Вілен Митрофанович Струтинський – фізик-теоретик, член-кореспондент АН УРСР з 1972 року. Народився 16 жовтня 1929р. в с. Данилова Балка (Кіровоградської області). Закінчив Харківський університет (1952р.). У 1953-1970 роках працював в Інституті атомної енергії імені І.В.Курчатова. З 1970р. – завідувач відділу Інституту ядерних досліджень АН УРСР.
Наукові праці стосуються вивчення структури атомного ядра. Передбачив двогорбу форму бар’єрів поділу.
Лауреат премії імені Т.Боннера (1977р.).
Вілен Митрофанович автор відкриття: про метод оболонкових поправок: явище утворення сильно деформованих важких ядер в квазістаціонарному стані
Формула відкриття: Теоретично встановлено невідоме раніше явище утворення сильно деформованих важких атомних ядер в квазістаціонарному стані, обумовлене формуванням в ядрах з числом нуклонів 230—250 оболонкової структури при деформації, що відповідає співвідношенню напівосей порядку 1,8—2,0, зокрема в процесі поділу («двогорбий бар'єр поділу»).
Пріоритет відкриття: Відкриттям СРСР, зареєстрованим під № 200 в 1978р., є передбачене В.М.Струтинським явище існування оболонкової структури в сильно деформованих ядрах та утворення метастабільного проміжного стану в процесі поділу ядер.
Величезний вплив мала теорія В.М.Струтинського на розвиток уявлень про існування та стабільність надважких ядер. Відразу після відкриття явище поділу ядер було пояснене в рамках краплинної моделі ядра. Ядро уявлялося як крапля зарядженої рідини. Стабільність ядер визначалася конкуренцією сил поверхневого натягу та кулонівського відштовхування. Чим більший заряд ядра - тим менша його стабільність (час життя). В краплинній моделі існує деякий граничний зарядовий номер ядра Z ≈ 100, при якому ядра втрачають стабільність відносно поділу на два осколки і не можуть існувати (що добре узгоджувалось з експериментом - протягом тривалого часу вперіодичній таблиці Менделєєва було біля 100 елементів).
З відкриття В.М.Струтинського випливало, що модифікація краплинного бар'єру оболонковими ефектами може зробити стабільними більш важкі ядра. Теоретичні розрахунки, проведені в кінці 1960-х років, передбачали можливість існування "острова стабільності" - надважких ядер з Z≈ 114 та N ≈ 184. Протягом кількох наступних десятиліть численні експериментальні групи в багатьох країнах світу вели пошук цього «острова стабільності». Врешті ці зусилля увінчалися успіхом. На початку 1999р. в лабораторії ядерних реакцій ім. Г.М.Флерова (Дубна, Росія) були зареєстровані продукти розпаду надважкого ядра з Z = 114. Протягом кількох наступних років були проведені успішні експерименти, в яких утворювалися ядра з 113≤ Z ≤ 116. Дещо раніше (1981—1996рр.) в Інституті важких іонів (Дармштадт, ФРН) були синтезовані легші з надважких ядер - ядра з 107 ≤ Z≤ 112. Таким чином, знайшли своє підтвердження передбачення теорії В.М.Струтинського, зроблені багато років тому.
Практичне значення відкритого явища полягає в тому, що «двогорбий бар'єр поділу» та теорія оболонок в деформованих ядрах, яка лежить в його основі, використовуються для кількісного опису процесу поділу та стабільності гранично важких ядер, а також для передбачення властивостей гіпотетичних надважких ядер.
Розроблена більше 40 років тому теорія В.М.Струтинського і тепер з успіхом використовується для пояснення багатьох процесів, що супроводжуються значною зміною форми ядра. Через відносну простоту та узгодження з експериментом метод оболонкових поправок В.М.Струтинського дотепер є найбільш ефективним методом розрахунків мас, рівноважних деформацій ядер, енергії деформації ядер, бар'єрів поділу, періодів напіврозпаду та інших властивостей ядер, що діляться, і особливо стабільності надважких ядер.