Кондратюк Юрій Васильович (Шаргей Олександр Гнатович)

Юрій Васильович Кондратюк (справжнє ім'я Шаргей Олександр Гнатович) народився у 1897 році в Полтаві. У 1902-1903 роках здоров’я Людмили Львівни Шаргей (у дівоцтві Шлиппенбах), матері Олександра дуже погіршилося. Її помістили у приватну лікарню для душевнохворих, де вона й померла. У 1909р. батько Олександра (Ігнатій Бенедиктович Шаргей) вступив у цивільний шлюб із Оленою Петрівною Карєєвою. 14 березня 1910р. у них народилася дочка Ніна. Незабаром помер і батько Сашка. Після смерті чоловіка О.П.Карєєва разом з дочкою виїхали жити до Санкт-Петербурга, а 13-річний Сашко залишвся на вихованні бабусі та хрещенного батька, А.М.Даценко. У 1913 році закінчив гімназію із срібною медаллю і в цьому ж році вступив до Петербурзького політехнічного інституту на механічне відділення. У 1917 році воював за білих на Кавказькому фронті. В 1918-1920p.p. в пошуках роботи перебував у різних місцях, а з 1920 року зупинився у Малій Висці Кіровоградської області, де працював механіком на млині та на цукровому заводі. У Малій Висці пише основний варіант своєї майбутньої книжки, підручника для тих, хто готується до космічних польотів, - «Завоювання міжпланетного простору».

У Малій Висці, за наполяганням мачухи - О.П.Карєєвої і сестри Ніни, які боялися за Олександра (адже під час громадянської війни він примкнув до Добровольчої армії, яка прагнула відродити монархію), Олександр Шаргей, за однією з версій - 1897 року народження, за допомогою підробного паспорта стає Юрієм Васильовичем Кондратюком 1900 року народження. З 15 серпня 1921 року в 24-річного юнака зменшується на три роки вік і починається подвійне життя. 20 років він живе під чужим іменем. Уродженець Полтави, українець, він стає за паспортом росіянином, але уродженцем Луцька. У Малій Висці, працюючи мишиністом, потім технологом, цей непомітний «родич із Києва», як називали його поміж собою селяни, зігнувшись над «лампочкою Ілліча», вечорами закінчує свій геніальний, неперевершений, найскладніший твір з міжпланетних сполучень, який його ім'я зробив безсмертним.

Якщо Костянтина Ціолковського називали «калузьким диваком», тикали в нього пальцем ті «обивателі», які жили поруч з генієм, навіть і гадки не мали, хто перед ними, то Юрій Кондратюк, навіть і сам не здогадувався, хто він. У невеличкому містечку - Малій Висці на початку ХХ століття, він сам того не розуміючи, заклав основи космічного прогресу ХХІ століття.

Коли приїхали близькі у Малу Виску І.А.Лашинський представив їм Олександра Шаргея: «Знайомтесь! Юрочка - наш далекий родич. Прошу любити й жалувати». Олександр Шаргей дуже переживав, через те, що вимушений жити під чужим ім'ям. Пізніше він говорив Тетяні: «Ну навіщо вона (тобто мачуха) дала мені ці чужі документи!» У цей час він починає працювати над третім варіантом своєї роботи з міжпланетних просторів.

Минув голодний 1921 рік. Пройшло вже п'ять років з того дня, як Олександр Шаргей покинув стіни Петербурзького політехнічного інституту. Треба було думати про майбутнє: про одержання вищої освіти, про налагодження свого життя. Адже Лашинські й він сам - міські жителі, і потрапили вони в Малу Виску, рятуючись від голоду. У червні 1922р. Олександр Шаргей одержує свою продовольчу пайку (сушить сухарі, робить яєчний порошок), укладає свої пожитки в торбинку й іде на північ у Київ. Він вирішив продовжити свою освіту й побувати на прабатьківщині своєї рідної матері. Ідучи з Малої Виски, сказав: «Піду підучуся років два, побуваю на прабатьківщині своєї матері й повернуся знову Сашкою!»

Однак через чотири місяці, глибокою осінню, він знову повертається до Малої Виски хворий на тиф. У своїх мандрівках він жив під власним ім'ям - Олександра Шаргея. Повернувшись у Малу Виску, він знову став Юрієм Васильовичем Кондратюком уже до кінця життя.

 Меморіальна дошка встановлена на будівлі Маловиськівської гімназії

Будівля Маловиськівської гімназії

Після одужання він продовжував працювати на Маловиськівському цукровому заводі робітником з ремонту дизеля, помічником машиніста, помічником механіка, механіком заводу, виявив при цьому кмітливість, винахідливість, ініціативу. Він запропонував спосіб очищення труб парових казанів від накипу. На цукровому заводі він пропрацював до осені 1925р., а 24 липня 1924р. він стає на військовий облік у Маловиськівському райвиконкомі як Юрій Васильович Кондратюк.

У цей період він закінчує третій варіант свого рукопису, що пізніше одержав назву «Про міжпланетні подорожі». І тільки в останній момент він нарешті знайомиться із частиною роботи К.Е.Ціолковського «Дослідження світових просторів реактивними приладами».

В 1925р. було ухвалене рішення про спорудження декількох великих зернових елеваторів на Північному Кавказі. Країні потрібний був хліб, і Ю.В.Кондратюк, відклавши продовження освіти, зібрався на Північний Кавказ, щоб стати механіком на будівництві елеватора на станції Криловська Північно-Кавказької залізниці. Прямуючи на Північний Кавказ, він відвідав рідних у Києві, заїхав до Москви, щоб отримати направлення від контори Хлібопродукт.

Одержавши направлення на будівництво криловського елеватора, Ю.В.Кондратюк у жовтні 1925р. прибуває до місця свого нового призначення, де й працює механіком до жовтня 1927р. Відразу ж після прибуття на елеватор Юрій Васильович відправляє свій рукопис у Москву в Главнауку, звідки він потрапляє на резензування інженерові-механіку В.П.Ветчинкіну.

На будівництві й при експлуатації крилевського елеватора Ю.В.Кондратюк показав себе зрілим і досвідченим механіком. Він активно поринає у творчу роботу й уже в грудні 1925р. одержує першу премію за вдосконалення елеваторного устаткування. Незабаром його на загальних зборах приймають у профспілку. Прибувши в жовтні 1925р. на елеватор, він спершу жив у свого помічника В.П.Лаврова, але незабаром переселився в будинок В.Ф.Варварова на Робочу вулицю. У травні 1926р. Юрій Васильович, відповідно до відношення за № 12587 крилевського заготпункту, направляється на дообладнування гречишкинського елеватора (нині Тбіліський район Краснодарського краю). У травні ж 1926р. Юрій Васильович нарешті отримує довгоочікуваний офіційний відгук інженера-механіка В.П.Ветчинкіна на свою роботу «Про міжпланетні подорожі».

21 квітня 1926р. Ю.В.Кондратюк подає свою першу заявку на винахід «Пристосування для навантаження зерна у вагони» й «Лічильник до автоматичних терезів на елеваторах».

Як один з піонерів розроблення основ космонавтики Ю.В.Кондратюк на початку 1917 року зацікавився проблемами міжпланетних сполучень і не­забаром закінчив рукописну роботу, присвячену цим проблемам «Тим, хто буде читати, щоб будувати» (1919р.), в якій незалежно від К. Е. Ціолковського оригінальним методом увів основне рівняння динаміки ракети на киснево-водневому паливі, камери згоряння двигуна з шаховим та іншим розташуванням форсунок окислювача та пального, параболоїдного сопла, турбонасосного агрегату для подавання палива, регуляторів, системи керування ракетою і т.п. У цій праці він запропонував використати опір атмосфери для галь­мування ракети під час спуску з метою економії палива; для економії енергії під час польотів до небесних тіл виводити космічний корабель на орбіту їх штучного супутника; для посадки на них людини і повернення на корабель використовувати невеликий злітно-посадковий апарат, який від'єднується від корабля; розташувати бази постачання космічних кораблів на орбіті супутника Місяця чи на Місяці і, використовуючи сонячну енергію, добувати паливо з місячних порід, використовувати гравітаційне поле зустрічних небесних тіл для розгону чи гальмування космічних апаратів під час польотів у Сонячній системі.

У цій книзі Ю.В.Кондратюк розглядає також можливість використання со­нячної енергії за допомогою дзеркал-концентраторів для потреб космічного корабля та систему великих дзеркал на орбітах штучних супутників для освітлення планети, зміни клімату, для міжпланетної сигналізації; електростатичні реактивні двигуни, які працюють на катодних променях та інше.

У 1925 році в Новосибірську вийшла його книга "Завоювання міжпла­нетних просторів". Ідеї Кондратюка набагато випередили свій час. У СРСР вони були забуті, натомість праці нашого геніального земляка використали американці при підготовці першого польоту людини на Місяць. Іменем Кондратюка названо кратер на зворотному боці Місяця.

Зоряна траса Ю. В. Кондратюка

Марка «Портрет Юрія Кондратюка.                                  Ювілейна монета «Юрій Кондратюк»

                    Схема польоту на Місяць».