Тема. Право на працю в Україні Червоне конспектують
Мета: дати уявлення про юридичний зміст права на працю, відносини, що регулюються нормами трудового права; розвивати вміння пояснювати й застосовувати положення Конституції України; наводити приклади відносин, що регулюються нормами трудового права; складати за зразком резюме для працевлаштування; пояснювати, що таке підприємницька діяльність та наводити приклади її основних організаційно-правових форм; моделювати процедуру реєстрації підприємницької діяльності; формувати свідому позицію щодо важливості права людини на працю.
Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.
Форма проведення: урок з використанням інтерактивних технологій.
Обладнання: Конституція України, Кодекс законів про працю, Закон України «Про зайнятість населення», Закон України «Про підприємництво».
Епіграф уроку:
Тільки праця надає право на насолоджуватися життям.
(М. О. Добролюбов)
ХІД УРОКУ
І. Організаційний момент
ІІ. Мотивація навчальної діяльності
1. Обговорення епіграфа уроку.
2. Робота з Конституцією України. Визначення основних прав громадян.
Користуючись ст. 43 Конституції України, визначте:
1) Що включає в себе право на працю?
2) Яким чином держава гарантує можливість реалізації цього права?
3) Які види праці в Україні заборонені або обмежені?
ІІІ. Вивчення нового матеріалу
У ч и т е л ь. Життя людини в суспільстві тісно пов’язане з її трудовою діяльністю, спрямованою загалом на отримання й використання матеріальних благ. Праця людини, її результати завжди цінувалися суспільством, визначали в ньому становище людини. Тому такі важливі права, як право на працю та інші тісно пов’язані з ним права (на підприємницьку діяльність, відпочинок, страйк, соціальний захист), закріплені в Конституції України.
Порядок та умови використання в житті цих прав конкретизовано в Законах України «Про підприємництво», «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про охорону праці», «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» та іншими законодавчими актами. Взагалі, трудові відносини сьогодні регулюються більш ніж 250 нормативно-правовими актами, а також значною кількістю нормативних актів, прийнятих ще за часів СРСР.
Найзмістовнішим нормативно-правовим актом, що регулює трудові відносини працівників, є Кодекс законів про працю (КЗпП) України. Він становить основу такої галузі права, як трудове право.
Чинний КЗпП України прийнято 10 грудня 1971 р. Протягом цього часу він змінювався й доповнювався 39 разів. Нині Кодекс містить, окрім преамбули, 8 глав (265 статей).
Відносини, що складаються в процесі праці, називаються трудовими, і регулюються положеннями окремої галузі — трудового права. Норми трудового права містяться в Кодексі законів про працю України (КЗпП). Згідно з цим Кодексом підставою для виникнення укладання трудових відносин між робітником та роботодавцем або адміністрацією підприємства є трудовий договір.
Робота в парах
1. «Мозковий штурм».
Опрацюйте статті 3, 7, 8 КЗпП України і вкажіть, які саме трудові відносини регулює цей Кодекс.
2. Дайте відповідь на запитання. Чи належать до трудових такі відносини:
а) хлопець влітку найнявся працювати у фермерське господарство сусіда, за роботу отримує гроші;
б) у вільний від навчання час та під час літніх канікул дівчина допомагає батькам, працюючи в їхньому фермерському господарстві;
в) під час літніх канікул батько влаштував свою дочку секретаркою на роботу до себе на фірму?
У ч и т е л ь.
Кодексом законів про працю регулюються основні положення під час укладання трудового договору, питання робочого часу, трудової дисципліни, відпустки, заробітної платні, соціального захисту робітників тощо. Окремі положення КЗпП України регулюють питання праці молоді та неповнолітніх. Учасниками трудових відносин є роботодавці та наймані працівники. Робітником виступає дієздатна фізична особа, що досягла 16 років. Як робітник може виступати окремий підприємець або уповноважені ним особи, адміністрація підприємства.
Завдання
Виявіть робітника та роботодавця.
1. Громадянин А. був прийнятий на роботу до будівельної фірми.
2. Громадянка Н. працює реалізатором у магазині, що належить приватному підприємцю.
3. Громадянин К. найнявся на роботу до фермерського господарства.
4. Громадянка С. була прийнята до школи вчителем молодших класів.
У ч и т е л ь. У ринковій економіці право на труд реалізується через ринок робочої сили (ринок праці). Це особливий суспільний механізм, за допомогою якого продавці робочої сили (працівники) можуть знайти потрібну їм роботу, а покупці робочої сили (роботодавці) — найняти собі робітників.
Виступи учнів із інформацією про сучасний стан світового та національного ринку праці
Останнім часом в Україні намітилися позитивні зрушення на ринку праці щодо зростання зайнятості населення та скорочення безробіття. Статистика свідчить, що кількість зайнятого населення у віці 15–70 років у 2008 р. становила 20,7 млн осіб, що на 382,9 тис. більше, ніж попереднього року. Рівень безробіття, визначений за методологією Міжнародної організації праці, у 2007 р. був найнижчим за всю історію незалежності України і становив 7,2 % протии 8,6 % у 2004 р., а кількість безробітних у 2007 р. зменшилася на 305,9 тис. і становила ,6 млн осіб.
Як у 2007 р., так і у 2008 р. послугами державної служби зайнятості скористалися 2,9 млн громадян. На обліку в службі зайнятості станом на січня 2008 р. перебували 903,5 тис. громадян, що на 95,4 тис. менше, ніж на січня 2007 р. Навантаження на одне вільне робоче місце у 2008 р. становило 5 осіб проти 6 у 2007 р.
Проте все ще залишається проблемою працевлаштування молоді, жінок, сільського населення.
Зокрема, у 2008 р. рівень зареєстрованого безробіття до населення працездатного віку серед жінок становив 4 %, тоді як серед чоловіків — 2,4 %. До того ж, економічна криза початку 2009 року майже звела нанівець усі попередні досягнення. Адже на сьогодні скорочення робочих місць призвело до різкого збільшення безробіття як в Україні, так і в цілому у світі.
«Відкритий мікрофон»
Пригадайте та розкажіть відомі вам історії з життя ваших рідних та знайомих щодо проблем, які виникли у них під час працевлаштування.
Завдання
Користуючись інформацією, яку ви почули під час «Відкритого мікрофону», зробіть висновок:
• Які зараз проблеми найчастіше супроводжують тих, хто має намір працевлаштуватись?
• Чи вважаєте ви, що існуюча система рацеівлаштування населення є досить ефективною?
У ч и т е л ь. Одним зі способів пошуку роботи є звернення до державної служби зайнятості. Діяльність цієї служби регулюється Законом України «Про зайнятість населення».
Робота з правим документом
Закон України «Про зайнятість населення»
Ст. 18. Державна служба зайнятості.
1. Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки та перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів, створюється державна служба зайнятості, діяльність якої здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики України, місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.
2. Послуги, пов’язані із забезпеченням зайнятості населення, надаються державною службою безкоштовно.
Ст. 19. Обов’язки та права державної служби зайнятості.
Державна служба зайнятості:
…консультує громадян, …, що звертаються до служби зайнятості про можливість отримання роботи, …, вимоги, що стосуються професії та інших питань, які є корисними для сприяння зайнятості населення;
…надає допомогу громадянам у виборі необхідної праці;
…організує в разі необхідності професійну підготовку та перепідготовку громадян у системі служби зайнятості або направляє їх до інших навчальних закладів, що проводять підготовку та перепідготовку громадян…;
…надає послуги з працевлаштування та професійної орієнтації робітникам, що бажають змінити професію чи місце роботи…
Завдання
1. Визначте цілі створення служби зайнятості.
2. Яку допомогу надає громадянам служба зайнятості?
3. На яких умовах надається ця допомога?
У ч и т е л ь. Роботодавці з метою кращого підбору кадрів пропонують бажаючим влаштуватись скласти резюме, надати рекомендаційний лист та пройти співбесіду.
Резюме — це коротка інформація про ваші знання, досвід роботи й можливості, тобто своєрідний рекламний документ, що презентує важливу інформацію про шукача роботи. Воно має бути якісним та коротким (одна друкована сторінка). Резюме можна надати за факсом, звичайною або електронною поштою, подати особисто.
Робота в групах
1. Запропонуйте ситуацію з приводу працевлаштування, вказавши, хто ви, яку освіту маєте, на яку роботу претендуєте.
2. Складіть резюме, яке б могла надати ця людина під час працевлаштування (текст резюме складається на окремому аркуші і передається вчителю, оскільки буде використаний на наступному уроці).
У резюме бажано зазначити:
1. Прізвище, ім’я та по батькові.
2. Трудовий досвід: посади, що обіймали до цього часу, із зазначенням місця і часу роботи.
3. Службову, домашню адресу, телефон.
4. Іформацію про освіту (навчальні заклади, що їх ви закінчили, та фах, який ви отримали).
5. Професійні досягнення (наукові публікації, премії, перемоги в конкурсах та на олімпіадах тощо).
6. Наявність професійних навичок і досвіду роботи в цій галузі.
7. Рівень володіння іноземними мовами.
8. Інші навички (володіння комп’ютером, наявність прав водія тощо).
9. На яку посаду ви претендуєте.
Якщо ваше резюме зацікавило роботодавця, вас можуть запросити на співбесіду. Співбесіда — це детальне особисте знайомство керівництва підприємства з особою, що бажає працевлаштуватись. Вона може бути попередньою (з начальником відділу кадрів, або менеджером з персоналу) і вирішальною (з керівником відділу, в якому ви будете працювати, чи з керівником підприємства).
У співбесіді можуть брати участь кілька працівників (менеджер, психолог тощо) та водночас декілька претендентів.
Завдання
• Які запитання можуть бути поставлені претенденту під час співбесіди? (Узагальнений варіант запропонованих учнями запитань бажано зберегти до наступного уроку.)
Учитель. Ще одним способом реалізації права на працю є започаткування власної справи або підприємницька діяльність. Ці види діяльності регулюються Законами України «Про підприємництво» і «Про господарські товариства».
Робота з правовим документом
Закон України «Про підприємництво»
Ст. 1. Підприємництво в Україні.
Підприємництво — це безпосередня самостійна, систематична,на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Ст. 2. Суб’єкти підприємницької діяльності.
Суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
…громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності.
Ст. 9. Право найму працівників і соціальні гарантії під час використання їх праці.
Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їх праці.
Закон України «Про охорону дитинства»
Ст. 22. Діти, які досягли 16-річного віку, мають право займатися підприємницькою діяльністю, можуть бути членами колективного сільськогосподарського підприємства та членами селянського (фермерського) господарства в порядку, встановленому законом.
Запитання
1. Що таке підприємницька діяльність?
2. Хто може займатися підприємницькою діяльністю, тобто бути її суб’єктами?
3. З якого віку дітям надається право займатися підприємницькою діяльністю?
ІV. Підсумки уроку
Бесіда
1. Що таке право на працю?
2. Яким чином громадянин може його реалізувати?
• Чи можуть неповнолітні реалізовувати це право? За яких умов?
• Які існують основні способи працевлаштування?
V. Домашнє завдання
1. Опрацювати параграф підручника 20 ст. 121 - 123.
2. Написати твір-роздум «Що дає людині реалізація права на працю?»
3. Підготувати матеріали ЗМІ про випадки порушень трудового законодавства.
4. Якщо наступний урок планується провести у формі рольової гри, то бажано розподілити ролі й запропонувати учням продумати свої дії згідно з цими ролями.
·
Завдання
1. Ознайомтесь із наданими документами та прослухайте навчальне відео.
2. Проаналізуйте джерела.
1) Визначте основний зміст ідей автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини.
2) Які ідеї домінували в більшості партійних документів? Чому?
3. Складіть таблицю за темою «Ідеї автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини», використавши текст підручника ст. 210-215, 228-233, 241-244 та запропонований матеріал:
Джерела
1. М. Міхновський. Самостійна Україна. Пропонована як програма Революційної української партії. Львів, 1900 р.
«Наша нація у своєму історичному (минулому — автори) часто була не солідарною поміж окремими своїм частинами, але нині увесь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпат аж по Кавказ». Нині ми всі солідарні, бо зрозуміли, через що були в нас і Берестечки, і Полтава.
Ми зобов’язані вказати ту найближчу мету, яку ми маємо на оці. Ся мета — повернення нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 року з розширенням її впливу на цілу територію українського народу в Росії. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить по праву, але віднято в нас теж силою».
2. Програма Української народної партії. 1902 р.
«Вільна непідлегла самостійна республіка — Україна робочих людей!
[...] Самовизначення українського народу є ніщо інше, як право рівної свободи з іншими вільними культурними народами світу. Деякі українські партії вважають своїм ідеалом перетворення Росії на федеративному ґрунті.
Приклад федеративної держави ми бачимо зараз у Сполучених Штатах Північної Америки і Швейцарії, але ці федерації примусові. У цих федераціях нема ані національної рівності, ані рівності штатів.
Ми визнаємо тільки добровільні федерації народів; це значить добровільні федерації уже свободних народів. Росія, Австрія, Германія і інші, де рядом з пануючими живуть десятки поневолених націй, мусять поперед розпастись; федерації потім коли і зложаться, то зовсім не в межах сучасних держав, а в залежності від інтересів кожної нації. Можуть бути федерації українців і чехів, поляків і руських і т. д.
[...] Будуємо і боремося за Самостійну Україну, зовсім не для того, аби в їй панували капіталісти, хоч і українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдино соціалістичний ідеал може остаточно задовольнити український пролетаріат і взагалі працюючий український люд.
Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці».
3. Становище російських українців робітників (програмова стаття УНП)
«Поки ще не пізно, поки ще московські орґанізациї слабі і нечислені, поки ще вони всю увагу покладають на здобуттє собі політичної волі з під пяти самодержавія, а польські орґанізациї вибивають ся з під национального утиску, ми мусимо утворити свої орґанізациї для боротьби за свої права. Тільки національно-українська робітнича орґанізация може виратовати Україну від недолі, що вже насунулася і страшить смертю.
Українським робітникам, що в купі з селянами становлять усю українську націю, нема жадної рациї добиватися для Росії конституциї. Звичайно, коли б Москалі добилися нарешті конституциї для Росиї, ми, Українці, скористувалися би нею як найповнійше, але принести хоч їдну жертву для осягнення росийської конституциї уважаємо шкідливим цвіндреннєм національних сил.
Усї сили, усю працю, усі жертви віддамо виключно на самостійну Україну. Українські робітники повинні мати на оцї раз у раз повне вигнаннє з України чужинців і утвореннє своєї самостійної держави, бо на Україні, як нігде в світі, питаннє социяльно-економічне є заразом питанием национальним. Через те, що вищі верстви українського суспільства чужі: московські або польські чи угорські, а націю складають тільки селяни та робітники.
Отже, орґанізуваннє усіх українських робітників в одну национальну армію з метою вигнання з України усіх зайд, хто б вони не були, і захопленнє в свої руки усієї української промисловости, националізация її, чи шляхом права, чи шляхом примусу — се становить ціль української народньої партії в сфері робітницького питання, яка всюди і завсігди тримається сього правила: Україна з її добрами тільки для Українців, а не для чужинців.
Таким чином українська народня партия хоче зорганізувати, приготувати частину українського народу, що стогне під неволею московською у Росиї до здійснення великого национального ідеалу: Єдиної нероздільної вільної самостійної демократичної України освічених робочих мас, до засновання тієї великої держави национальної, у яку увійдуть усі частини українського народу».
4. З програми Української народної партії
«Ясно, що для України Російської вигодніше сама вузька автономія, як теперешнє безправ’є, як централізоване управленіє з Петербурга, коли податки з України повертаються на усе, тілько не на українців. Ідучи до повної незалежності українського народа, до здобуття останнім права повного самопризначення, ми підпіраємо і автономні вимоги українських партій. Але аби автономія була не фіктівною, а дійсною треба: аби автономний український парламент, вибраний вселюдним рівним, прямим і тайним голосованием, відав податкову справу, адміністрацію, суд і школу України, господство края; аби українець відбував службу на Україні.
Самостійна Республіка Україна будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, що ріжняться умовами життя: такі — Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріже, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.
Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці».
5. Нарис програми Революційної української партії (1903 р.)
«Революційна українська партія є частиною великої всесвітньої армії пролетаріату, і діяльність її полягає на засадах міжнародного соціалізму.
[...] Позаяк самодержавний уряд, що панує в Росії, є в самій істоті своїй ворогом пролетаріату і стоїть на перешкоді вільному розвою суспільних сил всіх народів Росії, Революційна українська партія ставить своєю найближчою задачею цілковите знищення царату в спілці з революційними партіями всіх народів російської держави; заміну його федеративною республікою з поділом держави відповідно історичній і національній різниці земель з повною автономією кожної області у внутрішніх справах на підставі демократичної конституції із забезпеченням прав кожної національності і залишенням права кожній складовій федеративній частині на повне державне відокремлення після бажання більшості її людності, висловленого голосуванням.
...Ставлячи пункт автономії України, К.В.Г.Р.У.П. керувалася слідуючим практично пункт автономії України зараз для українського пролетаріату геть важніше і істотніше, аніж пункт самостійної України; крім того автономія безперечно являється етапним пунктом шляху до С.у. (самостійної України). Через се Київська В.Г. (Вільна Громада) знайшла, що самостійна соціалістична Україна мусить лишатися лише ідеалом (який визнається), в програмі ж ся вимога цілком позбавлена рації і значення».
6. Матеріали II з'їзду Революційної української партії
«Резолюція про автономію України
Маючи на увазі, що процес економічної централізації являється лише однією стороною економічної еволюції, другою ж стороною її є економічна децентралізація, котра тягне за собою децентралізацію політичну, що форми політичні пристосовуються до індивідуальних, економічних, побутових, психологічних і культурних обставин її, що в інтересах демократії державного ладу потрібна децентралізація законодавства, адміністрації й судівництва, що в інтересах усунення, оскільки це можливо в капіталістичному суспільстві, національного гніту потрібно передання усіх тих справ, в котрих виявляється національний гніт, в руки представницького зібрання національно-територіяльної одиниці. В інтересах розвитку класової боротьби і продукційних сил на Україні II черговий з’їзд УСДРП приймає у свою програму постулат Автономної України (Україну з’їзд визнає лише в межах етнографічних) з правом законодавчим в тих справах, котрі торкаються лише народу, мешкаючого на території України».
7. Програма Української демократичної партії
«Лихий стан Російської держави взагалі і України зокрема примушують нас з’єднатися до боротьби за знищені права українського народу і скласти Українську Демократичну Партію. Під її прапор ми закликаємо усїх, хто відчуває і той загальний гнїт політичної неволї, і той спеціяльний, що тяжить над самим українським народом: усїх тих, кому милі й дорогі загально людські ідеали, і спеціяльні інтереси і потреби українського народу. Головні прінціпи нашої партії такі:
1) Знесене політичного абсолютизму, заведение парляментарного ладу, участь народу в державних справах на підставі загального, безпосереднього, рівного, пропорціонального і тайного голосування (без ріжниді полу, віри і національности).
2) Свобода особи, слова, віри (церква повинна бути відділена від держави). Свобода зборів, спілок, організацій, страйків. Знищеннє станів (сословій).
3) Заведение народної мови в школах, судах, адміністрації і у всіх громадських інстітуціях. Маючи на увазі шкоду від централізаційної сістеми, ми визнаємо, що державний лад у Росії повинен бути збудований на прінціпах найширшої національної і місцевої автономії.
4) А через те опріч загальнодержавного парламенту ми вимагаємо для території, заселеної українським народом, автономії, заснованої на особливім органічнім статуті, виробленнім будущим українським соймом (вибраним на підставі вище сказаного виборчого права) і запорученим основними загальнодержавними законами...»
8. Платформа Української радикальної партії
«Українська Радикальна Партія організується зараз на території України россійської, тут у першій линії і маємо почати боротьбу. Партія певна, що здійснити всі її соціяльні ідеали можна буде тільки при повній политичній самостійності українського народу і необмеженому праві його рішати самому у всіх справах, які його торкаються. Вибороти таке становище для нашого народу буде нашою метою. Але зважаючи на обставини, в яких стоїмо, на сили, які зараз маємо, мусимо згодитися, що постановлена вже на чергу мета — перетворити Россію на державу конституційну — мусить бути на сей час і нашою метою; тільки що ми маємо свій погляд на те, якою мусить бути ця нова зреформована Россія, погляд, який випливає з нашого становища яко нації недержавної й пригніченої.
Реформована держава мусить бути федерацією національних одиниць.
...Що до ладу на території України, то всіми справами має тут порядкувати Українська Виборча Народня Рада.
...Мова в урядових, освітних та инших інституціях уживається вкраїнська. Людності иншої національности на вкраїнській землі забезпечується право вживати рідну мову в інституціях, до тієї людности належних».
9. Програма Української демократично-радикальної партії.
Грудень 1905 р.
«Російська держава перетворюється на державу народоправну. Одначе яка б не була конституція демократична, вона тільки тоді дасть людності спромогу мирно розвиватися, коли не буде централістичною. Як забезпечуються права одиниці — громадянина, так саме мусять бути забезпечені ще й права одиниці колективної — нації, народності. ...Децентралізація мусить бути доведена до того, щоб кожна народність на своїй території мала автономію з правом місцевого краевого законодавства... основні закони держави повинні забезпечити кожній народності, кожній країні змогу завести собі автономію тоді, коли вона сього забажає.
Таким чином, Українська Демократично-Радикальна партія, обстоюючи в справах політичних глибоко-демократичну державну конституцію, в той же час розуміє се так, що реформована держава мусить бути федерацією автономних національно-територіальних одиниць. Такої автономії вимагає партія і для свого українського народу на всій тій території, яку він фактично тепер заселяє суцільною масою.
...Українська Народна Рада сама виробляє краєву конституцію, яку не може ні відмінити, ні скасувати загальнодержавний парламент, але ся конституція не може суперечити вище згаданим основним вседержавним законам.
...Мова в урядових, освітніх та інших інституціях уживається вкраїнська. Інші народності, що живуть на території України, мають рівне з українцями право задовольняти свої національні, культурні й економічні потреби і в урядових установах вживати своєї рідної мови».
10. Наші завдання (декларація Української селянської партії)
«Автономія України в межах етнографічних. Щоб по всій Україні «від Кавказу до Сян» усюди, де лунає українська мова, усіма нашими справами порядкували наші виборні люде і сами вони для нас закони писали, збіраючись на Українську Раду — Сейм».
11. Хто такі соціалісти-революціонери і чого вони домагаються
«На величезному просторі Росії живе не один народ, а живе багато народів з різними звичаями, вдачею, характером і мовою. От як поляки, фіни, грузини, литва і багато інших, так і ми, українці. Тому не можна примусити всіх, щоб вони жили і порядкували по одному для всіх законові, бо такий закон був би тим кожухом, що гарно шитий, та не всім однаково придатний. Через це треба, щоб кожен народ, кожна країна сама для себе виробляла закони, які б для неї були найкращі, щоб народ цієї країни був сам хазяїном у своїй хаті.
Країна, що сама для себе вільно видає закони, зветься країною автономною.
Але кожна автономна країна окремо не може бути такою дужою, як вся Росія, і тому конче треба, щоб всі народи Росії або всі автономні країни злучились в одну величезну спілку. Це зветься федерація (союз). А коли Російська демократична республіка буде так утворена, то вона буде зватись Федеративною демократичною республікою.
Кожна країна, як частка федеративної республіки, буде для себе сама видавати закон через своїх депутатів в своїй краєвій народній думі, або соймі, а особливо важні справи — загальні, всеросійські, однаково важні для всіх країн, — от як війна, мир, пошта та телеграф і т. інш., будуть вирішуватись в загальнодержавному всеросійському соймові, який складатиметься з послів (депутатів) від усіх країн. За таку Російську федеративну демократичну республіку стоїть Українська партія соціалістів-революціонерів».