Сторінка психолога

Метою діяльності психологічної служби є сприяння створенню умов для соціального та інтелектуального розвитку дошкільників, охорони їх психічного здоров’я, надання психологічної підтримки усім учасникам освітнього процесу.

Хто такий психолог і навіщо він потрібен?

Психолог – це спеціаліст, який має відповідну освіту і працює із здоровими людьми, котрим необхідна допомога, підтримка у вирішенні конкретної ситуації або проблеми. Психолог не дає порад, не має чарівної палички, не оцінює і не критикує. Він спрямовує, дає можливість зрозуміти те, що насправді відбувається у вашому житті, допомагає роздивитися різні варіанти рішень та знайти вихід.

Якщо у вас є якась тривога за свого малюка. Візит до психолога допоможе розібратися з ситуацією і з емоційним станом дитини об’єктивно, виявити причини виникаючих труднощів.

Що роблять практичні психологи?

виявлення причин труднощів у навчанні, інтелектуальному розвитку, соціально-психологічній адаптації;
вивчення та визначення індивідуальних особливостей динаміки розвитку особистості, її потенційних можливостей;
своєчасне попередження відхилень у розвитку та становленні особистості, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі;
усунення виявлених труднощів соціально-психічного розвитку дитини, зниження ризиків проблем адаптації до освітнього середовища;
багатофункціональний вид індивідуальної та групової роботи, спрямований на вирішення запитів, з якими звертаються учасники освітнього процесу;
формування психологічної та соціальної компетентності учасників освітнього процесу.

Таким чином, у дитячому садку практичний психолог присутній у першу чергу для того, щоб всіма сторонами «дотримувалися інтереси дитини».

Консультаційні години практичного психолога для батьків:

вівторок 16.00-18.00

Перша психологічна допомога в тривожні часи: знати, вміти, допомогти

Багато хто вагається, чи взагалі потрібно обговорювати ситуацію в країні, воєнну загрозу… Потрібно. Для прикладу, ми ж навчаємо дітей правил пожежної безпеки. Ми робимо це не для того, щоб лякати пожежою, а щоб людина, опинившись у ситуації пожежі, могла себе врятувати. Знання нам потрібні до того, як подія трапиться, бо важлива кожна секунда.

Ми говоримо про безпеку не тому, що щось небезпечне має статися, а для того, щоб "натренувати м'яз безпеки", щоб відчувати свою силу в будь-якій ситуації.

"Дуже важливо поговорити з дитиною про ситуацію, пояснити їй, що відбувається, відповідно до її віку, і поділитися своїми почуттями. Поясніть їй, що відчувати страх – природно, і що їй не треба соромитися цього".

Дітей слід навчити правил поведінки, розповісти про можливі запобіжні заходи і алгоритм евакуації в школі, методи подолання тривоги та страху, наголошувати на важливості дотримання інструкцій, а найголовніше дорослі мають бути взірцем спокою та впевненості.

Що батьки можуть зробити вже?

Давати раду своїй тривозі.
Щоб мінімізувати негативний вплив надзвичайних ситуацій,рекомендується підтримувати вдома звичний розпорядок дня та невимушену атмосферу, обмежити вплив ЗМІ на дитину, організувати їй заняття спортом і можливість виражати емоції різними способами – за допомогою гри, малювання, письма чи інших видів мистецтва.

Розробити домашній план безпеки.

Домашній план безпеки має включати: план евакуації (під час пожежі, замінування, обстрілу), тривожну валізку (рекомендацій в соціальних мережах уже є багато) та способи оповіщення одне одного (номери телефонів, місце зустрічі при розлученні, адресу родича, в якого можна всім зустрітися).

Вчити дітей технік подолання тривожних станів (можна спільно практикувати).
Покласти у шкільний ранець аркуш із домашнім планом безпеки, улюблену іграшку, пляшку з водою, сухе печиво/шоколадний батончик.
Дізнатися в адміністрації освітнього закладу затверджений план безпеки.

Важливо:

поділитися своїми почуттями й думками з приводу ситуації, що виникла (ваші стратегії подолання стресових ситуацій можуть допомогти дитині стабілізувати її стан);
спитати дитину, чи є в неї запитання, на які вона не має відповідей;
стежити за станом здоров’я дитини (якщо виникли труднощі з засинанням, нічні кошмари, страхи, соціальна ізоляція, залежності від алко/наркоречовин, проблеми з фізичним здоров’ям (головний біль, закрепи, енурез, швидка стомлюваність) — зверніться до сімейного лікаря, психолога);
допомогти дитині знайти спосіб бути корисною, щоб послабити відчуття безсилля та безпорадності.

А тепер про методи і вправи зниження тривоги та страху:

Найпростіші практики, щоб скинути напругу:

Потупотіти ногами. Під час цього процесу ми ніби скидаємо напругу в землю.
Щільно притиснути долоні до твердої стіни, спираючись на неї тілом. Тіло має бути розслабленим. Ефект досягається через відчуття стійкості позиції, напруга скидається в стіну.
Пройтися твердими кроками до вікна чи певного предмету, зосередившись на контакті з поверхнею землі
Випити звичайної води
Вправа «Диригент», яка дозволяє відчути можливості емоційного звільнення через рухи. Із закритими очима під швидку музику робимо достатньо інтенсивні та різкі рухи, ніби диригуючи, при цьому намагаючись звільнитися від непотрібної емоції.
1. Дихальні вправи (для збільшення вуглекислого газу в крові та зниження рівня адреналіну):

«Квітка та свічка» — повільно вдихаємо пахощі уявної квіточки і вслід задмухуємо уявну свічку; послідовно вдихаючи та

видихаючи повітря;
«Супермен» — стати в позу супергероя розставивши широко ноги, руки покласти на боки, повільно вдихати повітря і подумки проговорювати «я супермен, я з усім упораюся».

Фізичні вправи для розслаблення напружених м’язів:

«Лимонад» — витягніть руки перед собою, уявіть, що в руках маєте половинки лимона, сік якого потрібно вичавити для приготування лимонаду, і починайте стискати кулаки;
«Вартовий та лялька» — уявіть, що ви вартовий галактики, і станьте в непорушну напружену позу. На рахунок прийміть позу розслабленої ляльки, яка зроблена з тканини, отже в неї всі частини тіла вільно рухаються.

Вправи для формування відчуття себе в безпеці шляхом переключення уваги і уяви:

«Моя картина» — уявіть собі картину на стіні. Ви можете прислухатися й уявити спів пташок та відчути пахощі навколо. За можливості можна перенести уявну картину на аркуш паперу.
«5, 4, 3, 2, 1» — назвіть п’ять предметів, які бачите; чотири — які чуєте, доторкніться до трьох предметів; відчуйте запах двох предметів; проведіть язиком по зубах у пошуках смаку.
«Візьми себе в руки» — слід міцно обхопити себе руками навхрест за боки або лікті та притиснути руки до грудей.

Поради батькам, які прагнуть розвивати здібності своїх дітей

Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе та оточуючих), оскільки людина, енергія якої пригнічена загальними проблемами, найменш спроможна досягти висот самовираження.
Не позбавляйте дитини ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу дитячої енергії, рухливості, емоційності.
Залишайте дитину на самоті й дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: "Якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без вас".
Підтримуйте здібності дитини до творчості й виявляйте співчуття до невдач. Уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.
Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, запитання дитини. Відповідайте на всі питання, навіть, якщо вони, на ваш погляд, виходять за рамки дозволеного.
Навчайте не того, що може сама дитина, а того, що вона може опанувати за допомогою дорослого.
Пам’ятайте, що для дитини чогось не вміти, щось не знати – це нормальний стан речей. На те вона й дитина. Цим не можна дорікати. Соромно самовдоволено демонструвати перед дитиною свою перевагу в знаннях.
Дитина не повинна панічно боятися помилитися. Неможливо навчитися чогось, не помиляючись. Намагайтеся не виробити в неї страху перед помилкою. Почуття страху – поганий порадник. Воно придушує ініціативу, бажання вчитися, радість життя і пізнання.
Ви не ідеал, а значить, не зразок наслідування в усьому і завжди. Тому не змушуйте дитину бути схожою на вас.
Визнайте за дитиною право на індивідуальність, право бути іншою.

Для успішного навчання ми маємо перетворити свої вимоги на бажання дитини.
Запам’ятайте: маленькі діти не бувають ледачими.
"Лінощі" дитини – сигнал вашої безпорадності у навчально-виховній діяльності, в обраній вами методиці роботи з дитиною. Міняйте тактику і стратегію! Проявіть креативність!