3.7. Матеріали для тепло-, звукоізоляції стін, їх властивості та способи їх використання
Загальні відомості
При оштукатурюванні зовнішніх капітальних стін будинків і споруд слід брати до уваги, що купки з гіпсового клею, які зв’язують внутрішню поверхню зовнішньої стіни з ГКП, по суті, є провідниками холоду, що істотно зменшує температуру замкненої повітряної порожнини під шаром сухої штукатурки. Як наслідок, через деякий час у місцях розташування цих купок на зовнішній поверхні ГКП можуть з’явитися темні плями, які утворюються через різницю в теплопровідності зовнішньої стіни і ГКП. Чим інтенсивніша циркуляція повітря всередині приміщення, тим швидше вони з’являються. Окрім того, ці купки гіпсового клею є ще й звуковими провідниками між жорсткою зовнішньою стіною і гнучким ГКП, що сприяє проникненню зовнішнього шуму в приміщення. Звукоізоляція приміщень сухою штукатуркою помітно погіршується, якщо шви кладки зовнішніх стін погано заповнені розчином або ж у стінах є тріщини. Отже, суха штукатурка сама по собі не забезпечує доброї звукоізоляції приміщень від зовнішнього шуму. Це стосується й міжквартирних перегородок. Тому для поліпшення звукоізоляції стін і перегородок, опоряджених сухою штукатуркою, необхідно передбачати використання волокнистих ізоляційних матеріалів із незамкненими порами в порожнинах між внутрішніми поверхнями зовнішніх стін і ГКП. При цьому слід мати на увазі, що відносно жорсткості пінопласти, які є ефективними теплоізоляційними матеріалами, як звукоізоляцію застосовувати не можна, оскільки вони не мають потрібних звукоізоляційних властивостей. Їх можна використовувати для поліпшення теплоізоляції сухої штукатурки. Лише в обґрунтованому цільовому поєднанні волокнисті звукоізоляційні (мінеральна вата) і теплоізоляційні (пінополістирол) матеріали здатні забезпечити бажану тепло- і звукоізоляцію сухої штукатурки. Конструкцію стіни, облицьованої сухою штукатуркою по шару ізоляційного матеріалу наведено на рис. 35.
Рис. 35. Конструкція стіни, облицьованої сухою штукатуркою по шару ізоляційного матеріалу
Матеріали для звукотеплоізоляції стін
У гіпсокартонних облицюваннях для тепло- і звукоізоляції широко використовують волокнисті ізоляційні матеріали та пінопласти, які мають незамкнені пори. Ці матеріали мають відповідні сертифікати якості, що відповідають вимогам будівельних норм і правил.
Волокнисті ізоляційні матеріали, які виготовляються як теплоізоляційні, проте завдяки своїм структурним особливостям (незамкнені пори, мала жорсткість) з успіхом використовуються для звукоізоляції та поліпшення акустики приміщень. Вони можуть складатися з мінеральних волокон, утворених розплавленням силікатів (скла), гірських порід (базальту) або шлаку, внаслідок чого отримують скловату, базальтове волокно та шлаковату. Вони також можуть складатися з рослинних волокон, наприклад, з кокосових, дерев’яних, торф’яних. Мінеральні і рослинні волокна з’єднують у плити, мати або рулони за допомогою в’яжучих, сплавленнями або прошиваннями. Волокнисті ізоляційні матеріали можна виготовляти з покриттям або оболонкою з паперу, картону, пластмаси, металевої фольги або дротяної сітки.
Волокнисті ізоляційні матеріали в конструкції стін і перегородок можуть піддаватися різним силовим діям, у них можуть виникати стискальні, дотичні та зрізувальні зусилля. У певних випадках вони можуть відчувати і динамічні дії. Крім того, до них можуть ставити вимоги вогнестійкості. У зв’язку з цим волокнисті матеріали поділяють на групи, які позначаються відповідними індексами:
W — теплоізоляційні матеріали, здатні сприймати стискальні навантаження (тепло- і звукоізоляція стін і вентиляційних дахів);
WZ — теплоізоляційні матеріали, здатні сприймати невеликі стискальні навантаження (тепло- і звукоізоляційні матеріали для заповнення порожнин у стінах і перекриттях);
WD — теплоізоляційні матеріали, призначені для сприйняття стискальних зусиль (тепло- і звукоізоляція, яка укладається безпосередньо під покриття підлоги або під покрівельну ковдру суміщених дахів);
WV — теплоізоляційні матеріали, здатні сприймати розтягальні та зрізувальні зусилля (багатошарова тепло- і звукоізоляція цегляних і бетонних стін із сухою штукатуркою). Ці матеріали отримують ще додатковий індекс S (WVs), а фірма-виробник надає величину їхньої динамічної жорсткості.
Волокнисті ізоляційні матеріали, які застосовуються для заповнення порожнин у конструкціях стін, перегородок і перекриттів, отримують додатковий індекс w. Так, індексація Ww або WZw вказує на те, що ізоляційний матеріал має певний аеродинамічний опір, значення якого на 1 см товщини матеріалу надається фірмою-виробником.
Волокнисті теплоізоляційні матеріали, позначені індексом Т, можна застосовувати як звукоізоляцію від ударного шуму.
Тепло- і звукоізоляційні матеріали, виготовлені з мінеральних волокон, зазвичай належать до негорючих матеріалів. Проте, залежно від виду покриття або оболонки, вони можуть бути віднесені до горючих будівельних матеріалів.
Для позначення ступеня горючості ізоляційних матеріалів до їхнього маркування додають додаткові індекси. Наприклад:
WZ-W-А1 позначає негорючий теплоізоляційний матеріал, який може сприймати невеликі стискувальні навантаження і використовуватися для заповнення порожнин у конструкціях перегородок або стін з металевим каркасом та гіпсокартонною обшивкою;
WV-S-В1 — важкозапалювальний теплоізоляційний матеріал, призначений для використання як багатошарової теплоізоляції стін, облицьованих ГКП.
Обидва ці матеріали можна використовувати як звукоізоляцію перегородок і стін.
На відміну від цих волокнистих матеріалів ізоляційні матеріали з пінопластів є тільки теплоізоляційними матеріалами. До них належать: пінопластпінополістирол (РS), пінополіуретан (РUR), пінополівінілхлорид (РVС). Їхня структура характеризується замкненими порами. Це відносно жорсткі матеріали, тому вони зазвичай використовуються як теплоізоляція. Разом з ГКП пінопласти складають багатошарову обшивку і використовуються в них у разі, якщо до звукоізоляції не ставлять підвищених вимог.
Якщо виникає необхідність улаштування звукоізоляційного шару при сухому оштукатурюванні стін, то спочатку до стіни приклеюють ізоляційні плити з мінеральних волокон, а потім — ГКП будівельним клеєм «Перлфікс». З цією метою використовують плити з позначенням WV. Висота багатошарової обшивки з використанням ГКП (сухої штукатурки) зазвичай не перевищує 3 м. Звукоізоляційні плити монтують горизонтально з перев’язкою швів. Будівельний клей, яким звукоізоляційні плити приклеюють до поверхні стіни, не має витікати зі швів, оскільки в іншому разі слід очікувати погіршення тепло- і звукоізоляції стінових огороджень. Саме тому клей слід наносити смугами по периметру ізоляційних плит на відстані не менш ніж за 50 см від їхніх країв. Поверхню приклеєних до стіни ізоляційних плит вкривають суцільним шаром клею «Перлфікс» завтовшки 3 мм, якому надається шорстка фактура ще до початку його тужавіння. Після тужавіння цього шару клею, але до повного його висихання, до нього приклеюють ГКП за тією самою технологією, яку застосовують для облицювання цегляних стін сухою штукатуркою (за допомогою купок клею «Перлфікс»).
Дверні коробки в стінах, облицьованих сухою штукатуркою, мають встановлюватися на одному рівні з поверхнею стіни з охоплюванням ГКП наличниками або спеціальними профілями (при встановленні сталевих коробок). По периметру дверного прорізу ГКП або заготовки з нього слід приклеювати до стіни суцільною смугою гіпсового клею. Порожнину між металевим профілем дверної коробки і масивом стіни, яку необхідно облицювати, заповнюють гіпсовим розчином.
Окрім розглянутої системи укладання сухої штукатурки зі звукотеплоізоляційними властивостями, що складається з окремих матеріалів (ГКП, клею, утеплювача) в будівництві та під час ремонту приміщень застосовують цільну систему з гіпсових комбінованих панелей заводського виготовлення.