Алфавіт мого міста
ПОКРОВ
У цьому місті я живу
«Алфавіт мого міста» – своєрідний путівник по місту Покров, де в алфавітному порядку розміщено інформацію про визначні місця, пам’ятники та пам’ятні знаки, підприємства та установи, заклади.
Путівник стане у пригоді жителям міста і допоможе його гостям скласти повну картину про сучасне, невелике, красиве і затишне місто гірників – Покров.
Видання не претендує на повноту відображення усіх об’єктів міста, однак передбачає доповнення і поновлення матеріалів.
Інформацію взято із друкованих джерел КЗ «Публічна бібліотека Покровської міської ради Дніпропетровської області з філіями» та офіційного сайту Покровської міської ради Дніпропетровської області.
Використано фотоматеріали бібліотеки-філії № 1 для дітей та офіційного сайту Покровської міської ради Дніпропетровської області:
https://pkrv.dp.gov.ua
ГОРОД
Он прочно встал в степном просторе,Чтобы расти и не стареть,И прилетают чайки с моряНа этот город посмотреть.Им видно с птичьего полёта:То белый пух его садов,То рощ осенних позолота,То на снегу пунктир следов.И день, и ночь, в любую пору,От жёлтой глинистой грядыИдут, идут, прогнув рессоры,Составы, полные руды.Наш город – труженик бессонный,И без него мы не смоглиПоднять пласты руды весомойИз тьмы прессованной земли.Он невелик, и без привалаИз края в край пройдёшь пешком.Он места занимает мало,А сердце занял целиком.За хлеб и соль ему спасибо,За свет в окне, за гул работ.Ну, где бы мы достичь смогли быТаких глубин, таких высот?Он наш, и мы ему родные,Судьба одна и жизнь одна.Здесь, через улицы сквозные,Нам даль грядущего видна.Л. Казарин
Он прочно встал в степном просторе,Чтобы расти и не стареть,И прилетают чайки с моряНа этот город посмотреть.Им видно с птичьего полёта:То белый пух его садов,То рощ осенних позолота,То на снегу пунктир следов.И день, и ночь, в любую пору,От жёлтой глинистой грядыИдут, идут, прогнув рессоры,Составы, полные руды.Наш город – труженик бессонный,И без него мы не смоглиПоднять пласты руды весомойИз тьмы прессованной земли.Он невелик, и без привалаИз края в край пройдёшь пешком.Он места занимает мало,А сердце занял целиком.За хлеб и соль ему спасибо,За свет в окне, за гул работ.Ну, где бы мы достичь смогли быТаких глубин, таких высот?Он наш, и мы ему родные,Судьба одна и жизнь одна.Здесь, через улицы сквозные,Нам даль грядущего видна.Л. Казарин
Покров - у 1956 - 2016 роках – Орджонікідзе. Місто розташоване на півдні Дніпропетровської області, у степовій зоні, у басейні річок Базавлук, Солона та Каховського водосховища.Територія міста становить 2,6 тис. га..Статус міста – з 1956 року.Населення - близько 40 тисяч чоловік.День міста – 14 жовтня.
Найдавніша історія території (місцевості), де зараз знаходиться Покров, позначена скіфами. Яскравим доказом про їх перебування є золота скіфська пектораль, яку знайшов у 1971 році відомий археолог Борис Мозолевський, розкопавши курган «Товста могила».
Неподалік від міста, на території Каховського водосховища, по старому руслу Дніпра у Х-ХІ стол. проходив знаменитий торговий шлях «Із варяг у греки». У подальшому місто розміщувалося на території земель козацького Війська Запорозького. Саме тут понад триста років тому розташовува-лись Базавлуцька та Чортомлицька Січі. З останньою було тісно пов'язане життя та бойова діяльність козака Івана Сірка, могила якого розташована в селі Капулівці, а пам’ятник і площа його імені є у місті сьогодні.
У 1883 інженер-геолог Валеріан Домгер у басейні річки Солоної відкрив багаті родовища марганцевої руди, яку стали добувати в Покровських копальнях з 1886 року.У 1956 році шахтарські селища, найстаріше Гірницьке (колишня Причепилівка), Олександрівка, Червоний Гірник, Рудник, Чортомлик, Підгірна та Перевізькі Хутори об'єднані в місто Орджонікідзе (назване на честь більшовицького діяча Г. К. Орджонікідзе).
У 2016 році, в рамках декомунізації, Орджонікідзе перейменовано у Покров. Нову назву міста обрали з 50 варіантів – Пекторальськ, Січеслав, Світлоград, Скіфія, Великий Луг тощо. У міста, яке виникло лише кілька десятиліть тому, не було історичної назви, відтак науковці, громадськість та місцева влада ламали списи, визначаючись із новим найменням. Зрештою місто стало Покровом – за назвою Покровських копалень марганцевих руд, відкритих поблизу понад 100 років тому.До адміністративних меж Покрова входять селища Гірницьке, Чортомлик, Перевізькі Хутори, Рудник, Олександрівка. У 2018 році приєднатися до Покрова виявили бажання громади сусідніх селищ - Шолохове, Миронівка та Улянівка, завершилася процедура добровільного приєднання Шолохівсьої громади, яка відтепер є старостинським округом міста.
Герб - офіційний символ міста Покров - затверджений рiшенням Орджонікідзевської міської ради N 25-42-V 29 вересня 2009 року. На щиті, перетятому на лазурове та пурпурове поля, Пресвята Богородиця у лазуровій туніці та червоному мафорії із золотою облямівкою, навколо голови - золотий німб, у руках тримає срібний покров. Це зображення на гербі визначає її як духовну покровительку міста. Праворуч від Богородиці золоте роторне колесо із золотими літерами «Mn» у середині, що символізує видобуток марганцю, як головну виробничо-економічну базу заснування міста. Ліворуч - зображення всесвітньовідомої золотої скіфської пекторалі, знайденої у 1971 році неподалік від міста.
Прапор - офіційний символ Покрова. Був затверджений 29 вересня 2009 р. рішенням №25-42/V сесії міської ради. Прямокутне полотнище з співвідношенням сторін 2:3 складається з двох рівновеликих горизонтальних смуг - синьої та малинової. Синій колір символізує шляхетність мешканців, малиновий - умовний колір марганцю, центром видобутку якого є місто.
Сьогодні Покров – сучасне місто, невелике за розмірами, з необхідною інфраструктурою, з оригінальними культурними традиціями, красиве, чисте, затишне. В ньому живуть і трудяться працьовиті щиросердні люди. З кожним роком місто стає ще красивішим, будується, реставрується, відновлюється.
