6. Петрівочка, мала нічка…
7. Ой да Петре-Йвана
8. Ой Петре Павла минає
«Ой Петра і Павла минає, половини літечка немає...»….
Так починається більшість петрівчаних пісень, що співаються одночасно з купальськими протягом Петрівського посту (до 12 липня за старим церковним календарем). Петрівчані пісні сповнені особливого ліризму та випромінюють передчуття змін періодів життя, їх оновлення, що ототожнюються з природним процесом змін пір року, усвідомленням урочистого розквіту самої прекрасної життєвої пори, але згодом – її невідворотної втрати людиною.
Наші пращури в цей час оспівували літо, що минає, пору відцвітання та дозрівання хлібів. Тематика петрівок часто перетинається з весільними піснями, або віддзеркалює образи побачення молодих людей, настрої душевних перипетій перед заміжжям. Крім цього у змісті петрівчаних пісень дуже часто висміюється недолугість, лінь, зарозумілість, а також – лунають закликання доброго та щедрого врожаю для господарів. Вважалося, що перед Петрівкою потужна та життєдайна енергія сонця і землі досягає свого апогею та поступово починає йти на спад.
Саме в цей час відбувалися «поховання Ярила», що уособлював родючу силу сонячного весняного тепла (в уявленні наших предків він ходив ночами по полях з вінком маків та хмелю на голові, тримаючи в руках колосся жита та пшениці), справляється молодицями та чоловіками, знаменує перехід від весни до літа. У перший понеділок Петрівки роблять солом’яне опудало, одягають його та оздоблюють зеленню, виносять до лісу чи води, оплакуючи ховають у землі, чи топлять у воді, а потім молодь веселиться, водить хороводи, співає веселих жартівливих пісень. У петрівчаних піснях дуже часто втілені образи річки, поля, вогню, дощу, небесних світил, жита, дерев як сакральних символів (тотемних уявлень): верби, берези, дуба тощо, птахів (зозулі / перепілки) і рослин (рути, барвінку) [1].
Купальський обряд потоплення деревця – «Мариноньки», на думку фольклористів, є відгомоном прадавнього ритуалу жертвоприношення землі за майбутній врожай. Сакральної символізації у свято Купала набуває своєрідне поєднання води й вогню через спалення опудала (Купала) і потоплення деревця (Мариноньки), свічки на вінках, що пливуть по воді, пущене з пагорба у воду, запалене колесо, звичай стрибати через вогонь і купатися цієї ночі, плавати на човнах по воді з запаленим у них вогнищах тощо. Як відомо, купальське дійство складається з багатьох елементів: плетіння вінків, запалювання вогнища і стрибання через нього, а купальські пісні за тематикою збігаються з петрівками: мрії про щасливу долю та прощання з вільним життям – є провідними мотивами цих пісень.
Відеоматеріали презентують одні з найдавніших аудіозаписів цього жанру на Харківщині та Донеччині. Голоси наших предків сьогодні звучать особливо проникливо, викликаючи ні з чим незрівнянне відчуття благоговіння перед ними та великої шани. Справжнє щастя мати «звучну» пам’ять живої історії нашого роду, тих знищених та понівечених сіл, доля яких сьогодні вкрай важка в умовах війни, але їх дух є нескореним та незламним перед потворним та жахливим обличчям ворога. Ці голоси, що сповнені сили, щирості та мудрості, не тільки сприяють зміцненню нашого духу, любові до традиції та власного коріння, а заповідають нам цінувати життя, відчуваючи одночасно його неповторну красу та швидкоплинність, його нездоланну минучість у межах підкореного простим законам всесвіту часу.