Юзюк Володимир Володимирович

Дуже важко говорити про дорогих тобі людей у минулому часі: був... Але він не лише був, а й навічно залишиться в пам’яті рідних, близьких, численних друзів — наш Вова, Вовчик, Вевешка...

Юзюк Володимир Володимирович народився 21 січня 1977 року в селищі міського типу Оржів Рівненського району Рівненської області, а закінчив нашу школу у 1994 році (класний керівник — Кокорська Марія Богданівна).

З дитинства він був принциповим, упертим, наполегливим, але водночас надзвичайно добрим, людяним, чесним і відданим. Він нікого не оминав увагою, з усіма знаходив спільну мову та завжди поспішав на допомогу. Таким однокласники його й пам’ятають: він не зупинявся на пів дорозі, а обов’язково доводив розпочату справу до кінця.

Ледве встиг дописати завдання на випускних іспитах, бо одна із задач ніяк не давалася. Мав неперевершене почуття гумору. Очевидно, саме воно й допомагало долати страшні військові будні. А у хвилини небезпеки був зібраним і холоднокровним, як і належить головному сержанту протитанкового взводу роти вогневої підтримки.

Володів дивовижною здатністю миттєво прихиляти до себе навіть зовсім незнайомих людей, які з часом ставали вірними друзями. Тому й там, на Сході, він опікувався всіма: допомагав місцевим мешканцям і взяв під захист чимало чотирилапих.

І якщо випадала нагода потрапити додому, він ніколи не повертався без гостинців — і для побратимів, і для друзів із місцевих, і для численних песиків та котиків...