Ленченко Ірина Григорівна

На кінець 1 місяця життя малюк не плаче перед годуванням;

На кінець 4 місяця життя дитина не посміхається, коли з нею розмовляють, відсутнє гуління;

На кінець 5 місяця життя – не прислухається до музики і сторонніх звуків;

На 7 місяці життя– не впізнає голоси близьких людей, не реагує на інтонації;

На кінець 9 місяця – відсутній лепет і дитина не може повторити звукосполучення і склади, наслідуючи інтонацію дорослого;

На кінець 10 місяця малюк не махає головою на знак заперечення чи рукою на знак прощання;

В 1 рік – не говорить ні слова і не виконує прості прохання («дай», «покажи»);

В 1,4 роки – не називає маму «мамою, а тата «татом»;

В 1,9 роки – не говорить 5-6 осмислених слів;

В 2 роки – не показує частини тіла, які дитині називають, не виконує прохання типу «іди в кімнату і принеси м’яч», не впізнає близьких людей на фотографіях;

В 2,5 роки – не знає різниці між поняттями «великий» і «малий»;

В 3 роки – не може переказати короткі віршики і казки, не може визначити який з предметів більший, не називає свого імені;

В 4 роки – не знає назв кольорів, не може розказати жодного віршика.

Батьки часто порівнюють мовлення дитини з рівнем розвитку мовлення її ровесників чи з членами сім’ї, і, безумовно, їх починає турбувати той факт, якщо дитина відстає в мовленнєвому розвитку. Існує думка про те, що «хлопчики починають говорити пізніше»,  або батьки уповають на те, що «мама (тато) також тільки після 3 років заговорила (заговорив)». Інколи лікарі дійсно радять почекати, але проконсультуватися з логопедом і виконувати його рекомендації варто.

Буває так, що дитина говорить на своїй мові. Без сумніву має місце і «гав-гав» замість «собака» і навіть якесь незрозуміле слово,  зовсім не схоже по звучанню до потрібного, але такі слова не повинні складати весь словниковий запас дитини.

Якщо дитину в 3 роки розуміє тільки мама, то це привід для обов’язково звернення до спеціалістів.

Ні для кого не секрет, що розвиток дитини залежить від оточуючого її середовища: чим вона багатша, тим інтенсивнішим є розвиток. Для дітей дошкільного віку розвиваючим середовищем є їх дім, місце, де вони проводить більшу частину часу.

  Створення розвиваючого середовища вдома не вимагатиме від вас значних зусиль, але допоможе вам активізувати розвиток мовлення вашої дитини.

1 секрет. Коментування дій (для дітей від 0 до 7 років). Для малюків це віршики та потішки з метою спілкування (купання, одягання, в грі). Для старших дітей слід називати вголос предмет, його ознаки, дії, деталі, способи його застосування. В цей період стрімко росте словник дитини, тому його треба «підживлювати», тобто створювати хороше підгрунття. Багаторазово повторюйте нове слово в різному контексті: «Поставимо вазон на підвіконня, щоб було йому більше сонечка. Вазон треба полити. Він помітно виріс вже. На нашому вазоні скоро з’являться квіточки».

2 секрет. Використовуйте в повсякденному мовленні узагальнюючі слова (для дітей 2-3 до 7 років). Наприклад: постав взуття на місце, давай купимо овочі для борщу, яким транспортом будемо їхати, поскладай одяг.

3 секрет. Нерозуміння мовлення малюка. Якщо мовлення дитини ще не зрозуміле оточуючим, не варто «видавлювати» з дитини слова: «Скажи «яблуко», скажи «вишня». Таким чином дитина відчує, що ви маніпулюєте і буде тільки бунтувати. Ефективніше для порозуміння та мовлення буде, якщо малюк буде показувати предмети, а у відповідь на його жести ви запитуватимете: «Тобі яблуко? Так? Ні? Вишню?»; «Яку казочку тобі прочитати? Про Колобка? Про рукавичку?»

4 секрет. Як ти думаєш? (з 3 років). Саме в цьому віці виникає багато «чому?», «а чого?». Тому на чергове таке «чого?» запитайте дитину «а як ти думаєш?», розмірковуйте разом з малюком вголос, дайте спочатку йому можливість відповісти першому. Відразу конкретну відповідь на питання краще давати вже коли в дитини достатньо добре розвинуте мовлення, вона може зрозуміло для оточуючих  сказати свою думку та активно розмовляти.

5 секрет. Точне найменування всіх предметів і їх частин в мовленні дорослих (з 1 року). «Зараз будемо прибирати іграшки. Дай коробку». Якщо дитина робить помилку у виборі названого предмета і дає вам відерце варто запитати: «невже це коробка? В неї можна скласти всі іграшки? Що це? Так, це відеречко. Зможемо ми в нього покласти всі іграшки? Чому? Що треба взяти щоб поскладати всі іграшки?»

6 секрет. Порівняння предметів під час звичайних справ (2-4 роки). При вдяганні на вулицю порівнюємо верхній одяг дорослого та дитини (колір, розмір, застібки, наявність кишень і т.д.).

7 секрет. Розгорнуті відповіді (з 3 років). На більшість запитань не можна давати відповідь одним словом, тим більше у віці, коли мовлення дитини у сензитивному періоді (найпродуктивніший період) розвитку. Тому на такі запитання як «Що ти робив/робила у бабусі?», «Що цікавого там було?», «Що сподобалось?», «З ким ти грався/гралась?» не можна давати відповідь одним-двома словами, треба стимулювати дитину розгорнуто відповідати на запитання, говорити свою думку.

Терміни появи у дітей голосних і приголосних звуків індивідуальні та залежать від умов розвитку мовлення, а також від індивідуальних особливостей розвитку дитини. Однак можна орієнтуватись на загальноприйняті норми.

Норми появи голосних та приголосних звуків у дітей

Вік дитини – 1-2 роки

Голосні звуки – [а], [о], [е].

Приголосні звуки - [п], [б], [м].

Вік дитини – 2-3 роки

Голосні звуки – [і], [и], [у].

Приголосні звуки - [ф], [в], [т], [д], [н], [т'], [д'], [н'], [г], [к], [ґ],[х], [й].

Вік дитини – 3-5 років

Приголосні звуки - [с], [з], [ц], [дз], [с'], [з'], [ц'], [дз'], [ш], [ж], [ч], [дж], звукосполучення [шч].

Вік дитини – 5-6 років

Приголосні звуки - [л], [л'], [р], [р'].

У три роки у дитини зникає загальна пом’якшеність мовлення.

У чотири роки дитина здатна підтримати розмову, висловити думку простими поширеними реченнями, а також складними реченнями.

У п’ять років дитина вже здатна виділити у слові перший і останній звуки, підібрати слова з потрібним звуком, інтонаційно виділити вказаний звук у слові.

У шість років дитина повинна правильно та чітко промовляти усі звуки рідної мови. Діти цього віку здатні визначити кількість звуків у слові, їх порядок, місце звука у слові, поділити слово на склади, виділити наголошений склад, користуватися схемою звукового налізу слів тощо.

   Найважливішим компонентом розвитку зв'язного мовлення є формування фразового мовлення. Опановуючи словами-діями, діти переходять до об'єднання двох слів в єдине висловлювання. В подальшому оволодіння даними навичками призводить до оволодіння зв'язним мовленням. Основні напрями роботи є такі:

• формування активного словника;

• формування граматичних категорій;

• формування фразового мовлення на основі засвоєної лексики.

     Праксис - здатність виконувати ряд рухів у певній послідовності, що приводить до досягнення певної мети. Це координована дія, яка супроводжується розгорнутим контролем.

   Праксис - це складна координація рухів, необхідних для виконання різних маніпулятивних завдань.

   Стан психомоторного розвитку дитини визначається за такими показниками:

• кінестетичний праксис (виконання за зоровим зразком, виконання за тактильним відчуттям);

• просторовий праксис (орієнтування в тілі та в розміщенні щодо нього);

• динамічний праксис (зміна положень кисті, графічна проба).

Праксис має єдиний механізм і якщо він порушується, то порушуються всі види моторики:

• загальна

• кистьова

• пальцева

• артикуляційна.

   Якщо ви освічуєте, навчаєте, розвиваєте, виховуєте, займаєтесь подоланням освітніх втрат у дітей, то корисним може бути креативне навчання за допомогою українських вишиванок.

   За допомогою вишиванок розвиваються складові функціональної системи письма і читання:

• нейродинаміка

• кінестетично-кінетичний фактор

• фонематичні процеси, лексика, граматика

• обробка зорової інформації

• просторові уявлення

• програмування, регуляція, контроль

• розвиток дрібної моторики та формування нових нейронних зв'язків.

Практичні вправи: "Продовж візерунок", "Знайди на вишиванці...", "Веселий равлик", "Намалюй равлика без відриву".

   Для формування повноцінного мовлення у дітей важливе значення має постановка правильного мовленнєвого дихання. Правильне дихання є запорукою чіткого звукоутворення, а також створює умови для підтримки необхідної гучності мовлення, дотримання пауз та збереження інтонаційної виразності та плавності висловлювання. Діти, які мають ослаблений вдих і видих, як правило говорять тихо і мають затихаючий голос до кінця довгих фраз. При нераціональному використанні повітря, яке дитина вдихає, порушується плавність мовлення. Діти часто недоговорюють слова, а кінець фрази вимовляють майже пошепки.

  Правила виконання вправ для розвитку мовленнєвого дихання

Робимо вдих через ніс, не підіймаючи при цьому плечі. Слідкуємо, щоб, видихаючи повітря, дитина не надувала щоки. Видих повинен бути тривалим і плавним. Важливо, щоб дитина видувала повітря з силою, а не просто видихала. Повітряний струмінь повинен бути вузьким та холодним. Якщо він теплий, розсіяний і чується звук , схожий на Х, то дитина видуває повітря неправильно.

   Практичні вправи: "Футбол", "Повітряна кулька", "Бульбашки", "Кораблик", "Насос", "Лети, метелик".