим учителем у селі був Лоєвський Юрій Петрович.

Починаючи з 1880 року раківчани вимагають побудувати в селі нове приміщення школи і відкрити чотирикласне навчання. Австрійський уряд уклав угоду на будівництво з умовою, що в новій школі навчання буде тільки польською мовою. Селяни не погоджувались. Тільки в 1910 році уряд погодився на будівництво школи на умовах селян, тобто, що навчання буде проводитися українською мовою. Новозбудована школа була трикласна, початкова.

1940 року відкрито семирічну школу, 1957-58рр. її було реорганізовано в середню.

152 роки – такий вік Раківчицького ліцею: від учителя-одинака Лоєвського Ю.П., фундатора школи, до чисельного педагогічного колективу сьогодні; від убогої однокімнатної хатини, де розміщалась перша школа, до сучасних шкільних будівель з кабінетною системою навчання та комп’ютерним обладнанням.