Поради психолога

Поради батькам щодо підготовки дитини до навчання в школі

      Одне з першочергових завдань сім’ї – забезпечити загальну підготовленість дитини до школи. Для цього необхідно сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці.

     Значне місце в родинному вихованні має зайняти процес налаштування дитини на школу, на серйозну навчальну працю, тобто формування її психологічної підготовленості до навчання.                 Батькам слід пам’ятати, що головним у цій роботі мають стати найрізноманітніші засоби заохочення, а не примусу. Виховну роботу слід будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем; необхідно переконувати його, що навчання в школі – це серйозна праця, у результаті якої він пізнає багато нового.

      Важливим завданням у період підготовки дитини до школи має стати виховання в неї почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися (безперечно, з урахуванням вікових особливостей); формування моральних засад, що передбачає виховання товариськості, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу іншим.

Консультація для батьків "Яка вона, школа?"(формуємо шкільну мотивацію)

Три аспекти шкільної зрілості:

1) інтелектуальний,

2) емоційний,

3) соціальний.

         Інтелектуальна зрілість для віку 6-7 років визначається вмінням виділяти фігуру із тла, відтворювати зразок, здатність концентрувати увагу, встановлювати зв’язки між явищами і подіями, запам’ятовувати, ураховується також рівень розвитку тонких рухів руки та їхньої координації.

        Емоційна зрілість – це здатність до ослаблення безпосередніх, імпульсивних реакцій і спроможність довго виконувати не дуже привабливу роботу, тобто розвиток довільності поведінки.

       Соціальна зрілість – це наявність у дитини потреби в спілкуванні з однолітками й уміння підкоряти свою поведінку законам дитячих груп, здатність приймати роль учня, уміння слухати і виконувати вказівки вчителя. Отже, за основу готовності до школи приймається необхідний рівень розвитку дитини, без якого вона не може успішно навчатись у школі.

       Батькам слід пам’ятати, що не кожна дитина може зразу успішно навчатися. Річ у тім, що шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Хтось починає раніше за інших ходити, але потім довго не говорить, хтось, навпаки, не вміє усміхатися, зате починає говорити цілими фразами і добре запам’ятовує букви. Тому до шкільного віку діти мають різний багаж досвіду – знань, умінь, навичок, звичок. Безсумнівно, згодом кожна дитина навчиться читати і рахувати, але до моменту вступу до школи їй важливіше мати не певні сформовані навички, а здатність сприймати і засвоювати новий матеріал, тобто здатність  до навчання.

      Оскільки формування шкільної зрілості, як і загалом увесь розвиток дитини, підкоряється закону нерівномірності психічного розвитку, кожна дитина має свої сильні сторони і зони найбільшої вразливості.

       З метою вивчення потреб, нахилів, інтересів дитини, з’ясування стилю спілкування в родині доцільно проводити анкетування батьків. Батьки можуть заповнювати анкети вдома, на батьківських зборах, під час співбесіди, консультації. 

Оцінити підготовленість своєї дитини до школи батькам допоможе такий 

тест: " Чи готова дитина до школи ?"

• Чи хоче Ваша дитина йти до школи?
  
  

• Чи думає Ваша дитина про те, що у школі вона багато дізнається й навчатися буде цікаво?
  
  

• Чи може Ваша дитина самостійно виконувати справу, яка потребує зосередженості, впродовж 30 хвилин (наприклад, збирати пазли)?
  
  

• Чи Ваша дитина у присутності незнайомих анітрохи не соромиться?
  
  

• Чи вміє Ваша дитина складати розповіді за картинкою не коротші, ніж із п’яти речень?
  
  

• Чи може Ваша дитина розповісти напам’ять кілька віршів?
  
  

• Чи вміє вона змінювати іменники за числами?
  
  

• Чи вміє Ваша дитина читати по складах або цілими словами?
  
  

• Чи вміє Ваша дитина рахувати до 10 і в зворотному порядку?
  
  

• Чи може вона розв’язувати прості задачі на віднімання й додавання одиниці?
  
  

• Чи правильно, що Ваша дитина має «тверду руку» (розвинуту дрібну моторику)?
  
  

• Чи любить вона малювати і розфарбовувати картинки?
  
  

• Чи може Ваша дитина користуватися ножицями і клеєм (наприклад, робити аплікації)?
  
  

• Чи може вона зібрати пазли з п’яти частин за хвилину?
  
  

• Чи знає дитина назви диких і свійських тварин?
  
  

• Чи може вона узагальнювати поняття (наприклад, назвати одним словом овочі помідори, моркву, цибулю)?
  
  

• Чи любить Ваша дитина самостійно працювати – малювати, збирати мозаїку тощо?
  
  

• Чи може вона розуміти і точно виконувати словесні інструкції?
  
  

     Кожна позитивна відповідь оцінюється  одним балом. Результати тестування залежать від кількості позитивних відповідей на запитання тесту.  Отже, якщо балів:

   15 – 18 – дитина готова йти до школи. Ви не дарма з нею працювали, а шкільні труднощі, якщо і виникнуть, можна буде легко подолати;

   10 – 14 – Ви на правильному шляху, дитина багато чого навчилася, а запитання, на які Ви відповіли “ні”, підкажуть Вам, над чим іще потрібно попрацювати;

   9 і менше – почитайте спеціальну літературу, постарайтеся приділяти більше часу заняттям з дитиною, зверніть увагу на те, чого вона не вміє.

     Результати тесту можуть Вас розчарувати. Але всі ми – учні у школі життя. Дитина не народжується першокласником, готовність до школи – це комплекс здібностей, що піддаються корекції. Вправи, завдання, ігри, обрані Вами для розвитку дитини, вона легко і весело може  виконувати з мамою, татом, бабусею, старшим братом – усіма, хто має час і бажання навчатися разом з дитиною. Добираючи завдання, зверніть увагу на слабкі місця розвитку дитини.

Завдання батьків

Не кожна дитина може успішно навчатися в школі. Шлях розвитку кожної дитини індивідуальний. Насамперед батькам важливо усвідомити, що не потрібно заздалегідь виконувати програму першого класу.

Під час підготовки дитини до школи бажано забезпечити умови для її загального розвитку, зокрема:

• дбати про фізичне здоров’я дитини;

• збагачувати життєвий досвід дитини;

• закріплювати побутові навички та розширювати межі самообслуговування і самостійності дитини;

• розвивати мовлення дитини;

• навчати дитину спостерігати, думати, осмислювати побачене та почуте;

• учити дитину висловлювати свою думку та поважати думку інших;

• поступово формувати зацікавленість до навчання і позитивне ставлення до школи.

Варто пам’ятати, що дитина не народжується школярем, готовність до школи — це комплекс здібностей, які піддаються корекції. Процес формування цих здібностей потребує дбайливого ставлення дорослих до дитини, і насамперед батьків. А виховувати дитину — це мистецтво, адже процес виховання — це безперервна робота серця, розуму та волі батьків.

Загальні рекомендації для батьків по підготовці дітей до майбутнього навчання у школі

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.

4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев’ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

Правила батьківської поведінки в організації навчання дитини в домашніх умовах

1. Сприяйте дитячій автономності (самостійності). Чим більше ви вимагаєте її (самостійності) в усіх сферах повсякденного життя, тим більше зможе ваша дитина працювати з почуттям відповідальності в шкільній сфері. Автономне (самостійне) навчання є тією ціллю, в напрямку якої ви маєте працювати, тому що самостійність є найважливішим елементом ефективного і тривалого процесу навчання. Хваліть свою дитину за самостійні дії, наприклад, за самостійне розпізнавання помилок.

2. Якщо ваша дитина потребує допомоги, спонукайте її до того, щоб вона сама знайшла шляхи розв’язання. Допоможіть їй завдяки підказкам, таким як, наприклад, вказівка на довідники, знаходження правил, відгадування ребусів та інше, що може привести до шляхів розв’язання. Не спонукайте свою дитину тільки до одного шляху розв’язання.

3. Дайте своїй дитині можливість перенести знання зі школи на домашній рівень і таким чином практично їх засвоїти.

4. Визнайте здобутки дитини. Надавайте перевагу похвалі (заохоченню), а не докорам. Похвалою та заохоченням Ви досягнете чогось набагато легше та краще, ніж ниттям, нагадуваннями і іншими покараннями.

5. При похвалі звертайте увагу на те, щоб не обмежувати її критикою («Дев’ять, звичайно, чудово, але без двох дурних помилок це могло бути б дванадцять»). Будьте обережними в обходженні із заохоченнями (винагородами) як визнанням здобутку (ефективності).

6. Не ставте перед своєю дитиною завищені вимоги. Не робіть їх строгішими ніж вимоги вчителів, наприклад, вимагаєте виконання додаткових завдань.

7. Будьте зразком у поведінці. Вимагайте від своєї дитини не більше, ніж від себе самого. Дитина, яка, наприклад, бачить своїх батьків, які читають, швидше й сама читатиме, ніж дитина, батьки якої часто сидять перед телевізором.

8. Говоріть, по можливості, якомога позитивніше про школу, вчителів та предмети. Вашій дитині досить того, що вона бореться зі своїми власними упередженими думками.

Правила, які допоможуть батькам підготувати дитину до життя серед однолітків у школі

    Відомий педагог і психолог Симон Соловейчик опублікував правила, що можуть допомогти батькам підготувати дитину до життя серед однокласників у школі. Батькам необхідно пояснити ці правила дитині та з їх допомогою готувати дитину до дорослого життя.

• Не віднімай чужого, але своє не віддавай.
  
  

• Попросили – дай, намагаються відняти – намагайся захиститися.
  
  

• Не бийся без причини.
  
  

• Кличуть грати – йди, не кличуть – запитай дозволу грати разом, це не соромно.
  
  

• Грай чесно, не підводь своїх товаришів.
  
  

• Не дражни нікого, не канюч, не випрошуй нічого. Два рази ні в кого нічого не проси.
  
  

• Через бали не плач, будь гордим, з учителем через бали не сперечайся і на вчителя за це не ображайся. Намагайся все робити вчасно і думай про добрі результати, вони обов’язково в тебе будуть.
  
  

• Не ябедничай і не наговорюй ні на кого.
  
  

• Намагайся бути акуратним.
  
  

• Частіше говори: “Давай дружити”, “Давай грати”, “Давай разом підемо додому”.
  
  

• Пам’ятай! Ти не кращий від усіх, ти не гірший від усіх! Ти – неповторний для самого себе, батьків, вчителів, друзів!
  
  

Дуже добре, якщо батьки помістять правила в кімнаті чи над робочим столом своєї дитини. Бажано наприкінці тижня звернути увагу дитини на те, які правила їй вдається виконувати, а які – ні. Можна спробувати придумати разом з дитиною свої правила.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є уважне й лагідне ставлення батьків до дитини, розуміння ними її  внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини. Але незважаючи на це, для полегшення процесу адаптації дитини до школи все ж можна дати деякі рекомендації:

• Повірте в унікальність та неповторність Вашої дитини, в те, що вона дитина неповторна,  не схожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
  
  

• Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
  
  

• Не соромтеся демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
  
  

• Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її  на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
  
  

• Задля виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
  
  

• Пильнуйте, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише основні) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь установлених заборон і дозволів.
  
  

• Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтеся впливати на дитину проханнями – це найбільш ефективний спосіб. У випадку непокори необхідно переконатися, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що зазвичай достатньо ефективно. І лише у випадку, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання, яке повинне відповідати вчинку, крім того, дитина має розуміти, за що її покарали. Важливо пам’ятатити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками міра.
  
  

Пам'ятайте:

• Покарання – це моральний замах на здоров'я дитини  - фізичне і психічне.
  
  

• Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого.
  
  

• Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
  
  

• Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінку перегорнуто. Про старі гріхи - ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
  
  

• Хоч би що  трапилось, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
  
  

• Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
  
  

• Не забувайте:  ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчитеся краще розуміти одне одного.
  
  

• Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитися вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.
  
  

Психологічні особливості дітей 5-6 років

Часто ми, дорослі, надто поверхнево ставимося до тверджень дитячої психології про вікові та індивідуальні особливості шестирічних дітей, не враховуючи, насамперед, прогресивних змін у вищій нервовій діяльності дошкільника. Варто зауважити, що для неї характерна особлива жвавість орієнтувальних реакцій, які є необхідною умовою утворення нових тимчасових нервових зв’язків. У цьому віці утворюються складні умовні рефлекси, де провідну роль відіграє слово (тобто друга сигнальна система). Розвивається довільне гальмування, хоча іррадіація збудження у корі головного мозку є ще досить характерною і істотно впливає на поведінку дитини. Посилюється регулювальний вплив кори великих півкуль на функціонування підкірки. Функціональні зміни в роботі центральної нервової системи шестирічного дошкільника зумовлені інтенсивним дозріванням його організму.

Психічні новоутворення дитини старшого дошкільного віку

  У шестирічному віці помітно вдосконалюються пізнавальні процеси. Значно зростають гострота зору, чутливість розрізнення кольорів і їх відтінків, розвивається фонематичний і звуковисотний слух, рука перетворюється в орган активного дотику і практичної дії. Збільшується чутливість аналізаторів, що є результатом збагачення дітьми власного чуттєвого досвіду. Для шестирічних дітей характерні більша активність, довільність, цілеспрямованість сприймання. Протягом дошкільного віку неухильно збільшується тривалість розглядання зображень (від 6 до 12 хвилин), дитина поступово навчається координувати свій зір з рухами руки, вдається до спеціальних прийомів детального обстеження предмета. Значно зростає роль розумових процесів: пізнаючи предмети, старші дошкільники порівнюють їх, спираючись на наявні знання, обґрунтовують свою думку, хоча при цьому ще не завжди вміють відділити те, що бачать, від того, що знають про даний об’єкт. Діти все частіше помічають зміни у навколишньому світі без спеціальних запитань дорослих.

   Розвивається наочно-дійове мислення дитини, виникають його нові форми. Мислення стає образно-мовленнєвим — спирається на образи уявлень і здійснюється за допомогою слів. Воно набуває певної самостійності: поступово відокремлюючись від практичних дій, переходить у власне розумовий процес, спрямований на розв’язання пізнавальних завдань. У зв’язку з цим зростає роль мовлення, за допомогою якого діти починають мислити подумки, оперувати різними поняттями, зіставляти їх, розкривати властивості і зв’язки, розмірковувати.

           Висловлювання старших дошкільників під час розв’язання ними практичних завдань виконують функцію планування. Дітям поступово стають доступними не лише зовнішні зв’язки між предметами і явищами, а й більш приховані, глибокі, істотні. У шестирічної дитини інтенсивно збагачується словник: він налічує 3500-4000 слів. Крім іменників і дієслів, дитина уже вживає прикметники, прислів’я, використовує вставні слова, робить значний крок уперед в оволодінні граматичною структурою простих і складних речень. Розвивається внутрішнє мовлення, яке стає способом становлення і формою функціонування внутрішніх розумових дій. Його поява свідчить про розвиток словесно-логічного мислення, яке виділяється з практичної діяльності, стає більш абстрактним і узагальненим. Внутрішнє мовлення дитини формується у процесі оволодіння зовнішнім (звуковим) мовленням і є результатом його інтеріоризації. А водночас — важливим засобом перетворення зовнішніх практичних дій у внутрішні ідеальні дії. Розвивається і так зване чуття мови, яке допомагає дитині успішніше користуватися мовленням, виправляти помилки не лише свої, а й товаришів.

      До шести років помітно зростають можливості пам’яті: збільшується обсяг усього того, що дошкільник може запам’ятати, зберегти і відтворити, тривалість збереження і точність відтворення. У шести-семирічних дітей часто виявляють уже не механічну, а смислову пам’ять, що дає їм змогу запам’ятовувати значно більше, ніж раніше. Вихователь повинен завжди мати на увазі: для дошкільника характерно легко запам’ятовувати те, що справляє сильне враження, а отже важливо слідкувати за тим, щоб необережним словом не злякати малого, не викликати неприязнь до чогось. Слід збагатити дітей зрозумілими, корисними знаннями, якими вони користуватимуться у своїх іграх, бесідах, малюнках, які необхідні їм для подальшого розумового і морального розвитку.

           Увага дошкільників, як відомо, ще дуже нестійка, здатність зосереджуватися — незначна. Діти часто відволікаються з будь-якого приводу. Разом з тим у шість років розвиток довільної уваги досягає такого рівня, що дошкільники можуть концентруватися на об’єктах, які відповідають потребам їхньої діяльності. Вони вчаться бути уважними. Проте це не означає, що зникає мимовільна увага. Навпаки — так само розвивається, набуває більшої стійкості та обсягу.

      Центральним новоутворенням психічного розвитку дітей дошкільного віку є уява. Інтенсивне формування всіх видів уяви, зокрема довільної і творчої, починається у шестирічному віці. Уявні образи у дошкільників яскраві, емоційно насичені, але недостатньо керовані. Основна лінія розвитку уяви — поступове підкорення свідомим намірам, перетворення її у засіб відтворення певних задумів.

      Удосконалюється вся психічна діяльність дитини. Головне досягнення її розвитку наприкінці дошкільного віку полягає у тому, що чимало дій і рухів уже контролюються свідомістю. Оволодіння вмінням довільно регулювати свою поведінку — найбільш істотний показник загального розвитку, свідчення готовності до навчання у школі. І все ж саморегуляція у шестирічних ще не досконала: нерідко діти порушують дисципліну, підкоряють свою поведінку миттєвому бажанню, їхні рухи часто досить імпульсивні. Знання цієї закономірності ставить перед вихователем складні і відповідальні завдання — формувати у дошкільників організованість, зібраність, дисциплінованість.

      У ході пізнання дошкільником навколишньої дійсності й участі у різних видах діяльності багатшає його емоційне життя. Розширення досвіду спілкування, нагромадження знань, розвиток інтересів сприяють виникненню нових почуттів. Нове, несподіване, незвичне викликає подив, допитливість; долання перешкод — задоволення і радість. Музичні заняття, слухання художніх творів, казок, спостереження за явищами природи, ігри-драматизації, зображувальна діяльність розвивають естетичні почуття. Діти вчаться бачити прекрасне у житті, насолоджуватися ним.

           Серйозні зміни відбуваються й у сфері моральних почуттів: вони стають багатшими за змістом, чіткішими за проявами. Дитина починає не лише розуміти моральний зміст деяких дій, а й ставитися до них емоційно, переживати їх. Під впливом виховання формуються почуття дружби, товариськості, взаємодопомоги; розвивається відповідальне ставлення до дорученої справи. У цьому віці вже яскравіше проявляються зачатки почуття обов’язку: дитина починає усвідомлювати необхідність та загальнообов’язковість правил поведінки в суспільстві і більшою мірою підкоряє їм свої дії та вчинки, зростає її здатність до самооцінки.

      Характерна особливість психіки дітей дошкільного віку — значна емоційна збудливість, нестриманість, недостатня емоційна стійкість, що й повинен обов’язково враховувати педагог, добираючи засоби виховного впливу. Разом з тим вітчизняні психологи зазначають послаблення у шестирічних дітей імпульсивності в емоційних реакціях. Поряд зі швидкою зміною переживань спостерігається відносна стійкість дитячих почуттів, дитина робить спроби регулювати прояви своїх емоцій, її почуття вже менш ситуативні, більш узагальнені.

      Для старшого дошкільного віку характерне виникнення нової соціальної ситуації розвитку. У дитини з’являються елементарні обов’язки, змінюються спосіб її життя, зміст і форми спілкування з іншими людьми, що породжує нові потреби, інтереси й наміри. Спільна з дорослим діяльність змінюється самостійним виконанням його вказівок. Разом з тим значно зростає інтерес до світу дорослих, їхньої діяльності, взаємин, прагнення долучитися до цього. Виникають певні взаємини з однолітками: з’являється стійке бажання погратися разом, щось розповісти товаришеві, виконати з ним трудове доручення, потурбуватися про нього, допомогти йому.

      Накопичуючи соціальний досвід, досвід спілкування, дитина наприкінці дошкільного віку користується все більш узагальненим правилами і все ширше вдається до знайомих критеріїв оцінок, щоб виявити своє ставлення до різних людей — рідних і чужих, реальних і вигаданих. На цій основі ґрунтується моральне ставлення до тих, хто її оточує.

Значення дрібної моторики для розвитку дитини

      В роботі з дітьми (а особливо з тими, що вже мають порушення мовлення) велику увагу необхідно приділяти розвитку функції дрібних м’язів рук. Рухи рук тісно пов’язані з мовленням, вони є одним з факторів його формування. Рухи пальців рук стимулюють розвиток центральної нервової системи і прискорюють розвиток мовлення дитини.

      Тренування рухів пальців рук дітей покращує не тільки рухові можливості дитини, а й розвиток психічних і мовних навичок. У свою чергу, формування рухів руки тісно пов’язано з розвитком рухового аналізатора і зорового сприймання, різних видів чутливості, просторового орієнтування, координації рухів та ін. Рівень розвитку дрібної моторики — один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання. Дитина, що має високий рівень розвитку дрібної моторики, вміє логічно мислити, в неї достатньо розвинуті пам’ять, увага, зв’язне мовлення. Недостатній розвиток зорового сприймання, уваги та, зокрема, дрібної моторики, призводить до виникнення негативного ставлення до навчання.

       Саме тому робота з розвитку дрібної моторики повинна починатися задовго до вступу у школу. Батьки, які приділяють певну увагу вправам, іграм, різноманітним завданням на розвиток дрібної моторики та координації рухів руки вирішують одночасно декілька проблем: по-перше, впливають на загальний інтелектуальний розвиток дитини, по-друге, покращують розвиток мовлення малюка, по-третє, готують його до оволодіння навичок письма.

      З самого раннього віку необхідно починати роботу з розвитку дрібної моторики. Вже в ранньому дитинстві можна виконувати масаж пальчиків, впливаючи тим самим на активні точки, які пов’язані з корою головного мозку. В ранньому та молодшому дошкільному віці необхідно виконувати прості вправи, які супроводжуються віршованим текстом (наприклад “Сорока”), не забувати про розвиток елементарних навичок самообслуговування: застібання та розстібання ґудзиків, зав’язування шнурків і т. п. і, звичайно, в старшому дошкільному віці робота з розвитком дрібної моторики та координації рухів руки має стати важливою частиною підготовки до школи.

       Робота з розвитку дрібної моторики повинна проводитись регулярно, адже саме тоді буде досягнений вагомий ефект від цих спеціальних вправ. Завдання з розвитку рухів пальців рук повинні приносити дитині радість, не повинні викликати перевтомлення. Велике значення в цих іграх-вправах має текст. Він має бути веселим, доступним для дітей даного віку. Необхідно пояснювати значення тих чи інших рухів чи положень пальців, зацікавлювати дітей у виконанні цих рухів, створювати сприятливий емоційний настрій.

Щоб сприяти розвитку пальців рук і тим самим розвивати мовлення вашої дитини, можна запропонувати малюкам наступні завдання:

• Розминати пальцями пластилін, глину.
  
  

• Катати по черзі кожним пальчиком камінці, намистинки, шарики.
  
  

• Нанизувати намистинки на тоненьку стрічку, робити намисто.
  
  

• Стискати та розтискати кулачки.
  
  

• Робити м’які кулачки, які можна легко розжати і в які дорослий може просунути свої пальці; та міцні, які не розтиснеш.
  
  

• Двома пальцями руки (вказівним та середнім) “ходити” по столу, спочатку повільно, а потім швидко, наче вони біжать. Вправа проводиться спочатку правою, а потім лівою рукою.
  
  

• Показувати окремо тільки по одному пальчику.
  
  

• Барабанити, постукувати всіма пальцями обох рук по столу.
  
  

• Махати в повітрі тільки пальцями, не рухаючи долонею.
  
  

• Плескати в долоні тихо і голосно, в різному темпі.
  
  

• Нанизувати великі ґудзики на нитку.
  
  

• Зав’язувати вузлики на мотузці.
  
  

• Застібати ґудзики, гачечки, замочки, закручувати кришки, заводити механічні іграшки.
  
  

• Закручувати шурупи, гайки.
  
  

• Ігри з конструктором, мозаїкою, кубиками.
  
  

• Складання матрьошок.
  
  

• Малювання у повітрі.
  
  

• Ігри з піском, водою.
  
  

• Малювати, розфарбовувати, штрихувати.
  
  

• Різати ножицями.
  
  

            Важливою частиною роботи з розвитку дрібної моторики є пальчикова гімнастика. Ці ігри дуже емоційні, їх можна проводити повертаючись з дитячого садка, сидячи в черзі до лікаря, у транспорті та, звичайно, вдома. Вони дуже захоплюючі і сприяють розвитку мовлення та творчої діяльності. “Пальчикові ігри” начебто відтворюють реальність навколишнього світу – предмети, тварин, людей, їх діяльність, явища природи. В ході “пальчикових ігор” діти, повторюючи рухи дорослих активізують моторику рук та мовлення.

“Пальчикові ігри” – це інсценування яких-небудь рифмованих розповідей, казок з допомогою пальчиків. Багато ігор потребують участі обох рук, що дає можливість дітям орієнтуватися в поняттях “праворуч”, “ліворуч”, “вгору”, “вниз” і т.п. На початку та вкінці гри необхідно включати вправи на розслаблення, щоб зняти зайве напруження у м’язах. Це може бути поглажування від кінців пальців до долоні, легке потрушування, помахування руками.

До школи як на свято

Дитина із задоволенням піде до першого класу, якщо його не тільки підготувати, але і налаштувати. Батьки часто припускаються помилок, після чого діти стикаються з розчаруваннями і втратою інтересу до навчання. Як цього уникнути, фахівці Coral Family підготували схему.

Що не робити?

1. Не варто готувати дитину до школи в останнє літо. Не формуйте негативні асоціації з процесом навчання ще до його початку.

2. Не обіцяйте, що школа буде найкращим періодом життя. Нехай малюк сам вирішить.

3. Не передавати своє хвилювання. Дитина читає тривогу і емоційний стан батьків.

4. Не пускайте процес підготовки на самоплив. Перевіряйте і контролюйте готовність, навіть коли дитина відвідувала садок або підготовчі курси.

Що робити?

1. Підвищіть статус дитини. Зробіть подію радісною і позитивною. Привітайте з новим етапом життя. 2. Влаштуйте шкільний шопінг. Сходіть разом з дитиною до магазину і купіть все необхідне для школи. Нехай сам вибере собі ранець або пенал.

3. Привчайте до нового режиму за 2-3 тижні до початку навчального року. Будіть та кладіть спати дитину поступово скорочуючи час на 5-10 хвилин від звичного графіка.

4. Промовляємо обов'язки, з якими зіткнеться дитина в школі. Підготовка домашнього завдання або відвідування продовженого дня не повинні бути несподіванкою.

5. Зміцнити імунітет. Свіже повітря, фізичні навантаження, активні ігри і вітаміни - найкращі супутники майбутнього школяра. Почніть підготовку організму за 1,5 місяці до 1 вересня.

Джерело: https://coralfamily.ua/blog/kak-podgotovit-rebenka-k-shkole-sovety-roditelyamCoral Family © coralfamily.ua

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ ЩОДО РОЗВИТКУ ГОТОВНОСТІ ШЕСТИРІЧОК ДО ШКОЛИ ВДОМА

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ МИСЛЕННЯ

Саме в цей період здійснюється перехід від наочно-образного, конкретного мислення, притаманного дошкільнятам,  до понятійного, словесно-логічного мислення. Діти розмірковують про явища, роблять елементарні висновки. Конкретність мислення шестиліток виявляється передусім у тому, що під час розв’язання мислительної задачі вони виходять з означених словами конкретних предметів, їх зображень або уявлень (котики, зайчики, цукерки, а не 1,2,3). Використовуючи вправи, які запропоновані нижче, можна розвинути операції аналізу і синтезу, абстрагування й узагальнення у співвідношеннях конкретно-образних і абстрактно-словесних компонентів, виробляючи гнучкість мислення.

Вправа для розвитку розумового пошуку: «Порівняння предметів»

Для порівняння (чим схожі і чим відрізняються?) запропонуйте дитині такі пари слів:

• МУХА й МЕТЕЛИК
  
  

• СТІЛ і  СТІЛЕЦЬ
  
  

• КНИГА й  ЗОШИТ
  
  

• ВОДА й  МОЛОКО
  
  

• СОКИРА й  МОЛОТОК
  
  

• МІСТО й  СЕЛО
  
  

• ПІАНІНО й  СКРИПКА та ін.
  
  

Вправа для розвитку швидкості мислення: «Закінчення слів»

Запропонуйте дитині пограти у таку гру: ви починаєте слово, вимовляючи перший склад, а вона – його закінчує. «Відгадай, що я хочу сказати! По…», — так ви починаєте гру.

Пропонувати склади: 1)по, 2) на, 3) за, 4) мі, 5) му, 6) до, 7) че, 8) при, 9) ку, 10) ко.

Якщо дитина легко справляється із завданням, запропонуйте їй придумувати (відгадувати) не одне слово, а стільки, скільки вона зможе. Наприклад, по-літ, по-піл, по-стіль тощо.

Вправа для розвитку гнучкості розуму

Запропонуйте дитині називати якнайбільше слів, що означають певне поняття.

• Назви слова, що означають дерева (береза, сосна, дуб … ).
  
  

• Назви слова, що стосуються спорту (футбол, хокей …).
  
  

• Назви слова, що означають звірів.
  
  

• Назви слова, що означають свійських тварин.
  
  

• Назви слова, що означають наземний транспорт.
  
  

• Назви слова, що означають повітряний транспорт.
  
  

• Назви слова, що означають водний транспорт.
  
  

• Назви слова, що стосуються мистецтва.
  
  

• Назви слова, що означають овочі.
  
  

• Назви слова, що означають фрукти.
  
  

Вправа для розвитку розумових процесів узагальнення, абстрагування, виокремлення істотних ознак

«Знайди зайве слово»

Дитині читаєте набір слів. Кожний ряд має складатися з 4 слів, з яких 3 слова є однорідними і можуть бути об’єднані за спільною для них ознакою, а одне слово відрізняється від них і має бути вилученим.

Запропонуйте дитині визначити слово, що є «зайвим»:

• ЯБЛУКО, СЛИВА, ОГІРОК, ГРУША.
  
  

• МОЛОКО, СИР, СМЕТАНА, ХЛІБ.
  
  

• КВІТЕНЬ, ЧЕРВЕНЬ, ВІВТОРОК, ЛИСТОПАД.
  
  

• ЛОЖКА, ТАРІЛКА, КАСТРУЛЯ, СУМКА.
  
  

• ПЛАТТЯ, ТУФЛІ, СВЕТР, СОРОЧКА.
  
  

• БЕРЕЗА, ДУБ, СУНИЦІ, СОСНА.
  
  

• КНИГА, ТЕЛЕВІЗОР, РАДІО, МАГНІТОФОН.
  
  

• ХОРОБРИЙ, ЗЛИЙ, СМІЛИВИЙ, ВІДВАЖНИЙ.
  
  

• МИЛО, МІТЛА, ЗУБНА ПАСТА, ШАМПУНЬ.
  
  

• НОГА, РУКА, ГОЛОВА, ЧЕРЕВИК                                                                                                                                                         «Знайди зайву картинку»
  
  

Підберіть серію картинок, серед яких кожні три картинки можна об’єднати в групу за спільною ознакою, а четверта – зайва. Розкладіть перед дитиною перші чотири картинки і запропонуйте знайти зайву. Обов’язково запитайте: «Чому ти так думаєш? Чим схожі ті картинки, які залишилися?». Дитина повинна вам пояснити свій вибір, виокремлюючи істотні ознаки предметів, що зображені на картинках.

Вправа на розвиток кмітливості «Говори навпаки»

Запропонуйте дитині: «Я буду говорити слово, ти теж говори, але тільки навпаки, наприклад: великий – маленький». Можна використовувати пари слів:

ВЕСЕЛИЙ – СУМНИЙ

ШВИДКИЙ – ПОВІЛЬНИЙ

ПОРОЖНІЙ – ПОВНИЙ

ХУДИЙ – ТОВСТИЙ

ПРАЦЕЛЮБНИЙ – ЛІНИВИЙ

ВАЖКИЙ – ЛЕГКИЙ

БОЯГУЗ – ХОРОБРИЙ

БІЛИЙ – ЧОРНИЙ

ТВЕРДИЙ – М’ЯКИЙ  і т.д.

Вправа на розвиток ерудованості

Дати дитині завдання:

• назвати три слова, що починаються з букв «м», «г», « д»;
  
  

• назвати чотири тварини на букву «к»;
  
  

• назвати чотири ягоди на букву «в»;
  
  

• назвати п’ять міст на букву «р»;
  
  

• назвати три квітки на «ч»;
  
  

• назвати чотири держави на букву «а»;
  
  

•   назвати шість імен на букву «в».
  
  

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ УВАГИ

Характерною віковою особливістю в шестирічному віці є нерозвинута увага. У дітей домінує мимовільна увага, спрямована на нові, яскраві, несподівані та захоплюючі об’єкти. Довільна увага розвивається досить інтенсивно, якщо дитині допомагають дорослі. Вона розвивається поступово, в міру розвитку окремих її властивостей, таких як обсяг, концентрація, розподіл і переключення, стійкість. Слабкість гальмівних процесів у цьому віці зумовлює  таку рису уваги, як її нестійкість. Виконуючи вправи з дитиною, які запропоновані нижче, ви буде розвивати довільну увагу в дітей, що так необхідна для навчальної діяльності.

Вправа для розвитку обсягу і переключення уваги

Запропонуйте дитині уважно оглянути кімнату і знайти шість предметів:

• які містять геометричні фігури (коло, квадрат, трикутник, прямокутник);
  
  

• які мають певне забарвлення (червоне, зелене тощо);
  
  

• які виготовлені з матеріалів (дерево, пластмаса, скло, метал).
  
  

Вправа для розвитку здатності до розподілу і переключення уваги

Називайте дитині різні слова: стіл, ліжко, чашка, олівець, лікар, тигр, зошит, горобець, виделка та ін.. Вона повинна, за домовленістю, відреагувати на певні слова (наприклад, плеснути в долоні, присісти або встати), коли зустрінеться слово,  що означає, наприклад, тварину.

Такі і подібні до цього завдання розвивають уважність, швидкість розподілу і переключення уваги, а крім того, розширюють кругозір і пізнавальну активність дитини.

Вправа для розвитку концентрації уваги

Для проведення цієї вправи необхідно підготувати 2 пари картинок, що мають  10-15 відмінностей (зараз таких багато в дитячих журналах). Попросити дитину порівняти картинки у запропонованій парі й назвати всі її відмінності.

Вправа для розвитку усталеності уваги

Для розвитку усталеності уваги дайте дитині невеликий текст (газетний, журнальний) і запропонуйте, проглядаючи кожен рядочок, закреслювати якусь літеру (наприклад, «а»).

Для тренування розподілу і переключення уваги можна змінити завдання. Наприклад, так: «У кожному рядочку закресли літеру «а», а літеру «б» підкресли.

Вправа для розвитку довільної уваги

Дайте дитині аркуш паперу, кольорові олівці й попросіть її намалювати в ряд 10 трикутників. Коли цю роботу буде завершено, дитину попереджують про необхідність бути уважною, тому що завдання дається тільки один раз: «Будь уважним, заштрихуй червоним олівцем третій, сьомий і дев’ятий трикутники». Якщо дитина запитує, що робити далі, слід відповісти, що нехай робить так, як зрозуміла. А вже потім пояснити, що треба було робити, якщо вона виконала завдання неправильно.

Вправ для розвитку розподілу уваги

(для дітей, які знають цифри)

Напишіть у таблиці числа від 1 до 25 у довільному порядку. Попросіть дитину знайти і показати всі їх підряд. Можна почати працювати з меншою кількістю чисел.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ ПАМ’ЯТІ

Пам’ять шестиліток розвивається передусім у напрямі посилення її довільності. Відбувається зростання можливостей свідомого управління нею та збільшення обсягу смислової, словесно-логічної пам’яті.

У цьому віці відбувається виражена зміна співвідношення мимовільного і довільного запам’ятовування в бік зростання ролі останнього. За вмілого керівництва вихователями і батьками їхньою навчальною діяльністю, діти вже можуть виділяти у зрозумілому для них матеріалі опорні думки, пов’язувати їх між собою і завдяки цьому успішно запам’ятовувати. Розвивається при цьому також і здатність довільного відтворення матеріалу. Вправи, які пропонуються нижче, можна використовувати для розвитку пам’яті дітей.

Вправа на розвиток слухової вербальної пам’яті

Прочитайте дитині список із 10-12 не пов’язаних між собою слів: гора, голка, троянда, кішка, годинник, пальто, книга, вікно, пилка, правда, нога, ваза.. Дитина повинна їх запам’ятати і відразу ж після прочитання відтворити. Рекомендується повторювати цю вправу через один день, три дні, тиждень. Якщо кількість слів, які відтворила дитина, зростає, її пам’ять покращується.

Вправа для розвитку довільної пам’яті «Я поклав у мішок»

У цю гру можна грати з дитиною, наприклад, під час тривалих поїздок. Дорослий починає гру і говорить: «Я поклав у мішок яблука». Дитина повторює сказане і додає ще що-небудь: «Я поклав у мішок яблука й банани». І так далі. Можна просто додавати по одному слову, а можна добирати слова за абеткою: «В садку в бабусі ростуть …». Виконуючи цю вправу неважливо, хто переможець, а хто програв. Важливо, щоб дитина розвивала здатність згадувати.

Вправа для розвитку зорової пам’яті

Розкладіть на столі перед дитиною палички, з яких зробіть яку-небудь просту фігуру (хатку, квадрат, зірочку тощо). Попросіть дитину подивитись уважно протягом двох секунд. Потім закрийте цю фігуру і попросіть дитину скласти таку саму з інших паличок. Ускладнити цю вправу можна, складаючи фігуру з паличок різного кольору. Дитина мусить запам’ятати розташування паличок за кольором і потім скласти фігуру самостійно.

Вправа для розвитку короткочасної пам’яті

„Запам’ятай цифри”

Ви показуєте дитині набір цифр, вона їх запам’ятовує, через 2-3 хвилини ви ці цифри закриваєте аркушем паперу, а вона повинна відтворити по пам’яті. Починати краще з трьох цифр, а далі поступово збільшувати кількість. Якщо дитина забула якусь цифру або назвала неправильно, покажіть їй набір ще раз і запропонуйте виправити свою помилку. Цифри повинні бути достатньо великими. Переходити до запам’ятовування більшої кількості цифр бажано лише тоді, коли дитина буде практично безпомилково запам’ятовувати попередню кількість. Підвищити складність можна також, скорочуючи час, відведений для запам’ятовування.

ВПРАВИ ДЛЯ РОЗВИТКУ СПРИЙМАННЯ

Сприймання – це відображення свідомістю людини предметів і явищ дійсності в момент їхнього впливу на органи чуттів. З початку входження в навчальний процес воно в шестиліток досить розвинуте,  але  ще слабко диференційоване. Діти ще не вміють робити цілеспрямованого аналізу результатів сприймання, вирізняти серед них головне, суттєве. Їхньому сприйманню властива виражена емоційність. Складним для дитини шестирічного віку є сприймання часу – орієнтація в часі доби, в оцінці різних проміжків часу (тиждень, місяць, пора року, години, хвилини, секунди). Наприклад, одна секунда – за уявленням дітей 6-ти років у середньому дорівнює 11 секундам. Тому так часто діти роблять помилки, уявляючи собі тривалість певної справи меншою, ніж вона є насправді.

Вправа на розвиток сприймання геометричних фігур

Запропонуйте дитині малюнок із зображенням різних геометричних фігур. Попросіть назвати фігури, які знає дитина, підкажіть їй назви фігур, які вона ще не знає. Наступним завданням буде намалювати ті фігури, які ви їй назвете (коло, квадрат, прямокутник, чотирикутник, трикутник).

Вправа для розвитку просторових уявлень

• Попросіть дитину показати праву, ліву руку, ногу; праве, ліве вухо; дістати правою рукою ліве вухо, лівою рукою праве вухо і т.д.
  
  

• Показати дитині малюнок, де зображено різні предмети і запитати про їх розташування: «Що намальовано посередині, угорі, внизу, у правому верхньому кутку, у лівому нижньому кутку, у правому нижньому кутку?».
  
  

• Попросити дитину на аркуші паперу у клітинку намалювати у центрі – коло, ліворуч – квадрат, вище кола – трикутник, нижче – прямокутник, над трикутником – 2 маленьких кола, під прямокутником – маленьке коло. Завдання дитина повинна виконувати послідовно.
  
  

• Запропонуйте дитині стати в центрі кімнати і розказати, що знаходиться ліворуч, праворуч, попереду, позаду від неї.
  
  

Вправа для розвитку спостережливості

Запропонуйте дитині гру: «Уважно оглянь кімнату і знайди предмети, у яких є круг, окружність». Дитина називає годинник, вимикач, столик, вазу і т.д.

Проведіть цю гру у формі змагання: «Хто більше назве таких предметів?».

Вправа для розвитку сприйняття  кольорів

Дайте дитині кольорові олівці, називайте  предмети, а дитина по черзі нехай малює кружечок такого кольору, як цей предмет. Якщо не знає – ставить прочерк. Наприклад: трава, апельсин, мак, тигр, лимон, шоколад, малина, морква, абрикос, небо, і т.д.

Вправа для розвитку точності сприймання

Покажіть дитині малюнок упродовж кількох секунд, де зображено 12 кульок трьох кольорів. Кульки мають бути однакові за розміром. Перед дитиною ставиться завдання відповісти на запитання:1)Яких кольорів кульки? 2) Яких найбільше? 3) Яких найменше?