Янголи світла

Саша Школярчук народився  7 квітня 1987 року. 

Навчався в Дубенській ЗОШ І-ІІІ ст. №1 з 1993 року  по 2004 рік. 

Запам’ятався своїм учителям  як розумний, справедливий, відповідальний лідер, що був авторитетом для учнів не лише класу, а й школи. 

Закінчив Львівський національний аграрний університет. Однокласниця Іванна Заєнчковська згадує: «Саша  - рідкісний приклад людини, яку любили всі. 

На нього неможливо було сердитися. Він був розумним бешкетником, який завжди   в епіцентрі подій, але й завжди на боці справедливості. 

В Саші не було хейтерів. Навіть учителі, намагаючись його насварити за якусь провину, танули від його щирості. В Саші були найсиніші очі на світі. Таких більше немає.  

Уміння своєю присутністю заповнити порожнечу - це те, за що його любили оточуючі. Коли він був поряд, усе здавалось по плечу.» 

             І  дружина Оксана підтверджує це. З ним завжди було надійно, як за кам’яною стіною. Справжній чоловік,  який  готовий підставити своє плече, захистити, обігріти, підтримати. Надзвичайно турботливий тато, взірець для сина Максима. Люблячий син, який завжди заспокоював фразою: «У мене все добре. Не хвилюйтеся».

               У 2009 році був призваний на строкову військову службу в ЗСУ. Повернувшись, працював на заводі ГТВ начальником цеху, згодом – землевпорядником в РАЙЗ «Захід», але завжди виношував мрію – бути військовим.

               Саша із 2014 року захищав нашу незалежність, гідність нашого народу. Один із тих, чия особиста історія, характер, сміливість навіки стали історією, характером і сміливістю України. Повномасштабний наступ московитів  зустрів саме тоді, коли після закінчення військової кафедри Рівненського Націона́льного університе́ту во́дного господа́рства та природокористува́ння (НУВГП) отримав звання  і був призначений офіцером у 24 бригаду. З перших днів повномасштабного вторгнення молодший лейтенант став на захист рідної України.

Ніхто не здивувався, що Сашина любов до справедливості привела його в ЗСУ. Хто як не Саша захищатиме нашу безпеку? – кажуть однокласники.

              Безстрашний воїн, надійний друг, людина-хоробрість,  приклад для інших… 

На жаль, 18 квітня 2022 року під час виконання бойового завдання біля селища Берегове на Луганщині молодший лейтенант, командир 2 розвідувального взводу Школярчук Олександр Анатолійович загинув. 

Має державні відзнаки «За участь у Антитерористичній операції», «Захисникам Вітчизни», «Ветеран війни».

Посмертно був нагороджений орденом  Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. 

Залишив сумуючих батьків, сестру, дружину, сина Максима, рідних та друзів. 

Для кожного, хто знав Сашу Школярчука - це дуже особиста втрата. І для кожного з нас - це живі спогади про те, як класно було, коли він був поряд.

              Як ніколи хочеться вірити в те, що у Бога немає мертвих, у Бога всі живі... Особливо хочеться вірити, що немає більшої Любові, як покласти своє життя за ближнього - і ця Любов покриває все.