Ми за чисте довкілля

1. Метою проекту є:

· привернення уваги громади до проблем охорони довкілля, спрямування зусиль до практичних дій по його оздоровленню, пропаганда здорового способу життя, виховання екологічного мислення та культури;

· очистити берег річки від побутового сміття;

· здійснити заходи по упорядкуванню сміттєзвалищ;

· висвітлити у засобах масової інформації позитивні приклади дій та перетворень, що направлені на охорону навколишнього природного середовища.

· привчитися сортувати сміття.

2. Завдання проекту має подвійну мету: поліпшити стан нашого довкілля, а також на прикладі цієї акції привернути увагу громадськості до проблем екології, підвищити рівень екологічної свідомості суспільства.

3. Учасники акції, у проекті прийматимуть участь учні Раківчицького ліцею та волонтери села Раківчик.

4. Підведення підсумків.

З метою виховання екологічного мислення та культури будуть виготовлені таблички з наступними написами:

Сьогодні дбаєш про природу - завтра вона дбає про тебе!

Збереження природи - наший обов’язок!

Спочатку екологія - потім ідеологія!

За дерева, за воду, за нашу природу!

Один за всіх - і всі за чистоту!

Будь особливим - не сміти!

За живу природу!

Які будуть розміщені вздовж річки, на нашу думку це позитивно вплине на свідомість людей і примусить замислитися над своїми діями чи бездіяльністю по відношенню до природи.

Наступним кроком діяльності буде ціла низка просвітницьких акцій – круглі столи, тематичні лекції, фотовиставки, екоконкурси, вулична агітація тощо.

Підвищення рівня екологічної свідомості суспільства. Подолання екологічної кризи, на межі якої опинилася Україна і зокрема наше село, неможливе без суттєвої зміни відносин між установами, що контролюють стан навколишнього середовища, та населенням, що споживає ресурси, без орієнтації на багаторічну перспективу в галузі екологічного виховання молоді.

Найбільш ефективний захід цього напряму програми - екологічна освіта осіб, відповідальних за прийняття важливих рішень, а саме - держслужбовців, керівників та екологів промислових підприємств, керівників та агрономів сільськогосподарських підприємств, фермерів. Значну увагу необхідно приділити підвищенню рівня екологічної свідомості викладачів і керівників навчальних закладів.

Важливий аспект природоохоронної діяльності - формування масової екологічної свідомості за допомогою засобів масової інформації, журналістів. Залучення до підготовки матеріалів у пресі провідних фахівців відповідної галузі сприятиме підвищенню ефективності екологічної освіти населення.

Пріоритетним напрямком є реалізація концепції безперервної екологічної освіти. Робота з дітьми повинна орієнтуватись не тільки на пасивне засвоєння певних масивів інформації у школі, а й на реалізацію практичних заходів у позашкільних закладах екологічної освіти. Проведення разових акцій щодо очищення міських парків, лісових масивів, прибережних зон, висадження алей і клумб сприятиме формуванню патріотичних, екологічно орієнтованих молодих особистостей. Користь від таких акцій полягатиме не тільки в поліпшенні умов існування людини, а й у вихованні молоді. Нині актуальним є проведення масових природоохоронних заходів, спрямованих на формування екологічного мислення молодого покоління.

Як відомо, здоров’я - найцінніше, чим ми володіємо. Здоров’я людини залежить від середовища: від повітря, від води, від ґрунтів... Тому, думаючи про своє здоров’я, ми перш за все повинні думати про чистоту довкілля. Кожна людина, в якої болить душа за чисте повітря, прозору річку та зелені вулиці, може зробити свій вклад для збереження довкілля, наведення порядку на своєму подвір’ї і поза ним, і рідному місті, селі чи селищі, на берегах річок, які справедливо називають артеріями життя.

СОРТУВАТИ СМІТТЯ. ЧОМУ ЦЕ ПОТРІБНО РОБИТИ І З ЧОГО ПОЧАТИ…. ЧИ ЯК МИ ЗЕКОНОМИМО ТА ЗБЕРЕЖЕМО У ТАКИЙ СПОСІБ ДОВКІЛЛЯ?

Сортування сміття це:

1. Зниження негативного впливу на навколишнє середовище. Будь-яка річ з часом стає відходом. Проте у виробництві нових речей можна частково або повністю використовувати матеріали зі старих виробів, таким чином зменшуючи загальну кількість відходів. При цьому знизиться вплив на довкілля, оскільки менше нової сировини необхідно буде виробляти.

2. Усунення небезпеки для людини та навколишнього середовища. Токсичні відходи можуть забруднювати повітря, грунти, поверхневі та підземні води. Тому при поводженні з небезпечними відходами необхідно приймати більш жорсткі природоохоронні заходи.

3. Можливість багаторазового використання відходів. Більшу частину побутових відходів складає тара, яку можна переробити і використовувати наново.

4. Економія коштів. Якщо відходи своєчасно відсортовано, то споживачеві не треба платити за вивіз та складування сміття.

5. Зменшення накопичених відходів, які псують наше здоров’я. Стан здоров’я населення залежить від багатьох факторів, найважливішими з яких є економічні та генетичні. Погіршення економічного стану в країні та зростаюче забруднення довкілля призводить до підвищення рівня захворювань населення, таких як алергія, захворювання верхніх дихальних шляхів, патології вагітності й пологів, зростає кількість дітей з уродженими хворобами, а також високою часткою загострення хронічних захворювань і виникнення злоякісних новоутворень, пов’язаних з впливом хімічних канцерогенів.

Загальні правила сортування вторсировини: – зберігайте органічні відходи й вторсировину в різних пакетах; – промивайте тару від залишків їжі, видаляйте етикетку, кришку; – сплющуйте тетрапак, металеві банки, скручуйте пляшки з пластика – так вони займуть менше місця; – збирайте окремо пластикові кришки.

УВАГА: Небезпечне сміття: батарейки; акумулятори; ртутовмісні лампи; градусники. Ці види відходів здавайте тільки до спеціальних пунктів прийому. У період їх зберігання в будинку використовуйте коробки або контейнери. Будьте обережні, щоб не пошкодити ртутовмісні лампи та термометри.

ІСТОРІЯ ПЕТ-ПЛЯШОК …

Пляшки виготовляють на спеціальних автоматизованих агрегатах, які навіть не потребують втручання людини. Спочатку з гранульованої сировини роблять так звану преформу – невелику за розмірами, товстостінну заготовку з повністю сформованим горлечком. На наступному етапі преформу нагрівають, вставляють у спеціальну форму та видувають за допомогою повітря, випущеного під високим тиском. Потім у готові пляшки розливають напої або інші продукти.

На виготовлення однієї літрової пляшки йде 250 мл нафти і 3 л води. Ці дані отримали, враховуючи весь цикл виробництва, – від видобутку нафти до отримання готового продукту. Подальша ж доля пляшки залежить від споживача. Якщо він викине її у загальний сміттєвий контейнер, то пляшка зрештою опиниться на полігоні, і може бути захоронена разом із іншими невідсортованими відходами, або ж здана на вторинне перероблення і використана для виготовлення інших матеріалів і речей з них.

Досі ніхто не може сказати достеменно, скільки років розкладається така пляшка – сотню чи кілька сотень. На сьогодні ще не пройшло стільки часу, аби бодай перша пляшка могла розкластися.

Втім, у розвинених країнах Європи вже давно усвідомили, що відходи пластику так само, як інші відходи (папір, скло, метал тощо) потрібно максимально використовувати у виробництві як сировину. Окрім власне повторного виробництва тієї ж таки тари, вторинні ПЕТ-відходи використовуються для виробництва одягу (синтетичне волокно поліестер), взуття, сумок, аксесуарів, парканів, лавочок тощо.

Якщо говорити конкретно про повторне використання відходів пластику, то усвідомлення необхідності розвивати відповідні технології і будувати потужності з перероблення прийшло тоді, коли полімери стали вироблятися у значних обсягах.

Зрештою, європейські країни почали регулювати власне законодавство, а Європарламент – виписувати загальні для всіх країн ЄС норми. У 90-ті роки Німеччина стала першою країною, в якій були розроблені і реалізовані норми утилізації та вторинної переробки саме полімерних відходів. Згодом концепції збирання і їхнього вторинного використання розробили й інші країни.

ІСТОРІЯ ВИНАЙДЕННЯ ПАПЕРУ…

Винахід паперу — це справжній витвір мистецтва, створений великим Цай Лунь. Так саме 105 рік до нашої ери ознаменувався таким простим і одночасно унікальним матеріалом як паперовий лист. В даний час папір втратив свою цінність і все частіше сприймається як даність. Так середньостатистичний українець, витрачає в рік понад двадцять п’ять кілограмів паперу, це середній показник по всьому світу. Лідером з використання паперу є Сполучені Штати Америки, а найнижчими показниками володіють країни Африки....

Праісторія виникнення паперу вбирає в себе віковічні надбання людства в сфері писемності, які беруть свої початки із перших процесів й засобів передачі людської мови за допомогою знаків. Потреба в більшій кількості й ефективності засобів передачі усної мови спонукала людство до вдосконалення носіїв, на яких залишалися писемні знаки. І одним з таких варіантів стало формування паперу, як засобу передачі людьми своїх надбань.

Законодавцями в цьому процесі вважаються стародавні єгиптяни (введення в культуру папірусу) і китайські ремісники (які й вважаються родоначальниками сучасного паперу). Різниця в цих двох технологіях полягає в формі й процедурі: при створенні папірусу його частини злипаються, себто папірусні волокна не ламаються і вони ж зберігають природний порядок; тоді як в китайському папері конопляні чи солом'яні, а потім бамбукові основи доводили до такого стану, що їх волокна знаходилися у довільному порядку, себто властивості яких були змінені шляхом мацерації або розпаду

Папір – такий розповсюджений предмет, на який ми мало звертаємо увагу.

Ми сприймаємо папір, як щось звичайне, адже ми використовуємо його кожного дня: пишемо на ньому, користуємося паперовими пакетами, читаємо пресу(надруковану все на тому ж папері), отримуємо паперові листівки тощо. Всюди й в усьому присутній папір, але ми навіть не знаємо деяких цікавих фактів про нього.

Ось ви знали про те, що:

1. Цікаво, що країни-лідери з виробництва паперу більше за всіх його і використовують. На першому місці стоять США, на другому – Китай, на третьому – Японія.

2. У світі існує більше 400 видів паперу.

3. За останні 20 років світове споживання паперу збільшилося з 92 до 208 мільйонів тон за рік, зростання склало 126%. Поява комп’ютерів різноманітних систем електронного документообороту й інших сучасних технологій цю тенденцію не змінило.

4. Виробництво паперу – важкий процес, що складається з восьми різноманітних технологічних операцій.

5. Виявляється, енергетична цінність паперу така сама, як у картоплі. Адже він вміщує 85% целюлози – складного вуглевода, а також в ньому вміщується глюкоза. Це позначає, що папір можна використовувати в їжі.

6. Паперовий лист не товщий за бритвене лезо – всього 100 мікроміліметрів, тому порізатися папером дуже просто.

7. Для виготовлення 1 тонни паперу потрібно 5,6м3 деревини. Якщо врахувати, що середній об’єм одного дерева – 0,33 м3, то для виробництва 1 тонни паперу необхідно 17 дерев.

8. Середній американець витрачає майже 300 кг паперу на рік, європеєць – близько 75 кг паперу, а середній африканець використовує менше 1 кг на рік. Росіянин має вигляд скромніший за європейця, але марнотратніший за африканця – 25 кг паперу за рік використовує в середньому мешканець Росії.

9. Звичайний папір середнього розміру і щільності, який використовується у більшості офісів, можна скласти 7 разів, не більше. І лише одній американській школярці вдалося зробити це 12 разів! Донині ніхто не зміг повторити цей рекорд.

10. В усьому світі щороку виготовляється близько 350 мільйонів тон паперу.

ІСТОРІЯ ВИНАЙДЕННЯ СКЛА…

Скло являє собою рідину, що перебуває в застиглому стані. Скло - аморфна речовина, що не має у твердому вигляді властивостей кристалічної речовини. Не має власної точки плавлення, а переходи з рідкого стану у тверде й навпаки відбуваються в широкій температурній області, яка для скла зазвичай становить 500 °С.

Традиційними головними/основними сировинними компонентами шибки є: кварцовий пісок (69-74%) сода (12-16%), вапняк і доломіт (5-12%). Історія застосування скла в будівництві порівняно молода й бере свій відлік з кінця минулого сторіччя, незважаючи на те, що скло як конструкційний матеріал відоме людству з найдавніших часів.

Найбільш давні зразки скляних виробів виявлені в Єгипті. Мова йде про зелену глазур, вік якої оцінюється приблизно в 12 тис. років; з неї був виготовлений (приблизно в 7000 р. до н.е.) блакитний амулет - найдавніше зі знайдених дотепер стекол.

В Ашмолеїському музеї в Оксфорді знаходяться чорна скляна бусина й шматочок фаянсу бірюзового кольору часів першої династії єгипетських фараонів, що правила в 4000 р. до н.е. Припускають також, що скло почали виготовляти не єгиптяни, а ассирійці, які експортували свої вироби в Єгипет. Однак знахідки скла в Ассирії, біля Тель Асмера, розташованого західніше Багдаду, відносяться до 2700-2600 рр. до н.е.; отже, вони значно молодші за єгипетські.

Посудини із глини й порцеляни з кольоровою скломозаїкою періоду з 1766 по 1122р. до н.е. виявлені в Китаї. Однак, Китаєм не обмежується розвиток виробництва скла на Далекому Сході - вироби зі скла, вік яких відноситься до 2000 р. до н.е., знайдені в Індії, Кореї і Японії.

Приблизно близько 250 років до н.е. відбулося відкриття першого скляного заводу в Олександрії. А приблизно на межі нової ери була винайдена склодувна трубка. У літописних джерелах у зв'язку із цим згадується місто Сидон* в 50 році до нашої ери. Через деякий час, з готового скла, використовуючи метод видування, навчилися робити довгі скляні циліндри, які "розкривали" і випрямляли, одержуючи плоский аркуш. Цей спосіб використовували аж до 1900-х років для виготовлення художнього скла.

* Сидон - древнє місто-держава у Фінікії на східному узбережжі Середземного моря. Сучасна назва - м.Сайда (Ліван). Заснований у четвертому тисячоріччі до н.е. У другому тисячоріччі до н.е. - великий центр міжнародної торгівлі

Римляни познайомилися з виробництвом скла завдяки завоюванню Єгипту. До часів Римської імперії відносяться й найдавніші письмові згадування про скло. Вони належать Плінію Молодшому (77 р. н.е.), який в одній зі своїх книг описує скло і його виробництво.

З Риму склоробство стало поширюватися в Галлію, Британію й Німеччину. Наприкінці I сторіччя н.е. скло уже виготовлялося в Кельні й Трирі. З розпадом Римської імперії занепадає й мистецтво виготовлення скла.

В XIII в. на острові Мурано, біля Венеції, знову розцвітає скляна промисловість. Наприкінці середньовіччя виробництво скла широко розвивається в Німеччині. В 1688 р. француз Лука де Негу винайшов спосіб виготовлення й шліфування великих дзеркальних стекол. До цього часу варто відносити й появу перших шибок, що були в той час великий рідкістю.

Масове виробництво скла стало можливим тільки наприкінці минулого сторіччя завдяки винаходу печі Сименса-Мартіна й заводському виробництву соди. В XIX в. з'явилися перші машини-автомати для виготовлення виробів з порожнього скла. І тільки в XX в. були розроблені різні способи витягування нескінченної стрічки скла: методи машинної витяжки скла Ліббі-Оуенса, Фурко.

За способом Еміля Фурко, розробленим в 1902 році, скло витягалося по вертикалі зі скловареної печі через прокатні вальці у вигляді безперервної стрічки назовні, надходячи в шахту охолодження, у верхній частині якої воно різалося на окремі аркуші. Товщина скла при цьому регулювалася шляхом зміни швидкості витягування.

б) Цей метод знаходить застосування аж до теперішнього часу. Скло, одержуване цим методом, називається тягненим склом. Для виготовлення вітринних і дзеркальних стекол тягнене і прокатне листове скло піддають шліфуванню й поліруванню.

Найостаннішим етапом у виробництві листового скла був так званий флоат-метод, розроблений і запатентований в 1959 році англійським винахідником Аластером Пілкінгтоном. При цьому процесі скло надходить із печі плавлення в горизонтальній площині у вигляді плоскої стрічки через ванну з розплавленим оловом на подальші охолодження й віджиг.

Величезною перевагою флоат-методу, у порівнянні з усіма попередніми, є, крім усього іншого, більш висока продуктивність, стабільна товщина і якість поверхні. За якістю поверхні таке скло не уступає полірованому, - флоат-процес витісняє техніку шліфування й полірування скла. Флоат-скло характеризується винятковою рівністю й відсутністю оптичних дефектів. Найбільший розмір одержуваного скла, як правило, становить 5100-6000 мм х 3210 мм, при цьому товщина аркуша може бути навіть менше двох міліметрів і досягати 25 міліметрів. Одержуване скло може бути прозорим, пофарбованим або мати спеціально нанесене покриття. Скло, одержуване за допомогою флоат-методу, називається флоат-склом, і в наш час є найпоширенішим типом скла.

Термін розкладання скляної пляшки у природі 1000 років!!!! Хочете смітити далі ?))))))))))

Правду кажуть: ’’Чисто там, де не смітять’’! Та це не про нас))) Знайдуться напевно одиниці (дуже хотіла б помилятися), які, щоб викинути обгортку з морозива чи банку з якогось напою, таки знайдуть смітник, а, якщо і ні, то просто заберуть з собою, щоб при першій ліпшій нагоді непотріб потрапив до сміттєвого контейнера))) А чи бачили ви, скільки ’’добра’’ видніється із придорожніх смуг та узбіч доріг? А зайдіть- но до лісу))) Там око відразу виловить місцину, облюбовану відпочивальниками – купи сміття, пляшок, одноразового посуду.

В Україні створили млин для переробки скла на пісок

Сільський головa Косівської Поляни, що нa зaкaрпaтській Рaхівщині, вирішив проблему утилізaції твердих побутових відходів

Федір Митрук, сільський головa Косівської Поляни, вирішив проблему утилізaції твердих побутових відходів. Він змaйструвaв млин, який перетворює скло у чистий квaрцевий пісок. Зa словaми чоловікa, тaкий мехaнізм може зa годину переробити близько тонни скляних твердих побутових відходів.

Скло (неоргані́чне скло) — тверда аморфна речовина, прозора, в тій чи іншій частині оптичного діапазону (в залежності від складу), отримана під час застигання розплаву, що має склотвірні компоненти[1].

Склотвірний компонент — речовина (оксид, сульфід, селенід, телурид чи фторид елементу), яка в процесі застигання розплавленої маси утворює скло[1].

Під склом розуміють сплави різних силікатів з надлишком діоксиду силіцію. Розплавлене скло не відразу твердне при охолодженні, а поступово збільшує свою в'язкість, аж поки не перетвориться в однорідну тверду речовину. Скло при твердінні не кристалізується, тому воно не має різко вираженої точки плавлення. На відміну від кристалічних матеріалів скло, при нагріванні у відповідному температурному інтервалі розм'якшується поступово, переходячи з твердого крихкого стану у тягучий високов'язкий і далі — у текучий стан — скломасу[2].

За минулі тисячоліття методи виготовлення скла майже не змінилися, найраніші зразки практично нічим не відрізняються від сучасного, усім відомого скла для виготовлення пляшок (винятком є тільки сучасне скло із заданими властивостями). У природному стані воно існує як мінерал обсидіан — вулканічне скло. Величезна кількість модифікацій скла дає змогу найрізноманітнішого утилітарного використання, обумовленого його складом і хіміко-фізичними властивостями.

Пункти прийому вторсировини у Коломиї

ПП ВТФ "ДОК"

● Відчинено

Прийом вторинної сировини: макулатури, металобрухту, поліетилену. Купівля ділового металу за спеціальними цінами.

Коломия

Вулиця Симоненка, 2/1

+38 (067) 727-48-38

Вторма

Коломия

Вулиця Перемоги, 3

+38 (097) 034-52-98

+38 (093) 506-09-73

День

Години роботи

Перерва

Пн,Вт,Ср,Чт,Пт

09:00 - 17:00

Без перерви

Сб

09:00 - 15:00

Без перерви

Нд

Вихідний

Склотара

Коломия

Бульвар Лесі Українки, 4

+38 (097) 749-00-72

День

Години роботи

Перерва

Пн,Вт,Ср,Чт,Пт

08:00 - 16:00

12:00 - 13:00

Сб

08:00 - 12:00

Без перерви

Нд

Вихідний

Інформація

Ми приймаємо:

- макулатуру

- склобій

- відходи поліетилену

- ПЕТ та тверді пластмаси,

- алюмінієві банки

- радіоплати

Пропонує найкращі ціни у регіоні.

проект розробили учні 9 класу Раківчицького ліцею під керівництвом вчителя фізики Петрунецької Г.В.