Embedded Files
Булінг (цькування) – це діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у систематичному психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.
Булінг відрізняється від сварки тим, що:
він супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, б’ють, розповсюджують плітки, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах;
в ситуації завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують, та ті, хто спостерігають;
він негативно впливає на всіх учасників, на їхнє фізичне та психічне здоров’я;
може виникати спонтанно, коли несподівано для себе дитина опиняється або в ситуації переслідування, або приєднується до переслідувача;
він повторюється багато разів, має систематичний характер.
Більшість дітей соромляться зізнатись у тому, що над ними знущаються. Вони можуть нікому про це не розповідати. Якщо ваша дитина все-таки прийшла до вас по допомогу, поставтесь до цього серйозно. Якщо дитина вперше попросила про допомогу, але до неї не поставилися серйозно, вдруге вона вже до вас не звернеться.
Якщо ваша дитина не звертається до вас по допомогу, зверніть увагу на такі ознаки, які свідчать про те, що вона стала жертвою булінгу:
Дитина стає замкнутою.
Втрачає друзів.
Гірше вчиться.
Втрачає інтерес до занять, які раніше любила.
Її одяг порваний або забруднений.
Вона приходить додому із синцями.
плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт;
не контактує з однолітками у дворі;
грає наодинці в парку, в дитячому садку:
не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо.
Якщо ви думаєте, що вашу дитину ображають або ж вона сама вам про це сказала, ви можете їй допомогти. Батьки найкраще впливають на впевненість дитини в собі й можуть навчити її найкращих способів вирішення проблем.
Ось як ви можете допомогти своїй дитині:
Порозмовляйте з вихователем дитини, не варто відразу конфліктувати з батьками кривдника. Якщо вихователь нічого не зробить, зверніться до директора.
Навчіть дитину неагресивних способів протистояти булінгу – нехай вона уникає кривдника або ухиляється від нього, переключиться на спілкування із друзями або порозмовляє з кимось, хто міг би їй допомогти.
Допоможіть дитині діяти впевнено. Привчіть її ходити з розправленими плечима, дивитись іншим в очі, розмовляти чітко й голосно.
Не закликайте дітей вирішувати проблеми за допомогою кулаків.
Дитина може постраждати під час бійки, потрапити в неприємності й поглибити конфлікт зі своїми кривдниками.
Залучіть дитину до позашкільних занять. Тоді в неї буде більш широке коло спілкування й більше друзів.
Якщо кривдником є ваша дитина
Кожному з батьків складно повірити в те, що їхня дитина ображає інших, але іноді це трапляється. Але якщо вона знущається над іншими зараз, це ще не означає, що дитина буде так робити в майбутньому. Батьки можуть допомогти їй змінитись і почати добре спілкуватися зі своїми одногрупниками.
Ваша дитина може бути кривдником, якщо вона:
Не співчуває іншим.
Цінує агресивність.
Любить командувати.
Проявляє нахабство переможця, який не любить програвати.
Часто свариться із братами й сестрами.
Імпульсивна.
Що ви можете зробити, щоб допомогти дитині:
Поставтеся до цього серйозно. Не сприймайте булінг як щось тимчасове.
Якщо вас не хвилює, як це позначиться на вашій дитині, пригадайте про те, що страждає хтось інший.
Порозмовляйте з дитиною, дізнайтеся, чому вона ображає інших. Дуже часто діти так поводяться, коли відчувають смуток, злість, самотність або невпевненість. Іноді причиною такої поведінки стають якісь зміни вдома, у сім’ї.
Навчіть дитину співчувати іншим, поясніть їй, як почувається той, кого ображають.
Запитайте у вихователя або практичного психолога, чи є у вашої дитини якісь проблеми у дошкільному закладі. Може, вона відстає з якогось предмета або їй складно завести друзів. Запитайте у них, як ви можете допомогти дитині розв'язувати цю проблему.
Запитайте себе, чи не ображають вашу дитину вдома. Дуже часто діти, які знущаються над іншими, самі стали жертвою знущання батьків або членів сім’ї.
БАТЬКИ МОЖУТЬ ЗІГРАТИ ВАЖЛИВУ РОЛЬ У ЗАПОБІГАННІ ПРОЯВІВ БУЛІНГУ.
Навчайте дітей вирішувати проблеми конструктивно, без агресивності, хваліть їх, коли в них це виходить.
Хваліть їх, коли вони добре поводяться, це допоможе їм підняти самооцінку. Дітям потрібна впевненість у собі, щоб вони могли відстояти свою точку зору.
Цікавтеся у дитини, як пройшов їхній день у садочку, школі, уважно вислухайте, що вони розповідають про своє середовище, своїх друзів і проблеми.
Серйозно поставтеся до булінгу. Більшість дітей соромляться розповідати, що їх ображають.
Якщо ви бачите, що когось ображають, обов’язково заступіться за дитину, навіть якщо кривдником є ваш син чи донька.
Закликайте дитину допомагати тим, хто цього потребує.
Нікого не ображайте самі. Якщо дітей ображають у дома, вони будуть зганяти злість на інших. Якщо ваша дитина бачить, що ви ображаєте когось іншого, глузуєте над ним або говорите неправду про когось, вона буде чинити так само.
БУЛІНГ
Булінг – це будь-яка агресивна поведінка однієї людини чи групи людей, які не є родичами жертви, що повторюється неодноразово або має очевидні передумови для повторення.
Булінг– це залякування, фізичний або психологічний терор, спрямований на те, щоб викликати в іншого страх і тим самим підпорядкувати його собі.
Булінг- це регулярна негативна поведінка одного працівника по відношенню до іншого або до цілої групи його колег,або однієї дитини до іншої.
ВИДИ БУЛІНГУ
Фізичний булінг проявляється у вигляді таких дій, як удари, підніжки, щипки.
Вербальний (психологічний): образи, погрози, непристойні епітети соціального, расистського, релігійного характеру або інші принизливі висловлювання щодо жертви.
Прихований булінг не завжди легко розпізнати. Це поширення пліток, брехня або звинувачення, спрямовані на те, щоб зруйнувати або похитнути соціальні зв’язки людини.
Ініціаторами цькування можуть бути діти, які:
мріють бути лідерами у групі;
бажають перебувати у центрі уваги; впевнені у своїй перевазі над жертвою; не визнають компромісів;
агресивні, які самостверджується у цькуванні жертви;
мають слабкий рівень самоконтролю.
«Спільники» булерів найчастіше такі діти, які:
бояться бути на місці жертви;
цінують свої відносини з лідером;
не вміють співпереживати і співчувати іншим;
не мають власної ініціативи;
сприймають цькування як розвагу; мають жорстоких батьків;
виховуються у неблагополучних сім’ях й відчули насильство від старших членів родини.
Необхідно підкреслити, що будь-яка дитина може стати об’єктом для насильницьких дій.
Жертвами булінгу можуть стати діти, які:
вірять, що заслуговують ролі жертви, і пасивно очікують насильства від переслідувачів;
страждають від самотності;
походять із соціально-неблагополучних сімей;
зазнають фізичного насильства вдома; страждають від комплексу неповноцінності;
не вірять, що педагоги їх захистять;
не вважають себе значущою частиною свого колективу.
Page updated
Google Sites
Report abuse