2022/2023 навчальний рік

День цивільного захисту у школі.

21 квітня 2023 року у закладі освіти був проведений День цивільного захисту, в ході якого було проведено ряд заходів. Основна  мета проведених заходів – формування в учнів свідомого ставлення до свого життя та здоров’я; популяризація основних правил безпечної життєдіяльності серед учнів;  розвиток  в учнів життєвих навичок, що мають ключове значення для безпеки повсякденного життя; виховування  гуманного ставлення до людини, що потрапила в біду, вироблення у школярів співчуття, бажання допомогти.

Під час проведення Дня цивільного захисту класні керівники і вчителі надавали перевагу цікавим зустрічам, довірливим бесідам, моделюванню та аналізу певних ситуацій, дидактичним та сюжетно-рольовим іграм.

Заходи, проведені класними керівниками і вчителями, сприяли удосконаленню теоретичних знань і практичних навичок з безпеки життєдіяльності та цивільного захисту, а також спонукали дітей та підлітків відповідально ставитись до власного життя, вміти діяти під час виникнення надзвичайних ситуацій. Робота була комплексною та різноплановою. 

Про підсумки роботи колегіуму з цивільного захисту в 2022 році та основні завдання на 2023 рік


Інструкція №305. Алгоритм дій під час повітряної тривоги.pdf

Інструкція № 305

Алгоритм дій учасників освітнього процесу під час занять при оголошенні сигналу «Повітряна тривога». Евакуація в укриття


Інструкція №305. Алгоритм дій під час повітряної тривоги.pdf

Алгоритм дій для учнів за сигналом

«Повітряна тривога» 

·   Не панікуй! Дотримуйся вказівок вчителя.

·   Будь спокійним! Візьми необхідні речі.

·   Виконуй все швидко, без зайвих розмов!

·   За вказівкою вчителя, прямуй з класом до укриття!

·   Якщо відчуваєш тривожність: глибоко дихай, розітри долоні, розмовляй з дорослими.

·   Виходити з укриття можна тільки після сигналу «Відбій повітряної тривоги»!

Алгоритм дій для вчителя за сигналом

«Повітряна тривога» 

·       Евакуація здійснюється за відповідним звуковим сигналом «Повітряна тривога».

·       Нагадайте дітям про головну мету евакуації, їхню безпеку та правила евакуації.

·       Перевірте вимкнення та знеструмлення всіх технічних засобів та освітлювальних приладів. Закрийте двері та вікна.

·       Перевірте безпечність маршруту для евакуації.

·       Під час евакуації радять об’єднувати два класи, й під час переміщення один вчитель очолює колону, а інший завершує колону дітей двох класів.

·       Допоможіть дітям з інвалідністю та маленьким дітям.

·       Евакуація здійснюється до певного визначеного місця (місце для кожного класу визначається під час тренувальних навчань і не змінюється).

·       Після прибуття на визначене місце, перевірте наявність усіх дітей за списком.

·       Залишайтеся зі своїм класом і просіть учнів бути разом з усім класом, нікуди не розходитися.

·       Після отримання звукового сигналу «Відбій повітряної тривоги» здійсніть зворотну евакуацію назад до класів, дотримуючись тих самих правил.

Алгоритм дій, якщо освітній заклад заміновано

 В теплу пору року евакуацію проводять відповідно до вимог, що детально розписані у Правилах пожежної безпеки для освітніх закладів:

1.     Повідомити про небезпеку:

2.     Евакуювати людей із приміщення, не допускати паніки:

1)      почувши тривогу, нагадайте дітям про головну мету евакуації (їхня безпека) та правила евакуації: не говори, не біжи, не штовхайся, не повертайся;

2)    учні встають біля своїх парт і за вказівкою вчителя залишають приміщення по одному або парами розміреним кроком  евакуаційними шляхами. Замикає ходу вчитель із класним журналом;

3)    діти з одного класу спускаються  сходами по одному або парами, залишаючи місце для дітей іншого класу. Не допускається обганяти один одного;

4)    у першу чергу необхідно евакуювати дітей початкової школи;

5)    усі, хто не був присутній у класі під час тривоги, повинні йти до місця збору і приєднатися до свого класу або групи;

6)    якщо сигнал тривоги пролунав на перерві, вчителі та учні негайно йдуть до класу, де за розкладом буде проводитися урок. Учитель нагадує правила евакуації та евакуює дітей згідно плану евакуації;

7)    весь адміністративний і технічний персонал школи повинен за сигналом тривоги негайно рушити до місця збору. У разі потреби організуються пошуки людей, яких не виявилося на місці збору.

3.     На місці збору кожний клас або група займають заздалегідь відведене йому  місце. На місці робиться перекличка за класними журналами для з'ясування, чи всі евакуювалися зі школи. Результати переклички доповідаються директорові школи.

4.     Для дітей-інвалідів і дітей з неврівноваженою психікою передбачаються спеціальні заходи евакуації.

5.     Розмови та сміх під час евакуації забороняються, щоб чути було вказівки.

 

 Правила евакуації у зимовий час:

1.     Повідомити про небезпеку:

2.     Евакуювати людей із приміщення, не допускати паніки:

1) почувши тривогу, нагадайте дітям про головну мету евакуації (їхня безпека) та правила евакуації: не говори, не біжи, не штовхайся, не повертайся;

2) у першу чергу необхідно евакуювати дітей початкових класів;

3) учні 5-6 класів за вказівкою вчителя залишають приміщення класу та йдуть евакуаційними шляхами до гардеробу за одягом (згідно розробленій схемі). Замикає ходу вчитель із класним журналом;

4) отримавши речі, учні залишають приміщення школи через евакуаційні виходи та йдуть до місця збору.

5) після евакуації 5-6 класів подається тривалий дзвінок для евакуації 7-8 класів.

6) після евакуації 7-8 класів подається тривалий дзвінок для евакуації 9-11 класів.

7) евакуація відбувається згідно правил, що розписані у Правилах пожежної безпеки для освітніх закладів.

3.     На місці збору кожний клас або група займають заздалегідь відведене йому  місце. На місці робиться перекличка за класними журналами для з'ясування, чи всі евакуювалися зі школи. Результати переклички доповідаються директорові школи.

4.     Для дітей-інвалідів і дітей з неврівноваженою психікою передбачаються спеціальні заходи евакуації.

5.     Розмови та сміх під час евакуації забороняються, щоб чути було вказівки.

Алгоритм дій

при виявленні пожежі в закладі освіти

1. Потрібно закрити двері того приміщення, де горить вогонь.

2. Повідомити про пожежу:

· персонал колегіуму, директора колегіуму;

· аварійно-рятувальну службу за телефоном «101»;

· включити систему оповіщення про пожежу (три дзвінка).

3. Евакуювати учасників освітнього процесу із приміщення, не допускати паніки:

3.1. евакуацію треба починати з приміщення, у якому виникла пожежа, і суміжних із ним приміщень, яким загрожує небезпека поширення вогню і продуктів горіння;

3.2. почувши тривогу, нагадайте дітям про головну мету евакуації (їхня безпека) та правила евакуації: не говори, не біжи, не штовхайся, не повертайся;

3.3. учні встають біля своїх парт і за вказівкою вчителя залишають приміщення по одному або парами розміреним кроком  евакуаційними шляхами. Замикає ходу вчитель із класним журналом;

3.4. діти з одного класу спускаються  сходами по одному або парами, залишаючи місце для дітей іншого класу. Не допускається обганяти один одного;

3.5. від диму треба захиститися шарфом або носовою хустинкою;

3.6. у першу чергу необхідно евакуювати дітей початкової школи;

3.7. усі, хто не був присутній у класі під час тривоги, повинні йти до місця збору і приєднатися до свого класу або групи;

3.8. не можна виходити з класу, якщо коридор горить або дуже задимлений. В такому разі потрібно щільно зачинити за собою двері, позатуляти щілини вологими ганчірками, підійти до вікна і покликати на допомогу. Якщо при собі є мобільний телефон, подзвонити в аварійно-рятувальну службу за телефоном «101» та повідомити своє місцезнаходження;

3.9. якщо сигнал тривоги пролунав на перерві, вчителі та учні негайно йдуть до класу, де за розкладом буде проводитися урок. Учитель нагадує правила евакуації та евакуює дітей згідно плану евакуації;

3.10. у зимовий час на розсуд осіб, які здійснюють евакуацію, діти старших вікових груп можуть заздалегідь одягтися або взяти теплий одяг із собою, а дітей молодшого віку потрібно виводити або виносити, загорнувши в ковдри або інші теплі речі;

3.11. весь адміністративний і технічний персонал школи повинен за сигналом тривоги негайно рушити до місця збору. У разі потреби організуються пошуки людей, яких не виявилося на місці збору.

4. На місці збору кожний клас або група займають заздалегідь відведене йому  місце. На місці робиться перекличка за класними журналами для з'ясування, чи всі евакуювалися зі школи. Результати переклички доповідаються директорові колегіуму.

5. Для дітей-інвалідів і дітей з неврівноваженою психікою передбачаються спеціальні заходи евакуації.

6. Розмови та сміх під час евакуації забороняються, щоб чути було вказівки.

7. Гасіння пожежі організовується негайно з моменту його виявлення і проводиться працівниками установи, які не зайняті евакуацією учнів. Для гасіння використають всі засоби пожежогасіння, що існують у наявності.

8. До прибуття пожежної охорони вже необхідно знати, де саме, у якому приміщенні пожежа та чи всі евакуйовані.

Алгоритм дій при хімічній небезпеці та  як надати першу допомогу 

Аварії на підприємствах, транспорті та продуктопроводах можуть супроводжуватися викидом/виливом в атмосферу й на прилеглу територію небезпечних хімічних речовин (НХР), як-от хлор, аміак, фосфор, синильна кислота, фосген, сірчаний ангідрид тощо. Це являє серйозну небезпеку для населення, адже заражене повітря вражає органи дихання, а також очі, шкіру й інші органи.

Чинники небезпеки викиду/виливу НХР:

·                   забруднення навколишнього середовища;

·                   загибель людей, тварин, знищення посівів;

·                   сильні руйнування внаслідок можливого хімічного вибуху.

Після оголошення тривоги у зв’язку з надзвичайною ситуацією дотримуйте відповідного алгоритму дій.

Як діяти в разі загрози хімічної небезпеки

1. Сирени й переривчасті гудки підприємств — це сигнал «Увага всім». Негайно увімкніть приймач радіотрансляційної мережі або телевізор. Уважно слухайте інформацію про надзвичайну ситуацію і порядок дій.

2. При оголошенні небезпечного стану уникайте паніки.

3. Попередьте сусідів. Надайте допомогу людям з інвалідністю, дітям і літнім людям.

4. Вживіть заходів, щоб зменшити проникнення отруйних речовин у квартиру/будинок: щільно зачиніть вікна та двері, заклейте щілини.

5. Підготуйте запас питної води: наберіть воду в герметичні ємності, підготуйте найпростіші засоби санітарної обробки, наприклад мильний розчин для обробки рук.

6. Дізнайтеся у місцевих органів влади про місце збору мешканців для евакуації та уточніть час її початку.

7. Упакуйте в герметичні пакети та складіть у валізу документи, цінності та гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни й одягу, запас консервованих продуктів на дві — три доби.

8. Перед виходом із будинку вимкніть джерела електро-, водо- й газопостачання, візьміть підготовлені речі, надягніть засоби захисту.

Як діяти за раптового виникнення хімічної небезпеки

1. Уникайте паніки.

2. Надягніть засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) органів дихання та найпростіші засоби захисту шкіри.

3. Якщо є змога, негайно залиште зону хімічного забруднення.

4. Якщо ЗІЗ немає і вийти з району аварії неможливо, залишайтеся у приміщенні та негайно й надійно герметизуйте його. Зменшіть можливість проникнення НХР у приміщення:

· щільно зачиніть вікна та двері, димоходи, вентиляційні люки;

· заклейте щілини в рамах вікон і дверей;

· вимкніть джерела газо-, електропостачання та загасіть вогонь у печах.

5. Чекайте повідомлень від органів влади з питань надзвичайних ситуацій за допомогою засобів зв’язку.

6. Швидко зберіть необхідні документи, цінності, ліки, продукти, запас питної води й інші необхідні речі в герметичну валізу та підготуйтеся до евакуації. Попередьте сусідів про початок евакуації. Надайте допомогу дітям, людям з інвалідністю та літнім людям. Вони підлягають евакуації насамперед.

7. Залишаючи приміщення, вимкніть джерела електро-, водо- й газопостачання, візьміть підготовлені речі, надягніть ЗІЗ.

8. Виходьте із зони хімічного зараження в бік, перпендикулярний напрямку вітру, і обходьте тунелі, яри, лощини — у низинах може бути висока концентрація НХР.

9. За підозри на ураження НХР уникайте будь-яких фізичних навантажень, пийте велику кількість рідини (чай, молоко, сік, воду) і зверніться до медичного закладу.

10. Вийшовши із зони зараження, зніміть верхній одяг, ретельно вимийте очі, ніс і рот. Якщо є змога, прийміть душ.

11. Дізнайтеся на новому місці перебування у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адреси організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Як проявляється отруєння НХР і як надати допомогу потерпілому

Хімічні сполуки можуть подразнювати очі, слизові оболонки, шкіру та дихальні шляхи. У людини може виникати утруднення дихання, кашель, виділення мокротиння, іноді з домішками крові, нежить, відчуття сухості в горлі, осиплість голосу, носова кровотеча, біль у грудях. Хімічне забруднення також може ускладнити хронічні захворювання легенів, як-от астма та емфізема.

При подразненні слизової оболонки очей — почервоніння, запалення, набряклість, помутніння рогівки, ураження райдужної оболонки очей. При гострих отруєннях — головний біль, запаморочення, загальна слабкість.

Перша допомога. Негайно захистіть органи дихання від подальшої дії НХР. Одягніть на потерпілого протигаз або ватно-марлеву пов’язку. Винесіть його із зони зараження та забезпечте йому спокій і тепло. За потреби доправте потерпілого до медичного закладу.

 Перша медична допомога ураженим НХР в осередку хімічного ураження полягає у захисті органів дихання, видаленні та знезараженні стійких НХР на шкірі, слизових оболонках очей, на одязі та негайній евакуації за межі зараженої зони.

Розглянемо, як проявляється отруєння хлором, аміаком і фосфором та як надати першу допомогу потерпілому.

Хлор

Хлор є отруйною речовиною. У чистому вигляді він являє собою зеленувато-жовтий газ із різким запахом, але під час випаровування в повітря рідкий хлор утворює з водяним паром білий туман. Хлор важчий за повітря. Має специфічний запах звичайної хлорки.

Ознаки отруєння. Під час вдихання парів хлору виникає ураження легень із набряком киснево-поглинальних альвеол. Ці альвеоли під час кашлю можуть розірватися з виділенням мокроти з кров’ю, внаслідок чого людина гине від нестачі кисню.

Перша допомога. Надягніть протигаз і виведіть потерпілого із зони зараження. Робити штучне дихання не можна, необхідно у тяжких випадках застосувати кисневу інгаляцію. Забезпечте потерпілому повний спокій. Щоб зменшити подразнення, дайте йому вдихати пари нашатирного спирту. Шкіру, рот, ніс промийте 2%-вим розчином питної соди або водою.

Аміак

Аміак не має кольору, легший за повітря, тому швидко піднімається вгору. Для захисту від цієї токсичної речовини щільно зачиніть вікна й двері, завісьте віконні та дверні пройми тканиною, змоченою в лимонній кислоті або слабкому розчині оцту. У помешканні пройдіть до ванної кімнати та увімкніть душ на мілке розпилення — вода поглинає аміак із повітря.

 Не вмикайте вентиляцію. Вона витягує чисте повітря та затягує забруднене.

Різкий запах аміаку нагадує нашатирний спирт. Якщо відчули такий запах, дихайте через зволожену марлеву пов’язку, змочену розчином оцтової або лимонної кислоти.

Ознаки отруєння:

· нежить, кашель, важке дихання, задуха;

· підвищене серцебиття, порушена частота пульсу;

· при контакті з рідким аміаком виникає відмороження, можливий опік із пухирями, виразки.

 Не доторкайтеся до розлитої рідини в разі розливу рідкого аміаку та його концентрованих розчинів.

Перша допомога:

· винесіть потерпілого на свіже повітря;

· дайте подихати зволоженим повітрям — теплими водяними парами 10%-вого розчину ментолу в хлороформі;

· шкіру, слизові та очі промивайте водою або 2%-вим розчином борної кислоти щонайменше 15 хв;

· в очі закрапайте по дві — три краплі 30%-вого альбуциду;

· ніс змастіть оливковою чи вазеліновою олією;

· дайте потерпілому теплого молока з мінеральною водою «Боржомі» або харчовою содою;

· у разі спазму голосових щілин зігрійте ділянку шиї, зробіть теплі ванночки, інгаляцію;

· у разі ураження шкіри обмийте її чистою водою, зробіть примочки з 5%-вого розчину оцтової, лимонної або соляної кислоти.

 

Де сховатися від хлору й аміаку

Аміак — легкий. До верхніх поверхів він дійде дуже швидко, бо піднімається вгору. Від нього можете сховатися у підвалах.

Хлор — важкий. Він одразу потече вниз, у підвали, та отруїть усіх, хто там сховався. Але хлор жодним чином не підніметься вгору, тож від нього можете сховатися на пагорбах, на даху, на верхніх поверхах тощо

Фосфор

Білий фосфор спричиняє тяжкі опіки, аж до кісток і кісткового мозку. Це самозаймиста речовина при контакті з киснем. Коли фосфор потрапляє на шкіру або одяг, він прилипає до них і продовжує горіти.

 Як дізнатися, що бомба — фосфорна

Під час вибуху вночі фосфорний заряд помітно світиться. Удень дію цього заряду можна відрізнити від інших боєприпасів через густий їдкий білий дим та яскраві іскри, які розлітаються під час вибуху.

Перша допомога:

1. Не торкайтеся руками частинок фосфору на шкірі або на одязі.

2. Якщо є змога, занурьте пошкоджену частину тіла у воду. Рясно поливайте або змочуйте водою шкіру та одяг там, де є краплі фосфору.

3. Обережно зніміть одяг, ліпше прямо у воді або продовжуючи поливати водою. Використовуйте пінцет або щось, чим можна зняти фосфор і обпалені частини одягу.

4. Обробіть рану содовим розчином: одна чайна ложка на одну склянку води.

5. Накладіть вологу пов’язку на рану, бажано змочену содовим розчином.

6. У жодному разі не використовуйте вату!

7. Не використовуйте перекис водню! Коли перекис розпадається, утворюється вода та кисень. Кисень спричиняє загоряння фосфору.

8. Якщо потерпілий у свідомості, дайте йому будь-яке знеболювальне, фенобарбітал, корвалол. Оскільки рахувати краплі не буде часу — половину чайної ложки. Також можна дати гідазепам або феназепам — одну таблетку.

9. Якщо потерпілий отруївся парами фосфорного з’єднання, дайте йому будь-який сорбент: активоване вугілля, ентеросорбент, харчова глина, атоксил, ентеросгель.

10. Потерпілий має пити багато води, бажано лужні рідини. Можна молоко чи лужну воду без газу.

Як діяти після того, як хімічна небезпека минула

Коли отримали сигнал про закінчення хімічної небезпеки або за сприятливої зміни вітру після виходу із зони забруднення:

· відчиніть вікна й двері, провітріть приміщення;

· змініть верхній одяг;

· прийміть душ або вимийте відкриті частини тіла з милом;

· уникайте будь-яких фізичних навантажень;

· промийте продукти харчування слабким 2%-вим мильно-содовим розчином.

 

І насамкінець пам’ятайте, що ваша безпека залежить тільки від вас. Тож будьте обачні й обережні!

Алгоритм дій, коли перебуваєте в укритті

Після оголошення сигналу «Увага всім!» прямуйте до найближчого укриття. Сигнал тривоги сповіщають за допомогою:

Повідомте про сигнал рідних, сусідів, колег.

Допоможіть дітям і літнім людям.

Залишаючи своє помешкання, вимкніть електроживлення, перекрийте газ і воду.

 

Візьміть із собою до укриття:

 

Не беріть до укриття громіздкі речі, речі із сильним, різким запахом і легкозаймисті речовини.

 

Заходьте до укриття організовано, без паніки. Дотримуйте вказівок відповідальних осіб або особового складу з укриття.

Людей із дітьми варто розмістити в окремому відсіку чи в спеціально відведеному для них місці. Дітей, літніх людей і людей із поганим самопочуттям слід розмістити біля огороджувальних конструкцій і ближче до повітроводів.

 

Якщо місць для лежання мало, організуйте графік відпочинку.

 

Якщо укриття обладнане спеціальними захисними герметичними дверима, їх зачиняють після спеціального сигналу або щойно укриття заповниться. Відчинити їх можна буде лише після того, як мине небезпека.

 

Як укриття можна використовувати:

• спеціально обладнані бомбосховища — від звичайного підвалу вони відрізняються товстим надійним перекриттям над головою, системою вентиляції і двома й більше виходами на поверхню;

• підземні переходи;

• станції метро;

• паркінги.

 

В укритті заборонено:

Заповнене людьми укриття необхідно двічі на день прибирати за допомогою дезінфікувальних засобів.

 

Залишайте укриття з дозволу відповідальної особи після сигналу або в разі аварійного стану, що загрожує життю і здоров’ю. Наприклад, якщо сталася пожежа, підвищилася концентрація шкідливих газів, закінчується повітря тощо. Якщо основні виходи не можна використовувати, евакуація відбувається через аварійні виходи.

 

У разі завалу укриття або його пошкодження відповідальні особи мають організувати роботи щодо виходу з нього та за потреби залучити людей, які там перебувають.

 

Евакуацію з укриття виконуйте в такій послідовності:

1. Спочатку на поверхню виходить декілька людей, щоби надати допомогу тим, хто не може вийти самостійно.

2. Потім евакуюються потерпілі, літні люди та діти, а після них — усі інші.

Тривожний рюкзак для закладу освіти

Вміст невідкладного евакуаційного рюкзака для закладу освіти повинен містити:

ü Довідник з управління в надзвичайній ситуації у закладі освіти;

ü Карту закладу освіти, план переходів;

ü Список працівників закладу освіти з контактами;

ü Список дітей та розклад занять;

ü Список контактів батьків дітей(за можливості);

ü Важливі номери телефонів;

ü Ручки та блокноти, маркери;

ü Ключі;

ü Мегафон;

ü Скотч, ножиці;

ü Ліхтарик, запасні батарейки для ліхтарика;

ü Свисток;

ü Аварійне радіо та батарейки до нього;

ü Аптечка першої допомоги.

 

Тривожний рюкзак колегіїста

Вміст невідкладного евакуаційного рюкзака учня під час перебування у закладі освіти повинен містити:

ü Рюкзак має бути з тканини яскравого кольору;

ü Копію свідоцтва про народження дитини;

ü Записку від батьків, у якій вказано прізвище, ім’я, по батькові дитини, дату народження, адресу проживання, контакти батьків, сімейне фото(за бажанням);

ü Предмети гігієни: вологі серветки, носові хустинки, особисті засоби гігієни;

ü  Пляшка води;

ü  Енергетичний батончик(не шоколадний), галетне печиво, суха їжа у герметичній упаковці;

ü  Рекомендовано мати комплект змінної білизни та одягу.

 

Тривожний рюкзак для класу

Вміст невідкладного евакуаційного рюкзака для класу повинен містити:

ü Список учнів класу з домашніми адресами; прізвищем, ім’ям та контактами батьків;

ü Папір, скотч, ножиці;

ü рука, олівець, маркери;

ü блокнот із твердою палітуркою;

ü ліхтарик, запасні батарейки для ліхтарика;

ü радіо та батарейки до нього;

ü свисток;

ü вода, стаканчики;

ü термоковдри;

ü великі сміттєві пакети;

ü туалетний папір;

ü вінілові рукавички;

ü мотузка;

ü захисні маски;

ü відро (бажано складне);

ü вологі серветки;

ü розкладна клейонка;

ü енергетичні батончики для всіх дітей. 

Алгоритм дій  під час бойових дій

 

     При загрозі ураження стрілецькою зброєю:

     -  закрити  штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовою стрічкою) для зменшення ураження розбитим віконним склом;

     -  вимкнути світло, закрити вікна та двері;

     -  зайняти місце на підлозі в приміщенні, де немає вікон (комора, ванна кімната, вітальня);

     -  поінформувати доступними засобами про небезпеку близьких та знайомих.

    

При загрозі бойових дій:

     -  закрити штори або жалюзі (заклеїти вікна паперовою стрічкою) для зменшення ураження розбитим віконним склом;

     -  вимкнути світло, перекрити газ, воду, загасити пічне опалення;

     -  взяти документи, гроші, предмети першої необхідності, медичну аптечку та продукти харчування;

     -  залишити помешкання та зайняти місце у захисній споруді чи підвалі;

     -  попередити про небезпеку сусідів, надати допомогу людям похилого віку, інвалідам та дітям;

     -  без нагальної потреби не залишати безпечне місце;

     -  бути максимально обережними та не піддаватись паніці.

 

     Якщо стався вибух:

     -  лягти на землю, прикривши голову руками;

     -  визначити наявність загрози подальших руйнувань та зсувів стін і перекриття, а також, чи є поблизу хтось, кому необхідна допомога;

     -  якщо є можливість, без паніки залишити місце пригоди;

     -  у разі, якщо людина опинилася під завалом, необхідно подавати голосові сигнали, проявляти меншу активність, берегти сили;

     -  виконувати всі вказівки рятувальників.

 

     При загрозі масових заворушень:

     -  зберігати спокій та розсудливість;

     -  при перебуванні на вулиці негайно залишити місце масового скупчення людей, уникати агресивно налаштованих осіб; не піддаватись на провокації;

     - надійно закрити двері,  не підходити до вікон, не виходити  на  балкон;

     - без нагальної потреби не залишати приміщення.

Алгоритм дій при виникненні надзвичайних ситуацій

Оповіщення населення про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій   здійснюється за допомогою сигналу «УВАГА  ВСІМ!»,  який розповсюджується  за допомогою включення електросирен, дублювання  протяжними гудками інших  звукових пристроїв суб’єктів  господарювання  та  транспортних  засобів.  За цим сигналом  населення повинно увімкнути радіотрансляційні та телевізійні приймачі для прослуховування термінового повідомлення.

Після  цього  у мовному  режимі  через засоби масової   інформації    (радіо,   телебачення  тощо)  до  населення  доводиться  сигнал  «Повітряна   тривога»   та порядок  дій  за цим сигналом. З  моменту  подачі  сигналу «Повітряна тривога» для вжиття заходів захисту може залишитись кілька хвилин. 

Почувши сигнал «Повітряна тривога» необхідно:

- ввімкнути  приймач  радіотрансляційної  мережі,  теле-  та  радіоприймач,  уважно прослухати інформацію;

- якщо є можливість, попередити сусідів; 

- закрити  вікна, вимкнути всі нагрівальні прилади, перекрити  газову  мережу, загасити печі, вимкнути світло;

- швидко одягнутися, перевірити наявність пришитих з внутрішнього боку одягу в дітей  дошкільного  віку  записів: прізвище, ім’я, по батькові, адреса, вік, номер домашнього телефону;

- взяти індивідуальні засоби захисту та завчасно підготовлений запас продуктів і води, особисті документи, кишеньковий ліхтарик та найкоротшим шляхом прямувати до найближчої захисної споруди;

- зайняти  місце  у  захисній споруді та виконувати  вимоги відповідальної особи (коменданта): не палити, не смітити, голосно не розмовляти, дотримуватися спокою і порядку, обов’язково допомагати дітям, літнім людям та інвалідам;

- уважно слідкувати за розпорядженнями та сигналами цивільного захисту.

У  разі  відсутності  в  радіусі   500  м  від  будинку  проживання  захисної  споруди необхідно використати для укриття підвальне приміщення під будинком.

У жодному разі не можна після сигналу «Повітряна тривога» залишатися в будинках,  особливо  на  верхніх  поверхах,  адже  при  вибуху  вони  руйнуватимуться  під впливом ударної хвилі. 

Доцільно завчасно потурбуватись про наявність: 

- найпростіших засобів індивідуального захисту (респіратори, ватно-марлеві  пов’язки або протипилові тканинні маски);

- найпростіших засобів медичної допомоги (бинт, йод, джгут, перекис водню, нашатирний спирт, знеболювальні засоби).

Алгоритм дій при наданні домедичної допомоги

в умовах воєнних дій

Зважаючи на події, які сьогодні відбуваються в умовах активних бойових дій в Україні, знання перших правил домедичної допомоги є основною запорукою рятування життя.

Домедична допомога – це підтримка життя у постраждалої людини, щоб дати шанс дочекатися медичної допомоги.

1.Загальні вимоги

1.1. Від того, як швидко потерпілий отримає кваліфіковану домедичну допомогу, залежать наслідки нещасних випадків. Якщо реанімаційні заходи проведуть несвоєчасно або неправильно, це може призвести до тяжких ускладнень, інвалідності та навіть до смерті. Не можна відмовлятися надавати домедичну допомогу потерпілому та вважати його мертвим лише, якщо немає видимих ознак дихання та не вдається знайти пульс.

1.2. Особа, яка надає допомогу, має знати:

1.3. Особа, яка надає допомогу, повинна вміти:

1.4. Загальна послідовність дій при наданні домедичної допомоги:

1.5. Кожна виробнича дільниця або місце постійного чергування персоналу мають бути забезпечені засобами надання домедичної допомоги, зокрема такими:

2. Вимоги до аптечки першої допомоги

2.1. Склад медичної аптечки та засобів для надання домедичної допомоги визначається нормативними документами залежно від видів виконуваних робіт, може доповнюватись або замінюватись іншими медичними препаратами, та погоджується керівником підприємства.

2.2. Аптечки першої допомоги мають бути у місцях, де найбільше скупчуються люди, і на травмонебезпечних ділянках.

2.3. Медичну аптечку з набором медикаментів слід розташовувати у шафі із дверцятами, що закриваються, та на внутрішній поверхні яких знаходиться опис наявних медикаментів. Медикаменти для внутрішнього та зовнішнього використання, перев’язочні матеріали мають зберігатись на окремих полицях шафи. Наявність та термін придатності лікарських засобів необхідно періодично контролювати.

2.4. Відповідальність за утримання та укомплектованість медичної аптечки та засобів для надання першої долікарської допомоги несе керівник виробничої дільниці, а періодичний контроль здійснює служба охорони праці.

3. Оживлення потерпілого

3.1. Коли раптово припинилася серцева діяльність і дихання, виникає клінічна смерть. Якщо одразу розпочати непрямий масаж серця і штучне дихання, то є шанс врятувати потерпілого. Штучне дихання виконують різними способами. Найпоширеніший— «з рота в рот».

3.2. Штучне дихання проводять, аби забезпечити газообмін в організмі, збагатити кров киснем і вилучити з неї вуглець. Штучна вентиляція легенів рефлекторно діє на центр дихання головного мозку. Це сприяє відновленню самостійного дихання потерпілого.

3.3. Способи штучного дихання бувають апаратні та ручні. Ручні менш ефективні, але їх можна застосовувати, якщо у потерпілого порушене дихання.

3.4. Під час підготовки до штучного дихання необхідно:

3.5. Коли виконують штучне дихання, голову потерпілому відхиляють максимально назад і пальцями затискають ніс або губи. Роблять глибокий вдих, притискають свої губи до губ потерпілого і швидко виконують йому глибокий видих до рота. Вдих потерпілому роблять двічі. З огляду на гігієну рекомендують прикрити рота потерпілого шматком тканини (носовичком, бинтом тощо). Якщо пошкоджене обличчя і проводити штучне дихання «з легенів у легені» не можливо, застосовують метод стиснення і розширення грудної клітини — складають і притискають руки потерпілого до грудної клітини та розводять їх у боки. Надходження повітря з легенів потерпілого контролюють за розширенням грудної клітини при кожному вдиху. Якщо після вдиху грудна клітина потерпілого не розправляється, це свідчить про непрохідність дихальних шляхів.

3.6. Аби забезпечити найкращу прохідність дихальних шляхів, потрібно:

3.7. Щойно у потерпілого з’являться перші слабкі вдихи, варто поєднати штучний вдих із початком самостійного вдиху. Штучне дихання потрібно робити, доки не відновиться глибоке ритмічне дихання.

3.8. Штучне дихання здебільшого роблять одночасно з масажем серця. Під час зовнішнього масажу серця ритмічно стискають серце між грудиною та хребтом. Для цього насамперед потрібно знайти розпізнавальну точку — мечоподібний відросток. Він розміщений знизу грудної клітини над животом. Коли роблять зовнішній масаж серця, стають ліворуч від потерпілого і кладуть долоню однієї руки на нижню третину грудини, а поверх — долоню іншої руки. Потім ритмічними рухами натискають на грудину з частотою 100-120 разів на хвилину. Натискати потрібно з такою силою, щоб грудина зміщувалася на глибину 4-5 см.

3.9. Масаж серця потрібно проводити паралельно зі штучним диханням. Для цього після двох штучних вдихів роблять 30 стискань грудної клітини. Якщо масаж серця робити правильно, коли натискатимуть потерпілому на грудину, відчуватимуть легкий поштовх сонної артерії. Зіниці потерпілого звузяться протягом декількох секунд, порожевіє шкіра його обличчя і губи, з’являться самостійні вдихи. Щоб не пропустити повторного припинення дихання, потрібно стежити за зіницями, кольором шкіри і диханням та регулярно перевіряти частоту й ритмічність пульсу.

4. Транспортування потерпілого

4.1. Головне не лише те, як доставити потерпілого до медичного закладу і яким видом транспорту, а як швидко вжити заходів, щоб забезпечити йому максимальний спокій і зручне положення.

4.2. Потерпілих переносять: на руках, плечах, спині; одна або дві особи за допомогою носильних лямок, санітарних нош і підручних засобів.

4.3. Якщо допомогу надає одна особа, то, щоб перенести потерпілого на руках, носій стає на коліно збоку від нього, бере його однією рукою під спину, а іншою — під стегна. Потерпілий охоплює носія за шию і притуляється до нього. Далі носій встає і несе потерпілого на руках перед собою. Такий спосіб допустимий для потерпілих без переломів кінцівок і ребер.

4.4. Дві особи переносять потерпілого на руках способами на «замку», «один за одним» із положення лежачи. Коли носії переносять потерпілого на «замку», вони стають поряд і з’єднують руки так, щоб утворилося сидіння («замок»). Якщо потрібно притримувати потерпілого, то «замок» роблять двома або трьома руками. На «замку» з чотирьох рук потерпілий самостійно тримається за шиї носіїв.

4.5. Коли переносять «один за одним», один із носіїв підходить до потерпілого з боку голови і підхоплює його під руки зігнутими в ліктях руками. Другий — стає між ногами потерпілого спиною до нього, охоплює його ноги під колінами. Перший носій не має з’єднувати свої руки на грудях потерпілого, щоб не утруднювати йому дихання. Обидва носії одночасно встають і переносять потерпілого.

4.6. Можна переносити потерпілого на спині. Носій садить його на підвищення, стає до нього спиною між його ногами і схиляється на одне коліно. Потерпілий охоплює носія за плечі, а той бере його обома руками під стегна і встає.

4.7. На невелику відстань потерпілого зручно переносити на плечах. Його кладуть на праве плече носія головою донизу. Носій правою рукою охоплює його ноги, а лівою тримає за праве передпліччя або кисть. Однак цим способом не можна скористатися, якщо у потерпілого переломи кінцівок або грудної клітини.

4.8. Транспортувати потерпілого ліпше ношами. Їх застеляють ковдрою, одягом тощо. Ноші ставлять із того боку потерпілого, де є ушкодження. Якщо тих, хто надає допомогу, двоє, вони мають стати з іншого боку ношів. Один кладе руки під голову і грудину, другий — під крижі і коліна потерпілого. Одночасно без поштовхів його обережно піднімають, при цьому підтримують ушкоджену частину тіла, і опускають на ноші. Варто накрити потерпілого тим, що є напохваті — одягом, ковдрою. Якщо підозрюють перелом хребта, потерпілого кладуть горілиць на тверді ноші — щит, двері. Якщо таких засобів немає, можна використати ковдру, пальто. Тоді потерпілого кладуть на живіт.

4.9. Коли два носії переносять потерпілого на невелику відстань, вони можуть також використовувати підручні засоби, щоб утворити сидіння: рушники, палиці, поясні ремені, стільці. Можна переносити за допомогою жердини, простирадла, лямки (мотузки), ковдри.

4.10. Ноші можна виготовити з підручних матеріалів:

4.11. Якщо підозрюють перелом кісток тазу, потерпілого кладуть на спину зі зігнутими ногами у колінах і тазостегнових суглобах. Це роблять для того, щоб його стегна були розведені. Під коліна обов’язково потрібно підкласти валик із вати, рушника, сорочки.

4.12. Рівною поверхнею потерпілого несуть ногами вперед, коли підіймаються на гору або сходами, — головою вперед. Ноші постійно мають розміщуватися у горизонтальному положенні. Щоб вони не розгойдувалися, необхідно йти не в ногу, злегка зігнувши коліна.

4.13. Під час перевезення потерпілого варто покласти його до машини на тих самих ношах. Під них потрібно підстелити що-небудь м’яке — ковдру, солому тощо.

4.14. Коли потерпілого переносять за допомогою лямки, складений у кільце засіб надягають на великі пальці розведених рук. При цьому одну руку потрібно зігнути в ліктьовому суглобі під прямим кутом. Лямка не має провисати. Якщо носильних лямок немає, їх можна виготовити з поясних ременів.

4.15. Переносять потерпілого двома способами. За першого способу: носильну лямку, складену кільцем, підкладають під потерпілого, який лежить на землі, так, щоб одна половина лямки була під сідницями, а друга — на спині. По обидва боки потерпілого утворюються петлі. Носій лягає спереду потерпілого, надягає собі на плечі петлі, зв’язує їх вільним кінцем лямки в себе на грудях і кладе потерпілого собі на спину. Потім стає на одне коліно і піднімається на повний зріст. Потерпілий сидить на лямці, притиснутий до носія. Якщо у потерпілого поранена грудна клітина, то застосовувати цей спосіб не можна.

За другого — перехрестя носильної лямки, складеної вісімкою, просовують під сідниці потерпілого, і кладуть його на здоровий бік. Носій лягає, притуляється до потерпілого спиною, надягає вільні кінці (петлі) лямки собі на плечі. Він кладе собі на спину потерпілого. Той тримається за його плечі. Із положення лежачи носій встає так само, як і в першому випадку.

4.16. Коли потерпілого переносять способом «поруч», два носії стають поряд. Вони надягають на себе лямку, складену вісімкою, так, щоб перехрестя лямки розміщувалося між ними на рівні кульшових суглобів. Петлі мають бути перекинуті в одного носія через праве плече, а в другого — через ліве. Потім один носій стає на праве коліно, другий — на ліве. Вони піднімають і кладуть потерпілого на свої зімкнуті коліна, підводять лямку під його сідниці й разом встають.

Виділяють три етапи надання допомоги пораненим:

Процедура надання допомоги в «жовтій зоні» складається з трьох основних послідовних етапів. Як пояснює група «Майдан. Медики», послідовність легко запам’ятати за словом КоЛеСо: кров, легені, серце.

1 етап. КРОВ

2 етап. ЛЕГЕНІ

3 етап. СЕРЦЕ

1. Заміряйте пульс, тобто кількість ударів серця за 1 хв. Норма: від 60 до 120 ударів.

2. Перевірте, чи можливо замінити джгут на тиснучу пов’язку, якщо кровотеча не була насправді критичною. Наявність критичної кровотечі спричиняє порушення норми пульсу. Якщо пульс у межах норми, від 60 до 120 ударів за хвилину – накладіть на поранення тиснучу пов’язку та зніміть джгут. Тиснуча пов’язка – це пов’язка з елементом тиску прямо на місце рани. Перевірте, чи не погіршився стан пульсу. Якщо погіршився – поверніть джгут.

3. Критична кровотеча – це втрата приблизно більш ніж 1,5 літрів крові і є ризиком загибелі. Загалом у тілі дорослої людини до 5 літрів крові.

4. Відсутність дихання та пульсу – розпочніть серцево-легеневу реанімацію.

 Як робити серцево-легеневу реанімацію!!!

Тіло постраждалого має бути на рівній горизонтальній  поверхні, на спині. Дихальний шлях – відкритий: закинута голова та припідняте підборіддя. Припідняті нижні кінцівки. Грудна клітина звільнена від тиснучих елементів та одягу.

Ваші дії:

Надавайте домедичну допомогу насамперед собі!

Надавайте домедичну допомогу іншим лише у разі,

якщо Ви  знаходитесь у безпеці.

Зберігайте спокій та дійте максимально чітко та швидко.