Патогенні дріжджі

Деякі види дріжджів є патогенами, які викликають захворювання у людей.

Дріжджі роду Candida є компонентами нормальної мікрофлори людини, проте у разі загального ослаблення організму травмами, опіками, хірургічним втручанням, тривалого застосування антибіотиків, дріжджі цього роду можуть масово розвиватися, спричиняючи захворювання — кандидоз. Існують різні штами цього гриба, зокрема достатньо небезпечні. Candida завжди є в малих кількостях на здоровій шкірі дорослих людей, та є частиною нормальної флори слизових оболонок органів дихання, шлунково-кишкового тракту. Сухість шкіри в порівнянні з іншими тканинами запобігає зростанню грибків, але на пошкодженій шкірі або в зонах складок грибки здатні зростати швидше, викликаючи патологічний стан. 

Ще один вид дріжджів, Cryptococcus neoformans, викликає криптококкоз - легеневу інфекцію зі симптомами, як у пневмонії, менінгіту або ураженнях шкіри, кісток чи внутрішніх органів, здатну призвести до смерті.

Клітини C. neoformans оточені міцною полісахаридною капсулою, яка перешкоджає розпізнаванню і знищенню їх лейкоцитами. Дріжджі цього виду найчастіше виявляють у посліді птахів, причому самі птахи не хворіють.

Рід дріжджів Malassezia включає в себе симбіонтів теплокровних тварин і людини, що не трапляються ніде, окрім їхніх шкірних покривів. При порушеннях імунітету вони викликають пітиріаз (строкатий лишай), фолікуліт і себорейний дерматит. У здорових людей за нормального функціонування сальних залоз Malassezia ніяк себе не проявляє і навіть відіграє позитивну роль, перешкоджаючи розвиткові небезпечніших патогенів.

Прокляття Тутанхамона

Історія Стародавнього Єгипту налічує 31 династію фараонів, а кількості самих фараонів точно ніхто не знає. Однак найвідоміший із них сьогодні Тутанхамон. Він став одним з найвідоміших фараонів і справжнім символом давньоєгипетської цивілізації завдяки відкриттю його гробниці, єдиної майже не розграбованої єгипетської царської усипальниці.

Проаналізувавши ДНК 11 мумій, включно з мумією самого Тутанхамона, вчені вивчили ступінь спорідненості між ними, можливі генетичні відхилення та інфекційні хвороби. Результати свідчать про те, що Тутанхамон був інфікований найпростішим Plasmodium falciparum, що спричинює тропічну малярію з високим відсотком смертей.

Plasmodium falciparum (лат. falc — серп і лат. parere — народити) — вид паразитичних найпростіших, які є збудниками тропічної малярії. Передається людині при укусах комарів роду Anopheles.

Наукову єгиптологію розпочали французи під час єгипетського походу Наполеона. 

Вивчення стародавнього Єгипту продовжили англійці. Єгипет з 1882 року був під британським протекторатом.

У 1922 року британський дослідник Говард Картер знайшов усипальницю Тутанхамона. Золота маска фараона разом з Венерою Мілоською і Моною Лізою, стала одним з головних символів світової культури.

Всього в гробниці знайшли близько 3,5 тисяч предметів. Загальна вага золотих виробів склала 110,4 кг, вага маски майже 11 кг. Зараз вона знаходиться в каїрському Національному музеї, а її зображення прикрашає реверс монети номіналом в 1 єгипетський фунт.

Новина про археологічну сенсацію сколихнула весь науковий світ. Це й зрозуміло, адже йшлося про одну з найвидатніших знахідок за весь час дослідження Стародавнього Єгипту! Навряд чи Говард Картер міг тоді уявити, що незабаром гробниця Тутанхамона прославить його ще більше.

Лорд Карнарвон, який фінансував проект і особисто брав участь у відкритті гробниці Тутанхамона, незабаром помер від загадкової хвороби. Слідом за ним помер і інший учасник розкопок, Артур Мейс.