Гортайте карусель зображень
План дій – замість перебільшених ризиків.
Приймати сльози та сум дитини – замість того, щоб намагатися її постійно розвеселити.
«Підтримувати малечу, доки її мама чи тато на війні, це дуже складне завдання для дорослих, що замінюють батьків. Тому психологиня Марія Сичинська підготувала для них низку порад у форматі як «варто» й «не варто» робити».
Приміром, варто спокійно, впевнено й обережно проговорювати з дитиною план дій, якщо є ризик втрати одного або ж обох батьків. Для наймолодших можна розповісти історію у вигляді казки про «хрещену маму», яка обов’язково не лишить малюка в біді. Старшим дітям варто дати контакти необхідних служб та дорослих. Повторюйте: це запасний план і радше за все він не знадобиться.
Не варто ж – налаштовувати дитину на найгірше, постійно перебільшувати ризики, щодня говорити про можливу загибель батьків. Якщо відчуваєте, що не можете впоратися з емоціями – краще самому звернутися до психолога.
Варто фільтрувати та обговорювати новини, що їх отримує дитина, щоб побачене чи почуте її не травмувало. Користуйтеся сервісами для батьківського контролю, а з підлітками, яких обмежити складніше, обговорюйте новини, які вони почули – щоб спростувати чутки та зменшити рівень тривожності.
При цьому асболютно не варто обговорювати з іншими дорослими будь-які тривожні новини при дитині. Ви можете дозволити собі емоцію чи неперевірений факт, а дитина буде його постійно розвивати в голові.
Як варто говорити з дитиною про смерть, витримувати баланс між об’єктивною реальністю та надмірною турботою, як правильно підтримувати зв’язок з батьками - далі у картках, які підготувала психологиня.
Гортай карусель зображень
Вплив різних видів діяльності на емоції
Гортайте карусель зображень
Чи достатньо уваги ви приділяєте заняттям, що дарують радість, позитивні емоції? Це вкрай важливо, щоб підтримувати своє психічне здоров’я.
Ділимося із вами декількома ідеями занять, що зменшують напруження та дарують позитивні емоції.
Заклади дошкільної освіти з березня розпочинають освітній процес в очному форматі з дітьми старшого дошкільного віку перед вступом до школи. І хоча заняття проходитимуть два рази на тиждень по дві години, щоразу під час тривоги дітям доведеться переходити до укриття.
Передбачаючи небезпечні ситуації заздалегідь, коли може бути відсутній вихід на поверхню тривалий час, дитині необхідно мати із собою тривожний рюкзачок та речі першої потреби на цей проміжок часу.
ЩО ТАКЕ ДИТЯЧИЙ ТРИВОЖНИЙ РЮКЗАК?
Екстрений наплічник (тривожний або надзвичайний рюкзак) – це базовий набір речей, які життєво необхідно мати дитині для того, щоб вижити в екстремальній ситуації, зокрема під час війни.
Краще укомплектовувати цей набір не в сумку, а саме в рюкзак, тому що наплічник зручніше носити. Швидко одягнув на спину і пішов до укриття.
Чіткого переліку того, що покласти у тривожний рюкзачок дошкільника, немає в жодній країні світу. Проте є рекомендації педіатрів, психологів і Органів управління цивільним захистом населення.
Час від часу перелік речей потрібно оновлювати в залежності від пори року та температури на вулиці. Основні з них:
замітка від батьків, де зазначено ПІБ дитини, контактні дані батьків і ближніх родичів (імена, номери телефонів, адреси);
для сигналу: свисток чи мобільний телефон+павербанк (доречний для більш старших дітей);
копія свідоцтва про народження дитини, а не оригінал (він має бути у батьків);
їжа та напої: пляшка чистої води, живильні батончики, снеки, дитяче пюре, галетне печиво;
вологі серветки;
одяг: змінні комплекти одягу – шкарпеток\колготок та білизни;
для дозвілля – іграшка невеликого розміру, книжка або будь-яка інша улюблена річ, що допоможе подолати психологічні паніку, атаки, страх та відволікати дитину до виходу з укриття чи приходу рятувальників в разі блокування виходу на поверхню.
Бережіть себе та своїх близьких
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
Хочеться сховатись під ковдру і чекати на новину про нашу перемогу. Але ж поряд наша дитина, для якої ми та сама ковдра і та сама перемога. І це точно те, на що ми зараз можемо впливати.
Тому, якщо наша батарейка лише заряджається, можемо спробувати разом із нашими невгамовниками говорити на такі теми:
1. Якщо б у тебе була можливість стати невидимим на один день, що б ти робив?
2. З усіх слів, що ти знаєш, яке слово найсмішніше?
3. Коли діти стають дорослими?
4. Якою твариною ти б хотів бути? Чому?
5. Ти б радше обрав страву зі смаком використаних шкарпеток чи ту, яка забарвлює тебе у зелений колір?
6. Ти б хотів у своїй кишені тримати попкорн чи кошеня?
7. Що тобі подобається більше: чхати або гикати (ікати)?
8. Що тобі найбільш незрозуміле у дорослих?
9. Що найприємніше тобі коли-небудь говорили про тебе?
10. Якщо б у тебе була можливість змінити в мені щось одне, що б це було?
11. Яке правило в нашій сім’ї найважливіше?
12. Опиши себе за допомогою 3 слів.
13. У тебе є щасливе число? Чому воно для тебе щасливе?
14. Що таке кохання?
15. Якщо б ти мав ресторан, які страви там би готували?
16. Що б ти робив, якщо б я поцупила твою цукерку?
17. Які три бажання ти б загадав, якщо б у тебе була чарівна паличка?
18. Якщо б тобі довелося віддати усі свої іграшки комусь, хто б це був?
19. Для чого ти прокидаєшся вранці?
20. Як зробити іншу людину щасливою?
21. Що б ти більше хотів: зменшитися до розмірів мурашки чи збільшитись до розміру хмарочоса?
22. На чому ти б хотів подорожувати: на космічному кораблі чи на драконі?
23. Де б ти більше хотів опинитися: у пустелі чи в океані?
24. Використовуючи лише те, що ти бачиш навколо себе, скільки монстрів тобі би вдалося подолати?
25. Скільки ти матимеш дітей, коли виростеш?
ГОРТАЙТЕ КАРУСЕЛЬ ЗОБРАЖЕНЬ
ЯК ДОПОМОГТИ ДІТЯМ ПЕРЕЖИТИ ВІЙНУ...
Діти це маленькі люди, вони проживають той самий досвід, що й дорослі зараз, зі своїми індивідуальними та віковими особливостями. Давайте допоможемо їм впоратися з ситуацією та навчимо простим способам зберегти себе.
ТІЛО
Важливим є максимальний комфорт у базових потребах: їжа, сон, гігієна. Особливо важливий фізичний контакт: обіймайте дітей якомога частіше, колихайте їх як у колисці або у коконі зі своїх обіймів, поплескуйте, робіть легкий масаж. Все це дасть дитині відчуття безпеки та допоможе зняти напругу. Дозволяйте їм бігати, стрибати, грати та кричати коли це можливо, так вони переживають стрес.
ЕМОЦІЇ
Пам'ятайте про дзеркальні нейрони, діти відображають все те, що відчуваєте ви. Тому навчиться бути спокійними заради них. Визнавайте почуття дітей, не знецінюйте їх, але пояснюйте, що це нормально. Навчіть їх розрізняти свої емоції і називати їх: «Зараз ти відчуваєш злість, це нормально, я допоможу тобі впоратися з нею». Навчайте дітей безпечним способам вираження почуттів через вправи, малювання, дихання, уяву.
РОЗУМ
Говоріть дітям правду. Простими словами, короткими фразами, в залежності від віку дитини та тих концепцій, які вона може засвоїти. Це дуже важко, але важливо, щоб зберегти довіру. Якщо правду від дитини приховати, далі є два сценарії... Перший: дитина почує правду від іншого... і якою вона буде вже не вам вирішувати (... і цей інший стане авторитетом, в той момент, коли довіру до вас буде зруйновано. Другий: дитина має шалену уяву, і вона дофантазує, домалює в ній те, що вважатиме за потрібне, ґрунтуючись на досвід, який має. Це не означає, що дітям потрібно показувати криваві сцени, але говорити з ними, казати правду, пояснювати про погане і хороше, про добро і зло зараз саме час.
ПРИХИЛЬНІСТЬ
Зберігайте причетність дитини до сім'ї, до розпорядку дня, до допомоги іншим. Нехай у них будуть посильні обов'язки, нехай вони піклуються про улюблену іграшку, домашніх улюбленців, молодших братиків і сестричок. Поясніть дітям чіткі інструкції, як поводитися в небезпечних ситуаціях і відрепетируйте дії в ігровій формі, щоб у разі потреби ви не зривалися на крик, а вони чітко знали, що робити.
ЛЮДЯНІСТЬ
А коли, як не в дитинстві вона формується і закладається як фундамент, на якому дитина може стати здоровим дорослим... Не пророщуйте у дітей коріння ненависті до інших, не схожих на них, до того, що відрізняється від нашого світорозуміння. Це отруює їхні світлі душі. Так, добро має бути з "кусаками", щоб уміти захищати себе у потрібних ситуаціях та зберігати свою цілісність, фізичну та психологічну. Але воно має залишатися добром і цьому вибору можна навчити себе та інших...
ВСЕ БУДЕ УКРАЇНА
Як розмовляти з дитиною про війну? Як справлятися зі стресом? Як впоратись з синдромом “того, хто вижив” та зберегти емоційний зв’язок у тимчасовій розлуці з родиною? “Корисно для кожного” зібрали прості та дієві поради, аби допомогти.
ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ ЧАС?
Особливо важливо нині подбати про найменших українців. Діти дуже відчувають тривогу, паніку та страх своїх батьків.
Щоб мінімізувати негативний вплив на психіку дітей, пропонуємо дотримуватися таких рекомендацій:
Говоріть з дитиною про те, що вона відчуває / переживає, обговорюйте емоції.
Поясніть, що страх перед невідомим — це нормально. Можна спілкуватися різними способами: вербально, малюнками або ж в ігровій формі.
Будьте поруч.
Дитина має відчувати вашу підтримку. Коли вас охоплює паніка, згадайте, що поруч дитина, яка не розуміє, що відбувається. Намагайтесь опанувати себе.
Обговоріть разом з дитиною можливий план дій.
Роз’ясніть, як діяти в тій чи іншій ситуації, складіть план. Розкажіть, чому необхідно дотримуватися рекомендацій батьків.
Зробіть щось разом.
Почитайте з дитиною книги,
приготуйте їжу, займіться творчістю. Саме в спільній діяльності дитина відчуватиме вашу підтримку.
Контролюйте себе.
Основна допомога дитині — ваш самоконтроль, коли ви здатні критично мислити, оцінювати ситуацію та опанувати панічні настрої.
Крім того, важливо зібрати дитині “тривожну валізку”. Покладіть усередину інформацію зі своїми контактними даними, а також занотовану медичну інформацію: про групу крові, можливі алергічні реакції та медичні стани дитини. Підпишіть одяг, у якому
Вчора на підлозі у кухні мій чотирьохрічка збив три російські ракети, бластером замаячив декілька танків і вертушкою подолав цілу роту. Особливо зараз схожа поведінка дитини у нас може викликати занепокоєння: “Чи все з нею нормально? Мене аж коробить від таких ігор”, “Чи не виросте він агресивним?”.
Тому сьогодні трішки про те, що означає дитяча гра у війну. І на що нам, батькам, варто звернути увагу.
1. Мова дошкільника - гра. Це пов’язане із етапами формування дитячого мозку, коли рівень володіння мовою, емпатія та аналітичні здібності лише формуються. Якщо ми, дорослі, можемо висловити наші тривоги близьким і вилаятись нецензурщиною на орків, дошкільнику ці методи ще недоступні. Скоріше він виразить свої емоції через гру в танки або малюнки померлого путіна.
2. Завдяки грі дитина обробляє і виражає емоційне напруження, яке накопичується всередині. Злість, страх, сум, почуття помсти проживаються і відтворюються у грі. Вона стабілізує дитячу нервову систему. Однією з перших це відкрила Анна Фрейд (донька Зигмунда Фрейда) серед дітей, яким довелося пережити бомбардування Лондона під час Другої світової війни. Вона помітила, що діти, у яких була можливість виразити свої тривоги у грі, мали менше страхів, а стрес від побаченого не переростав у психічну травму. Аналогічні спостереження проводилися і під час війни у Сирії.
3. Дитина живе у світі, де правила запроваджують дорослі. А гра - це той безпечний простір, де правила запроваджує дитина. Це процес, який вона контролює і на який може впливати. Це про відчуття влади. Гра у війну дозволяє дошкільнику приміряти на себе роль переможця. Там він може безпечно реалізувати своє бажання підірвати, зупинити і ліквідувати тих, через кого він зараз далеко від своїх іграшок або вимушений перебувати у сховищі.
4. Якщо ми зупиняємо дитячу гру у війну, дитина може інтерпретувати це наступним чином: “Моя гра погана. Те, що малює моя уява, ганебно”. Але ж при цьому потреба у вивільненні агресії залишається незадоволеною. Тому в майбутньому дитина може приховувати від нас свої прояви вільної гри або виражати емоційне напруження через справжню агресію: бійки, лайку тощо.
5. Так само, як і з використанням ножиць, нам важливо встановлювати правила, чіткі і нечисленні. Наприклад, душитися, штовхатися або цілитися одне в одного/в дорослих не можна. Або, якщо ми бачимо, що не всі учасники гри отримують задоволення від неї, ми можемо цікавитися: “Чи всім зараз подобається ця гра?”
6. Дитина грає у війну не заради того, аби нанести шкоду іншим, а заради того, аби відчути себе героєм. Але є червоні прапорці, на які варто звернути увагу батькам і звернутися до спеціаліста. Якщо у грі дошкільник постійно навмисне намагається нанести фізичної шкоди іншим і отримує від цього задоволення. Або раз за разом повторює гру без сюжету, яка скоріше нагадує послідовність дій (ходіння по колу з нерозбірливим наспівуванням, кручення колесика від машинки тощо).
Будь ласка, зберігайте і розповсюджуйте, аби інші батьки теж могли допомогти собі й своїй дитині. Все буде Україна!
Лада Ендресен
дитячий психолог
СИМПТОМИ ПАНІЧНОЇ АТАКИ ТА НАДСИЛЬНОГО СТРАХУ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ:
відчуття нестачі повітря або задухи;
запаморочення, хиткість або млявість;
миготіння чи прискорене серцебиття;
тремтіння або дрижання;
потовиділення;
нудота або неприємні відчуття в животі;
деперсоналізація або дереалізація;
відчуття оніміння або поколювання;
припливи тепла/холоду;
біль або дискомфорт у грудях; страх смерті;
страх втратити контроль чи збожеволіти.
ЩО РОБИТИ:
1. Дихальна вправа. Повільно вдихаємо через ніс. Видихаємо повітря вузьким ротом. Видих має бути повільніший за вдих.
2. Зволожуємо слизову оболонку рота маленькими порціями води.
3. Робіть періодичний масаж мочок вух та кінчика носа.
4. Швидко стискаємо та розтискаємо кулачки.
5. Відволікання.
Озирнись навколо ( Уяви собі...)
" Знайди 5 речей, які ти можеш побачити! "
" Знайди 4 предмети, яких ти можеш торкнутися"
"Знайди 3 речі, які ти можеш почути "
"Знайди 2 речі, які ти можеш понюхати"
" Знайди 1 річ, яку ти можеш спробувати на смак".
6. Рахуємо подумки від 100 до 1.
7. Згадуємо слова пісні чи вірша.
8. При можливості випити теплий м'ятний чай.
9. Говорити дитині, что відчуття страху - це нормально. Страх допомагає нам зрозуміти та усвідомити, що відбувається. Необхідно навчитися контролювати свої відчуття та наближення страху ( панічної атаки) та виконувати безпечний поведінковий алгоритм.
10. Дітям з 8 років можна розповісти все як є ( звичайно, в межах розуміння дитини) без паніки у голосі. Маленьких дітей необхідно відволікати та заспокоювати та запевняти, що ви завжди поруч ( полоскотати, почитати книжечку, розглянути картинки, помалювати, вигадувати короткі історії , пограти в слова, четвертий зайвий, вивчити чи повторити назви пору року, місяців, придумати риму ( рифма) до слів, рахунок до 10 (20,30,40...) і назад до 0, імена та по - батькові членів родини тощо - все у ігровій формі ) , подивитись хороший мультик на телефоні ( зараз можна)
10. Посміхайтесь дитині, дивіться їй в очі.
11. Пам'ятайте, чим спокійніші ви , тим впевненіше почувають себе діти та близькі поруч з вами!
БЕРЕЖІТЬ СЕБЕ ТА СВОЇХ БЛИЗЬКИХ