Петров Григорій Матвійович
Петров Григорій Матвійович (1924р., с. Каніж нині Кіровоградської області), астроном, доктор фізико – математичних наук. Із селян. Учився в Кіровоградському державного педагогічному інституті й Одеському державному університеті. Спеціалізується в галузі позиційної астрометрії.
З 1950 року після закінчення Одеського державного університету за фахом «Астрономія» працює в Миколаївській астрономічній обсерваторії, у цей час на посаді головного наукового співробітника. У 1963 р. присвоєне звання старшого наукового співробітника. Керівник наукової школи в Миколаївській астрономічній обсерваторії із визначення положень небесних тел.
Виконані під його керівництвом багаторічні спостереження Сонця й тіл Сонячної системи були використані при створенні нової релятивістської теорії руху планет, за що в 1982 р. у числі інших авторів він був визнаний гідним Державної премії СРСР. Ініціатор і керівник наукової Арктичної високоширотної експедиції НАО на о. Шпицберген (1974-1977р.р.) і двох астрометричних експедицій на Кавказ (1970р. й 1981 р.) за спостереженням Сонця, Місяця й Венери в умовах високогір'я. Автор більше 80 наукових праць в галузі позиційної астрономії. З 1967 року Г.М.Петров - член Міжнародного астрономічного союзу.
Григорій Матвійович - лауреат Державної премії СРСР (1982р.), кавалер ордена «За заслуги» ІІІ ступеня (2001р.), один і з провідних фахівців у створенні каталогів прямих сходжень зірок й уточнення координат тіл Сонячної системи, почав свою роботу в Миколаєвському відділенні ГАО АН СРСР із 1952 року й пройшов більш ніж піввіковий шлях від старшого лаборанта до головного наукового співробітника. Астрономічні спостереження, виконані Г.М.Петровим абсолютними методами, були використані при поліпшенні фундаментальних каталогів міжнародної серії FK, а диференціальні спостереження ввійшли складовою частиною в колективні вітчизняні й міжнародні праці астрометричного профілю.