Embedded Files
10 жовтня - Всесвітній день ментального здоров'я
10 жовтня - Всесвітній день ментального здоров'я
Всесвітній день психічного здоров’я (World Mental Health Day) або День ментального здоров’я у світівідзначається щороку 10 жовтня щоб звернути увагу на проблеми, пов’язані з психічним станом людини, та для підтримки людей з подібними захворюваннями.
Основна мета – скоротити поширеність захворювань, пов’язаних з психічними розладами: депресивні стани, фобії, розлади особистості, алкогольна та наркотична залежності, шизофренія, недоумкуватість, порушення свідомості тощо.
Окрім того, Всесвітній день ментального здоров’я спрямований на підтримку людей, які не страждають на серйозні відхилення з боку психіки, проте переживають скрутні часи та потребують сили волі й характеру, які б допомогли їм впоратися з будь-якими життєвими труднощами.
Ніхто не повинен залишитися без доступу до інформації, можливості попросити про допомогу і бути почутим. Незалежно від статусу та рівня життя людини, нікому не може бути відмовлено в психіатричній допомозі і підтримці.
Сьогодні перед людством стоїть низка проблем у сфері охорони здоров′я. Спалахи сучасних інфекційних хвороб, проблеми зі здоров′ям в умовах війни призводять до нестабільності соціально-політичної ситуації у світі і як наслідок – погіршення психічного здоров′я населення. Питання охорони психічного здоров’я всіх верств населення є питанням національної безпеки країни. Від якості надання психолого-психіатричної допомоги залежить в якій психологічній зоні ми будемо перебувати – чи зоні страхів, в зоні навчання чи в зоні особистісного творчого зростання та творчої реалізації.
Зростанню захворюваності сприяють інформаційні перевантаження, а провісниками захворювань є стреси.
Сучасне життя само по собі сприяє стресам: зміни в житті політичному, економічному, негаразди на роботі, та й просто поїздка в громадському транспорті призводять до того, що людина зі своїми стресами починає миритися, а так і до депресії недалеко.
Всесвітня організація охорони здоров’я визначає психічне здоров’я як стан благополуччя, в якому людина реалізує свої здібності, може протистояти звичайним життєвим стресам, продуктивно працювати і робити внесок в свою спільноту. У цьому сенсі психічне здоров’я є основою благополуччя людини і ефективного функціонування спільноти.
Профілактика починається зі знання і розуміння перших ознак і симптомів психічних захворювань. Батьки і вчителі можуть сприяти формуванню у дітей та підлітків життєвих навичок, необхідних для подолання повсякденних труднощів удома і в школі.
Стреси стали складовою частиною життя сучасної людини. Люди борються з ними, не замислюючись про те, що потрібно не боротися, а недопускати їх.
Найпоширеніша проблема, пов’язана з розладами психіки – це депресія.
У західних країнах кожна сьома людина страждає на шизофренію або є схильною до алкоголізму та затяжних депресій, що призводить до злочинів та самогубств. У той самий час, більшість людей, що страждають від психічних розладів, не отримують належної медичної допомоги.
За даними ВООЗ, в світі депресією страждають понад 264 млн. людей, біполярним розладом – 45 млн., деменцією – 50 млн., і це тільки офіційно зареєстровані випадки. Депресія стала однією з найпоширеніших у світі причин втрати працездатності
На жаль, українці не звикли з власної ініціативи звертатися до психіатрів, спеціалісти стурбовані тим, що звернення відбувається вже на кінцевих стадіях розвитку хвороби, коли її зупинити вже неможливо.
В більшості випадків людина, незважаючи на вік, професію чи рівень доходів, може самостійно розібратися з рядом питань, що її хвилюють. Але в деяких критичних випадках консультації психолога, психотерапевта або ж психіатра будуть дуже доречними або навіть необхідними.
Навіть якщо обставини неможливо змінити, психологія допомагає змінити власне ставлення до них.
За психологічною допомогою слід звертатися, якщо людина:
має схильність до тривожних думок;
має проблеми у спілкуванні з людьми;переживає травматичні події та зміни в житті;
• втратила близьких.
Психіатр знадобиться, якщо людина:
• має емоційні порушення (у т. ч. після пережитого травматичного досвіду);
• відчуває розлади настрою (наприклад, апатію);
• потерпає від панічних атак, фобій, навʼязливих думок;
• має тривалі розлади сну, розлади харчової поведінки;
• відчуває слухові або зорові галюцинації;
• фіксує суїцидальні думки або думки про завдання ушкоджень собі чи іншим;
• має залежності.
Для того, щоб ніколи не довелося мати справу з психічними захворюваннями, важливо не лікувати наслідки, а попереджати та запобігати можливій появі недуги. Фізичний і психічний стан людини тісно взаємопов’язані.
Існує кілька правил для підтримки здорового тіла і духу.
Здоровий сон, режим дня та відпочинок
Відмова від шкідливих звичок (паління, зловживання алкоголем, соціальними мережами в режимі 24/7).
Фізична активність та активність протягом дня.
Збалансоване харчування.
Хобі та захоплення.
Спілкування з цікавими і позитивними людьми.
Уміння і можливість виговоритися.
Піклування про себе та неігнорування причинами поганого самопочуття і стресу.
Важливо розуміти, що усі поради для подолання стресу, суперефективні у мирний час, та їх дія суттєво обмежена та матиме знижену ефективність у військовий час. Однак, за можливості їх використати, застосовуйте для себе чи своїх близьких усі можливі способи подолання стресу, для зменшення його наслідків. Просто із розумінням, що треба більше часу та терпіння, більше зусиль та ще більше любові до себе й до тих, хто поруч.
Бережіть себе, по можливості звертайтеся за допомогою до спеціалістів. Психологи та психотерапевти можуть значною мірою покращити ментальне здров’я та попередити розвиток психічних розладів. На офіційному сайті Національної служби здоров’я України розміщено інформацію щодо надавачів медичної допомоги за напрямом “Психологічна та психіатрична допомога”. Вона доступна за посиланням: https://cutt.ly/xwu337x2
Як зберегти здоров'я в сезон грипу та застуд
Як зберегти здоров'я в сезон грипу та застуд
Усі ми знаємо, що немає в людини більшої цінності, ніж здоров’я. З давніх-давен відоме гасло: “Твоє здоров’я – в твоїх руках”. Але для того, щоб навчитися берегти здоров’я, треба знати про самих себе, про стан свого організму. Слово «здоров’я» супроводжує нас з моменту народження. Ще навіть не знаючи, що воно означає, три-п’ятирічний малюк каже: “Я здоровий, якщо не хворію.
Формування, збереження й зміцнення здоров’я дітей та дорослих громадян України – одна з актуальних проблем нашого суспільства. Розбудова держави, її подальший розвиток прямо залежить від здоров’я населення, від збільшення кількості здорових, міцних, сильних тілом і духом людей.
Головне завдання вирішення проблеми полягає в тому, щоб змінити на краще ставлення до власного здоров’я майбутніх громадян України, тим паче, що рівень захворюваності в нашій держави дедалі зростає. Щоб би ми могли піклуватися про своє здоров’я і здоров’я інших, слід виробити в себе свідоме ставлення до життя, усвідомлення пріоритету здоров’я. Дуже важливо сформувати валеологічний світогляд і мотивацію до здорового способу життя.
Здоров’я – найважливіша цінність не лише окремої людини, а й усього суспільства. Щоб людина мала змогу піклуватися про своє здоров’я, про розвиток, вона повинна свідомо ставитися до життя як найважливішого дарунку природи.
Щоб би знати, що таке здоров’я, що впливає на нього, що для нього корисне, а що – шкідливе, як зберегти і зміцнити своє здоров’я й здоров’я інших людей, маєте ретельно дбати про себе. Важливо забезпечити себе здоровим способом життя, створити валеологічно та екологічно обґрунтовані умови для організації ігрової, трудової і навчальної діяльності.
Формувати знання про основи здоров’я в процесі повсякденного життя. Шляхи і методи для цього кожному належить вибрати свої, найбільш прийнятні для конкретної людини, її здібностей, потреб, інтересів, але такі, щоб вона одночасно і розважалася, і збагачувалася знаннями та вміннями дбати про своє здоров’я.
4 простих рекомендації, які допоможуть зберегти здоров'я в сезон грипу та застуд.
Уникайте близького контакту з хворими
Уникайте близького контакту з хворими
Намагайтеся зменшити контакти з людиною, в якої є ознаки застуди (нежить, кашель, висока температура тощо). Коли така людина кашляє або чхає, в повітря потрапляють віруси, які ви можете вдихнути. Також бажано уникати місць з великими скупченнями людей, особливо якщо це закрите приміщення.
Слідкуйте за чистотою рук
Слідкуйте за чистотою рук
ГРВІ частіше передаються повітряно-крапельним шляхом, але контактний шлях теж можливий. Вірус може потрапити на речі, на поверхні, а звідти на руки. Якщо потім забрудненими руками ви торкнетеся носа, рота або очей, то вірус може проникнути в організм. Щоб цього не сталося, регулярно мийте руки. А якщо ви десь в дорозі і можливості відмити руки з милом нема - користуйтеся антисептичними засобами.
Скоригуйте харчування
Скоригуйте харчування
Правильне харчування допоможе забезпечити організм необхідними речовинами, які важливі для нормальної роботи імунної системи. А стан імунітету безпосередньо впливає на захисні можливості організму.
В меню обов'язково повинна бути рослинна їжа, бажано десь 50% від загального раціону. Причому частково це повинні бути сирі овочі та фрукти. Це не обов'язково повинна бути якась екзотика. Капуста, морква, яблука, гарбуз, часник, цибуля також допоможуть підтримувати захисні сили організму.
Використовуйте рослинні олії, вживайте горіхи та насіння, в них є корисні поліненасичені жирні кислоти.
Вживайте якісні білкові продукти (морську рибу, яйця, яловичину, горіхи тощо), вони важливі для нормальної роботи імунної системи.
Допомагайте імунній системі бути в нормі за допомогою аптечних засобів
Допомагайте імунній системі бути в нормі за допомогою аптечних засобів
Якщо ви розумієте, що не маєте сил, часу та можливостей, щоб кожного дня прораховувати та формувати збалансований раціон. Якщо в вас є підозра, що з їжею ви не отримуєте всі необхідні речовини в потрібної кількості, то можна допомогти собі - пропити комплекс вітамінів. Зараз аптека пропонує багато варіантів мультивітамінних комплексів для дітей та дорослих.
Також можна додатково придбати омега-3 ненасичені кислоти, пробіотики та інші препарати, які можуть допомогти підтримати захисні сили організму та зберегти здоров'я в сезон застуд. Але для того, щоб правильно обрати такі засоби, перед покупкою проконсультуйтеся з лікарем.
Європейський день мов
Європейський день мов
"Скільки мов ти знаєш – стільки життів ти живеш"
Рада Європи за підтримки Європейського союзу започаткувала це свято відносно нещодавно - 2001 року. З того часу щороку, 26 вересня, важливо згадати, яку величезну перевагу дає людині знання двох і більше мов.
У сучасному світі, завдяки розвиненій транспортній системі та повітряному сполученню, подорожі стали частиною нашого життя, а не якоюсь рідкісною подією. Знання мов відкриває можливості познайомитись з країною не лише через призму ординарного туриста (екскурсії, музеї та пам'ятки). Розуміючи мову місцевих жителів, можна поринути у вир життя населення і побачити залаштунки країни. Як кажуть, не лише розглянути яскраву обгортку, а й оцінити смак "цукерки".
Величезна кількість людей щодня вирушають до інших країн з робочих питань у відрядження, відвідують різні виставки, семінари та навчальні заходи, обмінюються досвідом. Усе це вимагає розуміння мови та культури тієї країни, яку людина має намір відвідати.
Знання кількох мов дає переваги у бізнес-процесах, дарує можливість придбати нових друзів, читати книги та дивитися фільми мовою оригіналу. Інформація при цьому стає доступнішою, а подорожі – безпечнішими.
Тим, хто упустив можливість вивчити іноземні мови в молодості, ніколи не пізно розпочати зараз і відкрити завісу ще однієї культури.
Цікаві факти про мови
Цікаві факти про мови
Найдавніша з літер алфавіту, що збереглися досі - О.
Найдовшим у світі словом-паліндромом є фінське слово saippuakivikauppias, що означає торговець шовком.
У англійській мові більше 600 000 слів. Також у цій мові немає слів, що римуються зі словами month, orange, silver і purple.
У сучасній Європі навички спілкування мінімум двома мовами – не розкіш, а необхідність. Як кажуть англійці, must have.
А також долучаємося до конкурсу!!!
Конкурс футболок Європейського Дня Мов https://edl.ecml.at/Activities/EDLT-ShirtContest/tabid/3147/Default.aspx усі деталі за посиланням.
Доброго ранку!
Сьогоднішня тема нашої виховної роботи години "Як не стати жертвою торгівлі людьми". Через військову агресію росії жінки та діти нашої держави змушені покинути Україну та прямувати до сусідніх країн; чоловіки, що залишаються всередині країни, втрачають роботу і дохід; обмежені можливості забезпечити головні потреби внутрішньо переміщених осіб, біженців та постраждалих від війни. Внаслідок цього виникає ще більший ризик торгівлі людьми.
Як не стати жертвою торгівлі людьми? Запам’ятайте і розкажіть своїм рідним та друзям про 5 правил безпеки!
1) Надавай документи лише офіційним особам, збережи їх електронні копії
2) Повідомляй близьким про деталі поїздки
3) Не віддавай нікому мобільний телефон
4) Повідомляй рідним про місце перебування та роботи. Домовся про кодове слово, яке повідомить, що ти в небезпеці
5) Приймай допомогу лише від офіційних організацій та перевірених осіб
Дотримуйся цих правил та переконайся, що все безпечно.
Захисти себе та рідних – проконсультуйся на гарячій лінії – 527 з мобільного в Україні.
#StandWithUkraine #stoptrafficking #527передусім
З Днем Нашого Рідного міста - міста ПОЛОГИ!
“Перемагає той, хто пам’ятає”
Україна зараз переживає найбільше випробування в новітній історії – веде збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти агресії. У нинішній війні ми платимо надзвичайно велику ціну – ціна життя. Безперечно, це не єдиний день у році, коли згадуються полеглі та віддається їм шана. Але це особливий день, нагода для всього суспільства зосередитися на вдячності та пошануванні, зробити все можливе, аби пам’ять про героїв була збережена та зміцнена на багато поколінь вперед. Тому що перемоги здобуває лише той, хто пам’ятає. Поки триває війна, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно або розповісти всі героїчні або трагічні історії. Проте впевнені, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі герої залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Аби наша пам’ять про них була живою і дієвою. Поки триває воєнний стан і постійні загрози, ми не можемо зібратися на велелюдних мітингах на площах своїх населених пунктів, але можемо поодинці прийти до поховання героїв, щоб віддати їм шану. Ми можемо підтримати їхні родини не лише увагою, добрим словом і турботою, а й конкретними справами. Можемо розповісти – публічно чи у вузькому колі – про тих, кого знали особисто.
Ми переконані, що після закінчення війни віднайдемо та плекатимемо й інші традиції пам’яті про загиблих воїнів.
Вже називаються на їхню честь вулиці, висаджуються меморіальні сквери, засновуються іменні стипендії, проводяться різні спортивні, патріотичні та культурно-мистецькі заходи.
У нас уже є місця пам’яті та меморіальні об’єкти у публічному просторі. Також створюються сектори військових поховань, нові військові меморіали і Національне військове меморіальне кладовище, де з почестями ховатимуть загиблих (померлих) захисників і захисниць. Після закінчення війни в країні повинні постати особливі місця, з сучасною архітектурою і людяними меморіальним практиками, як свідчення, що ми шануємо, цінуємо і дякуємо. Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.
Відзначення Дня пам’яті захисників України саме 29 серпня обрано не випадково, бо саме в цей день у 2014 році, в ході російсько-української війни та Іловайської операції відбувся прорив української групи військ з російського оточення, де проявився масовий героїзм добровольців і військових, та загинуло багато українських воїнів. Ті трагічні події російсько-української війни розгорталися на сході України, саме на полях соняхів, які вже дозрівали. Саме тому сонях обрано символом Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України.
До Дня скорботи та вшанування пам`яті жертв війни в Україні
Щороку, 22 червня, український народ вшановує світлу пам'ять мільйонів жертв Другої світової війни. Пам'ятна дата була встановлена Указом Президента України від 17 листопада 2000 року №1245\2000 “Про День скорботи і вшанування пам'яті жертв війни в Україні”.
Вшанування пам'яті жертв війни є надзвичайно важливою та обов'язковою складовою суспільного життя в Україні. Україна віддавала велику жертву під час різних війн у своїй історії, і вшанування пам'яті тих, хто положив своє життя на вівтарі боротьби за незалежність та свободу країни, є нашим моральним обов'язком.
Кожен рік, країна вшановує пам'ять про тих, хто відстояв свободу та переміг нацизм у Другій світовій війні. Цей день став символом героїзму та мужності українського народу, який підкорився тоталітарному режиму та постраждав від його розправи. У зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися матері, дружини з малими дітьми, переважна більшість яких незабаром ставали вдовами, а діти – сиротами. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років.
Таким є Український вимір Перемоги. Крім цих загальновідомих подій, сьогодні українці майже кожен день шанують пам'ять мільйонів людей, які не тільки загинули в Другій світовій війні, а й зараз втрачають своє життя внаслідок військового конфлікту.
Сьогодення історії нашої держави навчає нас особливо гостро усвідомлювати ціну свободи, миру та безпеки. Тож священним обов’язком кожного із нас є – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв зі зброєю в руках наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір. Вшановуючи пам’ять минулого, ми ніколи не забуваємо про сьогодення!
Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
"Запобігання торгівлі людьми та експлуатація дітей"
Торгівля людьми– це форма сучасного рабства та порушення прав людини, від якої потерпають чоловіки, жінки та діти, та яка не втрачає актуальності у ХХІ ст. для жодної країни світу, включаючи Україну. Маніпулюючи бажаннями та намірами людей, їх ошукують та експлуатують..
Щороку близько 1,2 млн дітей у світі стають жертвами торгівлі людьми.Згідно із дослідженням, проведеним спільно Міжнародною організацією з питань міграції, 66 % українських підлітків та молодих людей у віці від 13 до 20 років готові погодитися на ту чи інші сумнівну пропозицію, у результаті якої вони можуть стати жертвою торгівлі людьми. Найбільш вразливими є діти із проблемних родин, а також ті підлітки, які ніде не навчаються та не працюють.
Торгівля людьми, рабство та примусова експлуатація дітей завжди лежали поза площиною прав і основоположних свобод людини. Проблема є надскладною та потребує комплексного підходу до її вирішення.
Основними формами торгівлі дітьми в Україні є:
продаж дітей;
примусове жебрацтво;
сексуальна експлуатація;
примусова праця;
виробництвом порнографічної продукції;
трансплантація органів;
використання дітей у збройних конфліктах та для дрібної злочинної діяльності.
Причини розповсюдження торгівлі дітьми в Україні
Низький матеріальний статок родин, складні життєві обставини сімей та недостатня поінформованість. Загалом причин для поширення торгівлі дітьми в Україні є досить багато: це і складна економічна ситуація – «зріст цін і падіння доходів», і формальне ставлення до проблеми з боку виконавчої влади і криза цінностей, і недосконалість чинного законодавства. Серед інших причин називалися вікові особливості розвитку дітей, коли останні можуть не ідентифікувати, що опинилися в ситуації торгівлі людьми, корупція, попит-пропозиція, віртуальна реальність, втрата основних цінностей.
Збройний конфлікт на території України випливає на поширеність торгівлі дітьми через зростання бідності. Торгівля людьми й дітьми є поширеним явищем на непідконтрольних Україні територіях, проте немає ніякої можливості оцінити її масштаби. Серед основних її форм в зоні конфлікту це використання дітей як інформаторів, залучення неповнолітніх у збройний конфлікт.
Слід розуміти, що молодь особливо чутлива до брехливих пропозицій. Причини цього можуть бути дуже індивідуальними: хтось прагне легких грошей, а хтось – пригод. У будь-якому разі, рисою, що об’єднує підлітків – жертв торгівлі людьми – є їхня необізнаність та відсутність повноцінного усвідомлення тих ризиків, які можуть приховуватися за обгорткою вигідних пропозицій. Багато із них або взагалі не замислюються про вірогідність бути проданим у рабство.
Найбільш вразливою категорією дітей та підлітків є ті, хто ніде не навчається або не працює. Перебуваючи у такій ситуації, вони фактично виключаються із соціального життя, яке є способом захисту від рабства. Окрім того, ледарство часто супроводжується незадовільним матеріальним становищем, що, своєю чергою, стає причиною надання підлітками згоди на ризиковані пропозиції.
Основними шляхами протидії торгівлі дітьми в Україні є:
поширення інформації в суспільстві щодо торгівлі дітьми, просвітницькі кампанії як для дорослих, так і для дітей,
покращення взаємодії між державою та неурядовими організаціями в цій сфері,
відсутність єдиної чіткої системи збору статистичної інформації про кількість випадків та жертв торгівлі людьми,
покращення соціального та матеріального добробуту українців та зміни в законодавстві,
розвиток соціальної роботи в громадах.
4 червня світ відзначає Міжнародний день невинних дітей - жертв агресії. Однак Україна вшановує пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії. Дізнайтеся, скільки маленьких українців загинули та які регіони лідирують за кількістю дитячих жертв під час війни
4 червня, Україна вшановує пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії. Водночас у світі відзначається Міжнародний день невинних дітей - жертв агресії. Скільки невинних життів забрала війна в Україні
Міжнародний день невинних дітей відзначають щорічно 4 червня. Цей день надає можливість звернути увагу світової спільноти на проблему агресії та насильства, з якими стикаються діти по всьому світу. Безневинні діти стають жертвами різних форм агресії, чи то фізичне, психологічне або сексуальне насильство.
Дитячі жертви в Україні
Дитячі жертви в Україні
В Україні 4 червня вшановують пам'ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії проти України. Пам'ятний день було встановлено постановою Верховної Ради 2021 року.
Починаючи з 2014 року, через війну українські сім’ї та діти перебувають у постійній небезпеці, отримують травми, поранення і втрачають життя. Із 2014 до червня 2021 року загинули щонайменше 240 дітей.
З 2021 року 4 червня в Україні є Днем вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. Відповідно до інформації з державного порталу «Діти Війни» станом на 4 червня 2024 року внаслідок збройної агресії РФ проти України офісом Генерального прокурора зафіксовано 1368 випадків поранення дітей та 551 факт загибелі дітей. Проте такі дані не є остаточними, адже неможливо отримати достовірну інформацію через бойові дії та тимчасову окупацію частини території України. Вшануймо пам’ять усіх дітей, які загинули. Ми ніколи не пробачимо і завжди будемо пам’ятати, адже пам'ять про українських загиблих дітей буде вічним шрамом та однією з найболючіших сторінок нашої історії.
Нехай всі янголятка спочивають у мирі…
Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням
Всесвітній день боротьби з тютюнопалінням. Він був встановлений у 1987 році Всесвітньою організацією охорони здоров’я. Перед світовою спільнотою було поставлено завдання — добитися, щоб у 21 столітті проблема куріння тютюну зникла. ВОЗ цією акцією застерігає населення планети (курцями є більше половини всього чоловічого населення планети і близько чверті жіночого) від згубної звички – однієї з найбільш поширеніших епідемій за всю історію існування людства – никотиноманії, що стоїть в одному ряду з алкоголізмом і наркоманією. Існує вираз, що «крапля нікотину вбиває коня». Деякі учені вважають, що ця крапля здатна убити не одну, а трьох коней. Що ж до людей, то смертельна доза нікотину для людини – 50-100 міліграм.
У березні 2006 року Верховна Рада України ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ з боротьби проти тютюну. Конвенція зобов’язує учасників вживати конкретних заходів, спрямованих на боротьбу з тютюнопалінням.
За даними ВООЗ, тютюнопаління є головною причиною смерті. Щороку більш як 5 млн людей помирають від інфаркту міокарда, інсульту, раку, хвороби легенів та інших хвороб, що пов’язані тютюнопалінням. Ця цифра не включає більш як 600 тисяч людей, які щороку помирають від пасивного паління. Більше чверті з них становлять діти, повідомляє BBC.
Якщо тенденції зростання поширення паління не зменшуватимуться, то, за прогнозами ВООЗ, щороку передчасно помиратимуть 10 млн чоловік, а до 2030 року паління тютюну буде одним з найсильніших чинників, що призводить до передчасної смерті.
23 травня Україна вшановує пам’ять всіх Героїв, які боролися за суверенітет і незалежність нашої країни та зараз виборюють нашу свободу, територіальну цілісність та право жити у вільній, незалежній державі. Це воїни-лицарі Київської Русі, козаки часів Гетьманщини, повстанці, Українські Січові Стрільці, воїни армій УНР і УПА, АТО/ООС, Герої Небесної сотні та бійці російсько-української війни.
Міжнародний День сім'ї
Родина відіграє особливе значення у житті багатьох людей. Це притулок і гавань для близьких людей у найважчі часи.
Міжнародний день сім'ї, заснований Організацією Об'єднаних Націй у 1993 році, став офіційним святом у всьому світі вже наступного року, а в Україні його почали відзначати з 2023 року.
Ще у 2023 році, в Україні День сім'ї святкували 8 липня, але ця дата збігалася з російським святом сім'ї, любові та вірності. У липні 2023 року, президент України Володимир Зеленський за указом № 455/2023 змінив дату святкування Дня сім'ї з 8 липня на 15 травня, що відповідає Міжнародному дню сім'ї, встановленому ООН у 1993 році. Таким чином, у 2024 році, День сім'ї в Україні вперше буде відзначатися 15 травня.
ООН ініціювала Міжнародний день сім'ї для підвищення уваги до проблем, пов’язаних із сім'єю та взаєминами в ній. Щороку Міжнародний день сім'ї відзначається з особливою темою, такою як проблеми бідних сімей, здоровий спосіб життя у родині, виховання дітей, сімейні традиції, роль батька або матері тощо. Це також день для висловлення вдячності за безмежну любов і підтримку, які надають найближчі люди, і для визнання різноманітності нашої глобальної спільноти.
Сім’я – це первинний осередок нації, суспільства, держави. Недарма кажуть, що коли міцна родина, той держава сильна. Від духовного здоров’я сім’ї залежить духовне благополуччя народу. Сім’я – могутній соціальний феномен, який найтісніше об’єднує людей на основі шлюбних і кревних взаємозв’язків. Сім’я завжди була найкращим колективним вихователем, носієм найвищих національних ідеалів. Із сім’ї починається суспільне виховання. У сім’ї закладається коріння, з якого виростають потім гілки, квіти, плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка держави.
Родина – тепле слово, що зігріває кожного, дає надію і сподівання. Це та міцна фортеця, що захистить кожного. Кожна людина обов’язково повинна знати свій родовід: своє походження, своїх батьків, дідів і пращурів. Людина існує лише в роді, для роду і через рід.
Сім'я — найбільший скарб у житті. Особливо сильно це відчувається у складний воєнний час, адже під час війни День сім'ї стає надто чутливим святом, оскільки багато чоловіків і жінок перебувають на військовій службі.
У День сім'ї традиційно проводяться освітні та святкові заходи — тематичні конференції, благодійні акції, концерти. Однак головне завдання цього дня — приділити увагу близьким людям. Заплануйте сімейний обід або вечерю, вирушайте разом на пікнік, згадайте разом своє генеалогічне дерево. Якщо немає можливості особисто зустрітися з рідними, то постарайтеся зателефонувати їм і висловити слова любові та подяки за все світле і добре, що вони принесли у ваше життя.
Переходь за посиланням
⬇️
До Дня боротьби з цькуванням (протидія булінгу).
Навчання, трудовий колектив, сім’я… При згадуванні цих слів виникають різні емоції. Вкрай гострою та, нажаль, поширеною є асоціація таких важливих для кожної людини інститутів із чимось неприємним, принизливим, насильством – булінгом…
Булінг порівнюють із зменшеною копією терористичного акту: від нього страждають прямі та непрямі жертви, у змістовній частині присутнє насилля та інформаційний ефект, а його метою охоплюється не лише вплив на безпосередню жертву, а й формування відповідних моделей поведінки з боку всієї групи, у тому числі й свідків (Богдан Петренко)*.
Булінг має безліч облич: кібербулінг, моббінг, троллінг та ін. Боротьба із булінгом наразі має глобальний характер. Однак проблема не завжди виявляється вчасно і може мати трагічні наслідки. В Україні функціонує низка національних телефонних гарячих ліній, проводяться психологічні тренінги, спеціалізовані заходи тощо.
Розробленням проблеми протидії булінгу займаються й науковці Інституту. Зокрема, вони активно беруть участь у підготовці зауважень та пропозицій до чинного законодавства та проектів нормативних актів з цієї проблематики.
Зважаючи на масштабність та важливість проблеми цькування, 4 травня було проголошено Міжнародним днем боротьби із булінгом.
Найчастіше булінг визнають як форму фізично та вербально агресивної поведінки, якої зазнають школярі від своїх однолітків. Однак насправді існує шість різних видів булінгу: фізичний, вербальний, стосунковий, кібер-, сексуальний та упереджений.
Ці види булінгу перетинаються, і кривдник може використовувати більше однієї форми для знущання з жертви. Щобільше, булінг не обмежується дітьми та підлітками. Дорослі також можуть бути винними в булінгу.
Що таке булінг?
Що таке булінг?
Булінг визначається як будь-яка навмисна, повторювана агресивна поведінка, спрямована кривдником на жертву з тієї ж вікової групи.
Дисбаланс влади
Дисбаланс влади
Однією з найпомітніших складових булінгу є дисбаланс влади між булером та його жертвою.
Іноді дисбаланс влади очевидний, коли, наприклад, більша, сильніша дитина знущається над слабшою, меншою дитиною, або коли група людей знущається над однією особою. Однак іноді дисбаланс влади складніше розпізнати, оскільки він пов’язаний з менш очевидними факторами, такими як різниця в популярності, інтелекті, здібностях або знанні інформації, яку жертва вважає сором’язливою
Вплив булінгу на психічне здоров’я
Вплив булінгу на психічне здоров’я
Люди, які зазнають булінгу, можуть зіткнутися з безліччю короткострокових і довгострокових проблем, включаючи депресію і тривогу, соціальну замкнутість, зловживання психоактивними речовинами, труднощі в школі або на роботі, такі як низька успішність і погана відвідуваність, і навіть самогубство.
Типи булінгу
Типи булінгу
Булінг поділяється на шість категорій, деякі з яких є більш очевидними, ніж інші. До них відносяться:
Фізичний булінг
Вербальний булінг
Булінг через стосунки
Кібербулінг
Сексуальний булінг
Упереджений булінг
Фізичний булінг
Фізичний булінг
Фізичний булінг — найочевидніший вид цькування, і саме про нього багато хто думає, коли уявляє собі цей вид агресії.
Фізичний булінг охоплює будь-який напад на тіло людини, включаючи удари, стусани, підніжки або штовхання. Він також може поширюватися на неприйнятні жести руками, крадіжку чи ламання речей жертви.
Фізичний булінг здійснюється особою або групою осіб, які більші або сильніші за жертву.
Якщо фізична сутичка відбувається між двома людьми однакового розміру та сили, це не вважається фізичним булінгом.
Вербальний булінг
Вербальний булінг
Вербальний булінг передбачає використання усних чи письмових слів для образи або залякування жертви. Він включає обзивання, дражнилки й навіть погрози.
Вербальний булінг не завжди легко розпізнати, оскільки він часто відбувається, коли поруч немає авторитетних осіб. Щобільше, кривдник може видати його за добродушне підколювання між друзями. Як наслідок, жертві булінгу буває важко довести свою правоту. Тому така форма булінгу може стати довготривалим джерелом стресу та тривоги.
Булінг через стосунки
Булінг через стосунки
Булінг через стосунки або реляційний булінг, який також називають реляційною агресією або соціальним булінгом, передбачає дії, спрямовані на те, щоб завдати шкоди репутації або стосункам жертви. Він може включати в себе приниження жертви на людях, поширення чуток, навмисне виключення її з соціальних ситуацій або ігнороування з боку групи. На відміну від більш відкритих видів булінгу, він є особливо хитрим і підступним, оскільки передбачає соціальні маніпуляції.
Булінг через стосунки може призвести до ізоляції, самотності, депресії та соціальної тривожності, проте дослідження показують, що шкільні консультанти схильні вважати цей ви булінгу менш серйозним і менше співчувають його жертвам, ніж жертвам фізичного та вербального булінгу. Це може бути пов’язано з тим, що серйозність булінгу через стосунки складніше виявити.
Кібербулінг
Кібербулінг
Кібербулінг — це цькування, яке відбувається за допомогою електронних пристроїв, таких як комп’ютери, смартфони та планшети. Він може відбуватися через текстові повідомлення, соціальні мережі, додатки або онлайн-форуми та передбачає розміщення або надсилання шкідливого контенту, зокрема повідомлень і фотографій, а також обмін особистою інформацією, що спричиняє приниження.
Люди перебувають зі своїми пристроями цілий день, щодня, тому, якщо вони зазнають кібербулінгу, вони не можуть відірватися від них, навіть вдома.
Також знущання при кібербулінгу можуть тривати значного довше, адже навіть якщо вони заблокують кібербулера, інші можуть побачити образливі матеріали й поділитися ними.
Сексуальні знущання та домагання надзвичайно поширені. Дослідження 2019 року показало, що 81% жінок і 43% чоловіків зазнавали сексуальних домагань або нападів у певний момент свого життя.
Тим часом все більшого поширення набуває секстинг — надсилання або отримання відверто сексуальних повідомлень чи зображень між електронними пристроями. Коли секс-повідомлення надсилаються без згоди, наприклад, коли приватні фото чи відео з оголеною натурою людини широко поширюються серед групи однолітків, це може призвести до сексуального булінгу і навіть до сексуального насильства.
Упереджений булінг
Упереджений булінг
Упереджений булінг — це цькування в Інтернеті або особисто, яке ґрунтується на расі, етнічному походженні, релігії чи сексуальній орієнтації жертви. Він ґрунтується на стереотипах і часто є наслідком переконання, що деякі люди заслуговують на меншу повагу, ніж інші.
Хоча упереджений булінг вивчено менше, ніж інші види булінгу, дослідження показують, що представники етнічних та сексуальних меншин частіше піддаються булінгу, ніж їхні однолітки.
Однак етнічні меншини, які відвідують більш етнічно різноманітні школи, стикаються з меншим рівнем булінгу, ніж діти, які навчаються в більш етнічно однорідних школах.
Підсумок
Підсумок
Отже, булінг — це багатогранна проблема, яка виходить за межі традиційного розуміння фізичної та вербальної агресії. Він охоплює шість різних типів: фізичний, вербальний, стосунковий, кібер-, сексуальний та упереджений булінг. Кожна форма має свої унікальні характеристики та наслідки, глибоко впливаючи як на жертву, так і на кривдника. Булінг не обмежується дитячим чи підлітковим віком, а може продовжуватися і в дорослому житті, що підкреслює необхідність комплексних стратегій для вирішення цієї поширеної проблеми. Вкрай важливо створити середовище співчуття, поваги та розуміння, де кожна людина відчуває себе в безпеці та цінується. Ознайомлюючи себе та інших з різними видами булінгу, ми можемо зробити значний крок до викорінення цієї шкідливої поведінки та створення більш співчутливого суспільства.
Куди повідомити про вчинення булінгу:
- Дитяча лінія 116 111 або 0 800 500 225 (з 12.00 до 16.00);
- Гаряча телефонна лінія щодо булінгу 116 000;
- Гаряча лінія з питань запобігання насильству 116 123 або 800 500 335;
-Центр надання безоплатної правової допомоги 0 800 213 103;
- Національна поліція України 102;
- «Гаряча лінія» з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей 1547
У разі, якщо права дитини порушені органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, необхідно звернутися до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на гарячу лінію: 0800-50-17-20, 044-299-74-08
Права кожного повинні бути захищені!
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ: ОБ'ЄДНАНА І ОНОВЛЕНА ЄВРОПА
Європейський Союз представляє 28 країн, які об'єдналися на основі спільних людських і демократичних цінностей для досягнення стабільності, миру та процвітання. На території ЄС проживає більше 470 мільйонів громадян різних національностей, вірувань та традицій. За 50 років існування ЄС перетворився на потужну і впливову силу, яка відіграє провідну роль у світовій політиці, економіці, культурі. Це єдиний економічний, соціальний та гуманітарний простір, де відмовилися від кордонів та зайвих умовностей задля вільного пересування людей, продуктів, капіталів, необмеженого обміну інформацією, культурними та науковими надбаннями. До єднання заради майбутнього прагне перш за все молодь. Освітні та гуманітарні програми ЄС для країн Євросоюзу та таких, що не входять до складу ЄС, сприяють консолідації молодого покоління, обміну знаннями, досвідом, науковими здобутками. Вичерпна інформація про програми ЄС та життя об'єднаної Європи - в Інформаційних центрах Європейського Союзу в Україні!
ЄВРОПЕЙСЬКИЙ СОЮЗ - СПІЛЬНИЙ ВИБІР
Історія створення Європейського Союзу веде відлік від 9 травня 1950 року, коли Міністр закордонних справ Франції Робер Шуман у відомій Декларації Шумана запропонував Франції, Німеччині та іншим європейським державам об'єднати свої ресурси у вуглевидобувній та сталеливарній промисловості.
Наступного року країни так званої “шістки"- Бельгія, Франція, Німеччина, Італія, Люксембург, Нідерланди - підписали договір про заснування Європейської спільноти з вугілля та сталі, а в 1957 році - договори про створення Європейської економічної спільноти (ЄЕС) та Європейської спільноти з атомної енергетики. У1973 році до ЄЕС приєдналися Великобританія, Данія та Ірландія, в 1981 - Греція, в 1986 - Іспанія і Португалія, а в 1995 - Австрія, Фінляндія та Швеція. Визначним в історії Європейського Союзу став 2004 рік, коли до його складу увійшли 10 країн: Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина. Словенія, Угорщина та Чехія, а у 2007 до ЄС приєдналися Болгарія та Румунія.
УКРАЇНА - ЄС: СПІВПРАЦЯ ЗАРАДИ РОЗВИТКУ
Європейський Союз є найбільшим торговим партнером та донором України. На Саміті Україна - ЄС 9 вересня 2008 року Україна та Європейський Союз відзначили тісну співпрацю в рамках виконання Плану дій Україна - ЄС.
Значних успіхів досягнуто у переговорах щодо Угоди про асоціацію, яка стане новою правовою основою відносин між Україною та ЄС. Її мета полягає у подальшому наближенні Україні до ЄС та зміцненні зв'язків у політичній, економічній, культурній сферах та у сфері безпеки.
Основне місце в Угоді про асоціацію буде відведено зоні вільної торгівлі. Здійснюється робота з метою спрощення візового режиму та розпочато діалог з приводу запровадження у довгостроковій перспективі безвізового режиму між ЄС та Україною. ЄС успішно реалізує в Україні програми допомоги та співробітництва у різних галузях.
ЄС: КЛЮЧОВІ ФАКТИ
Адміністративний устрій: 28 національних держав.
Адміністративний центр: Брюссель (від лютого 1992 р)
Гімн: Ода "До Радості' (9-а симфонія Бетховена)
Президент Європейської Комісії Урсула фон дер Ляєн (з 16 липня 2019)
Кількість населення: 497 млн осіб
Територія: 4 324 782 км2
Офіційні мови: 23 мови (англійська, болгарська, голландська, грецька, датська, естонська, ірландська, іспанська, італійська, латвійська, литовська, мальтійська, німецька, польська, португальська, румунська, словацька, словенська, горська, фінська, французька, чеська, шведська).
Грошова одиниця: євро (у п'ятнадцяти з двадцяти восьми держав-членів ЄС: Австрії, Бельгії, Греції, Іспанії, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландах, Німеччині. Португалії, Словенії, Фінляндії, Франції,а також на Кіпрі та Мальті).
«Вплив зміни клімату на безпеку та гігієну праці»
Охорона праці
Охорона праці
Техніка безпеки при зварюванні
Техніка безпеки при зварюванні
Будь-яке зварювання має виконуватися з дотриманням норм безпеки. Процеси плавки, різання і зварювання металів - джерело утворення небезпечних і шкідливих факторів, які впливають на організм людини.
На виробничих підприємствах згідно з охороною праці до роботи допускаються тільки після інструктажу.
Співробітник повинен знати, як правильно користуватися зварювальним апаратом, яких заходів дотримуватися в процесі роботи і як правильно підготуватися до зварювальних робіт.
Навіщо потрібні засоби захисту
Навіщо потрібні засоби захисту
Існують різні небезпечні чинники при зварюванні, які викликають нещасні випадки та травми при недотриманні норм безпеки, ось тільки декілька з них:
Іскри, що потрапляють на шкіру, викликають опік. Тому всі ділянки тіла повинні бути захищені. Також вони пропалюють практично всі види тканини, крім спеціальної. Може пошкодитися і взуття, якщо воно зроблене з неякісного матеріалу.
Погана ізоляція проводів, а також дощ, сніг можуть призвести до ураження електричним струмом.
Наявність горючих матеріалів в приміщенні також досить небезпечно, від іскор вони можуть легко спалахнути та привести до пожежі та навіть вибуху.
Інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання може привести до опіку сітківки очей, і, відповідно, до часткової або повної втрати зору.
Як захистити себе при роботі зі зварюванням?
Як захистити себе при роботі зі зварюванням?
Техніка безпеки під час зварювальних робіт:
Перевіряйте ізоляцію всіх струмопровідних елементів.
Переконайтеся в наявності заземлення корпусу зварювального апарату через 3-х-полюсну розетку з проводом заземлення.
Працюючи в закритих приміщеннях використовуйте гумові килимки та спеціальне взуття на гумовій підошві.
Не допускайте контакту із не ізольованими елементами електричного кола, клемами.
Де б ви не працювали, при виконанні зварювальних робіт, ділянка повинна бути очищеною від горючих матеріалів (зона безпеки до 5 метрів).
При виконанні робіт не можна відволікатися. Контролюйте процес формування шва.
Для захисту перехожих, інших працівників - робоче місце слід обгородити.
У приміщенні повинна бути обладнана система вентиляції.
Перевіряйте кабель - він не повинен скручуватися.
Переносити або пересувати зварювальне обладнання можна тільки після відключення живлення.
Перед початком робіт вам також потрібна інструкція по експлуатації зварювального апарату. Вивчіть її, це дозволить правильно провести налаштування пристрою, і, відповідно, убезпечити себе від нещасних випадків.
Категорично забороняється
Категорично забороняється
Існує ряд обмежень, які дозволяють убезпечити себе та оточуючих від небезпечних і аварійних ситуацій:
Під час опадів або в приміщенні з високою вологістю виконувати зварювальні роботи заборонено.
Забороняється працювати з електродуговим зварюванням, якщо пошкоджений світлофільтр або екран захисної маски.
Заготовки повинні бути закріплені механічно. Забороняється утримувати їх рукою в процесі роботи.
У приміщенні не повинно бути горючих або легкозаймистих матеріалів.
Засоби захисту
Засоби захисту
Щоб уникнути небезпечних ситуацій, візьміть до відома і таку пораду: проводьте підготовку до роботи, перевіряйте обладнання, цілісність ізоляції кабелю.
Вимоги безпеки при зварюванні: необхідна підготовка приміщення, робочого місця, а також використовуйте спеціальний одяг для зварювання, взуття, захисну маску, рукавиці зварника (краги).
Черевики повинні мати товсту підошву, на ній не повинно бути металевих вставок, накладок, усередині носка повинна бути спеціальна вставка, що захищає пальці в разі падіння важкої металевої заготовки.
Краги вибирають в залежності від виконуваних робіт, бувають двох, трьох-і п'ятипалі. Одяг повинен бути вогнетривким, виготовленим зі спеціального матеріалу. Це може бути парусина, просочена вогнетривкою сумішшю, брезент, спилка або щільна шкіра.
12 квітня – День працівників ракетно-космічної галузі України
12 квітня відзначають Міжнародний день польоту людини в космос та День працівників ракетно-космічної галузі України.
Наша держава зробила вагомий внесок у пізнання космосу. Досягнення вітчизняних учених, конструкторів та інженерів очевидні й визнаються в усьому світі.
Завдяки сформованому науковому й виробничому потенціалу Україна стала учасником багатьох міжнародних проектів та програм у сфері освоєння космосу.
Українці продовжують наполегливо працювати над здобуттям нових знань про космос та над розвитком технологій майбутнього. Попереду ще багато відкриттів, у всесвіті ще дуже багато незвіданого. Нині ми закладаємо для прийдешніх поколінь фундамент нової космічної ери.
"Конституції Пилипа Орлика" - унікальний історичний документ, який було складено у 18-му сторіччі.
"Конституції Пилипа Орлика" - унікальний історичний документ, який було складено у 18-му сторіччі.
Хто такий Орлик і навіщо йому знадобилась конституція?
Хто такий Орлик і навіщо йому знадобилась конституція?
Пилип Орлик був соратником і генеральним писарем українського гетьмана Івана Мазепи, який повстав проти російського царя Петра І й вступив у союз зі шведським королем Карлом ХІІ. Після поразки шведського війська під Полтавою (1709) Карл ХІІ разом з Мазепою відійшли на турецьку територію, зупинившись у місті Бендери (зараз територія Молдови). Серед наближених, котрі супроводжували Мазепу, був і Орлик. Після смерті Мазепи козацька старшина обрала Орлика наступним гетьманом. Там же 1710 року був укладений документ, який прописував умови й устрій української держави у разі проголошення її самостійності.
Самого Орлика пізніше прозвуть "гетьманом у вигнанні", а укладені ним "Договори і Постановлення прав та Вольностей Війська Запорозького" стануть відомі як "Конституція Пилипа Орлика". Згодом Пилип Орлик перебрався до Швеції, де він певний час мешкав. "Саме з цією конституцією Орлик наступні кілька десятків років веде переговори з монархами іноземних дворів про відвоювання незалежності України, і саме ґрунтуючись на цьому документі він проводить дипломатичну політику, через що Україна знана і відома в європейських колах".
Що представляє собою "Конституція Орлика" і в чому її особливість.
Що представляє собою "Конституція Орлика" і в чому її особливість.
Підписаний у Бендерах документ фактично був договором між гетьманом, старшиною, запорожцями і шведським королем мав регламентувати гетьманське правління після відновлення незалежності України. "Конституція Пилипа Орлика" складається з преамбули, 16 статей та присяги гетьмана. У документі обґрунтовуються права України на незалежність від Москви, регламентуються відносини в державі. Також у документі розподіляється влада на судову, виконавчу та законодавчу, що свідчить про високий рівень юридичної культури України 18 століття. У цей час "в українському середовищі, нехай це і була політична еміграція, народжується уявлення про співвідношення влад, демократичні засади, коли гетьман підзвітний раді старшини".
Документи, підписані гетьманом Пилипом Орликом, були укладені староукраїнською та латинською мовами у кількох екземплярах. Спочатку був складений документ староукраїнською мовою, а вже потім зроблено його переклад латинською. Дослідники звертають увагу ще й на таку деталь: "Цей переклад містить різночитання, він відрізняється від кириличного оригіналу. В латиномовному оригіналі детальніше прописані функції самоврядування у містах і їхні правила". На його думку, істориків конституція була в першу чергу призначена для Карла ХІІ та для європейський країн. У той же час староукраїнською конституція та її копії писалися для представників козацтва та старшини. "На переконання дослідників, тоді було підписано кілька документів, які можемо визначати як оригінали".
Оригінальний рукопис староукраїнською із особистим підписом Пилипа Орлика та печаткою Війська Запорозького зараз зберігається у Російському державному архіві давніх актів. Цей документ було віднайдено українськими дослідниками у 2008 році. Нині історики лише припускають, як документ міг потрапити до російського архіву. За припущеннями, спочатку він опинився на українських землях разом із запорожцями, які повернулися з еміграції з дозволу російського уряду, а пізніше був переданий до російських архівів.
Прогресивне людство зберігає пам’ять про Пилипа Орлика, насамперед, як про автора першої в історії людства конституції демократичного суспільства.
Історики мають різні думки щодо того, чи був цей документ Конституцією у сучасному розумінні цього слова або прогресивним твором, який випередив свій час, адже перші Конституції в Європі і США з’явилися лише сімдесят років потому.
День Національної гвардії України
Національна гвардія України як окрема силова структура існувала з 1991 по 2000 рік. У 2014 році після початку військової агресії РФ проти України Нацгвардію відновили як військове формування на базі МВС України. Набір до Національної гвардії був виключно добровільним. День Національної гвардії як свято було засновано Петром Порошенком 18 березня 2015 року. Датою свята було вибрано 26 березня, в який раніше відзначали День МВС.
ВИНИКНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
ВИНИКНЕННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇ УКРАЇНИ
Перший Указ про формування Республіканської гвардії було підписано у серпні 1991 року. До розпорядження Верховної Ради перейшли всі військові частини, що належали Міністерству внутрішніх справ колишнього Радянського Союзу та дислокувалися на території нашої держави. У листопаді ВРУ прийняла закон про створення та регламент роботи Національної гвардії України. Закон було підписано Головою Верховної Ради України Леонідом Макаровичем Кравчуком. Згідно з підписаним закону роль Національної гвардії України полягала у захисті недоторканості країни та охороні державних кордонів. Додатково на формування покладалися завдання у ліквідації наслідків стихійних лих та аварій.
У 1999 році згідно з Указом другого президента України Леоніда Кучми Нацгвардія зайняла місце підрозділів у складі інших військових формувань. А згодом, така важлива для української держави установа була зовсім розформована. Все її майно, у тому числі військова техніка, перейшла у власність Міністерства внутрішніх справ та Збройних сил України.
Пізніше, під час президентства Віктора Ющенка спостерігалися спроби відновлення Нацгвардії. Однак, всі зусилля реанімувати структуру були відхилені головою комітету з питань національної безпеки (тоді цю посаду обіймав Анатолій Гриценко). Він посилався на те, що законопроєкт з відновлення Національної гвардії України неконституційний.
НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ
НАЦІОНАЛЬНА ГВАРДІЯ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ
Наступна спроба відновити Національну гвардію України виникла в надзвичайно скрутний для нашої держави час. Після втечі 4-го президента України Віктора Януковича, коли російські війська увійшли Криму, виконувач обов’язків Президента Олександр Турчинов написав звернення до ВР України, в якому йшлося про необхідність відновлення цього формування. Таким чином, в березні 2014 року було ухвалено законопроєкт про відновлення Національної гвардії. За цей законопроєкт проголосувала переважна більшість народних депутатів Верховної Ради України.
Законом передбачена максимально допустима кількість військовослужбовців, що можуть перебувати у складі Нацгвардії – вона становить 60 000 осіб. НГУ належить до Міністерства внутрішніх справ та знаходиться у повному підпорядкуванні Міністра внутрішніх справ України.
За часи бойових дій на сході України загинуло близько 200 нацгвардійців та понад 800 отримали важкі поранення. Нагороди за героїзм та мужність отримали 4 000 військових, з них 100 нацгвардійців отримали державні нагороди посмертно.
ДЕНЬ НАЦІОНАЛЬНОЇ ГВАРДІЇЇ УКРАЇНИ – всеукраїнське свято. В цей день лунають привітання від чиновників та Президента. Військові, що мають значні досягнення перед Батьківщиною, нагороджуються орденами, медалями, грошовими винагородами тощо.
"Всі хто захищають нашу країну – велика подяка!"
Легальне працевлаштування - шлях до безпеки
Проблема легалізації праці залишається і надалі актуальною. Як свідчить практика, багато керівників малого та середнього бізнесу не укладають трудові договори з найманими працівниками з метою мінімізації витрат та отримання максимального прибутку. Проте лише офіційно оформлені трудові відносини забезпечать працівникам страховий стаж, державні гарантії та соціальний захист, передбачені законодавством України.
Належне ставлення обох сторін трудових відносин до своїх прав та обов’язків забезпечує позитивний результат і досягнення поставленої мети.
Легальне працевлаштування забезпечує працівникові ряд переваг, серед них:
гідні умови праці;
виплата заробітної плати регулярна, а її рівень не нижчий мінімального;
оплата лікарняних - страхові виплати у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, у зв’язку з настанням нещасного випадку на виробництві;
гарантовані виплати у зв’язку з настанням безробіття;
сплачені із офіційної заробітної плати страхові внески забезпечать право на гідну пенсію;
отримання норм трудового законодавства роботодавцем: встановлення тривалості робочого часу згідно з існуючими нормами, заборона роботи у вихідні дні, надання оплачуваної відпустки, створення належних умов праці на робочому місці, забезпечення охорони праці, тощо.
Легальне працевлаштування забезпечує працівникам впевненість у завтрашньому дні, створює можливості для реалізації здібностей та мотивує удосконалювати навики виконуваної роботи, стимулює продуктивний, творчий підхід до праці.
Неофіційно працевлаштована особа ризикує залишитися без права на отримання соціальних пільг та гарантованих державою виплат, а роботодавець ризикує отримати штрафні санкції.
Офіційно оформлена праця є гарантією соціального захисту найманого працівника, для роботодавця - запорука процвітання бізнесу.
Оформлюючи нового працівника на роботу ( керівники ), суб’єкт господарювання повинен:
укласти трудовий договір у письмовій формі;
оформити наказ про прийняття на роботу;
надати до органу ДПС Повідомлення про прийняття працівника на роботу.
Євроантлантична інтеграція України - подорож країною Європи
Євроінтеграція – це процес впровадження європейських норм в українське законодавство. Таке впровадження має забезпечити: стабільну економіку, правову державу, чисте довкілля, якість харчових продуктів, соціальну захищеність громадян, високий рівень життя та відсутність корупції.
Євроінтеграція простими словами і прикладами.
Європейська інтеграція – це зближення України з Європейським Союзом як на рівні законів, так і на рівні правил та звичаїв, що існують у суспільстві. Її метою є вступ України до ЄС.
Згідно з євроінтеграційним курсом українська влада взяла на себе зобов’язання проводити реформи, що дозволять нам остаточно розпрощатися з залишками радянського минулого, з його бюрократією, зневагою до людини, економічною та технологічною відсталістю. І поступово перетворять Україну на розвинену країну з високим рівнем життя.
Євроінтеграція спрямована на дуже практичні речі, які ведуть до покращення життя українців. Безвізовий режим з Європейським Союзом; сучасні Центри надання адміністративних послуг; державні сервіси, які можна отримати без черг онлайн через додаток Дія; дороги, які будуються у відповідності до стандартів ЄС – це перші результати євроінтеграції, здійснені за підтримки Євросоюзу.
Євроінтеграція – це практичні вигоди, які отримує кожний громадянин України від того, що країна починає жити за новими, високими стандартами. Це можливості, які відкриваються для українських підприємців, студентів, виробників завдяки можливості навчатися в Європі та постачати туди свої товари. Це також безпечна продукція для споживачів, що вироблена за європейськими стандартами.
І знову – березень… І знову линуть до нас думки геніального українського поета…
Традиційно український народ у цей весняний час звертається до постаті Тараса Григоровича Шевченка, яка у своїй величі була, є і залишиться ні з чим не зрівнянною, невичерпною для людського подиву й осягнення.
Сьогодні Україна і весь світ відзначають 210 річницю з дня народження Тараса Григоровича Шевченка. Відомий український поет, класик, який все своє життя любив Україну як ніхто інший, прожив 47 років буремного життя.
Поезію Тараса Шевченка перекладено більш ніж ста мовами світу. Нині в Україні 164 населені пункти названі на честь Тараса Шевченка.
Український майстер Микола Сядристий створив найменшу у світі книжку "Кобзар", розміром трохи більше половини квадратного міліметра. Це майже у 19 разів менше від найменшої японської книги. Сторінки настільки тонкі, що перегортати їх можна лише кінчиком загостреного волоска. Зшито книгу павутинкою, а обкладинка зроблена з пелюстки безсмертника.
Тарас Шевченко в часи незалежності України нарешті позбувся образу поета-революціонера та став більш об’ємною та цікавою фігурою, ніж класик з шкільного підручника.
Знайомтесь: Шевченко вмів дотепно жартувати – чого вартий його оголений автопортрет, відмовився від кар’єри фотографа та любив модний одяг, хоч на фотосесіях з друзями позував як справжній актор - у кожусі та смушевій шапці. Зібрали маловідомі факти з життя поета та сучасні книжки про нього.
Тарас Шевченко походить з козацького роду – у 2014 році у Дніпрі презентували масштабне дослідження генеалогічного дерева Тараса Шевченка.
Краєзнавець Микола Чабан стверджував, що нащадкам Кобзаря про козацьке походження казав Дмитро Яворницький, зокрема одним з його предків був запорізький козак Андрій. Також історик досліджував нащадків старшої сестри поета - Катерини, яка виняньчила Тараса. 1804-1848, в заміжжі – Красицької).
Про його біографію написано немало, не будемо повторюватися. Зауважимо лише, що за своє коротке життя Шевченко сповна наситився стражданнями, серед яких були і результати власних помилок, але він не міг не жадати того, до чого прагнемо всі ми — життя і свобода, самореалізація і благополуччя, мир і повага, прості людські цінності. Його творчість — це його душа, в ньому він був чесний і добрий, ярий і нескінченно багатий.
"Героям майдану-слава"
20 лютого 2014 року стало найчорнішим днем в історії незалежної Української держави: цього дня у центрі столиці загинули десятки українців, які протестували проти режиму тодішнього президента.
Героями Небесної Сотні стали люди, різні за віком, статтю, освітою, релігійними й навіть політичними переконаннями. Найстаршому — тоді виповнилося 82 роки, а наймолодшому — лише 17.
"Небесна Сотня" — так в Україні називають героїв, загиблих на Майдані взимку 2013—2014-го у дні найзапеклішого протистояння під час Революції Гідності. Тоді ці мирні люди, українські активісти та патріоти, загинули від рук снайперів і назавжди увійшли в історію України як герої.
Небесна Сотня - це 107 учасників Революції Гідності та активістів Майдану, які були вбиті. Назва "Небесна Сотня" виникла на фоні структурних одиниць Самооборони Майдану – поділу на сотні. Цей термін вперше з'явився під час прощання із загиблими на київському майдані 21–22 лютого 2014 року, коли поетесами Людмилою Максимлюк і Тетяною Домашенко були написані вірші, у яких згадувалася "Небесна Сотня". Вже згодом це словосполучення використовували в різних ЗМІ та інтернет-ресурсах.
Замість сотень на Майдан вийшли тисячі, а згодом і десятки, сотні тисяч людей…
Герої, які до останнього вдиху боролися за майбутнє держави були різні за віком, національністю, освітою, статтю, релігійними та політичними поглядами. Всіх їх об’єднувало спільне бажання - жити у демократичній європейській країні, бути господарями на рідній землі.
Усіх їх об’єднала мрія жити у демократичній європейській країні, бути господарями на Богом даній землі. Першими в один з листопадових вечорів зібралися у центрі Києва студенти. Мета — висловити незгоду з позицією тодішнього президента, який цілеспрямовано здавав Росії національні інтереси України, обравши не європейський шлях розвитку, як обіцяв, а російський. За це їх розігнав «Беркут», жорстоко побивши — у лікарні потрапили десятки людей.
— Ми сподівалися, що це послужить добрим уроком для охочих протестувати, — зізнався у розмові зі мною знайомий полковник МВС. — А вийшло навпаки: замість сотень на Майдан вийшли тисячі, згодом і десятки, сотні тисяч.
"Людина не вмирає. Вона живе стільки, скільки її пам’ятають…"
Держава не забула тих, хто поліг у січнево-лютневі дні 2014-го: всім їм надано звання Героя України, засновано орден Героїв Небесної Сотні, їхніми іменами названі вулиці, сквери, алеї.
Сьогоднішня тема виховної години - це "День єднання України" давайте пригадаємо коли започаткувалася ця дата... Взимку 2022 року американська та західноєвропейська розвідки попереджали Україну про можливе вторгнення РФ і навіть називали дату - 16 лютого. Ніхто не хотів вірити в це - країна продовжувала жити своїм життям і турботами. Але в суспільстві все-таки почалися хвилювання. Для підняття духу і, щоб зменшити психологічний тиск, президент України Володимир Зеленський встановив нове свято, покликане нагадати, що саме в єднанні - наші сила та міць. "Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання", - сказав тоді президент. Так з'явився День єднання 16 лютого. День єднання - молоде свято, цього року ми святкуємо його лише втретє. У нього немає сформованих роками традицій, але в умовах війни воно набуло особливого сенсу - показати усьому світові, що ми сьогодні - як ніколи єдині та попри все будемо відстоювати свою незалежність і своє майбутнє.
16 лютого в українських містах і селищах піднімають державний прапор і виконують гімн. Приєднатися до святкування можна, одягнувши вишиванку, прикріпивши синьо-жовту стрічку або ж підтримати донатом тих, хто зараз бореться за нашу свободу та мир на фронті. Привітайте з Днем єднання України близьких та знайомих.
Сьогоднішня тема виховної години - це "День єднання України" давайте пригадаємо коли започаткувалася ця дата...
Взимку 2022 року американська та західноєвропейська розвідки попереджали Україну про можливе вторгнення РФ і навіть називали дату - 16 лютого. Ніхто не хотів вірити в це - країна продовжувала жити своїм життям і турботами. Але в суспільстві все-таки почалися хвилювання. Для підняття духу і, щоб зменшити психологічний тиск, президент України Володимир Зеленський встановив нове свято, покликане нагадати, що саме в єднанні - наші сила та міць. "Нам кажуть, що 16 лютого стане днем нападу. Ми зробимо його Днем єднання", - сказав тоді президент. Так з'явився День єднання 16 лютого.День єднання - молоде свято, цього року ми святкуємо його лише втретє. У нього немає сформованих роками традицій, але в умовах війни воно набуло особливого сенсу - показати усьому світові, що ми сьогодні - як ніколи єдині та попри все будемо відстоювати свою незалежність і своє майбутнє.
16 лютого в українських містах і селищах піднімають державний прапор і виконують гімн. Приєднатися до святкування можна, одягнувши вишиванку, прикріпивши синьо-жовту стрічку або ж підтримати донатом тих, хто зараз бореться за нашу свободу та мир на фронті. Привітайте з Днем єднання України близьких та знайомих.
"Торгівля людьми"
Сучасні форми рабства – які вони?
Рабство - це насильницьке підпорядкування однієї людини іншою або однієї групи людей іншою групою людей.
Рабство було першою з проблем у галузі прав людини, яка викликала серйозну міжнародну стурбованість. І все ж, не дивлячись на загальний осуд, навіть у кінці XX століття практика, подібна до рабства, як і колись, залишається серйозною та нагальною проблемою.
Сьогодні під словом «рабство» підпадає цілий ряд порушень прав людини.
Окрім рабства в його традиційному розумінні та работоргівлі, ці зловживання охоплюють:
торгівлю дітьми
дитячу проституцію
дитячу порнографію
експлуатацію дитячої праці
нанесення статевого каліцтва дівчаткам
використання дітей у збройних конфліктах
боргову кабалу
торгівлю людьми та людськими органами
експлуатацію проституції та деякі види практики, що використовуються в умовах апартеїду та колоніальних режимів.
Упродовж історії становлення суспільства рабство було часто легалізованим. У сучасному розумінні термін «рабство» інколи використовується для позначення суміжних категорій насильницького або ненасильницького примушування людей для виконання певної роботи, тобто «рабство» називають зм’якшеним терміном «примусова праця».
В обох цих випадках з існуванням рабства часто пов’язана работоргівля. Правозахисні організації розробили певні критерії визначення сучасного рабства:
діяльність людини контролюється іншими особами за допомогою насильства або погроз його застосування;
людина знаходиться в певному місці і займається певною діяльністю не по своїй волі, а також позбавлена можливості змінити ситуацію за власним бажанням;
за свою роботу вона або взагалі не отримує платню, або отримує мінімальну оплату, що не покриває її потреб на захист, повноцінне харчування, оздоровлення, лікування, освіту тощо.
Основними видами рабства є:
Традиційне рабство існувало за легальних систем, що надавали одним людям право власності над іншими. Раб тоді розглядався персональним майном власника, його можна було купувати й продавати як товар, та зазвичай «статус раба» передавався дітям рабів. Хоча традиційне рабство домінувало в багатьох суспільствах минулого, на сьогодні цей вид рабства заборонений й зустрічається нечасто.
Боргове рабство виникає, коли людина зобов’язана працювати на іншу людину, щоб відпрацювати борг. Термін такого рабства й послуги, що їх повинен надавати боржник, можуть буди невизначеними, тому заборгованість може передаватися з покоління в покоління, й діти можуть відробляти борг предків.
Сьогодні, тобто у XXI столітті, таке рабство найпоширеніше, особливо у Південній Азії. Примусова праця інколи застосовується для опису ситуації, коли людина змушена працювати проти своєї волі під страхом насильства або іншого покарання, але ним описують також і традиційне рабство і будь-яку іншу ситуацію, коли людина працює не за власним бажанням, й здатність людини працювати перебуває під повним контролем іншої людини.
Торгівля людьми здебільшого стосується жінок та дітей для проституції. Ця форма примусової праці росте найшвидше. Серед лідерів у області сексуальної експлуатації дітей називають Таїланд, Камбоджу, Індію, Бразилію та Мексику. Приклади сексуального рабства, часто у контексті війни включають табори зґвалтування, станції комфорту, жінок для комфорту, примусове одруження з солдатами та інші способи поводження з жінками (або чоловіками) як з персональним майном, а тому всупереч нормам, що забороняють рабство. Примусові та ранні шлюби часто вважаються видом рабства.
Примусові шлюби досі практикуються в різних частинах світу, зокрема в деяких частинах Азії та Африки. Вони також трапляються серед іммігрантів у Європі, США, Канаді та Австралії. У Західній Африці збереглося ритуальне служіння, при якому жінок й дівчат віддають священикам або представникам вищих каст. Викрадення з метою шлюбу досі трапляється в багатьох частинах світу, наприклад в Ефіопії такими є 69% шлюбів. У всьому світі рабство кримінальний злочин, але рабовласники можуть отримувати високі прибутки за ризик.
У глобальному кримінальному світу всесвітній прибуток від усіх форм рабства поступається тільки торгівлі наркотиками, у тому числі приблизно 40% прибутку від рабів кожного року дає сексуальне рабство.
У Кримінальному кодексі України передбачена відповідальність за торгівлю людьми, а так само вербування, переміщення, переховування, передача або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням примусу, викрадення, обману, шантажу, матеріальної чи іншої залежності потерпілого, його уразливого стану або підкупу третьої особи, яка контролює потерпілого, для отримання згоди на його експлуатацію, у тому числі дії вчинені: щодо неповнолітнього або щодо кількох осіб, або повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою з використанням службового становища, або поєднані з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства; щодо неповнолітнього його батьками, усиновителями, опікунами чи піклувальниками, або вчинені щодо малолітнього, або організованою групою, або поєднані з насильством, небезпечним для життя або здоров’я потерпілого чи його близьких, або з погрозою застосування такого насильства, або якщо вони спричинили тяжкі наслідки. Зазначені дії в залежності від тяжкості, караються позбавленням волі на строк від трьох до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.
Також, згідно з Приміткою до статті 149 Кримінального кодексу України під експлуатацією людини слід розуміти всі форми сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, примусову працю або примусове надання послуг, рабство або звичаї, подібні до рабства, підневільний стан, залучення в боргову кабалу, вилучення органів, проведення дослідів над людиною без її згоди, усиновлення (удочеріння) з метою наживи, примусову вагітність або примусове переривання вагітності, примусове одруження, примусове втягнення у зайняття жебрацтвом, втягнення у злочинну діяльність, використання у збройних конфліктах тощо. Враховуючи вищевикладене, кожна людина має право на захист держави від вчиненню стосовно неї рабства.
29 січня - День пам'яті Героїв Крут
Історія боротьби українців за свою незалежність сповнена трагічних та героїчних сторінок. І 29 січня ми якраз і згадуватимемо одну з них. А саме – день пам'яті Героїв Крут. Людей, які в героїчному протистоянні з силами противника, що багато разів їх перевершували, змогли вистояти і дати лише нещодавно створеній державі УНР необхідний час для того, щоб організувати гідну оборону.
Історія дня пам'яті Героїв Крут
Отже, 1917 рік. Російська імперія вже розвалилася, їй на зміну прийшла «радянська влада», яка почала спішно намагатися збирати території, що вже відокремилися і відокремлюються. І найактивніше вона взялася, звичайно ж, за Україну. Тоді – УНР, Українську Народну Республіку, яка збиралася бути спочатку автономною одиницею у складі того, на що там мала перетворитися Росія. Але ні, жодної автономії. І 21 грудня було оголошено війну, привід для якої знайшовся дуже швидко.
Проблема була в тому, що в УНР армія хоч і була, але розосереджена великою територією, а союзників і визнання з боку інших держав зовсім не було. Як не було й часу їх здобувати. А у більшовиків, навпаки, все це було в наявності, ще й ефективна тактика наступу – великою кількістю живої сили, вздовж залізниць, з активним залученням місцевих колаборантів. Знову ж таки, нічого не нагадує?
В УНР все це чудово розуміли, тому постаралися заздалегідь зміцнити найуразливішу точку – залізничний вузол у районі міста Бахмач, Чернігівської області. Щоправда, зміцнювати його довелося вчорашніми гімназистами та студентами-добровольцями з університету Святого Володимира (зараз – ім. Шевченка). А місцем вирішального зіткнення було обрано станцію Крути.
Щоб ви розуміли. Коли відбувся бій під Крутами, у лавах армії УНР налічувалося від 300 до 600 осіб. Як уже говорилося – переважно вчорашніх студентів та гімназистів, тобто людей без особливого військового досвіду. Їм же протистояли вже обкатані в боях червоногвардійці та балтійські матроси загальною кількістю до 7 тисяч осіб.
Бій тривав кілька годин. Незважаючи на перевагу в чисельності, більшовикам не вдалося ані прорвати оборону бійців УНР, ані навіть оточити їхні позиції. Втративши десь 300 людей убитими і невідомо скільки полоненими та пораненими, вони відступили. З українського боку втрати також були, але значно менші – близько 70-100 осіб.
Розуміючи, що повторної атаки бійці не витримають, командування УНР наказало відступати, знищуючи за собою міст та залізничні колії. Це мало остаточно загальмувати наступ противника. Проте загін із 30 осіб під командуванням сотника Омельченка заблукав у темряві і вийшов до Крут, куди вже встигли увійти більшовики. Тому 30 захоплених у полон бійців УНР було розстріляно. До того ж місцевим мешканцям навіть заборонили ховати їхні тіла.
Наступ було зупинено, в УНР з'явилася можливість зібрати розосереджені сили та отримати спочатку визнання від європейських держав, а потім і військову допомогу. І 1918 року росіяни були змушені підписати Берестейський мир. Що не завадило їм повторно напасти у 1919 році, знову отримати відсіч, знову відступити і лише потім, скориставшись конфліктом УНР із Польщею та армією білогвардійського генерала Денікіна, остаточно захопити всю територію України.
Проте без подвигу бійців, які зупинили ворожий наступ під Крутами, навіть це було б неможливим. Тому 19 березня 1918 року залишки загиблих захисників було урочисто поховано на Аскольдовій Могилі. Саме цю подію і варто вважати відправною точкою для дня пам'яті Героїв Крут.
Людина не товар!
Людина не товар!
Торгівля людьми є трагедією сучасного суспільства.
Торгівля людьми - це сучасна форма рабства. Торгівля "живим товаром" є найбільш зростаючою індустрією в світі.
За даними дослідження, проведеного на замовлення МОМ ( , понад 230 000 українців постраждали від торгівлі людьми з 1991 року, що робить Україну однією з основних країн походження постраждалих від сучасного рабства в Європі.
Викликає занепокоєння безпека наших громадян, оскільки непоодинокі випадки, коли громадяни України стають потерпілими та до них застосовуються різні види експлуатації : сексуальна, трудова, незаконне вилучення органів, жебрацтво.
Серед постраждалих осіб, які отримали реінтеграційну допомогу від МОМ, наймолодшій було лише три роки, а найстаршій – 73. Жінки та чоловіки стають жертвами сексуальної та трудової експлуатації. Дітей змушують красти, жебракувати, використовують для проституції, виготовлення порнографічної продукції, та навіть використовують з метою вилучення органів.
Останніми роками фіксується все більше випадків торгівлі чоловіками з метою трудової експлуатації в різних країнах, серед яких Російська Федерація, Польща, Чеська Республіка, Італія та інші країни.
Людину можуть ошукати, продати та піддати жорстокій експлуатації в межах своєї власної країни. Найбільш поширеним є перевезення людей із сільської місцевості та з невеличких містечок до великого міста чи до курортних територій з метою трудової чи сексуальної експлуатації або примусу до жебракування.
Вважаємо, що люди повинні бути проінформованими про небезпеку, яка може чекати їх в іншій країні.
З метою запобігання протидії торгівлі людьми була створена Міжнародна організація з міграції (далі МОМ) — міжурядова міжнародна організація, створена й діюча для розв'язання численних міграційних проблем у сучасному світі, є провідною міжурядовою організацією у міграційній галузі та тісно співпрацює із урядовими, міжурядовими та громадськими установами та організаціями.
Програма протидії торгівлі людьми МОМ в Україні розпочала свою роботу в 1998 році з метою допомогти Уряду України та громадськості у зусиллях із протидії торгівлі людьми та забезпечення доступу постраждалих до допомоги та правосуддя. МОМ застосовує системний підхід до вирішення проблеми торгівлі людьми та проводить роботу у чотирьох взаємопов’язаних напрямах.
МОМ приділяє особливу увагу запобіганню торгівлі людьми у співпраці з державними установами в галузі соціальної політики та освіти, правоохоронними органами, іншими міжнародними організаціями, а також мережею організацій громадянського суспільства по всій території України. Робота МОМ спрямована на населення в цілому, окремі групи ризику, молодь, невстановлених постраждалих, а також державних і неурядових спеціалістів, які могли бути в контакті з потенційним постраждалими за допомогою цілеспрямованих інформаційних кампаній, Національної гарячої лінії з протидії торгівлі людьми і консультації мігрантів 527.
На національному рівні питання протидії торгівлі людьми врегульовано Законом України «Про протидію торгівлі людьми» N 3739-VI від 20 вересня 2011 року.
В Україні існує представництво Міжнародної організації з міграції, яке розташовано за адресою : вул. Михайлівська, 8, м. Київ, Україна, 01001, та Національна безкоштовна гаряча лінія з питань протидії торгівлі людьми та консультування мігрантів, спеціалісти якої надають консультації іноземцям, які перебувають в Україні та українцям, які планують поїхати за кордон, або повернулися в Україну з-за кордону. Консультації надаються безкоштовно та конфіденційно!
527.org.ua – електронні консультації
527 – безкоштовні дзвінки з мобільних телефонів в Україні
0-800-505-501 – безкоштовні дзвінки зі стаціонарних телефонів в Україні
Графік роботи гарячої лінії: пн-пт з 10:00 до 21:00, сб з 10:00 до 18:00
Особою, яка постраждала від торгівлі людьми – є будь-яка фізична особа, яка стала об’єктом торгівлі людьми і визнана такою відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми».
Положеннями затвердженого Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми (Постанова Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 417) передбачено, що особа, яка вважає себе постраждалою від торгівлі людьми, може подати до місцевої державної адміністрації за місцем перебування, заяву про встановлення відповідного статусу. За результатами розгляду заяви та інших матеріалів справи, Міністерство соціальної політики України приймає рішення про встановлення або відмову у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми. У разі прийняття рішення про відмову у встановленні статусу, таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Відповідно до Закону України «Про протидію торгівлі людьми», особа, якій встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, має право на забезпечення особистої безпеки, поваги, а також на безоплатне одержання:
1) інформації щодо своїх прав та можливостей, викладеної мовою, якою володіє така особа;
2) медичної, психологічної, соціальної, правової та іншої необхідної допомоги;
3) тимчасового розміщення, за бажанням постраждалої особи та у разі відсутності житла, в закладах допомоги для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, на строк до трьох місяців, який у разі необхідності може бути продовжено за рішенням місцевої державної адміністрації, зокрема у зв'язку з участю особи в якості постраждалого або свідка у кримінальному процесі;
4) відшкодування моральної та матеріальної шкоди за рахунок осіб, які її заподіяли, у порядку, встановленому Цивільним кодексом України;
5) одноразової матеріальної допомоги у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;
6) допомоги у працевлаштуванні, реалізації права на освіту та професійну підготовку.
Одноразова матеріальна допомога постраждалим на місцевому рівні надається у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (Постанова КМУ від 23 травня 2012 р. №417 "Про затвердження Порядку встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми").
Як уникнути ситуації торгівлі людьми:
Вербувальники зазвичай використовують особисті зв’язки або фальшиві рекламні оголошення у місцевій пресі, нелегальні кадрові агенції та веб-сайти з працевлаштування. Посередниками у вербуванні можуть стати і ті, кому Ви довіряєте – знайомі, приятелі, сусіди, а інколи навіть друзі або родичі . Часом вони й самі не знають, якими насправді можуть бути наслідки Вашої подорожі. Умови, що пропонують вербувальники, є зазвичай дуже привабливими та можуть здатися правдоподібними, як-то фінансова допомога та підтримка в організації поїздки, оформлення всіх необхідних документів тощо.
Найчастіше обіцяють:
Легальне працевлаштування, укладання трудового контракту;
Оформлення візи, проїзних документів;
Неважку та високооплачувану роботу без вимог знання іноземної мови (наприклад, роботу офіціанткою, домогосподаркою, прибиральницею для жінок; роботу на будівництві або у сільському-господарстві для чоловіків).
Що може трапитися насправді:
Нелегальне працевлаштування;
Обмеження свободи пересування та контактів із зовнішнім світом, з близькими та друзями;
Позбавлення паспорту, інших документів;
Фізичне та психологічне насильство або погрози його застосування,
Нав’язування боргу, який потрібно «відробити»;
Погрози покарання за порушення міграційного законодавства країни у разі звернення до поліції або міграційної служби;
Шантаж та маніпулювання (наприклад, погроза насильства над членами сім’ї).
Заздалегідь подбайте про свої права та безпеку:
Заздалегідь подбайте про свої права та безпеку:
Нікому не довіряйте свій паспорт. Зробіть та тримайте при собі копії національного та закордонного паспортів. Це значно спростить процедуру відновлення документів.
Поцікавтесь в мережі інтернет про відгуки та досвід з працевлаштування свого майбутнього роботодавця.
Майте при собі гроші. Не ставте себе в залежне становище, позичаючи гроші у роботодавця.
Обов’язково повідомте своїх рідних куди саме вирушаєте за кордон та візьміть за правило постійно телефонувати рідним у домовлений день та час.
Пам’ятайте, що знання хоча б елементарних слів іноземної мови значно полегшить Ваше перебування за кордоном.
Заздалегідь продумайте свої дії повернення в Україну, якщо потрапите в складне положення.
Знайдіть та візьміть із собою контактну інформацію посольства або консульства України та інших організацій, що надають допомогу особам у країні, до якої збираєтесь.
Завжди ретельно вивчайте будь-яку пропозицію працевлаштування, навчання або відпочинку, навіть якщо Ви довіряєте тому, хто її пропонує!
Будьте обачливі не дайте себе ошукати.
Щороку 22 січня в день проголошення Акта Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки Україна відзначає День Соборності. Офіційно це свято встановлене Указом Президента України «Про День Соборності України» від 13 листопада 2014 року № 871.
Акт Злуки став історичним об’єднанням українських земель в одній державі
Він увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття. Це – основоположна віха українського державотворення.
24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991-го. Втім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня відбулося відновлення державної незалежності України. Вперше у XX столітті її проголосила Українська Центральна Рада 22 січня 1918 року IV Універсалом. А за рік, 22 січня 1919-го, на Софійському майдані в Києві відбулося об’єднання в одну державу Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки.
Через невдачу Української революції 1917–1921 років державність зберегти не вдалося. Тому у XX столітті українці змушені були продовжувати боротьбу за неї, аж до відновлення незалежності в 1991-му.
Ключові тези
22 січня ми згадуємо дві рівнозначні за вагомістю події української історії: проголошення незалежності Української Народної Республіки й Акт Злуки українських земель.
105 років тому – 22 січня 1918 року – Українська Народна Республіка проголосила незалежність і боролася за право бути «самостійною, ні від кого незалежною, вільною, суверенною державою українського народу». Цей факт руйнує твердження російської пропаганди, буцімто Української держави не існувало, її вигадали більшовики.
22 січня 1918 року вперше у XX столітті українці проголосили незалежність власної держави – Української Народної Республіки. 24 серпня 1991-го відбулося її відновлення.
Проголошення соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі, що увінчав соборницькі прагнення українців, розділених кордонами тогочасних імперій. На початку ХХ століття після падіння імперій українці об’єдналися у власній державі. Сьогодні, через трохи більше століття після проголошення Акта Злуки, ми обʼєднані у відстоюванні своєї незалежності і держави. А після перемоги над російським агресором Україна відновить свою соборність.
Термін «соборність» має кілька значень. Це й об’єднання в одне державне ціле всіх земель, заселених певною нацією на суцільній території. І духовна консолідація всіх громадян держави, їх згуртованість, незалежно від національності. Соборність – це також територіальна цілісність держави. Тому звільнення від російського окупанта українських земель є нашою спільною метою.
Соборність невіддільна від державності, суверенітету й незалежності народу, які є фундаментом для побудови демократичної держави, запорукою виживання й існування нації.
Ідея соборності була й залишається базовою національною цінністю українців.
denj_sobornosti.pdfЛЮДИНА – НЕ ТОВАР!
Цінність людського життя – не предмет торгівлі людьми! Торгівля людьми – порушення основоположних прав і свобод людини і громадянина!
У звязку зі складною ситуацією в країні збільшується кількість українців, що виїжджають за кордон,таким поширенням міграційних процесів не могли не скористатися організовані злочинні групування. Адже безправне становище заробітчан, нелегальний статус у країні перебування, низька оплата праці, постійна загроза депортації, загальна вразливість становища це прямий шлях до рук торгівців живим товаром.
Особлива суспільна небезпека цього виду злочину полягає в тому, що людина стає предметом купівлі продажу, фактично річчю, яку злочинці можуть купити, продати, віддати під заставу, піддати сексуальній чи трудовій експлуатації, змусити до насильницького донорства, вбити.
Торгівля людьми здійснюється в різних формах. Вона динамічна, схильна до адаптації та, подібно до інших форм злочинної діяльності, носить постійний характер, метою якого є ухилення від заходів правоохоронних органів щодо протидії цьому злочину.
Кримінальним кодексом України за даний злочин передбачена кримінальна відповідальність.
Міністерством соціальної політики на виконання пункту 2.3 Додатку 2 Державної соціальної програми протидії торгівлі людьми, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 24.02.2016 №11, проведено державні та регіональні інформаційно-просвітницькі акції з питань протидії торгівлі людьми для населення, щодо роз’яснення можливих ризиків потрапляння в ситуації торгівлі людьми та можливостей отримання постраждалими комплексної допомоги у державних інституціях.
Чорнобильська катастрофа – найбільша в історії світової ядерної енергетики. Трагедія залишила опалений слід у серцях усіх українців.
14 грудня вся Україна вшановує героїв-учасників ліквідації наслідків техногенної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції, що сталася у 1986 році. Ця дата була обрана не випадково. 37 років тому у цей день відбулася значима подія, яка поклала початок утихомирення прихованої небезпеки. Був зданий в експлуатацію об’єкт «Укриття» – саркофаг, котрий забезпечив зберігання радіоактивних відходів на аварійному, четвертому, реакторі Чорнобильської АЕС.
З 2006 року, відповідно до Указу Президента, 14 грудня оголошено Днем вшанування учасників ліквідації наслідків техногенної катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Цього дня українці вшановують героїчних та самовідданих людей, багато з яких заплатили за це власним життями і здоров’ям, вшановують тих, кому вдалося локалізувати аварію та врятувати країну і світ від радіаційного забруднення.
Сьогодні вшануємо пам’ять ліквідаторів аварії на ЧАЕС хвилиною мовчання.
Вічна пам’ять тим, хто віддав життя, зупиняючи ядерний смерч. Глибока шана та щира подяка усім ліквідаторам, хто зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи!
Ті, хто з перших хвилин катастрофи стали на боротьбу з невидимим ворогом – справжні герої. Ліквідатори Чорнобильської катастрофи – приклад самопожертви та повної самовіддачі. Ви без обдумувань кинулись на порятунок рідної землі та співгромадян. Ваша боротьба заслуговує найщиріших слів подяки не тільки українців, а й усієї Європи.
На жаль, для багатьох ліквідаторів це був останній бій. Низько схиляємо голови перед пам’яттю усіх, хто ціною власного життя відвів біду від майбутніх поколінь. Пам'ять про героїв-чорнобильців назавжди залишиться у наших серцях. Їхній подвиг є прикладом життєвої мудрості та громадянської позиції для нащадків.
Тож сьогодні, у День вшанування учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, низько схиляємо голови перед тими, хто віддав життя зупиняючи «ядерний смерч» та висловлюємо слова щирої подяки усім ліквідаторам, хто зупинив розбурхану стихію некерованої ядерної реакції і зробив вагомий внесок у справу подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. Зичемо вам здоров’я та довголіття, миру та злагоди вашим родинам.
" Голодомор в Україні мовою факторів та свідчень."
Щороку четверта субота листопада – день великого суму та скорботи для всіх українців. Ця пам’ятна дата має нагадувати про жахливі події, пов’язані з геноцидом, вчиненим стосовно українського народу. Цей, сповнений скорботи день, названо Днем пам’яті жертв Голодоморів, які мали місце в 1921-1923 рр., 1932-1933рр. та 1946-1947 рр. Найтрагічнішим та найжахливішим за наслідками став масовий голод 1932-1933 рр. Відомо, що за цей період від голоду, штучно та планомірно впровадженим в життя верхівкою радянської влади, загинуло понад 7 мільйонів осіб. Загиблі вшановуються хвилиною мовчання, а по всій країні проходить захід під назвою «Свічка пам’яті».
Факти Голодоморів, спричинених радянською владою на чолі з Й.Сталіним, визнані цілеспрямованим геноцидом української нації як на національному, так і на міжнародному рівні. Тоталітарний радянський режим планомірно винищував український народ, про що свідчать численні історичні докази.
Рішення про запровадження національного свята під назвою «День пам’яті жертв голодоморів» було прийнято 26 листопада 1998 року, коли Президент України Л.Кучма підписав постанову про впровадження скорботного дня. Після цього його назва змінювалася три рази: два рази Л.Кучмою та один раз В.Ющенком. Сьогодні офіційно пам’ятний день називають «Днем пам’яті жертв голодоморів».
Чому Україна?
За своєю чисельністю українська нація займала друге місце в Радянському Союзі та поступалася тільки кількості росіян. Проте любов до свободи, багатий культурно-історичний спадок та самобутні традиції виокремлювали Україну на фоні інших республік, що входили до складу СРСР.
Національно-визвольний рух, незалежне селянство, інтелігенція, зрощена на європейських цінностях, не сприймали ані влади комуністів, ані їхньої політики. Супротив був настільки сильним та яскравим, що верхівкою радянської влади було прийняте рішення: «Знищити!».
Знищити політичну націю, яка прагнула свободи та незалежності від тоталітарного режиму. І знищувати вирішили голодом.
ПОЧАТОК …
ПОЧАТОК …
В січні 1928 року лідери комуністичної партії почали запроваджувати механізм, який пізніше призвів до жахливого Голодомору – держава почала заготовлювати хліб примусовими методами.
У селян забирали майже все вирощене зерно за мізерними цінами, а заможні фермерські господарства ліквідувалися. Власність насильно відбиралася, а самі господарі оголошувалися куркулями та ворогами народу. Так проводилася колективізація – об’єднання господарств.
Така політика призвела до масових мітингів, повстань, протестів, в яких прийняло участь понад 1 мільйона селян. Проте до 1931 року близько 70% господарств зазнали колективізації, тобто були відібрані від попередніх власників та занесені до державної власності. Таким чином, без землі залишилися понад 350 000 селян-господарів.
Попри це, український народ продовжував активно протистояти тоталітаризму. Упродовж першого півріччя 1933 року на Україну припало близько 60% всіх протестів, що відбувалися на той час в Радянському Союзі. Задля придушення народного спротиву, Й.Сталін вирішує організувати в Україні штучний голод і у такий спосіб знищити левову частку населення.
1932-1933 РР. В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ
Жахливі для українського народу події вибудовуються у чітку хронологічну послідовність, яку важко не прослідкувати. Нижче в історичній послідовності наводяться факти реалізації ретельно продуманого плану штучного голоду, що призвели до загибелі мільйонів.
Під час голодомору радянська влада продовжувала відбирати продукти у голодуючих селян та відмовилася від будь-якої допомоги з-за кордону. Всі голодуючі райони були повністю ізольовані, а інформація про них ретельно приховувалася. Щоб запобігти порятунку селян від голодної смерті, цілі українські міста та райони були оточені загонами НКВД. Вилучений в селян хліб вивозився за кордон, продавався за валюту, яка використовувалася на розвиток промислових підприємств.
За календарний рік на території УРСР загинули мільйони людей. Оскільки тоталітарний режим свідомо забороняв фіксувати випадки смертей, встановити точну кількість померлих є практично неможливим. Але навіть приблизні числа є жахливими.
У 1933 році, відразу після цих страшних подій, озвучувались різноманітні числа. Одні дослідники говорили про 1,8 мільйонів загиблих, коли інші стверджували, що кількість жертв досягає 10 мільйонів.
Згідно з підрахунками, проведеними Інститутом демографії та соціальних досліджень Національної Академії Наук України, число втрат сягнуло майже 4-х мільйонів осіб. Планове знищення людей також привело до дефіциту народжуваності, який склав 600 тисяч осіб.
Великою була смертність серед неповнолітнього населення України. Так, восени 1933 року, кількість дітей в школах зменшилась на дві третини. 1933 рік став для України справжньою катастрофою національного масштабу, наслідки якої відчуваються і в наші дні.
Вся інформація стосовно голоду в Україні спеціально замовчувалася. Офіційно було прийнято вважати, що не було ніякого голоду. Наявність Голодомору замовчувалася до кінця 80-х років 20 століття.
Незважаючи на титанічні зусилля приховати від міжнародної спільноти ті жахіття, яких зазнало населення України з боку радянської влади, правда вийшла назовні. В Україну приїздили журналісти з Заходу, тому публікації про Голодомор виходили в Німеччині, Великобританії, Франції, Бельгії, США.
Західна Україна, яка на той час не входила до складу УРСР, вела активну діяльність з порятунку українців, що жили під радянською владою. Митрополит Андрей Шептицький був серед організаторів допомоги постраждалим .
Завдяки активній діяльності і зусиллям громадських діячів про ситуацію в Україні дізналися у світі. Але допомога, запропонована міжнародним товариством Червоного Хреста голодуючим українцям, була відкинута Москвою.
Суспільство було глибоко зворушене штучним голодом, жертвами якого стали мільйони людей. Очевидці подій не переставали розповідати про жахливий злочин тоталітарного режиму. Так, одна за одною з’являлися окремі публікації та цілі книги, присвячені темі Голодомору. Серед них «Залізна доба Росії» В.Г.Чемберліна, «Марія» У.Самчука, «Жовтий князь» В.Барки, статті Гарета Джонса.
В 1984 р. в США створюється спеціальна Комісія, яка розслідувала події Голодомору за словами очевидців та прийшла до висновку, що щодо українського народу було вчинено геноцид. Під впливом зовнішніх факторів керівництво Радянського Союзу у 1988 р. було вимушене визнати факт створення штучного голодомору.
Майбутнім батькам, про майбутніх дітей.
Батьківство і материнство – це дар від Бога, а не покликання бути людиною-невидимкою в житті дітей! У всього є своя ціна і в цьому житті слід зробити вибір, який і визначить її напрям на наступні кілька десятків років. Відповідальність за дітей не може бути передана комусь, краще тих сміливців і «героїв свого часу», хто дав їм життя, виносив, дбав, не спав ночами, «ліз зі шкури», щоб у них було все необхідне, не спав , безсонними ночами, терпів позбавлення і проходив надзвичайні труднощі. Тому, якщо ви готові до батьківства і материнства, несіть з гідністю і гордістю це звання. Але, якщо воно увірвалося у ваше життя раптово і не заплановано, прийміть його з радістю! Зрозумійте, все буде добре і ніколи не перекладайте відповідальність за дітей і їх виховання, ні на одну людину в світі, а також Творця. Бо цей привілей і благословення Він довірив саме вам, вручивши дітей в ваші руки, в день їх народження!
З появою нової сім’ї та дітей у молодій родині - виникають наступними аспекти у житті:
економічні, що спрямована здебільшого на забезпечення матеріальних, господарсько-побутових потреб;
регулятивні, що полягає в регулюванні стосунків між членами сім’ї на основі моральних норм через первинний соціальний контроль, реалізацію особистого авторитету і влади;
репродуктивні, що спрямована на народження дітей і продовження людського роду;
сексуальні, що передбачає реалізацію сексуальних стосунків подружжя, досягнення ними сексуального задоволення;
виховні, що реалізується у трьох аспектах — первинна соціалізація дитини; постійний вплив дітей на їхніх батьків, а також систематичний виховний вплив сімейної групи на кожного свого члена;
комунікативні, що задовольняє потреби членів сім’ї у спілкуванні і взаємодії один з одним і соціумом, багато в чому визначаючи характер сприйняття останнього;
рекреативні, що передбачає організацію дозвілля і відпочинок;
психотерапевтичні, що реалізується у двох аспектах — “погладжування” (ласка й увага один до одного) і “резонування” (розуміння і допомога один одному в оцінюванні позицій з важливих проблем, підтримування іншого в його самореалізації й особистісному розвитку).
Молодим батькам на замітку
Від народження та протягом усього першого року життя мама для дитини – увесь світ. Виховуючи дитину раннього віку, ви даруєте їй безпеку та довіру до світу. З часом межі розширюються, і малюк самостійно рухається назустріч своєму майбутньому.
Важливо розуміти, що діти емоційно нестабільні через свій вік та можуть реагувати на все набагато сильніше за дорослих. Тому варто звертати увагу на різку зміну у настрої дитини, адже таким чином вона хоче щось вам розповісти.
Діти копіюють дорослих. Звертайте увагу на свою поведінку та слова, адже діти хочуть в усьому бути схожими на вас. Проводьте більше часу разом. Створюйте традиції – це впливає на мікроклімат у родині.
Важливо, щоб ключовими аспектами у вихованні (не зважаючи на вік дітей) залишалися такі компоненти, як:
довіра
радість та похвала
спільне проведення часу
близькість та приязність
особистий простір
можливість обирати
відсутність фізичних покарань та підвищеного голосу
бесіди.
Розвиток дитини часто залежить від виховання, від того, що закладають у неї батьки. Та є фундамент, який дитина отримає з народження – це темперамент – індивідуальні властивості психіки. Він залишає слід і на характері малюка. Допомагає розкривати ті чи інші здатності, дає імпульс та диктує реакцію на різноманітні дії та формує поведінку у різних ситуаціях. Характер дитини може змінюватися з часом та віком, оскільки включає у себе інтелект, емоції та отриманий досвід. Від темпераменту дитини залежатиме швидкість сприйняття та запам’ятовування інформації, те як довго малюк може всидіти на місці, яскравість його фантазії та вміння швидко переключатися. Втім, темперамент ніяк не впливає на те, чи зможе дитина брехати чи буде відвертою та чесною, виросте доброю чи буде злою, адже на такі якості впливають батьки.
Дитинство для малюка – це час пізнання оточуючого світу, що починається з раннього періоду, коли дитина легко навчається. Саме тому важливо вчасно почати її всебічний розвиток, таким чином, аби не сформувалися негативні звички. Змусити дитину дивитися чи слухати неможливо, проте її можна легко зацікавити. Тому батьки для малюка є тим вектором, який задає напрям, саме цим формуючи характер, адже не даремно це слово означає «подряпина», «мітка», «риса» чи «особливість людини».
Дорослішання дітей – це рух уперед. І кожен новий виток частіше за все супроводжується віковою кризою. Саме у такі моменти батьки і вважають своїх дітей важкими. Важка у вас дитина чи ні, з першого погляду визначити складно. І зі сторони такі моменти як стрибок росту чи вікова криза непомітні. Тож, батькам просто необхідно бути поряд із дитиною в такий час та допомогти подолати цей важливий та одночасно складний етап. Тому батьки часто стикаються з незмінними терезами: покарати чи пробачити? І якщо робити вибір на користь покарання, то якого саме? Коли дитину карають фізично, це спричиняє серйозні наслідки, що призведуть до змін особистості:
Запускається механізм формування агресії до слабких чи беззахисніших.
Малюк може починати уникати близькості з протилежною статтю та обирати людей однієї з ним статі. До того ж, він починає більше грати з дітьми однієї статі та, в подальшому, дружити, обираючи людей лише такої ж статі, як він сам, і обирати таке ж оточення.
Дитина розвиває бажання приховувати правду та обманювати.
Малюк може відчувати страх перед дорослими.
Тому застосування сили – не найкращий спосіб продемонструвати, хто головний і що треба слухатися дорослого. Варто подумати над іншою тактикою та, після узгодження із партнером, обрати саме її, оскільки для покарання важлива послідовність: якщо сьогодні «ні», то і завтра «ні». І це «ні» стосується і мами, і тата.
І пам’ятайте, що покарання до малюка варто застосовувати не раніше двох з половиною років, адже до цього у нього ще не сформувалося усвідомлення того, що він чинить неправильно. Частіше за все дитина 1-2 років відчуває, що якщо мама кричить, вона просто припинила її любити, тож, найкращим способом є переключення уваги.
Топ-10 корисних порад молодим батька
Топ-10 корисних порад молодим батька
Ваша дитина – чистий аркуш паперу. І те, що буде проявлятися на ньому з роками, залежить від вас.
Не створюйте чиюсь копію, допомагайте дитині бути собою.
Навчайтеся приймати та любіть без причини.
Не вимагайте від малюка подяки чи плати за любов.
Працюйте над власними образами, аби не перекладати їх на дитину.
Не принижуйте вашу дитину.
Для дитини важлива не кількість, а якість проведеного разом часу.
Не порівнюйте свою дитину з іншими, розкривайте саме її потенціал.
Прислухайтеся та відповідайте дитині, яка до вас звертається.
Проявіть терпіння до дитини, коли вона робить помилку. Через деякий час спробуйте разом її виправити.
Допомагайте дитині знаходити чи освоювати нове у собі та в оточуючому світі.
У бесіді з дитиною дотримуйтеся гарних манер.
Для того, аби бути гарними батьками, не треба бути кумиром для дитини – просто будьте собою. Будьте прикладом. Давайте можливість дитині робити власні помилки.Завжди залишайтесь поряд, тримаючи малюка за руку. Потім задайте вектор та рухайтесь у заданому напрямі. З часом дитину треба буде відпустити у вільне плавання. Та до того часу вона вмітиме обирати напрям, і саме ви навчите її цього, завжди залишаючись поряд із нею.
02.11.2023 День проголошення ЗУНР
Історичні умови напередодні утворення ЗУНР. Напередодні поразки Австро-Угорщини в Першій світовій війні активізувався національно-визвольний рух у західноукраїнських землях. Переговори делегації Української Центральної Ради з представниками країн Четверного союзу в Бресті завершилися зобов'язанням Австро-Угорщини і Німеччини передати велику частину Холмщини і Підляшшя УНР, а решті західноукраїнських земель надати автономію, перетворивши їх в окремий край.
Протягом тривалого часу австро-угорська влада відмовлялася виконувати це зобов'язання, і тільки 16 жовтня 1918 р., коли імперія була вже приречена, з'явився маніфест імператора «До моїх вірних австрійських народів», який передбачав федеративну перебудову держави. Відповідно до положень цього документа, 18 жовтня 1918 р. українські парламентарії зі Східної Галичини і Північної Буковини, керівники політичних партій і церковних ієрархів створили у Львові орган представницької влади - Українську Національну Раду. її очолив Євген Петрушевич.
19 жовтня Українська Національна Рада оголосила про намір об'єднати всі західноукраїнські землі (Східну Галичину, Північну Буковину і Закарпаття) у єдину українську державу, і зробити це мирним шляхом.
Рішучими супротивниками цих планів виступили польські державні кола, що спиралися на численне польське населення, сконцентроване здебільшого в містах Східної Галичини. 28 жовтня в Кракові була створена Польська ліквідаційна комісія. її представники повинні були 1 листопада 1918 р. прибути до Львова, щоб прийняти від австрійського намісника владу над Східною Галичиною.
Частина молодих українських офіцерів, які вважали, що в рамках чинних законів домогтися визнання Української держави мирним шляхом не вдасться, ще у вересні 1918 р. створили Центральний військовий комітет. Коли про плани Польської ліквідаційної комісії стало відомо у Львові, на терміново зібраному засіданні Центрального військового комітету було вирішено підняти повстання.
Утворення ЗУНР. Уночі проти 1 листопада 1918 р. українські військові частини взяли під свій контроль усі головні пункти Львова. Над ратушею був піднятий синьо-жовтий національний прапор. 1 листопада Українська Національна Рада взяла владу в свої руки в Станіславі, Раві-Руській, Коломиї та інших містах Східної Галичини. Того ж дня австрійська влада у Львові погодилися на передачу влади Українській Національній Раді. Подальшому піднесенню її авторитету сприяли обіцянки демократичних прав і свобод, аграрної реформи в інтересах селян, введення 8-годинного робочого дня.
Але події 1 листопада 1918 р. значно загострили українсько-польські відносини, вони стали початком українсько-польського збройного протистояння, що переросло у масштабну війну.
11 листопада 1918 p. у Львові Українською Національною Радою був створений виконавчий орган влади (уряд) - Державний секретаріат. Його головою став К. Левицький, членами - В. Панейко, Л. Цегельський, Д. Виговський, С. Голубович та ін.
13 листопада Українською Національною Радою був затверджений тимчасовий Основний Закон, відповідно до якого за створеною Українською державою закріплювалася назва Західноукраїнська Народна Республіка (ЗУНР), визначалися її кордони, герб і прапор. Президентом ЗУНР було обрано Є. Петрушевича, главою уряду - Державного секретаріату - залишився К. Левицький. ЗУНР займала територію 70 тис. км кв., її населення (6 млн) на 71% було українським.
Внутрішня політика ЗУНР. Основні заходи внутрішньої політики були такими:
- була створена централізована система врядування: центральні органи спиралися на розгалужену і добре організовану систему місцевого врядування, що мала авторитет серед українського населення;
- в умовах конфлікту з польськими військами життєво важливе значення мало створення регулярних військ ЗУНР- Української Галицької армії (УГА), до лав якої швидко й організовано були мобілізовані десятки тисяч чоловік;
- вживалися заходи для виведення економіки з кризи: була встановлена державна монополія на продаж зерна, хліба, цукру, спирту, сірників, шкір, худоби; заборонений вивіз нафти; введена в обіг власна валюта-гривня; відновлювалися залізниці;
- за законом від 14 квітня 1919 р. ліквідувалося поміщицьке землеволодіння, а земля розподілялася між безземельними і малоземельними селянами;
- була затверджена державність української мови, але національним меншостям гарантувалося право на користування своїми мовами. Публічні школи проголошувалися державними.
Зовнішня політика ЗУНР. Зовнішньополітична діяльність ЗУНР була спрямована на міжнародне визнання молодої держави, насамперед країнами Антанти, і припинення війни з Польщею. Однак Польща не збиралася відмовлятися від Східної Галичини. Польська армія в листопаді 1918 р. захопила Львів, Перемишль, 10 повітів ЗУНР із 59. 22листопада 1918 р. уряд ЗУНР переїхав до Тернополя.
Оскільки Антанта прийняла «14 пунктів» президента США В. Вільсона, спрямовані на демократизацію всієї системи міжнародних відносин, уряд ЗУНР звернувся до глави американської держави з проханням про допомогу в сприянні визнання проголошеної республіки.
Але прохання про допомогу виявилось марним. Країни Антанти не визнали ЗУНР, і вона опинилась у міжнародній ізоляції. Особливо вороже до ЗУНР ставилася Франція, що була зацікавлена у зміцненні Польщі в противагу Німеччині. А лідери Польщі були переконані, що утворення ЗУНР було лише на користь Австрії та Німеччині.
На Паризькій мирній конференції (1919 р.) вирішувалось питання про врегулювання відносин з Польщею. У ході її роботи була внесена пропозиція про укладання перемир'я між Польщею і ЗУНР, що припускало проведення між ними демаркаційної лінії. За цією пропозицією Львів і Дрогобицький район (на території якого були великі нафтові родовища) залишалися б за Польщею. Уряд ЗУНР, природно, погодитися на таку пропозицію не міг, і війна з Польщею продовжувалася.
Після деякого успіху в червні 1919 p., коли УГА провела наступальну операцію (Чортківська офензіва), 100-тисячна польська армія тимчасово відступила. Але сили були нерівними. Наприкінці липня поляки знову відкинули УГА до ріки Збруч. Польські війська окупували Східну Галичину і Західну Волинь.
21 листопада 1919 р. Верховна рада Антанти надала Польщі 25-річний мандат на управління Східною Галичиною. Але Польща протестувала проти такого рішення, заявивши, що Східна Галичина є «невід'ємною частиною Польщі».
Щороку 28 жовтня відзначається день звільнення України від нацистських окупантів. Деокупація українських земель під час Другої світової війни відбувалась протягом січня 1943 - жовтня 1944 років. 28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на сучасний західний кордон України, напередодні звільнивши Ужгород.
Друга світова війна жорстоко пройшлась по всій території України, принісши руйнування та горе українським родинам. Жорстока трагедія, яка торкнулась кожного, досі відгукується в сімейних історіях.
28 жовтня 1944 року стало кульмінаційним днем і ході Другої світової війни. Найбільш значущі наступальні операції, які призвели до визволення Україні відбулись з 13 серпня по 22 вересня 1943 року на Донбаському напрямку; Корсунь-Шевченківська операція тривала з 24 грудня 1943 по 17 лютого 1944 року; Львівсько-Сандомирська - з 13 липня по 29 серпня 1944 року.
Завершальним етапом стала Східнокарпатська операція, яка розпочалась з’єднаннями радянської армії 8 вересня 1944 року і призвела до остаточного звільнення та вигнання гітлерівських нацистів з території України 28 жовтня 1944 року.
До кінця Другої світової війни залишався ще майже рік.
Разом з тим, історики Українського Інституту Національної Пам’яті вважають, 28 жовтня 1944 року радянські війська вийшли на околиці міста Чоп на Закарпатті, але боротьба на цій ділянці розтягнулася аж до 25 листопада. Зазначається, що лише тоді нацистські окупанти були вигнані з України остаточно.
У цей день Україна віддає шану українцям, які боролись і перемогли нацизм у роки Другої світової війни, дякує тим, хто в тилу працею наближав розгром ворога та допомагав відбудовувати Україну з руїн.
Шкідливий вплив тютюну та алкоголю на організм підлітка
Шкідливість куріння. Що таке тютюн? Тютюн — це однорічна рослина з родини пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять такі речовини як нікотин, білки, вуглеводи, органічні кислоти, смоли і ефірні олії. Основна особливість тютюну, завдяки якій він відрізняється від інших рослин родини пасльонових, — вміст нікотину.
Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. У чистому вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, носа, бронхів, шлунку.
Смертельна доза нікотину для людини — 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно 1/25 вмісту його в тютюні. Важливе значення має те, як часто роблять затяжки під час куріння. Людина дістає смертельну дозу нікотину, викурюючи 20-25 сигарет на день.
Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця. Цьому заважають запаморочення й нудота, а часом і неприємні відчуття, такі як інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль, серцебиття, загальна слабкість, тремтіння рук, блювання, діарея. Поступово організм пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких неприємних відчуттів. Хоча отруєння організму триває, але довго воно ніяк не виявляється.
Розпочати курити набагато легше, ніж покинути. Отож, краще не розпочинати.
Якщо в людини знижений самоконтроль та недостатній рівень культури, вживання алкогольних напоїв може стати системним, а доза спожитого алкоголю надмірною. Це зумовлює уявні комплекси негативних наслідків. Найтиповіші серед них – формування алкогольної залежності, а далі патологічних змін в усіх органах тіла людини. Це сприяє розвиткові тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Ця хвороба руйнує особистість, опускає людину на “дно” і призводить до загибелі. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від самої людини, від її переконань, світогляду. У травній системі алкоголь швидко всмоктується в кров і розноситься до клітин головного мозку. Це проявляється збудженням, радісним настроєм (ейфорією, балакучістю, тощо). Людина втрачає почуття самоконтролю, сорому, стає брутальною і може здійснити такі вчинки, які, перебуваючи у тверезому стані, ніколи не зробила б. Давно помічено, що люди, які мають згубну звичку до спиртного, частіше за інших хворіють на різні застудні хвороби органів дихання, тому що алкоголь ослаблює опірність організму. Поширена думка про корисність алкоголю як засобу, який підвищує апетит. Дійсно після вживання спиртних напоїв збільшується виділення шлункового соку і в більшості випадків покращується апетит.
Проте, це може спостерігатися тільки спочатку, поки організм не перевантажений алкогольною отрутою. Системне вживання алкоголю призводить до того, що шлунковий сік, стимульований алкоголем, подразнює слизову оболонку шлунка і призводить до гастриту. Водночас з розвитком гастриту порушується функція підшлункової залози, що призводить до панкреатиту. Зловживання алкоголем призводить до виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки, до цирозу печінки та інших захворювань.
Алкоголізм спричиняє розвиток тяжкого і небезпечного захворювання – хронічного алкоголізму. Це, як правило, супроводжується суттєвим порушенням фахового і професійного рівнів, спотворенням життєвих пріоритетів і орієнтирів, руйнуванням особистості і, врешті-решт, соціальною, духовною і психічною деградацією, яка опускає людину на “дно” суспільства і неминуче призводить до загибелі особи. Близько 5% підлітків, які почали вживати алкогольні напої в цьому віці, закінчують життя в наркотичному диспансері, психіатричній лікарні або “на вулиці”. Вирватись з цього виру дуже важко. Значно легше в нього не потрапити. І це залежить від вас, вашої волі, ваших переконань, вашого світогляду.
05.10.2023
Українська держава та її символіка
Сьогодні Поговоримо про символи української державності — як ними стали тризуб і синьо-жовтий стяг, чому такою важливою є золота скіфська пектораль, чому під час інавгурації президента України перед ним лежить Пересопницьке Євангеліє, як були створені та набули популярності найвідоміші музичні символи України.
Синьо-жовтий стяг
Синьо-жовтий стяг
Упродовж історичного становлення Української держави синьо-жовтий прапор був символом боротьби за національні та соціальні права українського народу. Стяг пройшов шлях від прапора Руської національної гвардії до національного символа незалежної країни, коли за часів Незалежності він став Державним Прапором України.
Тризуб
Тризуб
Тризуб – український символ, який зустрічався на нашій території з прадавніх часів. Найдавніше зображення, віднайдене археологами, датується X століттям. Припускають, що в той час це був магічний знак роду, оберіг.
Гімн України
Гімн України
Восени 1862-го на одній з патріотичних вечірок у Києві поет Павло Чубинський написав вірш, який починався словами "Ще не вмерла Україна, ні слава, ні воля!" За ці поетичні рядки 23-річного Чубинського вислали в Архангельську губернію через "шкідливий вплив на розум простолюду". Але вірш Павла Чубинського все ж надрукували у львівському журналі "Мета". Цей текст сподобався композиторові Михайлу Вербицькому і він написав до нього музичний супровід. Перший запис пісні "Ще не вмерла Україна" відбувся у жовтні 1910 року в Кельні на фірмі Gramophon. Солістом був український оперний співак Модест Менцинський. Цей запис зберігся та дійшов до наших днів.
Звісно, в часи Радянського Союзу пісня "Ще не вмерла Україна" була під забороною як "буржуазно-націоналістична".
Уперше в радянському контексті публічно гімн України заспівали Василь Жданкін, Віктор Морозов та Едуард Драч. Це сталося 24 вересня 1989 року на головній сцені фестивалю "Червона рута" у Чернівцях. Уже за два роки Україна проголосила Незалежність. Пісня "Ще не вмерла Україна" стала державним гімном України.
Пересопницьке Євангеліє
Пересопницьке Євангеліє
Під час кожної інавгурації президента України ми бачимо цю книгу — Пересопницьке Євангеліє. Ця традиція народилася 1991 року. Відтоді під час присяги президента на вірність народові України поряд із Конституцією та Актом проголошення незалежності України кладуть Пересопницьке Євангеліє. Це рукописна пам’ятка культури та християнства в Україні XVI століття, перший відомий переклад євангельського тексту так званою простою мовою, досить близькою до народної. Рукопис пишно орнаментований, прикрашений високохудожніми кольоровими заставками й мініатюрами.
Конституція Пилипа Орлика
Конституція Пилипа Орлика
Однією з найстарших Конституцій світу вважається американська – 1787 року. Конституцію Франції ухвалили 1791-го, за два роки після Великої французької революції. Тоді ж була ухвалена і польська Конституція. Та першою Конституцією Європи можна вважати Конституцію Пилипа Орлика 1710 року. Історики вважають цей документ однією із ключових засад української ідентичності.
"Молитва за Україну" Миколи Лисенка
"Молитва за Україну" Миколи Лисенка
"Молитва за Україну", знана також як "Боже великий, єдиний, нам Україну храни" — другий після гімну України національний музичний символ нашої країни. Її створив 1885 року композитор Микола Лисенко на слова Олександра Кониського. "Молитву за Україну" вперше видали на Галичині, там вона стала дуже популярною. Натомість у Києві через заборони російської імперської влади надрукувати цей твір не було можливості. Її, попри заборони, допомогли поширювати знані галицькі громадські діячі Богдар Кирчів і Володимир Шухевич.
Згодом твір набув популярності по всій Україні. З'явилися численні хорові версії — Віктора Матюка, Кирила Стеценка і Олександра Кошиця. Саме остання набула найбільшого поширення і нині виконується на рівні з державним гімном України.
"Молитва за Україну" звучить зокрема під час церемонії інавгурації Президента України.
Скіфська пектораль
Скіфська пектораль
Золота скіфська пектораль, знайдена 1971 року, одразу опинилася в центрі уваги та швидко перетворилася на своєрідний символ України. Вона стала візитівкою Музею історичних коштовностей УРСР (нині це Скарбниця Національного музею історії України). Виявилося, що прикраса такого майстерного виконання є не тільки видатною археологічною знахідкою, визнаною на рівні ЮНЕСКО, але й шедевром світового ювелірного мистецтва.
Національний заповідник "Софія Київська"
Національний заповідник "Софія Київська"
Софія Київська — найдавніший християнський храм, що повністю зберігся на східнослов’янських теренах. Софія стала колискою київського християнства, державності та культури. От уже багато сторіч її вважають головною святинею Русі-України та меморіалом Хрещення Руси-України. Вона дійшла до наших часів з доби Володимира Великого і Ярослава Мудрого.
Гімн січових стрільців "Ой у лузі червона калина"
Гімн січових стрільців "Ой у лузі червона калина"
Після початку повномасштабного російського вторгнення стрілецька пісня "Ой у лузі червона калина" стала символом української незламності.
Сьогодні ми святкуємо одразу три свята: Свято Покрови Божої Матері, День українського козацтва і з особливим трепетом у наших серцях відзначаємо величний день для всього українського народу – День захисників і захисниць України! Але, не тільки сьогодні, кожного дня ми вшановуємо всіх тих героїв та героїнь, які мужньо захищають нашу рідну Батьківщину від ворогів. Кожного дня ми дякуємо їм за відвагу, безстрашність та патріотизм! День захисників та захисниць України відзначається в день великого православного свята – Покрови Пресвятої Богородиці. Божа Матір здавна є покровителькою українського козацтва та воїнства, в цей день просимо захисту та благословення для Українського війська, для усього мирного населення. Щоденно ми молимось Богові за те, щоб всі наші захисники та захисниці повернулись додому живими та неушкодженими. Молимось за те, щоб українські міста та села не піддавались руйнуванням ворога. Молимось за нашу Перемогу! Ціна боротьби надто висока. Вічна пам’ять і слава усім, хто віддав найцінніше – своє життя за волю та незалежність України. Дякуємо кожному та кожній , хто стоїть на захисті України, всім тим, хто дарує можливість зустріти новий день. Віримо, що наша боротьба неодмінно завершиться Перемогою. СЛАВА УКРАЇНІ!!! СЛАВА ГЕРОЯМ!!!
Сьогодні ми святкуємо одразу три свята: Свято Покрови Божої Матері, День українського козацтва і з особливим трепетом у наших серцях відзначаємо величний день для всього українського народу – День захисників і захисниць України! Але, не тільки сьогодні, кожного дня ми вшановуємо всіх тих героїв та героїнь, які мужньо захищають нашу рідну Батьківщину від ворогів. Кожного дня ми дякуємо їм за відвагу, безстрашність та патріотизм! День захисників та захисниць України відзначається в день великого православного свята – Покрови Пресвятої Богородиці. Божа Матір здавна є покровителькою українського козацтва та воїнства, в цей день просимо захисту та благословення для Українського війська, для усього мирного населення. Щоденно ми молимось Богові за те, щоб всі наші захисники та захисниці повернулись додому живими та неушкодженими. Молимось за те, щоб українські міста та села не піддавались руйнуванням ворога. Молимось за нашу Перемогу! Ціна боротьби надто висока. Вічна пам’ять і слава усім, хто віддав найцінніше – своє життя за волю та незалежність України. Дякуємо кожному та кожній , хто стоїть на захисті України, всім тим, хто дарує можливість зустріти новий день. Віримо, що наша боротьба неодмінно завершиться Перемогою. СЛАВА УКРАЇНІ!!! СЛАВА ГЕРОЯМ!!!
Історична довідка
Расова доктрина. Нацистська ідеологія засновувалася на расовій теорії, відповідно до якої людство від початку існування розділено на раси, а цінність людини полягає не в її індивідуальних рисах, а в належності до расової групи. Вищою, передовою вважали арійську. Вона від природи наділена правом підкорювати чи знищувати «нижчі» раси, до яких належали і слов’яни, зокрема, й українці. Євреї ж узагалі не вписувалися в нацистську расову піраміду, їх вважали недолюдьми і спочатку розглядали можливість компактно переселити (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори).
Друга світова війна, що була наслідком змови двох тоталітарних режимів (нацистського та радянського) перекреслила ці наміри, але створила умови для «остаточного розв’язання єврейського питання». Після того, як Німеччина та її союзники окупували Польщу, Литву, Латвію, Естонію, а також Бессарабію з Буковиною, під владою двох диктаторів опинилося 75 % європейського єврейства (більшість із них не пережила Голокосту).
Голокост кулями в Україні. В окупованому СРСР «акції зачисток» почалися з Галичини. Лише за тиждень в ініційованих нацистами погромах у Львові загинули 6 тисяч євреїв. Усього в таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та інших міст убито 610 тисяч євреїв.
На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзатцкоманда 5-ї айнзатцгрупи С розстріляла майже півтори тисячі уманських євреїв.
У серпні 1941 року німецькі військові стратили у Кам’янці-Подільському понад 23,5 тисячі місцевих євреїв та євреїв Закарпаття. У травні 1944-го тих євреїв, які залишалися на території Закарпатської України, вивезли до концтабору Аушвіц. Більшість вивезених загинула в газових камерах.
Після окупації Одеси румунські військові розстріляли у відплатних акціях 20 тисяч євреїв. У кінці грудня 1941 року біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області знищили понад 40 тисяч євреїв. На українських землях, що увійшли до складу Трансністрії, окупаційна влада теж створила гетто й табори праці. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 тисяч євреїв Бессарабії та Буковини.
Терор в окупованій Україні знищив євреїв як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1 мільйон осіб. Місцями їх наймасовіших страт стали, крім Бабиного Яру (Київ), Богданівка Одеської області – понад 40 тисяч, Дробицький Яр (Харків) – близько 20 тисяч, Кам’янець-Подільський Хмельницької області – 23,6 тисячі, Дальник Одеської області – близько 18 тисяч, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 тисяч жертв.
Бабин Яр. 19 вересня 1941 року війська Вермахту ввійшли до Києва, а наступного дня в Бабиному Яру розстріляли військовополонених (імовірно політпрацівників та, можливо, євреїв). Підрив радянськими диверсантам київської цитаделі та Хрещатика в 20-х числах цього ж місяця став для окупантів зручним приводом звинуватити у скоєному євреїв і провести показову каральну акцію над євреями-заручниками.
28 вересня 1941-го в Києві з’явилися оголошення з наказом усім євреям міста зібратися зранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ.
«Дорога смерті», якою пройшли десятки тисяч людей 29 вересня, пролягала від Лук’янівської площі вулицею Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища, далі – на Кагатну (нині – Сім’ї Хохлових), потім по Лагерній (нині – Дорогожицькій). Біля входу до Братського (Воїнського) кладовища відбирали гроші, коштовності, документи, наказували залишати речі й верхній одяг. У кінці Братського кладовища (нині – територія телевежі) люди повертали у прохід між огорожею та краєм яру. Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру, який починався біля пам’ятника, встановленого 1976 року, а закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі». Людей змушували роздягатися догола, спускатися в яму і лягати долілиць, одні на одних, а вздовж рядів проходили німецькі поліцейські й стріляли в потилицю. До 18-ї години того дня встигли вбити майже 22 тисячі. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.
Факти про українських партизанів
Факти про українських партизанів
Під час Другої Світової українським партизанам іноді доводилося боротися не тільки з солдатами Третього рейху, а й з радянськими партизанами, які намагалися придушити українських повстанців. Радянські партизани шукали націоналістів серед українських.
Партизани зробили великий внесок в українську культуру. Про партизанський рух складено чимало народних пісень.
Головним центром формування партизанських загонів була Сумська область. Тут партизанам було зручно діяти через велику площу лісів.
Партизани в основному займалися прихованими диверсіями і розвідкою, але іноді вступали у відкритий бій. 2 грудня 1941 року в Чернігівській області партизани розгромили німецький гарнізон з 100 солдатів.
У 1943 році понад 17 тисяч українських радянських партизанів брали участь у битві за Дніпро. Завдяки їм вдалося обладнати багато переправ через річку.
Після початку повномасштабної війни з Росією українські партизани показують дива відваги на окупованих територіях. Вони регулярно нагадують окупантам, що ті перебувають на українській землі. Наприклад, місті Токмак Запорізької області партизан підірвав себе разом з двома окупантами.
21.09.2023
22 вересня щорічно в Україні відзначається День партизанської слави. Раніше в це свято згадували в основному партизанів Другої світової війни. Але з 2014 року і в 2022 році в багато партизан з'явилося серед наших сучасників. Ці хоробрі люди протистоять озброєним солдатам на тимчасово окупованих Росією територіях.
Державне свято, присвячене героям партизанського руху в Україні, вшановує пам’ять всіх, хто боровся за визволення України від фашистської окупації. Воно з’явилося в національному календарі і як день пам’яті, адже проходять роки і прямих свідків того часу стає менше. Але герої не вмирають. Вони завжди будуть жити в наших серцях.
Урочисті і пам’ятні заходи в цей День включають виступи офіційних осіб, меморіальне покладання квітів до монументу вічного вогню, влаштовують народні гуляння, концерти та показ документальних фільмів на тему партизанського руху і подвигу того часу.
День партизанської слави - історія свята
День партизанської слави був заснований указом Леоніда Кучми в 2001 році "на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у Другій світовій війні". У цей день щорічно вітають партизанів і вручають їм нагороди.
Історія партизанського руху українців
Під час Другої світової війни на українських територіях в тилу нацистів діяло близько 200 тисяч партизанів. Серед військовослужбовців партизани були як в числі Червоної Армії, так і серед УПА. Вони звільняли з німецького полону своїх солдатів.
Радянська пропаганда часто замовчувала подвиги українських партизанів. Тим часом, повстанці завдавали великих втрат армії Гітлера, сприяли швидкому просуванню Радянської Армії та деокупації українських міст.
07.09.2023
День пам’яті жертв фашизму
День пам’яті жертв фашизму - це День пам’яті десятків мільйонів людей, які загинули в результаті гігантського, нелюдського експерименту. Це мільйони солдатів, яких фашистські лідери зіштовхнули один з одним, але ще більше - мирних жителів, які гинули під бомбами, від хвороб і від голоду.
Немає такої країни, яка б виграла від правління нацистів, немає такої нації, яка б збагатилася матеріально або духовно в результаті їх володарювання.
Найстрашніша ідеологія - та, яка робить людину винуватою від народження тільки за кров, яка тече в її жилах. Ідеологія нацизму принесла руйнування як тим, хто її вигодував, так і тим, хто їй протистояв. Півстоліття тому величезну нацистську машину вдалося зупинити і зруйнувати. Солдати різних національностей билися пліч-о-пліч і перемогли.
З 1962 року було прийнято вважати кожну другу неділю вересня Міжнародним днем пам’яті жертв фашизму. Цей день був визначений саме у вересні, тому що на цей місяць припадає дві пов’язані з Другою світовою війною дати - день її початку і її повного завершення. Це стало однією з причин встановлення дня жалоби на вересневу неділю.
Міжнародний день пам’яті в кожній країні, яка прийняла участь у Другій світовій війні, відзначається не тільки скасуванням розважальних заходів, урочистостей, що випадають на цю дату, але і відвідуванням пам’ятників, меморіалів, кладовищ (у багатьох країнах у цей день прийнято доглядати за безіменними, покинутими могилами).
В 2023 році День пам’яті жертв фашизму припадає на 10 вересня.
Україна входить до числа країн, найбільш постраждалих у роки Другої світової війни - як від воєнних дій, так і від військових злочинів. Прямі втрати населення - вбиті та померлі від поранень або голоду, зниклі безвісти - складають понад 8 мільйонів осіб.
Особливої актуальності питання загрози фашизму набуло з початком російської агресії у 2014 році, яка і є одним із його виявів. Ключовими ознаками фашизму є: культ особистості, зневага до ліберальних цінностей, систематичне нехтування правами людини, однопартійна система, мілітаризм, культ війни та сили, тотальний контроль спецслужб, антисемітизм та ксенофобія, державна пропаганда в ЗМІ, зовнішня агресія. Ці ознаки об’єднують і Третій Рейх у минулому, і пануючий тепер у Росії режим. Українці протистоять цій агресії, але, як і у випадку з фашизмом у середині XX століття, протистояти потрібно, об’єднавши сили всього демократичного світу.
ПРОЄКТ ДЕРЖПРАЦІ "ВИХОДЬ НА СВІТЛО"
ПРОЄКТ ДЕРЖПРАЦІ "ВИХОДЬ НА СВІТЛО"
Люди з професійно-технічною освітою найчастіше вимушені не декларувати свою роботу, тобто працювати неофіційно. Із загального відсотку неформально зайнятого населення таких фахівців - 33,8% (станом на 2018 рік).
Проєкт Державної служби України з питань праці "Виходь на світло" спрямований подолати проблему недоброчесних трудових відносин між працедавцями і працівниками.
Незадекларована праця – це свідоме ухилення роботодавців і працівників від оформлення трудових відносин з метою отримання тих чи інших переваг за рахунок приховування реальних доходів, отримання соціальних пільг, несплати податків тощо.
Розраховуючи на збільшення прибутків та відсутність зобов’язань обидві сторони трудового договору наражають себе на ризики, про існування яких вони навіть не здогадуються. Для працівників ризиків набагато більше, проте для роботодавця ж вони набагато більше коштують.
На жаль, незадекларована праця залишається поширеним явищем і під час війни, що в свою чергу наносить суттєву шкоду, зокрема і обороноздатності нашої країни.
За найменшими оцінками державний бюджет щороку втрачає від незадекларованої праці біля 100 мільярдів гривень. Ця величезна сума могла б допомогти нашим воїнам захищати Україну і швидше звільняти тимчасово окуповані території.
З метою донесення до всіх громадян інформації про ризики і наслідки незадекларованої праці, правильність оформлення трудових відносин та зміни у законодавстві Держпраці розпочала інформаційну кампанію «Виходь на світло!».
Мета кампанії полягає в інформуванні роботодавців та працівників про вимоги законодавства до оформлення трудових відносин, а також в одночасному здійсненні моніторингу стану додержання вимог законодавства.
Пам’ятайте! Тільки задекларована праця допоможе захистити нашу країну, сприятиме розвитку економіки та зробить наше життя кращим!
Усі відповіді на свої питання ви знайдете на інформаційному порталі https://pratsia.in.ua.
День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни
Щороку 22 червня український народ відзначає День скорботи і вшанування пам’яті жертв війни. Згідно з указом Президента України від 17 листопада 2000 року, день встановлено з метою: «…всенародного вшанування пам’яті синів і дочок українського народу, полеглих під час Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, їх подвигу та жертовності … на підтримку ініціативи громадських організацій ветеранів війни, праці, Збройних Сил і жертв нацистських переслідувань…».
Друга світова війна (01.09.1939 – 02.09.1945) – найкривавіший глобальний конфлікт, у ході якого загинуло, за різними оцінками, від 50 до 85 мільйонів людей. Саме як страшну трагедію її пам'ятають і згадують в усьому світі.
Для України Друга світова війна – національна трагедія, під час якої українці, позбавлені власної державності, змушені були воювати за чужі імперські інтереси і часом вбивати інших українців. У розгромі нацизму брали участь українські солдати в лавах Радянської армії (понад 6 млн), вояки УПА (понад 100 тис.). Друга світова війна для України не обмежувалася лише бойовими діями та окупацією її сучасної території, а й включала участь українців у бойових діях на всіх воєнних театрах. Українці і вихідці з України перебували у військових з'єднаннях інших держав: Польщі (120 тис. у 1939 р.), США (до 80 тис. у 1945 р.), Канади (до 45 тис. у 1945 р.), Франції (до 5 тис. у 1940 році). З різних причин українці воювали і по інший бік: у військах Німеччини (від 600 осіб у 1939 році до 250 тис. у 1941–1945 рр.), Румунії (24 тис.), Угорщини (до 20 тис.), Словаччини (до 2 тис.), Хорватії (1,5 тис.).
За даними українських істориків, прямі людські втрати України у Другій світовій війні становлять 8-10 млн осіб, загальні демографічні – понад 13 млн, економічні – 285 млн тогочасних рублів. За кілька місяців бойових дій територія України була повністю завойована. Мільйони людей опинилися в окупації, надалі з тавром "зрадників" прийнявши на себе тягар лихоліття, поки країна збиралася із силами.
Друга світова війна відкрила для українців руйнівну "силу" обох тоталітарних режимів. Усім відомі злочини нацистів на окупованих територіях України (Голокост, розстріли мирного населення, спалення сіл тощо). Разом з тим тривалий час замовчувались численні злочини комуністичного режиму на нашій землі (розстріли політичних в'язнів у Західній Україні в червні-липні 1941 року, знищення центру Києва восени 1941 року, підрив Дніпрогесу і знищення в Одесі поранених червоноармійців, скинутих у море разом із санітарними машинами, тощо).
Таке відбувалося по всій Україні. Документальне підтвердження знаходимо в унікальному багатотомному історико-меморіальному виданні "Книга Пам'яті України", на сторінках якого увічнені імена мільйонів загиблих. У 250 томах за областями, за кожним населеним пунктом подані імена полеглих. Дати мобілізації і загибелі воїнів указують на дуже короткий бойовий шлях, а за прізвищами бачимо великі родини.
У зруйнованих війною селах, містах і містечках залишалися матері, дружини з малими дітьми, переважна більшість яких незабаром ставали вдовами, а діти – сиротами. На них чекали тяжкі випробування повоєнних років.
Таким є Український вимір Перемоги.
Сьогодення історії нашої держави навчає нас особливо гостро усвідомлювати ціну свободи, миру та безпеки. Тож священним обов’язком кожного із нас є – навіки зберегти пам'ять про тих, хто відстояв зі зброєю в руках наші кордони, нашу свободу, наш власний демократичний вибір.
Вічна пам'ять загиблим. Честь і слава живим героям!
Сьогодні, 15 червня, міжнародне співтовариство відзначає День захисту людей похилого віку.
Представники нашого суспільства, що досягнули похилого віку, дискримінуються за віковою ознакою, проте саме їм ми зобов’язані своїм існуванням, добробутом та безтурботним життям. Так, у них вже не ті ментальні та фізичні здібності, якими володіють люди у розквіті сил. Проте, на відміну від останніх, вони накопичили величезний життєвий та професійний досвід, без якого важко уявити собі успішний розвиток у будь-якій сфері людської діяльності. Коротка назва свята, покликаного привернути увагу на важливість літніх людей у нашому суспільстві, звучить наступним чином: «День захисту людей похилого віку».
На жаль, багато людей похилого віку зіштовхуються із зневагою, бідністю, соціальною ізоляцією і відчуженням, які сьогодні поглиблюються...
День захисту людей похилого віку було впроваджено 19.12.2011 на пленарному засіданні Генасамблеї Організації Об’єднаних Націй. З цією метою було створено спеціальну Резолюцію, у якій зазначається, що до середини 21 століття кількість людей похилого віку на нашій планеті наблизиться до 20%. За розрахунками фахівців найвищими ці показники будуть у країнах, що розвиваються.
Мета впровадження цього свята – боротьба із дискримінацією та несправедливістю у відношенні до літніх людей, а також звернути увагу на той факт, що літні люди є не тільки потрібною, а надзвичайно важливою часткою нашого суспільства.
В цей день хочемо розповісти вам 5 фактів про зловживання відносно літніх людей:
1). Це відбувається переважно вдома.Випадки жорстокого поводження з літніми людьми трапляються здебільшого там, де проживає старша людина.
2). 1 з 10. Число людей похилого віку, які зазнали жорстокого поводження протягом свого життя.
3). Фінансова небезпека. Найпоширенішою формою зловживань стосовно літніх людей є фінансова експлуатація та вимагання.
4). 9 із 10 кривдників старших людей є їх родичами.Приблизно в 90% випадків жорстокого поводження та занедбаності літніх людей винним є член родини.
5). Багато хто залишається непомітним. Повідомляється лише про один із кожних шести випадків жорстокого поводження з літніми людьми.
Чому День захисту людей похилого віку такий важливий
Старші люди можуть бути не в змозі захищати себе
Багато людей золотого віку не в змозі відстояти себе, чи то через те, що вони фізично слабкі, чи тому, що вони бояться висловитись та бояться наслідків. Для всіх нас надзвичайно важливо стежити за ознаками жорстокого поводження з літніми людьми та говорити, якщо щось здається не так.
Люди похилого віку заслуговують на нашу повагу та увагу
У багатьох культурах старших шанують – і це справедливо. Їх досвід, спогади та погляд на життя цінуються за уроки, які можуть засвоїти молоді люди. Ми маємо забезпечити, щоб так звані «Золоті роки» старших людей не заплямовувались зневагою.
Цей день нагадує нам піклуватись одне про одного
Легко бачити погані речі і мовчати – це стосується жорсткого поводження зі старшими або крадіжки на вулиці. Але цей день нагадує нам, наскільки важливо піклуватися про оточуючих. День захисту людей похилого віку нагадує нам проявляти співчуття щодня та піклуватися про інших, а не лише про себе.
Відзначають в Україні щорічно, починаючи з 1999 року, згідно з Указом Президента України «Про День довкілля» від 6 серпня 1998 року № 855/98 на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і громадських природоохоронних організацій щодо розвитку діяльності, започаткованої Всеукраїнською акцією «Дерево–Життя» та іншими громадськими ініціативами.
У цей день громадські організації проводять заходи, спрямовані на поліпшення стану навколишнього середовища – очищення водних джерел, озеленення територій, збереження заповідних об'єктів, поширення екологічних знань.
Довкілля – це всі живі та неживі об’єкти, що природно існують на Землі або в деякій її частині. Земля, вода, повітря, флора і фауна – все це довкілля, на стан якого впливає маса чинників – від кинутого на землю недопалка, папірця до величезних сміттєзвалищ і височезних труб промислових комплексів, що отруюють димом повітря мегаполісів; від убитого заради бивнів слона десь у Центральній Африці до вирубаних декількох гектарів лісу у Закарпатті.
Головну загрозу довкіллю становить Людина – її байдужість, безкультур’я і безмежна жадібність.
Спочатку свято мало на меті відзначити Стокгольмську конференцію ООН з навколишнього середовища, яка стала однією з найважливіших в історії екологічного руху.
Цього ж дня була заснована UNEP (United Nations Environment Network) – Екологічна програма ООН, яка зараз є основним організатором та ідеологом Дня довкілля.
Сформуйте своє відповідальне ставлення до Природи!
А також прошу вас ознайомитися з матеріалом про подію яка сталася 06.06.2023 р. Підрив дамби Каховського водосховища та дізнайтеся які наслідки... https://www.ecoleague.net/pres-tsentr-vel/novyny/2023-rik/cherven/item/2550-pidryv-damby-kakhovskoi-hes-rosiiskymy-okupantamy-odna-z-naibilshykh-sotsialno-ekolohichnykh-katastrof-v-yevropi
1 червня відзначають Міжнародний день захисту дітей
1 червня відзначають Міжнародний день захисту дітей
Головна мета свята – захистити дітей від насильства, голоду, неможливість отримати освіту та інших бід.
День захисту дітей: історія свята
День захисту дітей: історія свята
Свято заснували в 1949 році в Парижі рішенням конгресу Міжнародної демократичної федерації жінок. Проблема опіки над дітьми особливо гостро розглядалася на тлі тотального зубожіння населення, голоду та епідемій, які прийшли на зміну двох світових воєн. До того ж, у багатьох дітей батьки загинули і вони залишилися наодинці з труднощами: у боротьбі за життя вони нерідко чинили злочини і потрапляли у в'язницю, тоді як суспільство потребувало кваліфікованих робітників.
У 1954 році ООН поставила відразу кілька цілей:
визнання свята на міжнародному рівні,
закріплення прав дітей Женевською декларацією прав дитини (яка складається з 5 принципів, спрямованих проти рабства і дитячої праці, торгівлі дітьми, проституції неповнолітніх);
створення спеціального Дитячого фонду ООН.
Питання забезпечення до елементарних благ стояло найбільш гостро: освіта, якісна їжа дітей з різних соціальних шарів.
Символом Міжнародного дня захисту дітей став прапор, де на зеленому тлі намальовані п'ять фігурок людей різного кольору, що стоять на поверхні земної кулі. Це символізує гармонію і єднання різних народів світу, незалежно від раси та національності.
Як відзначають День захисту дітей в Україні
Як відзначають День захисту дітей в Україні
В Україні цей день відзначається із 1998 року. У 1991 році Україна приєдналася до Конвенції ООН про права дитини, згідно з якою кожна держава зобов'язана поважати та заохочувати право дитини на всебічну участь у культурному і творчому житті, забезпечувати їй повноцінне дозвілля й відпочинок та сприяти наданню для цього відповідних можливостей.
Проте сьогодні перед Україною постають нові виклики у сфері захисту прав дітей у зв'язку з ескалацією насильства, бойових дій на території областей нашої держави.
Кожна дитина має повне право бути захищеною, розвиватися й навчатися для кращого майбутнього. І сьогодні – це не лише веселе свято для самих дітей, а й нагадування суспільству про необхідність захищати права малечі, прагнути, щоб усі діти росли щасливими і в майбутньому стали хорошими батьками і громадянами своєї країни.
Сьогодні цей день присвячений кожному з нас. Всі ми - герої України. Хтось боронить свою землю від російських окупантів, які зазіхнули на незалежність України. Хтось допомагає сусідам, працює на благо Батьківщини, засіває поля чи займається волонтерством. Герої і ті, хто захистив майбутнє України, наших дітей, та вивіз їх до інших країн, поки йде війна. Вітаємо всіх нас, браття та сестри, українці та україночки, з Днем героїв! Слава Україні!
VIІ Глобальний тиждень безпеки дорожнього руху
VIІ Глобальний тиждень безпеки дорожнього руху
Продовжуємо...
Надання першої медичної допомоги під час ДТП
Як майбутній водіям, цей сайт вам буде КОРИСНИМ!!! ↓
Продовжуємо...
В Україні діє воєнний стан, тривають бойові дії, тож часто лунають повітряні тривоги. Вони сигналізують, що громадянам варто заховатися в укриття, бо можливі і бомбардування.
Алгоритм дій під час сигналу «повітряна тривога», якщо ви у той час перебуваєте у транспорті.
Під час повітряної тривоги водії міського громадського транспорту додатково повинні поінформувати пасажирів про сигнал тривоги, доїхати до найближчої зупинки, запропонувати покинути салон і самому дійти до найближчого укриття. Якщо ви не знаєте де воно є, запитайте у перехожих або дізнайтеся на сайті https://viyna.net/karti-bezpechnikh-miscz-dlya-ukrittya
Електросамокат здається максимально простим у користуванні та безпечним засобом пересування. У сучасних умовах, коли ритм життя особливо динамічний, такий транспорт чи не найпопулярніший серед мешканців великих міст та містечок. Проте, щоб мати від їзди на електросамокаті лише вигоду та задоволення, треба знати про правила експлуатації та техніку безпеки.
Правила дорожнього руху для електросамокатів
Тривалий час це питання спричиняло дискусії. Адже попри відносну безпечність електричного самокату, вони часто ставали учасниками ДТП та травмували як водіїв, так і пішоходів. Тому сьогодні процес катання є частково врегульованим. Щоб безпечно пересуватися містом на електросамокаті, потрібно знати кілька правил:
Їздити дозволено лише на велодоріжках зі швидкістю до 20 км/год, або на тротуарах, не перевищуючи 5 км/год. Рухатися проїжджою частиною заборонено.
Не можна під час катання користуватися мобільним телефоном.
На електричному самокаті заборонено перевозити пасажирів.
Задля безпеки не можна триматися під час їзди за будь-який інший транспортний засіб.
Заборонено керувати електросамокатом під дією алкоголю чи наркотичних засобів.
Транспортний засіб має бути справним, зі звуковим сигналом, обладнаним світловідбивачами.
Щоб не накоїти шкоди, рекомендується потренуватися в керуванні на просторих майданчиках із невеликою кількістю пішоходів, і лише з певними навичками вирушати на велодоріжки. Якщо мова йде про підлітка чи початківця, обов’язково варто подбати про захист для голови, рук і ніг. А ще — ніколи не втрачати пильності під час їзди, навіть якщо ви вважаєте себе профі й маєте значний досвід у користуванні.
Електричні самокати — зручні та незамінні транспортні засоби в сучасних містах, де потрібно швидко дістатися із пункту «А» в пункт «Б» без зайвих зусиль та оминаючи затори. Тому не потрібно боятися спробувати свої сили в керуванні такими засобами. Головне — дотримуватися правил безпеки та користуватися лише справним транспортом.
pravila_tekhniki_bezpeki_katannja_na_velosipedi-ro.pptx"Життя людини має дуже велику цінність. А безпека на дорозі – це і є, насамперед, безпека життя."
Дані Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та інших міжнародних організацій свідчать про кричущу ситуацію з безпекою дорожнього руху в більшості країн. За оцінками ВООЗ, якщо не вжити термінових заходів, аварії на дорогах стануть головною причиною смертності у світі, випередивши серцево-судинні захворювання та СНІД. Дорожньо-транспортні пригоди називають “убивцею № 1” у світі.
За статистикою, щогодини на дорогах світу гинуть діти. У тридцятьох випадках зі ста їхня загибель пов’язана з їх власною неправильною поведінкою на дорозі, а не з помилкою водія.
Найпоширенішим видом ДТП є наїзд на пішохода. На цей вид припадає до 50 % усіх ДТП.
Часто діти потрапляють в ДТП із-за того, що під час переходу вулиці розмовляють по мобільному телефону або ж слухають в навушниках музику, оскільки у цей час розсіюється їхня увага та вони не у змозі контролювати ситуацію на дорозі.
Автотранспорт вулицями рухається з різною швидкістю. Ситуація може змінюватись блискавично, і тому під час переходу вулиці необхідно постійно і уважно за нею спостерігати. Переважаюча кількість нещасних випадків з пішоходами, пасажирами трапляється саме тоді, коли вони поспішають, хвилюються, біжать. Вулиця оманлива: в цю хвилину немає жодного транспортного засобу, а через секунду він може непомітно виїхати з провулку чи з-за повороту.
Перехід вулиці – це лише 10-20 секунд, і тому варто на цей час припинити розмови й уважно спостерігати за дорогою. Переходити дорогу треба тільки в місцях спеціально відведених для цього – це є пішохідні переходи (у тому числі підземні і надземні). Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїжджої частини у місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід оцінить відстань до транспортного засобу, що наближається, його швидкість та впевниться у відсутності небезпеки.
Правила, які важливо знати:
Зупинятися, перш ніж зробити крок на проїжджу частину;
Перетинати дорогу тільки в зазначених місцях (біля світлофора, пішохідним переходом);
Не переходити вулицю, почувши сигнал машин екстреної допомоги або спецмашин;
Під час переходу вулиці подивитися ліворуч, праворуч і знову ліворуч; переконатися, що немає машин, і тільки після цього переходити вулицю;
Триматися подалі від машин, що виїжджають заднім ходом;
Ніколи не грати навіть на тихій проїжджій вулиці або дорозі;
Не бігти через дорогу.
Для переходу дороги треба знайти безпечне місце якомога далі від повороту;
Не виходити на проїжджу частину дороги із-за перешкоди.
Основні правила для пішоходів:
Пішоходи повинні рухатися по тротуарах і пішохідних доріжках, тримаючись правого боку. Якщо немає тротуарів, пішохідних доріжок або пересуватися по них неможливо, пішоходи можуть рухатися велосипедними доріжками, тримаючись правого боку і не ускладнюючи рух на велосипедах і мопедах, або в один ряд узбіччям, тримаючись якомога правіше, а у разі його відсутності або неможливості рухатися по ньому – по краю проїзної частини назустріч руху транспортних засобів. При цьому треба бути обережним і не заважати іншим учасникам дорожнього руху.
За межами населених пунктів пішоходи, які рухаються узбіччям чи краєм проїзної частини, повинні йти назустріч руху транспортних засобів.
У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні виділити себе, а за можливості мати на зовнішньому одязі світловідбиваючі елементи, для своєчасного їх виявлення іншими учасниками дорожнього руху.
Організовані групи дітей дозволяється водити тільки по тротуарах і пішохідних доріжках, а коли їх немає – по узбіччю дороги у напрямку руху транспортних засобів колоною, але тільки у світлу пору доби і лише в супроводі дорослих.
Пішоходи повинні переходити проїзну частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності – на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч.
Якщо в зоні видимості немає переходу або перехрестя, а дорога має не більше трьох смуг руху для обох його напрямків, дозволяється переходити її під прямим кутом до краю проїзної частини в місцях, де дорогу добре видно в обидва боки, і лише після того, як пішохід упевниться у відсутності небезпеки.
У місцях, де рух регулюється, пішоходи повинні керуватися сигналами регулювальника або світлофора.
Перед виходом на проїзну частину з-за транспортних засобів, що стоять, та будь-яких об’єктів, що обмежують оглядовість, пішоходи повинні впевнитись у відсутності транспортних засобів, що наближаються.
Чекати транспортний засіб пішоходи повинні на тротуарах, посадкових майданчиках, а якщо вони відсутні, – на узбіччі, не створюючи перешкод для дорожнього руху.
Пішоходам забороняється:
а) виходити на проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;
б) раптово виходити, вибігати на проїзну частину, в тому числі на пішохідний перехід;
в) допускати самостійний, без нагляду дорослих, вихід дітей дошкільного віку на проїзну частину;
г) переходити проїзну частину поза пішохідним переходом, якщо є розділююча смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження;
ґ) затримуватися і зупинятися на проїзній частині, якщо це не пов’язано із забезпеченням безпеки дорожнього руху;
д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку.
Мама - найважливіша людина в нашому житті, яка завжди підтримає і любитиме свою дитину. Щороку в середині травня українці відзначають День матері, щоб подякувати мамі за все та порадувати її теплим побажанням. Цього дня обов'язково варто привітати своїх матусь, завітати до неї у гості з подарунком чи принаймні привітати по телефону.
Наші милі і любі, найкраща у світі матусі,
Бажаємо щастя, даруємо квіти.
Щоб сонце і зорі плекали тепло
І щоб завжди здоров'я у вас було.
Щоб смутку не знали, ми просимо долі,
Добра вам й радості, рідні, доволі.
Бо людям для щастя багато не треба –
Сімейного затишку й мирного неба.
День матері в Україні - дата та історія свята
День матері в Україні - дата та історія свята
В Україні та в більшості країн планети свято мам святкується у другу неділю травня. 2023 року День матері відзначається 14 травня.
Встановити це свято запропонувала американка Анна Джервіс 1908 року. Цьому передувала трагічна подія - померла її мати. Джервіс захотіла, щоб усі діти планети щорічно вшановували своїх мам і дякували їм. Вона довго писала листи з пропозицією визнати свято і досягла свого. 1910 року штат Вірджинія перший визнав День Матері як офіційне свято. Згодом свято стало популярним у всьому світі.
ДЕНЬ ЄВРОПИ — свято, яке традиційно 9 травня відзначається в Європейському Союзі та інших країнах на знак миру та єдності на континенті. "Будемо вшановувати нашу історичну єдність – єдність усіх європейців.
ДЕНЬ ЄВРОПИ — свято, яке традиційно 9 травня відзначається в Європейському Союзі та інших країнах на знак миру та єдності на континенті. "Будемо вшановувати нашу історичну єдність – єдність усіх європейців.
Історія появи свята
Історія появи свята
У країнах Євросоюзу День Європи як символ єдності та миру на континенті відзначають 9 травня. Цю дату затвердили у 1985-му році на саміті Європейської ради в Мілані, оскільки 9-го травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував створити нову форму організації держав у Європі у вигляді "наднаціональної спільноти". Метою такої спільності, за словами французького урядовця, було створення механізму попередження воєн, щоб їх не лише "не можна було уявити, а й вони були неможливими". У своїй декларації він наголошував, що економічна співпраця допоможе підвищити стандарти життя та стане першим кроком до об’єднаної Європи
У країнах Євросоюзу День Європи як символ єдності та миру на континенті відзначають 9 травня. Цю дату затвердили у 1985-му році на саміті Європейської ради в Мілані, оскільки 9-го травня 1950 року міністр закордонних справ Франції Робер Шуман запропонував створити нову форму організації держав у Європі у вигляді "наднаціональної спільноти". Метою такої спільності, за словами французького урядовця, було створення механізму попередження воєн, щоб їх не лише "не можна було уявити, а й вони були неможливими". У своїй декларації він наголошував, що економічна співпраця допоможе підвищити стандарти життя та стане першим кроком до об’єднаної Європи
Тому 9 травня вважається днем народження Європейського Союзу. Доти День Європи відзначали 5 травня, адже цього дня у 1945-му була створена Рада Європи. Тепер ця дата залишилася лише щорічною згадкою про заснування цієї міжнародної організації.
Тому 9 травня вважається днем народження Європейського Союзу. Доти День Європи відзначали 5 травня, адже цього дня у 1945-му була створена Рада Європи. Тепер ця дата залишилася лише щорічною згадкою про заснування цієї міжнародної організації.
Законом України «Про увічнення перемоги над нацизмом у Другій світовій війні 1939–1945 років» встановлено День пам’яті та примирення, який відзначається щороку 8 травня з метою вшанування пам’яті всіх жертв Другої світової війни 1939–1945 років.
Запроваджуючи цю пам’ятну дату, Україна прагнула доєднатися до європейської традиції відзначення перемоги у Другій світовій війні, пошанування всіх борців із нацизмом та жертв війни. А також – нагадати, що війна розпочалася внаслідок домовленостей між двома тоталітарними режимами: націонал-соціалістичним (нацистським) у Німеччині й комуністичним в СРСР. У 1939–1945 роках обидва тоталітарні режими вчинили на українській землі численні злочини проти людяності, воєнні злочини та злочини геноциду, внаслідок чого український, єврейський, кримськотатарський та інші народи, що жили в межах території сучасної України, зазнали величезних втрат.
Цього року Україна вдруге відзначає День пам’яті та примирення в умовах повномасштабної збройної агресії Росії. Сучасна війна також супроводжується жахливими воєнними злочинами з боку російської армії та політично-військового керівництва РФ.
Український інститут національної пам’яті пропонує надалі дотримуватися європейського підходу в меморіалізації подій, героїв і жертв Другої світової та сучасної російсько-української воєн.
З 2014 року символом памʼяті про Другу світову війну в Україні, як і в Європі, є мак памʼяті.
Цього року 8 травня, в День пам’яті та примирення, Україна вшановуватиме пам’ять кожного, хто боровся з нацизмом, та всіх жертв Другої світової війни.
Надзвичайно важливо згадувати та вшановувати подвиг тих, хто боровся з нацизмом і переміг його. Не менше заслуговують на увагу та пам’ять і жертви війни: остарбайтери, діти війни, цивільні, які постраждали від бойових дій та окупації їхніх міст і сіл. Війна – це не лише танки, гармати й масштабні бої. Це – долі, мільйони маленьких і великих людських бід, які тривали роками.
Українці на боці антигітлерівської коаліції зробили значний внесок у перемогу над нацизмом та союзниками гітлерівської Німеччини. Ціна цього внеску – надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років серед українців та інших народів, які жили на території України. Тоді загинуло понад вісім мільйонів осіб. Тому ми добре знаємо ціну війни.
День пам’яті та примирення символізує не тріумф переможців над переможеними, а застереження – диктатори завжди прагнуть задовольнити імперські амбіції збройним шляхом, ультиматумами, агресією, анексією. Найважливішим підсумком війни має бути не культ перемоги, а вміння цінувати мир, категорично і безкомпромісно захищати його всіма розумними засобами.
Нині, як і в роки Другої світової війни, Україна воює з агресором.
Наша боротьба триває щоденно від 2014 року, і ми неодмінно переможемо, бо захищаємо рідну землю, боронимо своє право вільно обирати майбутнє. Для нас це війна за свободу, цивілізованість, демократію та європейські цінності проти імперських амбіцій підступного агресивного сусіда-злочинця. Міць наших збройних сил є запорукою існування держави та збереження прав людини.
Історична довідка
Внесок українців у перемогу над нацизмом у Другій світовій війні
Друга світова війна стала найбільш кривавою і жорстокою в історії людства – загинуло від 50 до 85 мільйонів людей. Українці воювали на боці антигітлерівської коаліції (Об’єднаних націй) – і в складі Червоної армії, й армій західних союзників, і підпільних рухів Опору – та здійснили значний внесок у перемогу над нацизмом. А українська земля була одним з основних полів битви у цій війні. Ціною перемоги стали надзвичайні втрати впродовж 1939–1945 років – українців та інших народів, які проживали на нашій землі. Загинуло понад вісім мільйонів: близько 3 мільйонів воїнів та 5 мільйонів цивільних.
На початку Другої світової війни український народ не мав незалежної держави та був розділений між кількома країнами. Обидві тоталітарні системи (нацисти й комуністи), що однаково не рахувалися з ціною людського життя, використовували невирішене «українське питання» та прагнення українців до незалежності й суверенітету у власних цілях та геополітичних іграх, а українські землі розглядали виключно як ресурс. Єдиним українським політичним суб’єктом у роки війни був визвольний рух – люди й організації, що боролися за незалежність від обох тоталітарних режимів. До таких організацій, зокрема, зараховують й Українську повстанську армію.
Коли нацизм капітулював?
Акт про безумовну капітуляцію нацистської Німеччини було підписано у Реймсі о 2 годині 41 хвилині 7 травня 1945 року з участю представника від Радянського Союзу генерала Івана Суслопарова. Проте Сталін відмовився визнати акт. Він захотів підписання нового у Берліні, здобутому Червоною армією. Тож поставив ще одну вимогу союзникам – жодних офіційних оголошень про перемогу до вступу в силу іншої капітуляції.
Прем’єр Великобританії Вінстон Черчилль і президент Сполучених Штатів Гаррі Трумен відмовили. Черчилль послався на парламент, який вимагатиме від нього інформації, а Трумен – на те, що прохання Сталіна надійшло пізно та скасувати оголошення неможливо.
На це Сталін заявив, що підписаний у Реймсі договір не можна скасувати й не можна визнати, адже капітуляція має бути прийнята не на території переможців, а там, звідки прийшла агресія, – в Берліні. Союзники погодилися.
Другий Акт про капітуляцію Німеччини підписали у берлінському передмісті Карлсхорст – 8 травня, о 22:43, за центральноєвропейським часом, а це – за московським 9 травня, 00:43. Його текст майже дослівно повторював попередній. Наприклад, підтвердив час припинення вогню – 8 травня, о 23:01, за центральноєвропейським часом.
"Міжнародний день пожежника"
Сьогодні наша виховна година присвячена "Міжнародному дню пожежника". 4 травня Дата була ухвалена після трагічних подій в Австралії, де при черговій пожежі загинули 5 бійців, які намагалися приборкати вогнище в лісі. Побратими підтримали ініціативу та ухвалили рішення про встановлення Міжнародного дня пожежників 4 травня. Справа в тому, що це День святого Флоріана Лорхского, який є покровителем пожежників, а тому пожежники одноголосно підтримали це рішення.
Щороку, традиційно у цей день, пожежники згадують своїх побратимів, які загинули під час гасіння пожежі, віддають їм честь та шану, несуть квіти та вінки до пам'ятників та меморіальних стел. Проводять заходи пам'яті та урочистості.
Вода та полум'я - абсолютно протилежні стихії, але вони однаково близькі всім пожежним, адже за допомогою однієї - вони приборкують іншу. Саме тому символом цього свята є червоно-синя стрічка, яка в свою чергу символізує вогонь та воду, відповідно.
У багатьох країнах 4 травня є професійним святом і для всіх працівників служб екстреної допомоги, які працюють, так само як і пожежні в цілодобовому режимі чергування і часто виконують свої обов'язки пліч-о-пліч з пожежниками.
Урок памя`ті чорнобиля
22 квітня – Всесвітній День Землі
Свято єднання народів планети у справі захисту навколишнього середовища і збереження тих багатств і природних ресурсів, якими наділила нас природа.
Вперше День Землі був відзначений у 1970 році, і з того часу його проводять щороку 22 квітня. Це свято чистої Води, Землі й Повітря, яке має на меті об’єднати людей планети для захисту навколишнього природного середовища, привернути увагу до екологічних проблем нашої планети. Цей день – нагадування про екологічні катастрофи, день, коли кожна людина має можливість замислитися над тим, що вона може зробити для розв’язання екологічних проблем.
Цікавою є історія походження цього свята. Вона пов’язана з ім’ям Джона Мортона – адміністратора штату Небраска на півночі американського континенту, який наприкінці ХІХ століття, переїхавши до цього штату, звернув увагу на факт, що поодинокі дерева пустельної території прерії штату вирубували для будівництва житлових будинків та їх опалення. Джон Мортон запропонував проведення дня, присвяченого благоустрою, із заохоченням призами тих, хто посадить найбільше дерев. Лише за один день було висаджено понад 1 млн дерев. Після цього у 1882 році в штаті Небраска 22 квітня було проголошено офіційним святом – Днем Дерева.
Успіх першої акції, що відбулася 22 квітня 1970 року в США, надихнув організаторів на проведення «Тижня Землі» як щорічних заходів з благоустрою територій. Ініціатива була підтримана населенням і набула популярності. На хвилі громадської і політичної активності, завдяки проведенню Дня Землі у США, було прийнято закони та інші акти з питань охорони навколишнього природного середовища (зокрема Акт про чисте повітря). Генеральний секретар ООН підписав спеціальну відозву, присвячену цій події.
Україна прагне стати повноцінним учасником передових світових процесів і реформування економіки з урахуванням екологічних аспектів. Дбайливе ставлення до природи, навколишнього природного середовища – важливий крок на цьому шляху.
Для забезпечення істотного поліпшення стану довкілля, поєднання зусиль державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, підприємств, установ, широких верств населення у вирішенні екологічних завдань, відродження традицій українського народу щодо шанобливого ставлення до навколишнього природного середовища в країні щороку у квітні–травні протягом місяця проводять заходи з озеленення та благоустрою територій.
7 квітня 2023 року у Всесвітній день здоров’я Всесвітня організація охорони здоров’я відзначатиме своє 75-річчя.
У 1948 році країни світу об’єдналися та заснували ВООЗ, щоб зміцнювати здоров’я, підтримувати світ у безпеці та служити вразливим верствам – щоб кожен і всюди міг досягти найвищого рівня здоров’я та благополуччя.
Здоров’я – безцінне надбання не тільки кожної людини, але і всього суспільства. При зустрічах, розставання з близькими і дорогими людьми ми бажаємо їм доброго і міцного здоров’я, так як це – основна умова і запорука повноцінного і щасливого життя.
Здоров’я допомагає нам виконувати наші плани, успішно вирішувати життєві основні завдання, долати труднощі, а якщо доведеться, то й значні перевантаження. Доброго здоров’я, розумно зберігається і закріплюється самою людиною, забезпечує їй довге і активне життя.
Слово “здоров’я” означає “цілісність” різні сторони свого “я”
Учені вважають, що здоров'я — це «стан повного фізичного, духовного й соціального благополуччя, а не лише відсутність хвороб та фізичних дефектів», а от у побутовому розумінні здоров’я — це всього-на-всього відсутність хвороб. Багатьох людей, перш за все, цікавить фізична складова здоров’я, проте вона не єдина, хоча й є дуже важливою. Для людини важливо залишатися емоційно стабільною і психологічно здоровою.
Здоровою може вважатися людина, яка відрізняється гармонійним фізичним і розумовим розвитком і добре адаптована до навколишнього фізичного й соціального середовища. Вона цілком реалізує свої фізичні та розумові здібності, може пристосовуватися до змін у навколишньому середовищі, коли вони не виходять за межі норми, і вносить свій внесок, співрозмірний з її здібностями, у добробут суспільства.
Здоров’я людини залежить від багатьох факторів – як природних, так і соціально обумовлених. Експерти ВООЗ визначили орієнтовне співвідношення різних чинників забезпечення здоров’я сучасної людини, виокремивши як основні чотири похідні:
• генетичні чинники (20 %);
• стан навколишнього середовища (20 %);
• медичне забезпечення (8 %);
• умови та спосіб життя людей (52 %).
З нагоди Міжнародного дня просвіти з питань мінної небезпеки та допомоги із протимінної діяльності ЮНІСЕФ спільно із ДСНС за підтримки Міністерства освіти і науки підготували інтерактивні онлайн-уроки з мінної безпеки для школярів.
Ви можете дізнаються, як відрізняти вибухонебезпечні предмети, де вони можуть приховуватися, які знаки попереджають про них та яких правил безпечної поведінки потрібно дотримуватися у разі виявлення міни чи боєприпасів.
Уроки тривалістю 15 хвилин містять завдання, мультфільми і відеоматеріали.
Заняття створені для початкової, середньої та старшої школи
Переходимо за посиланням
↓
Прошу всіх ознайомитися та згадати про дотримання алгоритму дій
за сигналами оповіщення цивільного захисту
«Увага всім», «Повітряна тривога», а також дії у разі хімічної загрози.
Виховна година від викладача гуманітарних дисциплін Данілової Людмили Анатоліївни
Кілька років поспіль, починаючи з 2017 року, 14 березня українці вшановують подвиг добровольців, тих, хто з власної ініціативи захищає Батьківщину від зовнішнього агресора. І хоча феномен українських добровольців своїми витоками сягає часів козаччини, найбільш яскраво він проявився у ХХ столітті. Українські Січові Стрільці, вільні козаки, бійці Гайдамацького Кошу Слобідської України, січовики Карпатської України, добровольці Другої світової війни, вояки Української Повстанської Армії... Всі вони самовіддано боролися з ворогами за волю України, жертовно клали душу й тіло на захист українського народу. І у нашій новітній історії це знову має місце. Після перемоги Революції Гідності і анексії Росією Криму, 14 березня 2014 року, 500 бійців Самооборони Майдану вирушили на вишкіл до полігону у Нових Петрівцях на Київщині. У квітні почали виникати добровольчі батальйони Нацгвардії та батальйони територіальної оборони. Одним із перших був батальйон імені Кульчицького. Пізніше з’явилися добровольчі батальйони «Дніпро-1», «Дніпро-2», "Донбас", "Кривбас", "Правий сектор", "Азов", "Айдар", ін. Станом на вересень 2014 року було створено 44 батальйони територіальної оборони Збройних Сил України, 32 добровольчі батальйони патрульної служби міліції, 3 батальйони особливого призначення Національної Гвардії, а також кілька підрозділів від Добровольчого Українського Корпусу «Правий сектор». Спочатку добровольчі батальйони виконували допоміжні функції, проте досить швидко почали долучатися до бойових завдань на перших лініях фронту. Одним із активних учасників українського добровольчого руху був Дмитро Коцюбайло, "Да Вінчі". Боронячи українську землю, він загинув тиждень тому, 7 березня. Йому було тільки 27 років.
18-річний Дмитро Коцюбайло був учасником Революції Гідності. Після перемоги Майдану та початку війни на Донбасі він добровольцем пішов захищати Україну.
1 грудня 2021 року “Да Вінчі” став першим добровольцем, який за життя отримав звання Героя України та орден “Золота Зірка”. Не маючи спеціальної освіти, із рядового кулеметника він доріс до командира батальйону. Після початку повномасштабного вторгнення “Да Вінчі” воював на Київщині та у Запорізькій області. Також брав участь у деокупації Балаклії та захищав Бахмут.
У боях за Бахмут Дмитро Коцюбайло загинув. Але справа, якій Дмитро присвятив своє молоде життя, обов'язково буде доведена до кінця. Бо всі українці стали добровольцями: ті, хто поповнив ряди Збройних Сил України, ті, хто став до лав територіальної оборони, ті, хто всіляко допомагає захисникам. Наша готовність добровільно стати на захист України є вирішальною запорукою нашої перемоги.
Щороку 9 березня українці у всьому світі відзначають День народження Тараса Григоровича Шевченка – великого Кобзаря, видатного українського поета та художника. У свідомості кожного громадянина нашої держави Т.Г. Шевченко займає місце національного героя. Своїм життям та творчості великий митець надихав патріотів України до боротьби за правду, свободу та майбутнє нашої неньки України.
Тарас Шевченко вважається видатним класиком поезії, написаної українською мовою. Його твори відомі у всьому світі та перекладені багатьма мовами. Шевченко також належить до когорти відомих українських художників. Його пензлю належить декілька сотень художніх робіт, багато з них вважаються втраченими.
Тарас Григорович Шевченко уособлює собою літературного пророка української нації, а його твори є невід’ємною частиною розвитку патріотичного духу у громадян нашої країни.
ВІТАЄМО З 8 БЕРЕЗНЯ!
Як і 1 Травня, свято 8 березня виросло з робітничого руху та має американське коріння.
У 1908 році 15 тисяч жінок в Нью-Йорку вийшли на демонстрацію, вимагаючи скорочення робочого дня, збільшення заробітної плати та права голосу (в більшості штатів жінки здобули його у 1920 році, коли ухвалили 19-ту поправку до Конституції США). Наступного року Американська соціалістична партія запропонувала зробити останню неділю травня Днем трудящих жінок.
У серпні 1910 року відома діячка німецької соціал-демократії Клара Цеткін на конференції в Копенгагені запропонувала заснувати Міжнародний день боротьби за жіноче рівноправ'я та емансипацію.
ТОЛЕРАНТНІСТЬ
ТОЛЕРАНТНІСТЬ
З розвитком суспільства люди повинні зрозуміти, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. В наш непростий час часто бракує розуміння, усвідомлення того, що кожна людина неповторна, гідна життя і щастя.
Толерантність.
Бути толерантним означає поважати інших, незважаючи на відмінності. Це означає бути уважним до інших і звертати увагу на те, що нас зближує. Говорячи про «толерантність» ми забуваємо, що основним її принципом є визнання всіх людей рівними собі, не дивлячися на будь-які їхні ознаки.
Знайдіть хвилинку, аби подумати про свій спосіб життя: проаналізуйте свою поведінку, дії, думки та навколишнє середовище. А тепер подумайте про чуже. Найімовірніше, є деякі аспекти життя інших людей, які вас дратують. Терпіти нелегко. Оскільки ми так сильно покладаємося на наш власний світогляд. Важко прийняти погляди іншої людини або погодитися з тим, що чуже бачення може бути інакшим.
Але толерантність – це навичка, яка може принести більше миру та гармонії в наше життя та життя інших людей.
А також це про прийняття інакшості, тобто того, що відрізняється від нас. Наприклад, йдеться про повагу до людей з інвалідністю, представників та представниць різних релігійних та національних спільнот, ЛГБТ-людей тощо.
Толерантна людина має наступні риси:
1Терпимий і терплячий;
2.Рахується з чужими думками й інтересами;
3.Вміє вирішувати конфлікти шляхом переконання і взаєморозуміння;
4.Привітний ( на) і дбайливий (ва), ввічливий (ва) і делікатний (на);
5. Поважає оточуючих і шанований (на) з ними;
6. Поважає права свої та інших;
7.Уміє слухати і чути;
8.Турботливий (ва)
9.Підтримуючий;
10.Людина, що береже природу і культуру;
11.Працьовитий (та );
12.Успішний ( на );
13.Незалежний ( на );
14.Щасливий ( ва )
Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань.
Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба.
Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.
З розвитком суспільства люди повинні зрозуміти, що Земля не є надто великою, вона – наш спільний дім. А для того, щоб людство успішно розвивалося, треба знаходити спільну мову. В наш непростий час часто бракує розуміння, усвідомлення того, що кожна людина неповторна, гідна життя і щастя.
Толерантність.
Бути толерантним означає поважати інших, незважаючи на відмінності. Це означає бути уважним до інших і звертати увагу на те, що нас зближує. Говорячи про «толерантність» ми забуваємо, що основним її принципом є визнання всіх людей рівними собі, не дивлячися на будь-які їхні ознаки.
Знайдіть хвилинку, аби подумати про свій спосіб життя: проаналізуйте свою поведінку, дії, думки та навколишнє середовище. А тепер подумайте про чуже. Найімовірніше, є деякі аспекти життя інших людей, які вас дратують. Терпіти нелегко. Оскільки ми так сильно покладаємося на наш власний світогляд. Важко прийняти погляди іншої людини або погодитися з тим, що чуже бачення може бути інакшим.
Але толерантність – це навичка, яка може принести більше миру та гармонії в наше життя та життя інших людей.
А також це про прийняття інакшості, тобто того, що відрізняється від нас. Наприклад, йдеться про повагу до людей з інвалідністю, представників та представниць різних релігійних та національних спільнот, ЛГБТ-людей тощо.
Толерантна людина має наступні риси:
1Терпимий і терплячий;
2.Рахується з чужими думками й інтересами;
3.Вміє вирішувати конфлікти шляхом переконання і взаєморозуміння;
4.Привітний ( на) і дбайливий (ва), ввічливий (ва) і делікатний (на);
5. Поважає оточуючих і шанований (на) з ними;
6. Поважає права свої та інших;
7.Уміє слухати і чути;
8.Турботливий (ва)
9.Підтримуючий;
10.Людина, що береже природу і культуру;
11.Працьовитий (та );
12.Успішний ( на );
13.Незалежний ( на );
14.Щасливий ( ва )
Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань.
Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба.
Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.
Толерантність – це повага, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості. Формуванню толерантності сприяють знання, відкритість, спілкування та свобода думки, совісті і переконань.
Толерантність – це єдність у різноманітті. Це не тільки моральний обов’язок, а й політична та правова потреба.
Толерантність – це не поступка, поблажливість чи потурання. Толерантність – це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність у жодному разі не може бути виправданням посяганню на ці основні цінності. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей та держави.
Всесвітній день цивільної оборони
Всесвітній день цивільної оборони
Всесвітній день цивільної оборони відзначається за рішенням 9-ої сесії Генеральної Асамблеї Міжнародної організації цивільної оборони (International Civil Defence Organisation). До складу організації входять 50 країн світу, ще 20 мають статус наглядачів (Україна – з жовтня 1998 року).
Цивільна оборона – вивчає теоретичні, науково-технічні, технологічні, економічні, екологічні, соціально-політичні проблеми, які викликають порушення нормальних умов життя та діяльності людей на окремій території (акваторії) або об’єктів на ній (об’єктів на морі), внаслідок аварій, катастроф, стихійного лиха або небезпечного випадку, що призвели або можуть призвести до неможливості проживання населення на зазначеній території або об’єкті, проведення там господарчої діяльності, загибелі людей або до значних матеріальних збитків.
Тож цивільна оборона включає в себе систему заходів із підготовки захисту:
захисту населення
матеріальних і культурних цінностей на території України від небезпек, що виникають при веденні військових дій або внаслідок цих дій.
при виникненні надзвичайних ситуацій природного й техногенного характеру.
Цивільна оборона існує в багатьох країнах світу: США, Росії, Німеччині, Великій Британії, Франції, Ізраїлю і т.д. Вона є важливою складовою діяльності воєннополітичного блоку НАТО.
Цивільна оборона – це важлива складова загальнодержавних оборонних заходів будь-якої держави, що проводяться в мирний та воєнний часи. Вони спрямовані на вирішення трьох основних завдань:
Захист населення від уражаючих факторів, які викликаються стихійними лихами.
Техногенними аваріями (катастрофами), а також від дії сучасних засобів ураження в ході воєнних конфліктів.
Забезпечення стійкої роботи (живучість) економіки в надзвичайних ситуаціях.
Проведення рятувальних і невідкладних аварійних робіт з метою ліквідації викликаних ними наслідків
У 2023 році під час повномасштабної війни День цивільної оборони особливо актуальний, адже від дій російської армії часто страждає мирне населення. У цю дату можна записатися на курси першої медичної допомоги або семінар з основ військової безпеки. Пройти навчання можна навіть онлайн, якщо немає можливості відвідувати живі уроки.
Курс є абсолютно безкоштовним!!! Кожен з вас може його опанувати та отримати сертифікат!!!
А саме головне, що ви здобудете базові знання з домедичної допомоги!!!
Усіх Дівчат та Жінок Вітаємо зі Святом! - Святом Української жінки!
Хай душа розцвіта міріадами зір,
Хай гаптує весна Тобі ясний убір.
Щоб була Ти завжди, наче квітка в саду,
Щоб забрала зима і незгоду й біду.
Хай у щасті й здоров'ї проходять літа,
Хай голубкою білою мрія зліта,
Хай Господь захистить від печалі й нужди,
Нехай мир і любов будуть в твоєму домі завжди.
365- днів незламності!
Сьогодні відзначається Міжнародний день рідної мови, покликаний захищати й розвивати мову кожного народу, що існує на планеті
Сьогодні відзначається Міжнародний день рідної мови, покликаний захищати й розвивати мову кожного народу, що існує на планеті
У вівторок 21 лютого у світі відзначаються Міжнародний день рідної мови, Масляний вівторок і Всесвітній день екскурсовода. Православні християни вшановують пам’ять святого пророка Захарія Серповидця.
Що це за свято?
Що це за свято?
Міжнародний день рідної мови започаткували у листопаді 1999 року на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. Однак початок цьому святу дали трагічні події. 21 лютого 1952 року в Бангладеш (Східний Пакистан) влада жорстоко придушила мітингувальників, які протестували проти заборони на використання в країні своєї рідної – бенгальської мови.
З 1971 року, після проголошення незалежності Бангладеш, цей день відзначають у країні як день мучеників, які загинули за рідну мову. За пропозицією цієї країни ЮНЕСКО проголосило 21 лютого Міжнародним днем рідної мови.
За даними цієї організації, сьогодні у світі існує близько 6 тисяч мов, 43% з них знаходяться під загрозою зникнення. Зокрема, лише в Європі під загрозою перебувають 30 мов, 13 із яких – на межі зникнення.
20.02.2023 Шановні здобувачі освіти, ви можете ознайомитися з матеріалом за посиланням https://daytoday.ua/podiya/den-heroiv-nebesnoi-sotni/.
16.02.2023
Майже рік триває повномасштабне вторгнення РФ на територію України. 14 лютого 2022 року на тлі попереджень американської та західноєвропейської розвідки про можливу війну, президент Володимир Зеленський підписав указ про започаткування нового свята 16 лютого – Дня єднання.
Тоді, на початку лютого 2022-го, мало хто вірив у те, що Росія дійсно розпочне велику війну, а День єднання ще раз нагадав, що саме у єдності – наша сила і міць.
Історія свята
Взимку 2022 року лунало багато застережень щодо дати початку російського вторгнення. Тоді Росія вже стягла багатотисячні війська до українських кордонів під приводом так званих навчань.
У західних ЗМІ лунали попередження, що вторгнення станеться саме 16 лютого. Українці намагалися не піддаватися паніці та жити звичайними щоденними турботами.
Указом президента №53/2022 було встановлено нове свято, День єднання. Це було зроблено з метою консолідації суспільства, стійкості духу та зменшення психологічного тиску, адже, як ми пам’ятаємо, у лютому 2022 всі стрічки новин майоріли страшними заголовками про наближення війни.
Свято показало, що українці сильні у єднанні, ми пишаємося своєю нацією та хочемо жити у мирі. Як виявилося, до війни лишалося всього 8 днів.
Традиції святкування
В умовах війни, обстрілів, блекаутів та щоденних трагедій День єднання набув особливого змісту. Це чергова нагода нагадати світу, що ми боремося і будемо боротися за свободу та щасливе майбутнє.
16 лютого в усіх населених пунктах мають підняти державний прапор та о 10:00 виконати гімн. Дипломатичні установи закордоном також проведуть відповідні заходи, спрямовані на підтримку України.
В цей день можна згадати про народні традиції, надягти вишиванку чи прикріпити до одягу синьо-жовту стрічку. Звісно ж, в умовах війни не слід забувати завдяки кому ми вистояли, та зробити донат ЗСУ. Українці, які отримали тимчасовий захист закордоном, можуть об’єднатися та вийти на головні площі міст, щоб нагадати про необхідність підтримки нашої держави.
А головне – всі ми віримо та докладемо максимум зусиль, щоб у 2024 році святкувати День єднання у вільній країні.
07.02.2023
7 лютого 2023 року у світі відзначається День безпечного Інтернету (Safer Internet Day) під гаслом "Разом до найкращого Інтернету".
Інтернет - це джерело інформації та розваг, освітній ресурс, засіб спілкування та передачі даних, величезний простір для творчості.
Інтернет - це частина вашого життя. Зробіть його безпечним для себе та своїх рідних.
Перегляньте відео. Користуйтесь інтернетом з розумом🤓🤗😉
02.02.2023
02.02.2023
Всесвітній день боротьби проти раку
Всесвітній день боротьби проти раку
За даними ВООЗ: існує більше 100 видів раку і хвороба може розвиватися в будь-якій частині тіла. Від раку щорічно вмирають мільйони людей.
Більше 60% нових випадків захворювання на рак зареєстровані в країнах Африки, Азії та Центральної і Південної Америки. У цих регіонах відбувається 70% всіх випадків смерті від раку.
У всьому світі найбільша кількість чоловіків вмирає від наступних п’яти видів раку (в порядку убування): раку легенів, шлунку, печінки, ободової і прямої кишки та стравоходу.
У всьому світі найбільша кількість жінок помирає від наступних п’яти видів раку (в порядку убування): раку грудей, легенів, шлунку, прямої та ободової кишки і шийки матки. У багатьох країнах, що розвиваються, рак шийки матки є найпоширенішим типом раку.
Вживання тютюну є найзначнішою окремою причиною раку, якій можна запобігти - більше 20% смертей від раку пов’язані з вживанням тютюну.
Одна п’ята частина всіх ракових захворювань у світі розвивається в результаті хронічної інфекції. Так, наприклад, вірус папіломи людини (ВПЛ) викликає рак шийки матки, а вірус гепатиту B - рак печінки.
Такі види раку, які мають значимість для громадської охорони здоров’я, як рак молочної залози, рак шийки матки та рак товстої і прямої кишки є виліковними у разі їх раннього виявлення та належного лікування.
Можна допомогти всім пацієнтам, що страждають від болю, при застосуванні сучасних знань в області зняття болю і наданні паліативної допомоги.
Більше 30% випадків смерті від раку можна запобігти, головним чином завдяки утриманню від вживання тютюну, здоровому харчуванню, фізичній активності і помірного вживання алкоголю. У країнах, що розвиваються, до 20% випадків смерті від раку можна уникнути шляхом імунізації проти вірусу гепатиту В і вірусу папіломи людини.
Всесвітній день боротьби проти раку проголошений «Міжнародним союзом боротьби з онкологічними захворюваннями» - відзначається щорічно 4 лютого. Мета цього дня в усьому світі - це підвищення обізнаності людей про рак як один із найстрашніших і згубних захворювань нашої сучасної цивілізації. Загострюючи увагу до запобігання, виявлення та лікування цього захворювання, можна домогтися гарних результатів, а в деяких випадках і повного одужання.
Міжнародний день захисту від раку закликає широку громадськість до завдань, що стоять перед нашим суспільством в боротьбі з раковими захворюваннями і пропонує небайдужиь політикам і організаціям-членам UICC ставитися до раку, як до одного з політичних пріоритетів.
На даний момент вже відомо, що виникнення 43% ракових захворювань можна було б запобігти, орієнтуючись і дотримуватись елементарних норм здорової поведінки, такі як: заборону доступу до куріння дітей, боротьба з курінням як таким; фізична активність; збалансована та здорова їжа; своєчасна вакцинація проти вірусів, які викликають рак печінки і шийки матки; утримання від тривалого перебування на сонці та в солярії; своєчасна діагностика і увага до власного здоров’я.
29 січня в Україні відзначається річниця бою під Крутами, який для українського народу став символом героїзму та самопожертви молодого покоління в боротьбі за незалежність.
Завдяки звитязі та сміливості українських воїнів ворожий наступ більшовиків на Київ було зупинено на декілька днів. У цей час відбувалися переговори між Українською Народною Республікою і країнами Четверного союзу. 9 лютого 1918 року Брестський мирний договір було підписано. Він означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
Перша незалежність
У 1917 році постала Українська Центральна Рада, згодом була створена Українська Народна Республіка.
Прихід до влади у Росії більшовиків у листопаді 1917 року становив загрозу для України. Вони прагнули встановити контроль над Україною. У грудні більшовицький уряд Росії (Рада народних комісарів) направив ультиматум Українській Центральній Раді. У ньому йшлося про виконання таких умов: дозволити переміщення більшовицьких військ в Україні, не пропускати із фронту (Першої світової війни) на Дон антибільшовицькі сили і відмовитися від утворення окремого Українського фронту. Українці відхилили вимоги і звинуватили більшовицьку Росію у втручанні у внутрішні справи України та розпалюванні ворожнечі. Раднарком, своєю чергою, оголосив Центральну Раду “в стані відкритої війни проти Радянської влади в Росії і на Україні”.
7 січня 1918 року більшовики оголосили загальний наступ на Україну. У середині січня 1918-го вони встановили контроль майже на всьому Лівобережжі та просувалися на Київ. За таких умов 22 січня 1918 року Українська Центральна Рада ІV Універсалом проголосила незалежність Української Народної Республіки.
Напередодні бою
Більшовицькі сили наступали на Київ з двох напрямків. Загін під командуванням Михайла Муравйова просувався Полтавщиною, в той час як на Чернігівщині діяв 1-й Мінський революційний загін на чолі з Рейнгольдом Берзіним. Вважаючи полтавський напрямок найбільш загрозливим, українське командування спрямувало туди найбоєздатніші частини, зокрема, Січових стрільців та Гайдамацький кіш Слобідської України.
Всупереч розрахункам, основні сили загону Муравйова вирушили на з'єднання з Мінським революційним загоном. 28 січня вони заволоділи ключовим пунктом української оборони на Чернігівщині – станцією Бахмач. Здавалося, більше нічого не завадить більшовицькому наступу на Київ.
На підступах до столиці Муравйов закликав: “Наше бойове завдання – взяти Київ... Жаліти київських мешканців нема чого, вони терпіли гайдамаків – нехай знають нас і одержать відплату. Жодного жалю до них! Кров’ю заплатять вони нам. Якщо треба, то каменя на камені не залишимо".
Проте вже наступного дня на станції Крути їхній наступ зупинили українські частини, до яких підійшло підкріплення – курсанти Київської юнацької військової школи імені Богдана Хмельницького сотника Аверкія Гончаренка та добровольці Помічного студентського куреня Січових стрільців (18-20-річні юнаки з Університету святого Володимира, Українського народного університету, Київської гімназії Кирила та Мефодія). До курсантів юнацької школи, студентів і гімназистів приєдналося ще десь 80 добровольців із підрозділів Вільного козацтва з Ніжина.
Перші кіборги
29 січня 1918 року в Крутах перебувало до 520 українських воякiв, юнакiв і студентiв при 16 кулеметах та з однією гарматою на залiзничнiй платформi. У росіян була десятикратна перевага в живій силі, мали бронепотяг та артилерію.
Військами УНР під Крутами командував Аверкій Гончаренко. Завдяки вигідній позиції і героїзму бійців українцям вдалося завдати росіянам значних втрат і стримати наступ до темряви. Потім під тиском ворога більшість підрозділів організовано відступили до ешелонів на станції неподалік і вирушили в бік Києва, руйнуючи за собою залізничні колії. Але одна студентська чота – 27 юнаків, – заблукавши у темряві, повернулася до станції Крути, яка на той час уже була зайнята більшовиками. Вони потрапили в полон. Полонених катували, а потім стратили. Згодом частину героїв поховали на Аскольдовій могилі у Києві.
На сьогоднi вiдомi прiзвища 20 з них. Це студенти Народного унiверситету Олександр Шерстюк, Ісидор Пурик, Борозенко-Конончук, Головащук, Чижов, Сiрик, Омельченко (сотник); студенти Київського унiверситету святого Володимира Олександр Попович, Володимир Шульгин, Микола Лизогуб, Божко-Божинський, Дмитренко, Андрiїв; гiмназисти 2-ї Кирило-Мефодiївської гiмназiї Андрiй Соколовський, Євген Тернавський, Володимир Гнаткевич, Григiр Пiпський, Іван Сорокевич, Павло Кольченко (прапорщик), Микола Ганкевич.
Загалом у бою під Крутами загинуло з української сторони, за різними оцінками, 70–100 осіб.
Втрати бiльшовицьких вiйськ сягали 300 воякiв.
Брестський мирний договір
Затримавши ворога на чотири дні, українські війська дали змогу уряду укласти Брестський мир між Українською Народною Республікою і державами Четверного союзу. Перемовини закінчилися 9 лютого 1918 року підписанням Брестського мирного договору. Він визначав:
· визнання Четверним союзом самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин;
· перехід Холмщини та Підляшшя до складу України; Східна Галичина та Буковина мали бути виділені в окремий коронний край Австро-Угорщини;
· кордон із Польщею, що мав бути визначений комісією “на основі етнографічних відносин і бажань людности”;
· відмову сторін від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною;
· обмін військовополоненими та встановлення дипломатичних відносин;
· постачання УНР іншій стороні до 31 липня 1918 року 60 мільйонів пудів хліба, 2750 тисяч пудів м’яса, іншу сільгосппродукцію та промислову сировину.
Тим часом 4 лютого 1918 року більшовицькі війська Михайла Муравйова підійшли до Києва. Під гуркіт гармат Центральна Рада приймала найрадикальніші закони – про ліквідацію права власності на землю та демобілізацію.
Через два дні почався масований артилерійський обстріл, ще через 3 дні муравйовці ввірвалися в місто. Розгорнулося мародерство і полювання на українських чиновників, офіцерів, усіх “підозрілих”. Жертвами “червоного терору” стали декілька тисяч киян. Вже наприкінці лютого 1918 року завдяки підтримці німецьких та австро-угорських військ українці почали звільнення України від більшовиків. У квітні було звільнено майже всю Україну.
Бій під Крутами став боєм за майбутнє України.
Важливі акценти
· Бій під Крутами став успішною оборонною операцією. Наступ переважаючих сил ворога було зупинено на декілька днів. Це дало змогу представникам Української Народної Республіки підписати Брестський мирний договір із країнами Четверного союзу.
· Брестський мир означав визнання самостійної Української Народної Республіки суб’єктом міжнародних відносин.
· Незалежність Української Народної Республіки довелося захищати від російської військової агресії на початках силами добровольчих формувань.
· Згодом українські війська за підтримки німецьких та австро-угорських (завдяки Брестському договору) звільнили від більшовиків всю територію України.
· Події Української революції засвідчили: державність без армії неможлива.
· Сміливість та жертовність крутянців зробила їх прикладом для майбутніх поколінь захисників України. З ними порівнюють захисників сьогодення у теперішній російсько-українській війні. Тому героїв Крут у публіцистиці часто називають “першими кіборгами”.
22 січня Україна відзначає День соборності. Цього дня у 1919 році на Софійській площі у Києві був проголошений Акт злуки Української Народної Республіки (УНР) й Західно-Української Народної Республіки (ЗУНР).
День соборності дістав офіційний статус свята лише у 1999 році відповідно до указу президента Леоніда Кучми.
У 2011 році тодішній президент Віктор Янукович поєднав свято із Днем Свободи, який, починаючи із 2005 року, відзначався 22 листопада, під назвою "День Соборності і Свободи України". Однак вже у 2014 році п’ятий президент Петро Порошенко відновив попередню назву свята.
Яка історія свята
Український народ, який через історичні обставини опинився розділений на територіях кількох країн, прагнув до незалежності та об’єднання, особливо активізувавшись під час "Весни народів" 1848—1849 років. Одним із центрів такого об’єднання стала Галичина. Зокрема, Головна Руська Рада, перша українська політична організація Галичини, у своєму маніфесті від 10 травня 1848 року заявила про єдність 15-мільйонного українського народу, а також його земель, розділених Російською та Австрійською імперіями, й підтримала національні права інших поневолених народів. Попри це українці отримали реальну можливість здобути незалежність лише десятки років потому — під час Першої світової війни 1914-1918 років та революції у Російській імперії.
7 листопада 1917 року у Києві III Універсалом Української Центральної ради після повалення Тимчасового уряду була проголошена Українська Народна Республіка. Вже у січні 1918-го IV Універсалом була проголошена державна самостійність Української Народної Республіки.
18 жовтня 1918 року у Львові сформувалася Українська Національна Рада на чолі з Євгеном Петрушевичем. Рада взяла у руки владу в західноукраїнських землях та проголосила, що Східна Галичина, Північна Буковина та Закарпаття, які "уконституйовуються як Українська держава".
Українська Національна Рада заявила про намір творити національну державність та об’єднати українців у соборній державі. Відтак ідея соборності українських земель набула державного статусу.
1 грудня 1918 року ініціатори об'єднавчого руху – Українська Національна рада та Директорія УНР – уклали у Фастові Предвступний договір про наміри об'єднати населення і території обох утворень в одній державі.
"Правительства обох Республік уважають себе посполу зобов’язаними цю державну злуку можливо в найкоротшім часі перевести в діло так, щоби в можливо найкоротшім часі обі держави утворили справді одну неподільну державну одиницю", — зазначалося у тексті документу.
3 січня 1919 року у Станіславі було ухвалено рішення про злуку ЗУНР та УНР.
"Українська Національна Рада, виконуючи право самовизначення Українського Народу, проголошує торжественно з’єднання з нинішним днєм Західно-Української Народньої Республіки з Українською Народньою Республікою в одну одноцільну, суверенну Народню Республіку", — йшлося у тексті рішення.
Відтак УНРада сформувала повноважну делегацію до Києва, яка отримала завдання завершити оформлення об'єднання двох держав. За словами президента Ради Євгена Петрушевича, обидві сторони одностайно прагнули об’єднатися в єдину країну.
22 січня 1919 року, в першу річницю проголошення IV Універсалу, у Києві відбулася остаточна процедура оформлення соборності. Відтак 22 січня згадують й про прийняття IV Універсалу Української Центральної ради у 1918-му.
Проголошення Акту злуки Української Народної Республіки та Західно-Української Народної Республіки на Софійській площі у Києві 22 січня 1919 року.
Попри те, що в реаліях буремних подій на тлі громадянської війни в Росії молодій українській державі не вдалося встояти, Акт Злуки 1919 року мав величезне значення для історичної пам'яті українського народу. Завдяки йому Україна інтерпретувалася в українській суспільно-політичній думці лише як соборна держава.
У радянські роки про подію 22 січня 1919 року публічно не згадувалося, однак у пам'яті народу вона залишалася живою. У 1990 році на честь Акту Злуки Народний рух України організував живий ланцюг від Львова до Києва, який став однією з перших масштабних антирадянських українських акцій, що поклали кінець СРСР та дозволили Україні здобути справжню незалежність.
БЕЗПЕЧНІ КАНІКУЛИ!!!
Шановні здобувачі освіти!
Незабаром розпочнуться зимові канікули — пора відпочинку та свят. Але для того щоб канікули були веселими й корисними, необхідно пам’ятати про безпечну поведінку!
Дотримуйтеся:
правила поведінки під час повітряної тривоги
правил електробезпеки
правил протипожежної безпеки
правила під час прогулянок на вулиці ( переохолодження та обмороження )
правил дорожнього руху
правил поведінки на воді
правил поведінки з вибухонебезпечними предметами
Категорично забороняється !!!!!!!!
ігнорувати сигнали повітряної тривоги
чепати вибухонебезпечні предмети
контактувати з незнайомими людьми
перебувати на об’єктах незавершеного будівництва
відвідувати водоймища без нагляду дорослих
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ ПІД ЧАС ПОВІТРЯНОЇ ТРИВОГИ
ЕЛЕКТРОБЕЗПЕКА
ПОЖЕЖНА БЕЗПЕКА
ПЕРЕОХОЛОДЖЕННЯ ТА ОБМОРОЖЕННЯ
ПРАВИЛА ДОРОЖНЬОГО РУХУ
ПОВЕДІНКА НА ЛЬОДУ ТА ПІД ЧАС ОЖЕЛЕДИЦІ
ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ З ВИБУХОНЕБЕЗПЕЧНИМИ ПРЕДМЕТАМИ
Що таке домашнє насильство?
Домашнє насильство – діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім’ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім’єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Форми домашнього насилля
· стрес на роботі;
· пияцтво;
· вживання наркотиків;
· запальний характер;
· виховна мета;
· образа
Проте реальні причини насильства зазвичай приховані. Ними можуть бути:
· патологічні ревнощі;
· модель поведінки, засвоєна у батьківській сім’ї;
· занижена або завищена самооцінка;
· нереалізовані мрії та бажання з дитинства;
· власне самоствердження через інших людей;
· потреба у визнанні;
· психічні відхилення та захворювання;
· різні релігійні та політичні погляди;
· хронічний алкоголізм, наркоманія.
Хто може бути визнаним постраждалим від домашнього насилля
· наречені
· подружжя;
· колишнє подружжя;
· батьки (мати, батько) і дитина/діти;
· нерідні батьки та діти одного з подружжя, які не є спільними або всиновленими (пасинок/падчерка);
· особи, які спільно проживають/проживали однією сім’єю, але не перебувають у шлюбі між собою, їхні батьки та діти.
· рідні брати і сестри;
· інші родичі до двоюрідного ступеню зв’язку;
· опікуни, піклувальники, їхні діти та особи, які перебувають або перебували під опікою, піклуванням;
· прийомні батьки, батьки-вихователі, патронатні вихователі, їхні діти та прийомні діти, діти-вихованці, діти, які проживають або проживали в сім’ї патронатного вихователя;
· будь-які інші родичі, особи, які пов’язані спільним побутом, мають спільні права та обов’язки за умов спільного проживання (діди та онуки, прадіди та правнуки тощо).
Запобігання домашньому насильству Свобода від домашнього насильства та насильства за ознакою статі одне з основоположних прав і свобод людини. Наголошуємо, що домашнє насильство проявляється в нанесенні тілесних ушкоджень, використанні словесних образ та погроз, вчиненні психологічного тиску, умисному позбавлення їжі, одягу, житла, залишенні без догляду чи піклування, тощо. Такі дії можуть вчинятися в сім’ї, між родичами, колишнім або теперішнім подружжям, батьками та дітьми тощо, незалежно від місця проживання кривдника і жертви.
!!!! За допомогою та захистом Вам необхідно звернутися до поліції 102 та повідомити про таке насильство.
Співробітники поліції, які приїхали на виклик, фіксують факт вчинення домашнього насильства. Ви маєте право написати заяву до поліції про вчинення домашнього насильства. Важливо, що з метою усунення небезпеки для Вашого життя і здоров’я та недопущення продовження чи повторного вчинення такого насильства поліцейськими застосовується терміновий заборонний припис до кривдника. Також Ви маєте право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника. Обмежувальний припис передбачає: - заборону перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; - усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; - обмеження спілкування з постраждалою дитиною; - заборону наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; - заборону особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; - заборону вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.
Окрім того, про випадки неналежної допомоги та захисту від домашнього насильства Ви можете повідомити на гарячу лінію Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зателефонувавши за номером 0 800 50 17 20 (цілодобово, безкоштовно).
Також в Україні Ви можете звернутися на: Гарячу лінію з протидії торгівлі людьми, запобігання та протидії домашньому насильству, насильству за ознакою статі та насильству стосовно дітей – 1547.
Національну гарячу лінію з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації 0 800 500 335 (з мобільного або стаціонарного) або 116 123 (з мобільного).
Для отримання правової допомоги діє Гаряча лінія безоплатної правової допомоги: 0-800-213-103. Якщо Ви перебуваєте за кордоном та постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі
Якщо Ви перебуваєте за кордоном та постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі Ви можете звернутися за допомогою. Світова Федерація Українських Жіночих Організацій wfuwo.office@gmail.com, тел.; +1 416 85 85 401;
Молдова: поліція – 112, Громадська організація «Ла Страда – Молдова» тел.; 0 800 88 008, Центр прав жінок – 0 800 800 00 (безкоштовна юридична консультація).
Угорщина: поліція – 107, Національна безкоштовна гаряча лінія – +36 80 20 55 20, okit@csalad.hu.
Словаччина: поліція – 158 або 112, Цілодобова безкоштовна гаряча лінія для жінок, які постраждали від насильства – 0 800 212 212. Румунія: поліція – 112, Цілодобова безкоштовна гаряча лінія для підтримки з питань домашнього насильства – 0 800 500 333, Лінія підтримки асоціації за свободу та рівність тел.; +4 0753 893 531 (психологічна та інформаційна підтримка).
Польща: поліція – 112 або 197, Національна польська служба екстреної допомоги для постраждалих від домашнього насильства: 800 12 00 02, Центр прав жінок – https://cpk.org.pl/ua, 600 07 07 17 (24/7, психологічна, соціальна і правова підтримка), Офіційний сайт для українців, які приїздять до Польщі – https://www.gov.pl/web/ua, e-mail: ukraina@udsc.gov.pl, тел.; +48 477 21 75 75.
Швеція: поліція – 112 або 900-00, Шведське агентство з питань рівності https://jamstalldhetsmyndigheten.se/swedish-gender-equality-agency/, тел.; +46031392000.
Франція: поліція – 17, про факт вчинення домашнього насильства або насильства за ознакою статі можна повідомити за безкоштовним телефоном 3919. Контакти гарячих ліній у випадку вчинення домашнього насильства та насильства за ознакою статі розміщені на офіційному сайті Ради Європи – https://www.bit.ly/3IWYLMu
Також у більшості європейських країн працює єдиний номер 112 служби спасіння. У країнах–членах Європейського Союзу, психологічну підтримку можна отримати за телефоном – 116 123. Пам’ятайте кожна людина має невід’ємне право на життя та повагу до його гідності, право на захист від домашнього насильства та насильства.
07.12.2022
06.12.2022!!!
День Збройних сил України відзначається щорічно 6 грудня. Це свято завжди відзначалося з гордістю та пошаною, але у 2022 році під час повномасштабної війни його важливість зросла ще більше. ЗСУ - це меч і щит України, наша опора і захист. Найкращі сини і дочки України борються в Збройних силах за незалежність і свободу своєї Батьківщини. На честь свята пропонуємо вам зробити пожертву ЗСУ, а також привітати рідних, друзів та всіх знайомих військовослужбовців.
01.12. Всесвітній день боротьби зі СНІДом
ВІЛ – це вірус, що вражає імунну систему, а СНІД – це комплекс захворювань, які виникають у людини з ВІЛ на фоні низького імунітету.
ВІЛ-інфекція – це хронічна хвороба, яка розвивається внаслідок інфікування вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ), характеризується повільно прогресуючим ураженням імунної та нервової систем організму, що проявляється вторинними інфекціями, пухлинами й іншими патологічними станами.
СНІД – синдром набутого імунодефіциту (остання стадія ВІЛ-інфекції).
Вірус передається:
статевим шляхом (при статевих стосунках з ВІЛ-інфікованою особою);
парентеральним шляхом (через кров, насамперед, через спільні шприци та голки при внутрішньовенному введенні наркотичних речовин; через забруднений кров’ю, нестерильний медичний інструмент);
від ВІЛ-інфікованої матері до дитини (під час вагітності, пологів чи годування грудним молоком).
ВІЛ-інфекція не передається:
через піт, сечу, сльози, слину, оскільки кількість вірусних частинок в цих рідинах надзвичайно мала для зараження;
побутовим шляхом: через повітря (при чханні, кашлі), при спільному проживанні, роботі в одному приміщенні, користуванні посудом. Не треба боятись подати руку чи обійняти інфіковану людину, не страшні й дружні поцілунки;
при спільному відвідуванні місць громадського користування (бані, сауни, басейну, туалету). ВІЛ-інфекцією не можна заразитись в громадському транспорті;
через укуси комарів чи інших комах, адже в організмі комахи вірус не здатен розмножуватись.
Основним методом лікування ВІЛ-інфікованихє антиретровірусна терапія (АРТ). Ця терапія не виліковує від ВІЛ цілком, однак, перешкоджає його розвитку та розмноженню, поліпшує якість життя, дає змогу істотно призупинити розвиток СНІДу, продовжує тривалість життя.ВІЛ-інфіковані повинні приймати АРВ-препарати пожиттєво.Вживання таких препаратів трансформує ВІЛ-інфекцію з прогресуючої невиліковної недуги в хронічне захворювання, з яким можна прожити багато років.
Спостерігається стійка тенденція до збільшення доступу до АРТ, раннього початку лікування та застосування АРВ-препаратів для профілактики ВІЛ-інфекції. Надання АРТ всім людям, що живуть з ВІЛ, незалежно від кількості клітин CD4 стало важливим кроком у досягненні успіху при лікуванні й догляді та сприятиме усуненню загрози поширення ВІЛ в контексті громадського здоров’я.
Щорічно в Україні з 25 листопада до 10 грудня включно проводиться Всеукраїнська акція «16 днів проти насильства».
Мета акції – привернення уваги суспільства до проблем подолання насильства у сім’ї, жорстокого поводження з дітьми, протидії торгівлі людьми та захисту прав жінок.
Прояви насильства супроводжують людство з давніх давен. Упродовж тисячоліть одна людина кривдить іншу людину, чинить насильство щодо неї. У світі постійно відбуваються війни, напади на людей, дискримінація, приниження. Прикро, що ми звикли сприймати насильство, як щось неминуче, адже прояви насильства порушують права людини, принципи її вільного та справедливого існування. І коли насильство чиниться поруч із нами чи в нас у домі, у школі, на вулиці, ми можемо й повинні зупинити його. Саме тому щорічно, починаючи з 1991 року, міжнародна спільнота підтримує акцію «16 днів проти насильства». Тисячі громадян та сотні державних і громадських організацій з більш ніж 100 країн світу активізують з 25 листопада до 10 грудня свої зусилля заради об’єднуючої мети: збільшити розуміння та обізнаність про всі форми насильства у співвітчизників, створити в конкретному регіоні або окремій державі соціальний простір, вільний від насильства.
Дати початку та завершення Акції вибрані не випадково. Вони створюють символічний ланцюжок, поєднуючи заходи проти насильства стосовно жінок та дії щодо захисту прав людини, підкреслюючи, що будь-які прояви насильства над людиною, незалежно від її статі, є порушенням прав людини.
Шістнадцятиденний період акції охоплює наступні важливі дати:
25 листопада – Міжнародний день боротьби з насильством щодо жінок;
1 грудня – Всесвітній день боротьби зі СНІДом;
2 грудня – Міжнародний день боротьби з рабством;
3 грудня – Міжнародний день людей з обмеженими фізичними можливостями;
5 грудня – Міжнародний день волонтера;
6 грудня – Вшанування пам’яті студенток, розстріляних у Монреалі;
9 грудня – Міжнародний день боротьби з корупцією;
10 грудня – Міжнародний день прав людини.
Цього року 26 листопада в Україні вшановують пам’ять жертв Голодомору 1932-1933 років і масових штучних голодів 1921-1923 і 1946-1947 років.
У День пам’яті жертв Голодомору українців закликають запалити свічку у вікні – 26 листопада о 16:00, а також долучитись до Загальнонаціональної хвилини мовчання.
Нагадаємо, в Україні змінюється ставлення до Голодомору 1932-1933 років: все більше українців вважають його геноцидом.
"Україна - країна нескорених"
Україна — це територія гідності і свободи. Такими нас зробила не одна, а дві революції — наш Майдан 2004 року, який був святом свободи, і революція 2013 року — Революція Гідності.
День Гідності і Свободи — це, перш за все, наш унікальний спосіб відстоювати власні громадянські свободи, права і свій вибір творити майбутнє.
На разі це у нас є важкий іспит для всієї України, коли всі ми демонструємо свою європейськість, гідність, своє прагнення до свободи, ми повинні з вами пам’ятати ті цінності, які відстоювали учасники українських революцій, та за які сьогодні воюють захисники і захисниці у російсько-українській війні: незалежність та територіальну цілісність, волю, соборність, гідність України та самих українців.
Віримо, що переможний дух - дух Свободи, та ті цінності які загартовувалися на Майдах приведуть Україну до перемоги!
Шановні здобувачі освіти!
Пропоную вам написати листа "Лист у майбутнє", якою ви бачите у майбутньому нашу Держажу та наш народ який цінує понад усе свободу, честь та гідність.
Свої листи ви можете відправити мені на ел.адресу:
alinaxomka123@gmail.com ( вказувати ім'я не обов'язково )
21.11.2022
В Україні 21 листопада відзначається День Гідності та Свободи.
Його встановлено згідно з Указом Президента від 13 листопада 2014 року на честь початку цього дня двох знаменних подій у новітній українській історії - Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року, повідомляє Укрінформ.
День Гідності та Свободи став своєрідним наступником свята Дня Свободи, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, але був скасований.
Саме 21 листопада 2013 року відбулися перші протестні акції української громадськості у відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом.
Однак на відміну від подій Помаранчевої революції, цього разу обстоювання гідності та свободи коштувало багатьох життів українських патріотів: 106 людей були вбиті і понад 2 тис. поранені. А навесні 2014 року розпочалася військова агресія росії, яка супроводжувалася окупацією Криму та окремих територій Донецької та Луганської областей.Цьогоріч День Гідності та Свободи відзначається на тлі повномасштабного вторгнення рф, яке розпочалося 24 лютого. Україна знову бореться за свою свободу та незалежність, захищаючись від агресора.
17.11.2022
Міжнародний день відмови від паління
Міжнародний день відмови від паління
Цей День - прекрасна можливість для тих, хто палить, дізнатися - чому і наскільки просто залишити це. Справа в тому, що залежно від паління не існує. Те, що курець тягнеться за наступною цигаркою - є комплекс специфічних процесів, які відбуваються в організмі людини, яка палить. Нікотин - алкалоїд пиридинового ряду. Він діє як слабке знеболювальне всього 18 хвилин після викуреної сигарети. Потім курець починає більш яскраво відчувати той процес, коли організм очищується від чадного, вуглекислого газу та інших непотрібних йому з’єднань, виводячи їх за рахунок внутрішнього механізму обміну речовин. Всього з димом через легені в нього потрапляє близько 500 з’єднань, включаючи азот, аміак, смоли, солі важких металів, залишкові речовини, що виникли при згорянні, а час виведення надлишків залежить від ступеня їх проникнення в організм і займає період від кількох годин до кількох днів. Поганий жарт з людиною грають його власні причинно-наслідкові зв’язки, які формуються настільки варіативно, що у кожного вони буквально унікальні. Біологічна нейронна мережа безпомилково сигналізує курцю про те, що організму не так добре, він відхилився від норми і отруєний, а в причинно-наслідкових зв’язках виробляється правило ігнорування цієї обставини - моменту, що процес нормалізації проходить в штатному режимі і йому нема про що хвилюватися.Фізичний організм людини генетично запрограмований на життя. Коли виникають загрози - він працює з ними, щоб нівелювати їх небезпеку для свого подальшого успішного функціонування. Інша справа - психологія і ті широкі можливості, які відкриті перед нами. На жаль, ми здатні обманювати життя і рідко дозволяємо собі відмовлятися від цього, вважаючи за краще виробляти альтернативні основній сигнальній системі прості рефлекси. Перенавчання нейронної пам’яті вимагає елементарної уваги, деякого часу і доступно кожному.Нарешті боротьба з цією згубною звичкою набуває цілком конкретних обрисів, адже ще буквально кілька десятиліть тому не можна було просунутися далі простих слів. Виною цьому було практично непробивне лобі тютюнових виробників і їх елементарна жадібність.
За даними проекту DilovaMova.com, дуже символічно, що Міжнародний день відмови від паління своїми витоками сягає к Американській землі, континенту, з якого і почалося це тотальне горе - звички тютюнокуріння.
У далекому 1977 році, вивчивши сумну статистику по раковим захворюванням, цей день встановило Онкологічне Співтовариство Сполучених Штатів Америки. Було запропоновано відзначати його щорічно в кожен третій четвер місяця листопада.
Незабаром до цієї корисної ініціативи стали приєднуватися у всьому світі. А пізніше, в 1988 році, за пропозицією Всесвітньої Організації Охорони Здоров’я (резолюцією № WHA 42.19) виник молодший брат цього Міжнародного дня - Всесвітній день без тютюну, який зараз відзначається 31 травня.
Статистика ВООЗ дуже сумна. Епідемія тютюнопаління в 20 столітті забрала з життя понад 100 мільйонів людей. У XXI столітті ця цифра може вирости на порядок. Близько 63% всіх смертей на землі відбувається через неінфекційні захворювання. Тютюнопаління в цій страшній статистиці займає стійку позицію лідера.
Метою Дня відмови від паління є активні дії по сприянню у зниженні поширення шкідливої тютюнової залежності. Це включає в себе боротьбу проти тютюнопаління в усіх прошарках суспільства і в першу чергу в середовищі лікарів і медичного персоналу.
Широке інформування суспільства про шкідливий і згубний вплив тютюну на здоров’я курця і оточуючих його людей здатне позитивно вплинути на самосвідомість безлічі курців. Завдяки хорошій обізнаності населення про шкоду куріння для здоров’я та доступних методах позбавлення від цієї шкідливої звички багато громадян прагнуть позбутися згубної нікотинової залежності.Деякі люди не усвідомлюють всієї тяжкості наслідків від вживання тютюну для свого здоров’я і здоров’я своїх дітей. У більшості випадків це є результатом відсутності переконливої інформації з даної теми, а так само наслідки інформаційної протидії з боку тютюнових компаній. У зв’язку з цим ВООЗ та ряд міжнародних громадських та медичних організацій, пропонують урядам країн, що приєднуються до цієї боротьби захищати політику своєї суспільної охорони здоров’я від будь-яких інтересів тютюнової промисловості, прийняття податкових і цінових заходів по скороченню попиту на тютюнові вироби, законодавчий захист своїх співгромадян від впливу тютюнового диму. Крім того пропонуються прямі державні регуляторні дії з контролю над складом тютюнових виробів і їх публічного оприлюднення. Заходи з регулювання маркування та упаковки тютюнових виробів, з метою попередження людей про небезпеку цієї шкідливої звички. Заборона стимулювання продажів і реклами, а також можливості спонсорства тютюнових компаній. Повсюдне надання кваліфікованої допомоги тим, хто вирішив позбутися від цієї шкідливої звички.
Критика цих починань також існує. Наводяться аргументи та обвинувачення в цинізмі. Серед аргументів критики, наприклад, легалізація вживання марихуани в деяких розвинених країнах. До того ж, за рахунок астрономічного збільшення цін на тютюнові вироби та нецільового використання отриманних таким шляхом коштів, при низькому рівні інформування про ефективні і фінансово доступні для курця методи відмови від куріння, коефіцієнт корисної дії від цих заходів для суспільства значно знижується або стає зовсім негативним. В 2022 році Міжнародний день відмови від паління припадає на 17 листопада.
16.11.2022
День толерантності
Свято покликане шанувати рівність всіх людей, не залежно від походження, кольору шкіри, етносу, національності, релігійних вподобань, гендерної ідентичності чи світогляду. У листопаді 2015 року Верховна Рада України прийняла «антидискримінаційну» поправку до Трудового кодексу, чим додатково законодавчо закріпила недопущення дискримінації людей на робочому місці за всіма із цих ознак, вкотре підтвердивши демократичність та толерантність українського суспільства.
Варто пам'ятати, що толерантність ‒ це терпимість до іншого світогляду, способу життя, поведінки, культури і звичаїв.
Здатність терпимо і з розумінням ставитись до інакшості оточуючих, це невід'ємна складова сучасного життя та умова органічного співіснування різних людей в одному суспільстві. Адже кожен із нас унікальний.
У цей день як ніколи актуальним є гасло «Усі різні ‒ усі рівні», яке вже давно стало символом толерантності та шанування різноманіття.
11.11.2022 ZOOM конференція присвячена:
Успішність у навчанні.
Комунікація з дистанційним навчанням.
Комунікація у групі.
Зворотній зв`язок.
План бесіди зі здобувачами освіти
1) Заходимо на сайт навчального закладу дивимось розклад, за розкладом переходимо у розділ дистанційне навчання - читаємо урок, виконуємо завдання ( тести, конспектування та ін. ).
2) У групі коли я до вас звертаюсь ( ЯК ВИ?) обов` язково отписуємось ( все добре, переїхали, захворіли та ін.) Не забуваємо, у вас йде навчальний процес і ми повинні знати що з вами.
3) Отримали якісь нові документи (паспорт, індифікаційний, свідотства, довідки ВПО) обов'язково висилаємо мені або майстру.
4) Виникають питання пишіть в нашу групу- не соромтесь.
ОГОЛОШЕННЯ!
У середу( завтра ) 9 листопада у День української писемності та мови відбудеться Всеукраїнський радіодиктант Національної єдності-2022.
Розпочнеться диктант об 11:00
Долучитися до участі в диктанті можна у будь-якому зручному форматі – трансляції на радіо, телеканалі та діджитал-платформах:
в ефірі Українське радіо та Радіо Культура;
в ефірі телеканалу Суспільне Культура;
на сторінці ФБ Суспільне Новини, ютуб-каналі Українського радіо та Суспільне Новини;
у додатку suspilne.radio або Дія.
Текст диктанту буде оприлюднено 10 листопада.
"Написання Радіодиктанту-2022 адаптовано до умов воєнного часу.
9 листопада наша країна святкує День української писемності та мови. Це свято було започатковано Указом президента України № 1241/97 від 6 листопада 1997-го. Традиційно цього дня всіх українців запрошують написати Всеукраїнський диктант національної єдності і перевірити свої знання.
За православним календарем 9 листопада вшановують пам’ять Преподобного Нестора-Літописця - послідовника Кирила і Мефодія. Вважається, що Нестор Літописець став прабатьком української писемної мови. Існують версії, що раніше на території України застосовували кілька видів писемності, деякі з них використовували грецьку абетку або латиницю. Сучасний алфавіт української мови здебільшого складається з аналогів грецьких літер і декількох слов’янських знаків, однак раніше, крім кирилиці, використовувалася так звана глаголиця.
У 1989 році Верховна Рада УРСР надала українській мові статусу державної. Вона також є рідною мовою українців, які проживають за межами України: в Росії, Білорусі, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляють майже 45 мільйонів людей і вона належить до найпоширеніших мов світу.
Генеалогічно українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Про це свідчать і архаїзми, і деякі фонетичні та морфологічні ознаки, які зберегла наша мова протягом століть.
Давньою українською мовою написані козацькі державні документи й хроніки, створена самобутня художня писемність епох – від Івана Вишенського до Григорія Сковороди. Українці мають свою могутню класичну літературу, визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Стефаника…
Щодо початку писемності в українських землях тривають наукові дискусії. Археологічні знахідки засвідчують наявність писемних знаків на глиняному посуді, пряслицях, зброї тощо, ще за трипільської доби.
Кілька століть нас привчали до думки про нібито «вторинність» української мови, ретельно приховуючи від українців величезний масив української ж писемності, історії та культури, що сягає глибокої давнини і налічує багато тисячоліть.
Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті – вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за іменем монаха-переписувача Лаврентія. Зокрема до цього списку входить “Повість врем’яних літ” (або “Повість минулих літ”), написаний на початку XII століття.
Автором “Повісті” вважається монах Києво-Печерського монастиря Преподобний Нестор-літописець (близько 1050 – 1114 рр.). Також його перу належать житія святих…
Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври.
Цього дня, це вже стало традицією, стартує Міжнародний конкурс знавців української мови імені Петра Яцика. Щорічна кількість учасників конкурсу – понад 5 мільйонів із багатьох країн світу.
У четвер, 27 жовтня, відбудеться перший Всеукраїнський національний тест з медіаграмотності, під час якого кожен бажаючий зможе перевірити, чи вміє боротися з фейками та відрізняти ворожу пропаганду.
"Триває Всесвітній тиждень медіаграмотності і саме сьогодні наш проєкт Фільтр. Національний проєкт з медіаграмотності проводить перший Всеукраїнський національний тест з медіаграмотності. Кожен учасник зможе перевірити, чи вміє боротися з фейками та відрізняти ворожу пропаганду. Платформа для проходження тесту буде відкрита сьогодні тричі протягом дня: початок об 11:00, 15:00, 19:00"
30 учасників, які дадуть найбільшу кількість правильних відповідей за найшвидший час, отримають подарунки.
Бабин Яр – місце пам’яті та некрополь близько 100 тисяч цивільних громадян і військовополонених, розстріляних нацистами у 1941–1943 роках. Серед них – євреї і роми, червоноармійці, комуністи, підпільники Організації українських націоналістів, в’язні Сирецького концтабору, «саботажники», порушники комендантської години та навіть пацієнти психіатричної лікарні імені Павлова.
Масовий розстріл євреїв у Бабиному Яру 29–30 вересня 1941 року став символом «Голокосту від куль» і нацистської політики масового знищення людей.
Розстріли в урочищі розпочалися відразу після вступу нацистів та їхніх союзників до Києва у вересні 1941 року і відбувалися чи не щоденно до завершення окупації міста.
Найтрагічнішими стали 29–30 вересня, коли вбили майже 34 тисячі євреїв – мешканців Києва. В німецьких донесеннях цю операцію назвали «гросакцією» («велика акція», від нім. Großaktion). Формальним приводом для неї стала радянська диверсія зі знищення Хрещатика 24 вересня.
Нацистська операція в Бабиному Яру 29–30 вересня стала однією з наймасштабніших каральних акцій Другої світової війни. Більшість населених пунктів України мають свої більші чи менші «бабині яри» – місця нацистських розстрілів євреїв та інших жертв.
Виконавцем розстрілів кінця вересня – початку жовтня 1941 року в Бабиному Яру була зондеркоманда 4а під орудою штандартенфюрера СС Пауля Блобеля. Цей нацистський підрозділ здійснив також масові вбивства євреїв у Львові, Рівному, Луцьку, Новограді-Волинському, Житомирі, Білій Церкві та інших містах.
Голокост – важка незагоєна рана в історії України в Другій світовій війні. Жертвами злочину стали близько півтора мільйона українських євреїв. Нацисти знищили їх як соціокультурну й етнорелігійну спільноту.
Пам’ять про трагедію Бабиного Яру попри всі обставини завжди залишалася живою. Перші художні твори на цю тему з’явилися вже в 1941–1943 роках. Художник-етнограф Юрій Павлович щодня робив замальовки олівцем із натури. Першими художніми текстами стали поетичні твори Ольги Анстей та Людмили Титової.
По війні радянський режим замовчував або спотворював пам’ять про жертв, намагався зруйнувати сам яр та навколишні кладовища. Проте це йому не вдалося. Бабин Яр залишався застереженням про небезпеку від ненависті, расизму, міжнаціональної ворожнечі, переслідування та знищення людей за етнічною, політичною, релігійною або іншими ознаками.
Після відкриття й осмислення жахів Голокосту світова спільнота пристала на позицію «ніколи знову», проте геноциди стаються дотепер. Сьогодні в Україні – війна. Рашисти навіть риторику запозичують у нацистів, заявляючи про «розв’язання українського питання», подібно до гітлерівського «розв’язання єврейського питання». Російський так званий «антифашизм» став головною загрозою для євреїв у сучасній Україні та сприяв нарузі над пам’яттю про Голокост: російські війська обстрілюють єврейські цвинтарі, синагоги, навіть Бабин Яр.
Ми побачили жорстокі масові вбивства рашистами чоловіків, жінок, дітей, літніх людей, тварин, тортури – фізичні та моральні, зґвалтування. Навіть іноді мали місце намагання спалити тіла, щоб приховати вчинені злочини, як свого часу, відчуваючи наближення поразки, робили нацисти. Відомості зі звільнених Бучі, Ізюма, Маріуполя та інших українських міст і сіл жахають цивілізований світ. Мир, безпека й рівновага в Європі та світі можливі тільки після того, як Україна переможе у війні, а всіх злочинців буде належно покарано.
Історична довідка
Расова доктрина. Нацистська ідеологія засновувалася на расовій теорії, відповідно до якої людство від початку існування розділено на раси, а цінність людини полягає не в її індивідуальних рисах, а в належності до расової групи. Вищою, передовою вважали арійську. Вона від природи наділена правом підкорювати чи знищувати «нижчі» раси, до яких належали і слов’яни, зокрема, й українці. Євреї ж узагалі не вписувалися в нацистську расову піраміду, їх вважали недолюдьми і спочатку розглядали можливість компактно переселити (на територію Польщі – район Кракова, на Мадагаскар чи за Уральські гори).
Друга світова війна, що була наслідком змови двох тоталітарних режимів (нацистського та радянського) перекреслила ці наміри, але створила умови для «остаточного розв’язання єврейського питання». Після того, як Німеччина та її союзники окупували Польщу, Литву, Латвію, Естонію, а також Бессарабію з Буковиною, під владою двох диктаторів опинилося 75 % європейського єврейства (більшість із них не пережила Голокосту).
Голокост кулями в Україні. В окупованому СРСР «акції зачисток» почалися з Галичини. Лише за тиждень в ініційованих нацистами погромах у Львові загинули 6 тисяч євреїв. Усього в таборах і гетто Тернополя, Дрогобича, Борислава, Сколе, Стрия та інших міст убито 610 тисяч євреїв.
На території Наддніпрянської України в 20-х числах липня айнзатцкоманда 5-ї айнзатцгрупи С розстріляла майже півтори тисячі уманських євреїв.
У серпні 1941 року німецькі військові стратили у Кам’янці-Подільському понад 23,5 тисячі місцевих євреїв та євреїв Закарпаття. У травні 1944-го тих євреїв, які залишалися на території Закарпатської України, вивезли до концтабору Аушвіц. Більшість вивезених загинула в газових камерах.
Після окупації Одеси румунські військові розстріляли у відплатних акціях 20 тисяч євреїв. У кінці грудня 1941 року біля Богданівки Одеської (нині – Миколаївської) області знищили понад 40 тисяч євреїв. На українських землях, що увійшли до складу Трансністрії, окупаційна влада теж створила гетто й табори праці. Загалом на цих землях румуни знищили близько 300 тисяч євреїв Бессарабії та Буковини.
Терор в окупованій Україні знищив євреїв як соціокультурну й етнорелігійну спільноту. Жертвами Голокосту стали понад 1 мільйон осіб. Місцями їх наймасовіших страт стали, крім Бабиного Яру (Київ), Богданівка Одеської області – понад 40 тисяч, Дробицький Яр (Харків) – близько 20 тисяч, Кам’янець-Подільський Хмельницької області – 23,6 тисячі, Дальник Одеської області – близько 18 тисяч, урочище Сосонки біля Рівного – понад 17 тисяч жертв.
Бабин Яр. 19 вересня 1941 року війська Вермахту ввійшли до Києва, а наступного дня в Бабиному Яру розстріляли військовополонених (імовірно політпрацівників та, можливо, євреїв). Підрив радянськими диверсантам київської цитаделі та Хрещатика в 20-х числах цього ж місяця став для окупантів зручним приводом звинуватити у скоєному євреїв і провести показову каральну акцію над євреями-заручниками.
28 вересня 1941-го в Києві з’явилися оголошення з наказом усім євреям міста зібратися зранку на розі вулиць Дегтярівської та Мельникова, біля кладовищ.
«Дорога смерті», якою пройшли десятки тисяч людей 29 вересня, пролягала від Лук’янівської площі вулицею Мельникова до перших воріт Єврейського кладовища, далі – на Кагатну (нині – Сім’ї Хохлових), потім по Лагерній (нині – Дорогожицькій). Біля входу до Братського (Воїнського) кладовища відбирали гроші, коштовності, документи, наказували залишати речі й верхній одяг. У кінці Братського кладовища (нині – територія телевежі) люди повертали у прохід між огорожею та краєм яру. Розстрілювали на майже пів кілометровому відтинку яру, який починався біля пам’ятника, встановленого 1976 року, а закінчувався за теперішньою станцією метро «Дорогожичі». Людей змушували роздягатися догола, спускатися в яму і лягати долілиць, одні на одних, а вздовж рядів проходили німецькі поліцейські й стріляли в потилицю. До 18-ї години того дня встигли вбити майже 22 тисячі. Інших приречених загнали на ніч у порожні гаражі на Лагерній. Наступного дня їх чекала така ж доля. Потім сапери підірвали схили, щоб земля засипала тіла, і змусили військовополонених вирівняти дно яру.
Вбивства у Бабиному Яру тривали у кілька етапів.
Перший – щоденні розстріли євреїв, військовополонених, цивільних – тривав із вересня 1941-го до весни 1942 року. Пік припав на 29–30 вересня, коли загинули 33 771 особа.
У «Донесенні про події в СРСР» № 111 від 12 жовтня 1941 року йдеться: «Загальне число страчених зондеркомандою 4а тепер перевищило 51 000. Крім зондеракції в Києві 28 і 29, для якої були виділені 2 команди поліційного полку «Південь», всі страти, які проводилися до цього часу, ця ЗК здійснювала без будь-якої допомоги. Страчені особи в основному були євреями, найбільшу частину складають політичні функціонери, а також заколотники і грабіжники». Із середини жовтня у Бабиному Яру та його околицях також почалися страти комуністів-підпільників, ромів, душевнохворих, заручників, моряків Дніпровської флотилії.
Узимку 1941–1942 років на тому місці загинули члени Організації українських націоналістів. «Донесення про події в СРСР» № 164 від 4 лютого 1942 року свідчить: «У Київській області боротьба проти комуністів все більше трансформується в боротьбу проти національних українських формувань... Конфіскований письмовий матеріал, а також свідчення різних арештованих в останній час прихильників Бандери знову доводять, що прихильників Бандери неможливо залучити до будь-якої позитивної співпраці. Тому лишається тільки повністю знищити цей рух».
Другий етап – кінець зими 1942 – середина серпня 1943-го. На цей час припадає й створення Сирецького концтабору, який замінив табір на вулиці Керосинній (виник десь у квітні–травні 1942 року, а на кінець окресленого другого етапу припала його евакуація). Його в’язні – численні жертви Бабиного Яру.
З весни 1942 року (можливо, що і взимку) двічі на тиждень сюди привозили на розстріл ув’язнених із тюрми гестапо. До кінця вересня 1943 року основними жертвами Бабиного Яру стали підпільники і партизани, як комуністи, так й українські націоналісти.
Третій, заключний, етап регулярних розстрілів відбувався на тлі знищення трупів у Бабиному Яру в серпні–вересні 1943 року в’язнями Сирецького концтабору. Паралельно відбувалася евакуація самого табору. Зрозумівши, що в Києві не втриматися, німці почали замітати сліди злочинів. Трупи спалювали навпроти Сирецького концтабору.
18 серпня 1943 року до Сирецького табору доставили групу арештантів із Полтави. До них приєднали ще 100 ув’язнених євреїв із самого Сирецького табору. Таку команду смертників із 327 осіб закували в кайдани та змусили викопувати трупи, будувати печі з огорожі Лук’янівського і надгробків єврейського цвинтаря, складати в них тіла та дрова і спалювати. В одній такій печі за раз знищували до 2000 жертв. Двічі на тиждень нацисти привозили до Бабиного Яру на страту в’язнів із тюрми СД і спалювали їхні тіла. Всі ці роботи проводилися в режимі цілковитої таємності: територія була оголошена забороненою зоною, обгороджена й засаджена деревами, але сморід і дим розносилися по Києву далеко за межами урочища.
До кінця вересня майже всіх розстріляних спалили, а в’язні заклали останню піч, як вони зрозуміли, для себе. У ніч на 29 вересня 1943 року вони вирвалися на волю, але врятуватися вдалося не більше як двом десяткам сміливців. Саме їхні свідчення згодом дали можливість відтворити історію знищення трупів у Бабиному Яру.
Штандартенфюрер Пауль Блобель, який керував стратами у Києві 1941 року, наглядав і за спаленням останків у 1943-му. Про це він свідчив на Нюрнберзькому процесі: «Під час мого візиту в серпні я спостерігав за спаленням тіл у загальній могилі під Києвом. Могила була близько 55 м завдожки, 3 м завширшки і 2,5 м завглибшки. Після того, як верхній шар був знятий, трупи облили горючим матеріалом і підпалили. Пройшло близько двох днів, поки могили згоріли до дна. Я особисто пересвідчився, що прогоріло все до самого дна. Після цього могила була засипана, і так майже всі сліди були заметені».
У жовтні 1943 року в Бабиному Яру німці ще розстріляли киян, які ухилилися від виконання наказу про повне виселення з міста. Останній розстріл відбувся 4 листопада 1943-го, а за два дні до Києва увійшла Червона армія.
Виконавці злочину. Охоронні й поліційні функції для забезпечення стабільності окупаційного режиму виконували охоронні дивізії Вермахту, структури поліції безпеки та СД і формування німецької і так званої «української допоміжної» поліції. Разом із Вермахтом у місті з’явилися представники айнзатцгрупи СД. Вони мали очищати армійські тили від «небезпечних елементів» і придушувати рух спротиву. «Відповідальною» за Київ була айнзатцгрупа С, зокрема, зондеркоманда 4а. Разом із ними прибув штаб головнокомандувача СС і поліції «Росія-Південь» та два батальйони поліцейського полку «Південь». Згодом у Києві з’явилася айнзатцкоманда 5. Саме ці підрозділи СС та поліції здійснювали масові розстріли євреїв у Бабиному Яру.
Жертви Бабиного Яру. Головними жертвами нацистів у Бабиному Яру стали євреї, які становили більш як половину страчених. Упродовж двох років німецької окупації тут розстрілювали й групи людей, і окремих осіб, які з тих чи інших причин вважалися ворогами нацистів.
Серед перших жертв – військовополонені. Їх розстрілювали вже наступного дня після вступу німців до Києва. У першу чергу євреїв та політкомісарів. У січні 1942 року нацисти стратили кілька десятків полонених моряків Дніпровської флотилії.
У Бабиному Яру загинуло щонайменше 150 ромів. Крім того, ромські табори було знищено на тодішніх околицях – у Святошині та на Березняках.
З середини жовтня 1941 року неподалік Кирилівської церкви почали страчувати пацієнтів психіатричної лікарні імені Павлова.
Репресій зазнали й українські націоналісти. Першочергово представники похідних груп. У вересні 1942 року почалися арешти серед учасників націоналістичного підпілля і тривали до останніх днів німецької окупації. З усіх українських земель найбільших жертв ОУН зазнала в Києві – не менше 600 осіб.
У жовтні 1941 року почалися арешти членів підпільних райкомів КП(б)У. Тільки до кінця 1941-го арештували понад 50 керівників залишеного в місті підпілля. Всього ж до кінця німецької окупації Києва загинуло близько 617 осіб.
Праведники Бабиного Яру
Порятунок євреїв у роки нацистської окупації Європи став предметом вивчення у Державі Ізраїль. Національний інститут пам’яті Катастрофи і Героїзму Яд Вашем 1963 року затвердив критерії для отримання почесного звання «Праведник народів світу». Праведниками визнаються неєвреї, які, ризикуючи життям, рятували євреїв під час Голокосту. Всіх, хто був причетний до порятунку, нагороджують медалями й дипломами, на їхню честь висаджують дерева на Алеї Праведників, їм призначають довічні пенсії.
У СРСР знищення євреїв під час Другої світової війни замовчувалося. Наслідком цього стало й те, що рятівники з цих територій (включно з УРСР) опинилися поза практиками вшанування. На момент розпаду Радянський Союз посідав 17-те місце серед країн, звідки походили Праведники народів світу. Активні пошуки жителів України – рятівників євреїв розпочалися лише з жовтня 1988 року, коли запрацювало Київське товариство єврейської культури та його перша структура – фонд «Пам’ять Бабиного Яру». Фонд спрямував зусилля на пошук праведників в Україні. У квітні 1989-го він затвердив звання Праведник Бабиного Яру і Праведник України. На 1 січня 2021 року відомі імена 2673 Праведників з України (4 місце серед країн, у яких встановлено факти порятунку).
Праведники – це цивільні беззбройні жителі окупованих територій. Серед них люди різних національностей – українці, росіяни, поляки, білоруси, татари, вірмени, греки й німці. Вшановуючи Праведників, мусимо пам’ятати, що їхні вчинки – не лише факти порятунку людей чи цілих сімей, а й ризик власним життям, життям рідних, включно з малолітніми дітьми або старими батьками.
Історії 190 праведників (у тому числі православного священника Олексія Глаголєва та його родини, котрі першими з українців отримали звання «Праведник народів світу») зібрано в Банку портретів, розробленому в межах проєкту «Українці-рятівники. Марафон історій». Мета цього проєкту Національного музею історії України у Другій світовій війні, Українського інституту вивчення Голокосту «Ткума» та Українського інституту національної пам’яті – зібрати на одному електронному ресурсі біографічні довідки, фото, документи, відео про українців, які під час Другої світової війни рятували євреїв, ромів та інших жертв нацизму.
Перелік матеріалів Українського інституту національної пам’яті щодо збереження пам’яті про Бабин Яр
Тема збереження та відновлення пам’яті щодо подій, пов’язаних із Голокостом і трагедією Бабиного Яру, зокрема, є важливою для політики історичної пам’яті України. Тому Українська держава та інститут надають великого значення належному увічненню пам’яті її жертв, рішуче засуджують прояви антисемітизму в українському суспільстві та докладають зусиль для вшанування українців, які рятували євреїв на території України під час Голокосту. Свідченням цього є ухвалення Кабінетом Міністрів України постанови «Деякі питання призначення і виплати довічних державних стипендій для громадян України, які рятували євреїв на території України під час Голокосту в роки Другої світової війни, та про визнання такими, що втратили чинність, постанов Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2016 р. № 139 і від 9 серпня 2017 р. № 568» від 8 вересня 2021 року № 935, робота над Концепцією комплексного розвитку (меморіалізації) Бабиного Яру, щорічне проведення відповідних жалобних і популяризаціних заходів.
Важливим тематичним інформаційним ресурсом інституту та Громадського комітету «Бабин Яр» є веб-сторінка «Бабин Яр: людина, влада, історія». Ресурс містить архівні документи, кінохроніку, наукові статті, присвячені історії Бабиного Яру від кінця XVIII до початку ХХІ століття.
Окремо пропонуються матеріали інтерактивної виставки «Бабин Яр: пам’ять на тлі історії». Виставка має українську та англійську версії, супроводжується відеоекскурсією українською.
Допоміжну роль можуть відіграти матеріали виставки «Українська Друга світова», зокрема, її стенди «Голокост. Бабин Яр та «остаточне розв’язання єврейського питання» та «Українці – Праведники Народів Світу».
Спільно з Національним історико-меморіальним заповідником «Бабин Яр» та Посольством Ізраїлю в Україні Український інститут національної пам’яті встановив у Бабиному Яру інформаційно-навігаційні стенди івритом, українською, англійською мовами. Стенди містять мапу території заповідника з позначеними на ній пам’ятниками та пам’ятними знаками й розповідають про трагедію Бабиного Яру, сам заповідник та сучасну меморіалізацію жертв Бабиного Яру в Україні.
Шановні учні групи 4/22! Пройдіть будь-ласка тест з "соціального паспорту"
Цю інформацію ви надаєте для майстра виробнисого навчання та класного керівника
↓
Page updated
Google Sites
Report abuse