Закони України:
«Про освіту»,
«Про повну загальну середню освіту»,
«Про охорону дитинства»,
«Про соціальну роботу із сімʼями, дітьми та молоддю»,
«Про протидію поширенню хвороб, зумовлених вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ) та правовий і соціальний захист людей, які живуть з ВІЛ»,
«Про запобігання та протидію домашньому насильству»,
«Про захист суспільної моралі»,
«Про протидію торгівлі людьми»,
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства (Лансаротська конвенція)»,
«Про соціальні послуги»,
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії розповсюдженню дитячої порнографії»,
«Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків»,
«Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні»,
«Про медіа»,
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)»,
«Про внесення змін до деяких законів України щодо запобігання насильству та унеможливлення жорстокого поводження з дітьми»,
«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобігання та протидії мобінгу (цькуванню)» тощо.
Кримінальний кодекс України,
Сімейний кодекс України,
Декларація про запобігання та зупинення сексуальної експлуатації дітей та підлітків, Конвенція Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція).
Укази Президента України:
«Про Національну стратегію розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі»,
«Про невідкладні заходи із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства»,
«Про Національну стратегію у сфері прав людини».
Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України:
«Про забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах»,
«Про організацію надання соціальних послуг»,
«Про затвердження Порядку взаємодії суб’єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі»,
«Про затвердження плану невідкладних заходів із запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі, захисту прав осіб, які постраждали від такого насильства»,
Накази Міністерства освіти і науки України:
«Про затвердження Положення про психологічну службу у системі освіти України»,
«Про затвердження Методичних рекомендації щодо виявлення, реагування на випадки домашнього насильства і взаємодії педагогічних працівників із іншими органами та службами».
Листи Міністерства освіти і науки України:
«Методичні рекомендації щодо запобігання та протидії насильству»,
«Деякі питання реагування на випадки булінгу (цькування) та застосування заходів виховного впливу в закладах освіти» тощо.
Найбільший скарб кожної людини - її життя та здоров’я.
На жаль, розуміння цього до багатьох приходить лише тоді, коли трапляється лихо. Особливо вразливими у непередбачуваних ситуаціях є діти. Щоб уникнути лиха, їм бракує обережності, спритності та елементарного життєвого досвіду.
Поради та інформація на цій сторінці допоможуть Вам навчити малюка правилам безпечної поведінки
Насильство – це не лише фізичні дії:
Фізичне насильство: удари, поштовхи.
Психологічне насильство: приниження, образи, ігнорування, погрози.
Економічне насильство: незабезпечення базових потреб.
Нехтування: ігнорування потреб у догляді, увазі, лікуванні.
Сексуальне насильство: пояснити, що це будь-яка форма сексуальних дій щодо дитини.
Онлайн-ризики:
Кібербулінг: цькування в мережі.
Онлайн-грумінг: встановлення довіри з метою сексуальної експлуатації.
Небезпечний контент: зображення насильства, порнографія.
Ознаки, на які варто звернути увагу, та алгоритм дій
"Як зрозуміти, що з дитиною щось не так? (ОЗНАКИ)":
Зміни в поведінці (агресія, замкнутість),
Порушення сну,
втрата апетиту,
часті болі невідомого походження,
страх певних людей чи місць.
Алгоритм дій батьків та педагогів, якщо є ознаки, вказані вище:
Вірити дитині: це найперший і найважливіший крок.
Зберігати спокій, не звинувачувати.
Надати підтримку та запевнити, що ви допоможете.
Негайно звернутися за допомогою до фахівців.
Список телефонів гарячих ліній:
102 (Національна поліція України)
116 111 (Національна дитяча «гаряча лінія» з питань насильства)
Правила для батьків щодо протидії кібер-булінгу:
Будьте «цифровим другом»: цікавтеся, що дитина робить в Інтернеті, разом грайте в ігри.
Налаштуйте «батьківський контроль».
Встановіть часові рамки використання гаджетів.
Поясніть, що не можна ділитися особистою інформацією (адреса, номер телефону, фото).
Друзі! Пам'ятайте, що головна зброя проти насильства – це любов, довіра та обізнаність. Ваш діалог з дитиною є найкращим захистом.
Шановні батьки! З лютого 2019 року в Україні запрацювала гаряча лінія з питань протидії булінгу
Гаряча лінія з протидії торгівлі людьми – 527
Гаряча лінія з протидії насильству – 116-123, 0-800-500-335
Дитяча гаряча лінія – 116-111 (цілодобово), 0-800-500-225 (з 12.00 до 16.00)
Гаряча лінія з протидії булінгу – 116-000
Уповноважений Верховної Ради з прав людини 0 800 50 17 20;
Уповноважений Президента України з прав дитини 044 255 76 75;
Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
Національна поліція України 102.
ТЕЛЕФОНИ "ГАРЯЧИХ ЛІНІЙ" З ПИТАНЬ СУІЦИДАЛЬНИХ ТЕНДЕНЦІЙ
Національної дитячої «гарячої лінії» 116 -111(цілодобово) та 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00),
телефон довіри організації «People in Need» 0 800 210 160 (цілодобово) з метою сприяння отримання необхідної підтримки у разі потреби, зі збереженням безпечного простору конфіденційності.
Інтернет надає нові можливості для ображання. Люди можуть розміщувати в Інтернеті плітки, фотографії або іншу особисту інформацію та відправляти зловмисні повідомлення, анонімно або під чужим ім'ям. SMS-повідомлення і телефони з камерами не лише відкривають нові можливості для розваг, а й надають можливості для зловживання. Якщо у школі дитину можуть образити зазвичай лише під час її перебування там, то через Інтернет образники можуть досягти своєї жертви в будь-який час. Коло людей, яких вони можуть ображати в онлайні, також більш широке. Якщо вашій дитині подобається спілкування в онлайні, слід заздалегідь обговорити з нею ці ризики і надати рекомендації щодо того, що має робити дитина, коли її будуть ображати.
Це важливо, оскільки:
Кібер-агресія зазвичай має місце за відсутності дорослих.
Діти часто вважають, що їхні батьки можуть лише погіршити все.
Анонімність та низький ризик бути спійманими спонукають людей робити те, що вони б не зробили за інших обставин (наприклад, казати речі, які б вони не сказали іншій людині віч-на-віч).
Кібер-агресія є технічно простою. Відправлення зловмисних повідомлень або розміщення зловмисного тексту для широкої аудиторії вимагає лише кілька клацань мишею.
Не слід розповсюджувати свою контакту інформацію або приватні матеріали, наприклад фотографії, не зваживши ретельно наслідки цих дій. Онлайнова дружба може закінчитися, і коли це станеться, персональна інформація може бути відправлена небажаним людям.
Кожен має право на поважне ставлення до себе в Інтернеті.
Ви можете закрити чат, електронну пошту або комп'ютер в будь-який час, коли забажаєте.
Діти повинні розповідати батькам про негативний досвід.
Гарні звички у дітей виробляються вже під час перших відвідуваннь Інтернету. А оскільки діти дошкільного віку намагаються дотримуватись встановлених батьками правил, то це не лише впливає на їх виховання, а й сприяє розвитку користувацьких навичок.
Діти віком до 7 років не завжди можуть розуміти розміщену в Інтернеті інформацію, зокрема відрізняти корисну інформацію від некорисної, наприклад, фактичний вміст від реклами. Батьки повинні допомагати своїм дітям знаходити підходящий матеріал. Діти часто не бачать різниці між використанням Інтернету або ігор та створенням малюнків на комп'ютері.
Батькам потрібно встановити правила використання комп'ютера дітьми віком до 7 років:
Час, проведений за комп'ютером, має бути обмеженим, щоб не шкодити здоров’ю.
Комп'ютер має стояти у кімнаті, якою користуються всі члени сім’ї, наприклад у вітальні. Бажано, щоб біля дошкільнят під час використання ними Інтернету знаходився хтось із дорослих.
Доступ дітей дошкільного віку до Інтернету повинен бути обмеженим знайомими сайтами, що заздалегідь визначені батьками. Більш досвідчені діти можуть шукати знайомі сайти за допомогою меню «Вибране» у веб-браузері.
Найбезпечнішим рішенням є створення для дитини персонального операційного середовища, де доступ до Інтернету обмежено лише визначеними сайтами.
Діти молодшого шкільного віку використовують Інтернет не лише вдома, а й у друзів та у школі. Батьки мають виробити відповідні правила щодо використання Інтернету їхніми дітьми. Діти віком від 7 до 9 років вже можуть розуміти побачене. Однак вони не вміють користуватися матеріалом, який пропонує Інтернет, зокрема матеріалом (зображеннями, текстами або звуками), який не відповідає їхнім віковим особливостям. Розповіді про це та пояснення різних речей, з якими діти можуть зіштовхнутися в Інтернеті, допоможуть їм стати відповідальними і спроможними працювати самостійно і безпечно в онлайні. Щоб допомогти своїм дітям, батьки можуть поділитися власними думками та досвідом щодо використання Інтернету.
Діти у віці від 7 до 9 років ще потребують нагляду та контролю з боку батьків під час використання Інтернету. Батькам потрібно виробити правила щодо використання Інтернету їхніми дітьми, а потім коригувати їх у міру дорослішання дітей.
Вдома використовувати Інтернет варто все ще у присутності батьків. Це гарантує, що вони будуть поруч з дітьми у будь-якій проблемній ситуації.
Якщо комп'ютер стоїть у загальній кімнаті, використання Інтернету стає частиною повсякденного життя сім’ї.
Дитина може ще не бути спроможною самостійно визначити надійність веб-сайту, тому вона повинна завжди звертатися за дозволом батьків, перш ніж розмістити особисту інформацію в Інтернеті.
Чат-кімнати та інші види публічного онлайнового спілкування можуть бути все ще непідходящими для дитини. Адреса електронної пошти, використовувана у цьому віці, має бути спільною сімейною адресою електронної пошти.
Створення облікового запису для дитини з обмеженими користувацькими правами допомагає їй навчитися використовувати комп'ютер самостійно.
Дізнатися більше: Безпечне робоче середовище.
Програми фільтрування також можуть запобігти доступу до непідходящих сайтів, але батьки все ще повинні контролювати дітей під час користування ними Інтернетом.
Пам'ятайте! Інтернет є предметом таких самих норм і законів, як і все в реальному житті. Звинувачувати та ображати інших людей в онлайні не правильно. Це може розглядатися як дискредитація і спричинити покарання та відповідальність за завдану шкоду. Може статися, що відмінити дію, для якої знадобилося лише кілька клацань мишею, буде важко, і діти зазвичай не розуміють, наскільки серйозною може стати ситуація.
Батьки – головний авторитет
Підключаючи сімейний комп'ютер до інтернету, ви повинні визначитися з основними пунктами:
Для чого особисто вам потрібен інтернет? Якщо ви проводите вільний час в інтернеті за розвагами, іграми і безцільним спілкуванням – будьте готові, що ваш малюк буде використовувати всесвітню мережу з тією ж метою, наслідуючи приклад авторитетного батька.
Потрібен інтернет вашій дитині в освітніх цілях або щоб проводити вільний час за комп'ютером? Адже не секрет, що деякі батьки, купуючи комп'ютер, сподіваються «позбутися» від надокучливого малюка, від його цікавих запитань і закликів пограти, почитати, помалювати. Тобто, той час, який ви могли б використовувати для спілкування з дитиною, буде віддано їм спілкування з комп'ютером та інтернетом.
Шановні батьки! Безпека інтернету для дітей в більшій мірі залежить особисто від вас, ніж від модераторів і адміністраторів сайтів.
Якщо правильно розвивати й підтримувати в дітей навички особистої безпеки, вони допоможуть їм відчувати себе захищеними при спілкуванні з більшістю людей більшу частину часу. Ця стаття є керівництвом для молодих людей з особистої безпеки, упевненості в собі й захисту власних інтересів.
Діти піддаються небезпеці нападу, викрадення й жорстокого поводження навіть у найдбайливіших сім'ях, школах і спільнотах. Але існують прості та ефективні способи навчити дітей захищати себе, ці способи прийнятні практично для будь-яких випадків. Адже навички та знання – це ключ до їх безпеки.
Батьки, вчителі та вихователі повинні знати, що діти частіше страждають від знайомих людей, ніж від чужих. Тому їх необхідно ознайомити з чіткими правилами безпеки і для поводження зі сторонніми, коли нікого немає поруч, і для дотримання кордонів при спілкуванні з людьми, які їм знайомі.
Будь-яка людина може виявитись розбещувачем – сусід, родич, друг сім'ї, лідер молодіжної групи, вчитель, навіть інша дитина. Кращий спосіб захистити дітей від насильства – це знати, що з ними відбувається. Частіше питайте свою дитину: «Ти ділишся зі мною всім, що тобі цікаво, своїми проблемами та тим, що тебе турбує? Пам'ятай: ти можеш мені повністю довіряти», слухайте їх відповіді терпляче, з великою повагою.
Діти повинні розуміти, що існують важливі правила безпеки для тих випадків, коли вони знаходяться на самоті, поза батьківською опікою. Вони залишаються наодинці із собою, навіть коли віддаляються від відповідального за них дорослого всього лише на короткий час і на невелику відстань. У цьому випадку не треба турбуватись. Діти просто повинні знати, що їм необхідно робити.
Просто розповідати дітям про правила безпеки або показувати, що треба робити, недостатньо. Коли ми лише розмовляємо з ними про небезпеку, їхня поінформованість може підвищити рівень тривоги. Молоді люди вчаться краще за допомогою активної практики. Практика дитячих навичок особистої безпеки підвищує їх компетентність і впевненість у собі. Важливо розвивати ці навички так, щоб дітям було не страшно, а весело й цікаво.
Поради про те, як розмовляти з дітьми
про незнайомих людей:
«Небезпечний незнайомець» – це той термін, який лише підвищує занепокоєння і при цьому ускладнює уявний пошук способів того, як допомогти дітям залишатись у безпеці.
Замість цього краще розповідайте про правила безпеки при зустрічі з «незнайомою людиною». Замість того щоб розповідати про щось погане і страшне, що іноді дійсно трапляється, краще зосередьтесь на навчанні й відпрацюванні тих навичок та особливостей поведінки, які ви хочете розвивати у своїх дітей для безпечного спілкування з незнайомими людьми.
Зберігайте спокій, коли розмовляєте з дітьми про незнайомців. Якщо ваш голос звучить тривожно, ця тривога передаватиметься дітям. Розповідь про «небезпечних незнайомців» або страшні історії можуть підсилити страх і занепокоєння будь-якої людини. Замість цього переконано розповідайте дітям, що ви вважаєте переважну більшість людей хорошими, а це означає, що більшість незнайомих людей теж хороші, але деякі з них мають проблеми, через які вони можуть ображати дітей.
Скажіть дітям, що вони не повинні боятись незнайомих людей, якщо будуть дотримуватись правил безпеки. Якщо діти перебувають на самоті, перше правило каже, що перед тим, як заговорити з незнайомими або малознайомими людьми, треба спитати дозвіл у батьків. Допоможіть дітям знайти конкретні приклади людей, яких вони добре знають, і тих, кого вони не знають, щоб дитина змогла в уяві змоделювати відповідну ситуацію.
Правила безпеки для дітей, коли вони самі
Більшість людей хороші. Це означає, що й більшість незнайомих людей хороші.
Незнайомець – це просто та людина, яку я не знаю, і виглядати він може як завгодно.
Правила безпеки, що діють при батьках, які про мене піклуються, відрізняються від тих, коли я перебуваю сам, без чиєїсь допомоги. Коли я один, то повинен у першу чергу зв'язатись із батьками й уточнити, чи може незнайомець підходити до мене, розмовляти зі мною та давати мені що-небудь.
Якщо я достатньо дорослий, щоби перебувати без батьків, безпечніше бути там, де поруч є інші люди, які можуть допомогти мені в разі потреби.
Я не даю особисту інформацію незнайомцеві або комусь, хто змушує мене відчувати себе некомфортно.
Отримувати допомогу від сторонніх людей нормально, якщо зі мною сталась надзвичайна ситуація, а поруч немає нікого зі знайомих.
Перш ніж іти кудись, вирушати з ким-небудь (з незнайомою або знайомою мені людиною), я повинен спитати про це в батьків. Я повинен розповісти батькам, куди йду, хто буде зі мною та що я буду робити.
У мене повинен бути план забезпечення власної захищеності та отримання допомоги там, куди я йду.
Я знаю, що правила безпеки моєї сім'ї включають у себе те, як дітям необхідно відкривати двері на дзвінок, розмовляти по телефону й використовувати Інтернет.
Для того, щоб дотримуватись цих правил, діти повинні практикувати наступні навички та знати:
Як стояти й ходити уважно, пильно, спокійно, з повагою до себе та впевненістю.
Як відходити від незнайомця й залишатись поза досяжністю людини, яка наближається.
Як йти (або тікати) від незнайомця негайно, навіть якщо ця людина здається дуже приємною.
Як у першу чергу радитись з батьками, навіть якщо той, кого дитина знає й кому довіряє, каже не робити цього.
Як отримати допомогу від зайнятої або байдужої дорослої людини, якщо дитина загубилась або їй стало страшно.
Як шуміти, утікати й добиратись до безпечного місця у випадку виникнення надзвичайної ситуації.
Що робити й казати, якщо незнайомець підходить до дитини вдома.
Правила безпечної поведінки дітей зі
знайомими людьми
Я належу сам собі: моє тіло, мій час, моя душа – усе це моє. Будь-які дотики для гри з метою подражнити мене чи із прихильності до мене повинні бути узгодженими й безпечними.
Ніхто не повинен чіпати мої інтимні частини тіла (частини тіла, приховані нижньою білизною або купальним костюмом), за винятком потреби в медичному огляді.
Ніхто не повинен просити, щоб я дозволив доторкнутись до моїх інтимних частин тіла.
Дотик або іншу поведінку для збереження здоров'я або з метою безпеки не завжди можна узгодити, але такі дотики ніколи не можна приховувати від батьків.
Я не повинен дозволяти іншим людям контролювати своє самопочуття.
Усе, що мене турбує, не повинно бути таємницею.
Якщо в мене є проблеми, я повинен розповісти про них дорослому, якому я довіряю, і продовжувати розповідати про них, доки мені не допоможуть.
Ніколи не пізно отримати допомогу.
Для того, щоб дотримуватись цих правил, діти
повинні практикувати такі навички:
Казати «ні» при небажаній або невідповідній поведінці, використовуючи ввічливі слова, зоровий контакт і наполегливу мову тіла.
Стояти на своєму навіть тоді, коли хтось використовує підкуп, образливі слова або силу, щоб чинити тиск на дитину та примусити її робити те, чого вона не хоче.
Захищати себе від образливих слів.
Казати слова, які допомагають уникати потенційно небезпечних ситуацій.
Привертати увагу зайнятих дорослих і докладно розповідати про ситуації, які викликають хвилювання й дискомфорт.
У цій статті розглядаються лише деякі навички безпеки дітей.
Навички особистої безпеки можуть швидко розвиватись і допомагають дітям залишатись у безпеці в більшості випадків спілкування з незнайомими людьми і з людьми, яких вони знають, особливо якщо батьки вчать дітей цих навичок і практикують їх разом з ними.
Пам’ятка для батьків «Маркери булінгу»
ЯКЩО ВАША ДИТИНА АГРЕСОР
– Відверто поговоріть з дитиною про те, що відбувається, з’ясуйте мотивацію її поведінки;
– Уважно вислухайте дитину, з повагою поставтеся до її слів;
– Поясніть дитині, що її дії можуть бути визнані насильством, за вчинення якого наступає відповідальність;
– Чітко і наполегливо попросіть дитину припинити таку поведінку, але не погрожуйте обмеженнями і
покараннями. Повідомте їй, що будете спостерігати за її поведінкою;
– Зверніться до шкільного психолога і проконсультуйтеся щодо поведінки своєї дитини під час занять
– агресивна поведінка і прояви насильства можуть бути ознакою серйозних емоційних проблем.
Пам’ятайте, дитина-агресор не зміниться відразу! Це тривалий процес, який потребує витримки і терпіння!
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ
Доки дитині не виповнилось 18 років, відповідальність за її вчинки несуть батьки.
Пам’ятайте: якщо Ваша дитина порушує права іншої дитини, вчиняючи над нею насильство (булінг), батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, кримінальної або цивільної відповідальності.
Відповідальність за деякі прояви булінгу наступає до досягнення дитиною 18 років – З 14 РОКІВ.
ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ БУЛІНГУ
– Втрутитися і припинити цькування – булінг не слід ігнорувати;
– Зайняти нейтральну позицію в суперечці – обидві сторони конфлікту потребують допомоги, запропонувати дітям самостійно вирішити конфлікт;
– Пояснити, які саме дії Ви вважаєте булінгом і чому їх варто припинити;
– Уникати в спілкуванні слів «жертва» та «агресор», аби запобігти тавруванню і розподілу ролей;
– Повідомити керівництво навчального закладу про ситуацію, що склалася і вимагати вжити заходів
щодо припинення цькування.
Пам’ятайте, що ситуації з фізичним насильством потребують негайного втручання!
ЯКЩО ВАША ДИТИНА СТАЛА ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ
– Зберігайте спокій, будьте терплячими, не потрібно тиснути на дитину;
– Поговоріть з дитиною, дайте їй зрозуміти, що ви не звинувачуєте її в ситуації, що склалася, готові її вислухати і допомогти;
– Запитайте, яка саме допомога може знадобитися дитині, запропонуйте свій варіант вирішення ситуації;
– Поясніть дитині, до кого вона може звернутися за допомогою у разі цькування (психолог, вихователі, керівництво закладу освіти, батьки);
– Повідомте керівництво закладу про ситуацію, що склалася, і вимагайте належного її урегулювання. Найкраще написати і зареєструвати офіційну заяву, адже керівництво закладу освіти несе особисту відповідальність за створення безпечного і комфортного середовища для кожної дитини;
– Підтримайте дитину в налагодженні стосунків з однолітками та підготуйте її до того, що вирішення проблеми булінгу може зайняти деякий час.
Якщо вирішити ситуацію з булінгом на рівні закладу не вдається – повідомте поліцію!
Захистіть свою дитину від цькування!
Джерело: сайт Загальнонаціонального правопросвітницького проекту «Я МАЮ ПРАВО!»
Щоб запобігти булінгу в садочку, батькам дошкільників слід розвивати в дитини впевненість у собі, вчити її конструктивно вирішувати конфлікти, а також виступати зразком доброти й поваги. Важливо відверто спілкуватися з дитиною, заохочувати її дружити, пояснювати, що таке булінг та як йому протидіяти, а також не ігнорувати проблему, негайно реагуючи на прояви насильства та звертаючись до вихователів чи психолога.
Для профілактики булінгу:
Розвивайте впевненість: Хваліть дитину, коли вона добре поводиться, це допоможе їй підняти самооцінку. Залучайте її до активностей, які підвищують довіру та впевненість.
Будьте взірцем: Діти копіюють поведінку дорослих. Якщо ви самі проявляєте доброту, повагу та не ображаєте інших, ваша дитина буде робити так само.
Заохочуйте дружбу: Створюйте умови для дружби поза садочком, це допоможе дитині мати друзів та відчувати себе більш захищеною.
Пояснюйте поняття булінгу: Розповідайте дитині, що таке булінг, які його види і чому це болюча і неприпустима поведінка.
Вчіть конструктивному вирішенню конфліктів: Навчіть дитину вирішувати проблеми без агресії та хваліть її за успішні спроби.
Виховуйте емпатію: Навчайте дитину допомагати тим, хто цього потребує, та співчувати іншим.
Якщо булінг вже стався:
Не ігноруйте проблему: Будь-який прояв насильства потребує негайного втручання та реакції дорослих.
Зберігайте спокій: Не звинувачуйте дитину. Запевніть, що ви на її боці та можете допомогти.
Створіть безпечне середовище: Обговоріть з дитиною, як почуватися безпечніше в садочку, наприклад, триматися ближче до вихователів або не залишатися наодинці.
Повідомляйте вихователів: Розкажіть про проблему вихователю чи директору, пояснюючи, що це турбота про безпеку, а не "пліткування".
Використовуйте рольові ігри: Допоможіть дитині попрактикувати, як реагувати на образи, наприклад, за допомогою рольових ігор.
Зверніться до спеціалістів: Якщо ситуація повторюється або ви бачите ознаки емоційних проблем, зверніться до дитячого психолога або на Національну дитячу "гарячу лінію" за номером 116 111.
Будьте терплячими: Зміни відбуватимуться поступово, але ваша підтримка є ключовою.
Рекомендації психолога батькам
Для ефективності та результативності роботи щодо виховання культури поведінки в дитячому садку та в дома потрібні певні позитивні умови, а саме:
Авторитет і культура батьків. Стиль спілкування батьків з дітьми – найголовніше у формуванні культури поведінки. Допомога, довіра, любов, порада, ласка, щирий інтерес до дитячих починань складають фундамент доброзичливих відносин з дитиною. Дії дорослого повинні бути направленні на досягнення головної мети – створення для розвитку особистості дитини творчої, дружньої обстановки.
Позитивний настрій. Атмосфера доброзичливості, активна змістовна діяльність виховують в дітях потяг до зайнятості, бажання пізнавати нове і використовувати ці знання в житті.
Зв’язок із дошкільним закладом. Дозволяє зберегти єдність вимог і наступність у вихованні. Педагог повідомляє про досягнення та проблеми дитини, консультує батьків і знайомить їх з методами морального виховання в сім’ї.
Дотримання точного режиму. Є гарантом урівноваженого стану дітей, запобігає перевтомленню та статики у діяльності, дозволяє сформувати стереотип поведінки.
Правильно організована обстановка. Цікава, пізнавальна наочність, дидактично-методичні матеріали, іграшки дозволяють дітям знаходити заняття за інтересом і тим самим запобігають зривам у поведінці.
Розвиток індивідуальності кожної дитини ґрунтується на формуванні її особистісної культури.
При вихованні культури поведінки батьки повинні пам’ятати, що виховний вплив на дітей повинен бути єдиним, постійним і послідовним, результатом якого є повнота уявлень і знань дитини про себе, про правила культурної поведінки; орієнтація дитини на соціально схвалювані норми поведінки; позитивне емоційне сприйняття себе, оточуючих, довкілля; відповідність дій і вчинків дитини встановленим соціальним еталонам.
ДО БАТЬКІВСЬКОГО ЗАПИСНИЧКА
Пропонуємо добірку кращих мультфільмів українською мовою, які вчать бути добрими, справедливими, безкорисними, дружити, допомагати один одному, любити.
Як їжачок шубку міняв – мультфільм про їжачка, незадоволеного своєю зовнішністю; про особливості та індивідуальність кожного
Червона жаба – мультфільм про жабку, котра була незадоволена своїм зовнішнім виглядом, але нарешті усвідомила, в чому її унікальність
Про всіх на світі – мультик навчить дружити, поважати інших, бути терплячим до особливостей іншого
Мотузочка – мультфільм про добро, дружбу, добро, безкорисливість
Двоє справедливих курчат – розповідь про двох благородних курчат, які допомогли зачарованому журавлю знову стати вільним
Що на що схоже – мультик про песика, який фантазує і шукає цікаві образи у природі
Козлик та його горе – у козлика лопнула кулька… він склав її у мішечок і пішов горювати
Про жадібність – мультфільм про злу чарівницю Жадібність, яка готова була подарувати хлопчикові все, аби тільки він відмовився від своїх друзів
Лисичка з качалкою – мультфільм про хитру лисичку, яка сам ж постраждала від своєї хитрості
Свара – мультик про конфлікт мыж добрими друзями бегемотиком і тигром
День, коли щастить – мультфільм про сором’язливого бегемота, який жив на Краю землі и мріяв, щоб до нього прийшли гості.
Жив-був пес – мультфільм про пса, котрий служих господарям вірою і правдою, але на старості його вирішили вигнати…
Колосок – мультик про працьовитого півника і лінивих мишенят
Котик та півник – мультик про дружбу котика та півника, про хитру лисичку та довірливого півника
Некмітливий горобець – історія про дружбу і взаємодопомогу. Про те, як маленький нетямущий горобець просив старших навчити розуму, і що з цього вийшло. За мотивами казки Лесі Українки «Біда навчить».
Журавлик – За мотивами поеми Б. Олійника “Крило”.Маленький хлопчик приносить додому птаха з перебитим крилом, який стає йому добрим товаришем. Хлопчик сам стає крилатим, тобто благородним, щасливим від свого гарного вчинку, через який розкривається його душа.
Історія про дівчинку, яка наступила на хліб – мультик про злу, пихату дівчинку.
У період війни додається ще один важливий фактор – безпека. Публікація зображень учнів, особливо зі згадуванням місця навчання, інфраструктури або часу подій, може становити загрозу. Тому навіть за наявності згоди на зйомку, слід уникати розміщення у відкритому доступі будь-яких матеріалів, які можуть ідентифікувати місце перебування дітей або навчального закладу.
Більше інформації про правомірність фото- та відеофіксації за участю дітей можна дізнатися з листа Освітнього омбудсмена від 02.05.2025 р. № 25/1548-02 «Щодо правомірності фотографування, відеозйомки та публікування закладами освіти світлин і відео з дітьми» (https://znayshov.com/FR/43075/List_1548.pdf).
Джерело: методичні рекомендації «Пріоритетні напрями роботи психологічної служби у системі освіти України в 2025/2026 навчальному році»