Очікувані результати навчально-пізнавальної діяльності учнів 

Знаннєвий компонент:

називає регіони світу (за класифікацією ООН): Європа, Азія, Океанія, Америка,  Африка;

показує на карті регіони світу, держави та їхні кордони;

наводить приклади джерел географічних знань про регіони та країни світу;

розрізняє спроби зображення Землі,   елементи карти;

розпізнає види карт за просторовим охопленням, масштабом, змістом і призначенням.

Діяльнісний компонент:

користується основними джерелами географічних знань про регіони світу;

визначає способи картографічного зображення на тематичних картах;

уміє читати   карти, використовуючи умовні знаки та легенду.

Оцінно-ціннісний компонент:

усвідомлює пізнавальну та конструктивну роль країнознавства у сучасному світі;

оцінює практичне значення географічних карт для життєдіяльності людини 

Практична робота 1. Створення тематичної карти умовної території з  використанням різних способів картографічного зображення

 Мета: навчитися укладати тематичні карти умовної території з  використанням різних способів картографічного зображення. 

1. Доберіть різноманітну інформацію про певну територію (ваш населений пункт, навчальний заклад, клас).

 2. Зробіть класифікацію цієї інформації та відберіть ту її частину, яку можна зобразити графічно за допомогою системи умовних знаків.

3. Розробіть власну систему умовних знаків, використовуючи при цьому загальноприйняті позначення.

 4. Створіть тематичну карту вибраної вами території, використовуючи різні способи картографічного зображення. 

Знаннєвий компонент:

пояснює зміст понять «країна», «держава», «територія», «акваторія», «суверенітет», «суверенна держава», «залежна територія», «територія держави», «державний кордон», «виключна економічна зона»;

називає життєво важливі національні інтереси держави, функції кордонів, основні складові держави як територіально-політичної системи: народ (нація), публічна державна влада, територія, основні елементи господарської системи держави;

розрізняє унітарні й складні держави, країни за типом державного устрою,  за рівнем економічного розвитку  згідно з класифікацією ООН та концепцією «Центр – периферія».

Діяльнісний компонент:

показує на карті складові території окремих держав;

читає політичні карти;

визначає за картою особливості розташування унітарних та федеративних держав, республік і монархій; 

аналізує картосхему просторової моделі концепції «Центр – периферія».

Оцінно-ціннісний компонент:

усвідомлює значимість знання і розуміння політико-географічних закономірностей глобалізованого світу 

Дослідження. Опрацюйте додаткові джерела за заявленою темою. Складіть повідомлення або мультимедійну презентацію.

 Теми для досліджень:

 1. Місце України в просторовій структурі світового господарства за концепцією «центр— периферія».

 2. Основні відмінності цивілізаційних настанов Заходу і  Сходу. 

3. Інформаційно-технологічна революція та її вплив на світову економіку. 

4. Від економіки індустріального до економіки постіндустріального суспільства. 

Джерела Інтернету

 1. weizmann.ac.il/pages/ (Інститут Вейцмана, Ізраїль, один зі світових лідерів у  галузі розробок штучного інтелекту). 

2. О. Коппель. Цивілізаційні теорії // Українська дипломатична енциклопедія: у 2 т. / Л. В. Губерський (голова).  — К.  :  Знання України, 2004.  — Т. 2. М  — Я. 

3. Цивілізаційний вибір України: парадигма осмислення і  стратегія дії. Національна доповідь / ред. кол.: С. Пирожков, О. Майборода, Ю. Шайгородський та ін.; ІПіЕНД ім. І. Ф. Кураса НАН України. — К. : НАН України, 2016.

 4. С. Шулевський. «Центр—периферія» в регіональному вимірі» (електронний режим доступу: internationalconference2014.wordpress.com/2016/). 

Знаннєвий компонент:

пояснює зміст поняття «цивілізація»;

називає сучасні цивілізації;

показує на карті  ареали поширення основних світових релігій та сучасних цивілізацій.

Діяльнісний компонент:

пояснює сутність зв’язків між релігією, культурою і цивілізацією в тому чи іншому регіоні;

характеризує сучасні цивілізації.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки щодо важливості цивілізаційного підходу до вивчення країн 

Знаннєвий компонент:

пояснює зміст понять «глобалізація», «світосистема»;

називає компоненти світового господарства.

Діяльнісний компонент:

читає схематичні моделі світового господарства;

характеризує сектори світового господарства;

Оцінно-ціннісний компонент:

усвідомлює необхідність системного підходу до аналізу структури і динаміки розвитку світового господарства

Знаннєвий компонент:

називає склад регіону;

розрізняє форми державного правління і територіального устрою країн Європи;

наводить приклади різних типів та підтипів країн Європи за рівнем економічного розвитку, кількісних та якісних змін на політичній карті регіону;

показує на карті:

субрегіони Європи (Західна Європа, Північна Європа, Південна Європа, Східна Європа);

усі країни Європи, їхні столиці;

мегаполіси (Англійський (Лондон – Манчестер), Прирейнський (Рандстад), Лотаринзький);

основні райони видобування мінеральних ресурсів (Верхня Сілезія, Північне море, Скандинавія), лісозаготівлі, рекреації;

«центральну вісь» розвитку Європи, найбільші промислові регіони (Рур у Німеччині, Великий Лондон у Великій Британії, Іль-де-Франс у Франції, Верхньосілезький у Польщі, Придніпров’я в Україні, Центральна Росія, Урал в Росії);

найбільші морські порти (Роттердам, Антверпен, Лондон, Гамбург, Генуя, Марсель, Гавр, Барселона); аеропорти-хаби (Хітроу, Руассі-Шарль-де-Голль, Франкфурт-на-Майні);

найбільші фінансові центри Європи (Лондон, Париж, Цюрих, Амстердам, Франкфурт-на-Майні);

світові міста в Європі (Лондон, Париж, Амстердам, Брюссель, Франкфурт-на-Майні, Цюрих, Женева, Відень, Мілан); освітні, туристичні центри;

розуміє зміст понять «джентрифікація», «реіндустріалізація».

Діяльнісний компонент:

характеризує особливості демографічних та урбанізаційних процесів, розміщення населення в регіоні;

обчислює індекс «транснаціональності»  корпорацій;

здійснює необхідні обчислення для оцінювання забезпеченості окремих країн мінеральними ресурсами;

порівнює чинники міжнародної спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою;

обґрунтовує особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків переробної промисловості в Європі;

пояснює причини вузької спеціалізації промислового виробництва економічно розвинених невеликих країн Європи;

вирізняє особливості економіки країн Європи, зумовлені регіональною інтеграцією.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку країн  і субрегіонів Європи;

прогнозує позитивні риси та ризики вступу України до ЄС;

оцінює роль ЄС та НATO в регіоні, вплив ТНК на економіку регіону;

зіставляє позитивні та негативні наслідки глобалізації в економіці та культурі країн Європи 

Знаннєвий компонент:

називає основні показники, що  визначають місце країни в регіоні і світі, основні складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки високорозвинених та середньорозвинених країн, основні чинники міжнародної спеціалізації країн;

розрізняє поняття «урбанізація»,  «субурбанізація», «рурбанізація», «джентрифікація»;

наводить приклади промислових виробництв та послуг, що визначають «географічний образ» окремих європейських країн;

знає і показує на карті найбільші міста країн, світові міста, осередки видобувної промисловості та виробництв вторинного сектору, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн.

Діяльнісний компонент:

характеризує  особливості демографічних та урбанізаційних процесів, розміщення населення в країнах;

аналізує статево-вікову структуру населення окремих країн;

проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни;

дає оцінку природно-ресурсного потенціалу окремих країн;

ранжує чинники, що визначають місце країни у міжнародному поділі праці (МПП);

порівнює чинники міжнародної спеціалізації економічно розвинених країн і країн з перехідною економікою, участь у МПП європейських країн «Великої сімки», економічно розвинених невеликих країн та країн з перехідною економікою;

складає комплексну економіко-географічну характеристику країн;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення та розміщення виробництва товарів і послуг у межах країни, рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця в у світі та регіоні;

пояснює  особливості зональної спеціалізації сільського господарства та розміщення основних районів (центрів) обробної промисловості;

обґрунтовує структуру експорту й імпорту товарів та послуг,  основні напрямки зовнішнього інвестування країн Європи.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у межах країни та напрямки внутрішньої регіональної інвестиційної політики;

оцінює вплив ТНК на економіку країн, роль громадянського суспільства у становленні соціально-орієнтованої ринкової економіки в розвинених країнах Європи;

висловлює власні судження щодо можливості і доцільності використання досвіду розвитку економіки та соціальної сфери у розвинених країнах регіону;

прогнозує перспективи розширення економічних зв’язків України з країнами Європи в рамках Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом;

проектує напрями міжнародного кооперування економічних суб’єктів країн Європи та України   

Пройти тестування. 1) Код доступу 7626343, відкривши посилання join.naurok.ua

Тестування. Ранок. QR-код стор.113 (підручник Довгань Г.Д., Стадник О.Г.)

Знаннєвий компонент:

називає основні складники третинного, вторинного та первинного секторів економіки високорозвиненої  країни та країн, що розвиваються;

розрізняє поняття «рівень урбанізованості  » і «темп урбанізації»;

наводить приклади промислових виробництв та послуг, що визначають «географічний образ» окремих країн регіону;

показує на карті найбільші міста країн, світові міста, промислові райони, технополіси, найбільші морські порти, аеропорти, фінансові й туристичні центри країн.

Діяльнісний компонент:

аналізує динаміку чисельної кількості та статево-вікову структуру населення окремих країн;

проектує вплив демографічних процесів на працересурсний потенціал країни;

дає оцінку ресурсозабезпеченості окремих країн;

складає комплексну економіко-географічну характеристику країн;

знаходить та систематизує необхідну інформацію для характеристики країни;

ілюструє добірками статистичної інформації, графіками, діаграмами процеси інформаційно-технологічного прориву Японії та Китаю;

використовує тематичні карти для обґрунтування особливостей системи розселення, розміщення виробництва товарів і послуг, напрямків основних транспортних магістралей  у межах країни, рейтинги показників соціально-економічного розвитку країн для обґрунтування їхнього місця у світі та регіоні;

порівнює чинники міжнародної спеціалізації країн;

пояснює  особливості спеціалізації сільського господарства та розміщення основних осередків (районів, центрів) обробної промисловості;

характеризує структуру експорту й імпорту товарів і послуг окремих країн регіону;

обґрунтовує основні напрямки експорту капіталу й технологій та закордонного підприємництва Японії.

Оцінно-ціннісний компонент:

робить висновки про причини нерівномірності економічного розвитку окремих районів у країнах Азії, про відмінності рівня соціально-економічного розвитку й структури економіки країн з ринковою та плановою економікою  (на прикладі Північної і Південної Кореї);

зіставляє позитивні та негативні наслідки  глобалізації в економіці та культурі Японії, Китаю, Індії;

висловлює власні судження щодо перспектив взаємовигідного  співробітництва України з окремими країнами Азії; 

оцінює роль державних інституцій та громадянського суспільства у розвитку країни