Кутурай Раїса
Поезія
Поезія
(Балада)
(Балада)
У березні, у чорнім чистім полі
У березні, у чорнім чистім полі
Неначе хтось чи плаче, чи співа.
Неначе хтось чи плаче, чи співа.
То не людина просить собі долі —
То не людина просить собі долі —
То народилась Мавка степова.
То народилась Мавка степова.
Вона росте годинами — не днями.
Вона росте годинами — не днями.
У травні це тонесеньке дівча
У травні це тонесеньке дівча
Так непомітно дивиться за нами
Так непомітно дивиться за нами
І непомітно в полі зустріча.
І непомітно в полі зустріча.
Коли ж у червні зацвітуть пшениці
Коли ж у червні зацвітуть пшениці
Й уся пашниця колос налива,
Й уся пашниця колос налива,
Не зустрічайся з нею наодинці,
Не зустрічайся з нею наодинці,
Бо втратиш розум, згубиш всі слова.
Бо втратиш розум, згубиш всі слова.
Який би ти не був завзятий хлопець,
Який би ти не був завзятий хлопець,
Перед її красою не встоїш.
Перед її красою не встоїш.
Любовна туга так за серце схопить,
Любовна туга так за серце схопить,
Що пташкою у поле полетиш.
Що пташкою у поле полетиш.
Благати будеш, щоб явилась знову,
Благати будеш, щоб явилась знову,
Та не прийде, не з'явиться вона.
Та не прийде, не з'явиться вона.
І не шукай ні в полі, ні в діброві -
І не шукай ні в полі, ні в діброві -
Не знайдеш. Не твоя у тім вина.
Не знайдеш. Не твоя у тім вина.
...Давно було це. Тільки починали
...Давно було це. Тільки починали
Цей дикий степ орати орачі.
Цей дикий степ орати орачі.
Лелеки з вирію додому повертали
Лелеки з вирію додому повертали
І принесли дитину уночі.
І принесли дитину уночі.
Ось серед степу сіли відпочити,
Ось серед степу сіли відпочити,
Дитину вкрили легкими крильми
Дитину вкрили легкими крильми
І між собою стали говорити...
І між собою стали говорити...
Та враз чогось злякались і втекли.
Та враз чогось злякались і втекли.
Злетіла в небо галаслива зграя.
Злетіла в небо галаслива зграя.
Тривожні крики вітер підхопив...
Тривожні крики вітер підхопив...
Лелека й дотепер в степу блукає —
Лелека й дотепер в степу блукає —
Знайти не може те, що загубив.
Знайти не може те, що загубив.
А степ прийняв дитину, наче рідну,
А степ прийняв дитину, наче рідну,
Веселка вишиванку їй нову
Веселка вишиванку їй нову
Свою дала. Усі любили бідну
Свою дала. Усі любили бідну
І виростили Мавку степову.
І виростили Мавку степову.
Дідусь Дніпро у хвилях мив їй коси,
Дідусь Дніпро у хвилях мив їй коси,
Вона сушила на сухих вітрах,
Вона сушила на сухих вітрах,
Росою мила ніжні ноги босі
Росою мила ніжні ноги босі
Й не розумілась на людських словах,
Й не розумілась на людських словах,
Та якось до села прибилась літом,
Та якось до села прибилась літом,
Побачила ставки, садки, поля.
Побачила ставки, садки, поля.
Усе б нічого, та на теє лихо
Усе б нічого, та на теє лихо
Зустріла й покохала Василя.
Зустріла й покохала Василя.
Прибігла до Дніпра у пропасниці,
Прибігла до Дніпра у пропасниці,
Лягла в холодну воду, аж пашить!
Лягла в холодну воду, аж пашить!
Дніпро спитав у неї наодинці:
Дніпро спитав у неї наодинці:
— Що сталось, доню? Щось тобі болить?
— Що сталось, доню? Щось тобі болить?
— Дідуню, так! — відповідає Мавка, —
— Дідуню, так! — відповідає Мавка, —
У грудях зліва щось мені пече,
У грудях зліва щось мені пече,
І наче щось гаряче в усіх жилах
І наче щось гаряче в усіх жилах
Клекоче й швидко, як струмок, тече!
Клекоче й швидко, як струмок, тече!
— Дитино мила! Що ж ти наробила?!
— Дитино мила! Що ж ти наробила?!
І за що тобі доленька така?!
І за що тобі доленька така?!
Ти, певно, до людей в село ходила?
Ти, певно, до людей в село ходила?
І, мабуть, полюбила козака?
І, мабуть, полюбила козака?
— А що таке село, козак і люди?
— А що таке село, козак і люди?
Про них ніхто ніколи не казав.
Про них ніхто ніколи не казав.
Зустрівся хтось мені у їхнім полі
Зустрівся хтось мені у їхнім полі
І лагідно мене за руку взяв.
І лагідно мене за руку взяв.
І ще мені дивився ніжно в очі,
І ще мені дивився ніжно в очі,
І щось таке ласкаве говорив.
І щось таке ласкаве говорив.
Та я втекла, бо ще не розумію
Та я втекла, бо ще не розумію
Його таких ласкавих, ніжних слів.
Його таких ласкавих, ніжних слів.
— Послухай, доню! То ти ще не знаєш,
— Послухай, доню! То ти ще не знаєш,
— Жорстокі люди ті, невірні, злі!
— Жорстокі люди ті, невірні, злі!
Якщо когось із них ти покохаєш,
Якщо когось із них ти покохаєш,
То вже не знайдеш щастя на землі.
То вже не знайдеш щастя на землі.
Багато літ уже живеш ти з нами,
Багато літ уже живеш ти з нами,
Тебе ми ніжно любимо усі.
Тебе ми ніжно любимо усі.
З людьми ж не знайся, доню, не кохайся,
З людьми ж не знайся, доню, не кохайся,
І мови їхньої у мене не проси.
І мови їхньої у мене не проси.
— Дідуню, любий! Я віддать готова
— Дідуню, любий! Я віддать готова
За погляд той усі свої роки!
За погляд той усі свої роки!
Я хочу! Хочу з ним зустрітись знову,
Я хочу! Хочу з ним зустрітись знову,
Відчути дотик теплої руки.
Відчути дотик теплої руки.
Почути голос той, що моє тіло
Почути голос той, що моє тіло
Вогнем живим, мов струмінь, налива!
Вогнем живим, мов струмінь, налива!
Дідуню! Дай мені, благаю, сили, лён
Дідуню! Дай мені, благаю, сили, лён
Щоб зрозуміть зуміла ті слова,
Щоб зрозуміть зуміла ті слова,
Що він мені при зустрічах говорить.
Що він мені при зустрічах говорить.
Щоб я могла йому відповідать!
Щоб я могла йому відповідать!
Очей його, як небо це прозоре,
Очей його, як небо це прозоре,
Вже більше я не можу не кохать!
Вже більше я не можу не кохать!
І Ну що ж, тебе я не переконаю.
І Ну що ж, тебе я не переконаю.
Моєї хай не буде в цім вини.
Моєї хай не буде в цім вини.
Тобі І людську мову відкриваю.
Тобі І людську мову відкриваю.
Тепер ти будеш смертна, як вони...
Тепер ти будеш смертна, як вони...
Спливають дні за днями чередою,
Спливають дні за днями чередою,
Вона щаслива ходить, як весна.
Вона щаслива ходить, як весна.
Біля Дніпра під ярою вербою
Біля Дніпра під ярою вербою
Кохання трунок випила до дна.
Кохання трунок випила до дна.
Та вже пшеницям золоте колосся
Та вже пшеницям золоте колосся
Важке зерно додолу нахиля.
Важке зерно додолу нахиля.
Женці клепають коси. Наша ж Мавка
Женці клепають коси. Наша ж Мавка
Все рідше й рідше бачить Василя,
Все рідше й рідше бачить Василя,
Допоки й зовсім перестав з'являтись.
Допоки й зовсім перестав з'являтись.
Даремно жде вона його щодня.
Даремно жде вона його щодня.
Біля калини, де удвох кохались,
Біля калини, де удвох кохались,
Сидить сумна, заплакана, одна. ...
Сидить сумна, заплакана, одна. ...
Що це? В селі почулися музики,
Що це? В селі почулися музики,
Веселий гомін. Крешуть гопака!
Веселий гомін. Крешуть гопака!
Вже дзвони дзвонять: і малі, й великі!
Вже дзвони дзвонять: і малі, й великі!
То якийсь батько женить козака,
То якийсь батько женить козака,
Її серденько пташкою забилось,
Її серденько пташкою забилось,
У грудочку згорнулось і болить.
У грудочку згорнулось і болить.
Вона на рівні ніженьки схопилась
Вона на рівні ніженьки схопилась
І, мов навіжена, мерщій в село біжить.
І, мов навіжена, мерщій в село біжить.
Прибігла, біля церкви зупинилась.
Прибігла, біля церкви зупинилась.
Ледь-ледь жива, осикою тремтить,
Ледь-ледь жива, осикою тремтить,
Неначе дуже-дуже утомилась
Неначе дуже-дуже утомилась
І відпочити стала тут на мить.
І відпочити стала тут на мить.
В очах і біль, і розпач, і чекання...
В очах і біль, і розпач, і чекання...
На двері дивиться, неначе лиха жде.
На двері дивиться, неначе лиха жде.
Та ось, нарешті, скінчилось вінчання,
Та ось, нарешті, скінчилось вінчання,
Рідня одружених із церкви в двір веде.
Рідня одружених із церкви в двір веде.
Остання мить! Вона, мов заніміла.
Остання мить! Вона, мов заніміла.
Василь, одружений із церкви поспіша.
Василь, одружений із церкви поспіша.
Чим перед ним ти, Мавко, завинила?
Чим перед ним ти, Мавко, завинила?
Чом він тебе так нагло залиша?
Чом він тебе так нагло залиша?
Та враз образа, ревнощі і горе
Та враз образа, ревнощі і горе
Вогнем її все тіло обпекли,
Вогнем її все тіло обпекли,
І за веселим гуртом на весілля
І за веселим гуртом на весілля
До Василя нещасну повели.
До Василя нещасну повели.
Вже за столом розташувались гості,
Вже за столом розташувались гості,
Не один келих випили до дна.
Не один келих випили до дна.
Вже й молоді горять в любовній млості.
Вже й молоді горять в любовній млості.
Та раптом тут з'явилася вона.
Та раптом тут з'явилася вона.
На Василя уважно подивилась,
На Василя уважно подивилась,
Їй дружка повний келих подає.
Їй дружка повний келих подає.
Вона в поклоні чемно нахилилась:
Вона в поклоні чемно нахилилась:
— Хай нареченій щастя Бог дає...
— Хай нареченій щастя Бог дає...
А нареченому я щиро побажаю
А нареченому я щиро побажаю
Ніколи цвіт калини не псувать!
Ніколи цвіт калини не псувать!
Як зараз я цей келих розбиваю,
Як зараз я цей келих розбиваю,
Серця козачі буду розбивать!
Серця козачі буду розбивать!
А перше серце я беру з собою,
А перше серце я беру з собою,
Адже воно належало мені.
Адже воно належало мені.
Моє ж розтоптане. Й не я тому виною…
Моє ж розтоптане. Й не я тому виною…
І враз пропала, наче уві сні.
І враз пропала, наче уві сні.
Розбитий келих дзенькнув біля столу.
Розбитий келих дзенькнув біля столу.
Василь став білий, наче полотно.
Василь став білий, наче полотно.
І дивиться у поле за стодолу.
І дивиться у поле за стодолу.
Притихлі гості вже не п'ють вино.
Притихлі гості вже не п'ють вино.
Мовчить, уся в тривозі, наречена.
Мовчить, уся в тривозі, наречена.
Василь обручку зняв, на стіл кладе,
Василь обручку зняв, на стіл кладе,
Підводиться, й, розправивши рамена,
Підводиться, й, розправивши рамена,
Поволі в задумі з села у степ їде...
Поволі в задумі з села у степ їде...
За зраду, за розтоптане кохання
За зраду, за розтоптане кохання
Довіку буде у степу блукать,
Довіку буде у степу блукать,
Доки не вмре. Із вечора до рання
Доки не вмре. Із вечора до рання
Кохану Мавку буде він шукать.
Кохану Мавку буде він шукать.
Де ж наша Мавка? Ось біля калини
Де ж наша Мавка? Ось біля калини
Лежить, мов мертва, бліда і худа.
Лежить, мов мертва, бліда і худа.
Стоїть над нею вечір на колінах,
Стоїть над нею вечір на колінах,
Осінніх хмарок в'ється череда.
Осінніх хмарок в'ється череда.
Дніпро до неї з жалем промовляє: —
Дніпро до неї з жалем промовляє: —
Через ту людську прокляту любов
Через ту людську прокляту любов
Щоосені ти будеш помирати
Щоосені ти будеш помирати
І щовесни народжуватись знов. ...
І щовесни народжуватись знов. ...
Тепер у березні у чорнім чистім полі
Тепер у березні у чорнім чистім полі
Неначе хтось чи плаче, чи співа...
Неначе хтось чи плаче, чи співа...
То не людина просить собі долі —
То не людина просить собі долі —
То народилась Мавка степова.
То народилась Мавка степова.
Україно, мати! Ненько сивокоса!
Україно, мати! Ненько сивокоса!
Що з тобою роблять клятії кати?!
Що з тобою роблять клятії кати?!
Ти, як сиротина попід тином боса,
Ти, як сиротина попід тином боса,
Просиш кусень хліба, так збідніла ти.
Просиш кусень хліба, так збідніла ти.
Чи лани широкі вже пшениць не родять?
Чи лани широкі вже пшениць не родять?
Зледачіли діти - чесні трударі?
Зледачіли діти - чесні трударі?
Чи прийшла до тебе та лиха година,
Чи прийшла до тебе та лиха година,
Що немає ладу вже в твоїм дворі?
Що немає ладу вже в твоїм дворі?
Ні, сини козачі роблять, як робили.
Ні, сини козачі роблять, як робили.
І лани широкі щедрі на врожай.
І лани широкі щедрі на врожай.
Та немає волі всім тим володіти!
Та немає волі всім тим володіти!
Все, що ти придбала, все панам віддай.
Все, що ти придбала, все панам віддай.
Травлять димарями чистеє повітря,
Травлять димарями чистеє повітря,
Золотую Прип"ять вбили наповал.
Золотую Прип"ять вбили наповал.
Косить твоїх діток смертю чорнобилля.
Косить твоїх діток смертю чорнобилля.
Чорнозем родючий сиплють у відвал.
Чорнозем родючий сиплють у відвал.
Ти скажи, Вкраїно, чом ти одинока?!
Ти скажи, Вкраїно, чом ти одинока?!
За що так мордують?! Де ж твої сини?!
За що так мордують?! Де ж твої сини?!
Чи то повмирали?! Чи то на чужині?
Чи то повмирали?! Чи то на чужині?
Може, відцурались матері вони?
Може, відцурались матері вони?
Відгукніться, діти! Ваша мати плаче.
Відгукніться, діти! Ваша мати плаче.
Плаче Україна, не в силі терпіть.
Плаче Україна, не в силі терпіть.
Підведіть-но буйні голови козачі
Підведіть-но буйні голови козачі
І на рідній неньці ланцюги порвіть.
І на рідній неньці ланцюги порвіть.
1995р. (зі збірки "Світанок над Базавлуком")
1995р. (зі збірки "Світанок над Базавлуком")
Дніпре мій широкий! Сивий мій Славутич!
Дніпре мій широкий! Сивий мій Славутич!
Тяжко зажурився, як старий козак.
Тяжко зажурився, як старий козак.
Може, Січ наснилась? Хортиця озвалась?
Може, Січ наснилась? Хортиця озвалась?
Чи почув, як плаче той старий байрак?
Чи почув, як плаче той старий байрак?
Чи почув, як стогнуть козацькії діти?
Чи почув, як стогнуть козацькії діти?
Чи то інші думи спати не дають?
Чи то інші думи спати не дають?
Чи почув ти, може, як в сім’ї єдиній
Чи почув ти, може, як в сім’ї єдиній
Для Вкраїни нові кайдани кують?
Для Вкраїни нові кайдани кують?
Дніпре мій могутній! Брате мій нещасний!
Дніпре мій могутній! Брате мій нещасний!
Де, скажи, з тобою нам відповідь знайти?
Де, скажи, з тобою нам відповідь знайти?
Я її шукаю, я її гукаю, та знайти не можу
Я її шукаю, я її гукаю, та знайти не можу
Й зажурюсь, як ти.
Й зажурюсь, як ти.
Прокинься, батечку Тарасе,
Прокинься, батечку Тарасе,
На Україну подивись.
На Україну подивись.
А чи впізнаєш її рідну?
А чи впізнаєш її рідну?
Така вона, як і колись?
Така вона, як і колись?
Чи, може, краща і багатша?
Чи, може, краща і багатша?
Чи щасливіша, ніж була?
Чи щасливіша, ніж була?
Чи, може, волю й кращу долю
Чи, може, волю й кращу долю
Для своїх діток здобула?
Для своїх діток здобула?
Ні! Тяжко стогне, гірко плаче,
Ні! Тяжко стогне, гірко плаче,
Ламає руки, як вдова,
Ламає руки, як вдова,
Що сина віддала до війська,
Що сина віддала до війська,
Не стримала, не зберегла.
Не стримала, не зберегла.
Спалили хату злії люди
Спалили хату злії люди
Та обікрали, як могли.
Та обікрали, як могли.
А що лишилось, рідні діти
А що лишилось, рідні діти
По закордонах розтягли.
По закордонах розтягли.
Прокинься, батечку Тарасе,
Прокинься, батечку Тарасе,
На Україну подивись!
На Україну подивись!
А чи впізнаєш її рідну?
А чи впізнаєш її рідну?
Така, вона, як і колись?
Така, вона, як і колись?
Я хочу стати білою березою,
Я хочу стати білою березою,
Де твій важкий життєвий шлях проліг,
Де твій важкий життєвий шлях проліг,
Щоб як прийдеш ти, сивиною помережений,
Щоб як прийдеш ти, сивиною помережений,
В моєму затінку ти відпочить приліг.
В моєму затінку ти відпочить приліг.
Очей своїх волошки променисті
Очей своїх волошки променисті
Я джерелом цілющим розіллю.
Я джерелом цілющим розіллю.
І в день жаркий твої вуста вогнисті
І в день жаркий твої вуста вогнисті
Я напою, бо я тебе люблю.
Я напою, бо я тебе люблю.
Душа моя зеленою травою
Душа моя зеленою травою
До ніг твоїх простелеться сама.
До ніг твоїх простелеться сама.
І неба голубе шатро шовкове.
І неба голубе шатро шовкове.
Укриє нас, й минеться мить сумна.
Укриє нас, й минеться мить сумна.
Ну а якщо в дорозі стрінеш лихо
Ну а якщо в дорозі стрінеш лихо
Й у голові стьмяніє й запече,
Й у голові стьмяніє й запече,
Я підійду і стану поруч тихо,
Я підійду і стану поруч тихо,
Я тут, коханий, ось моє плече.
Я тут, коханий, ось моє плече.
Ти засни, коханий мій, спокійно,
Ти засни, коханий мій, спокійно,
Нічка вже присіла на вікні.
Нічка вже присіла на вікні.
В золотому місячнім промінні
В золотому місячнім промінні
Їде сон на голубім коні.
Їде сон на голубім коні.
Над водою павою-русалкою
Над водою павою-русалкою
Нахилилася струнка верба,
Нахилилася струнка верба,
Ніжною в цей вечір колисанкою
Ніжною в цей вечір колисанкою
Розлилася тихая журба.
Розлилася тихая журба.
Місячна доріжка промениста
Місячна доріжка промениста
Ллє під ноги золотий потік,
Ллє під ноги золотий потік,
Гріє плечі та хустина чиста,
Гріє плечі та хустина чиста,
Що мені подарував торік.
Що мені подарував торік.
Я стою самотньо під вербою,
Я стою самотньо під вербою,
Де стояли разом ми колись.
Де стояли разом ми колись.
Я у сні зустрінуся з тобою,
Я у сні зустрінуся з тобою,
Тільки ти наснись мені, наснись.
Тільки ти наснись мені, наснись.
Колиска давнини старої!
Колиска давнини старої!
Моя кохана Україно!
Моя кохана Україно!
Нестиму тобі жалі свої
Нестиму тобі жалі свої
Допоки, мабуть, не загину.
Допоки, мабуть, не загину.
Цілющою Дніпра водою
Цілющою Дніпра водою
Обмию серця свіжі рани
Обмию серця свіжі рани
І йтиму, йтиму за тобою
І йтиму, йтиму за тобою
Шляхом, устеленим тернами,
Шляхом, устеленим тернами,
Допоки в мене стане сили,
Допоки в мене стане сили,
Допоки моє серце б’ється.
Допоки моє серце б’ється.
А той, кому все це постиле,
А той, кому все це постиле,
Нехай кепкує і сміється.
Нехай кепкує і сміється.
Адже в таких нема любові
Адже в таких нема любові
Ні до держави, ні до мови.
Ні до держави, ні до мови.
Вони втопилися в валюті
Вони втопилися в валюті
І в «шмотках» різнокольорових.
І в «шмотках» різнокольорових.
З образою за тебе, рідна,
З образою за тебе, рідна,
Байдужі чую голоси,
Байдужі чую голоси,
Адже тепер Вкраїна бідна,
Адже тепер Вкраїна бідна,
Без дешевої ковбаси.
Без дешевої ковбаси.
А ти хіба була багата,
А ти хіба була багата,
Коли наш Київ тать палив,
Коли наш Київ тать палив,
Брат, наче ворог, йшов на брата,
Брат, наче ворог, йшов на брата,
А Володимир Русь хрестив!
А Володимир Русь хрестив!
Турецький яничар в неволю
Турецький яничар в неволю
Народ наш, як скотину, гнав,
Народ наш, як скотину, гнав,
В маєтках польських й на галерах
В маєтках польських й на галерах
Наш люд обідраний конав.
Наш люд обідраний конав.
Коли губили правду й волю
Коли губили правду й волю
Царі російські на Дніпрі,
Царі російські на Дніпрі,
Несли наругу і сваволю –
Несли наругу і сваволю –
Хіба жила ти у добрі?
Хіба жила ти у добрі?
Тоді, як вольності козачі
Тоді, як вольності козачі
Кат ненажерливий топтав,
Кат ненажерливий топтав,
Пани жиріли, а Шевченко
Пани жиріли, а Шевченко
В засланні «Кобзаря» писав,
В засланні «Кобзаря» писав,
Писав в солдатчині, в кайданах,
Писав в солдатчині, в кайданах,
Кривавий біль в душі носив,
Кривавий біль в душі носив,
Писав знеславлений і гнаний,
Писав знеславлений і гнаний,
Собі він ласки не просив.
Собі він ласки не просив.
Просив він волі для народу,
Просив він волі для народу,
Вкраїні – матері добра,
Вкраїні – матері добра,
Допоки визначила доля,
Допоки визначила доля,
Й спочив на берегах Дніпра.
Й спочив на берегах Дніпра.
І знов тобі припала Доля
І знов тобі припала Доля
Тяжкі часи переживати.
Тяжкі часи переживати.
Така на те Господня воля.
Така на те Господня воля.
Що ж, перестанемо співати?!
Що ж, перестанемо співати?!
Забудемо свій рід і мову,
Забудемо свій рід і мову,
І славу прадідів святих?!
І славу прадідів святих?!
І виховаємо в любові
І виховаємо в любові
Дітей байдужих і дурних?!
Дітей байдужих і дурних?!
І щоб не сталося такого,
І щоб не сталося такого,
Я за тобою буду йти
Я за тобою буду йти
І українське рідне слово
І українське рідне слово
Із гордістю у світ нести.
Із гордістю у світ нести.
ПРАВДА ПРО ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ
ПРАВДА ПРО ЗАПОРОЗЬКИХ КОЗАКІВ
Вміли козаки гуляти
Вміли козаки гуляти
І горілку пити,
І горілку пити,
Але вміли й татів бити,
Але вміли й татів бити,
Край свій боронити.
Край свій боронити.
Брешуть кляті вороженьки,
Брешуть кляті вороженьки,
Що вони ледачі.
Що вони ледачі.
Часто куштували ляхи
Часто куштували ляхи
Гостинці козачі.
Гостинці козачі.
Ті гостинці – куля влучна
Ті гостинці – куля влучна
І шабля козацька,
І шабля козацька,
Невмируща вільна пісня
Невмируща вільна пісня
Та вдача бурлацька.
Та вдача бурлацька.
Не сиділи козаченьки
Не сиділи козаченьки
В курені на лавці,
В курені на лавці,
В морі з бурею боролись
В морі з бурею боролись
Славні мореплавці.
Славні мореплавці.
І човнів не купували,
І човнів не купували,
Самі їх робили.
Самі їх робили.
До Херсонесу ходили –
До Херсонесу ходили –
І там турків били.
І там турків били.
У козацьких легких чайках
У козацьких легких чайках
Море подолають,
Море подолають,
Та з чужинської неволі
Та з чужинської неволі
Братів визволяють.
Братів визволяють.
Ще й самі вози робили,
Ще й самі вози робили,
В Крим по сіль ходили,
В Крим по сіль ходили,
Піки і шаблі кували
Піки і шаблі кували
Й гарну збрую шили.
Й гарну збрую шили.
Брешуть кляті вороженьки –
Брешуть кляті вороженьки –
Що вони ледачі!?
Що вони ледачі!?
Вірні діти України,
Вірні діти України,
Голови гарячі!
Голови гарячі!
Спить село в передранковій тиші
Спить село в передранковій тиші
Спить село в передранковій тиші.
Спить село в передранковій тиші.
Першим півням рано ще співать.
Першим півням рано ще співать.
Сич на фермівськім заснулім даху
Сич на фермівськім заснулім даху
Вже замовк, бо утомивсь кричать.
Вже замовк, бо утомивсь кричать.
Верби над ставочком посхилялись,
Верби над ставочком посхилялись,
Сушать мокрі коси на вітру,
Сушать мокрі коси на вітру,
Цілу ніч на місяць милувались,
Цілу ніч на місяць милувались,
Може з них вподобає котру.
Може з них вподобає котру.
Та лелеки на старім гніздищі
Та лелеки на старім гніздищі
Шарудять, бо мають пташенят.
Шарудять, бо мають пташенят.
Й я не сплю в передранковій тиші,
Й я не сплю в передранковій тиші,
Думи-струни боляче дзвенять...
Думи-струни боляче дзвенять...
Платівки старої відлуння дзвінке
Платівки старої відлуння дзвінке
В серцях похололих полум'я запалить,
В серцях похололих полум'я запалить,
В нічній хуртовині бузок зацвіте
В нічній хуртовині бузок зацвіте
І нас за собою в минуле поманить.
І нас за собою в минуле поманить.
В минуле далеке і зовсім близьке,
В минуле далеке і зовсім близьке,
Де верби зелені в ставок похилились,
Де верби зелені в ставок похилились,
Де все, що найтяжче було нам легке,
Де все, що найтяжче було нам легке,
Де вірно і ніжно з тобою любились.
Де вірно і ніжно з тобою любились.
Минається літо, приходить зима,
Минається літо, приходить зима,
Минається юність, лишається старість...
Минається юність, лишається старість...
Платівки старої відлуння дзвінке, —
Платівки старої відлуння дзвінке, —
То наше минуле, горе і радість.
То наше минуле, горе і радість.