Саша Галяс - добрий, чуйний, небагатослівний, привітний, завжди прийде на допомогу - це перше, що згадують однокласники, друзі і побратими.
Народився Сашко 7 квітня 1991 р.
У 2001 році прийшов навчатися до 5 класу нашої Першої. Класний керівник Харченко Надія Ананіївна згадує: «Білявий, скромний Сашко був завжди чуйний, привітний, дисциплінований, здавалося, він випромінював доброту».
Крім того, Сашко був всебічно обдарованою дитиною: займався в танцювальному гуртку, навчався в музичній школі грі на саксофоні. Грав у Дубенському муніципальному оркестрі.
Будучи учасником “Національного альянсу” був серед тих, хто на Дубенському майдані розгортали великий жовто - блакитний стяг.
Закінчивши 9 класів, Саша вступив до Мирогощанського аграрного коледжу, після навчання влаштувався на роботу. Він розумів, що має бути підтримкою, допомогою і захистом мамі, яка виховувала його сама. Але мрія стати військовим не покидала його.
У квітні 2019р., відразу після свого дня народження, Сашко підписав контракт, став воїном. Це вчинок справжнього сміливого чоловіка, адже в Україні п’ятий рік поспіль тривала війна.
Сашко служив мотористом відділення буксирних катерів І понтоного взводу, друга посада - комірник. Побратими по службі згадують Сашу як дуже господарського, бережливого і працьовитого. Він робив усе, щоб його друзі були забезпечені всім необхідним, навіть найменшою дрібничкою (кавою,чаєм). На нього можна було покластися - так про Сашу говорили друзі по службі. А ще його називали «душею товариства», з ним було легко, затишно і спокійно.
Україна завжди була в серці юнака, він часто говорив своїм друзям: «Будьте серйозними, готуймо себе до великої війни» , усвідомлюючи небезку.
Саша загинув 4 травня 2022року , виконуючи військове завдання - наводили понтонну переправу. Загарбники обстріляли наших хлопців з «градів». Загинув як герой, захищаючи нас від ординців - московитів. Ім’я «Олександр» означає «захисник людей». Сашко був гідний свого імені.
Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).