І знову – березень… І знову линуть до нас думки геніального українського поета…

Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Тараса Григоровича Шевченка, яка у своїй величі була, є і залишиться ні з чим не зрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.

Сьогодні Україна і весь світ відзначають 210 річницю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Відомий український поет, класик, який все своє життя любив Україну як ніхто інший, прожив 47 років буремного життя.

Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.

Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.

Тарас Шевченко в часи незалежності України нарешті позбувся образу поета-революціонера та став більш об’ємною та цікавою фігурою, ніж класик з шкільного підручника.

Знайомтесь: Шевченко вмів дотепно жартувати – чого вартий його оголений автопортрет, відмовився від кар’єри фотографа та любив модний одяг, хоч на фотосесіях з друзями позував як справжній актор - у кожусі та смушевій шапці. Зібрали маловідомі факти з життя поета та сучасні книжки про нього.

Тарас Шевченко походить з козацького роду – у 2014 році у Дніпрі презентували масштабне дослідження генеалогічного дерева Тараса Шевченка.

Краєзнавець Микола Чабан стверджував, що нащадкам Кобзаря про козацьке походження казав Дмитро Яворницький, зокрема одним з його предків був запорізький козак Андрій. Також історик досліджував нащадків старшої сестри поета - Катерини, яка виняньчила Тараса. 1804-1848, в заміжжі – Красицької).

Про його біографію написано немало, не будемо повторюватися. Зауважимо лише, що за своє коротке життя Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми — життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість — це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий.

" Голодомор в Україні мовою факторів та свідчень."

Щороку четверта субота листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр. Найтрагічнішим та найжахливішим за наслідками став масовий голод 1932-1933 рр. Відомо, що за цей період від голоду, штучно та планомірно впровадженим в життя верхівкою радянської влади, загинуло понад 7 мільйонів осіб. Загиблі вшановуються хвилиною мовчання, а по всій країні проходить захід під назвою «Свічка пам’яті».

ПОЧАТОК …

В січні 1928 року лідери комуністичної партії почали запроваджувати механізм, який пізніше призвів до жахливого Голодомору – держава почала заготовлювати хліб примусовими методами.

У селян забирали майже все вирощене зерно за мізерними цінами, а заможні фермерські господарства ліквідувалися. Власність насильно відбиралася, а самі господарі оголошувалися куркулями та ворогами народу. Так проводилася колективізація – об’єднання господарств.

Така політика призвела до масових мітингів, повстань, протестів, в яких прийняло участь понад 1 мільйона селян. Проте до 1931 року близько 70% господарств зазнали колективізації, тобто були відібрані від попередніх власників та занесені до державної власності. Таким чином, без землі залишилися понад 350 000 селян-господарів.

Попри це, український народ продовжував активно протистояти тоталітаризму. Упродовж першого півріччя 1933 року на Україну припало близько 60% всіх протестів, що відбувалися на той час в Радянському Союзі. Задля придушення народного спротиву, Й.Сталін вирішує організувати в Україні штучний голод і у такий спосіб знищити левову частку населення.

1932-1933 РР. В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ

Жахливі для українського народу події вибудовуються у чітку хронологічну послідовність, яку важко не прослідкувати. Нижче в історичній послідовності наводяться факти реалізації ретельно продуманого плану штучного голоду, що призвели до загибелі мільйонів.

Під час голодомору радянська влада продовжувала відбирати продукти у голодуючих селян та відмовилася від будь-якої допомоги з-за кордону. Всі голодуючі райони були повністю ізольовані, а інформація про них ретельно приховувалася. Щоб запобігти порятунку селян від голодної смерті, цілі українські міста та райони були оточені загонами НКВД. Вилучений в селян хліб вивозився за кордон, продавався за валюту, яка використовувалася на розвиток промислових підприємств. 

За календарний рік на території  УРСР загинули мільйони людей. Оскільки тоталітарний режим свідомо забороняв фіксувати випадки смертей, встановити точну кількість померлих є практично неможливим. Але навіть приблизні числа є жахливими. 

У 1933 році, відразу після цих страшних подій, озвучувались різноманітні числа. Одні дослідники говорили про 1,8 мільйонів загиблих, коли інші стверджували, що кількість жертв досягає 10 мільйонів.

Згідно з підрахунками, проведеними Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної Академії Наук України, число втрат сягнуло майже 4-х мільйонів осіб. Планове знищення людей також привело до дефіциту народжуваності, який склав 600 тисяч осіб.

Великою була смертність серед неповнолітнього населення України. Так, восени 1933 року, кількість дітей в школах зменшилась на дві третини. 1933 рік став для України справжньою катастрофою національного масштабу, наслідки якої відчуваються і в наші дні. 

Вся інформація стосовно голоду в Україні спеціально замовчувалася. Офіційно було прийнято вважати, що не було ніякого голоду. Наявність Голодомору замовчувалася до кінця 80-х років 20 століття.

Незважаючи на титанічні зусилля приховати від міжнародної спільноти ті жахіття, яких зазнало населення України з боку радянської влади, правда вийшла назовні.  В Україну приїздили журналісти з Заходу, тому публікації про Голодомор виходили в Німеччині, Великобританії, Франції, Бельгії, США.

Західна Україна, яка на той час не входила до складу УРСР, вела активну діяльність з порятунку українців, що жили під радянською владою. Митрополит Андрей Шептицький був серед організаторів допомоги постраждалим .

Завдяки активній діяльності і зусиллям громадських діячів про ситуацію в Україні дізналися у світі. Але допомога, запропонована міжнародним товариством Червоного Хреста голодуючим українцям, була відкинута Москвою. 

Суспільство було глибоко зворушене штучним голодом, жертвами якого стали мільйони людей. Очевидці подій не переставали розповідати про жахливий злочин тоталітарного режиму. Так, одна за одною з’являлися окремі публікації та цілі книги, присвячені темі Голодомору. Серед них «Залізна доба Росії» В.Г.Чемберліна, «Марія» У.Самчука, «Жовтий князь» В.Барки, статті Гарета Джонса.

В 1984 р. в США створюється спеціальна Комісія, яка розслідувала події Голодомору за словами очевидців та прийшла до висновку, що щодо українського народу було вчинено геноцид. Під впливом зовнішніх факторів керівництво Радянського Союзу у 1988 р. було вимушене визнати факт створення штучного голодомору.

05.10.2023 

Українська держава та її символіка

Сьогодні Поговоримо про символи української державності — як ними стали тризуб і синьо-жовтий стяг, чому такою важливою є золота скіфська пектораль, чому під час інавгурації президента України перед ним лежить Пересопницьке Євангеліє, як були створені та набули популярності найвідоміші музичні символи України. 

"Молитва за Україну" Миколи Лисенка

"Молитва за Україну", знана також як "Боже великий, єдиний, нам Україну храни" — другий після гімну України національний музичний символ нашої країни. Її створив 1885 року композитор Микола Лисенко на слова Олександра Кониського. "Молитву за Україну" вперше видали на Галичині, там вона стала дуже популярною. Натомість у Києві через заборони російської імперської влади надрукувати цей твір не було можливості. Її, попри заборони, допомогли поширювати знані галицькі громадські діячі Богдар Кирчів і Володимир Шухевич.

Згодом твір набув популярності по всій Україні. З'явилися численні хорові версії — Віктора Матюка, Кирила Стеценка і Олександра Кошиця. Саме остання набула найбільшого поширення і нині виконується на рівні з державним гімном України.

"Молитва за Україну" звучить зокрема під час церемонії інавгурації Президента України.

Сьогодні, 15 червня, міжнародне співтовариство відзначає День захисту людей похилого віку.

Представники нашого суспільства, що досягнули похилого віку, дискримінуються за віковою ознакою, проте саме їм ми зобов’язані своїм існуванням, добробутом та безтурботним життям. Так, у них вже не ті ментальні та фізичні здібності, якими володіють люди у розквіті сил. Проте, на відміну від останніх, вони накопичили величезний життєвий та професійний досвід, без якого важко уявити собі успішний розвиток у будь-якій сфері людської діяльності. Коротка назва свята, покликаного привернути увагу на важливість літніх людей у нашому суспільстві, звучить наступним чином: «День захисту людей похилого віку».  
На жаль, багато людей похилого віку зіштовхуються із зневагою, бідністю, соціальною ізоляцією і відчуженням, які сьогодні поглиблюються...

День захисту людей похилого віку було впроваджено 19.12.2011 на пленарному засіданні Генасамблеї Організації Об’єднаних Націй. З цією метою було створено спеціальну Резолюцію, у якій зазначається, що до середини 21 століття кількість людей похилого віку на нашій планеті наблизиться до 20%. За розрахунками фахівців найвищими ці показники будуть у країнах, що розвиваються. 

Мета впровадження цього свята – боротьба із дискримінацією та несправедливістю у відношенні до літніх людей, а також звернути увагу на той факт, що літні люди є не тільки потрібною, а надзвичайно важливою часткою нашого суспільства.

В цей день хочемо розповісти вам 5 фактів про зловживання відносно літніх людей:

1). Це відбувається переважно вдома.Випадки жорстокого поводження з літніми людьми трапляються здебільшого там, де проживає старша людина.

2). 1 з 10. Число людей похилого віку, які зазнали жорстокого поводження протягом свого життя.

3). Фінансова небезпека. Найпоширенішою формою зловживань стосовно літніх людей є фінансова експлуатація та вимагання.

4). 9 із 10 кривдників старших людей є їх родичами.Приблизно в 90% випадків жорстокого поводження та занедбаності літніх людей винним є член родини.

5). Багато хто залишається непомітним. Повідомляється лише про один із кожних шести випадків жорстокого поводження з літніми людьми.

Чому День захисту людей похилого віку такий важливий

Старші люди можуть бути не в змозі захищати себе

Багато людей золотого віку не в змозі відстояти себе, чи то через те, що вони фізично слабкі, чи тому, що вони бояться висловитись та бояться наслідків. Для всіх нас надзвичайно важливо стежити за ознаками жорстокого поводження з літніми людьми та говорити, якщо щось здається не так.

Люди похилого віку заслуговують на нашу повагу та увагу

У багатьох культурах старших шанують – і це справедливо. Їх досвід, спогади та погляд на життя цінуються за уроки, які можуть засвоїти молоді люди. Ми маємо забезпечити, щоб так звані «Золоті роки» старших людей не заплямовувались зневагою.

Цей день  нагадує нам піклуватись одне про одного

Легко бачити погані речі і мовчати – це стосується жорсткого поводження зі старшими або крадіжки на вулиці. Але цей день нагадує нам, наскільки важливо піклуватися про оточуючих. День захисту людей похилого віку нагадує нам проявляти співчуття щодня та піклуватися про інших, а не лише про себе.

Відзначають в Україні щорічно, починаючи з 1999 року, згідно з  Указом Президента України «Про День довкілля» від 6 серпня 1998 року № 855/98 на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і громадських природоохоронних організацій щодо розвитку діяльності, започаткованої Всеукраїнською акцією «Дерево–Життя» та іншими громадськими ініціативами. 

У цей день громадські організації проводять заходи, спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища – очищення водних джерел, озеленення територій, збереження заповідних об'єктів, поширення екологічних знань. 

Довкілля – це всі живі та неживі об’єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині. Земля, вода, повітря, флора і фауна – все це довкілля, на стан якого впливає маса чинників – від кинутого на землю недопалка, папірця до величезних сміттєзвалищ і височезних труб промислових комплексів, що отруюють димом повітря мегаполісів; від убитого заради бивнів слона десь у Центральній Африці до вирубаних декількох гектарів лісу у Закарпатті.  

Головну загрозу довкіллю становить Людина – її байдужість, безкультур’я і безмежна жадібність.

Спочатку свято мало на меті відзначити Стокгольмську конференцію ООН з навколишнього середовища, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху.

Цього ж дня була заснована UNEP (United Nations Environment Network) – Екологічна програма ООН, яка зараз є основним організатором та ідеологом Дня довкілля.

Сформуйте своє відповідальне ставлення до Природи!

 А також прошу вас ознайомитися з матеріалом про подію яка сталася 06.06.2023 р. Підрив дамби Каховського водосховища та дізнайтеся які наслідки... https://www.ecoleague.net/pres-tsentr-vel/novyny/2023-rik/cherven/item/2550-pidryv-damby-kakhovskoi-hes-rosiiskymy-okupantamy-odna-z-naibilshykh-sotsialno-ekolohichnykh-katastrof-v-yevropi 

Сьогодні цей день присвячений кожному з нас. Всі ми - герої України. Хтось боронить свою землю від російських окупантів, які зазіхнули на незалежність України. Хтось допомагає сусідам, працює на благо Батьківщини, засіває поля чи займається волонтерством. Герої і ті, хто захистив майбутнє України, наших дітей, та вивіз їх до інших країн, поки йде війна. Вітаємо всіх нас, браття та сестри, українці та україночки, з Днем героїв! Слава Україні!

VIІ Глобальний тиждень безпеки дорожнього руху

Продовжуємо...

Надання першої медичної допомоги під час ДТП

Продовжуємо...

В Україні діє воєнний стан, тривають бойові дії, тож часто лунають повітряні тривоги. Вони сигналізують, що громадянам варто заховатися в укриття, бо можливі і бомбардування.

Алгоритм дій під час сигналу «повітряна тривога», якщо ви у той час перебуваєте у транспорті.

Під час повітряної тривоги водії міського громадського транспорту додатково повинні поінформувати пасажирів про сигнал тривоги, доїхати до найближчої зупинки, запропонувати покинути салон і самому дійти до найближчого укриття. Якщо ви не знаєте де воно є, запитайте у перехожих або дізнайтеся на сайті  https://viyna.net/karti-bezpechnikh-miscz-dlya-ukrittya

Електросамокат здається максимально простим у користуванні та безпечним засобом пересування. У сучасних умовах, коли ритм життя особливо динамічний, такий транспорт чи не найпопулярніший серед мешканців великих міст та містечок. Проте, щоб мати від їзди на електросамокаті лише вигоду та задоволення, треба знати про правила експлуатації та техніку безпеки.

Правила дорожнього руху для електросамокатів

Тривалий час це питання спричиняло дискусії. Адже попри відносну безпечність електричного самокату, вони часто ставали учасниками ДТП та травмували як водіїв, так і пішоходів. Тому сьогодні процес катання є частково врегульованим. Щоб безпечно пересуватися містом на електросамокаті, потрібно знати кілька правил:

1. Їздити дозволено лише на велодоріжках зі швидкістю до 20 км/год, або на тротуарах, не перевищуючи 5 км/год. Рухатися проїжджою частиною заборонено.

2. Не можна під час катання користуватися мобільним телефоном.

3. На електричному самокаті заборонено перевозити пасажирів.

4. Задля безпеки не можна триматися під час їзди за будь-який інший транспортний засіб.

5. Заборонено керувати електросамокатом під дією алкоголю чи наркотичних засобів.

6. Транспортний засіб має бути справним, зі звуковим сигналом, обладнаним світловідбивачами.

Щоб не накоїти шкоди, рекомендується потренуватися в керуванні на просторих майданчиках із невеликою кількістю пішоходів, і лише з певними навичками вирушати на велодоріжки. Якщо мова йде про підлітка чи початківця, обов’язково варто подбати про захист для голови, рук і ніг. А ще — ніколи не втрачати пильності під час їзди, навіть якщо ви вважаєте себе профі й маєте значний досвід у користуванні.

Електричні самокати — зручні та незамінні транспортні засоби в сучасних містах, де потрібно швидко дістатися із пункту «А» в пункт «Б» без зайвих зусиль та оминаючи затори. Тому не потрібно боятися спробувати свої сили в керуванні такими засобами. Головне — дотримуватися правил безпеки та користуватися лише справним транспортом.

"Життя людини має дуже велику цінність. А безпека на дорозі – це і є, насамперед, безпека життя."

 Дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та інших міжнародних організацій свідчать про кричущу ситуацію з безпекою дорожнього руху в більшості країн. За оцінками ВООЗ, якщо не вжити термінових заходів, аварії на дорогах стануть головною причиною смертності у світі, випередивши серцево-судинні захворювання та СНІД. Дорожньо-транспортні пригоди називають “убивцею № 1” у світі.

         За статистикою, щогодини на дорогах світу гинуть діти. У тридцятьох випадках зі ста їхня загибель пов’язана з їх власною неправильною поведінкою на дорозі, а не з помилкою водія.

Найпоширенішим видом ДТП є наїзд на пішохода. На цей вид припадає до 50 % усіх ДТП.

         Часто діти потрапляють в ДТП із-за того, що під час переходу вулиці розмовляють по мобільному телефону або ж слухають в навушниках музику, оскільки у цей час розсіюється їхня увага та вони не у змозі контролювати ситуацію на дорозі.

            Автотранспорт вулицями рухається з різною швидкістю. Ситуація може змінюватись блискавично, і тому під час переходу вулиці необхідно постійно і уважно за нею спостерігати. Переважаюча кількість нещасних випадків з пішоходами, пасажирами трапляється саме тоді, коли вони поспішають, хвилюються, біжать. Вулиця оманлива: в цю хвилину немає жодного транспортного засобу, а через секунду він може непомітно виїхати з провулку чи з-за повороту.

         Перехід вулиці – це лише 10-20 секунд, і тому варто на цей час припинити розмови й уважно спостерігати за дорогою. Переходити дорогу треба тільки в місцях спеціально відведених для цього – це є пішохідні переходи (у тому числі підземні і надземні). Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїжджої частини у місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід оцінить відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість та впевниться у відсутності небезпеки.

Правила, які важливо знати:

• Зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;

• Перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);

• Не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;

• Під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;

• Триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;

• Ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;

• Не бігти через дорогу.

• Для переходу дороги треба знайти безпечне місце якомога далі від повороту;

• Не виходити на проїжджу частину дороги із-за перешкоди.

Основні правила для пішоходів:

1. Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не ускладнюючи рух на велосипедах і мопедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому – по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.

2. За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.

3. У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світловідбиваючі елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.

4. Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає – по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.

5. Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.

6. Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.

7. У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.

8. Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об’єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.

9. Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, – на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.

Пішоходам забороняється:

         а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

         б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;

         в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;

         г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділююча смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;

         ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;

               д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.

День матері в Україні - дата та історія свята

В Україні та в більшості країн планети свято мам святкується у другу неділю травня. 2023 року День матері відзначається 14 травня.

Встановити це свято запропонувала американка Анна Джервіс 1908 року. Цьому передувала трагічна подія - померла її мати. Джервіс захотіла, щоб усі діти планети щорічно вшановували своїх мам і дякували їм. Вона довго писала листи з пропозицією визнати свято і досягла свого. 1910 року штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Згодом свято стало популярним у всьому світі. 

Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.

Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також – нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР.  У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.

Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ. 

Український інститут національної пам’яті пропонує надалі дотримуватися європейського підходу в меморіалізації подій, героїв і жертв Другої світової та сучасної російсько-української воєн.

З 2014 року символом памʼяті про Другу світову війну в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.

Цього року 8 травня, в День пам’яті та примирення, Україна вшановуватиме пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв Другої світової війни.  

Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками. 

Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску – надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років серед українців та інших народів, які жили на території України. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Тому ми добре знаємо ціну війни.

День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.

Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором. 

Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини. 

Історична довідка

Внесок українців у перемогу над нацизмом у Другій світовій війні

Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад вісім мільйонів: близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних. 

На початку Другої світової війни український народ не мав незалежної держави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українські землі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію.

Коли нацизм капітулював?

Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року з участю представника від Радянського Союзу генерала Івана Суслопарова. Проте Сталін відмовився визнати акт. Він захотів підписання нового у Берліні, здобутому Червоною армією. Тож поставив ще одну вимогу союзникам – жодних офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу іншої капітуляції.

Прем’єр Великобританії Вінстон Черчилль і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен відмовили. Черчилль послався на парламент, який вимагатиме від нього інформації, а Трумен – на те, що прохання Сталіна надійшло пізно та скасувати оголошення неможливо. 

На це Сталін заявив, що підписаний у Реймсі договір не можна скасувати й не можна визнати, адже капітуляція має бути прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла агресія, – в Берліні. Союзники погодилися.

Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст – 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом, а це – за московським 9 травня, 00:43. Його текст майже дослівно повторював попередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню – 8 травня, о 23:01, за центральноєвропейським часом.

"Міжнародний день пожежника"

Сьогодні наша виховна година присвячена "Міжнародному дню пожежника". 4 травня Дата була ухвалена після трагічних подій в Австралії, де при черговій пожежі загинули 5 бійців, які намагалися приборкати вогнище в лісі. Побратими підтримали ініціативу та ухвалили рішення про встановлення Міжнародного дня пожежників 4 травня. Справа в тому, що це День святого Флоріана Лорхского, який є покровителем пожежників, а тому пожежники одноголосно підтримали це рішення.

Щороку, традиційно у цей день, пожежники згадують своїх побратимів, які загинули під час гасіння пожежі, віддають їм честь та шану, несуть квіти та вінки до пам'ятників та меморіальних стел. Проводять заходи пам'яті та урочистості.

Вода та полум'я - абсолютно протилежні стихії, але вони однаково близькі всім пожежним, адже за допомогою однієї - вони приборкують іншу. Саме тому символом цього свята є червоно-синя стрічка, яка в свою чергу символізує вогонь та воду, відповідно.

У багатьох країнах 4 травня є професійним святом і для всіх працівників служб екстреної допомоги, які працюють, так само як і пожежні в цілодобовому режимі чергування і часто виконують свої обов'язки пліч-о-пліч з пожежниками.

​З нагоди Міжнародного дня просвіти з питань мінної небезпеки та допомоги із протимінної діяльності ЮНІСЕФ спільно із ДСНС за підтримки Міністерства освіти і науки підготували інтерактивні онлайн-уроки з мінної безпеки для школярів.

Ви можете дізнаються, як відрізняти вибухонебезпечні предмети, де вони можуть приховуватися, які знаки попереджають про них та яких правил безпечної поведінки потрібно дотримуватися у разі виявлення міни чи боєприпасів.

Уроки тривалістю 15 хвилин містять завдання, мультфільми і відеоматеріали.

Заняття створені для початкової, середньої та старшої школи

Переходимо за посиланням

↓ 

https://lms.e-school.net.ua/courses/course-v1:UIED+Natural-science-5th-grade+2020/courseware/62faf3be055645ce9f4280f627305b06/e08589430df04c2980ce45e3e804033f/2?activate_block_id=block-v1:UIED%2BNatural-science-5th-grade%2B2020%2Btype@vertical%2Bblock@ba85205a62074e149ef2e7b8d634abb7 

Прошу всіх ознайомитися та згадати про дотримання алгоритму дій 

за сигналами оповіщення цивільного захисту

«Увага всім», «Повітряна тривога», а також дії у разі хімічної загрози.

Щороку 9 березня українці у всьому світі відзначають День народження Тараса Григоровича Шевченка – великого Кобзаря, видатного українського поета та художника. У свідомості кожного громадянина нашої держави Т.Г. Шевченко займає місце національного героя. Своїм життям та творчості великий митець надихав патріотів України до боротьби за правду, свободу та майбутнє нашої неньки України.

Тарас Шевченко вважається видатним класиком поезії, написаної українською мовою. Його твори відомі у всьому світі та перекладені багатьма мовами. Шевченко також належить до когорти відомих українських художників. Його пензлю належить декілька сотень художніх робіт, багато з них вважаються втраченими.

Тарас Григорович Шевченко уособлює собою літературного пророка української нації, а його твори є невід’ємною частиною розвитку патріотичного духу у громадян нашої країни. 

ТОЛЕРАНТНІСТЬ

З розвитком суспільства люди повинні зрозуміти, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. В наш непростий час часто бракує розуміння, усвідомлення того, що кожна людина неповторна, гідна життя і щастя.

Толерантність.

Бути толерантним означає поважати інших, незважаючи на відмінності. Це означає бути уважним до інших і звертати увагу на те, що нас зближує. Говорячи про «толерантність» ми забуваємо, що основним її принципом є визнання всіх людей рівними собі, не дивлячися на будь-які їхні ознаки.

Знайдіть хвилинку, аби подумати про свій спосіб життя: проаналізуйте свою поведінку, дії, думки та навколишнє середовище. А тепер подумайте про чуже. Найімовірніше, є деякі аспекти життя інших людей, які вас дратують. Терпіти нелегко. Оскільки ми так сильно покладаємося на наш власний світогляд. Важко прийняти погляди іншої людини або погодитися з тим, що чуже бачення може бути інакшим.

 Але толерантність – це навичка, яка може принести більше миру та гармонії в наше життя та життя інших людей.

А також це про прийняття інакшості, тобто того, що відрізняється від нас. Наприклад, йдеться про повагу до людей з інвалідністю, представників та представниць різних релігійних та національних спільнот, ЛГБТ-людей тощо.

Толерантна людина має наступні риси:

1Терпимий і терплячий; 

2.Рахується з чужими думками й інтересами;

 3.Вміє вирішувати конфлікти шляхом переконання і взаєморозуміння;

4.Привітний ( на) і дбайливий (ва), ввічливий (ва) і делікатний (на);

5. Поважає оточуючих і шанований (на) з ними;

6. Поважає права свої та інших; 

7.Уміє слухати і чути; 

8.Турботливий (ва)

9.Підтримуючий; 

10.Людина, що береже природу і культуру; 

11.Працьовитий (та ); 

12.Успішний ( на ); 

13.Незалежний ( на ); 

14.Щасливий ( ва )

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. 

Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба.

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.

З розвитком суспільства люди повинні зрозуміти, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. В наш непростий час часто бракує розуміння, усвідомлення того, що кожна людина неповторна, гідна життя і щастя.

Толерантність.

Бути толерантним означає поважати інших, незважаючи на відмінності. Це означає бути уважним до інших і звертати увагу на те, що нас зближує. Говорячи про «толерантність» ми забуваємо, що основним її принципом є визнання всіх людей рівними собі, не дивлячися на будь-які їхні ознаки.

Знайдіть хвилинку, аби подумати про свій спосіб життя: проаналізуйте свою поведінку, дії, думки та навколишнє середовище. А тепер подумайте про чуже. Найімовірніше, є деякі аспекти життя інших людей, які вас дратують. Терпіти нелегко. Оскільки ми так сильно покладаємося на наш власний світогляд. Важко прийняти погляди іншої людини або погодитися з тим, що чуже бачення може бути інакшим.

 Але толерантність – це навичка, яка може принести більше миру та гармонії в наше життя та життя інших людей.

А також це про прийняття інакшості, тобто того, що відрізняється від нас. Наприклад, йдеться про повагу до людей з інвалідністю, представників та представниць різних релігійних та національних спільнот, ЛГБТ-людей тощо.

Толерантна людина має наступні риси:

1Терпимий і терплячий; 

2.Рахується з чужими думками й інтересами;

 3.Вміє вирішувати конфлікти шляхом переконання і взаєморозуміння;

4.Привітний ( на) і дбайливий (ва), ввічливий (ва) і делікатний (на);

5. Поважає оточуючих і шанований (на) з ними;

6. Поважає права свої та інших; 

7.Уміє слухати і чути; 

8.Турботливий (ва)

9.Підтримуючий; 

10.Людина, що береже природу і культуру; 

11.Працьовитий (та ); 

12.Успішний ( на ); 

13.Незалежний ( на ); 

14.Щасливий ( ва )

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. 

Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба.

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.

Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань. 

Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба.

Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.

Всесвітній день цивільної оборони

Всесвітній день цивільної оборони відзначається за рішенням 9-ої сесії Генеральної Асамблеї Міжнародної організації цивільної оборони (International Civil Defence Organisation). До складу організації входять 50 країн світу, ще 20 мають статус наглядачів (Україна – з жовтня 1998 року).

Цивільна оборона – вивчає теоретичні, науково-технічні, технологічні, економічні, екологічні, соціально-політичні проблеми, які викликають порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території (акваторії) або об’єктів на ній (об’єктів на морі), внаслідок аварій, катастроф, стихійного лиха або небезпечного випадку, що призвели або можуть призвести до неможливості проживання населення на зазначеній території або об’єкті, проведення там господарчої діяльності, загибелі людей або до значних матеріальних збитків.

Тож цивільна оборона включає в себе систему заходів із підготовки захисту:

•  захисту населення

•  матеріальних і культурних цінностей на території України від небезпек, що виникають при веденні військових дій або внаслідок цих дій.

• при виникненні надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру.

Цивільна оборона існує в багатьох країнах світу: США, Росії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Ізраїлю і т.д. Вона є важливою складовою діяльності воєннополітичного блоку НАТО. 

Цивільна оборона – це важлива складова загальнодержавних оборонних заходів будь-якої держави, що проводяться в мирний та воєнний часи. Вони спрямовані на вирішення трьох основних завдань: 

• Захист населення від уражаючих факторів, які викликаються стихійними лихами.

• Техногенними аваріями (катастрофами), а також від дії сучасних засобів ураження в ході воєнних конфліктів.

•  Забезпечення стійкої роботи (живучість) економіки в надзвичайних ситуаціях.

•  Проведення рятувальних і невідкладних аварійних робіт з метою ліквідації викликаних ними наслідків 

У 2023 році під час повномасштабної війни День цивільної оборони особливо актуальний, адже від дій російської армії часто страждає мирне населення. У цю дату можна записатися на курси першої медичної допомоги або семінар з основ військової безпеки. Пройти навчання можна навіть онлайн, якщо немає можливості відвідувати живі уроки.

Сьогодні відзначається Міжнародний день рідної мови, покликаний захищати й розвивати мову кожного народу, що існує на планеті

У вівторок 21 лютого у світі відзначаються Міжнародний день рідної мови, Масляний вівторок і Всесвітній день екскурсовода. Православні християни вшановують пам’ять святого пророка Захарія Серповидця.

Що це за свято?

Міжнародний день рідної мови започаткували у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Однак початок цьому святу дали трагічні події. 21 лютого 1952 року в Бангладеш (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови.

З 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеш, цей день відзначають у країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.

За даними цієї організації, сьогодні у світі існує близько 6 тисяч мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. Зокрема, лише в Європі під загрозою перебувають 30 мов, 13 із яких – на межі зникнення.

20.02.2023  Шановні здобувачі освіти, ви можете ознайомитися з матеріалом за посиланням  https://daytoday.ua/podiya/den-heroiv-nebesnoi-sotni/. 

07.02.2023 

7 лютого 2023 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом "Разом до найкращого Інтернету".

Інтернет - це джерело інформації та розваг, освітній ресурс, засіб спілкування та передачі даних, величезний простір для творчості.

Інтернет - це частина вашого життя. Зробіть його безпечним для себе та своїх рідних.

Перегляньте відео. Користуйтесь інтернетом з розумом🤓🤗😉

02.02.2023

Всесвітній день боротьби проти раку

За даними ВООЗ: існує більше 100 видів раку і хвороба може розвиватися в будь-якій частині тіла. Від раку щорічно вмирають мільйони людей.

Більше 60% нових випадків захворювання на рак зареєстровані в країнах Африки, Азії та Центральної і Південної Америки. У цих регіонах відбувається 70% всіх випадків смерті від раку.

У всьому світі найбільша кількість чоловіків вмирає від наступних п’яти видів раку (в порядку убування): раку легенів, шлунку, печінки, ободової і прямої кишки та стравоходу.

У всьому світі найбільша кількість жінок помирає від наступних п’яти видів раку (в порядку убування): раку грудей, легенів, шлунку, прямої та ободової кишки і шийки матки. У багатьох країнах, що розвиваються, рак шийки матки є найпоширенішим типом раку.

Вживання тютюну є найзначнішою окремою причиною раку, якій можна запобігти - більше 20% смертей від раку пов’язані з вживанням тютюну.

Одна п’ята частина всіх ракових захворювань у світі розвивається в результаті хронічної інфекції. Так, наприклад, вірус папіломи людини (ВПЛ) викликає рак шийки матки, а вірус гепатиту B - рак печінки.

Такі види раку, які мають значимість для громадської охорони здоров’я, як рак молочної залози, рак шийки матки та рак товстої і прямої кишки є виліковними у разі їх раннього виявлення та належного лікування.

Можна допомогти всім пацієнтам, що страждають від болю, при застосуванні сучасних знань в області зняття болю і наданні паліативної допомоги.

Більше 30% випадків смерті від раку можна запобігти, головним чином завдяки утриманню від вживання тютюну, здоровому харчуванню, фізичній активності і помірного вживання алкоголю. У країнах, що розвиваються, до 20% випадків смерті від раку можна уникнути шляхом імунізації проти вірусу гепатиту В і вірусу папіломи людини.

Всесвітній день боротьби проти раку проголошений «Міжнародним союзом боротьби з онкологічними захворюваннями» - відзначається щорічно 4 лютого. Мета цього дня в усьому світі - це підвищення обізнаності людей про рак як один із найстрашніших і згубних захворювань нашої сучасної цивілізації. Загострюючи увагу до запобігання, виявлення та лікування цього захворювання, можна домогтися гарних результатів, а в деяких випадках і повного одужання.

Міжнародний день захисту від раку закликає широку громадськість до завдань, що стоять перед нашим суспільством в боротьбі з раковими захворюваннями і пропонує небайдужиь політикам і організаціям-членам UICC ставитися до раку, як до одного з політичних пріоритетів.

На даний момент вже відомо, що виникнення 43% ракових захворювань можна було б запобігти, орієнтуючись і дотримуватись елементарних норм здорової поведінки, такі як: заборону доступу до куріння дітей, боротьба з курінням як таким; фізична активність; збалансована та здорова їжа; своєчасна вакцинація проти вірусів, які викликають рак печінки і шийки матки; утримання від тривалого перебування на сонці та в солярії; своєчасна діагностика і увага до власного здоров’я.

29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.

Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на декілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

Перша незалежність

У 1917 році постала Українська Центральна Рада, згодом була створена Українська Народна Республіка.

Прихід до влади у Росії більшовиків у листопаді 1917 року становив загрозу для України. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. У ньому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ в Україні, не пропускати із фронту (Першої світової війни) на Дон антибільшовицькі сили і відмовитися від утворення окремого Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили більшовицьку Росію у втручанні у внутрішні справи України та розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.

7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.

Напередодні бою

Більшовицькі сили наступали на Київ з двох напрямків. Загін під командуванням Михайла Муравйова просувався Полтавщиною, в той час як на Чернігівщині діяв 1-й Мінський революційний загін на чолі з Рейнгольдом Берзіним. Вважаючи полтавський напрямок найбільш загрозливим, українське командування спрямувало туди найбоєздатніші частини, зокрема, Січових стрільців та Гайдамацький кіш Слобідської України.

Всупереч розрахункам, основні сили загону Муравйова вирушили на з'єднання з Мінським революційним загоном. 28 січня вони заволоділи ключовим пунктом української оборони на Чернігівщині – станцією Бахмач. Здавалося, більше нічого не завадить більшовицькому наступу на Київ.

На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо".

Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – курсанти  Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.

Перші кіборги

29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв при 16 кулеметах та з однією гарматою на залiзничнiй платформi. У росіян була десятикратна перевага в живій силі, мали бронепотяг та артилерію.

Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.

На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.

 Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб.

Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.

Брестський мирний договір

Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу уряду укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Він визначав:

·        визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;

·        перехід Холмщини та Підляшшя до складу  України; Східна Галичина та Буковина мали бути виділені в окремий коронний край Австро-Угорщини;

·        кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”;

·        відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;

·        обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин;

·        постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншу сільгосппродукцію та промислову сировину.

Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала найрадикальніші закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.

Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися в місто. Розгорнулося мародерство і полювання на українських чиновників, офіцерів, усіх “підозрілих”. Жертвами “червоного терору” стали декілька тисяч киян. Вже наприкінці лютого 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ українці почали звільнення України від більшовиків. У квітні було звільнено майже всю Україну.

Бій під Крутами став боєм за майбутнє України.

Важливі акценти

·        Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу.

·        Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.

·        Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії на початках силами добровольчих формувань.

·        Згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (завдяки Брестському договору) звільнили від більшовиків всю територію України.

·        Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива.

·        Сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників сьогодення у теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут у публіцистиці часто називають “першими кіборгами”.

БЕЗПЕЧНІ КАНІКУЛИ!!!

Шановні здобувачі освіти!

 Незабаром розпочнуться зимові канікули — пора відпочинку та свят. Але для того щоб канікули були веселими й корисними, необхідно пам’ятати про безпечну поведінку!

Дотримуйтеся:

1. правила поведінки під час повітряної тривоги

2. правил електробезпеки

3. правил протипожежної безпеки

4. правила під час прогулянок на вулиці ( переохолодження та обмороження )

5. правил дорожнього руху

6. правил поведінки на воді

7. правил поведінки з вибухонебезпечними предметами

Категорично забороняється !!!!!!!!

1. ігнорувати сигнали повітряної тривоги

2. чепати вибухонебезпечні предмети

3. контактувати з незнайомими людьми

4. перебувати на об’єктах незавершеного будівництва

5.  відвідувати водоймища без нагляду дорослих

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ

ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА

ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА

ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ ТА ОБМОРОЖЕННЯ

ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ

ПОВЕДІНКА НА ЛЬОДУ ТА ПІД ЧАС ОЖЕЛЕДИЦІ

ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ З ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИМИ ПРЕДМЕТАМИ

Що таке домашнє насильство?

Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Форми домашнього насилля

·        стрес на роботі;

·        пияцтво;

·        вживання наркотиків;

·        запальний характер;

·        виховна мета;

·        образа

Проте реальні причини насильства зазвичай приховані. Ними можуть бути:

·        патологічні ревнощі;

·        модель поведінки, засвоєна у батьківській сім’ї;

·        занижена або завищена самооцінка;

·        нереалізовані мрії та бажання з дитинства;

·        власне самоствердження через інших людей;

·        потреба у визнанні;

·        психічні відхилення та захворювання;

·        різні релігійні та політичні погляди;

·        хронічний алкоголізм, наркоманія.

Хто може бути визнаним постраждалим від домашнього насилля

·       наречені

·       подружжя;

·       колишнє подружжя;

·       батьки (мати, батько) і дитина/діти;

·       нерідні батьки та діти одного з подружжя, які не є спільними або всиновленими (пасинок/падчерка);

·       особи, які спільно проживають/проживали однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, їхні батьки та діти.

·        рідні брати і сестри;

·       інші родичі до двоюрідного ступеню зв’язку;

·       опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають або перебували під опікою, піклуванням;

·       прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають або проживали в сім’ї патронатного вихователя;

·       будь-які інші родичі, особи, які пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обов’язки за умов спільного проживання (діди та онуки, прадіди та правнуки тощо).

Запобігання домашньому насильству Свобода від домашнього насильства та насильства за ознакою статі одне з основоположних прав і свобод людини. Наголошуємо, що домашнє насильство проявляється в нанесенні тілесних ушкоджень, використанні словесних образ та погроз, вчиненні психологічного тиску, умисному позбавлення їжі, одягу, житла, залишенні без догляду чи піклування, тощо. Такі дії можуть вчинятися в сім’ї, між родичами, колишнім або теперішнім подружжям, батьками та дітьми тощо, незалежно від місця проживання кривдника і жертви.

!!!! За допомогою та захистом Вам необхідно звернутися до поліції 102 та повідомити про таке насильство.

 Співробітники поліції, які приїхали на виклик, фіксують факт вчинення домашнього насильства. Ви маєте право написати заяву до поліції про вчинення домашнього насильства. Важливо, що з метою усунення небезпеки для Вашого життя і здоров’я та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства поліцейськими застосовується терміновий заборонний припис до кривдника. Також Ви маєте право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. Обмежувальний припис передбачає: - заборону перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; - усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; - обмеження спілкування з постраждалою дитиною; - заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; - заборону особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; - заборону вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Окрім того, про випадки неналежної допомоги та захисту від домашнього насильства Ви можете повідомити на гарячу лінію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зателефонувавши за номером 0 800 50 17 20 (цілодобово, безкоштовно).

Також в Україні Ви можете звернутися на: Гарячу лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 1547.

Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).

Для отримання правової допомоги діє Гаряча лінія безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103. Якщо Ви перебуваєте за кордоном та постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі

• Якщо Ви перебуваєте за кордоном та постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі Ви можете звернутися за допомогою. Світова Федерація Українських Жіночих Організацій wfuwo.office@gmail.com,  тел.; +1 416 85 85 401;

• Молдова: поліція – 112, Громадська організація «Ла Страда – Молдова» тел.; 0 800 88 008, Центр прав жінок – 0 800 800 00 (безкоштовна юридична консультація).

• Угорщина: поліція – 107, Національна безкоштовна гаряча лінія – +36 80 20 55 20, okit@csalad.hu.

• Словаччина: поліція – 158 або 112, Цілодобова безкоштовна гаряча лінія для жінок, які постраждали від насильства – 0 800 212 212. Румунія: поліція – 112, Цілодобова безкоштовна гаряча лінія для підтримки з питань домашнього насильства – 0 800 500 333, Лінія підтримки асоціації за свободу та рівність тел.; +4 0753 893 531 (психологічна та інформаційна підтримка).

• Польща: поліція – 112 або 197, Національна польська служба екстреної допомоги для постраждалих від домашнього насильства: 800 12 00 02, Центр прав жінок – https://cpk.org.pl/ua, 600 07 07 17 (24/7, психологічна, соціальна і правова підтримка), Офіційний сайт для українців, які приїздять до Польщі – https://www.gov.pl/web/ua, e-mail: ukraina@udsc.gov.pl, тел.; +48 477 21 75 75.

• Швеція: поліція – 112 або 900-00, Шведське агентство з питань рівності https://jamstalldhetsmyndigheten.se/swedish-gender-equality-agency/, тел.; +46031392000.

• Франція: поліція – 17, про факт вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі можна повідомити за безкоштовним телефоном 3919. Контакти гарячих ліній у випадку вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі розміщені на офіційному сайті Ради Європи – https://www.bit.ly/3IWYLMu

 Також у більшості європейських країн працює єдиний номер 112 служби спасіння. У країнах–членах Європейського Союзу, психологічну підтримку можна отримати за телефоном – 116 123. Пам’ятайте кожна людина має невід’ємне право на життя та повагу до його гідності, право на захист від домашнього насильства та насильства.

Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства». 

Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.

Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Прикро, що ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже прояви насильства порушують права людини, принципи її вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами чи в нас у домі, у школі, на вулиці, ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада до 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства. 

Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.

Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:

• 25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;

• 1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;

• 2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;

• 3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;

• 5 грудня – Міжнародний день волонтера;

• 6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;

• 9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;

• 10 грудня – Міжнародний день прав людини.