Гр. № 6/24

30.10.2024 Урок № 26-27

1.ЗРВ. 

2.Ведення м’яча.

4.Кидки м’яча у кошик після ведення і подвійного кроку.

-двома рука зверху

-двома руками від грудей

5.Навчальна гра.

6.Впр.атлетичної гімнастики.

7.Д/З Впр. на гнучкість.https://www.youtube.com/watch?v=S6DPiUVkn30&t=1s 

2.Ведення м’яча.

Ведення м'яча — прийом гри в баскетбол, що дає можливість гравцеві переміщатись із м'ячем у будь-якому напрямку та з великим діапазоном швидкостей.

Ведення м'яча невід'ємна частина нападу:

разом із кидком, передачами— це один із способів переміщення м'яча і єдиний спосіб пересування гравця з м'ячем;

індивідуальне обігравання суперника з метою проходу під щит для кидка у кошик або для передачі партнеру, який зайняв найсприятливішу позицію для атаки;

налагодження взаємодій з партнерами.

Способи ведення м'яча: високе; середнє, низьке; переведення м'яча з руки на руку, обведення, зміна напрямку руху.

     Високе (швидке) ведення м 'яча застосовують в тих випадках, коли важлива швидкість. Гравець при високому веденні майже повністю випрямлений, ноги злегка зігнуті в колінах для кращої рівноваги. Рука, яка веде м'яч — випрямлена. Висота відскоку коливається від рівня поясу до плечей, залежно від індивідуальних особливостей гравця.

  Низьке ведення з прикриванням м 'яча застосовують тоді, коли необхідно закрити м'яч від захисника. Виконують приблизно на рівні колін. Вільну руку використовують для рівноваги і накривання м'яча; голова піднята; лікоть руки, що веде м'яч, тримають біля тулуба.

Найважливими компонентами ведення м'яча є:

• правильна стійка: положення ніг, тазу, колін, голови, рук, розподіл маси тіла;

• контроль м'яча, пальців, кисті, ліктя, висоти відскоку, ритм;

• поле зору (огляд): бачити все, що розміщено попереду від лінії плечей до кордонів майданчика (партнерів, суперників, суддів, розмітку майданчика, кошик тощо).

Послідовність навчання веденню м'яча:

• ведення м'яча (дриблінг) на місці (правою і лівою рукою);

• ведення м'яча в русі;

• ведення м'яча під час бігу;

• ведення м'яча зі зміною напрямку зігзагоподібно;

• ведення м'яча після передачі партнера;

• ведення м'яча після зупинки і поворотів;

• ведення м'яча після ловлі під час бігу;

• ведення м'яча після відволікаючих дій;

• ведення м'яча у сполученні з кидком і передачами;

• ведення м'яча зі зміною ритму з зупинками, прискореннями, ривками тощо.

Оволодіння навичкою ведення м'яча без зорового контролю і розвитком здібності стежити за тим, що відбувається на майданчику під час ведення здійснюють за допомогою спеціальних завдань, підготовчих вправ і особливо вправ на техніку.

Кидок двома руками зверху доцільно виконувати з середніх дистанцій при щільній опорі суперника 

Кидок двома руками від грудей переважно використовують для атаки 39 кошика з дальніх дистанцій, якщо немає активної протидії захисника. Цей спосіб кидка засвоюють найшвидше, оскільки його структура близька до структури передачі м'яча таким самим способом.

29.10.2024 Урок № 25

1.ЗРВ.

2.Бігові та стрибкові впр.

3.Ведення м’яча.

4.Розвиток координації.

5.Передачі м’яча– двома руками знизу в умовах.

6.Передачі м’яча – однією рукою «гаком» в умовах протидії захисників.

7.Ловіння м’яча. 

8.Д/З Впр. для розвитку спритності. 

Підготовча фаза: гравець робить крок лівою ногою убік від суперника, повертається лівим боком до щита, злегка згинаючи ліву ногу. М'яч, що лежить на зігнутій правій руці, підтримують зверху лівою рукою; голову повертають до кошика. 

Основна фаза: відштовхуючись лівою ногою, гравець вистрибує вгору, одночасно праву руку з м'ячем відводить від тулуба і дугоподібним рухом піднімає вгору. Лівою рукою, зігнутою в ліктьовому суглобі під прямим кутом, 42 наче відгороджують м'яч від захисника. Коліно правої ноги підтягують угору. М'яч випускають у найвищій точці, коли рука наближається до голови. Потім його спрямовують у кошик. 

Заключна фаза: після виконання кидка гравець руки опускає розслаблено вниз, приймає вихідне положення для подальшого ривка до щита, щоб боротися за відскок у випадку промаху. 

4.Ловіння м’яча.

Ловіння м'яча - прийом, за допомогою якого гравець може впевнено опанувати м'ячем і зробити з ним подальші атакуючі дії.

При ловінні двома руками, коли м'яч наближається до гравця на рівні грудей або голови, то слід витягнути руки назустріч м'ячу, напруженими пальцями і китицями утворюючи як би воронку, розміром трохи більшу, ніж обхват м'яча. У момент зіткнення з м'ячем потрібно обхопити його пальцями (не долонями), зближаючи кисті, а руки зігнути в ліктьових суглобах, підтягуючи до грудей.

Згинання рук є амортизаційними рухами, які приглушують силу удару летить м'яча. Після прийому м'яча тулуб знову подають злегка вперед: м'яч перехований від суперника розведеними ліктями, виносять в положення готовності до подальших дій.

При ловінні м'яча однією рукою, рука виноситься назустріч летить м'ячу з широко розставленими і злегка зігнутими пальцями. При зіткненні пальців з м'ячем проводиться поступається рух руки за рахунок згинання її в ліктьовому суглобі, що загальмовує швидкість польоту м'яча і дає можливість легко зловити його. Потім м'яч захоплюється другою рукою і займається приймає основну стійку баскетболіста.

При ловінні м'яча який високо летить, гравець повинен вистрибнути з винесенням рук вгору. Кисті рук розгортаються назустріч м'ячу. У момент торкання м'яча пальців, кисті повертаються всередину і обхоплюють м'яч. Потім руки згинаються в ліктьових суглобах, і м'яч притягається до тулуба. Після приземлення гравець зберігає основну стійку нападаючого з м'ячем.

23.10.2024 Урок № 23-24

1. Позаймайся.

2. Повтори попередній матеріал.

3. Пройди перевірки знань з варіативного модулю "Футбол".https://onlinetestpad.com/wn4x7acnme7ny 

1.Правила техніки безпеки на уроках з баскетболу.

2.ЗРВ.

3.Бігові та стрибкові впр.

4.Пересування та зупинки баскетболі.

5.Передачі м’яча – двома руками від грудей в умовах протидії захисників.

6.Передачі м’яча– двома руками знизу в умовах протидії захисників.

7.Ловіння м’яча – однією та двома руками грудей в умовах протидії захисників.

8.Д/З Впр. для розвитку швидкості.https://www.youtube.com/watch?v=NP4hk9HsosA&t=16s 

1. Правила техніки безпеки на уроках з баскетболу.

1.Бути уважним і зосередженим під час пояснення, розповіді, показу  і виконання вправ, завдань та ін.

2.Виконувати розминку, імітаційні та спеціальні вправи.

3.Без дозволу вчителя не починати виконання вправ.

4.Не розслаблятися і не відволікатися під час виконання вправ і завдань.

5.Не починати виконання вправи або завдання без точного уявлення про його технічні особливості.

6.надавати необхідну допомогу однокласникам за потреби.

7.Перед урок зняти всі прикраси, що можуть спричинити травми.

8.Довге волосся повинно бути зібране в "хвіст" або запетене в косу.

9.Нігті мають бути коротко обстрижені.

10.Окуляри повинні бути на резинці.

11.Не кидати м'яч під ноги гравцям.

12.Не передавати або подавати м'яч ногою.

13. Про своє погане самопочуття або травми ( або свого товарища ) негайно повідомимти вчителя.

14.Заборонено без дозволу вчителя брати інвентар і виконувати фізичн вправи; без нагляду вчителя перебувати в спортивній залі та виконувати кидки в кошик.

15.Категорично заборонено висіти на діжці кільця, залазити на баскетбольний щит.

Під час ведення м'яча

1. Не бити по м'ячу кулаком або долонею.

2. Не дивитися на м'яч, а бачити ігрове поле, партнерів, суперників.

3. Уникати зіткнень

 Під час  передач м'яча

1. Не ставити пальці вперед, назустріч передачі.

2. Не передавати м'яч різко з близької відстані.

3. Не передавати м'яч, якщо він не долітає, а виконувати переміщення.

 Під час кидків в кошик

1. Не бити по руках.

2. Не штовхати в спину.

3. Не кидати через руки.

4. Не стояти під кошиком.

5. Не наступати на ноги.

6. Не відбирати м'яч зі спини.

Під час гри 

1. Не штовхати в спину і ліктями.

2. Не забирати м'яч у двох.

3. Не ставити підножок.

4. Не вибивати м'яч зверху під час ведення його суперником.

5. Не бити по руках.

6. Не виривати м'яч ззаду, через стегно, однією рукою.

7. Не чіпляти суперника за руки.

Необхідно дотримуватися правил гри в баскетбол, дисципліни, зупиняти товарища, який її порушує, шанобливо ставитися до команди суперника.

4.Пересування та зупинки баскетболі.

Основна стійка баскетболіста – положення, що дає можливість контролювати рівновагу. Спочатку ноги слід поставити разом на лінії, потім зробити крок лівою в сторону на ширину плечей і забрати ногу за лінію, передню частину стопи розвернути зовні. Необхідно ніби сісти на стілець, голову тримати прямо, спину прямо, ноги глибоко зігнути в колінах. Руки зігнути в ліктях і бути готовим ловити м’яч. Ніс, підборіддя та середина живота знаходяться на одній лінії. Тепер слід узяти до рук м’яч – це буде стійкою «потрійна загроза». М’яч у «точці прицілювання»: з неї можна виконати передачу, розпочати ведення або виконати кидок. Ось чому таке положення баскетболіста називається стійкою «потрійна загроза». 

Способи переміщення гравців у баскетболі вивчають спочатку окремо, потім у поєднанні. 

• Ходьбу використовують у грі при зміні позиції гравця в умовах, коли немає потреби діяти швидко. 

• Біг забезпечує швидку зміну позиції. Спочатку вивчають біг обличчям уперед, потім приставним кроком у сторони, вперед і назад, відтак спиною вперед. З

• упинку вивчають паралельно з бігом: спочатку засвоюють спосіб зупинки кроком, потім стрибком. Важливо від самого початку вчити таким чином, щоб не змінювалася ширина кроку і не сповільнювалася швидкість бігу перед зупинкою, а перший крок зупинки був би широким.

• Повороти вперед і назад вивчаються паралельно. При навчанні поворотів необхідно стежити за правильним положенням ніг (особливо опорної) і рівномірним розподілом загального центру тяжіння. Виховувати навички 48 спостереження й оцінювання обстановки, відповідно до яких слід виконувати поворот. При вивченні стрибків необхідно навчити правильного відштовхування (у бажаних напрямах), висоти зльоту, координації рухів у безопорному положенні і правильного приземлення. Спочатку вивчають стрибки з місця, а потім в русі поштовхом однією і двома ногами.

7. Ловіння м’яча – однією та двома руками грудей в умовах протидії захисників.

Ловлення м’яча – прийом, за допомогою якого гравець може впевнено заволодіти м’ячем і вжити з ним подальші атакувальні дії. Ловлення м’яча є і вихідним положенням для наступних передач, ведення або кидків. Тому структура рухів повинна забезпечувати чітке і зручне виконання наступних прийомів. Вибір певного способу ловлення м’яча і його різновиди залежать від положення гравця щодо м’яча, що летить, динаміки переміщення гравця, висоти і швидкості польоту м’яча. Є два види ловлення м’яча: ловлення м’яча двома руками і ловлення м’яча однією рукою. 

22.10.2024 Урок № 22

1. Позаймайся.

2. Повтори попередній матеріал.

3. Підготуйся до перевірки знань з варіативного модулю "Футбол".

16.10.2024 Урок № 20-21

1.Комплекс ЗРВ.

2.Удари по м’ячу головою.

3. Жонглювання м’ячем.

4.Елементи гри воротаря.

5.Одинадцятиметровий штрафний удар.

6.Навчальна гра.

7.Д/З Стрибки на одній нозі з просуванням вперед.

Присідання на одній нозі.

2.Удари по м’ячу головою.

Удар в м’яч головою є важливим засобом ведення гри. Цей удар завдають передньою верхньою або бічними частинами чола. Удари передньою верхньою частиною чола є влучними, оскільки плоска поверхня під час удару надає м’ячеві потрібного напрямку. Удари головою виконують з місця і в русі. Техніка ударів в м’яч головою складається з підготовчої, робочої і завершальної фази. 

Підготовча фаза – замах, робоча фаза – удар і проводка, завершальна фаза – прийняття вихідного положення для наступних дій.

Удар в м’яч головою з місця. Гравець виставляє одну ногу вперед на крок, руки знаходяться на висоті плечей, дещо зігнуті в ліктях. У першій фазі тулуб гравця відхилений назад, починаючи від стегон; м’язи напружені, підборіддя притиснуте до грудей; коліна сильно зігнуті і висунуті вперед. У другій фазі тулуб швидко подається вперед, і верхньою частиною чола гравець б’є в м’яч. Після удару тулуб гравця нахилений уперед з відведеними назад плечима. 

Удар в м’яч головою назад з місця.  Цей удар використовують лише у відповідних ситуаціях. Гравець сильно згинає ноги в колінах, відхиляє тулуб назад так, щоб потрапити точно під м’яч. Під час удару швидко випрямляє ноги в колінах і одночасно випинає стегна вперед 

Удар в м’яч головою вбік з місця. Техніка виконання удару в м’яч головою вбік з місця не відрізняється від техніки удару в м’яч з місця вперед, по прямій. Різниця полягає лише в тому, що між першою та другою фазами гравець робить чверть повороту в напрямку удару. 

Удар в м’яч головою в русі. Важливим моментом у техніці виконання цього удару є початок другої фази, коли м’яч перебуває ще на достатній відстані від гравця. У разі запізнення гравця удар доводиться виконувати верхньою частиною чола або тім’ям, що надає м’ячу обертання до себе.

Удар в м’яч бічною частиною голови (чола). Цей удар використовують захисники, щоб відбити м’яч. Удари бічною частиною голови можна виконувати з місця, у стрибку і з розбігу, відштовхуючись однією і двома ногами. Техніка виконання та методика навчання не відрізняються від інших ударів в м’яч головою. Різниця полягає лише в ротації голови в момент удару 

3.Жонглювання м’ячем.

Якщо ви зможете добре жонглювати футбольним м'ячем, ви можете справити враження на своїх товаришів по команді, щоб покращити рівновагу та більше контролювати м'яч під час гри. Жонглювання спочатку може бути важким, але досягти абсолютного успіху можна лише в тому випадку, якщо ви знову практикуєтесь, практикуєтесь і тренуєтесь. Якщо ви будете слідувати цім порадам, ви навчитеся жонглювати стопами, стегнами, головою та плечима. З невеликою практикою ви незабаром будете жонглювати.

4.Елементи гри воротаря.

Воротар - остання лінія оборони у футболі. Це унікальна і важлива позиція.

Воротар - це одна позиція у футболі, яка має спеціальні правила. Решта гравців насправді однакові щодо правил. Найбільша різниця з воротарем полягає в тому, що вони можуть торкатися м'яча руками, перебуваючи в штрафній площі поля. 

Багато людей можуть думати, що воротар не повинен бути спортивним, але це неправда. Часто воротар - найкращий спортсмен команди. 

На відміну від багатьох інших гравців, воротар не потребує чудових навичок керування м’ячем чи ведення м’яча. Воротар повинен бути дуже швидким, спортивним і мати чудові руки. Воротарі також повинні бути розумними, сміливими і жорсткими. 

Воротар завжди має знаходитися посередині кута, вершну якого створює м'яч, а основу-бічні стояки воріт. Йому постійно доводиться змінювати позицію, враховуючи місце перебування м'яча.

 Пересувається воротар приставними кроками, зберігаючи висоту центра маси тіла. У випадках коли доводиться ловити м'яч у падінні або з кидком, він робить останній і крок, відштовхуючись від землі ногою, ближчою в напрямку удару, чи ігрова ситуація вимагає виходу воротаря вперед, він при цьому робить, короткі кроки з відштовхуванням. Під час бігу назад  - воротар пересувається короткими кроками, приносячи масу тіла через стопу з пальців на п'яти. 

Захисні дії воротаря :

• Ловля м'яча. Ловля м'яча - основний засіб техніки гри воротаря. Відповідно до правил гри, воротар може ловити м'яч руками тільки в межах штрафного майданчика. 

• Відбивання м'яча. Відбивання кулаками Якщо біля воріт скупчується багато гравців, воротар змушені відбивати м'яч кулаками. 

• Переведення м'яча. Переведення м'яча через поперечину і за бічні стояки воріт Якщо нападник намагається перекинути м'яч через воротаря або якщо м'яч опускається зверху під поперечину воріт, або у випадках неочікуваної зміни напрямку руху м'яча за спиною воротаря застосовують переведення м'яча кінчиками пальців або долонею через поперечину за бічні стояки воріт.

5.Одинадцятиметровий штрафний удар.

У сучасному регламенті чітко прописані всі аспекти недисципліновану поведінку футболістів та тренерів. 

Штрафний удар призначається за : 

• підніжку, 

• удар суперника, 

• стрибок в ноги, 

• агресивний поштовх, 

• плювок, затримку противника або часу,

•  навмисне торкання м'яча рукою. 

Подібне порушення в своєму штрафному майданчику карається 11-метровим (пенальті).

Окремим видом покарання є вільний удар. Він виконується за певні порушення в штрафній площі: 

• небезпечну гру проти суперника, 

• контроль м'яча воротарем більше 6 секунд, 

• дотик руками снаряда голкіпером після пасу партнера по команді.

Сучасні правила гри в футбол чітко визначають дії суддів щодо дисциплінарних санкцій. 

Жовта картка (попередження) дається за неспортивну поведінку, ненормативну лексику, систематичні порушення, зняття екіпіровки, затягування часу матчу. 

Обов'язково повинен каратися грубий і тактичний фол. Гравець видаляється з поля за два попередження, агресивна поведінка, плювок в кого-небудь, перешкода польоту м'яча у ворота рукою, за фол, який призвів до пенальті, за образи і заборонені жести.

Червона карта.

Пряма червона картка - це реакція судді на ігрову ситуацію, що склалася на поле. Арбітр подібним чином має право припиняти явні порушення, що відбиваються на характері матчу, на фізичному і психоемоційному стані учасників. Як правило, таке жорстке дисциплінарне покарання наслідок прояви надмірної агресивної поведінки футболістів, словесні образи, непристойні жести і дії, вчинені на адресу учасників матчу, включаючи суддівську бригаду.

Прямим приводом для появи червоної картки в руках арбітра є «фол останньої надії», порушення, пов'язане зі спробою перешкодити гравцеві супротивної команди забити очевидний гол.

За таке порушення, допущене в межах штрафного майданчика команди, що обороняється, винуватець отримує червону картку, а винна команда карається штрафним ударом з 11-ти метрової позначки (пенальті). За фол останньої надії червоною карткою може бути покараний як польовий гравець, так і воротар.

15.10.2024 Урок № 19

1.ЗРВ.

2.Ведення м’яча.

3.Удари по м’ячу на точність одним із вивченим способів.

4.Удари по м’ячу головою.

5.Д/З Стрибки на місці і в русі з підніманням колін. https://www.youtube.com/shorts/j9XrUQePopk 

2.Ведення м’яча ( повторення ).

З допомогою ведення здійснюються переміщення гравців, гравці застосовують ведення м'яча зовнішньою частиною підйому, внутрішньою частиною стопи, внутрішньою частиною підйому, серединою підйому, стегнами і головою. 

Ведення м'яча зовнішньою частиною підйому. Під час ведення м'яча зовнішньою частиною підйому стопа ноги, якою гравець виконує ведення м'яча, розвернута носком усередину Цей спосіб ведення м'яча особливо придатний для гравців з () подібними ногами.

Ведення м'яча серединою підйому. Ведення м'яча серединою підйому застосовується рідко, оскільки існує небезпека, що гравець може носком зачепити землю. Рух гравців тут природний, тому що відсутнє розвертання стопи зовні або всередину. Перевагою такого прийому ведення м'яча є збільшенії площа дотику до нього, що гарантує точність виконання. Цей прийом використовується у тих випадках, коли з м'ячем потрібно змінити напрямок руху. М'яча торкається внутрішня частини стопи від великого пальця до гомілки. Гравець ніби штовхає м'яч ногою розвернутою носком від себе (назовні), а після поштовху рухається в попередньому, звичайному положенні.

Ведення м'яча стегном. Цей прийом використовується тоді, коли м'яч летить напіввисоко і і під час швидкого бігу, щоб гравець не витрачав час на опускання м`яча на землю. М'яч підбивають короткими рухами стегна.

Ведення м'яча головою. Гравець підбиває м’яч невисоко вгору-вперед, наздоганяє його і знову повторює удар, рухаючись у визначеному напрямку. 

Обведення. Обведення використовують для збереження контролю над м'ячем в умовах безпосереднього контакту із суперником. Гравець може вести м'яч зовнішньою або внутрішньою частиною стопи, а також штовхати підошвою .  обведення можна також здійснювати, користуючись швидкістю зміни напрямків руху. 

3.Удари по м’ячу на точність одним із вивченим способів.

Удари по м'ячу — це основний спосіб ведення гри,  їх виконують ногою і головою, і вони вимагають точного виконання. удари по м'ячу ногою, незалежно від способу виконання, можна розділити на два види: 

• прямі 

• різані

 При прямому ударі м'яч летить в напрямку заподіюваного удару. Якщо ж напрямок удару здійснюється в якій-небудь стороні від центру ваги м'яча, то це різаний удар. Такий удар не можна називати неточним: ним потрібно користуватися так само, як і іншими, траєкторію польоту вибирати (передбачати) особливо ретельно. Точне і своєчасне виконання удару по м'ячу дозволяє заощаджувати сили, швидко і планомірно розвивати атаки, змушувати польових гравців і воротаря суперників частіше помилятися. Адже гра складається з великої кількості ударів і передач на різні відстані. По тому, наскільки успішні ці дії, судять і про видовищну красу футбольного двобою.

Удари по м'ячу ногою виконують такими способами: 

• внутрішньою стороною стопи; 

• внутрішньою, середньою і зовнішньою частинами підйому; 

• носком; 

• п'ятою. 

Удари здійснюються по нерухомому м'ячу, по м'ячу, що котиться чи летить з місця, у русі, у стрибку,  з поворотом, у падінні і т.д. 

Можна виділити основні фази рухів, котрі є загальними для багатьох способів.

 Попередня фаза — розбіг. Його довжину і швидкість визначають залежно від індивідуальних особливостей футболістів і фактичних завдань. Розбіг варто розраховувати так, щоб удар по м'ячу був виконаний заздалегідь наміченою ногою; розбіг сприяє попередньому нарощуванню швидкості ударних ланок.

 Підготовча фаза - постановка опорної ноги (опорну ногу, злегка зігнуту в колінному суглобі, ставлять збоку від м'яча), замах ударною ногою. Замах виконують під час останнього бігового кроку. Відбувається значне, часто близьке до максимального, розгинання в тазостегновому суглобі і згинання в колінному, у результаті чого збільшується шлях стопи і попередньо розтягуються м'язи передньої поверхні стегна, що дозволяє зробити удар необхідної сили. Правильному й ефективному виконанню фази істотно сприяє подовжений на 35 — 50 % останній крок розбігу. 

Робоча фаза — ударний рух і проводка. Ударний рух починається з активного згинання в тазостегновому суглобі в момент постановки опорної ноги, причому кут, утворений стегном і гомілкою, зберігається. Перед ударом спостерігається "гальмування" стегна. Різким захльостуючим рухом гомілки і стопи б'ють по м'ячу. У момент удару нога сильно напружена в гомілкостопному і колінному суглобах, що дозволяє збільшити масу вдаряючої ланки. Час зіткнення м'яча і стопи варто зберегти якомога довше, оскільки швидкість польоту м'яча залежить від прикладеної сили і часу її дії. Проводка багато в чому визначає напрямок м'яча.

4.Удари по м’ячу головою.

Удар в м’яч головою є важливим засобом ведення гри. Цей удар завдають передньою верхньою або бічними частинами чола. Удари передньою верхньою частиною чола є влучними, оскільки плоска поверхня під час удару надає м’ячеві потрібного напрямку. Удари головою виконують з місця і в русі. Техніка ударів в м’яч головою складається з підготовчої, робочої і завершальної фази. 

Підготовча фаза – замах, робоча фаза – удар і проводка, завершальна фаза – прийняття вихідного положення для наступних дій.

Удар в м’яч головою з місця. Гравець виставляє одну ногу вперед на крок, руки знаходяться на висоті плечей, дещо зігнуті в ліктях. У першій фазі тулуб гравця відхилений назад, починаючи від стегон; м’язи напружені, підборіддя притиснуте до грудей; коліна сильно зігнуті і висунуті вперед. У другій фазі тулуб швидко подається вперед, і верхньою частиною чола гравець б’є в м’яч. Після удару тулуб гравця нахилений уперед з відведеними назад плечима. 

Удар в м’яч головою назад з місця.  Цей удар використовують лише у відповідних ситуаціях. Гравець сильно згинає ноги в колінах, відхиляє тулуб назад так, щоб потрапити точно під м’яч. Під час удару швидко випрямляє ноги в колінах і одночасно випинає стегна вперед 

Удар в м’яч головою вбік з місця. Техніка виконання удару в м’яч головою вбік з місця не відрізняється від техніки удару в м’яч з місця вперед, по прямій. Різниця полягає лише в тому, що між першою та другою фазами гравець робить чверть повороту в напрямку удару. 

Удар в м’яч головою в русі. Важливим моментом у техніці виконання цього удару є початок другої фази, коли м’яч перебуває ще на достатній відстані від гравця. У разі запізнення гравця удар доводиться виконувати верхньою частиною чола або тім’ям, що надає м’ячу обертання до себе.

Удар в м’яч бічною частиною голови (чола). Цей удар використовують захисники, щоб відбити м’яч. Удари бічною частиною голови можна виконувати з місця, у стрибку і з розбігу, відштовхуючись однією і двома ногами. Техніка виконання та методика навчання не відрізняються від інших ударів в м’яч головою. Різниця полягає лише в ротації голови в момент удару 

08.10.2024 Урок № 16,17,18

1.Основіні положення правил змагань.

2.ЗРВ.

3.Розвиток спритності.

4.Ведення м’яча стегном.

5.Удари на дальність і точність по воротах.

4.Удари по м’ячу, що лежить та котиться.  

5.Навчальна гра.

6.Піднімання прямих ніг з в.п вису до перекладини. https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg 

1.Основні положення правил змагань.

Щоб матчі не перетворювалася на хаос, були розроблені правила гри в футбол.  Вони закріплювали основні положення, серед яких розміри поля, число гравців у команді, тривалість основного часу матчу, види порушень. Сьогодні впровадження і контроль над виконанням правил здійснює FIFA, IFAB. 

В останню редакцію правил внесені 17 пунктів.  Вони поширюються на змагання всіх рівнів. 

1. РОЗМІРИ ФУТБОЛЬНОГО ПОЛЯ

Правила великого футболу насамперед обумовлюють параметри поля для гри. Це не тільки його розміри, а й розмітка, ворота. Для міжнародних зустрічей підійде газон, що має розміри:

• Довжина: 100-110 метрів;

• Ширина: 64-75 метрів.

Ширина лінії розмітки не повинна перевищувати 12 см. Ключові зони (центральне коло, штрафна і воротарська площі) мають обумовлені розміри.  Відстань між штангами дорівнює 7,32 м, а перекладина знаходиться на висоті 2,44 м.

2. ФУТБОЛЬНИЙ М’ЯЧ

У правилах ФІФА приділяється увага і головному снаряду – футбольному м’ячу.  В офіційних міжнародних матчах використовуються м’ячі, що пройшли перевірку і отримали штамп «Fifa Approved».  Для тренувань підійдуть вироби з логотипом «Fifa Ispected» і «IMS». Існують м’ячі 5-ти розмірів. Кожен має свої характеристики.

3. КІЛЬКІСТЬ ГРАВЦІВ

У кожній команді грають 11 гравців. На лавці запасних можуть перебувати від трьох до семи спортсменів. Протягом матчу тренери можуть призвести по три заміни. Нові правила ФІФА дозволяють четверту заміну під час екстра-таймів.  Додатково футбольні функціонери встановили нову процедуру заміни: замінений гравець покидає поле в найближчому місці закінчення поля.  Завдяки цьому команда позбавляється «хитрощі» по затягуванню часу, коли спортсмен повільно йде з іншого кінця поля до центральної лінії.

4. ЕКІПІРУВАННЯ ГРАВЦІВ

Футбол давно став професійним видом спорту. Тому босоніж на поле нікого не випустять згідно з правилами. Кожен футболіст, який виходить на поле, повинен бути відповідним чином екіпірований:

• Футболка. У команді у польових гравців вона одного кольору, у воротаря – іншого і має додаткові захисні вставки для захисту після падінь, сутичок.

• Труси.

• Футбольні щитки. Забезпечують захист гомілки.

• Гетри. Прикривають щитки.

• Бутси. Це шиповане взуття для полегшення пересування по полю.

Відповідність екіпірування є обов’язковою згідно із правилами. У голкіперів є ще один елемент «обмундирування» — воротарські рукавички для футболу.

5. СУДДІ

Ключовою фігурою на полі поряд з футболістами є суддя. Основні правила в футболі визначають роботу арбітра – це контроль над дотриманням правил під час матчу. На кожну гру призначається бригада з чотирьох арбітрів: головний суддя, два лайнсмена, резервний. Бічні арбітри виступають в ролі помічників, завданням яких стає фіксація положення поза грою і надання допомоги головному судді в прийнятті рішень. Таку ж функцію виконує і резервний суддя. Він може замінити основного арбітра, якщо той не зможе продовжити свою роботу (отримає травму).

6. ТРИВАЛІСТЬ ГРИ

Матч проходить у два тайми (45 хвилин), між якими встановлюється перерва в чверть години. До кожного з таймів арбітр може додавати час. Кількість доданих хвилин визначається затримками, що виникли в грі:

• Заміни.

• Травми гравців.

• Умисне затягування часу з боку гравців.

У матчах кубкових змагань, що закінчуються у встановлений час (90 хвилин) внічию, призначається extra-time (додаткові два тайми по 15 хвилин).  Перерви між ними немає. Команди міняються сторонами і відразу ж продовжують гру.

7. ПОЧАТОК І ПОНОВЛЕННЯ ГРИ

Перше торкання в матчі робить гравець в центральному колі.  Нещодавно був дозволений розіграш м’яча одним гравцем. Гра переривається, коли матч виходить за межі розмітки поля, після свистка арбітра про порушення правил.

8. СТАТУС М’ЯЧА

Поки ігровий снаряд знаходиться в розмічених межах гра триває. Футболісти зупиняються, коли м’яч повністю перетинає лінію розмітки.  Поділ кордонів поля ведеться по землі і повітрю. Якщо м’яч відскакує від арбітрів, каркаса воріт, кутового прапорця в полі, матч триває.

9. ВЗЯТТЯ ВОРІТ

Тільки повний перетин лінії розмітки між штангами воріт може вважатися голом. При цьому футболісти команди, що забила м’яч, не повинні перед цим порушити правила. Зміни в футбольних правилах, ухвалені 1 червня 2019 на зборах IFAB спільно з FIFA, забороняють голи рукою. Нехай і рух рукою був ненавмисним або випадковим.

10. OFF-SIDE

Футболіст потрапляє в офсайд тоді, коли він на чужій стороні поля знаходиться ближче до лінії воріт суперника, ніж м’яч і останній польовий гравець супротивника. Також офсайд буде зафіксований в ситуації, навіть якщо гравець без м’яча веде активну боротьбу (заважає супернику).

11. ПОРУШЕННЯ ПРАВИЛ

Боротьба за м’яч повинна вестися чисто. Коли гравці допускають удари по ногах, поштовхи, затримки, навмисну ​​гру рукою, небезпечний підкат, недисципліновану поведінку, головний суддя фіксує порушення правил. Від ступеня жорсткості порушення арбітр може показати футболістові жовту або червону картку.

За новими правилами ФІФА санкції можуть застосовуватися і до тренерів, офіційних осіб команди. Червону картку тренер може отримати за неналежну поведінку. До цього відносять надмірно агресивну реакцію і незгоду з яким-небудь суддівським рішенням.

12. ШТРАФНІ І ВІЛЬНІ УДАРИ

Призначаються після фіксації порушення правил суддею. Англійською ці поняття позначаються одним словом «Free Kick». При виконанні ігрового елемента м’яч повинен бути зафіксований, а команда суперника може виставити стінку на відстані не менше дев’яти метрів.  Тут теж з’явилися нововведення в правилах: в стінку більше не мають права вбудовуватися футболісти атакуючої команди. Нове правило скоротило затримки в грі, так як більше немає зіткнень і штовханини.

13. ПЕНАЛЬТІ

«Удар з точки» призначається в ситуації, коли порушення правил відбулося у шістнадцатиметровій площі. У момент удару ситуація виглядає наступним чином:

• Визначається футболіст, який б’є пенальті.

• Решта гравців зобов’язані вийти за межі кордонів штрафного майданчика.

• Goalkeeper може стояти на лінії воріт однією ногою (за новими правилами футболу).

• Удар виконується за свистком арбітра.

Якщо процедура виконання пенальті порушена, суддя може призначити його повторно.

14. ВКИДАННЯ М’ЯЧА

Аут – єдиний прийом в футболі, який польові гравці виконують руками.  Важливо правильно ввести м’яч: обидві руки заводяться за голову, ноги не відриваються від землі.

15. УДАР ВІД ВОРІТ

Ставити м’яч можна в будь-якому місці в межах площі поруч з воротами. За новими правилами м’яч при введенні в гру може не залишати штрафну і гратися захисником.

16. CORNER KICK

Якщо м’яч вийшов за лінію воріт від гравця команди, що захищалася, виконується кутовий удар. Введення м’яча здійснюється ногою від близького кутового прапора.

17. Але головне нововведення сучасного футболу – це, безумовно, впровадження VAR.  Відеоассістент вирішує результати матчів, викликаючи постійні суперечки фахівців, радість і гнів футболістів, уболівальників. 

4.Ведення м’яча стегном.

Цей прийом використовується тоді, коли м'яч летить напіввисоко і під час швидкого бігу, щоб гравець не витрачав час на опускання м`яча на землю. М'яч підбивають короткими рухами стегна, частиною, в нижною до коліна, вгору в потрібному гравцеві напрямку. Виконують як і зупинку стегном, тільки з виносом м`яча у потрібному напрямку.

5.Удари на дальність і точність по воротах. 4.Удари по м’ячу, що лежить та котиться.  

Особливе значення у грі в футбол має правильне виконання ударів по м'ячу ногою. Ударом ногою роблять передачі (паси), забивають голи. 

Відпрацювання точності удару краще з партнером  - Постав дві позначки на відстані 60 см одна від одної. Один гравець стає на відстані 1 м від позначки, а другий - на 1 м позаду нього. Передавайте м'яч один одному між позначками. За кожну влучну передачу гравець отримує очко. Зробивши п'ять пасів, відійдіть ще на 1 м від позначки та почніть спочатку. Продовжуйте гру, поки відстань між вами не досягне 6 м. Перемагає той, хто отримає більшу кількість очок.

Удар по м'ячу, що летить. Тренування в ударі по м'ячу, що летить, проводиться в парах. Займіть вихідну позицію на відстані З м одне від одного. Кинь м'яч собі на ногу та легко вдар по ньому з льоту. Партнер або повторює цю дію, або відбиває м'яч з ходу.

03.10.2024 Урок № 15 (повторення попереднього уроку + додаток )

02.10.2024 Урок № 14

1.ЗРВ.

2.Ведення м’яча серединою підйому.

3.Удари по м’ячу носком, п’ятою.

4.Навчальна гра.

5. Д/З Присідання на одній нозі.https://www.youtube.com/watch?v=_6D-u7lQwmc&t=36s  

Додаток: «Човниковий» біг 4х9м. https://www.youtube.com/watch?v=4gBbc93Fztg 

1.ЗРВ.

2. Ведення м’яча серединою підйому.

Ведення м'яча серединою підйому застосовується рідко, оскільки існує небезпека, що гравець може носком зачепити землю. Рух гравця тут природний, тому що відсутнє розвертання стопи зовні або всередину. Перевагою такого прийому ведення м'яча є збільшенії площаді дотику до нього, що гарантує точність виконання. 

Алгоритм опанування техніки ведення:

а) ведення м'яча зовнішньою частиною підйому; 

б) ведення м'яча внутрішньою частиною підйому; 

в) ведення м'яча серединою підйому; 

г) ведення м'яча повільною ходьбою і поступово з переходом на ін.

д) ведення м'яча почергово правою і лівою ногою по прямій лінії, іннім дугою, "вісімкою", і нарешті "слаломом" між прапорцями або ви піцями; ж) ведення із застосуванням різноманітних завдань (зі зміною Ііііпрямку руху, швидкості бігу, обведенням перешкод). 

Типові помилки під час навчання техніці ведення м'яча: 

•  гравець не штовхає м'яч, а завдає йому удар, що призводить і" и і рати контролю над ним; 

• під час ведення м'яча гравець відпускає його далеко від себе; 

• гравець веде м'яч тільки однією ногою; 

•  гравець концентрує всю увагу лише на м'ячі;

•  гравець веде м'яч ближчою до суперника ногою, і тому має можливість прикривати його тулубом.

3.Удари по м’ячу носком, п’ятою.

Удар носком виконують, коли необхідно виконати раптовий удар по цілі. Цей удар застосовується і тоді, коли у гравця немає часу для достатнього замаху ноги або на мокрому полі. Удари носком є підступними для суперника, оскільки є непомітними. Замах ногою для удару дуже короткий, а якщо завдати його вище від центру м'яча, то він специфічно обертається, що значною мірою ускладнює захист від такого удару.

Удар п'ятою у грі використовується рідше, ніж інші види ударів. Пояснюється це складністю виконання цього удару, незначною силою і точністю. Коли гравець використовує удар в м'яч п'яткою, він має на меті дезорієнтувати суперника. У момент перенесення ноги гравець ніби має намір завдати удар в м'яч, на що очікує суперник. Тим часом гравець переносить ногу над м'ячем і, відводячи її назад, завдає удару п'ятою. У момент удару нога напружена, стопа розташована паралельно до землі.

4.Навчальна гра.

01.10.2024 Урок № 13

1.ЗРВ.

2.Пересування у футболі.

3.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

4.Удари внутрішньою та середньою частиною підйому після ведення.

5.Розвиток швидкості.

6.Д/З Стрибкові впр. https://www.youtube.com/watch?v=zquD6fH-13A&t=3s

2.Пересування у футболі.

Ходьба чергується з бігом та іншими видами пересувань і елементами техніки. 

Біг – один з основних засобів пересування у футболі. В футболі використовуються наступні різновиди бігу: звичайний, спиною уперед, схресним кроком, приставним кроком.

3. Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

Під час ведення м'яча зовнішньою частиною підйому стопа ноги, якою гравець виконує ведення м'яча, розвернута носком усередину Цей спосіб ведення м'яча особливо придатний для гравців з () подібними ногами. 

Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому. Стопа ноги, якою гравець виконує ведення м’яча, розвернута носком всередину , тоді рух гравця буде природним, оскільки швидкість бігу не зменшиться.

26.09.2024 Урок № 12

1.Правила безпеки під час занять футболом.

2.ЗРВ.

3.Пересування у футболі.

4.Ведення м’яча зовнішньою частиною підйому.

5.Удари внутрішньою та середньою частиною підйому після ведення.

6.Розвиток швидкості.

7.Впр. на розвиток гнучкості. https://youtu.be/wK5KaVCz7ZA 

1.Правила безпеки під час занять футболом.

1. Перед заняттями та змагальними іграми обов'язково виконати розминку.

2. При сильному вітрі, зниженій температурі підвищеній вологості повітря час на проведення розминки необхідно збільшити.

3. Займатись тільки у спортивній формі.

4. Взуття (бутси або кросівки) підібрати за розміром.

5. Якщо футболісти виходять на поле у бутсах, обов'язково одягати щитки.

6. Заняття та ігри проводити тільки на рівному полі. 

7. Перед початком занять перевірити поле на наявність предметів, що можуть спричинити травми (каміння, скло, гілки дерев тощо).

8. До початку занять перевірити стійкість воріт. 

9. Не виснути на воротах.

10. Під час ігор та тренувань не стояти за воротами.

11. Не використовувати заборонені прийоми гри

12. Не перебігати поле під час ігор і тренувань.

25.09.2024 Урок № 11

• Повтори попередній матеріал.

• Приготуйся до тестування.

• Пройти тестування знань https://onlinetestpad.com/smcjkjrtelmje   

• Позаймайся ⛹️!!!

24.09.2024 Урок № 10

• Повтори попередній матеріал.

• Приготуйся до тестування.

• Позаймайся ⛹️!!!

19.09.2024 Урок № 9 

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові та стрибкові впр.

3.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».

4.Біг 100м.

5.Присідання.https://www.youtube.com/watch?v=uOv0x6LyXhU 

3.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».

Стрибок у висоту  способом «Переступанням» складається з окремих фаз, до яких належать: розбіг, відштовхування, перехід через планку і приземлення. Розбіг виконується з 10-12 кроків з боку від планки під кутом 30-45 градусів до неї. Передостанній крос перед відштовхуванням подовжується., а останній скорочується. Відштовхування здійснюється дальньою від планки ногою. Поштовхова нога ставиться на всю ступню. Під час переходу через планку махова нога енергійно опускається за планку донизу, а повштовхова – розгинаючись у колінному суглобі переноситься з поворотом назовні.

Приземлення здійснюється на махову ногу обличчям або боком до планки. Починати стрибки у висоту рекомендую починати на 20-25см нижче за кращий особистий результат.

Техніка. Є п’ять основних способів переходу через планку під час виконання стрибків у висоту з розбігу: «переступання», «хвиля», «перекат», «перекидний» і «фосбері-флоп» (за іменем автора цього стилю, олімпійського чемпіона Р. Фосбері, Мехіко, 1968 р.). Власне, на сучасних змаганнях спортсмени стрибають способом «фосбері-флоп». 

Стрибок у висоту складається з таких частин: розбіг, відштовхування, політ і приземлення. 

Спосіб «переступання» простіший, але не такий результативний, як інші. Стрибок виконують із розбігу під кутом 30–45° до планки з боку махової ноги, відштовхуючись за 60–80 см від проекції планки. Після відштовхування махову ногу, трохи зігнуту в коліні, стрибун піднімає вперед-вгору, поштовхову опускає вниз. 

У фазі польоту махову ногу стрибун випрямляє, тулуб нахиляє вперед, руки опускає вниз. Після проходження планки спортсмен енергійно посилає вниз махову ногу з опущеною і повернутою досередини передньою частиною стопи.

 Водночас поштовхову ногу, повертаючись назовні, піднімає, аж поки не перетне вертикальну площину планки. Тулуб повертає до коліна поштовхової ноги і таз швидко 5 проносить над планкою. Стрибун приземляється на махову ногу боком до планки, випрямляючи тулуб і піднімаючи руки. 

У стрибку способом «переступання» фазу польоту починають вивчати з переступання через планку стоячи боком до неї (спочатку в повільному темпі, а потім швидше). Потім переходять до виконання всього стрибка (з трьох—п'яти кроків розбігу) на доступній висоті. Приземляються на махову ногу. Під час виконання стрибка треба акцентувати увагу на своєчасному перенесенні поштовхової ноги через планку, поєднуючи цей рух з опусканням махової ноги і рук за планку. Поштовхову ногу не можна піднімати раніше, ніж почне опускатися махова нога, яку повертають передньою частиною стопи.

 Стрибок у висоту способом «переступання» – це найпростіший і найменш раціональний спосіб стрибка. В стрибку у висоту способом "переступання" стрибун штовхається дальньою від планки ногою і переходить її ногами почергово – спочатку маховою, потім поштовховою. 

Розбіг. Розбіг виконується під кутом 30-45° до планки. Довжина розбігу складає 5-7 (9) кроків, стрибун розбігається по прямій. Розбіг починається з контрольної відмітки, яка визначається дослідним шляхом. Стрибун відмічає розбіг кроками (із розрахунку два звичайних кроки за один біговий), або стопами (із розрахунку 5-6 стоп за кожен крок розбігу). В залежності від попадання на місце відштовхування контрольна відмітка пересувається вперед, якщо стрибун відштовхується далеко від планки чи назад, якщо близько.

 Перші кроки розбігу виконуються з нахилом тулуба вперед, нога ставиться на всю стопу, а останні три кроки – з п'яти, з наступним швидким перекатом на всю стопу. Темп бігу на останніх кроках зростає. Тулуб поступово випрямляється і на останніх кроках набуває вертикального положення. Руки працюють як в звичайному бігу, але з більшою амплітудою. Погляд спрямовуються вперед-вгору на планку. Підготовка до відштовхування зводиться до підсідання на останніх кроках, подовженню передостаннього та укороченню останнього кроку. Це сприяє обгону тазом верхньої частини тулуба. В залежності від вибору способу виконання махових рухів (однією чи обома руками) відбувається зміна рухів руками на останніх кроках. Якщо руки виконують маховий рух як в стрибках у довжину, то на останньому кроці лікоть руки однойменної поштовховій нозі затримується позаду, а інша рука менше виноситься вперед. Якщо маховий рух виконується двома руками одночасно, то на останньому кроці рука однойменна маховій нозі не виноситься вперед, а друга рука напівколом відводиться назад. До моменту постановки ноги на місце відштовхування, обидві руки опиняються відведеними назад. 

 Відштовхування. Відштовхування виконується дальньою ногою від планки біля ближньої стійки на відстані 60-80 см від проекції планки на поверхню сектора. Головне завдання спортсмена під час відштовхування – зберегти набрану швидкість при розбігу і спрямувати тіло під оптимальним кутом (60-65 градусів). Для збереження швидкості і ефективного 6 відштовхування поштовхова нога ставиться загрібним рухом на всю стопу, на відстані 35-35 см від проекції ЗЦМТ. Поштовхова нога повинна бути випрямленою в колінному суглобі і напруженою для скорочення амортизаційної фази. Мах виконується ногою, що розпочинається по найбільшій амплітуді. Махова нога, пряма, або трохи зігнута в колінному суглобі, енергійно виноситься вперед-вгору, прштовхова залишається внизу. Руки також виконують енергій змах знизу-вперед-вгору, піднімаючись до рівня грудей і дещо випрямляючись в ліктях. Відштовхування закінчується повним випрямленням поштовхової ноги і витягуванням тулуба вгору. 

Перехід через планку. Перехід через планку – це своєрідна фаза реалізації стрибка. Для цього стрибун тягнеться вгору переносячи махову ногу і тулуб за планку. За рахунок нахилу тулуба вперед, таз спортсмена дещо піднімається вгору, і одночасно, завдяки розвороту верхньої частини тулуба до планки, зміщується з лінії планки в бік ями для приземлення. Після переходу планки махова нога і руки опускаються за планку, а тулуб нахиляється вперед. Це сприяє підйому і переносу через планку поштовхової ноги.

 Приземлення. Приземлення відбувається на махову ногу, а потім на поштовхову. Внаслідок цього стрибун трохи розвертається обличчям до планки. 

4.Біг 100м.

Техніка виконання

За команди «На старт!» бігун приймає вихідне положення: присівши, він спирається долонями про доріжку попереду стартової лінії, потім встановлює на колодку, що стоїть ззаду, махову ногу, а потім на колодку, що стоїть попереду, - поштовхову ногу, одночасно опускаючись на коліно махової ноги.

Руки спираються перед лінією старту. Пальці рук утворюють пружне склепіння між великим пальцем та іншими зімкнутими пальцями. Поштовхова нога щільно упирається стопою об колодку, махаючи лише пальцями в нижній край колодки. Лікті випрямлені, руки на ширині плечей. Спина пряма, розслаблена. Голова тримається прямо до тулуба. Тяжкість тіла рівномірно розподілена між руками, стопою ноги поштовху і коліном махової ноги.

За командою «Увага!» бігун злегка випрямляє ноги, відокремлює коліно махової ноги від доріжки, просуває тулуб вгору і вперед, поки таз не займе положення трохи вище за рівень плечей (10-20 см). Тяжкість тіла при цьому розподіляється між руками та поштовховою ногою, але так, щоб проекція ОЦМТ на доріжку не доходила до стартової лінії на 15-20 см. Стопи обох ніг щільно всією поверхнею упираються в тверду опору колодок. Голова тримається прямо, не спускається вниз і не закидається назад.

Для прямолінійного початкового руху необхідно зблизити коліна, а п'яти, що знаходяться на колодках, дещо розвести в сторони. Положення бігуна, прийняте за командою «Увага!» не повинно бути надмірно напруженим та скутим. Усю увагу необхідно зосередити на пострілі, а не на русі, який потрібно зробити після того, як він пролунає.

Стартовий розгін. Перші 20-30 м спортсмен виконує стартовий розгін, прагнучи набрати максимальної швидкості. Це досягається правильним та стрімким виконанням перших кроків зі старту. Перший крок закінчується повним випрямленням ноги, що стоїть на передній колодці, та одночасним підйомом стегна іншої ноги. Раціональна техніка стартового розбігу характеризується значним нахилом тулуба вперед початку розбігу, і з наростанням швидкості і зменшенням величини прискорення нахил зменшується і техніка бігу поступово наближається до техніки бігу по дистанції.

Біг по дистанції. До завершення стартового розгону та при досягненні вищої швидкості тулуб бігуна випрямляється і має незначний нахил уперед (75-80 °). Нога ставиться на доріжку пружно, передньою частиною стопи, спрямованої назустріч ґрунту. Цим рухом створюється попередня напруженість у м'язах стопи та гомілки, що передує амортизаційній фазі.

Фінішування полягає у перетині вертикальної площини, що проходить через лінію фінішу. Виграє спортсмен, який першим торкнувся тулубом стрічки, що простяглася на висоті грудей над лінією, що позначає кінець дистанції. Існує два способи фінішування: перший спосіб - "кидок грудьми" - коли бігун робить різкий нахил грудьми вперед, відводячи руки назад; другий спосіб - коли бігун, нахиляючись вперед, одночасно повертається до фінішної стрічки боком так, щоб торкнутися її плечем. Обидва способи фінішування практично однакові. Бігунам, які не володіють технікою фінішного кидка, рекомендується пробігати фінішну лінію на повній швидкості.

18.09.2024 Урок № 8 ( повторення попереднього уроку )

17.09.2024 Урок № 7

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові та стрибкові впр.

3.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».

4.Розвиток координації.

Д\З Піднімання ніг з вису.https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg  

1.Комплекс ЗРВ.

Комплекс загальнорозвивальних вправ – це логічно продумана послідовність вправ загальнорозвивального характеру. Перш ніж приступити до підбору вправ, необхідно визначити його ЦІЛЬОВЕ призначення. Він може бути призначений для ранкової гігієнічної гімнастики, для комплексного або спрямованого розвитку фізичних якостей, для формування постави тощо. 

Знаючи спрямованість комплексу, необхідно визначитися в тому, які вправи і в якій послідовності потрібно включити в комплекс. Наприклад, комплекси ЗРВ для підготовчої частини уроку в першу чергу повинні вирішувати завдання загальнозміцнюючого впливу, які охоплюють всі основні м'язові групи, підготовити організм до праці в основній частини уроку, завдання виховання правильної постави та оволодіння школою рухів. 

ЗРВ, які використовують в основній частині, можуть бути спрямовані на вирішення завдань розвитку фізичних якостей (сили, гнучкості). При цьому можуть бути використані або окремі вправи, вибірково впливають на розвиток 10 конкретних якостей і м’язових груп (наприклад, силу м’язів черевного пресу), або серія вправ, що надають комплексну дію на організм. Зовсім інші завдання можуть вирішуватися комплексом ранкової гімнастики і фізкультхвилинками. 

Комплекс ЗРВ складають з 8-12-16 вправ для різних м’язових груп і систем організму. 

Типова схема послідовності ЗРВ в комплексі: 

1. Вправи типу потягування (для випрямлення хребта, активізації дихання). 

2. Нахили, повороти і півкола головою. 

3. Вправи для м’язів рук. 

4. Вправи для м'язів тулуба в передньо-задньому напрямку (нахили вперед і назад). 

5. Вправи для м’язів ніг (присідання). 

6. Вправи для косих м'язів тулуба (нахили в сторони, повороти, обертання). 

7. Комплексні вправи в положеннях сидячи (лежачи) з включенням в роботу м’язів живота і спини. 

8. Вправи на розтягування. 

9. Стрибки з переходом на ходьбу і вправи на дихання. Такі схеми досить умовні, залежать від завдань і умов проведення занять. 

Для ЗРВ прийняте певне дозування вправ – не менше 2-3 вправ по кожному із зазначених пунктів. 

3.Стрибок у висоту у спосіб «переступання».

Стрибки у висоту з розбігу характеризується короткочасними м'язовими зусиллями  вибухового характеру. Стрибки у висоту складаються з чотирьох фаз: розбігу, відштовхування, переходу через планку і приземлення.

Стрибок  способом «переступання» не потребує спеціального обладнання і є найбільш доступним. Розбіг при стрибку у висоту способом «переступання» складає 5-9 бігових кроків і виконується по прямій лінії під кутом  до планки з боку махової ноги. Відштовхування виконується дальньою від планки ногою на відстані 60-85 см. від планки. Махова нога, дещо зігнута  в колінному суглобі, виноситься вперед паралельно планці.

Над планкою махова нога розгинається, а поштовхова вільно опускається вниз, тулуб утримується вертикально відносно планки.

Поштовхова нога, зігнута в колінному суглобі, піднімається до планки, махова опускається за планку з поворотом ступі усередину, тулуб повертається до планки.

Приземлення  здійснюється на махову ногу, руки рухаються різнойменно,  а при віддалені від планки піднімаються вгору.

12.09.2024 Урок № 6

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові та стрибкові впр.

3.Біг 100м.

4.Розвиток координації.

5.Д/З Піднімання ніг з вису. https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg 

1. ЗРВ.

Комплекс загальнорозвивальних вправ – це логічно продумана послідовність вправ загальнорозвивального характеру. Перш ніж приступити до підбору вправ, необхідно визначити його ЦІЛЬОВЕ призначення. Він може бути призначений для ранкової гігієнічної гімнастики, для комплексного або спрямованого розвитку фізичних якостей, для формування постави тощо. 

Знаючи спрямованість комплексу, необхідно визначитися в тому, які вправи і в якій послідовності потрібно включити в комплекс. Наприклад, комплекси ЗРВ для підготовчої частини уроку в першу чергу повинні вирішувати завдання загальнозміцнюючого впливу, які охоплюють всі основні м'язові групи, підготовити організм до праці в основній частини уроку, завдання виховання правильної постави та оволодіння школою рухів. 

ЗРВ, які використовують в основній частині, можуть бути спрямовані на вирішення завдань розвитку фізичних якостей (сили, гнучкості). При цьому можуть бути використані або окремі вправи, вибірково впливають на розвиток 10 конкретних якостей і м’язових груп (наприклад, силу м’язів черевного пресу), або серія вправ, що надають комплексну дію на організм. Зовсім інші завдання можуть вирішуватися комплексом ранкової гімнастики і фізкультхвилинками. 

Комплекс ЗРВ складають з 8-12-16 вправ для різних м’язових груп і систем організму. 

Типова схема послідовності ЗРВ в комплексі: 

1. Вправи типу потягування (для випрямлення хребта, активізації дихання). 

2. Нахили, повороти і півкола головою. 

3. Вправи для м’язів рук. 

4. Вправи для м'язів тулуба в передньо-задньому напрямку (нахили вперед і назад). 

5. Вправи для м’язів ніг (присідання). 

6. Вправи для косих м'язів тулуба (нахили в сторони, повороти, обертання). 

7. Комплексні вправи в положеннях сидячи (лежачи) з включенням в роботу м’язів живота і спини. 

8. Вправи на розтягування. 

9. Стрибки з переходом на ходьбу і вправи на дихання. Такі схеми досить умовні, залежать від завдань і умов проведення занять. 

Для ЗРВ прийняте певне дозування вправ – не менше 2-3 вправ по кожному із зазначених пунктів. 

11.09.2024 Урок № 5

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові та стрибкові впр.

3.Біг 100м.

4.Розвиток координації.

5.Д/З Піднімання ніг з вису https://www.youtube.com/watch?v=teh4DOVBsJg 

10.09.2024 Урок № 4

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові та стрибкові впр.

3.Біг 30м. 

4. Д/З Стрибки на скакалці.  https://www.youtube.com/watch?v=-wLXatVdQC4 

3. Біг 30м.

Напевно важко знайти серед бігунів таких, які б не хотіли бігати швидше. Любителі і професіонали, юніори та літні атлети – всі бажають збільшити швидкість бігу. На швидкість бігу людини впливає всього дві речі, і залежать вони від самої людини – це довжина кроку і частота кроку. Все, що Ви можете почути окрім цього, не є правдою. Якщо Ви бажаєте навчитися бігати швидко, то потрібно працювати саме над цими складовими. 

1. Визначте для себе час, коли Ви можете займатися тренуваннями. Бажано щоб тренування були щоденними.

2. Зробіть план тренувань на тиждень, з вправами, які реально допомагають тренувати ноги. 

3. Слід проробляти додаткові вправи, які зміцнять Ваші ноги. 

Згадаємо техніку бігу на 30м. ( спринтерський біг )

Біг на короткі дистанції (30, 60, 100, 200, 400 м) виконується с низького старту. Коли спортсмени, упираючись ногами в спеціальні колодки, а руками – у доріжку на лінії старту, приймають положення низького старту, вони схожі на стиснуту пружину. Техніку спортивного бігу можна розділити на такі частини: 

1) положення бігуна на старті; 

2) старт та стартовий розбіг; 

3) біг по дистанції; 

4) фінішування (закінчення бігу).

05.09.2024 Урок № 3 ( Повторення попереднього уроку )

04.09.2024 Урок № 2

1.Комплекс ЗРВ.

2.Спеціальні бігові та стрибкові впр.

3.Біг на 30м.

4.Розвиток координації. 

5. Д/З спеціальні бігові вправи.https://www.youtube.com/watch?v=j5lF7q0G1Ig 

2. Спеціальні бігові та стрибкові впр.

Ті, хто полюбляє бігати, знає, що для досягнення результату потрібно витратити багато часу та зусиль. Тому для цього недостатньо просто вийти на стадіон та намотувати кола. Звісно, цей шлях теж може спрацювати, але знадобиться набагато більше часу.  Щоб пришвидшити досягнення поставлених цілей у бігу потрібно виконувати певні комплекси бігових вправ, які спеціально підібрані так, щоб забезпечити максимальний результат за порівняно короткий проміжок часу. Ці вправи допомагають розвивати потрібні бігуну якості такі, як швидкість та витривалість. 

Спеціальні бігові вправи (СБВ) виконують, аби зміцнити м’язи і зв’язки, поліпшити техніку бігу (практично всі вони спрямовані на те правильну постановку стопи, підйом стегна, захльост тощо, розвиток внутрішньом’язової координації (швидкості, силової стабілізації ніг). 

Стрибкові вправи загальнозміцнююче впливають на багато систем організму. В першу чергу — дихальну і серцеву. При правильній техніці виконання вони виявляються корисні для здоров’я, фігури і поліпшення фізичних показників:

• зміцнюють серце;

• сприяють схудненню, завдяки інтенсивному спалюванню калорій;

• покращують роботу легенів;

• підвищують витривалість;

• прискорюють обмін речовин;

• нарощують м’язи;

Велике значення мають у легкій атлетиці. На їх основі складають цілі тренувальні програми для бігунів, так як вони відмінно прокачують м’язи ніг, роблячи їх неймовірно сильними і пружинистими. Використовуються підготовки баскетбольних команд і вже тим більше для тих, хто професійно займається стрибками в довжину і у висоту. У фітнесі застосовуються для схуднення, так як відмінно спалюють калорії і усувають жирові відкладення з проблемних місць. Чоловіки включають їх у свої програми тренувань для сильних ніг, щоб прокачати квадрицепси, біцепси і інші м’язи.

03.09.2024 Урок № 1

1. Ознайомлення учнів з правилами безпеки під час занять легкою атлетикою.

2. Комплекс ЗРВ.

3. СБВ.

4. Біг на 30м.

5. Розвиток координації. 

6. Д/З спеціальні бігові вправи.

1. Ознайомлення учнів з правилами безпеки під час занять легкою атлетикою.

• При сильному вітру, зниженій температурі та підвищеній во­логості повітря необхідно збільшити час на проведення розминки.

• Взуття повинне мати підошву, яка унеможливлює ковзання.

• Не перетинати зони бігу, стрибків, метання під час занять на них інших осіб.

• Проведення занять на спеціально обладнаних бігових до­ріжках, поверхня яких рівна й неслизька. Доріжка повинна продовжуватись не менше, ніж на 15 м за лінію фінішу.

• Під час бігу на короткі дистанції при груповому старті необхідно бігти по своїй доріжці.

• Виключити різку миттєву зупинку.

• Не бігти по біговій доріжці за годинниковою стрілкою.

• Ретельно розрихляти пісок у стрибковій ямі - місці призем­лення.

• Не виконувати стрибки на нерівному, рихлому або слизькому грунті. Не приземлятися на руки.

• Граблі та лопати не залишати в місцях занять.

• Граблі класти на землю зубцями донизу, шиповки - шипа­ми донизу.

3. СБВ.

Ті, хто полюбляє бігати, знає, що для досягнення результату потрібно витратити багато часу та зусиль. Тому для цього недостатньо просто вийти на стадіон та намотувати кола. Звісно, цей шлях теж може спрацювати, але знадобиться набагато більше часу.  Щоб пришвидшити досягнення поставлених цілей у бігу потрібно виконувати певні комплекси бігових вправ, які дають можливість забезпечити максимальний результат за порівняно короткий проміжок часу. Ці вправи допомагають розвивати потрібні бігуну якості такі, як швидкість та витривалість. 

4.Біг на 30м.

Спринтерський біг відноситься до групи  вправ з максимальною інтенсивністю.  Бігові рухи виконуються з великою амплітудою та високою частотою рухів. 

За командою «На старт!» треба  стати перед стартовою лінією. Сильнішу  ногу поставити упритул  до стартової лінії, не наступаючи на неї. Другу ногу виставити на 1-2 ступні назад  із упором на носок і рівномірно розподілити масу тіла на обидві ноги. Руки вільно опустити вздовж тіла, тулуб та голову тримай прямо.

За командою «Увага!» учень згинає ноги в колінах, тулуб  нахиляє під кутом 45 градусів  до доріжки. Згинаючи руки у ліктях, одна рука вперед,  іншу різнойменну нозі, що стоїть попереду,  назад. Вага тіла переноситься на ногу, що стоїть попереду.

За командою «Руш!»  різко починай біг вперед, не розгинаючи тулуба. Перші 5-6 кроків мають бути трохи коротшими за наступні. Це допоможе краще розігнатись і досягти найбільшої стартової швидкості.

Під час бігу тулуб трохи нахилити уперед. Ногу, якою відштовхувалися, повністю випрямляй.  Другу ногу згинай у коліні при цьому стегно рухається  вперед угору  і досягає найбільшої висоти у мить поштовху. Намагайся ставити ступні на одну лінію. Руки зігни у ліктях (під прямим кутом) і виконуй ними рухи  вперед-назад. Ритмічно дихай. 

Фінішування - перетинання фінішної лінії на максимальній швидкості . Після фінішування треба продовжувати рух уперед з переходом на крок . Під час фінішування спрямувати груди  уперед, намагаючись першим перетнути фінішну лінію.