2.1. Технологія підготовки усіх видів поверхонь до початку монтажу гіпсокартонних конструкцій

Загальні положення

Якість гіпсокартонного покриття залежить насамперед від якості застосовуваного опоряджувального матеріалу, тобто ГКП, виду, способу й умов його кріплення, а також виду і стану опоряджувальної конструкції та її поверхні, що підлягає опорядженню.

До початку опоряджувальних робіт мають бути завершені всі роботи, виконання яких може призвести до пошкодження гіпсокартонної обшивки.

Конструкції мають бути стійкими, міцно закріпленими, збудованими в межах дозволених відхилень від вертикалі і горизонталі. Якщо конструкція вібруватиме, улаштоване гіпсокартонне покриття деформуватиметься, внаслідок чого шви між ГКП тріскатимуться та відшаровуватимуться. 

Тому опоряджувальні роботи допускається виконувати лише після завершення термінів, що виключають можливість пошкодження гіпсокартонного покриття внаслідок осідання чи зсуву конструкції.

Основні заходи щодо підготовки основ огороджувальних конструкцій

Міцність з’єднання з матеріалом основи (поверхнею, що облицьовується) залежить, з одного боку, від властивостей матеріалу облицювання, з іншого — від клейкої здатності розчину на гіпсовій основі, а також стану матеріалу основи та її підготовки. Нерідко поверхня стін може бути оштукатурена або забруднена після розпалубки, пофарбована, покрита гідроізоляцією. Різна фактура і пористість цих матеріалів істотно впливають на зчеплення монтажного клею з основою. Пористість матеріалу основи визначає його всмоктувальну здатність. Якщо вода, що використовувалась для виготовлення монтажного клею, буде швидко поглинена основою, то клейка здатність і міцність клею (після його твердіння) будуть недостатніми. В іншому разі, хоча клей і не втратить своїх показників міцності та клейкості, для їх реалізації може знадобитися тривалий час, що може стати на заваді будівництву. Усе це вимагає певних заходів щодо підготовки основ огороджувальних конструкцій, що підлягають опорядженню ГКП.

Підготовку бетонних та цегляних поверхонь здійснюють таким чином: 

1. Спочатку оглядають поверхню, що підлягає підготовці до опорядження ГКП. Перевіряють рівність поверхні візуально і за допомогою правила (рис. 8 ) з виском або рівня, щоб окремі зазори не перевищували ±10 мм.

Рис.  8. Перевірка рівності поверхні за допомогою рівня: 1 — наплив; 2 — стіна

2. Визначають відхилення поверхні стіни від вертикалі та відмічають їх крейдою. 

3. Рівні цегляні поверхні очищають від пилу віниками, щітками, а у разі їх сильного забруднення — за допомогою стиснутого повітря, що подається в приміщення по шлангах від компресорної установки. 

4. Кам’яну поверхню очищають від нежирних плям металевою щіткою (рис.  9), притискаючи її до поверхні і пересуваючи в різних напрямках.

Рис. 9. Напрямки руху металевої щітки під час очищення кам’яної поверхні від нежирних плям

5. Ділянки із залишками старої затверділої штукатурки збивають металевою бучардою (рис. 10) масою 1,2—1,5 кг. Насічка на торці бучарди має бути у вигляді маленьких гострих зубців пірамідальної форми.

Рис. 10. Напрямок руху металевої бучарди під час видалення з поверхні штукатурки залишків старої затверділої штукатурки

6. Місця, забруднені мастилами, фарбою або бітумом, видаляють з бетонної поверхні у такий спосіб: 

• готують 2—3 % водний розчин соляної кислоти; для цього в 1 л води розчиняють 20—30 г соляної кислоти, щоб запобігти розбризкуванню кислоти, наливають кислоту у воду, а не навпаки (рис.  11);

Рис. 11. Послідовність роботи при змішуванні соляної кислоти з водою: 1 — вода; 2 — кислота

• наносять отриманий розчин кислоти на місця виявлених жирових, бітумних плям за допомогою щітки або ганчірки; 

• нейтралізують розчин соляної кислоти на поверхні, протираючи її ганчіркою, змоченою у воді; 

• видаляють з поверхні залишки плям за допомогою щітки (рис. 12).

Рис. 12.  Щітка для видалення залишків плям з поверхні

7. Необхідні отвори, наприклад, для вимикачів, мають бути розмічені перед облицюванням. 

8. До попередньої обробки основ перед облицюванням ГКП належить і ґрунтування їх поверхонь. 

Для зменшення всмоктувальної здатності стіни, збудовані з пористого (гігроскопічного) матеріалу, слід обробити ґрунтовкою «Ґрундерміттель» або «Тіфенґрунд», що дає змогу збільшити зчеплення клею з основою. Гладенькі поверхні стін, які погано всмоктують вологу (цементобетонні), слід попередньо обробити ґрунтовкою «Бетоконтакт».

«Кнауф Ґрундерміттель», готову до використання полімерну дисперсію з високою лугостікістю, використовують для ґрунтування сильно вбирних основ у середині приміщення, на яких без попередньої обробки відбувається розтріскування штукатурки, що ускладнює нормальний робочий процес. Ґрунтовку «Ґрундирміттель» випускають у відрах місткістю 15 л (рис. 13).

Рис. 13. Відро, в якому випускають ґрунтовку «Ґрундерміттель»

При розведенні водою у співвідношенні 1 : 3 витрати ґрунтовки становлять 0,1 мл/м2 поверхні стіни. Наноситься матеріал механічно рівномірним набризком, валиком із цигейковою насадкою або щіткою на основу. Роботи з нанесення ґрунтовки можна виконувати при температурі не нижче +5 °С. Одразу ж після роботи інструмент слід вимити у воді. Зберігання при короткочасному впливі морозу при температурі до –5 °С істотно не змінює показників якості.

«Кнауф Бетоконтакт», готову до використання ґрунтовку рожевого кольору на основі полімерної дисперсії з лугостійким кварцовим піском, використовують для покращання адгезії між основою (щільних та майже не поглинаючих вологу поверхонь, таких як бетон, силікатна цегла) та клеєм для приклеювання ГКП. Витрати: 250—300 г/м2. Випускається ґрунтовка «Кнауф Бетоконтакт» у відрах місткістю 5 та 20 л (рис. 14).

Рис. 14. Відро, в якому випускають ґрунтовку «Бетоконтакт»

У залежності від щільності основи, її можна використовувати нерозведеною або розведеною водою в співвідношенні 2:1. Перед використанням готову ґрунтовку слід ретельно перемішати. Наносять ґрунтовку «Кнауф Бетоконтакт» за допомогою валика з цигейковою насадкою або машинним способом. Виконувати роботи можна при температурі навколишнього середовища не нижче +5 °С. Ця ґрунтовка є незамерзаючою, але піддається впливу прямих сонячних променів і тепла, що призводить до погіршення її властивостей.

«Кнауф Путцґрунд», готову до використання ґрунтовку білого кольору, використовують для оброблення різних гігроскопічних поверхонь з метою їх укріплення перед обшиванням ГКП, а також ґрунтування гіпсокартонних плит перед нанесенням декоративних штукатурок «Кнауф». Витрати: 300 мл/м2. Час її тужавіння і висихання не перевищує 24 години. 

Наносять ґрунтовку за допомогою валика з цигейковою насадкою, щіткою або машинним способом. При роботі з сильно поглинаючими поверхнями ґрунтовку розводять 10 % води. Випускають ґрунтовку «Кнауф Путцґрунд» у відрах місткістю 20 л (рис. 15).

Рис. 15. Відро, в якому випускають ґрунтовку «Кнауф Путцґрунд»

Вона незамерзаюча, але піддається впливу прямих сонячних променів і тепла.

◀ ПК 2. Здатність підготувати поверхні та матеріали до початку монтажу     Способи підготовки і обробки матеріалів та виробів для монтажу  ▶