Фізичне здоров’я є головною умовою духовного і морального здоров’я дитини. Від ставлення людини до здоров’я багато в чому залежить його збереження і зміцнення. Навчити дітей берегти і зміцнювати своє здоров’я – одне з найважливіших завдань сучасних дошкільних навчальних закладів.
У дошкільному дитинстві закладаються основи здоров’я, виховуються основні риси особистості людини. Дошкільні заклади та сім’я мають створити сприятливі умови для оптимального фізичного розвитку дитини, отримання знань про людський організм, опанування санітарно гігієнічних навичок. У період дошкільного дитинства закладається фундамент здоров’я, формується життєво необхідні рухові навички, вміння, розвиваються важливі фізичні якості, що свідчить про необхідність правильного фізичного виховання, яке має сприяти оздоровленню і повноцінному розвитку дитини.
Основні складові здорового способу життя:
Раціональне харчування.
Здоровий сон.
Режим праці та відпочинку.
Активний відпочинок, фізкультура.
Відмова від шкідливих звичок.
Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку
визначається такими параметрами:
- дотримання режиму дня;
- належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками;
- раціональне харчування та культура споживання їжі;
- дотримання рухового і повітряного режимів;
- режим активної діяльності та відпочинку;
- профілактичні заходи для збереження здоров΄я;
- духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою;
- душевний комфорт і психологічна рівновага.
Правила здорового способу життя для дітей та дорослих:
Саме головне – запрограмувати себе на ведення здорового способу життя, виявити бажання бути здоровим.
Відмовитись від шкідливих звичок (алкоголю, паління, наркотиків, зловживання статевим життям).
Дотримувати правил особистої і суспільної гігієни; прагнути до чистоти та охайності.
Навчитися правильно та ефективно поєднувати працю та відпочинок, використовувати скарби Природи – сонце, повітря і воду.
Навчитися раціонально харчуватись, виходячи з умов нашого життя та особливостей української національної кухні.
З повагою та любов’ю відноситись до засобів фізичної культури – правильне регулювання необхідного обсягу фізичного навантаження.
Здоровий спосіб життя – це сформованість психологічної установки на збереження, зміцнення та примноження власного здоров΄я та здоров΄я оточуючих, активна діяльність індивіда в цьому напрямку.
Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація.
Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я - завдання батьків. Наш валеологічний порадник допоможе Вам виховати у дитини прагнення бути здоровим, дорожити здоров΄ям та цінувати його.
БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ.
1. Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власного здоров΄я.
2. Ведіть здоровий спосіб життя.
3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому.
4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини.
5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок.
6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища.
7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині.
8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку.
9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам.
10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя.
11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами.
12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я:
- виконувати різні фізичні вправи;
- правильно харчуватись;
- загартовуватись;
- спілкуватися з друзями;
- дотримуватися особистої гігієни;
- дотримуватися режиму дня.
Дуже важливим для здоров’я людини є сон. У людей і тварин сон і бадьорість ритмічно змінюють один одного. Проте, наскільки сон необхідний для життєдіяльності організму, можна судити хоча б по тому, що повне позбавлення сну люди і тварини переносять набагато важче ніж голодуван і дуже швидко гинуть.
Значення сну:
Під час глибокого сну в дітей підвищується вироблення гормону росту.
У цей час також відбуваються відновні процеси і замінюються мертві клітини.
Під час швидкого сну цілком розслаблюються м’язи.
Людина, яка була в стані бадьорості довгий час, проходить періоди сильної утоми, але може переборювати їх і продовжувати функціонувати без сну. Однак люди, які протягом довгого часу позбавлені сну, стають усе більш дезорієнтованими і стомленими розумово і фізично. Після приблизно 10 днів повної відсутності сну настає смерть.
Сон позитивно впливає на організм людини. Тривалість сну не пов’язані ні зі статтю,
ні з фізичною активністю, ні з дієтою, ні з інтелектом. Це глибоко особиста характеристика, зв’язана, можливо, з дитячими звичками або психологією. Багато суперечок ведеться з приводу довготривалості сну. Раніше стверджувалося, що дитині треба 10-12 годин сну, підлітку -9-10 годин, дорослому -8 годин. Зараз лікарі вважають, що тривалість сну повинна бути індивідуальною. Головне – людина не повинна відчувати втому після сну та бути бадьорим весь день.
Щоб сон міг якнайкраще виконати свою життєво важливу функцію, необхідні сприятливі умови:
намагайтеся лягати спати завжди в один і той же час;
не їжте багато на ніч;
за годину до сну припиняйте всякі серйозні розумові заняття і важку фізичну роботу, краще прогуляйтеся, хоч небагато.
спати потрібно в як можна більш спокійній обстановці;
спіть обов’язково в добре провітреній кімнаті, а ще краще при відкритій кватирці;
не бажано закриватися ковдрою або подушкою занадто тепло.
1. Створюйте в сім΄ї комфортне середовище для дитини. Любіть її. Не забувайте про тілесний контакт із нею. Знаходьте радість у спілкуванні з нею.
2. Дозвольте дитині бути собою, зі своїми вадами, вразливими місцями та чеснотами. Приймайте її такою, якою вона є. Підкреслюйте її сильні властивості.
3. Адекватно реагуйте на негативні емоційні вияви дитини.
4. Задовольняйте природну потребу дитини в емоційній безпеці.
5. Вчіть дитину дотримуватись порядку, пояснюючи його важливість для збереження позитивних емоцій.
6. Запобігайте виникненню депресивних станів.
7. Формуйте в дітей відчуття власної досконалості (усвідомлення образу „я”, самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування), потребу в постійному самовдосконаленні.
8. Наповніть свою душу й серце любов΄ю до всіх і до всього. Передавайте це дітям. Більше всміхайтеся. Це запорука здорової сім΄ї, особистого здоров΄я – вашого й ваших дітей.
9. Не робіть за дитину те, що вона у змозі зробити сама. Вона може і надалі використовувати вас як прислугу.
10.Не читайте дитині нотацій і не кричіть на неї, інакше вона буде змушена захищатися, прикидатися глухою.
11. Змиріться з тим, що дитина любить експериментувати. Так вона пізнає світ.
12. Дитина вчиться на власному досвіді, тому не слід оберігати її від наслідків власних помилок.
13. Заохочуйте допитливість дитини. Якщо ви спробуєте спекатися її, коли вона ставить відверті запитання, дитина шукатиме відповіді на стороні.
14. Коли дитина з вами розмовляє, слухайте її уважно, із розумінням, не перебиваючи і не відвертаючись. Не дайте їй запідозрити, що вас мало цікавить те, що вона говорить.
15. Не ставте занадто багато запитань і не встановлюйте безліч правил для дитини: вона не звертатиме на вас уваги.
16. Нехай дитина дає волю своїм фантазіям. Жива уява – дарунок, властивий дитинству. Ніколи не придушуйте його!
17. Поява дитини в родині може викликати кризу в житті старшої дитини. Ставтеся до дітей однаково. Старша дитина повинна знати, що ви любите її ні трохи не менше, ніж інших дітей.
18. Гарний спосіб припинити сварку між дітьми – перемінити обстановку, відволікти їх.
19. Не порівнюйте дитину з іншими дітьми, любіть її такою, якою вона є. Якщо ви хочете розвинути в дитини певні якості, ставтеся до неї так, ніби вони вже є.
20. Кращий спосіб виховати відповідальність і впевненість у собі – надати дитині можливість самостійно приймати рішення.
21. Не поправляйте дитину в присутності сторонніх. Якщо ви скажете їй усе спокійно, віч-на-віч, вона зверне набагато більше уваги на ваше зауваження.
22. У стосунках із дитиною не покладайтеся на силу. Це озлобить її і привчить до того, що зважати слід лише на силу.
23. Знайдіть будь-яку галузь реальних успіхів, підкреслено виділяйте таку діяльність, у якій дитина успішна, може самореалізуватися, самостверджуватися, переживати успіх і пов΄язані з ним позитивні емоції, знайти втрачену віру в себе.
24. Проаналізуйте разом із дитиною (у вільній ненав΄язливій формі) можливі варіанти подолання тих, чи інших складних ситуацій повсякденного життя, які часто зустрічаються або можуть зустрітися дитині.
25. Виховуючи дитину, не забувайте про її темперамент та особливості психічних проявів у зв΄язку з цим.
Окремою гострою проблемою здоров’я дітей є поширення шкідливих звичок серед неповнолітніх.
Звичка – друга натура?
Підростають наші діти…. Із маленьких безпомічних дітлахів вони перетворюються на підлітків. Зростають діти , і більш серйозними стають проблеми ,з якими ми стикаємось.
Хотілося запропонувати вам замислитися про шкідливі звички, що спостерігають на життєвому шляху кону людину, що здатні перекреслити все життя.
Як вберегти дитину від куріння, алкоголю, наркотиків ?
З проблемою шкідливих звичок борються соціологи, психологи , вчителі, батьки…
Сім’я природне і найстійкіше формування людського суспільства, що акумулює в собі всі його ознаки. Сім’я завжди була найкращим колективним вихователем . Сім'я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини , її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Вона має виступати основним джерелом виховання дитини, матеріальної та емоційної підтримки, психологічного захисту, засобом збереження і передачі національно-культурних цінностей прийдешнім поколінням. Саме сім'я повинна передусім залучати дітей до освіти, культури і прищеплювати навички здорового способу життя, загальнолюдські духовні цінності, норми суспільного життя.
Формування здорового способу життя є одним із найважливіших напрямів сімейного виховання. Адже кожен з батьків бажає, щоб дитина виросла фізично й психічно здоровою, без шкідливих звичок. Багато в чому формування здорового способу життя залежить від традиційної складової цього впливу: стилю життя сім'ї, способу організації життя, характеру взаємостосунків між подружжям, участі обох батьків у вихованні, правильної організації дозвілля родини, ставлення самих батьків до вживання алкоголю, паління, застосування наркотичних речовин. Отже, спосіб життя сім'ї в основному обумовлює і спосіб життя дітей.
На спосіб життя сім`ї, а отже і дитини, впливає й структура самої сім`ї. Саме до батьків, в першу чергу, звертаються молоді люди зі своїми проблемами та труднощами. У важкій ситуації діти очікують від батьків порад та допомоги з різноманітних проблем, тому досить часто батькам доводиться виконувати функції не лише дорослих друзів та вчителів, а й психолога, лікаря, довідкового бюро та «швидкої допомоги».
Численні дослідження свідчать, що сімейні конфлікти між самими батьками, та дітьми, застосування фізичних покарань, непорозуміння між батьками дітей, відсутність батьківської уваги, підтримки дитини, – все це стає причиною того, що процес становлення особистості підлітка проходить тяжче, ніж звичайно.
Незалежно від того, наскільки самі батьки усвідомлюють свою роль у формуванні здорового способу життя молодого покоління, підлітки відзначають досить широкий аспект тем, на які вони можуть розмовляти з батьками. Якщо відкинути таку тему, як навчання та уроки, то найчастіше підлітки говорять з батьками про своє майбутнє , своє здоров’я , своїх друзів , своє харчування , поведінку не тільки в школі, а й на вулиці, в транспорті, з незнайомцями , а також про стосунки у сім’ї . Не так часто предметом розмови є економічні проблеми сім’ї , взаємовідносини між хлопцями та дівчатами , статева зрілість та інтимні стосунки між чоловіком і жінкою .
Свідченням того, що батьки є надзвичайно важливим та впливовим джерелом формування здорового способу життя, є також те, що 10-16-річних повністю довіряють батькам і відверто обговорюють з ними будь-які питання, а ще деякі довіряють батькам, хоча деякі питання не можуть з ними обговорювати. Таким чином, підлітки довіряють батькам, а це значить, що довіряють і тій інформації, яку вони отримують від них. .
Можна сказати, що батьки є одним з основних джерел отримання інформації щодо здорового способу життя дітей, підлітків та молодих людей. Результати соціологічних опитувань засвідчують, що із збільшенням віку питома вага тих, хто обговорює ці проблеми з батьками та отримує від них інформацію, хоч і незначною мірою, але знижується. Особливості способу та стилю життя сімей, існуючі в сім’ях традиції щодо дотримання принципів здорового способу життя, погляди батьків щодо виховання дітей, практика їх виховних технологій та ставлення до здоров’я дітей належать до дієвих чинників мікросоціуму сім’ї, що значною мірою впливають на формування дитячого здоров’я.
Сім’я є і залишається природним середовищем для фізичного, психічного, соціального і духовного розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Основними методами збереження та зміцнення здоров’я в умовах сім’ї мають стати формування культу здорового способу життя, профілактика захворювань та дотримання гігієнічних правил, в тому числі психогігієни, культури міжрод инних взаємин у повсякденному житті, фізична активність, загартовування організму, повноцінне харчування, запобігання шкідливим звичкам - палінню, алкоголізму, наркоманії тощо.
Серед найважливіших факторів, що мають вплив на здоров’я - особливості стилю та способу життя, психоемоційний мікроклімат в родині, де виховується дитина, характер стосунків батьків з нею. Залежно від того, хто і як доглядає дитину, якими є стосунки між дорослими, серед яких виховується дитина, розвиток її може бути нормальним, прискореним або уповільненим .
У сім’ях, які мають дітей шкільного віку батьки вважають, що найактуальнішими проблемами є низькі прибутки та побутові труднощі, а проблеми морального порядку, як стосунки між дорослими членами сім’ї та взаємини між батьками і дітьми, відходять на другий план. Причинами такого становища дорослі вважають передусім відсутність вільного часу; завантаженість батьків вирішенням питань матеріального утримання сім’ї, що призводить до скорочення до мінімуму часу для спілкування з дитиною, заняття з нею спільними справами, проведення сімейного дозвілля, а це в свою чергу послуговує віддаленню дітей від батьків, психологічному розриву єдності між ними, що має свої наслідки у погіршенні здоров’я дітей.
А це в свою чергу зумовлює те, що дитина більше піддається впливу поза домашнього оточення (однолітки, друзі, старші товариші), які можуть спонукати дитину до вживання алкоголю та тютюну. Часто підлітки бажають здаватися дорослішими або "бути як усі". Формування негативних звичок також спричиняє агресивна повсюдна реклама алкогольних напоїв та тютюнових виробів. До того ж батьки вважають вживання алкоголю та тютюнопаління соціально допустимими явищами.
Значна частина батьків має недостатні знання щодо шкідливості цих звичок в сім’ях та байдуже ставиться до дозволеності дітям перебувати у задимлених сигаретами приміщеннях. Крім безпосереднього негативного впливу цих факторів на здоров’я дітей, це є чинником раннього призвичаювання дітей до алкогольних напоїв та тютюну.
Шкідливі звички — це постійне недотримання правил гігієни, паління сигарет, вживання спиртних напоїв, наркотичних або токсичних речовин. Люди, які мають шкідливі звички, звикають до них і вже не можуть без них обходитись. Ці звички переростають у хворобу, заволодівають тілом людини, її душею, а здоров'я покидає людину назавжди. "Алкоголізм", "наркоманія", "токсикоманія" — назви дуже небезпечних хвороб, які часто стають смертельними для людей , які вживають спиртні напої, токсичні речовини чи наркотики.
Щоб захистити дітей від шкідливих звичок, треба знати основні причини
їх виникнення та уникати цих шляхів. Ось вони:
цікавість,
наслідування,
прагнення виділитись,
бажання зректися дійсності,
спадкова схильність.
Цікавість, бажання спробувати щось із шкідливих речовин можуть дуже швидко виробити непереборний потяг до наркотичних речовин. Іноді достатньо спробувати один раз і залишитися рабом в полоні звички назавжди. Від того, коли дитина почне палити, вживати спиртні напої, наркотики, ви зовсім не будете виглядати як дорослий, лише як маленька худенька карикатура на людину. Та ще й постійний кашель, нездорові очі, болі всередині тіла.
Шкідливі звички — поганий спосіб привернути до себе увагу однокласників. Інтерес згасне, залишиться лише нерозуміння, неповага. Ніколи не паліть. Звикнути до паління легко, а відмовитись від звички дуже важко. Не перебувайте в одному приміщенні з курцями, дихання сигаретного диму — це пасивне паління, яке шкодить молодому організмові. Паління сприяє тяжкій хворобі — раку легень. Зловживання алкогольними напоями — інша важка хвороба — алкоголізм. Найкращий спосіб не стати алкоголіком — не вживати спиртного. П'яна людина не тільки руйнує свій організм, свою особистість, а є небезпечною для інших, бо не контролює своїх вчинків. Уникайте п'яниць.
Діти намагаються бути схожими на дорослих, копіюють їхню поведінку ,звички, їм складно втриматися від негативу , якого так багато навколо. Правильне виховування , тобто батьківський приклад і любов – чудове щеплення від шкідливих звичок!!
На сьогоднішній момент найкращим способом боротьби з такими видами залежності є профілактика. Тому батькам дуже важливо вчасно помітити нездорові інтереси у своєї дитини, створити спиятливу сімейну атмосферу.
Пропонуємо декілька порад для батьків:
1) Розмовляйте про це
Пам’ятайте, що розмова про вживання алкоголю, тютюну та наркотиків буде ефективною лише у відповідних ситуаціях. Початком такої бесіди може стати запитання, яке виникне у вашої дитини під час перегляду відповідної програми по телевізору, або питання, яке ви задасте собі. Наприклад, коли ви побажаєте визначити, якою інформацією володіє ваша дитина стосовно цієї теми, або взнати, чи обговорюється ця тема в школі та серед приятелів дитини. Будьте реалістичні, заборонити чи просто залякати дитину — не вихід зі становища. Навпаки!
2) Знати достатньо
Батьки мусять знати трохи більше про алкоголь, тютюн та наркотики. Це настільки ж важливо як, наприклад, розуміти, що дасть вашій дитині освіта чи які переваги вживання здорової їжі. Знання про наркотики допоможуть підтримати розмову на цю тему, коли у цьому виникне необхідність, ви будете не так хвилюватись про себе і свою дитину.
3) Давайте дітям добрий приклад
Приклад, який ви надасте дітям у вживанні алкоголю, цигарок, медпрепаратів і, можливо, наркотиків, набагато більше вплине, ніж будь-яка інша інформація. Якщо ви доведете дитині, що ви тримаєте алкоголь під контролем, тоді й дитина спробує наслідувати вас. Коли ж ви палите цигарку за цигаркою, ваші слова під час розмови про припинення вживання алкоголю чи наркотиків небагато будуть важити.
4) Будьте позитивним
Не акцентуйте увагу на тому поганому, що є в дитині. Набагато краще розмовляти з нею про те, що може бути корисним для здоров’я і надасть великий «заряд» енергії. Будьте обережними, згадуючи про властивості наркотиків. Залиште місце для здорової цікавості.
5) Дайте можливість дитині на здорову дозу допитливості
Для кращого розвитку діти повинні набувати досвіду. Частиною такого досвіду може стати експериментування з наркотиками чи алкоголем. Більшість підлітків самостійно не припинять їх уживати. Якщо ви будете про це пам’ятати, ви зможете вести розмову з дитиною, наполягаючи на тому, що вживання наркотиків завжди призведе до залежності.
6) Дозвольте дитині піти своїм шляхом
Десь приблизно з 12-річного віку діти починають звільнятись від батьківського опікування. Чим більше ви будете протистояти цьому, ви дасте їм ще один привід бунтувати проти вас. Але вони не проти обговорити з вами деякі «слизькі» теми. Якщо це дозволить краще порозумітися, подібна розмова лише посилить зв’язок між вами та вашою дитиною, яка вам більше буде довіряти у час, коли намагатиметься знайти свій «шлях».
7) Виробіть правила та накладіть обмеження
Дитина сприймає все нове як щось непізнане й невідоме. Тому вона додержується правил, які пропонують батьки. Правила дозволяють дитині зрозуміти, що батьки зацікавлені у її благополуччі. Дитина, яка робить все, що хоче, відчуватиме, начебто батькам однаково, що з нею діється. Дитина, до якої ставляться абияк, ніколи не навчиться поводитись обережно.
8) Навчить дітей переносити невдачу
Навчайте своїх дітей боротьбі з невдачами. Розпач, страх та злість також сприяють процесу розвитку. Дитина часто хоче більше, ніж їй дозволяється, і сердиться, коли їй щось не дозволяють. Нерозумно охороняти свою дитину від усіх проблем, інакше вона не навчиться справлятись із ними. Це не значить, що взагалі не треба підтримувати дитину у складних ситуаціях.
9) Стимулюйте незалежність
Дозволяйте дитині бути у розумних межах незалежною, пропонуючи їй відповідні віку завдання. Незалежна дитина краще триматиметься на ногах, оскільки менше буде залежати від інших людей, навчитися критично оцінювати людей через їхні дії. У проблемах наркоманії й алкоголізму незалежне мислення має велике значення.
10)Уникайте нудьги
Спричинити вживання алкоголю чи наркотиків може просто нудьга. Розділяючи з дитиною свій вільний час, допомагайте їй, стимулюйте у неї будь-які захоплення, бажання займатись спортом підтримувати контакти з однолітками.
11)Замість заборони
Замість суворої заборони дитині контактувати з дітьми, що вживають наркотики чи випивають, дозвольте спілкуватись із ними. Ви навіть можете запросити їх додому. Ви зможете проконтролювати, що саме відбувається з вашою дитиною і матимете можливість порозмовляти із цими підлітками про небезпеку вживання алкоголю й наркотиків. Не приховуйте свою стурбованість стосовно вживання заборонених препаратів. Така стурбованість зробить більше, аніж гнівний окрик. Крім того, ваша дитина і її друзі зрозуміють що їх поведінка не є чимось страшним.
Речі, які не слід казати дітям:
1.”Коли я був у твоєму віці…”. Дитина чує: “Твої проблеми не важливі, мені було важче”.
2. “Ти просто не розумієш!”. Дитина чує: “Ти не спроможний зрозуміти, і немає сенсу намагатися пояснювати це тобі”.
3. “Ти думаєш, що тільки в тебе якісь проблеми”. Дитина чує: “У тебе немає справжніх проблем”.
4. “У мене немає часу, щоб вислухати тебе…”. Дитина чує: “Я надто зайнятий, щоб піклуватися про твій світ”.
5. “Роби те, що я кажу, а не те, що я роблю…”. Дитина чує: “Роби правильно, а я не зобов’язаний так чинити, адже я вже дорослий”.
6. “Тому, що я наказав тобі!”. Дитина чує: “Я не хочу чути твоїх спроб домовитися зі мною”.
7. “Та чому ж ти не можеш бути схожим на…?”. Дитина чує: “Мені прикро, що ти не хтось інший”.
8. “Одного разу ти повернешся до цього дня…”. Дитина чує: “Забудь про сьогодні й зосередься на завтрашньому дні”.
ВІЛ-інфекція – це хронічне інфекційне захворювання, що розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини і вражає імунну систему організму. На пізніх стадіях ВІЛ-інфекції розвивається СНІД – синдром набутого імунодефіциту.
За даними ВООЗ та ЮНЕЙДС, у світі з ВІЛ-інфекцією живе близько 37 мільйонів людей. Щороку СНІД вбиває 1 мільйон людей у світі.
В Україні протягом 2018 року близько 13 тис. осіб інфікувались вірусом імунодефіциту людини, вперше діагностовано ВІЛ-інфекцію у майже 16 тис. осіб.
Понад 40% людей з ВІЛ не знають про свій статус. Не зменшується частка дітей з вродженою ВІЛ-інфекцією. Набуває все більшої епідемічної значимості високо стигматизована група чоловіків, які мають секс з чоловіками.
Особливо загрозливим є несвоєчасне звернення людей, які живуть з ВІЛ, за медичною допомогою. Пізно виявлений СНІД та поєднані форми ВІЛ/туберкульоз обумовлюють високий рівень смертності серед хворих.
Симптоми ВІЛ-інфекції
Симптоми різняться залежно від стадії інфекції. Протягом перших тижнів або й років після інфікування може не бути жодних симптомів. Пізніше спостерігається: втрата ваги, опухлі лімфовузли, кашель, діарея, лихоманка.
Як запобігти інфікуванню ВІЛ?
ВІЛ-інфекція передається через контакт з кров’ю та іншими біологічними рідинами. Понад 66% усіх випадків інфікування ВІЛ в Україні трапляється під час незахищених статевих стосунків. Щоб запобігти інфікуванню, використовуйте презервативи, утримуйтесь від сексуальних контактів з незнайомими партнерами, а маючи постійного партнера, зберігайте вірність! Користуйтеся лише одноразовими стерильними шприцами та голками, інструменти для пірсингу, манікюру, татуювань мають бути стерилізовані!
Виявити ВІЛ-інфекцію в організмі може лише спеціальний аналіз крові на ВІЛ. Лікарі рекомендують робити аналіз не лише тоді, коли була можливість зараження, а й через 3 і 6 місяців після цього.
Тестування на ВІЛ безкоштовне, очікування результату займає всього 15 хвилин. Щоб протестуватися, зверніться до сімейного лікаря або в найближчий Центр СНІДу чи до неурядових організацій. Свій ВІЛ-статус має знати кожен!
Лікування
Повністю вилікувати ВІЛ-інфекцію наразі неможливо. Проте сучасна антиретровірусна терапія уповільнює прогресування ВІЛ-інфекції. Регулярний безперервний прийом препаратів протягом тривалого часу знижує кількість вірусу в організмі людини з ВІЛ до невизначального рівня, що унеможливлює його передачу іншим людям. Руйнація імунної системи людини зупиняється і вона може жити повноцінним життям, створювати сім’ю, народжувати дітей. Одна умова – продовжувати і не переривати лікування.
В Україні лікування ВІЛ є безкоштовним!
Консультація для батьків:
Нині процес спілкування батьків і дитини ускладнений. Адже телебачення займає весь вільний час, роблячи дітей адитивними й залежними. Перегляд телевізійних передач, реклами, мультфільмів негативно впливає на емоційний фон і поведінку дитини.
Теорії, в яких доводиться, що захоплення телебаченням спричинене чимось одним, і що це захоплення можна усунути простим педагогічним втручанням або забороною, - неправильні. Вплив засобів масової інформації на життя родини зростає через зайнятість батьків, через небажання відстежувати якість інформації, що призводить до ослаблення батьківського впливу на дітей. Засоби масової інформації впливають на загальний стан дитини: спричиняють зниження фізичної та соціальної активності, появу неусвідомлених страхів, пов’язаних, наприклад, із переглядом художнього фільму, формування сумнівних цінностей, схильність долати проблеми наодинці.
Давайте ж подивимося, як впливає на розвиток дітей «блакитний екран»?
У віці від 1,5 до 3 років діти надзвичайно швидко опановують мову завдяки психологічній включеності у спілкування з дорослими. Задоволення, яке одержує дитина від слухання, спонукає її щоразу наближатися до дорослого й насторожувати свій слух. Водночас дитина в цьому віці активізує власне вербальне спілкування, постійно звертаючись до дорослого: запитує, намагається зрозуміти відповіді. Батьки, які повністю залишають дитину з телевізором, можуть не помітити пагубного впливу телеекрану на розвиток дитини. Проведені Британськими вченими дослідження дітей у віці від 2 до 5 років довели існування прямого зв’язку між залученням дитини до телевізора й погіршенням комунікативних здібностей. Однобічність контакту з телевізором, коли він «розмовляє» з малюком, не зупиняючись і не відповідаючи на запитання, призводить до того, що дитині стає важко спілкуватися з однолітками й дорослими, вона пізніше починає говорити.
Досягнення сучасного телебачення у спецефектах, формах і способах залучення глядача призводить до того, що надмірний перегляд телепередач може спричинити перевтому й перезбудження дитини: вона стає млявою, примхливою і дратівливою. Оволодіння сприйняттям виявляється в тому, що дитина, виконуючи предметні дії, переходить до зорового орієнтування. Приблизно у 2 роки підставою для виокремлення предметів стають багато істотних і несуттєвих ознак: зорові, слухові, тактильні. Якщо дитина сидить кілька годин біля екрану, вона втомлюється, і при цьому енергія реалізується не природним шляхом, а переростає в незадоволення, роздратування, агресію. Від народження до 1 року остаточно формується зір: підвищується його гострота, координація, сприйняття кольору, зіниці вчаться адаптуватися до змін освітлення – у цей період зайві навантаження на очі небажані. Телевізор для дитини – яскрава пляма, рухома картинка зі звуком.
У ранньому віці відбувається становлення розумової діяльності. Основну роль у формуванні всіх здібностей у ранньому віці відіграє сприйняття. Від нього залежить поліпшення пам’яті, мови, мислення й рухів. Хронологічно формування у дітей наочно-образного мислення починається в кінці раннього віку за часом збігається з двома подіями: становленням елементарного самопізнання і початком розвитку здатності до довільної саморегуляції. Супроводжується все це розвиненою уявою. Коли джерелом інформації стає телевізор, малюк одержує вже готові образи. Через те, що дитина зазвичай відтворює дії й ситуації, запозичені від дорослих, уява в цей період працює скоріше як механізм, а не як активна діяльність. Тому перегляд телепередач з усім звуковим і колірним різноманіттям може перешкодити вияву фантазій і творчості дитини.
Під час перегляду телевізора маля не дуже розуміє сюжетні перипетії, але основну думку воно засвоює й ідентифікує себе з тим, що відбувається на екрані. Найшкідливішими для психіки дитини є не випуски новин і навіть не бойовики з кров’ю та бійками, а популярні фільми-катастрофи: цивілізація гине, на вулицях міста з’являються потвори, на Землю нападають інопланетяни. Такі жахи всесвітнього масштабу здатні викликати в дитини різні страхи, нічні жахи і стати причиною нервовості й агресивності.
Не слід дозволяти дитині переглядати і фільми жахів, оскільки, на відміну від дорослих, малята ще не вміють чітко відрізняти вигадку від реальності, а особливо в напружені моменти забувають, що все, що відбувається на екрані, насправді не існує. Згодом дитина не буде обмежуватися пасивним переглядом – обов’язково підуть голосні коментарі й попередження героїв про небезпеку, плач. Щоб запобігти такій бурхливій реакції, можна урізноманітнити репертуар домашнього «відеосалону» музичними мультфільмами.
У випадку відсутності контролю батьків за змістом і часом перегляду кінопродукції, телебачення негативно вплине на розвиток дитини. Буде спостерігатися:
1. Зниження фізичної, інтелектуальної та соціальної активності. Коли дитина дивиться телевізор, вона втрачає інтерес до інших видів діяльності.
2. Агресивна поведінка: жорстокість, агресивність телегероїв підвищують агресивність дитини в житті.
3. Поява страхів: дитячій свідомості властиво все сприймати буквально. Екран має ту ж силу, що й реальні події. Навіть якщо дитина не боїться «страшних» героїв під час перегляду, вона може згадати побачене потім і злякатись уві сні. Діти починають розуміти різницю між реальністю й вигадкою тільки в шкільному віці.
4. Зниження соціальних цінностей. Деякі передачі пропагують терпимість, уміння ділитися, доброту й чесність.
5. Невміння долати проблеми. Дитині, повністю відданій телевізору, згодом важче приймати рішення, нелегко долати труднощі.
6. Затримка інтелектуального розвитку та соціальної адаптації.
7.Слабкий розвиток уяви і творчих здібностей. Візуальна інформація простіша для сприйняття і, за рідкісними винятками, залишає мало місця для міркувань і творчих ідей.
8. Ослаблення зв’язків із родиною та зовнішнім світом.
Є й інший аспект впливу телебачення на життя дитини. Важливо, щоб вони дивилися телепередачі разом із батьками. У цьому випадку телебачення стає корисною методичною допомогою в навчанні, а також приводом для дискусій з різних питань, однак, за умови правильного використання всього матеріалу передачі. Можна зменшити негативний ефект телевізора за допомогою ретельного регулювання перегляду передач:
1. Установлення меж. До 18 місяців діти взагалі можуть обходитися без телевізора. З 18 місяців півгодини в день – цілком достатньо, починаючи з 2 років – не більше 1 години.
2. Дотримування обмежень. Планування діяльності дитини після перегляду передачі.
3. Правильне планування часу.
4. Спільний перегляд телепрограм дає змогу корегувати побачене, пояснювати вчинки героїв.
5. Творчий підхід може виявитися в переказуванні побаченого дитиною або в зображенні малюнків на теми побаченого.
6. Уникнення використання телевізора як винагороди або покарання, тла чи засобу розслаблення.
7. Активна протидія негативній інформації з телеекрану.
8. Формування позитивних цінностей за допомогою пояснення негативних учинків героїв телепередач.
Щоб оцінити взаємини в трикутнику «Дитина – батьки – телевізор» спробуйте відповісти на запитання тесту, наведеного нижче:
1. Чи переглядає ваша дитина телевізор більше ніж півгодини на день?
2. Чи швидко вона погоджується відійти від «блакитного» екрана?
3. Чи можете ви сказати, що у вас особисто є проблеми з телеманією?
4. Чи багато реклами бачить ваш малюк по телевізору?
5. Чи дивиться дитина новини, нехай навіть у фоновому режимі?
6. Чи часто буває так, що дитина переглядає телепередачі, що не відповідають її віку?
7. Чи можете ви сказати, що знаєте не всі улюблені телепередачі своєї дитини?
8. Чи є у вас «дорослі» телеканали, які ви так і не заблокували для дитячого перегляду?
9. Чи караєте ви дитину «відлученням» від телевізора?
10. Чи трапляється, що дитина без дозволу вмикає телевізор у будь-який час, коли їй заманеться?
Якщо ви відповіли схвально більше ніж на два запитання, отже, у вас є привід говорити про те, що в дитини телезалежність і слід вживати заходи для того щоб позбавити дитину від цієї залежності.