Щиро вітаємо Вас у новому навчальному році! Бажаємо впевненості, наснаги, та хороших результатів!

Як правильно зберігати воду 

Укус кліща: що робити та як вберегтись від небезпеки

         Тепла пора року – чудовий час для прогулянок в парках, скверах, пікніків та відпочинку на природі. Саме зараз, у дуже непростий для нашої країни час, нам особливо потрібен спокій та відпочинок. Проте після такого «розвантаження» можна привезти з собою додому не лише позитивні емоції, а й кліщів. Ці підступні та небезпечні «друзі» радо чекають на вас серед рослинності та здатні «подарувати» чимало інфекційних захворювань всього лиш одним своїм укусом.

Варто також зазначити, що така небезпека чатує не лише на поціновувачів природи, але й на наших захисників, які знаходяться у військово-польових умовах.

Чим саме небезпечні кліщі?

Прокусивши шкіру людини, кліщ висмоктує кров і одночасно залишає у тілі «жертви» свою слину, яка може містити у своєму складі цілий букет інфекційних недугів. Кліщ кусає безболісно, впорскуючи через свою слину речовину, що має знеболюючу дію. Кровосмоктання кліща може тривати до 12 діб. Напившись крові людини або тварини, кліщ відпадає самостійно.

Серед найнебезпечніших захворювань, які переносять кліщі, можна виокремити хворобу Лайма, плямисту лихоманку, туляремію, ерліхіоз, гранулоцитарний анаплазмоз, енцефаліт, бабезіоз, геморагічну гарячку з нирковим синдромом.

Багато із них надзвичайно важко побороти, а деякі є зовсім невиліковними. Окрім цього, укус кліща у деяких людей може викликати сильну алергію та нестерпний свербіж.

Де і коли можна «підчепити» кліща?

Улюбленим місцем перебування кліщів є густа рослинність у затіненій місцевості. Це не обов’язково може бути ліс, луки, підлісок, парк чи сквер -  їх можна зустріти навіть на звичайному газоні біля дому. Особливо вони полюбляють густу траву висотою 20-50 см, кпи листя та чагарники.

Зазвичай своє полювання кліщі починають у кінці квітня, але у цьому році тепла зима дозволила їм розпочати сезон значно раніше. Вони залишаються активними до кінця осені, але найбільш небезпечні кліщі саме на початку року, адже, по-перше – дуже голодні, а по-друге – накопичили найбільшу кількість «отрути». Спека їм не до вподоби – за високих температур навколишнього середовища їх активність значно знижується.

Як захистити себе від укусу?

Щоб захистити себе від контакту з кліщами, можна використовувати наступні заходи:

використовуйте спеціальні ефективні засоби – аерозолі, які відлякують кліщів (акарицидні (з альфаметріном), репеллентні (з дієтілтолуамідом) та  змішані, інсектицидно-репеллентні (містять і альфаметрін, і ДЕТА));

одягайтесь відповідно – однотонний світлий одяг (на світлому легше помітити кліща) з довгими рукавами, штани, шкарпетки, закрите взуття;

під час прогулянки чи відпочинку на природі періодично оглядайте себе і своїх супутників, а також чотирилапих улюбленців, аби виявити кліщів.

Пам’ятайте, що кліщі присмоктуються до людей не лише під час перебування на природі, але й через деякий час, після відвідування зеленої зони, залишившись на одязі, речах. Тому, повернувшись додому, відразу змініть і ретельно огляньте одяг, виперіть та випрасуйте його.

Що робити, якщо вкусив кліщ?

Якщо ви побачили на тілі кліща, який вже присмоктався, необхідно, за можливості, негайно звернутись за медичною допомогою у найближчий травмпункт. Якщо такої можливості немає, спробуйте видалити його самостійно:

одягніть рукавички (якщо вони є) або обробіть руки антисептиком;

повільно витягніть разом із хоботком, розхитуючи його пальцями, обгорнутими марлевою серветкою, пінцетом, спеціальним гачком чи петлею з нитки, яку слід закріпити між хоботком кліща та шкірою людини;

обробіть місце укусу розчином йоду, спиртом або антисептиком;

після видалення ретельно вимийте руки з милом, а кліща спаліть;

протягом двох тижнів слідкуйте за місцем укусу та температурою тіла.

В чергове нагадуємо, що дуже розповсюджений народний метод видалення кліщів за допомогою олії небезпечний – це може спричинити ще більше інфікування крові, так як кліщ, напившись такої рідини, «відригує» назад, тобто в шкіру, вже випиту кров з новою порцією інфекційних збудників.

Які ознаки зараження інфекційною хворобою після укусу кліща?

Якщо інфікування через укус кліща таки відбулось, можуть з’явитись наступні симптоми:

кліщовий вірусний енцефаліт: різке підвищення температури, сильний головний біль, блювота, загальна слабкість, біль у м’язах, може бути втрата свідомості, параліч; найчастіше симптоми виникають в перші три доби після укусу);

бореліоз (хвороба Лайма): на місці укусу кліща виникає характерна червона папула з чіткими краями, яка згодом розширюється, а центр - блідне, зазвичай безболісна і не свербить; може бути головний біль, постійна втома; симптоми виникають через 1-30 днів;

гранулоцитарний анаплазмоз: хвороба починається гостро, характеризується високою температурою, ознобом, болем у м’язах, сильним головним болем і нездужанням; може бути зниженя апетиту, біль у суглобах, нудота, кашель; симптоми зазвичай виникають через 7-10 днів;

моноцитарний ерліхіоз: також має гострий початок, з’являється слабкість, головний біль, лихоманка, першіння в горлі та сухий кашель, закладеність носа, біль у м’язах та суглобах; збільшуються підщелепні лімфовузли; симптоми найчастіше виникають на другому тижні;

туляремія: також має початок, схожий за симптоматикою на ГРВІ, згодом червоніє шкіра обличчя та шиї, з’являється висип, який через 8-12 днів починає лущитись; симптоми най чаше проявляються протягом 3-7 днів;

геморагічна гарячка з нирковим синдромом: починається гостро – з ознобу, високої температури, відчуття жару у всьому тілі, слабкості, болю у м’язах живота та попереку; згодом з’являються носові кровотечі, крововиливи у склери, підшкірні крововиливи, зменшення кількості сечі; симптоми виникають протягом 2-4 тижнів після укусу кліща.

Тому, при найменших підозрах не зволікайте – звертайтесь за медичною допомогою!

Будьте пильними! Кліщі вже вийшли на полювання!

Олександрійське районне управління

Головного управління Держпродспоживслужби

в Кіровоградській області

                                                     Бережіть себе, діток та своїх рідних! Миру нам усім!!! 

  Родина – природний  осередок найглибших людських почуттів: тут народжуються і поглиблюються любов до матері і батька, бабусі і дідуся, роду і народу, пошана до рідної мови, історії, культури. Основне завдання сім’ї як першого соціального інституту – навчити дитину жити у злагоді з довкіллям і згоді з собою, створити сприятливі умови для її особистісного становлення, вправляти в умінні розгортатаи конструктивну, творчу, гуманістично спрямовану життєдіяльність.

Призначення батьків, як найближчих для зростаючої особистості людей, полягає не лише в тому, щоб виступати для неї постачальниками нової інформації, контролерами дій і вчинків, поціновувачами її життєвих здобутків, партнерами по спілкуванню, але й бути свого роду “амортизаторами”, які пом’якшують життєві удари, нівелюють вплив стресогенних чинників, відновлюють рівновагу між зовнішніми подіями та їх переживанням дитиною, заспокоюють, розсіюють сумніви, знімають напруження, вчать опиратися на власні сили.

За тисячолітню історію людства склалися дві гілки виховання молодого покоління: сімейне і суспільне. Єдність у вихованні, що здійснюють дитячий садок і родина, забезпечує певну системність роботи, вироблення необхідних стереотипів у маляти. Водночас успішніше формуються моральні почуття та уявлення дитини, міцнішими стають навички та звички поведінки, а її життя – організованішим, цілеспрямованішим і радіснішим.

Співпраця дошкільного закладу та сім’ї передбачає наявність у батьків відповідальності, а у педагогів – сімейної центрованості освітньої  діяльності, заснованої на розгляді дитини в контексті її родини.

                    Рекомендації батькам для профілактики порушення постави у дітей.

Формування постави у людини триває протягом усього періоду росту. Через особливості формування дитячого організму саме у дошкільний період частішають випадки захворюваності опорно-рухового апарату, тому дітей старших і підготовчих груп слід відносити до категорії вікового ризику виникнення захворювань опорно-рухового апарату.

У дітей дошкільного віку дефекти постави нерізко виражені зазвичай і не є постійними. Найбільш частий дефект – млява постава, для якої характерні надмірне збільшення шийного і грудного вигинів хребта, злегка опущена голова, опущені і зведені вперед плечі, впала грудна клітка, відстають від спини (крилоподібні) лопатки звисаючий живіт; нерідко ноги злегка зігнуті в колінних суглобах. На основі млявою постави пізніше можуть сформуватися плоска, кругла і кругло-увігнута спина, а також бокові викривлення (сколиотичная постава) або комбіноване спотворення.

Дефекти постави можуть негативно впливати на стан нервової системи. При цьому маленькі діти стають замкнутими, дратівливими, примхливими, неспокійними, почувають себе незграбними, соромляться брати участь в іграх однолітків.

Особливо псує поставу неправильна поза при письмі, читанні, перегляду телепередач, ігри на комп’ютері. Висота столу повинна бути на 2 – 3 см вище ліктя опущеної руки дитини. Висота стільця не повинна перевищувати в нормі висоту гомілки. Якщо ноги на дістають до підлоги, то слід підставити лавку, щоб ноги в тазостегнових і колінних суглобах були зігнуті під прямим кутом. Сідати на стілець потрібно так , щоб впритул торкатися спинки стільця, зберігаючи поперековий вигин (лордоз). Відстань між грудьми і столом має дорівнювати 1,5 – 2 см (ребром проходить долоню), голова злегка нахилена вперед.

Негативний вплив на формування постави надає надмірно м’яка постіль. Матрац повинен бути жорстким (ватним) і обов’язково рівним, таким, щоб в середині його не утворювалося провалу, а подушка – невисокою (15 – 17 см ). Сон на м’якому ліжку з високим узголів’ям утруднює дихання.

Головним дієвим засобом профілактики дефектів постави є правильне і своєчасно почате фізичне виховання.

Вправи, стоячи біля дзеркала. Дитина перед дзеркалом кілька разів порушує поставу і знову з допомогою дорослого відновлює її, розвиваючи і тренуючи м’язове почуття;

Вправи біля вертикальної площини (стіни без плінтуса, двері, фанерний чи дерев’яний щит). Дитина стає до площини, торкаючись до неї п’ятами, литками, сідницями, лопатками і потилицею. Даються різні динамічні вправи: відведення рук, ніг в сторони, піднімання на носки, присідання. Діти виконують кілька статичних вправ: напруга м’язів – від 3 до 6 сек., розслаблення – від 6 до 12 сек.

Вправи з предметами на голові (кубики, подушечки, наповнені піском, дрібною галькою, тирсою), встановленими на тімені, ближче до лоба, сприяють вихованню рефлексу правильного тримання голови та вміння напружувати і розслаблювати окремі групи м’язів. До цих вправ відносяться: ходьба, при цьому руки зводяться перед грудьми і розводяться в сторони; ходьба на носках, напівзігнутих ногах; ходьба на колінах; повзання рачки; присідання, не впустивши при цьому покладений на голову предмет.

Вправи на координацію рухів. Тут дуже корисні вправи в рівновазі і балансуванні: стійка на одній нозі, ходьба по колоді, лаві з предметом на голові і повороти.

Всі ці вправи сприяють розвитку почуття правильної пози тіла, розвивають статичну витривалість м’язів шиї і спини, виховують свідоме ставлення до своєї постави.

Правила поведінки здобувачів освіти

 Корисна інформація

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ ДИТИНИ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ

1.Заспокойтеся самі.Чим молодші діти, тим сильніше їхній психоемоційний стан залежить від стану педагогів та  батьків. Тому спочатку знайдіть точку рівноваги для себе. Доступний практично всім спосіб – дихальні вправи. Лише після того, як стабілізуєтеся самі, починайте говорити з дитиною: спокійно та не надто голосно.

2.Скажіть слова підтримки.«Ми в порядку. Ми будемо робити все, що в наших силах»,«Я доросла, я знаю, що робити»,«Я з тобою». За необхідності повторюйте.

3.Домовтеся про правила поведінки.У небезпечній ситуації дитина повинна виконувати ваші розпорядження миттєво і без сперечань.

Ваші прохання повинні бути лаконічними та зрозумілими.

Якщо є можливість, завчасно порепетируйте в ігровій формі головні команди:«Стій»,«Не торкайся цього»,«Викинь це»,«Іди до мене».

Потренуйтеся разом із дитиною виконувати ці команди на швидкість.

4.Іграшку-супергероя – з собою!Попросіть дитину вибрати маленьку іграшку або талісман, який вона зможе покласти в кишеню. Це може бути навіть мушля з відпустки на морі або камінчик з рідного двора. Скажіть, що у хвилини, коли буде страшно чи самотньо, дитина може брати цю іграшку в руки, розмовляти з нею, розповідати їй про свої почуття.

5.Прикріпіть до верхнього одягу дитини бейдж з повною інформацією про неї.Ім‘я, прізвище, вік, контактні дані батьків, особливі медичні потреби дитини (якщо такі є), вкажіть групу крові. Окрім бейджа на одязі, покладіть дитині у кишеню записку та/або напишіть цю інформацію на її руці стійким маркером або ж наклейте цупкий скотч на одяг. Це варто зробити навіть з дітьми 7-10 років, які у звичайному житті пам’ятають персональні дані. У стані стресу забувати прості речі можуть навіть дорослі, а діти й поготів.

6.Сфотографуйте дитину перед тим, як вийти з дому.Якщо дитина загубиться, у вас буде найбільш точна фотографія, за якою люди зможуть швидше впізнати вашу дитину. Окрім цього, добре запам’ятайте (краще – запишіть), як саме одягнена дитина під час евакуації.

7.Перебувайте у фізичному контакті з дитиною.Тримайте її за руку або на руках, везіть у візку. Підтримуйте безпосередній контакт весь час, аж допоки поруч не з’явиться інший дорослий, якому ви можете довіряти. Передавайте дитину сторонній людині тільки у крайньому випадку, або якщо це військові або представники рятувальних служб – пам’ятайте, що існує небезпека викрадення дитини під час евакуації.

8.Домовтеся про місце, де ви зустрінетеся, якщо загубитесь(якщо дозволяє вік дитини).

9.Якщо дитина загубилася.У Міністерстві закордонних справ розробили пам’ятку з порадами, як діяти батькам.

• Не панікуйте. Зберіться з думками, щоб діяти чітко.

• Згадайте, де востаннє бачили дитину. Якщо в дитини є телефон – зателефонуйте.

• Попросіть когось зі знайомих чи родичів залишатися на місці на випадок, якщо дитина повернеться.

• Попитайте людей навколо, чи бачили вони дитину, назвіть основні прикмети, за наявності – покажіть фото дитини, опишіть, у чому вона одягнена.

• За можливості, дайте оголошення через гучномовець.

• Повідомте найближче відділення поліції чи зателефонуйте 102. Якщо дитина загубилась за кордоном, гаряча лінія: 116 000.

                                                                                                       Здорове харчування дитини: корисні поради та лайфхаки

Правильне харчування - запорука гарного самопочуття, енергійності та чудового настрою. Також не викликає сумніву, що збалансоване харчування важливе для фізичного та розумового розвитку дитини. Адже вживання правильних продуктів допомагає підтримувати оптимальну вагу, знижує ризик виникнення цукрового діабету та хвороб серцево-судинної системи. У поєднанні із активним способом життя, воно сприяє збереженню здоров’я – у дитинстві та майбутньому. 

До основних принципів здорового харчування відносяться:

Принцип 1 - енергетична цінність раціону повинна відповідати енерговитратам організму – це запорука стабільної нормальної ваги.  Якщо їсти багато, вживати продукти з великою кількістю калорій і при цьому мало рухатись, виникне енергетичний дисбаланс – цього слід уникати.  

Принцип 2 - у добовому раціоні потрібно дотримуватись кількісного та якісного співвідношення продуктів за основними харчовими та біологічно активними речовинами.  

Принцип 3 -  перевагу слід надавати свіжоприготованій їжі з мінімальним додаванням солі, цукру та тваринних жирів. 

Принцип 4 -  слід дотримуватись режиму харчування та не забувати про здорову харчову поведінку. 

Принцип 5 - ретельне дотримання правил безпеки харчування має супроводжувати дітей кожного дня.  

Необхідною умовою для повноцінного розвитку дитини є  збалансоване за складом нутрієнтів харчування, що забезпечує організм необхідною кількістю білків, жирів, вуглеводів, мінералів, вітамінів і покриває енерговитрати організму:

-         у молодших школярів (7–10 років) — 2100 ккал на добу;

-  у дітей середнього шкільного віку (11–13 років) — 2300 ккал на добу для дівчаток та 2400 для хлопчиків;

-  у підлітків (14–17 років) — 2400 ккал на добу для дівчат та 2700 ккал для юнаків.

При цьому треба враховувати, що потреба в енергії може суттєво збільшуватися при регулярних інтенсивних фізичних навантаженнях.

Як зазначають учені, кожен прийом їжі та тарілка, яку ви ставите на стіл собі та своїм дітям, повинні містити:

1/2 вживаних продуктів мають складати овочі та фрукти. Більшість з них – у сирому вигляді. Бажано, щоб фрукти та овочі були сезонними. Зауважте, що картопля не відноситься до таких овочів, оскільки містить мало клітковини та має високий вміст крохмалю.

1/4 частина – цільнозернові продукти. До них відносять хліб з цільнозернової пшениці та висівок, макаронні вироби з борошна грубого помелу, різноманітні каші.

1/4 частина – здорові джерела білку. Це, в першу чергу, риба, м’ясо, птиця, яйця, бобові та горіхи, необхідні для життєдіяльності організму та росту дитини.

Не менш важливим для розвитку дитячого організму є питний режим. Дитина має пити воду протягом усього дня. При цьому важливо не суворо дотримуватись вікових норм, а орієнтуватися на відчуття спраги та пити тоді, коли хочеться. Якщо природне відчуття нестачі рідини притуплене (таке нерідко трапляється), слід привчати себе випивати кілька склянок води протягом дня. Робити це можна за будильником або завантаживши на телефон застосунок для контролю водного балансу. Через кілька місяців ви помітите, як регулярно виконувана дія перетворилася на корисну звичку.

Звернути увагу необхідно і на графік харчування школяра, адже у кругообігу уроків, гуртків та секцій дитина не завжди знаходить час на їжу, таку важливу для підтримання добової енергії. Рекомендується дотримуватись інтервалів між прийомами їжі не не більше 3,5–4 годин. Тобто в середньому у дитини протягом доби повинно бути 4-5 прийомів їжі.

      Дуже важливо, щоб шкільні перекуси не складалися з шкідливих снеків, які містять багато цукру, солі та жиру. У якості корисних перекусів можна використовувати фрукти та ягоди, сухофрукти та горіхи, цукерки із сухофруктів у помірній кількості, несолодкий йогурт зі свіжими фруктами, коктейль з улюбленого фрукта й молока або йогурту, лаваш із вареною куркою, крекери із сирною намазкою й огірком.

      Пропонуємо взяти за правило три кити свідомого підходу до харчування:

1. Їмо в тиші (без телевізора, телефона чи планшета).

2. Беремо перекуси із собою.

3. Вживаємо різноманітні корисні продукти щодня.

Нехай ці поради завжди будуть у вас під рукою та стануть путівником у світ здорового харчування!

Олександрійське районне управління

Головного управління Держпродспоживслужби

в Кіровоградській області

Консультація для батьків

Як  виявити жорстоке ставлення до дитини в сім'ї 

Профілактика жорстокого поводження з дітьми 

«Як правильно сортувати сміття»

Уявіть собі: безкрайні засніжені простори Арктики, чисте морозне повітря, білі ведмеді й поліетиленові пакети, винесені на берег океаном. Не надто приємне видовище, правда? Але на сьогодні воно стало реальністю! Ми перетворюємо нашу планету на величезне сміттєзвалище.

Як вирішують проблему відходів за кордоном? Яке сміття ми можемо сортувати вдома? Що робити, аби виховати в дитини дбайливе ставлення до планети? 

Давайте розбиратися разом.

Навіщо сортувати сміття?

З кожним днем ми все ближче наближаємося до глобальної екологічної катастрофи. Відходи, що гниють на сміттєзвалищах, забруднюють довкілля та руйнують екосистеми.

Крім того, сміттєві полігони (яких в Україні нараховують близько 40 000, не враховуючи стихійних звалищ) мають властивість переповнюватися. Але ж майже 40 % загального сміття – це ресурсно-цінні компоненти: папір, пластик, скло, метали. Їх можна врятувати від звалищ, почавши розділяти відходи.

Та в Україні сьогодні переробляється тільки 4 % загального сміття. 96 % (або більше 10 млн тонн) щороку опиняється на сміттєзвалищах, а українські переробники змушені купувати сировину (сміття) в інших країнах на десятки мільйонів доларів.

Які відходи ми можемо сортувати вдома?

1. На сьогодні більшу половину всього домашнього сміття становлять пластикові відходи –  поліетиленові пакети, ПЕТ-пляшки, використані флакони від побутової хімії та інша пластикова упаковка. Варто пам’ятати, що саме пластик найбільше шкодить навколишньому середовищу – він довго розкладається (300–1000 років), небезпечний при горінні, знищує флору і фауну.

2. Друге місце серед домашніх відходів посідає папір – це газети, глянцеві журнали, шкільні зошити й альбоми, упаковка з тонкого картону тощо.

3. Зовсім мало в побутових відходах накопичується скла – пляшки, флакони від ліків, парфумерії та косметики.

4. Ще менше металу – алюмінієві банки, металеві кришечки від напоїв і кришки від консервації, іноді зламані кухонні прилади.

Експерти радять вдома використовувати 2 контейнери для відходів, що йдуть на переробку:

• 
  один — для пластику, металу та скла;
  

• 
  інший — для паперу.
  

    Непридатними для переробки є:

• 
  дитячі підгузки, жіночі предмети гігієни;
  

• 
  вологі серветки;
  

• 
  фольгований папір;
  

• 
  ПЕТ-пляшки молочного кольору;
  

• 
  упаковка, що не має трикутника переробки.
  

    До небезпечних відходів відносяться:

• 
  енергозберігаючі та люмінесцентні лампи;
  

• 
  гаджети й акумулятори;
  

• 
  автомобільні шини;
  

• 
  батарейки.
  

Такі відходи необхідно збирати окремо й передавати на утилізацію спеціальним фірмам. Викинуті на смітник, вони забруднюють середовище й негативно впливають на наше здоров’я. Так, під вагою сміття енергозберігаюча лампа може тріснути, і внаслідок цього випари ртуті потраплять до легень перехожих, спричинюючи безповоротні зміни в організмі.

Як правильно сортувати відходи?

Основна мета сортування – отримати корисну звичку – не викидати цінні вторинні ресурси на сміттєзвалища. Навіть в умовах міської квартири сортування сміття є не такою складною справою, як може здаватися на перший погляд. Пропонуємо вам такі кроки на шляху до розподілу відходів:

    Крок 1. Дізнайтеся, які види вторсировини приймають у вашому місті й де розташовані пункти прийому.

    Крок 2. Запитайте, у якому вигляді приймається вторсировина.

    Крок 3. Виділіть місце для збору відходів.

    Крок 4. Дотримуйтеся загальних правил сортування вторсировини:

• 
  зберігайте вторсировину й органічні відходи в різних контейнерах;
  

• 
  промивайте тари від залишків їжі, видаляйте етикетки;
  

• 
  сплющуйте картонні коробки, металеві банки, скручуйте пляшки з пластика – так вони займатимуть менше місця;
  

• 
  небезпечні відходи (лампи, термометри) зберігайте перед здачею в коробках або контейнерах.
  

    Аби зменшити кількість сміття у вашому житті, потрібно:

1. Уникати купівлі товарів (та упаковки), які не можна здати на переробку (звертайте увагу на наявність коду, купуючи речі)

2. Надавайте перевагу якісним товарам із тривалим терміном служби.

3. Уникайте всього одноразового.

Як залучити дітей до сортування сміття?

    Навчити дитину піклуватися про нашу планету –  першочергове завдання для батьків, які хочуть, щоб їхні діти виросли свідомими та здоровими.

Звісно, найважливішим буде приклад батьків. Знання, навички та звички, отримані від найрідніших людей, дуже важливі для дитини й визначають її вчинки в майбутньому.

Тому ставитися дбайливо до планети потрібно починати вдома й залучати до цього дітей.

Пропонуємо почати з найпростіших кроків:

1. Діти – дуже допитливі, цікавляться всім новим, їм хочеться досліджувати світ та дізнаватися його таємниці. Розкажіть дітям, чому важливо навчитися сортувати сміття і здавати його на переробку до пунктів прийому вторсировини.

2. Ходіть до магазину з еко-сумкою. Покажіть дитині, що купу поліетиленових пакетів можна замінити стильним ранцем або еко-сумкою, які не тільки практичніші, але й не будуть шкодити довкіллю.

3. Почніть сортувати сміття. Поясніть, чому важливо навчитися сортувати сміття і здавати його на переробку до пунктів прийому вторсировини. Зазвичай дітям подобається процес сортування, адже він нагадує гру.

4. Переглядайте фільми та відеоролики про природу та екологію. 

5. Вирощуйте кімнатні рослини. Рослини потрібні не тільки для прикрашання інтер’єру, але і для очищення повітря і збагачення його киснем. Вирощування рослин – захопливе та корисне заняття як для дітей, так і для дорослих.

6. Економте воду. Навчіть дітей вимикати воду, коли вони чистять зуби. Розкажіть дитині, якою важливою є вода для життя й чому її потрібно економити.

7. Вимикайте світло. Виходячи з кімнати, не забувайте вимикати світло, якщо у вас встановлено лампу розжарювання. Що стосується люмінесцентних ламп, то вони перегорають у разі частих вмикань-вимикань тому вимикайте тільки в разі, якщо виходите з кімнати більш ніж на 15 хв.

8. Не викидайте небезпечне сміття в загальний смітник. Розкажіть дитині, чому не можна викидати батарейки, акумулятори та подібні токсичні речі у звичайні смітники.

9. Вибирайте скляну тару замість пластикової. Скло легше переробити. Крім того, пластик часто містить шкідливі речовини.

10. Використовуйте харчові відходи з користю. Якщо у вас є город або сад, організуйте ділянку для приготування компосту – натурального органічного добрива для рослин із харчових відходів. Розкажіть дітям про простий і корисний спосіб переробки залишків овочів та фруктів. Нескладна робота на присадибній ділянці зміцнить імунітет дитини й поліпшить настрій.

11. Активуйте енергоощадний режим техніки. Комп’ютери, телевізор, інша домашня електроніка має функцію енергоощадного режиму. Покажіть дітям, як встановити в електроніці оптимальні енергоощадні налаштування для економії електроенергії протягом дня, і нагадайте, що на ніч електроніку краще вимикати. Так, вимкнення комп’ютера допоможе заощадити до 40 Вт електроенергії на добу.

12. Купуйте тільки потрібні товари та не викидайте зайвого. Розкажіть, що непотрібні речі можуть бути корисними для когось: їх можна роздати друзям або віднести в благодійний фонд.

13. Вибирайте іграшки з натуральних матеріалів: тканини, дерева, паперу. Такі іграшки легше переробляються й не шкодять довкіллю. До того ж, вони безпечніші для дитини.

Звісно, щоб організувати переробку сміття, необхідні спеціальні заводи, але важливішою є усвідомленість населення щодо роздільного збору відходів. Це першим етап на шляху до використання вторинних ресурсів, що вже давно існує за кордоном.

Задумайтеся: щороку ми продукуємо понад 2 мільярди тонн сміття. Тож сортуймо його заради майбутнього!

                 Туберкульоз можна вилікувати. Важлива – профілактика

                                         (24 березня – Всесвітній День боротьби з туберкульозом)

Проблема туберкульозу  серед дітей та підлітків є надзвичайно актуальною, оскільки ця вікова категорія  за своїми анатомо-фізіологічними особливостями є найбільш чутливою до туберкульозної інфекції, в десятки разів вразливіша щодо ризику зараження і захворювання на цей недуг, ніж дорослі.

Що таке туберкульоз ?

Це інфекційне захворювання, яке викликається мікобактерією туберкульозу, або так званою паличкою Коха, яка довго зберігає свої властивості при висиханні, замерзанні та після обробки спиртом, кислотою чи лугом. У той же час бацила Коха гине від прямих сонячних променів, високих температур, від речовин, які містять хлор. 

Хто може захворіти на туберкульоз?

Туберкульозом може захворіти кожен, але деякі люди мають більш високий ризик виникнення захворюваності:

• ті, хто знаходиться у постійному контакті з хворим;

• найбільша захворюваність у ВІЛ-інфікованих та хворих на СНІД;

• алкоголіки, курці, наркомани;

• особи з послабленим імунітетом внаслідок неправильного харчування, незадовільними умовами життя, з хронічними захворюваннями;

• діти, підлітки, люди похилого віку.

До досягнення 18 річного віку майже все населення є тубінфікованим, але хворіють не всі. Не хворіють ті, хто вчасно прислухався до порад лікаря, хто щорічно проходить туберкулінодіагностику (Реакція Манту) для вчасного виявлення змін в організмі, ті, кому вчасно, ще в пологовому будинку зроблене щеплення проти туберкульозу, а потім  зроблено ревакцинацію. А далі дуже важливим залишається щорічне флюорографічне обстеження підлітків та дорослих на виявлення хвороби.

Останнім часом діти та підлітки почали хворіти на форми туберкульозу, властиві дорослим. Це може бути зумовлене акселерацією, інтенсивним ростом, різкими змінами у гормональному фоні, супутні патології.

На жаль, молодь у абсолютній своїй більшості не є фізично здоровою і вже у 15-16 років має хронічні захворювання. Потужними негативними чинниками є малорухливий спосіб життя, нераціональне харчування, шкідливі звички, бажання якнайшвидше самоствердитися, а з цим і ранній початок статевого життя, вживання алкоголю, тютюнопаління, яке призводить до токсичного ураження верхніх дихальних шляхів. Все це є поживним середовищем для палички Коха.

Як вчасно виявити туберкульоз?

Батьки мають звернути увагу на те, що дитина починає помалу «згасати», відмовляється від їжі, у неї з‘являється нічна пітливість, дитина швидко втомлюється, з‘являється лихоманковий рум‘янець, блищать очі, з часом з‘являється субфебрильна до 37,5 температура тіла. Але до цього не можна доводити. Реакція Манту для того й проводиться, щоб запобігти розвитку інфекції у дитячому організмі. Перша позитивна проба свідчить про те, що є загроза, що в організм потрапила хвороботворна бактерія. Щоб її зупинити, лікар призначає профілактичне лікування. Якщо батьки нехтують або пробою Манту, або зробили її, а до лікаря не звернулися вчасно, це призводить до розвитку захворювання. Що пізніше буде звернення до лікаря, то вища загроза розвитку у дитини хвороби: руйнування легеневої тканини, утворення каверн, або по-простому – дірки в легенях, перебіг хвороби супроводжується виділенням бактерій та зараження всього навколишнього.

Які найпоширеніші скарги, пов’язані з цим захворюванням?

• Стійкий кашель (більше трьох тижнів) з виділенням мокротиння.

• Кровохаркання, задишка.

• Підвищення температури тіла протягом 7 днів і більше.

• Болі в грудній клітці.

• Втрата апетиту, безпричинне схуднення та швидка втомлюваність, нездужання, слабкість.

• Надмірне потовиділення, особливо вночі.

Як відбувається зараження туберкульозом?

Туберкульоз поширюється повітряно-крапельним шляхом. Коли у громадському транспорті хвора людина кашляє, хто знає скільки в цей час вона “випускає на волю” мікобактерій. Або коли бактеріоносій плює на тротуар, кидає недопалки, послиненими пальцями гортає бібліотечні книги. А на тих же сторінках мікобактерії житимуть ще три місяці, у піску і пилюці, на тротуарі – до півроку. Інший шлях зараження – контактний: предмети побуту хворої людини, при рукопотисканні, поцілунках, допалюванні чужих цигарок. Джерелом інфекції можуть бути свійські тварини. Хвора на туберкульоз людина може інфікувати свійських тварин.

Що робити, якщо ви помітили подібні симптоми у себе чи своїх близьких?

Якомога швидше зверніться до лікаря. Не займайтесь самолікуванням. Виявлення захворювання на ранній стадії збільшує шанси на повне одужання.

Чи можна вилікувати туберкульоз?

Так! Сьогодні стали доступними дієві ліки, які сприяють швидкому одужанню та виліковують майже усіх пацієнтів. Лікування повинно тривати щонайменше 6 місяців. Особливу небезпеку для оточуючих становить відкрита форма туберкульозу легень. Чим швидше хворий розпочне лікування, тим успішнішим воно буде проходити, з меншою небезпекою зараження членів сім’ї та оточуючих. Це головний принцип приборкання епідемії туберкульозу.

Дуже небезпечний нерегулярний прийом ліків, який призводить до формування нечутливості паличок Коха до ліків. Внаслідок чого розвиваються резистентні форми туберкульозу, а це дуже небезпечно.

Якою ж має бути профілактика туберкульозу?

Перш за все - це раннє виявлення хворих. З цією метою у дітей та підлітків проводиться проба Манту, а особам з 15 років і старшим – флюорографічне обстеження. Рентгенофлюорографічне обстеження має проводитись усім особам, які звернулись до поліклініки з приводу різноманітних скарг, особливо якщо вони пов’язані з ураженням органів дихання. У сучасних умовах поширеним методом виявлення туберкульозу легень стає мікробіологічне дослідження харкотиння.

Велике значення має вакцинація проти туберкульозу. Серед вакцинованих дітей захворюваність знижується в 4 – 10 раз, а смертність – майже у 7 раз. У них туберкульоз, якщо і виникає, перебігає набагато легше.

Значну роль у попередженні туберкульозу серед здорових осіб, зокрема серед дітей і підлітків, відіграє хіміопрофілактика – вживання протитуберкульозних препаратів. Їх призначають у випадку позитивної реакції Манту, а також при контакті з хворим.

Для попередження інфікування через харчові продукти, не слід купувати молочні та м’ясні продукти, яйця у випадкових осіб. А саме головне потрібно відмовитись від шкідливих звичок – куріння, вживання алкоголю, наркотиків.

Шановні батьки, дбайте про своїх дітей, але й самі не забувайте  про власне здоров‘я, адже ми – дорослі, є прикладом піклування та відношення до свого здоров‘я. Це наша культура поведінки у суспільстві .

 А ще пам’ятайте: здоровий спосіб життя, дотримання вимог гігієни, загартування організму, повноцінне харчування, а також турбота про зміцнення імунітету, стануть запорукою здоров’я.

ОСНОВНІ ПРАВИЛА ПОВЕДІНКИ НА ВОДІ

Першою умовою безпечного відпочинку на воді є вміння плавати. Навчитись плавати потрібно кожному. Людина, яка добре плаває, почуває себе на воді спокійно, упевнено, у випадку необхідності може надати допомогу товаришу, який потрапив у біду.

Навіть той, хто добре плаває, повинен постійно бути обережним, дисциплінованим і суворо дотримуватись правил поведінки на воді. Знання та виконання правил поведінки на воді є запорукою безпеки життя, а також отримання задоволення від відпочинку. Необхідно звернути особливу увагу на пояснення  юнацтву правил поведінки на воді дітям. 

Правила безпечної поведінки на воді та біля води:

• діти повинні купатися обов’язково під наглядом дорослих;

• вчитися плавати потрібно під керівництвом інструктора або батьків;

• не купайтеся i не пірнайте у незнайомих місцях, це можна робити у спеціально відведених місцях;

• не можна запливати за обмежувальні знаки;

• слід дуже обережно поводитися на надувних матрацах та іграшках, особливо, коли є вітер або сильна течія;

• якщо течія вас підхопила, не панікуйте, треба пливти за течією, поступово i плавно повертаючи до берега;

• не купайтеся в холодній воді, щоб не сталося переохолодження;

• не треба купатися довго, краще купатися кiлька разів по 20-30 хв.;

• не можна гратися на воді у такі ігри, які можуть завдати шкоди;

• не подавайте без потреби сигналів про допомогу;

• не пірнайте під людей, не хапайте їх за ноги;

• купатися рекомендовано вранці i ввечері;

• не слід купатися наодинці;

• не підпливайте до коловоротів, пароплавів i катерів;

• не стрибайте головою вниз у місцях, глибина яких вам невідома.

• не забувайте, що вода несе й небезпеку! Шторм на морі, повінь, сильна злива можуть завдати шкоди не тiльки навколишньому середовищу, але й людині!

Вода є найцiннiшим даром природи. Без їжi людина може прожити понад місяць, а без води – декiлька днів. Наявнiстъ води вiдiграє вирішальну роль у збереженні житгя та здоров’я людини. Джерельна вода – найбезпечніша та найсмачніша. Воду з проточних водойм слід кип’ятити.

                                            ПЛАТФОРМА РОЗВИТКУ ДОШКІЛЬНЯТ «НУМО»

НУМО – це помічник у спілкуванні з дитиною у віці 3-6 років удома або в дитячому садку. Тут зібрано корисні підказки, цікаві вправи й ігри, які допоможуть дошкільнятам щодня опановувати важливі навички для подальшого розвитку.

https://numo.mon.gov.ua/

                         Консультація для батьків: Як прищепити дружелюбність" https://docs.google.com/document/d/1ssM6dJMJcSWVD1wJ05LxD7Eh5L1B_zvb/edit

Лекторій для батьків: "Коронавірус: профілактика інфікування і поширення" https://drive.google.com/drive/my-drive

Батьківський всеобуч : „Здорова людина – найдорогоцінніший витвір природи”  

  Томас Карлейль.

Дошкільний вік ваших дітей – це важливий період для виховання й розвитку тих умінь і навичок, які слугуватимуть їх здоров΄ю все життя. І не менш важливий період для закладання підвалин міцного здоров΄я, здорової психіки, моральної стійкості, гармонійного розвитку, уміння і потреби саморозвитку. Дитині необхідні розумні правила і обмеження, які поступово з΄являються в їхньому житті.  Саме батьки закладають основи життєвої компетентності своєї дитини, допомагають своїм чадам опановувати складну науку життя. 

Здоровий спосіб життя для дітей дошкільного віку визначається такими параметрами: 

- дотримання режиму дня; 

- належне оволодіння культурно-гігієнічними навичками; 

- раціональне харчування та культура споживання їжі; 

- дотримання рухового і повітряного режимів; 

- режим активної діяльності та відпочинку; 

- профілактичні заходи для збереження здоров΄я; 

- духовний розвиток і гармонійні стосунки з довкіллям та із самим собою; 

- душевний комфорт і психологічна рівновага.

Здоровий спосіб життя – не просто сума засвоєних знань, а стиль життя, адекватна поведінка у різноманітних ситуація. 

Навчити дитину змалечку берегти своє здоров΄я - завдання батьків.

БАТЬКИ - ПРИКЛАД ДЛЯ ДІТЕЙ

1.Будьте гарним прикладом для своїх дітей у ставленні до власногоздоров΄я. 

2. Ведіть здоровий спосіб життя. 

3. Займайтесь фізичною культурою, виконуйте вранці вправи ранкової гімнастики. Виробляйте сталу звичку та потребу в цьому. 

4. Практикуйте вдома певну систему оздоровлення всіх членів родини, в тому числі й дитини. 

5. Налагодіть у сім΄ї активно-динамічний відпочинок. 

6. Організовуйте сімейні прогулянки на природу, щоб змалечку привити дітям бережливе ставлення до навколишнього середовища. 

7. Пам΄ятайте, що здоровий спосіб життя – це правильно організована діяльність, сприятливі умови побуту, активний відпочинок і здоровий мікроклімат у родині. 

8. Не паліть і не пийте спиртних напоїв у присутності дітей. Пам'ятайте! Діти схильні імітувати ваші дії в дитячому садку. 

9. Формуйте у дітей світоглядно-оздоровчу поведінку на основі реалізації принципів: пізнай себе, створи себе і допоможи собі сам. 

10.Впроваджуйте різноманітні форми роботи з валеологічного виховання, спрямовані на формування в дітей уявлень про правила безпечної поведінки під час ігор, про можливості людського організму, про користь рухової активності, здоровий спосіб життя. 

11.Застосовуйте вдома різні профілактично - корекційні вправи з олівцями, скакалками та іншими підручними предметами. 

12.Привчайте дітей щоденно піклуватися про своє здоров΄я: 

- виконувати різні фізичні вправи; 

- правильно харчуватись; 

- загартовуватись; 

- спілкуватися з друзями; 

- дотримуватися особистої гігієни; 

- дотримуватися режиму дня; 

ГІГІЄНА 

1. Дотримуйтесь завжди правил гігієни та привчайте до цього дитину. 

2. Не забувайте, що правила особистої гігієни пов΄язані з усіма видами діяльності і відпочинку дітей. Особиста гігієна – це піклування про чистоту тіла, одягу, взуття. 

3. Систематично контролюйте якість виконання культурно-гігієнічних завдань. 

4. Виконання дітьми культурно-гігієнічних навичок супроводжуйте відповідною мотивацією.

5. Розвивайте у дітей вміння та навички догляду за тілом. 

6. Привчайте дитину правильно чистити зуби. 

7. Слідкуйте, щоб дитина мила руки перед прийманням їжі, після туалету, повернення з прогулянки, ігор із тваринами та завжди, коли руки брудні. 

8. Привчайте дітей мити ноги не тільки перед нічним сном, але й перед денним, особливо влітку. 

9. Регулярно зрізайте нігті на руках і ногах, тримайте їх у чистоті. 

10.Зачісуйте волосся дитині її власним гребінцем. Мийте волосся не рідше ніж раз на тиждень. 

ХАРЧУВАННЯ

1. Пам΄ятайте, що раціональне харчування – одна з основних умов здоров΄я людини, її довголіття, плідної праці. 

2. Поєднуйте у їжі, в правильному співвідношенні речовини, які входять до складу тканин людського організму: білки, жири, вуглеводи, мінеральні солі, вітаміни, воду. 

3. Дотримуйтесь режиму харчування. Зумійте переконати свою дитину споживати всі пропоновані їй страви, навіть ті, які вона не любить, але які для неї необхідні й корисні. 

4. Не підгодовуйте дитину в проміжках навіть тоді, коли вона попросить їсти. Ласкаво поясніть, що їсти треба у відведений для цього час. 

5. Давайте тільки ту кількість їжі, яку дитина з΄їдає із задоволенням. 

6. Утримуйтесь від розмов про те, що дитина мало або майже нічого не їсть, бо вони шкідливі. 

7. Дотримуйтесь навичок гігієни харчування і виробляйте їх у дітей. 

8. Пам΄ятайте, що апетит частково залежить від сервірування столу, естетичного оформлення страв, уміння дитини користуватися виделкою, ложкою, володіння елементарними навичками культури споживання їжі. 

9. Підкреслюйте необхідність добре пережовувати їжу, не вживати надто гарячої чи холодної страви, не відкушувати великих шматочків, жувати із закритим ротом. 

10.Не забувайте, що найкориснішими є ті овочі і фрукти, які властиві нашому регіону, ростуть у наших садах. 

Групові батьківські збори

1. Особливості психологічного і фізичного розвитку малят.

2. Секрети батьківської предагогіки. пріоритети сімейного виховання.

3.  Роль сім'ї у фізичному вихованні дітей.

                                              Особливості психічного розвитку дітей 3-го року життя

Третій рік — переломний етап у житті дитини. У цей період відбуваються якісні зміни в її психіці, які забезпечують поступове перетворення дитини на істоту активну та діяльну.

Зростають фізичні можливості малюка, розширюються потреби, змінюються види і форми діяльності, розвивається вольова сфера, елементи свідомості та самосвідомості, ускладнюється спілкування з оточуючими. Дітям уже недостатньо однієї доброзичливої уваги — їм потрібно, щоб дорослий брав участь у їхніх діях. У тісній практичній взаємодії, наслідуючи дорослого, діти засвоюють предметні дії, досягаючи певного розвитку навичок предметної діяльності.

Характерною особливістю цього віку є так звана „криза трьох років”. Її сутність полягає в психологічному відокремленні „я” дитини від оточуючих дорослих, яке супроводжується певними специфічними проявами — впертістю, негативізмом, протестом проти їхніх дій.

Діти прагнуть самостійно досягти позитивного результату своєї діяльності. В разі невдачі звертаються за допомогою дорослого, саме йому діти демонструють й свої успіхи, які без схвалення значною мірою втрачають свою цінність. Негативне чи байдуже ставлення дорослого до результату дитячої діяльності викликає у дітей переживання образи й смутку.

На 3-му році життя вдосконалюються сенсорні можливості дитини. Діти можуть підбирати за зразком основні геометричні фігури різного матеріалу, предмети чотирьох основних кольорів та називати ці кольори.

До кінця року діти вже орієнтуються в найближчому оточенні, розрізняють напрямки „вперед”, „назад”, „вгору”, „вниз”. Проте у розрізненні значення слів „сьогодні”, „завтра”, „вчора” діти ще відчувають значні утруднення.

Розвивається допитливість, яка виявляється у дитячих запитаннях: „Що це?”, „Коли?”, „Чому?” і т.д. Саме в цей період, коли діти стають „чомучками”, потрібне уважне й серйозне ставлення дорослих до дитячих запитань, жодне з яких не повинно залишитись без правильної відповіді в доступній розумінню дитини формі.

Увага дітей цього віку ще нестійка, діти легко переключаються на новий, яскравий об’єкт. Це дає змогу дорослим відвертати увагу дітей від небажаних дій чи об’єктів.

Дуже важливо враховувати, що дитині важче виконати наказ утриматися від дій, ніж наказ робити щось інше. Тому формуючи потрібну поведінку у дитини, дорослі повинні бути послідовними.

Своєрідною вершиною психічного розвитку дітей 3-го року життя є поява в них свідомого переживання себе, свого „я”, усвідомлення себе певним чином незалежними від дорослих. Це виявляється у появі яскраво вираженого прагнення до самостійності („я сам!”), що повинно заохочуватись дорослими.

                                                     Особливості психічного розвитку дітей 4-го року життя

Найбільш важливе досягнення цього віку полягає в тому, що дії дитини набувають цілеспрямованого характеру. Займаючись різними видами діяльності — грою, малюванням, а також у повсякденній поведінці, діти починають діяти відповідно до поставленої мети, хоча через нестійкість уваги вони можуть і забути про неї, оскільки відволікаються, залишають одну справу заради іншої.

Стає дедалі досконалішим і точнішим розрізнення кольорів за яскравістю і насиченістю. Дослідження показали, що чотирирічній дитині значно легше розрізняти кольори, ніж їх називати або навіть відбирати за назвою дорослих.

Має свої особливості і пам’ять чотирирічної дитини. Оскільки довільні процеси не досить розвинені, дитина ще не вміє цілеспрямовано запам’ятовувати. Але має місце мимовільне запам’ятовування і згадування. Переважає наочно-образна і рухова пам’ять.

Особливо легко запам’ятовують діти те, що справило на них дуже сильне враження, що зачепило їхні почуття. „Пам’ять дитини — це інтерес її”,— говорять психологи. Тому дорослим дуже важливо зробити для дітей цікавим те, що вони повинні запам’ятати. Набагато легше діти запам’ятовують зв’язний текст: вірші, казки, пісеньки тощо. Матеріал емоційно насичений, який викликає у дитини яскраві образи, що стимулюють її уяву, збуджує певні почуття, співпереживання також легко запам’ятовується.

Дослідження показують, що дітям цього віку легше що-небудь зробити, аніж розповісти про зроблене. Це пояснюється тим, що у них ще не розвинуте словесне мислення, вони ще не вміють вирішити наступне завдання в „умі”. Звідси і виникає розходження між тим, що дитина робить і тим, як вона пояснює свої дії. Дорослим слід вправляти дітей у вирішенні маленьких, але конкретних завдань.

Образи уяви у дітей надзвичайно яскраві. Для створення образу дитині буває досить найвіддаленішої схожості між тим, що вона сприймає і попередніми її враженнями. Тому дорослі повинні бути розбірливими у виборі книжок для читання або розповідання дітям, а також бути обережними у розмовах, які ведуться у присутності дитини. Не слід викликати у дитини почуття страху нагадуванням про можливі небезпеки, які нібито загрожують дитині. Це виховує в них боязливість, полохливість, дитина починає боятися самотності, темряви, незнайомих людей.

Характерною особливістю дітей цього віку є значна емоційна збудливість, нестримність і недостатня стійкість емоцій. Емоції у дітей легко виникають, але й швидко минають, змінюючись на протилежні. Потрібний такт, що не допускає грубого втручання в діяльність дитини, яке може викликати сильні афективні стани.

Незважаючи на зростаючу самостійність дітей, роль дорослого в їхньому житті ще дуже велика. Але дорослий вже є для дитини не лише партнером по спільній діяльності, а й починає виступати як джерело різноманітних відомостей про навколишнє оточення.

                                            Особливості психічного розвитку дітей 5-го року життя

За перші чотири роки свого життя дитина встигає пройти величезний шлях у своєму розвитку, і на кінець 4-го року вона вже готова піднятися на новий щабель дитинства.

Характерними для даного періоду життя дитини є вдосконалення узгодженої діяльності різних органів чуття. Тому важливими для розвитку є вправляння в словесному супроводі ігрових дій, сприймання пояснень дорослого в процесі виконання фізичних вправ, зображувальної діяльності і навіть одягання.

На 5-му році життя у дітей збудження переважає над процесами гальмування, що при найменшому порушенні умов життя призводить до бурхливих емоційних реакцій. Є небезпека закріпити підвищену нервову збудженість. Дорослим варто про це пам’ятати.

У дітей цього віку продовжує вдосконалюватись наочно-образне мислення. Проте в малюків помітним стає інтерес не до самого предмета, а до способу його використання, механізму побудови. Дбаючи про задоволення такого інтересу, дорослий сприяє розвитку пізнавальної активності у дитини, що є необхідною умовою її розумового розвитку.

Помітні зміни відбуваються в сфері спілкування дітей 5-го року життя з оточуючими. Якщо у стосунках з близькими дорослими діти цього віку довірливі, спокійні і впевнені, зацікавлені в контактах з ними, то в присутності стороннього дорослого їм притаманні сором’язливість, неспокійний стан. Проте наявна зацікавленість у контактах з новим дорослим. Психологи відзначають, що саме на 5-му році життя найбільш зростає інтенсивність спілкування дитини з близькими дорослими при емоційно позитивному ставленні останніх до контактів з дитиною.

Довірливі, емоційно забарвлені стосунки близьких дорослих з дітьми служать найдієвішим джерелом чуйності малюків, а пізніше і всієї гами емпатійних переживань.

На фоні дальшого зростання потреби в співробітництві з ровесниками все виразніше виявляється потреба в доброзичливій увазі з боку товариства. Саме в цьому віці діти усвідомлюють місце в групі однолітків. На цьому грунті чітко проглядається вибіркове ставлення до партнера по спілкуванню.

Співробітництво дитини з дорослими в специфічних видах діяльності продовжує відігравати вирішальну роль у психічному розвитку. І лише в співробітництві з дорослим у дитини виробиться звичка до трудового зусилля, уміння оцінювати дії і вчинки.

Саме в цей період дошкільник чутливий до пояснювального мовлення ( постійна потреба щось пояснити, попросити, довести). Задоволення цієї потреби дорослим, достатня увага до мовного оформлення взаємин з дітьми є дієвим джерелом розвитку пояснювального мовлення. Нехтування необхідністю стимулювати мовний розвиток вже лише на цьому етапі може значно загальмувати весь процес формування чуття мови.

                                          Особливості психічного розвитку дітей 6-го року життя

6-й рік життя є переломним для дитини, багатим на такі новоутворення, які забезпечують перехід дитини до систематичного шкільного навчання, про що свідчать суттєві зміни в пізнавальній, вольовій та емоційній сферах.

На 6-му році життя дитини є уже достатньо усталеними і дієвими такі „внутрішні інстанції”, як образ „я”, самооцінка, самолюбство, рівень домагань, особистісні очікування та ін.

Діяльність старших дошкільників дедалі більше спонукається не окремими, ізольованими від інших мотивами, що не пов’язані одне з одним або навіть вступають між собою в конфлікт, а певною системою мотивів, де провідні, найбільш значущі для досягнення успіху в діяльності, набувають провідного значення і підкоряють собі більш часткові, ситуативні мотиви, які гальмують процес досягнення результату.

Дитина вже більш-менш реально оцінює свої можливості щодо здійснення того чи іншого завдання: „можу”, „не можу”, „це у мене вийде” і т.ін.

Розвиток взаємин дитини з дорослими та однолітками піднімається на якісно новий ступінь. Дитина починає оцінювати себе з точки зору інших людей, вона навчається ніби збоку аналізувати свої дії, приймати рішення, враховуючи при цьому можливу реакцію на її дії партнерів по спілкуванню.

Мислення дитини підноситься на новий ступінь розвитку, що виявляється в умінні оперувати уявленнями, в збагаченні змісту цих уявлень. Дитина стає здатною оперувати не лише поодинокими чуттєвими образами предметів, а й більш узагальненими уявленнями, в яких об’єднуються і поодинокі враження, і судження про ці предмети. Це означає, що мислення дитини стає відносно самостійним процесом. Залишаючись ще переважно наочно-образним, мислення дітей цього віку поступово робиться словесним, що є надзвичайно важливим для подальшого навчання в школі.

У нерозривному зв’язку з мисленням дитини здійснюється і її мовний розвиток. Від діалогічного мовлення здійснюється перехід до розгорнутих висловлювань, які нерідко набувають форми монологу. Центральною ланкою у розвитку зв’язної мови є збагачення функцій внутрішнього мовлення. Внутрішнє мовлення починає функціонувати тоді, коли у дитини в умовах її практичної діяльності виникає проблемна ситуація, яку дитині треба осмислити.

Невіддільною від розвитку мислення і мови є уява дошкільників. Діти цього віку здатні вже керувати процесом фантазування для досягнення певної мети. Завдяки цьому можна говорити про розвиток у старших дошкільників не лише репродуктивної уяви, а й про зародження творчих форм уяви.

Включаючи дошкільників у різні види діяльності, дорослі повинні обов’язково враховувати їх схильності та інтереси, що в свою чергу створює позитивні передумови для розвитку як загальних, так і спеціальних здібностей підростаючої особистості.

                  Пріоритети сімейного виховання

Родинне виховання – це феноменальне явище сімейного і суспільного життя, яке постало в процесі трудової діяльності людей у зв’язку з необхідністю для молодого покоління оволодівати виробничо-трудовим досвідом старших поколінь. Відтак мати і батько виступали першими педагогами для дитини. Процес родинного виховання - це сукупність послідовних дій батьків, спрямованих на досягнення правильного виховання своїх дітей. Вони наділені всім, що властиве для педагогічного процесу і становить цілеспрямовану, свідомо організовану, розвивальну взаємодію вихователів і вихованців, упродовж якої розв’язуються суспільно-необхідні завдання освіти дітей і молоді.

Ідеалом родинного виховання виступала здорова та щаслива людина з багатогранними знаннями і високими духовно-моральними якостями, працьовитістю.

Традиційна батьківська педагогіка – це не що інше, як педагогіка життя. Процес виховання в трудовій сім’ї мало чим різниться від реальної життєвої діяльності самої родини та громадян.У цьому полягає основна дійова сила й достоїнство родинної педагогіки.

Принципи родинного виховання випливають із закономірностей функціонування батьківської педагогіки і розглядають як положення, що визначають вимоги до змісту, організації і методів забезпечення виховного процесу в сім’ї. Основне завдання родинного виховання полягає в тому, щоб сформувати людину здатною до осягнення її призначення.

У сім’ї формується характер дитини, її особистісні риси, в т.ч. закладаються основи національної свідомості, і відбувається становлення особистості загалом. Ще В. О. Сухомлинський відзначав, що «… сім’я – це повноводна річка, водами якої живиться держава». У сім’ї шліфуються найтонші грані людини -громадянина, людини – трудівника, людини – культурної особистості. З сім’ї починається соціальне виховання. Саме в родинному вихованні в дошкільні роки у дитини закладаються основи моралі, правильної поведінки, активності, ініціативи, творчого ставлення до дійсності чи навпаки – пасивності, байдужості, нігілізму, індиферентності.

У сім’ї зміст, форми і методи виховання залежать від загальної культури батьків. Найпростіше сімейне виховання носить довільний характер, змінюється без чіткої системності, здійснюється фрагментарно і досить стихійно. Через це діти сильно різняться за загальним розвитком і ступенем вихованості. В одних сім’ях ростуть добрими, активними, привітними, довірливими, мають інтерес до гри, книги, мистецтва. В інших – батьки не належним чином дбають про загальний розвиток дитини, але приділяють значну увагу її дисциплінованості, слухняності. Ще в інших сім’ях зовсім не приділяють уваги розвитку і вихованню дитини.

Отже важливість сімейного виховання ще не забезпечує його педагогічної ефективності. Воно досить часто характеризується стихійністю, а в зв’язку з цим буває, інколи одностороннім, не завжди послідовним та систематичним.

Більшість молодих батьків усвідомлюють, що потребують кваліфікованої і доброзичливої допомоги з боку вихователів. Саме цим пояснюється необхідність взаємодії, навіть взаємопроникнення сімейного і суспільного дошкільного виховання.

Пріоритет родинного виховання, порівняно з іншими виховними ланками, незаперечний. Його сутність полягає в тому, що сім’я першою бере під свою опіку дитину з часу її народження у віці найінтенсивнішого формування її характеру і не применшує своєї уваги тоді, коли вона дорослішає. Родина належить до перших і найвпливовіших вихователів особистості. З цього приводу В.О. Сухомлинський писав: «Виховує, звичайно, сім’я в цілому – її загальний дух, культура людських стосунків… Без батьківської мудрості нема виховної сили сім’ї. Батьківська мудрість стає духовним надбанням дітей».

Центральною функцією сім’ї заужди було виховання дітей. Адже вона є першим найвпливовішим інститутом формування особистісного фундаменту в період дошкільного дитинства. Майже весь досвід життя в суспільстві дошкільник здобуває у родинному колі, через наслідування, яке за визначенням видатного психолога Д.Ельконіна, є способом орієнтування дитини в різних аспектах навколишньої дійсності, що важливо для розвитку особистості.

У дошкільному віці сила наслідування підкріплюється загостреним бажанням дитини чинити так, як мама, тато (сестричка, братик, бабуся, дідусь тощо). Спочатку малюк наслідує зовнішні дії та словесні реакції дорослих, вчиться правильно діяти у світі предметів, згодом він переймає способи і смисли поведінки дорослих їхні особистісні якості. Як результат – уява дитини створює «внутрішню модель зовнішнього світу» (А.Бандура), що й слугує підґрунтям моделі реальної поведінки.

А.Макаренко, звертаючись до батьків, наголошував: «Ваша власна поведінка – найголовніша річ. Не думайте, що ви виховуєте дитину лише тоді, коли з нею розмовляєте, повчаєте або караєте. Ви виховуєте її у кожний момент вашого життя».

Проте, сучасна українська сім’я зациклена на економічній площині життя. Дух комерціалізації витісняє з нашого життя усталенні цінності. Людина живе суєтно, поспіхом, вона переобтяжена буденними справами, здебільше емоційно напружена. Отже сучасній дитині випало бути свідками різного роду криз, боротьби батьків за виживання родини, занепаду моральних цінностей, насадження культу речей, фізичної сили, тілесних утіх, розваг, грошей, зброї тощо. Вони зростають з установкою на красиве життя, яке дається легко, без особливих зусиль, дитина часто не рахується з іншими, буває нещирою, ображає слабших, виявляє нечесність, егоїзм, безвідповідальність, характеризуються низькою віддачею, задовольняються низькою або посередньою якістю зробленого. Тобто сучасна сім’я у період трансформації суспільства, природно, зазнала змін, що позначилося й на розумінні, й на ставленні до її виховної функції. Дійовими компонентами, як відомо, тут є і система цінностей сім’ї та соціальних настанов, стиль взаємин між членами родинного колективу та іншими людьми, сімейні традиції, рівень психолого-педагогічної культури батьків.

Занурені у щоденні клопоти батьки не завжди усвідомлюють, що на сьогодні мають справу з «новою» дитиною, яку погано розуміють, по відношенню до якої використовують старі схеми, що нині вже не діють, орієнтуються на традиційний зміст, форми і методи виховання і навчання дошкільника. Тому основне завдання сучасної сім’ї як першого соціального інституту для дитини – створити сприятливі умови для її особистісного становлення, навчити дитину жити у злагоді з довкіллям і згоді з собою, вправляти в умінні розгортати конструктивну, створювальну, гуманістично спрямовану життєдіяльність. Батькам належить перетворитися на «соціальних архітекторів» конструктивного, гуманістично спрямованого життя дитини, допомогти їй знайти своє відповідне місце у сучасному складному світі. Варто для початку усвідомити особливості впливу сім’ї на дитину, які можуть бути як сприятливими, так і несприятливими.

В семейном кругу мы с вами растем

Основа основ – родительский дом.

В семейном кругу все корни твои,

И в жизнь ты входишь из семьи.

В семейном кругу мы жизнь создаем,

Основа основ – родительский дом.

Что может быть семьи дороже?

Что может быть семьи дороже?

Теплом встречает отчий дом,

Здесь ждут тебя всегда с любовью,

И провожают в путь с добром!

Отец и мать, и дети дружно

Сидят за праздничным столом,

И вместе им совсем не скучно,

А интересно впятером.

Малыш для старших как любимец,

Родители - во всем мудрей,

Любимый папа - друг, кормилец,

А мама ближе всех, родней.

Любите! И цените счастье!

Оно рождается в семье,

Что может быть ее дороже

На этой сказочной земле

РОЛЬ СІМ’Ї У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ

    Важливу роль у фізичному вихованні дітей відіграє сім’я. Категорично і однозначно визначав роль батьків у вихованні дітей Ж. Руссо. Він вважав, що той, хто не може виховувати дітей, не повинен їх мати, і ні бідність, ні робота, ні повага людей не позбавляють батьків від обов’язку виховувати самому своїх дітей.

    Першими вчителями маленької дитини стають її батьки, але часто процес навчання розпочинається раніше, ніж вони встигають усвідомити цей факт. Діти засвоюють спосіб життя батьків, у сім’ї закладаються основи багатьох умінь, навичок і звичок, виробляються оціночні судження та визначається життєва позиція підростаючого покоління. Це певною мірою стосується і ставлення до фізичної культури, до активного використання її засобів у побуті — для зміцнення здоров’я, всебічного розвитку і змістовної організації дозвілля. Аналізуючи ступені освітньо-виховної системи, першим завданням дошкільного виховання є фізичний розвиток дитини. Найкращі наслідки у вихованні дітей дошкільного віку може дати співпраця родини і дитячого садочка. Це дозволяє дотриматись єдності у напрямах і методах виховання.

    Функції батьків в організації фізичного виховання дітей можна згрупувати таким чином:

 - створення необхідних матеріально-технічних умов для занять удома;

 - контроль і сприяння дотриманню дітьми режиму дня, правил особистої гігієни, загартування, виконанню ранкової гімнастики і домашніх завдань;

 - особиста участь у змаганнях сімейних команд, днях здоров’я, спортивно-художніх вечорах, фізкультурно-художніх святах, іграх, розвагах, прогулянках;

 - організація змагань та ігор на дитячих майданчиках за місцем проживання;

 - виконання обов’язків громадських тренерів і суддів.

    Отже, успішне розв’язання завдань фізичного виховання дітей можливе лише за умови спільних, погоджених дій дошкільного закладу і сім’ї.

Консультація

” Гармонійна співпраця з  фізичного виховання в дитячому садку  та  сім’ї”

Дуже часто родинне виховання й виховання у дошкільних закладах існують як дві окремі ланки: вдома інколи дитина дістає одні настанови, зразки поведінки, у дитячому садку – інші. Батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими. Однак не всі розуміють і знають, як це зробити. Переконані, що тільки єдність вимог здорового способу життя в родині і в дитячому садку сприятиме формуванню у дитини свідомого ставлення до свого здоров’я.

Приклад батьків – кращий метод переконання дітей у користі фізичної культури. Якщо дорослі (батько, мати, старші брати та сестри, дідусь)  виконують ранкову гімнастику, показуючи дитині, як правильно робити загально розвиваючі вправи, здійснюючи при цьому загартовуючі процедури, то це краще будь-яких балачок про значення її для зміцнення здоров’я. Дитина переконується в її користі, тому що бачить, що гімнастикою займаються рідні їй люди, яких вона любить.

Фізичні лінощі дорослих, просиджування годинами біля телевізора, звичка до побутового комфорту, міського транспорту, боязкість простуд – все це, як вірус, передається дітям. А потім батьки запитують, чому син або донька такі мляві, бліді, непристосовані до фізичних вправ та навантажень, чому в них часто болить голова, погана постава та ін. Аналіз причин, які призвели до такого стану, свідчить, що діти не завжди бачать у своїх батьках зразок, гідний для наслідування культури фізичної. Серйозний підхід до організації фізичного виховання дитини в сім’ї дозволяє сформувати у неї звичку та потребу до систематичних занять фізичними вправами. Відсутність цієї потреби у людини слід розглядати як значний недолік у її вихованні.

Фізичні вправи в сім’ї з дітьми 2-6 років проводяться у певній системі. Вранці, після підйому, дитина виконує ранкову гімнастику. Вона складається з 4-8 загальнорозвиваючих вправ, які повторюються 6-12 разів (стрибки 12-24 рази) залежно від віку Дітей.

  У теплий період року (весною та влітку) ранкову гімнастику корисно проводити на свіжому повітрі (спортивний майданчик біля будинку або на дворі). Це дає можливість загартовувати організм дитини свіжим повітрям та урізноманітнювати комплекс загальнорозвиваючих вправ бігом та іграми. Під час несприятливої та холодної погоди (восени та взимку) гімнастику проводять у добре провітреній кімнаті. Бажано, щоб температура повітря не перевищувала +17…+16 °С (у дітей 2-4 років) та +5…+14 °С (у дітей 5-6 років). З метою підвищення оздоровчого ефекту гімнастики її поєднують з повітряною ванною. Тому діти виконують вправи в трусиках та босоніж.

Для тих дітей, які відвідують дитячий садок, ранкова гімнастика обов’язкова у вихідні дні. Також необхідно з метою покращання загального фізичного розвитку та попередження порушень постави виконувати цей комплекс відразу ж після денного сну.

Під час прогулянок на свіжому повітрі у першу та другу половини дня дитину вправляють у виконанні основних рухів: ходьба по колоді, яку покладено на землю, або лаві; стрибки в довжину з місця, зістрибування з пеньків; метання м’ячів (шишок, каштанів) у ціль (дерево) та на дальність; біг зі зміною швидкості та ін.

Однією з форм активного відпочинку дітей та зміцнення їх здоров’я є участь разом з батьками у пішохідних та лижних прогулянках. Такі походи виховують у дітей почуття відповідальності та взаємодопомоги, виробляють витримку, наполегливість, витривалість. Вони також дають можливість ознайомити дітей з красою рідної природи.

З дітьми 3-4 років прогулянки плануються з таким розрахунком, щоб перехід в один кінець складав 20-30 хв, для дітей 5-6 років – 35-45 хв. При регулярній участі старших дошкільнят у пішохідних переходах вони можуть долати шлях до 7-8 км.

Прогулянки на лижах доступні дітям з 5 років, якщо вони оволоділи перемінним двокроковим ходом. Добре треновані діти під час походу на лижах з батьками можуть долати відстань до 6-8 км.

Значний інтерес у дітей викликають вправи спортивного характеру. Взимку – катання на санчатах, ковзанах, лижах. Влітку -плавання, катання на велосипеді, гра у бадмінтон та ін. Стимулюючи рухову діяльність дошкільнят та плануючи прогулянки з цікавими вправами та іграми, можна підвищити їх оздоровчу цінність та ефективність впливу на фізичний розвиток дітей.

При відповідному навчанні діти швидко оволодівають основами техніки вищеназваних рухів. Батьки повинні підтримувати інтерес та потяг дітей до занять спортом, допомогти їм у перспективі вибрати спортивну спеціалізацію (записати дитину в спортивну секцію). За образним висловом А. С. Макаренка, батьки повинні «обладнати для дітей спортивний шлях».

Батькам необхідно пам’ятати, що діти, які систематично займаються фізкультурою, стають не тільки більш здоровими, міцними та загартованими, а й самостійними, рішучими, сміливими, більш наполегливими для досягнення поставленої мети, вони легше входять у дитячий колектив і швидше засвоюють трудові навички.

У налагодженні тісних контактів між дошкільною установою та сім’єю у пропаганді засобів та методів фізичного виховання дітей серед батьків провідна роль належить педагогічному колективу та медичним працівникам дитячого садка.

Дитячий садок повинен забезпечити педагогічне керівництво фізичним вихованням дітей в сім’ї, впливаючи як на дітей, так і на їх батьків. Дошкільні та медичні працівники проводять роз’яснювальну роботу з батьками з таких питань: організація правильного режиму дня дитини; формування правильної постави, загартування дитячого організму, дотримання санітарно-гігієнічних вимог у сім’ї, форми фізичної культури з дитиною (ранкова гімнастика, рухливі ігри, вправи спортивного характеру та ін.).

Форми спільної роботи дошкільних установ з батьками різноманітні, вони залежать від конкретних умов роботи дитячого садка та завдань, які поставлено перед педагогічним колективом на даному етапі. Батьківські збори, конференції, лекції, групові консультації та ін. дають можливість пропагувати знання з питань організації та змісту фізичного виховання дітей в сім’ї. Для встановлення тісних контактів з батьками дітей, які потребують особливої уваги у зв’язку зі станом здоров’я, фізичним розвитком та хронічними захворюваннями, застосовують індивідуальні консультації.

Активна участь батьків в обладнанні фізкультурного залу та майданчика дитячого садка, підготовка та участь у проведенні фізкультурних свят значно підвищує їхній інтерес до питань фізичного виховання своїх дітей.

Проводячи «педагогізацію» батьків з питань фізичного виховання, слід звернути увагу на те, що в залученні дітей до систематичних занять фізичними вправами, до регулярного виконання загартовуючих процедур головну роль відіграє особистий приклад старших (батьків, братів та сестер) у сім’ї. Отже, фізичний розвиток дитини, її здоров’я залежать у першу чергу від батьків, їхнього способу життя.

Роль батька у вихованні дитини

Контакт батько-немовля і мати-немовля дуже відрізняються один від одного. Матері частіше вдаються до допомоги в спілкуванні з немовлям; батькам до душі користуватися своїми частинами тіла: руки - як перекладина, коліна - як "машинка". Ця відмінність залишається в період усього раннього дитинства. Батьки завжди повинні давати більше свободи для особистості дитини, частіше випускати його з поля зору і давати більше повзати і пустує, займатися дослідженням навколишнього світу. Дослідження показують, що діти, чиї батьки беруть активну участь у формуванні особистості дитини, рідше відчувають смуток і обурення при розлуці з близькими, і менше нервують при появі нової людини. І це тільки початок благотворного впливу, який чинить на все подальше життя дитини батько, який бере участь у вихованні дитини. За даними досліджень, у таких дітей рідше спостерігаються спалахи невмотивованої люті, вищий рівень розумового розвитку, вони краще включаються в соціальну взаємодію з іншими людьми, психологічно стійкіші. Малюки пізнають навколишній світ за допомогою прямого тілесного контакту зі своїми батьками. Тому для нього дуже важливо відчувати близькість з батьком, ще однією людиною, крім матері, якій він не байдужий, який теж його любить. Папа може здатися йому зовсім чужою людиною, коли він почне сприймати очима і вухами, не пізнавши його раніше через дотики рук і відчуття його дихання. Насправді це дуже важлива частина в виховання дитини, постарайтеся не пропустити його на початковому етапі. Увага і любов батька потрібно дитині, незалежно від статі. Це дуже добре, якщо у батька є багато вільного часу, який він може подарувати своєму синові або доньці. Але, в більшості випадків, прийшовши додому після роботи, татові хочеться подивитися телевізор або почитати книгу. Хоча, якби ми усвідомлювали, як необхідно нашу увагу дітям. Але не варто грати з дитиною без полювання. Краще буде приділити дитині хвилин 10-15, а потім пояснити, що тато втомився і хоче відпочити. Часто батьки прагнуть виростити зі своєї дитини справжнього чемпіона, що називається у всіх відносинах, через це їм стає дуже важко просто весело проводити час один з одним. Папа може ще в ранньому віці почати вчити його грати в баскетбол чи футбол. Якщо батько весь час буде вказувати дитині на її мінуси, йому починає здаватися, що він не здатний сприймати і вчитися. Одного разу хлопчина полюбить спорт, якщо у нього залишаться впевненість у собі і прагнення до заняття футболом. Похвала батька для нього важливіше, ніж нескінченні втик і вказівки. Гра у футбол - чудове заняття, якщо це ініціатива хлопчика, посилена підтримкою батька. Хлопчик не стає справжнім чоловіком тільки тому, що він народився з чоловічим тілом. Він усвідомлює себе чоловіком і поводиться, як чоловік, завдяки можливості наслідувати свого батька чи старшого брата або більш дорослого хлопчика, з яким спілкується і проводить час. Він може наслідувати людині, до якої відчуває симпатію. Коли батько постійно роздратований і не хоче розуміти вчинки свого сина, можливо хлопчик відчуватиме себе ніяково в компанії батька, і серед інших чоловіків і хлопчиків. Такому хлопчику простіше буде брати приклад і наслідувати свою матір. Тобто, якщо батько хоче, щоб його син став чоловіком, йому варто простіше ставитися до дитини і не лаяти його за ігри з дівчатками або коли той плаче, а постаратися зрозуміти крихітку і дохідливо пояснити синові, що потрібно робити, для того щоб досягти успіхів в спорті і в усьому іншому. Папа повинен з позитивним настроєм проводити час із сином, для того, щоб він зрозумів, що він друг і товариш. Батько з сином повинні мати час на спільні прогулянки та походи в цікаві місця. Ну і звичайно не обійтися без своїх чоловічих секретів і тим, які обговорюють лише чоловіки. Хлопчику приклад для наслідування - батько, проте багато хто не усвідомлює, що для дівчинки батько грає іншу, не менш важливу роль в її вихованні . Дівчинка не бере приклад з батька, але його розташування зміцнює її впевненість у собі. Папа повинен захоплюватися красивою зачіскою чи модним одягом дівчинки, або чим-небудь, що розумниця зробить своїми силами. Коли дівчинка подорослішає, тато повинен показувати, що він до неї прислухається і, по можливості, обговорювати з нею свої справи. А коли дочка зовсім подорослішає, у неї почнуть з'являтися друзі-хлопчики, у цей момент дуже важливо, щоб тато ставився до них добре, ну або хоча б стерпно, якщо, на його думку, хлопець не зовсім підходить для дівчинки. Коли дівчинка розпізнає в батька ті якості, які роблять його справжнім чоловіком, вона буде готова для великого світу, який наполовину складається з чоловіків. Вибір дочки в майбутньому, коли вона стане дівчиною, її перебіг заміжньої життя і сам обранець багато в чому залежить від того, які відносини вишикувалися у неї з батьком за час становлення її особистості. Найчастіше батьки віддають перевагу бурхливим ігор з дітьми, до речі, які припадають дітям до душі. Але діти часто перезбуджують від таких ігор, від чого їм починають снитися кошмари. Необхідно чітко знати, що у віці від 2 до 4 років дітям властиво втрачати контроль над такими почуттями, як страх, ненависть і любов. Маленькі діти погано почувають грань між реальністю і вигадкою. Якщо батько грає в лева, то дитина в цей момент і справді вважає його левом. Це може зробити дуже негативний вплив на дитину. Тому бурхливі ігри повинні бути добрими і недовгими, навіть якщо дитині подобається і він просить ще. Дуже важливо, щоб бурхливі ігри були не погонями й бійками, а просто гімнастикою. Якщо дитина буде сильно збуджений, слід негайно припинити. Ще варто сказати пару слів про глузуваннях. Ніколи не варто насміхатися над своєю дитиною. Іноді, розсердившись на сина, батько замінює своє обурення насмішкою. Дитина залишається приниженим. У нашій консультації для батьків ми хотіли б відзначити, що глузування - занадто сильний засіб покарання для дітей у віці. Ось в загальних рисах ми і поговорили про роль батька у вихованні дітей, консультація для батьків, сподіваємося, не пройшла дарма.                        

Шановні батьки! Пропонуємо Вашій увазі

Правила роботи

 П Козацького ЗДО «Колосок»

 та встановлених обмежень

в період адаптивного карантину

1.     Режим роботи закладу під час послаблення карантину з 7.00 до 17.30  год.

2.     Заборонити батькам та стороннім особам заходити в приміщення закладу та  обмежується  перебування на території закладу інших осіб.

3.     На вході до закладу  організовано місце для обробки рук спиртовмісними антисептиками з концентрацією активно діючої речовини понад 60% для

ізопропілових спиртів та понад 70% для  етилових спиртів та розміщена пам’ятка з їх використанням.   Самостійний доступ дітей до спиртових

антисептиків обмежений. Дітям оброблятимуть руки  вихователі.

4.     Всі протиепідемічні заходи, спрямовані на захист дітей (термометрія, навчання обробці рук антисептиком, миття рук, навчання правилам етикету

 кашлю тощо) проводяться в ігровій формі та за особистим прикладом працівників закладу.

5.     На період карантину в закладі:

o    розроблено адаптивний графік;

o    обмежено кількість дітей в групах до 15 осіб, виходячи з можливості забезпечення належних протиепідемічних умов та контролю над їх дотриманням;

o    проводяться додаткові ігри та вправи, які б доносили дітям важливість індивідуальних заходів профілактики та фізичного дистанціювання;

o    надається пріоритет активній руховій діяльності на відкритому повітрі;

o    переформатовано розміщення в групових кімнатах таким чином, щоб забезпечити максимально можливе фізичне дистанціювання;

o    обмежується заняття та ігри, що передбачають безпосередній фізичний контакт між дітьми та персоналом;

o    обмежується заняття та ігри, що потребують використання значної кількості додаткового інвентарю;

o    забезпечено процес організації харчування, що дозволяє мінімізувати кількість дітей, які харчуються одночасно, або одночасно перебувають за одним столом.

6.     Працівники закладу забезпечені п’ятиденним запасом засобів індивідуального захисту та дезінфікуючих засобів та організувано контроль за їх

використанням;

o    проведено навчання працівників правилам використання засобів індивідуального захисту, їх утилізації та контроль над дотриманням цих правил;

o    санвузли забезпечені рідким милом та паперовими рушниками;

o    здійснюється централізований збір використаних засобів індивідуального захисту (З1З), паперових серветок в окремі контейнери (урни) з кришками та одноразовими поліетиленовими пакетами в кожній групі з подальшою утилізацією, забезпечується недоступність контейнерів (урн) для використаних З1З для дітей, запасів дезінфікуючих засобів та засобів для прибирання для дітей;

o    працівники закладу здійснюють вологе прибирання з використанням миючих та

o    дезінфекційних  засобів за графіком вологого прибирання та дезінфекції поверхонь, але не рідше, ніж кожні 2 години та відразу після закінчення занять; Обробляють  іграшки в обід та ввечері 2-х% мильно-содовим розчином;

o    провітрювання (наскрізне, кутове) приміщень здійснюється за графіком не менше 15 хвилин кожні 1,5-2 години за відсутності дітей у приміщенні. Тривалість провітрювання залежить від температури зовнішнього повітря, напрямку вітру;

o    в закладі проведено тимчасове відсторонення від роботи осіб з групи ризику, визначених відповідно до Стандартів медичної допомоги «Коронавірусна хвороба (СОVID-19)», затверджених наказом МОЗ України від 28.03.2020 № 722;

o    працівник закладу, у якого с симптоми ГРЗ не допускається до роботи, про їх наявність повинен терміново повідомити керівника, залишити територію закладу, самоізолюватися, звернутися до сімейного лікаря. У разі захворювання працівника на COVID-19, заклад проходить повну дезінфекцію.

         7.   На період карантину працівникам закладу  забороняється:

·         використовувати багаторазові (тканинні) рушники;

·         використовувати м’які (м’яконабивні) іграшки;

·         використовувати килими;

·         перебувати у вуличному взутті (без змінного) всередині приміщень;

·         проводити масові заходи (вистав, свят, концертів) за участі дітей з більш, ніж однієї групи та за присутності глядачів (відвідувачів);

·         проведити батьківські збори (окрім тих, що проводяться дистанційно).

        8. Перед початком роботи проводиться температурний скринінг  всім  працівникам закладу дошкільної освіти з занесенням показників у  відповідний журнал температурного скринінгу працівників.

·         працівники, в яких при проведенні температурного скринінгу виявлено температуру тіла понад 37,2 °С або ознаки респіраторних захворювань не

допускаються до виконання обов’язків;

·         при вимірюванні температури тіла контактним методом, необхідно забезпечити обов'язкову дезінфекцію виробу, яким здійснюється термометрія

після кожного його використання, згідно з інструкцією виробника дезінфекційного засобу.

       9. Працівники  закладу зобов’язані :

·         чітко дотримуватися санітарних та протиепідеміологічних заходів (постійно використовувати маски та рукавички, за потребою змінювати їх. провадити дезінфекцію рук);

·         регулярно мити руки з рідким милом або обробляти їх спиртовмісними антисептиками не рідше ніж раз на 2 години, та після відвідування громадських місць, використання туалету, прибирання, обслуговування тощо;        

·         постійно змінювати спецодяг (халати для прогулянок на вулиці, для перебування в групі, для отримання їжі, для миття приміщень, одяг для медичних працівників під час прийому та огляду дітей і внутрішнього переміщення в закладі);

·         утримуватись від контактів з особами, які мають симптоми респіраторних захворювань - кашель, лихоманка, ломота в тілі тощо;

·         самоізолюватись у разі виникнення симптомів респіраторних захворювань.

10.   Батьки дають письмову( електронну) згоду  щодо дотримання вимог під час послаблення карантину,

довідки з місця роботи батьків (онлайн). Про прихід дитини до дитячого садка, вперше після карантину,  повідомити вихователя (в телефонному режимі або через соціальні мережі)  до 17.00 години дня напередодні, тобто за 1 день до приходу.

o    батьки мають приводити дитину тільки з комплектом необхідного одягу на 1 день (в рюкзаку у дитини одяг). Батьки слідкують, щоб діти

не приносили з дому самокати, велосипеди, м'які та пластикові іграшки;

o     увечері усі речі дитини батькам необхідно забрати додому, оскільки шафки і роздягальня піддаються   додатковій дезінфекції. При необхідності

забрати дитячі речі, повідомляйте про це вихователя, працівник закладу дошкільної освіти видасть їх;

o    батькам уникати близького контакту з працівниками дитячого садка, іншими батьками і дітьми;

o       всі питання щодо організації освітнього процесу з’ясовувати в онлайн режимі.

11.    Ранкове приймання дитини до закладу буде здійснювати вихователь  з 7.00 до 8.00 години на прогулянковому майданчику за межами його будівлі

 (за несприятливих погодних умов - на вході до приміщення групи), передачу дитини батькам після закінчення дня проводить вихователь групи на

 прогулянковому майданчику за межами його будівлі (за несприятливих погодних умов - на вході до приміщення групи). Батьки або особи, які їх

 замінюють, повинні одягати респіратор або захисну маску, так, щоб були покриті ніс та рот.

·         температурний скринінг дітей проводять при вході (початковий) у заклад та кожні 4 години (поточний) з занесенням показників у відповідний журнал температурного скринінгу вихованців. При найменших ознаках захворювання, дитина в дитячий садок не допускається;

·         діти, в яких виявлено температуру тіла понад 37,2 °С або ознаки респіраторних захворювань ізолюються з відповідним інформуванням медичного працівника та батьків. При ізоляції важливо не допустити тривожних відчуттів у дитини та враховувати її психологічний стан.

      12.  Інформування щодо встановлених обмежень та умов роботи  закладу в період адаптивного карантину розміщені  на входах до закладу та на сайті закладу.

Шановні батьки!

        Доводимо до вашого відома, що в дитячому садку, проводяться заходи щодо підготовки до роботи в умовах карантину відповідно до рекомендацій МОН та МОЗ України № 25 від 21.05.2020 року. Як тільки буде прийнято рішення регіональної комісії про відновлення роботи ДНЗ інформацію повідомимо.

УВАГА!

Шановні батьки, на виконання  Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020, з урахуванням ймовірного розвитку складної епідемії призупиняється освітній процес у закладах освіти району до окремого розпорядчого документу про відновлення освітнього процесу.

                Відповідно до Постанови Кабміну України з 12 березня  2020 року і  до стабілізації  ситуації та відміни надзвичайної ситуації в країні та регіоні  у дошкільному навчальному закладі встановлений карантин. Вибачаємось за незручності та дякуємо за розуміння.

Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ СОРОМ'ЯЗЛИВОЇ ДИТИНИ

1. Фон спілкування з дитиною повинен бути спокійним і доброзичли­вим.

2. Необхідно звести до мінімуму критику і негативні оцінки поведінки дитини, а щодо її особистості такі оцінки взагалі неприпустимі.

3. Головний козир дорослих — це терпіння і тактовність.

4. Необхідно розвивати у дитини ініціативність і самостійність.

5. У побуті необхідно стимулювати дитину до різнобічного спілкування: звернутися до когось з проханням, віддати що-небудь (гроші — продав­цю, телеграму — телеграфісту тощо). На перших етапах присутність та участь знайомого дорослого обов'язкова.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ НЕСПОКІЙНОЇ ДИТИНИ

1. Слід уникати крайнощів: не можна дозволяти дитині робити все, що їй заманеться, але не можна і все забороняти. Чітко виберіть для себе, що можна і чого не можна, і погоджуйте це з усіма членами родини.

2. Показуйте дитині приклад своєю поведінкою: стримуйте свої емоції, адже вона наслідує вас.

3. Приділяйте дитині достатньо уваги, вона не повинна відчувати себе забутою, але в той же час поясніть дитині, що бувають моменти, коли у вас є інші турботи, вона повинна це зрозуміти і прийняти. Пам'ятайте, що істеричні напади найчастіше пов'язані з прагненням привернути до себе увагу або викликати жаль та співчуття.

4.  Не треба по­турати дитині, не треба змінювати своїх вимог. Коли дитина заспокоїть­ся, поясніть їй, чому ви зробили так, а не інакше.

РЕКОМЕНДАЦІЇ БАТЬКАМ КОНФЛІКТНОЇ ДИТИНИ

1. Слід стримувати прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Тре­ба тактовно коригувати недружні погляди або бурмотання з образою собі під ніс.

2. Припинивши сварку, не звинувачуйте іншу дитину в її виникненні, захищаючи свою. Прагніть об'єктивно розібратися в причинах, що її спровокували.

3. Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, ви­значте неправильні дії своєї дитини, які спричинили його. Спробуйте знайти інші можливі способи виходу з конфліктної ситуації. Не обговорюйте в присутності дитини проблеми її поведінки. Вона може затвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і продовжу­ватиме провокувати їх.

4. Не завжди слід втручатися у сварки дітей, потрібно надати їм можливість самим порозумітися і навчитися спілкуватися. Проте, якщо під час гри одне з них завжди перемагає, а інше виступає «жертвою», слід перервати таку гру, щоб запобігти формуванню боязкості у переможеного.

ДИТИНА І ТЕЛЕБАЧЕННЯ

  Телебачення несе нам різноманітну інформацію, є формою нашого дозвілля і дозвілля наших дітей.Як показує статистика, щоденний, кількагодинний перегляд телепередач для більшості наших сучасників – норма, стиль життя. Цю звичку поступово переймають і наші діти. А чи така вже безвинна ця звичка? Дозвольте надати інформацію про дослідження сучасних науковців щодо впливу телебачення на розвиток дитини, а як поводитися вже вирішувати нам самим.      

    Сучасні психологи після проведення спеціальних експериментів дійшли висновку про негативний вплив телебачення на психофізіологію, психіку та поведінку людини. Те, що від надмірного перегляду телебачення потерпає зір, відомо майже кожному, а от що страждає і майже весь комплекс психічних процесів, станів і властивостей людини, особливо у дітей, знають далеко не всі. Зазирнемо до лабораторій учених, щоб переконатися в справедливості нашого твердження.

Отже, дитина і телебачення, його вплив на неї.

    Психомоторика. Тривале сидіння перед телевізором у відносно нерухомій позі може провокувати в дитини стан неприродного збудження як компенсацію попереднього стану гіподинамії. Тож не дивно, що після цього вона якийсь час не може зосередитися, не знає «куди себе подіти». Як тут не згадати прописну істину: „ сидячий " спосіб життя і здоров 'я — речі несумісні у будь-якому віці.

   Сприйняття. Зображення на екрані телевізора не сприяє формуванню просторового та кольорового зору, тобто не дає уявлення про перспективу, віддаленість об'єктів один від одного, а також про тонкі відтінки кольорів.     Викликають також серйозне занепокоєння форма та стиль зображення людей і речей у зарубіжних «мультиках»: грубі, квадратні або інші неприродні обриси облич людей і тіла тварин (наприклад, як у мультфільмі «Людина-павук») ще більше відділять дитину від реального світу.   

    Уявлення. У дошкільному віці в дитини активно формуються внутрішні образи та внутрішній план дій. Неабияку роль у цьому відіграють художні твори – казки, оповідання, які читає дорослий або ж сам малюк, або які дитина слухає по радіо. При цьому дитина намагається уявити події, запам'ятати та пережити їх. Так народжуються власні яскраві образи. Коли ж дитина сприймає вже сконструйовану на екрані реальність, вона ніби «споживає» вже готові образи, і її внутрішні уявлення пасивні та позбавлені індивідуальності, що, безумовно, шкодить інтелектуальному розвитку.

   Пам'ять. Оскільки здорова пам'ять є провідною серед інших видів людської пам'яті, можна зробити висновок, що сприйняття нового за допомогою телебачення є найлегшим для дитини, а, як відомо, те, що легко дається, не завжди розвивається.

  Увага. Ми вже казали, що після тривалого перегляду телепередач у дітей часто погіршуються концентрація уваги та самопочуття. Особливо негативно впливає на дитячу увагу такий телевізійний продукт, як реклама. Встановлено, що розробники реклами подеколи застосовують спеціальні психологічні методи, які підсилюють у людини почуття тривоги, викликають емоційне напруження. Ясна річ, що дитина, в якої рівень довільності уваги ще низький, тобто яка погано керує власними психічними процесами та станами, часто надзвичайно чутливо відгукується на такий спрямований вплив, як реклама. Так, одна мама скаржилася, що в її малюка (1,5 року) сформувався рефлекс: його можна нормально нагодувати або заспокоїти тільки тоді, коли він дивиться рекламу або навіть тільки прислухається до неї (зазвичай, до певної реклами, яку він уже знає).

   Мислення. На сьогодні доведено, що телебачення культивує усереднену точку зору. Перегляд великої кількості телепередач уніфікує погляди, згладжує стадії розвитку людини. Реклама часом підштовхує до скороспілих висновків та необдуманих вчинків. Діти, які регулярно та надмірно «споживають» продукцію засобів масової інформації, мислять надто поверхово, готовими асоціаціями.      Як співвідносяться особливості мислення дітей та їх сприйняття телебачення? Оскільки в малят поки що небагатий життєвий досвід, їм важко адекватно оцінити телевізійну інформацію. Діти не здатні критично мислити та здійснювати аналіз, тому надумані телеісторії сприймають як реалістичні, що віддаляє малят від розуміння реального життя.

   Моватамовлення. Психологи встановили, що діти запозичають з телепередач специфічний стиль розмови. Останні дослідження психологів у країнах ОЕС показали, що кожна третя або четверта дитина дошкільного віку страждає на затримку розвитку мовлення або його порушення, незалежно від рівня освіти батьків або належності до певного соціального прошарку. На жаль, «німий ефі» посідає дедалі більше місце у родинному спілкуванні. Батьки разом з дітьми сидять перед екранами телевізорів або одна із сторін біля комп'ютера і їхнє спілкування зводиться лише до ситуативного, наприклад: «Дай», «Відійди», «Не чіпай», «Так», «Ні» тощо. Намагання психологів виправити відставання у мовленнєвому розвитку дітей згодом не завжди буває успішним, надалі у таких дітей виникають серйозні проблеми з опануванням правопису, пам'яттю, психомоторикою.

    Уява, фантазіїтатворчіздібності. Надмірне захоплення телебаченням, вважають психологи, затримує розвиток оригінальності, самостійності, незалежності мислення, уяви та фантазії – цих головних складників творчого процесу, що підтверджується низкою емпіричних досліджень. Так, установлено, що:

 * діти із маленьких містечок, де немає розвиненої системи телекомунікацій, проявляють меншу стереотипність поведінки і набагато вищі творчі здібності (дослідження канадських психологів), ніж їхні однолітки з великих міст;

* діти складають оригінальніші продовження оповідань, початок яких почули по радіо, ніж тих, що побачили по телевізору;

* дошкільнята, які багато дивляться телевізор, рідше грають з уявним товаришем, у них низький рівень уяви, вони не здатні до активного творчого мислення, постійно чекають, що важлива інформація надійне ззовні, не продукують власних ідей та суджень, у них формуються стандартні зорові образи та асоціації;

* у дітей, які дивляться телепередачі десять і більше годин на тиждень, за оцінками експертів, на чверть знижений творчий потенціал;

* перегляд жорстоких мультфільмів і фільмів зі сценами насильства перешкоджає прояву фантазії дітей.

     Щодо впливу жорстокості на творчий потенціал дитини, то ось як пише про це авторитетний дослідник телебачення Р. Харріс: «У нових дитячих шоу на телебаченні вбачаємо велику небезпеку, оскільки, чим доступніші ставатимуть дітям агресивні іграшки, тим вірогідніше, що вони наслідуватимуть жорстоку поведінку персонажів мультфільмів.»Хлопчаки всіх поколінь грали у війну, але раніше більше доводилося працювати їхній уяві: палиця в них правила за меч, шматок картону – за пістолет. Тож у дітей був стимул до розвитку творчих здібностей. А вже пластиковий автомат-іграшку можна використати у грі тільки для того, щоб убивати людей, і ніяка фантазія тут не потрібна. Такі ігри та іграшки спонукають маленьких дітей дивитися на реальні речі та людей «просто, як на іграшки».

     Емоції. Дуже непокоїть психологів виникнення у дітей страхів і розладів емоційної сфери після перегляду телепередач, в яких фігурують всілякі монстри, мутанти та інші істоти, породжені хворобливою уявою їхніх творців. Щоб подолати страх, дошкільнята починають щось їсти, заплющують очі, стискають якийсь предмет. Інколи такі перегляди можуть призвести до нервових зривів, особливо якщо діти вірять у реальність насильства на екрані.

        Після перегляду жорстоких фільмів у більшості людей з нормальною здоровою психікою наступає стан так званої «сенсибілізації», тобто підвищеної чутливості (вони, наприклад, починають гостріше реагувати на несправедливість, емоційніше сприймати події життя). Однак, якщо насильство бачити на екрані щодня і врахувати, що люди дивляться телевізор здебільшого у розслабленому стані, то в них за етапом сенсибілізації розвивається стан «десенбілізації» – зниження чутливості.«Когось б'ють, над кимсь знущаються – а це що новина?» Тож не дивно, що чим більше людина приохочується до фільмів жахів, тим менше вона проявляє емпатію до інших людей – факт, зафіксований психологічними дослідженнями.

      І ще одне. Як ми дратуємося, коли змістовна телепередача або високохудожній кінофільм перериваються рекламою, що нахабно вдирається подекуди в найдраматичніші моменти. Після цих здебільшого низькопробних «витворів» навряд чи діти відчуватимуть емпатію до героїв та інтерес до подій, знецінених втручанням реклами.

       Вольовасферайрегуляціяповедінки. Подовгу просиджуючи перед телевізором, дитина звикає отримувати задоволення, позитивні емоції, не докладаючи до цього ніяких зусиль. Психологи твердять: більшість з 20 мільйонів безробітних Європи – це «телеінваліди», люди пасивні, байдужі та бездіяльні.

    В історії психології відомі дослідження Альберта Бандури (1963). Дошкільнятам демонстрували фільми, в яких дорослі били ляльку Бобо, вдаючись при цьому до різних способів. Після перегляду фільмів діти йшли гратися. Виявилося, що більшість з них копіювала агресивну поведінку дорослого – нові для них способи завдання болю іншим. А.Бандура назвав цей вид наслідування поведінки людиною «вікарним навчанням», або навчанням шляхом наслідування спостережуваної моделі поведінки.

     Дуже «заразливим» для дітей є екранне насильство, яке заохочується, винагороджується у фільмі, якщо агресивну поведінку демонструє позитивний герой, особливо в тих випадках, коли фільм гарно зроблений, має художню цінність.

    Взагалі для деяких людей телебачення стає головною життєвою цінністю, заради якої вони відмовляються від спілкування з друзями та родичами, від участі у суспільному житті, прогулянок, занять спортом.

   Природно виникають запитання: а чи не перебільшують автори небезпеки телебачення? Як запобігти негативному його впливові? Як розв'язуються ці проблеми в інших країнах?

   Відповідаємо: на жаль, досліджень, які б говорили нейтральний або незначний вплив телебачення на дітей, досить мало, переважна їх більшість робить невтішні висновки.

    А чи можна використовувати силу ЗМІ, у тому числі й телебачення, для благородної мети? На прикладі деяких спеціальних пізнавальних дитячих телепередач було показано, що вони дають позитивний, хоча й короткочасний, вплив на розвиток дитини, а саме: збільшується її словниковий запас, формуються позитивні соціальні установки. Це ефект підсилюється, коли зміст телепередачі обговорюється дитиною разом з батьками чи вчителями або якщо перегляд супроводжується навчанням.     Отже, протидіяти негативному впливові телебачення можна й потрібно, і робити це необхідно в різні способи і на кількох рівнях: суспільства, родини, окремої людини. Ми не можемо повністю відмовитися від цього продукту людської творчості у своєму повсякденному житті, однак недоречно його перетворювати на головну життєву цінність.Занадто вже великий, різноманітний, чудовий реальний світ. 

                                                                                                                Творчі ігри для дітей

Багато батьків несправедливо вважають, що дитячу геніальність неможливо розвинути, вони наївно припускають, що геніями тільки народжуються. Можливо, в цьому і є якась дещиця правди, але хто знає, скільки навколо нас дітей, чия талановитість прихована, і щоб дати поштовх її розвитку, потрібно лише звернути на дитину увагу і допомогти йому!

Вчені довели, що для розвитку творчих здібностей дитини просто необхідна відповідна атмосфера і, так сказати, своєрідна «середу проживання». Дуже важливо ще в ранньому віці виявити потенційні можливості і здібності дитини і направити їх у потрібне русло. Багато мам і тата нехтують висловлюваннями вчених, пускаючи розвиток свого дитя на самоплив.

Дитячі психологи розробляють спеціальні серії ігор, що сприяють розвитку творчих здібностей підростаючого покоління. В їх число входять як традиційні набори для маленьких художників — книжки-розмальовки, вправи зі змішування і підбору кольорів і т. д., так і зовсім недавно створені ігрові «Обучалки», підібрані з урахуванням дитячої психології.

Для початку необхідно проаналізувати загальні здібності дитини і, по можливості, виявити в ньому творче начало. Тільки робити це потрібно в ігровій формі, збуджуючи в самому малюка інтерес до всього що відбувається. Тільки таким чином ви зможете домогтися позитивних результатів.

Виявлення творчих здібностей у дитини

Це може прозвучати як якийсь вкрай необхідний експеримент, що вимагає певного часу і сил. Потрібно постаратися сприйняти сам процес гри просто як допомога. Так, так, ви саме допомагаєте своїй дитині! У чому? Може бути, у вашому хлопчика росте майбутній Елвіс Преслі або Ілля Рєпін? Можливо, у вашій чарівній дівчинці закладено все для того, щоб вона стала другою Аллою Пугачовою або Любов’ю Орловою? Ви всього лише дасте необхідний поштовх, що сприяє прояву і розвитку в дитині зачатків геніальності. І повірте, геніями дійсно стають!

«Розкажи мені казку»

Ця дитяча гра сприяє розвитку у дитини вербальних здібностей і перемагає психологічні бар’єри, пов’язані з острахом спілкування. Потрібно починати грати у відповідній обстановці, наприклад в його коханої кімнаті. Не грайте з втомленим або перезбудження дитиною, важливо вибрати відповідний час, саме тоді, коли він відносно спокійний і допитливий.

Гра підходить для дітей від 2 до 6 років.

Вам знадобиться небагато: по-перше, дитяча книжка з казками або з віршами, по-друге, листочок і кольорові олівці.

Для початку виберіть незнайому дитині казку або віршик, щоб йому було особливо цікаво її слухати. Голосно її прочитайте, зупиняючись на описах зовнішності героїв і природи. Робіть акцент на трьох ключових частинах казки — початку, середині і фіналі. Уважно стежте за реакцією дитини: якщо йому стає нудно і він починає відволікатися, читайте щось інше. Пам’ятайте, дуже важливо, щоб у свідомості дитини яскраво закарбувалися основні події казки та її головні персонажі.

Далі передавайте ініціативу своєму чаду. Задайте йому кілька питань, пов’язаних з утриманням казки. Можна трохи з ним посперечатися, навмисне помиляючись в послідовності подій або в описі героїв.

Уважно слухайте монолог дитини, поправляйте, якщо він у чомусь помилився.

Таким чином, ваша дитина навчиться описувати своїми словами різні твори, а значить, він буде вчитися без сорому вербально передавати інформацію.

Можливо, у вас виникнуть якісь труднощі, пов’язані з небажанням дитини говорити. Тоді можете вдатися до наступного: візьміть аркуш паперу і кілька кольорових олівців (бажано, щоб це були улюблені кольори дитини) і попросіть дитину зобразити на папері головних персонажів казки, але тільки не наказуйте, а проявіть інтерес саме до його малюнку. Наприклад, скажіть: «Намалюй мені царівну-жабу!» А краще попросіть так: «Як ти собі уявляєш наряд Царівни-Жаби? А чому саме такого кольору? »І т. д. Крім цього, поцікавтеся, наскільки вашому чаду сподобалася казка, що саме і чому. Загалом, задавайте більше питань, але м’яким тоном, і обов’язково виявляйте цікавість до думки свого чада.

«Домашній театр ляльок»

Важливо вплив гри на розвиток уяви. Уява — одна з головних складових будь-якого творчого процесу, тому його тренування є основою для створення креативних здібностей дитини.

Підійде вона, в принципі, для дітей будь-якого віку, в неї цікаво грати навіть дорослим. І нехай ваш будинок перетвориться на маленький театр! Для цього вам знадобляться кілька барвистих тропічних ляльок, розсувна ширма, настільна лампа.

Основна суть гри полягає в тому, щоб дитина відчула себе в ролі маленького «креатора», тобто безпосереднього творця всього, що відбувається. Йому особливо сподобається, якщо ви дасте йому скористатися правом обирати, який саме спектакль варто розіграти.

Можливо, йому до душі ідея втілити в реальність улюблену казку або зіграти роль персонажа цікавого дитячого фільму. У будь-якому випадку, вашим головним завданням залишається запропонувати дитині створити домашній ляльковий театр, викликавши в ньому інтерес і бажання брати участь в його спектаклях.

Отже, виберіть потрібних ляльок, а якщо їх у вас немає, спробуйте їх зшити. Вони повинні вдягатися на пальці дитини, рухати «головою» і «руками». Зшийте також ляльку побільше для себе. Можна і дітей залучити до процесу шиття, і згодом ним стане особливо цікаво брати участь у виставі. Ну і, звичайно ж, зберіть кілька людей — глядачів — сусідських дітей і близьких родичів. Для посилення незвичайності і святковості майбутнього можете навіть «випустити» намальовані афіші, що запрошують відвідати спектакль, зробити програмки.

Придумайте сценарій, взявши за основу відому казку чи кінофільм. Розпишіть слова учасників на окремих аркушах. Залишиться провести кілька репетицій — і можете запрошувати на спектакль.

До слова, про репетиціях. Не потрібно примушувати дитину, кращий варіант, якщо він сам згадає про виставу і попросить порепетирувати. Звичайно, такого не завжди можна дочекатися. Значить, ненароком кілька разів самі нагадайте йому про запрошених глядачах, про те, що «афіші» вже готові. Не менш важливо, щоб дитині не встигли набриднути або набриднути репетиції спектаклю, тому особливо на нього не тисніть, не перетворюйте гру в обов’язок.

Через кілька днів, коли спектакль вже буде достатньо відрепетирувані, декорації зроблені і гості зібрані, можете починати виставу. Терпляче ставтеся до помилок дитини, з’ясувавши для себе, що вони неминучі. Важливо не акцентуватися на них, а вітати будь-які його починання і прагнення, в тому числі і прагнення до самовираження.

Після закінчення вистави розгляньте разом з дитиною допущені помилки, обговоріть їх, запитаєте, що йому не сподобалося. Таким чином, ви йому допоможете уникнути «руйнування» його планів, адже він так чекав цього спектаклю! Поясніть йому, що на помилках тільки вчаться, тим самим «підготувавши» його до наступного спектаклю.

«Загадай-ка!»

Це — традиційна забава, якою захоплювалися ще наші предки. Вона чудово розвиває уяву і ораторські здібності. Найбільше вона підійде для дітей від 3 до 9 років.

Вам необхідно придумати кілька загадок і загадати їх дитині. Краще, якщо їх темою будуть предмети, з якими він стикається кожен день і які йому знайомі. Наприклад, предмети канцелярської приналежності, якими він малює: ручка, олівець, Раскі, ластик і т. д. Або елементи природи, такі як місяць, сонце, небо, квіти, річка і т. д.

Коли дитина відгадає, запропонуйте йому намалювати предмети, які були загаданий. Найкраще, щоб він відразу малював на листку паперу прийшли йому в голову відгадки, а потім показував вам, чекаючи відповіді. Таким чином, у маленького «мислителя» розвиваються не тільки фантазія і уява, а й творчі здібності.

«Веселі картинки»

Ви любите малювати? На цей досить просте запитання легко відповісти … Вся справа в тому, наскільки ви любите малювати і чи вистачить вашого ентузіазму підтримати виникнення бажання до такої творчості у дитини.

Так, наприклад, разом з малюком ви можете створити барвистий колаж. Для цього вам буде потрібно кілька кольорових олівців, пензлики, фарби і альбомний аркуш паперу. Ви разом можете намалювати певну картину, наприклад будиночок, портрет дівчинки або хлопчика. Головне, щоб малюнок складався з різних дрібних і яскравих деталей.

— Будиночок;

Виведіть для початку основної контур малюнка, як би «накидайте» ескіз і попросіть дитину доповнити його необхідними деталями і закінчити малюнок. Таким чином, можете намалювати схему будиночка, а дитина домалює вікна, двері, трубу, дим, сонце, хмари. Між іншим, психологи використовують цю гру для визначення закомплексованості дітей та виявлення їх страхів. Але вам це не знадобиться, ви можете просто звернути увагу на тенденції дитини до чого-небудь. Наприклад, якщо він зображує велику кількість вікон і розкритих дверей — йому не вистачає уваги і «відкритого» спілкування. Він потребує більшої «особистому просторі», почуває себе в чомусь обмеженим. Часто зображається димок з труби будинку асоціюється у дитини з сімейним благополуччям і любов’ю. В такому випадку вам варто підтримувати це сприйняття дитини, зберігаючи сімейну повноцінність.

— Фоторобот;

Ця весела і цікава гра допоможе дитині розвинути почуття пропорції та окомір. Граючи, він буде самим необхідним чином підключати фантазію та уяву, тим самим розвиваючи їх.

Зобразіть на окремому аркуші паперу овал обличчя людини. Можна домалювати контур очей, носа і рота. Все, на цьому ваші дії закінчуються. Тепер олівець переходить безпосередньо в руки дитини. Попросіть його домалювати портрет, а саме — зафарбувати або змалювати будь риси. Можна також придумати різні аксесуари — капелюх, кольє, бантик, вуса, бороду, таким чином створюючи характер зображуваного персонажа. Далі придумайте свого героя відповідне ім’я і розфарбуйте кольоровими олівцями або Раска.

«Цікавий малюнок»

У цій грі беруть участь діти від 7 до 9 років, вони об’єднуються в кілька груп по 4-5 чоловік. Будуть потрібні листки паперу і кольорові олівці. У ній також бере участь один дорослий, який засікає час і визначає тему малюнка.

По одному гравцеві від кожної команди сідають за стіл, беруть листки і олівці. Ведучий каже, що малювати, дає на це 1,5 хвилини і засікає час. Після закінчення часу сідають інші гравці, ведучий каже, що їм малювати, засікає час, і вони продовжують на тому ж листку. І так до останніх учасників гри.

Припустимо, першим гравцям ведучий задав малювати голову осла, другим — тулуб кенгуру, третім — левиний хвіст, а четвертим — одяг отримав звірові. Малюнок може бути й іншого плану, наприклад ведучий пропонує малювати море, птицю, людини, вазу з квітами, обідній стіл — і все це на одному аркуші.

В результаті, коли малюнок готовий, учасники команди радяться і дають йому смішну назву. Всі малюнки розкладаються на столі, і починається голосування, але віддати голос можна тільки за чуже «художество». Так визначається виграла команда.

Але сенс гри полягає не в тому, щоб хтось переміг, а в тому, щоб діти навчилися швидко реагувати і творчо мислити.

«Придумай смішніше і зроби краще»

У грі беруть участь діти від 8 до 10 років у кількості 4-6 чоловік. Вибирається ведучий, який називає якесь коротке слово і пропонує учасникам придумати смішну риму до нього і настукати до неї будь-яку мелодію. При цьому можна танцювати, будувати гримаси, щось зображати. Сенс полягає в тому, щоб було якомога смішніше і цікавіше дивитися усім присутнім, номер має бути придуманий як можна швидше. Спочатку дивляться виступ перших трьох чоловік, які підняли руку, а потім голосують, кому і що більше сподобалось. Перемагає той, хто частіше виступав і набрав більше балів. Краще, коли виступ чимось заохочується, наприклад виграв роздає творчі завдання програв (щось зобразити), і вони зобов’язані їх виконати.

«Привітаємо іменинника»

До цієї гри готуються заздалегідь. Запрошених на день народження дітей попереджають про те, що на святі відбудеться конкурс — привітання з невеликими призами та солодкими подарунками.

Для участі дітям необхідно придумати собі костюм, привітання і дії, якими воно супроводжуватиметься. Наприклад, маленька дівчинка може вбратися в принцесу, надіти корону, підфарбувати губи, побажати іменинниці в цьому житті завжди бути найкрасивішою принцесою, перед якою будуть схилятися найкращі женихи. Супроводжуватися мова може похажіваніем по кімнаті, обмахування віялом, погладжуванням кішки.

Батьки та іменинник вибирають, чиє вітання їм сподобалося найбільше, і дарують невеликий подарунок (м’яку іграшку, машинку і т. д.). Іншим дітям роздають невеликі призи у вигляді солодощів.

Сенс гри полягає в тому, що діти підключають свою уяву, вчаться мислити творчо, та до того ж ще позбуваються комплексів і сором’язливості.

«Веселі розспівування»

Ця гра призначена для дітей 5-7 років, в ній може брати участь різне їх число. Це пов’язано з тим, що грати можна командами від 3 до 10 осіб або індивідуально — кожен сам за себе.

Лічилки вибирають команду, починаючу першої. Вона співає кілька рядків з дитячої пісеньки, мультфільму. Друга команда уважно слухає і, коли пісня закінчується, заспівує іншу, що починається зі слова, на яке закінчилася попередня. Якщо протягом хвилини команда не згадає потрібної пісні, їй записують штрафне очко і дозволяють заспівати будь-яку пісню. Рахунок ведуть до 8 очок. Програла команді дають смішне завдання, для виконання якого їй доводиться роздумувати і фантазувати.

«Подолай перешкоду»

Гра призначена для дітей віком від 7 до 10 років, кількість учасників має бути парним, від 10 до 20 осіб (можна трохи більше, якщо є бажаючі). У грі обов’язково повинен брати участь дорослий — організатор. Діти розбиваються на команди по дві людини, якщо беруть участь хлопчики і дівчатка, команда організується за принципом хлопчики — дівчатка.

Організатор заздалегідь складає план, включаючи в нього всілякі творчі конкурси на свій розсуд, бажанням і здібностям дітей.

Конкурси повинні полягати у виконанні танців, підборі пісень на задану тему, малюванні, незвичайних перешкоди, які потрібно долати незвичайними засобами, а також виборі відповідного одягу для ляльок або напарників, оригінальному читанні віршів і т. д.

Бали підраховуються по швидкості або якості виконання завдань. Перемога присуджується команді, яка набрала найбільше очок, її можна заохотити заздалегідь приготовленим невеликим призом.

«Бешкетний хоровод»

Добре займати такою грою дітлахів віком від 5 до 8 років, тим більше що розрахована вона на велику кількість учасників — від 10 до 20 осіб.

Будь дитячої лічилки обирають водить, якому зав’язують очі. Хлопці утворюють велике коло і беруться за руки, ведучий стає в середині цього кола. Хоровод починає рухатися в одну сторону, а ведучий, поставивши одну руку на талію, іншу витягнувши в сторону, рухається в зворотному напрямку, при цьому подумки промовляючи ряд слів, наприклад слон, лев, папуга, змія, собака, кішка, кінь, корова, мавпа або швець, маляр, художник, професор, будівельник, вантажник і т. п. Попередньо лічилки потрібно вибрати ще одну людину, яка буде говорити «стоп».

Виходить наступна картина: хоровод рухається, провідний крутиться, промовляючи ряд слів, а обраний людина в будь-який момент кричить: «Стоп!» Все негайно завмирають, провідний вголос вимовляє слово, на якому він зупинився, потім йому розв’язують очі. Людина, на якого вказувала рука водить, виходить в центр і починає артистично зображати того звіра чи предмет, який назвав ведучий, все плескають і сміються. Потім йому зав’язують очі, і все починається спочатку.

«Розіграємо казку»

Дана гра спрямована на розвиток у дітей творчого, оригінального мислення та акторських здібностей. Гра призначена для дітей віком від 6 до 10 років.

Для участі в ній збирається велика група дітей — від 8 до 20 осіб. Веселої дитячої лічилки діти діляться на 3-4 команди по 4-5 чоловік. У грі повинен брати участь один дорослий в якості ведучого. Краще всього організувати гру на великому дитячому святі, де будуть не тільки учасники (актори), але і глядачі.

Щоб захід проходив весело і цікаво, ведучий заздалегідь готує костюми, декорації, вибирає невеликі уривки з різних дитячих казок (краще з не дуже відомих).

Діти сідають, і ведучий зачитує фрагмент з казки. Як тільки він прозвучить, члени команд починають радитися. Їх завдання полягає в тому, щоб придумати найбільш оригінальне і цікаве продовження сюжету.

Придумавши продовження, діти розповідають його ведучому і починають готувати сценку. Якщо члени іншої команди придумали таке ж продовження, але розповіли про нього пізніше, їм доведеться його переробити.

Ведучий повинен заздалегідь пояснити, що призи будуть вручатися за наступними номінаціями: найцікавіше продовження сюжету, найсмішніше продовження сюжету, кращий актор, краща актриса, краща командна гра і т. п. Переможці будуть визначатися голосуванням, причому голос можна віддавати тільки за учасника з іншої команди. Якщо є глядачі, вони теж голосують. Коли всі команди підготують сценки, учасники вбираються в костюми і починають їх розігрувати.

Діти, знаючи про призи, будуть намагатися виступити якнайкраще, цікавіше і оригінальніше. Завдання ведучого — постійно жартувати і підбадьорювати дітей, нагадуючи, що програли не повинні турбуватися, тому що це тільки гра.

Правила гри можуть бути й іншими. На листочках пишуться різні сюжети з казок. З кожної команди лічилки обирається людина, яка з закритими очима витягує листок. Далі принцип все той же: діти читають казку, придумують продовження, розігрують сценку, голосують.

«Оригінальні фігурки»

Гра призначена для розвитку у дітей здібностей мислити творчо і оригінально.

Збирається невелика група дітей з 4-5 осіб у віці 5-7 років і дорослий, ведучий гру. Він заздалегідь готує гарні, яскраві, різнокольорові шматочки тканини і невеликі солодкі подарунки для дітей.

Суть гри полягає в тому, щоб діти, використовуючи тільки шматочки тканини, зробили якусь фігурку. Для цього вони пов’язують клаптики між собою, роблять на них вузлики і т. п.

Веселої лічилки визначають послідовність, в якій діти будуть витягати кольорові клаптики. Потім їм по черзі зав’язують очі, і кожен витягує по кілька шматочків тканини. Далі діти розходяться і починають робити оригінальні фігурки, не показуючи один одному, що у них виходить. Це може бути смішний чоловічок, забавний звір, квіточку і т. д.

Кожен віддає свою фігурку ведучому і каже йому, що це таке. Спочатку діти виставляють фігуркам оцінки. Таким чином визначається найкрасивіша і цікава. Дитина, який зробив цю іграшку, отримує солодкий подарунок. Потім ведучий по одній показує фігурки дітям, а вони намагаються визначити, що ж це таке (той, хто її зробив, в цей час мовчить). Вгадав дають подарунок.

             Безпечний інтернет

                                                                                             Поради експертів: діти дошкільного віку

Діти дошкільного віку мають непереборне бажання пізнавати щось нове, постійно ставити запитання й шукати відповіді на них. Тому варто потурбуватися про те, щоб Інтернет, як джерело знань, не становив небезпеки. Маленькі діти повинні користуватися Інтернетом під наглядом дорослих ще й тому, що їм потрібна допомога в навігації під час пошуку сайтів і при спілкуванні.

Крім того, однією з найважливіших діяльностей для дітей дошкільного віку є гра. Грають діти з великим задоволенням, зокрема й у комп’ютерні ігри, які, хоча й можуть бути корисними, з розвагами за комп’ютером не можна переборщувати.

Для підвищення безпеки вашої дитини в Інтернеті варто притримуватися кількох правил.

— Навчіть дитину правилам конфіденційності й поведінки в Мережі — люди в Інтернеті, а особливо у соціальних мережах, можуть видавати себе за кого завгодно, тому варто обережно ставитися до нових віртуальних знайомих.

— Поясність, для чого й як правильно створювати ніки для чатів, форумів, блогів, мережевих ігор і т.д. Придумайте разом з нею хороший нік і безпечний пароль.

— Виключіть можливість використання дитиною служб миттєвих повідомлень (Skype, ICQ тощо), електронної пошти й чатів.

— Не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами взаємодії з товаришами по мережевих іграх. Багато з сучасних мережевих ігор дають можливість гравцям розмовляти одне з одним — цього варто уникати.

— Створіть для дитини робоче середовище з обмеженим списком дозволених сайтів.

— Користуйтеся інформаційними фільтрами та засобами блокування небажаного контенту — Net Nanny Parental Controls, McAfee Safe Eyes, CYBERsitter тощо.

— Використовуйте програмне забезпечення для контролю ресурсів, що відвідує дитина.

— Використовуйте пошукові сервіси, призначені для дітей — kidsclick.org, askkids.com тощо.

— Підключіть послугу «Батьківський контроль» від Київстар, аби виключити доступ до небажаних ресурсів через мобільний Інтернет.

— Проявляйте зацікавлення віртуальним життям дитини, не ігноруйте її запитань.

— Хваліть дитину, якщо вона робить щось правильно й спокійно пояснюйте, що потрібно робити, якщо дитина помиляється.

Пам’ятайте — безпека дитини у Мережі залежить, у першу чергу, від вашої обізнаності в цьому питанні, тож варто бути в курсі того, що відбувається в Інтернеті, які програми й ігри виходять. Дотримання цих правил захистить вашу дитину від неприємностей, які може спричинити Інтернет.

                                                                  Поради експертів: діти молодшого шкільного віку

Діти молодшого шкільного віку вже значно самостійніші за дошкільнят, проте вони все ще потребують батьківської турботи й опіки.

Найбільшою принадою комп’ютера для дітей такого віку є ігри. Не варто ставитись до ігор як до чогось небезпечного, та все ж з ними треба бути обачним.

Аби бути певним, що ваша дитина не грає в неприйнятні для її віку ігри й не стикається з негативними аспектами гри в Мережі, ми рекомендуємо дотримуватися таких правил:

— Комп’ютер має знаходитися в загальній кімнаті — так простіше контролювати, чим дитина займається, в яку гру грає.

— Встановіть програму, що обмежує час роботи за комп’ютером, наприклад PC TimeLimit, аби бути певним, що дитина не гратиме в ігри надто багато.

— Створіть профілі для всіх членів родини за допомогою служб сімейної безпеки.Windows, iOS, Linux — всі ці операційні системи надають можливість створювати профілі користувачів з обмеженими правами, аби дитина не могла, зокрема, встановити неприйнятну гру.

— Будьте в курсі ігор, в які грає дитина.

— Не дозволяйте дитині користуватися голосовими службами взаємодії з мережевими гравцями. Тепер багато ігор дають можливість не просто обмінюватися текстовими повідомленнями в процесі гри, але й просто розмовляти гравцям між собою. Ви не можете гарантувати, що товаришем по грі й співбесідником виявиться культурна й ввічлива людина.

— Разом з дитиною придумайте їй нікнеймдля мережевих ігор і т.д., щоб уникнути наявності в ньому особистої інформації, та безпечний пароль, який важко зламати. Поясніть, що особистою інформацією можуть скористатися проти неї, тому треба бути обачним.

— Навчіть дитину ігнорувати неприйнятну поведінку товаришів по грі в Інтернеті, одразу ж про неї повідомляти. У разі необхідності, зв’яжіться з особами, які відповідають за цю гру — вони зобов’язані вжити заходи проти порушників.

Проте не лише ігри можуть нести в собі небезпеку. Вам також варто приділити увагу безпечному користуванню Інтернетом, аби уникнути ризиків:

— Встановіть програмне забезпечення для контролю ресурсів, які відвідує дитина, наприклад McGruffSafeGuard.

— Використовуйте інформаційні фільтри й засоби блокування небажаного контенту Net NannyParentalControls, McAfeeSafeEyes, CYBERsitter і т.д.

— Створіть список Вибраного з адресами перевірених сайтів.

— Використовуйте пошукові сервіси, призначені для дітей — kidsclick.org, askkids.com і т.д.

— Користуйтеся послугою «Батьківський контроль» від Kyivstar.

— Розкажіть про можливі небезпеки користування чатами й службами миттєвих повідомлень, таких як Skype, ICQі т.д.

— Створіть альтернативні інтереси та зобов’язання для дитини: відвідання гуртків і секцій, хобі, прибирання, догляд за домашньою твариною й т.д.

Пам’ятайте — найголовнішими в запобіганні небажаних наслідків користування Інтернетом вашою дитиною є довірливі стосунки. Підтримуйте й навчайте її, будьте поруч у скрутний момент, і тоді все буде гаразд!

                                                                             10 золотих правил безпеки в Інтернеті для дітей

• 1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи.

  2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.

  3. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозвіл у батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.

  4. Не посилати свої фотографії чи іншу інформацію без дозволу батьків.

  5. Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв’яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.

  6. Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.

  7. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.

  8. Не давати нікому крім батьків свої паролі, навіть найближчим друзям.

  9. Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

  10. Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

Правила для батьків

1. Розмістіть комп’ютер у кімнаті, яку використовують усі члени родини.

Іноді діти тримають у секреті те, що вони користуються Інтернетом. Вони можуть не бажати того, аби їх батьки були у курсі їх дій в мережі. Важливо не реагувати досить емоційно, а зробити все можливе, аби зняти цю психологічну напругу.

Обговорювати можливі труднощі легше, коли комп’ютер знаходиться у спільній кімнаті. Крім того, ви можете використовувати Інтернет разом із дитиною. Таким чином, розмови про Інтернет та контроль за його використанням стануть повсякденною частиною вашого родинного життя.

1. Використовуйте будильник для обмеження часу, якій дитина проводить в Інтернеті.

Заздалегідь погодьте тривалість перебування в Інтернеті.  Бажано визначити час перебування дітей в он-лайні. Час, проведений за комп’ютером, необхідно обмежити для того, аби не нанести шкоду стану здоров’я дитини. Ігрова комп’ютерна залежність стала великою проблемою у всьому світі.

Обговоріть час перебування дитини в Інтернеті та домовтесь про використання будильника. Таким чином ви уникнете можливих конфліктних ситуацій.

1. Використовуйте технічні засоби захисту: функції батьківського контролю в операційній системі, антивірус та спам-фільтр. 

Для роботи за комп’ютером зовсім необов’язково знати всі його функціональні можливості. Запросіть спеціаліста, якій налаштує операційну систему вашого комп’ютера та покаже, як працювати із батьківським контролем. Краще один раз побачити, аніж багато разів почути. Не використовуйте у себе вдома комп’ютер, якій технічно є незахищененим.

Також ви можете пройти он-лайн навчання та навчитись найбільш ефективно використовувати функції безпеки браузера та самостійно налаштовувати батьківський контроль. Встановіть Microsoft Security Essentials зараз, і ваш комп’ютер буде захищеним у реальному часі від вірусів, програм-шпигунів та інших зловмисних програм.

1. Створіть «Сімейні інтернет-правила», що містять правила онлайн-безпеки для дітей.

   1. Діти навчаються шляхом експериментування. Якщо ви зацікавлені у тому, аби ваша дитина навчалась не на своїх власних помилках — якомога частіше обговорюйте теми, пов’язані із Інтернетом. Ви можете розказати, наприклад, про достовірність інформації, розташованої в мережі. Так ви невимушено створите свої «родинні правила» Інтернет-безпеки. Традиції, норми та правила, які закріпились у родині — довговічні.

2. Проводьте більше часу із дитиною. Всіляко заохочуйте обговорення тем, пов’язаних з Інтернетом.

• 1. В житті кожного трапляються помилки. Немає потреби сприймати помилки дітей як життєву проблему. Будуйте довірливі стосунки задля того, аби бути впевненими, що у будь-якій ситуації дитина звернеться за допомогою саме до вас. Щоб не сталось, ваша дитина повинна бути впевненою, що у будь якій ситуації вона може розраховувати на вашу підтримку та прийняття. Гарний рецепт побудови довірливих відносин — щоденне спілкування та спільне проведення вільного часу. В невимушеній ситуації набагато легше обговорювати «складні» питання.

3. Навчайте дітей критично ставитися до інформації в Інтернеті і не повідомляти конфіденційні дані он-лайн. 

Повідомте дитині, що практично кожен може створити свій сайт, і при цьому ніхто не може проконтролювати достовірність інформації, розташованої на такому сайті. Навчіть дитину використовувати інформацію із різних перевірених джерел.

Підказки з безпеки для педагогів та батьків

• • Ось кілька підказок з безпеки, які вам слід взяти до уваги, коли ви даєте рекомендації з використання онлайну підліткам:

  • Створіть список Правил користування Internet вдома за участю ваших дітей. Туди ви маєте включити типи сайтів з необмеженим доступом, години користування Internet та рекомендації зі спілкування з іншими в онлайні, включаючи чат-кімнати.

  • Тримайте комп’ютери з Internet-з’єднанням у відкритій зоні, поза межами кімнати вашої дитини

  • Поговоріть зі своїми дітьми про їхніх онлайнових друзів та те, чим вони займаються так, як ви б говорили про будь-яких інших друзів або заняття. Це включає розмови з вашими дітьми про список миттєвих повідомлень і про те, щоб вони не спілкувалися з незнайомцями.

  • Вивчіть інструменти для фільтрування Internet (такі як Батьківський контроль вWindows Vista) як один із додаткових — але не замінюючих — методів батьківського контролю.

  • Знайте, які чат-кімнати та дошки повідомлень вони відвідують та з ким розмовляють.

  • Рекомендуйте їм використовувати контрольовані чат-кімнати, та наполягайте на тому, щоб вони залишалися в публічних зонах чат-кімнат.

  • Наполягайте на тому, щоб ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм онлайновим другом.

  • Навчіть своїх дітей ніколи не давати про себе інформацію по електронній пошті, в чат-кімнатах, дошках оголошень, реєстраційних формах і персональних профілях, а також при участі в онлайнових конкурсах.

  • Навчіть своїх дітей не завантажувати програми, музику або файли без вашого дозволу. Спільний доступ до файлів, отримання текстів та картинок з Інтернету може порушувати закони про авторські права.

  • Скажіть своїй дитині розповідати вам про те, що або хто в онлайні примушує її почувати себе незручно або налякано. Будьте спокійними та нагадайте своїм дітям, що у них не виникне проблем, якщо вони про щось вам повідомлять. (Важливо, щоб ваша дитина не думала, що її позбавлять привілеї користуватися комп’ютером). Прочитайте більше про те, як діяти з онлайновими хижаками та кібер-хуліганами.

  •  Поговоріть із своїми дітьми про онлайнову порнографію та направте їх на позитивні сайти про здоров’я та сексуальність.

  • Допоможіть дітям захиститися від спаму (EN). Скажіть їм не давати свої адреса електронної пошти, не відповідати на “сміттєву” пошту та використовувати фільтри електронної пошти.

  •  Знайте, які сайти відвідують ваші діти. Перевірте, щоб вони не відвідували сайти з агресивним змістом, або самі не розміщали персональну інформацію та фотографії.

  •  Навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в онлайні. Вони не повинні використовувати Internet для розповсюдження пліток, хуліганити або загрожувати іншим

  • Переконайтеся, що ваші діти-підлітки консультуються з вами, перш ніж проводити в онлайні якісь фінансові операції, включаючи замовлення, купівлю або продаж.

  • Обговоріть онлайнові азартні ігри та їхні потенційні ризики зі своїми дітьми-підлітками. Нагадайте їм, що їхні азартні розваги в онлайні є незаконними. 

                                                                    ТОП 10 сайтів для дітей українською мовою

Шановні батьки, щоб ваших дітлахів на затягнули сумнівні місця всесвітньої павутинки – 

пропонуємо вам перелік сайтів та блогів перевірених і безпечних: для розваг, навчання та розвитку.

http://chytanka.com.ua/ веб-проект “Читанка” – це дитяча публічна онлайн-бібліотека. У  бібліотеці зібрані ті книги, які давно не перевидаються і яких у крамницях не знайдеш.

http://www.levko.info – дитячий сайт, що пропонує багатий вибір дитячих ігор, лічилок, загадок, віршів, казок, аудіо та відео матеріалів, а також тут можна знайти поради до різноманітних саморобок, розмальовки, найпростіші кулінарні рецепти для малечі, матеріали про дитячі свята.

http://abetka.ukrlife.org/ – “Весела абетка”. Усе найкраще  для дітей, батьків, педагогів, учителів, виховників, пластунів, філологів України! Найбільше зібрання абеток, казок, казок в мр3, великий і цікавий розділ “Читанка”, приказки, загадки, цікавинки, ігри, гумор та ін.

http://www.zrobysama.com.ua – це блог про речі, які можна зробити власноруч: листівки, альбоми, скрапбукінг, декор, вишивки.

http://www.clarastudio.tv/ – це веб-сторінка, на якій зібрані проекти християнської мультимедійної студії Clara Studio – добрі, кумедні, дотепні, пізнавальні історії українською мовою !

http://sonyashnik.com/ – розваги для дітей: книжки, аудіо, відео, ігри.

http://www.nosiki.cv.ua/- Матеріали для раннього розвитку дітей, музичні альбоми дитячіх гуртів, та виконавців, мінуси, ноти, музичні сценарії до дитячих свят та ранків, матеріали для розвитку творчих здібностей, кліпи з мультиків (пісеньки), багато книжок, журналів для дітей, казки від сучасних письменників, загадки та віршики на будь-які теми (також англійською)

http://natalyagurkina.ucoz.ua/ Наталя Гуркіна – казки, загадки, вірші для дітей.

http://kazkar.info/ – зібрані найкращі казки з усього світу : англійські, німецькі, французькі, індійські і наші рідні українські народні казки. Не забули ми й про казки великих казкарів, таких як Шарль Перро, брати Гримм, Олександр Пушкін та Леся Українка.

http://derevo-kazok.com.ua/ – на ресурсі зібрано безліч казок українських та зарубіжних авторів. Твори можна слухати он-лайн, читати та навіть дивитись відео.

                                                                                                     ТОП 10 сайтів для дітей українською мовою

Шановні батьки, щоб ваших дітлахів на затягнули сумнівні місця всесвітньої павутинки – 

пропонуємо вам перелік сайтів та блогів перевірених і безпечних: для розваг, навчання та розвитку.

http://chytanka.com.ua/ веб-проект “Читанка” – це дитяча публічна онлайн-бібліотека. У  бібліотеці зібрані ті книги, які давно не перевидаються і яких у крамницях не знайдеш.

http://www.levko.info – дитячий сайт, що пропонує багатий вибір дитячих ігор, лічилок, загадок, віршів, казок, аудіо та відео матеріалів, а також тут можна знайти поради до різноманітних саморобок, розмальовки, найпростіші кулінарні рецепти для малечі, матеріали про дитячі свята.

http://abetka.ukrlife.org/ – “Весела абетка”. Усе найкраще  для дітей, батьків, педагогів, учителів, виховників, пластунів, філологів України! Найбільше зібрання абеток, казок, казок в мр3, великий і цікавий розділ “Читанка”, приказки, загадки, цікавинки, ігри, гумор та ін.

http://www.zrobysama.com.ua – це блог про речі, які можна зробити власноруч: листівки, альбоми, скрапбукінг, декор, вишивки.

http://www.clarastudio.tv/ – це веб-сторінка, на якій зібрані проекти християнської мультимедійної студії Clara Studio – добрі, кумедні, дотепні, пізнавальні історії українською мовою !

http://sonyashnik.com/ – розваги для дітей: книжки, аудіо, відео, ігри.

http://www.nosiki.cv.ua/- Матеріали для раннього розвитку дітей, музичні альбоми дитячіх гуртів, та виконавців, мінуси, ноти, музичні сценарії до дитячих свят та ранків, матеріали для розвитку творчих здібностей, кліпи з мультиків (пісеньки), багато книжок, журналів для дітей, казки від сучасних письменників, загадки та віршики на будь-які теми (також англійською)

http://natalyagurkina.ucoz.ua/ Наталя Гуркіна – казки, загадки, вірші для дітей.

http://kazkar.info/ – зібрані найкращі казки з усього світу : англійські, німецькі, французькі, індійські і наші рідні українські народні казки. Не забули ми й про казки великих казкарів, таких як Шарль Перро, брати Гримм, Олександр Пушкін та Леся Українка.

http://derevo-kazok.com.ua/ – на ресурсі зібрано безліч казок українських та зарубіжних авторів. Твори можна слухати он-лайн, читати та навіть дивитись відео.

    Відповіді на дитячі запитання

Димлять заводські труби, сільські димоходи, ТЕЦ, інші печі й казани. Дим утворюється під час згоряння. У ньому міститься сажа, зола, пил, попіл і різні хімічні сполуки, тому він не прозорий, а швидше сірий. Коли дрібні частинки диму поступово осідають, то все навколо вкривається шаром бруду. Повітря стає шкідливим. Навіть листя дерев не може ефективно виробляти кисень. Тому на промислові труби ставлять спеціальні фільтри, що вловлюють дим. Яким буде дим (у вигляді струменя або колечок) – залежить від вітру або іншого потоку повітря.

Існує думка, що панамки «прийшли» до нас із держави Панама. Насправді панами привозять з країни Еквадор. Цікаво, що головні убори, які ми називаємо панамами, на справжні панами взагалі не схожі. Еквадорські солом»яні панами виготовляють тільки вночі, коли стає холодніше й волокна можна сплітати особливо щільно. Коштують вони досить дорого. А називати панамами їх почали, імовірно, через те, що інженери, які працювали на будівництві Панамського каналу, привези із собою кілька таких зразків.

Коник  зелений, щоб птахам і різним хижакам було складніше помітити  його в зеленій траві,  адже він зовсім не захищений.     

Будь – який, навіть найвихованіший пес висуває язик, коли йому стає спекотно. Людина, наприклад, позбувається зайвого тепла за допомогою виділення поту через потові залози. У собаки вони розташовані  тільки на носі й підошвах, тому тіло охолоджується завдяки випаровуванню слини з поверхні язика. Чим тварині спекотніше, тим частіше вона дихає, широко розкривши пащеку.

Світлячки  вдень сплять, а вночі ведуть активний спосіб життя, тому й світяться в темряві. Для цього в них на черевці є спеціальний орган, що  виробляє  світло. Таку незвичайну здатність називають  біолюмінесценцією.

Павук плете два види павутини: липку, у яку потрапляють різні комахи, і не липку. Він добре знає, де розташовані безпечні ділянки, і, причаївшись на одному з них, терпляче чекає жертву. До того ж лапки павука виділяють маслянисту речовину, завдяки якій вони не приклеюються до павутини.

Восени  всі дерева скидають своє листя, а лісові красуні – ялина й сосна – так і стоять  упродовж зими зеленими й ошатними. Правду говорять: узимку й улітку одного кольору. Насправді хвоїнки–голки  - це видозмінені листки. І все ж таки хвойні дерева змінюють своє зелене  вбрання, але роблять це дуже повільно. Для того щоб змінилися всі старі голки, повинно минути близько 9 років.

Гарний хвіст із візерунками у вигляді очей мають тільки самці павичів. Саме його павич  демонструє перед самкою  в період залицяння, водночас танцюючи, а потім займається пошуками частування для пави в траві. Хоча багато хто звик уважати, що чудове пір,я є хвостом павича, але це не так. Воно належить до нижньої частини тулуба й спини, а сам хвіст, розташований за ними, підтримує їх. Однак власник хвоста – віяла, що може змінювати колір, має недолік – неприємний голос, що нагадує скрип незмазаних коліс воза.

Чомусь  це запитання цікавить  майже кожну дитину, щойно вона починає розуміти, що наша Земля має форму кулі.

Для відповіді на це запитання доречно виконати хоча б схематичний рисунок або скористатися картинкою  «Наша Земля в розрізі» з енциклопедії. Отже, так. Земля складається з різних порід. Уявімо собі, що ми винайшли величезний – величезний екскаватор. Починаємо копати. Най верхній шар, що можна навіть помацати руками, досягає 32—48 км. Це земна кора. Тут наш екскаватор із роботою цілком впорається.

Земна кора є досить твердою, але рити її можна. Але ж на Землі не скрізь суходіл. Під океанами такий шар становить  усього 5-8 км. Отже , наш екскаватор продовжує копати. Далі йде мантія Землі. Це ще 2880 км(ого!).  Між  іншим, ученим ще не вдалося проникнути на таку глибину.

У самому центрі Землі знаходиться ядро Землі. Це ще 3200 км. Тут уже копати неможливо. Чому? Тому що ядро Землі складається здебільшого з розплавленого заліза й нікелю й має центр із твердого металу. На  ядро тисне величезна маса, через цей тиск температура дуже підвищується. Тому в центрі землі не просто тепло, але й жахливо спекотно – 2760 – 7060 *С. поки людина ще не придумала такі технології,що допомогли б їй прорити Землю наскрізь.

Сонячне проміння проходить через дощові краплі, заломлюється й відбивається на протилежній стороні  неба у вигляді величезної різнокольорової дуги. Нам тільки здається, що сонячний промінь білого кольору. Насправді він увібрав у собі всі кольори. І побачити цю комбінацію можна тільки  тоді, коли є дощ і сонце.

Щоб побачити веселку, необхідно  обов,язково знаходитися між сонцем і дощем. Причому сонце повинно бути позаду, а дощ – спереду. Сонце, наші очі й центр веселки мають знаходитись на одній лінії! Якщо сонце високо в небі, провести таку пряму лінію неможливо. Ось чому веселку  можна спостерігати тільки зранку  або ближче до вечора.

Якщо розглядати веселку з ілюмінатора літака, то вона виглядає замкненим колом. Іноді на небі виникає ще й додаткова дуга, де кольори вибудовуються у порядку, зворотному порядку кольорів першої веселки, а іноді й третя, і четверта. Веселку можна спостерігати навіть у бризах водоспаду, морського прибою, але щоразу для цього необхідно, щоб Сонце було у спостерігача за спиною.

Для відповіді на це запитання вам глобус і звичайна настільна лампа. Лампа , як ви вже здогадалися, виконувати роль Сонця. Обертаючи глобус, покажіть дитині, як  Земля обертається навколо своєї осі. До речі,не забудьте пояснити, що таке вісь. Це уявна лінія, що проходить через центр планети.

Отже Земля обертається навколо своєї осі. Повний оберт вона робить за 24 години, тобто за одну добу. Покажіть дитині на глобусі, де ви живете, поставте там прапорець. Поки сторона Землі ,на якій  ми живемо,  обернена до Сонця, у нас день. Щойно Земля повертається, сонячні промені припиняють до нас потрапляти, настає ніч.

Коли  у нас наступає день, на іншому боці Землі ніч, і люди лягають спати. І навпаки, коли ми спимо, на іншому боці Землі – день.

У перші тижні  життя дитини її кістяк майже цілком  хрящовий. Дитина швидко росте, і всередині її хрящових «костей» з*являються острівці справжньої твердої кістки, які щороку збільшуються, а хрящові – зменшуються. До 22 – 25 років утворюються суцільні кості кістяка, які вже не ростуть.  Таким чином, поки росте кістяк – росте й малюк, а дорослі вже виросли, тому більше вже не ростимуть.

Дійсно,  улітку  вітерець приємно освіжає, допомагаючи перенести спеку, а взимку холодить. Відбувається це тому, що тіло в холодну погоду втрачає значно більше тепла. Чим вітер сильніший, тим більша кількість повітря встигає стикатися зі шкірою й більше тепла віднімається. Але є й інша причина. Наша шкіра завжди випаровує вологу. Для цього їй потрібне тепло, яке віднімається від тіла й від того шару повітря, що до нього прилягає. Якщо повітря нерухливе, випаровування відбувається повільно. Але якщо до шкіри потрапляють нові порції повітря, то відбувається інтенсивне випаровування, що вимагає великої витрати тепла, що відривається від нашого тіла.

Дійсно,це пух тополі, точніше його дрібного насіння, в основі якого є пучок численних тонких шовковистих волосків.

Звісно, дітям подобається ніжний білий пух. Його хочеться брати до рук і грати з ним – підкидати й спостерігати за його падінням або обвалювати в ньому пластилінові вироби, наприклад робити пухнастого сніговита, ягничку,  зайчика.

Але на жаль, для деяких людей пух небезпечний, тому що на ньому осідає пил, що викликає алергію.

Дійсно, кішки часто вмиваються. Вони  вилизуються, коли проснуться, до й після прогулянки, після їжі та в інший час. Справа в тому, що представники сімейства котячих постійно злизують із себе не стільки бруд або крихти від їжі, скільки власний запах. Їм це необхідно, тому що вони мисливці. Адже якщо той,на кого вони полюють, відчуває їх запах, то вони залишаються голодними.

Дійсно, кропива робить опіки: нам боляче, потім  з*являється невеликий пухир, що починає чесатися. Це від того, що листя й стебла кропиви вкритих безліччю пекучих волосків. У них є клітини, що містять їдку речовину. Коли ми торкаємося листка, волосок проколює шкіру, верхня його частина відламується, і в ранку потрапляє вміст.

Контакт зі звичайною кропивою не становить небезпеки ані для людини, ані для тварини. Подразнення й біль минають досить швидко, тим більше, якщо прикласти до постраждалого місця аркуш щавлю.

Кропива дуже корисна рослина. У багатьох країнах її вживають у їжу людини й тварини, а також використовують як ліки. З коріння кропиви отримують жовту фарбу, а з листя і стебел – зелену. З волокон «рами»(китайської кропиви) роблять тканини,тасьму, мотузки й нитки.   

Чому починається гикавка, не знає ніхто, але вона нападає на дітей навіть у материнській утробі. Найчастіше гикавка виникає, якщо квапливо їсти, коли через стравохід проходять досить великі шматки їжі, унаслідок переїдання, незручної пози, переляку, а також у малюків, коли вони мерзнуть. Водночас  відбувається подразнення діафрагми – основного м*яза, що працює під час дихання. Коли вона скорочується, легені раптово всмоктують повітря. Проходячи через різко звужену голосову щілину в гортані, повітря видає звук «гик».

Під час гикання людина фактично не дихає, тому що голосова щілина захлопується.

Люди вигадали безліч способів, щоб позбутися гикавки, але гикавка, як правило, за кілька хвилин припиняється сама по собі. Однак у виняткових випадках гикавка може тривати тижнями, місяцями і навіть роками!

Позбутися гикавки можна, якщо гарненько потягнутися, глибоко вдихнути й затримати подих або глибоко  й повільно дихати, випити води невеликими ковтками, з*їсти ложку цукру не запиваючи водою.  

Ці крапельки називають росою.

Звідки ж вона береться? Можливо, роса, як і дощ, випадає з неба? У повітрі навколо навколо нас міститься волога у вигляді дрібних крапельок. Причому в теплому повітрі її більше, ніж у холодному. Якщо повітря стикається з холодною поверхнею, то волога, що міститься в ньому, осідає на цій поверхні.

Температура поверхні, на яку випадає роса, повинна бути нижчою ніж певна величина. Синоптики називають таку температуру «краплинкою роси».

Вийдіть зранку на луки або у двір, і ви побачите, що роса утворюється на траві, деревах. Але на доріжках, на землі роси немає. Так відбувається тому, що доріжки й земля за день прогріваються на сонці й повільно віддають тепло. А трава й дерева остигають швидше, тому їх поверхня збирає крапельки води з повітря.

Куди ж дінеться волога? Звісно, ми говоримо: вода випаровується. А що це означає?

Випаровування  - це такий процес, коли рідина(не обов*язково вода) на повітрі швидко випаровується на газ або пару. Причому більшість рідин випаровуються дуже швидко, значно швидше, ніж вода. Наприклад, швидко випаровується бензин або нашатирний спирт.

Через що відбувається випаровування? Уявіть собі, що вода, як і всі речовини, складається з дрібних часточок – молекул. Вони тримаються одна за одну й тому ,наприклад, ми бачимо воду в калюжі або в каструлі. Але якщо ми почнемо нагрівати воду , то дрібні часточки розлетяться одна від одної у повітря. Цей процес вильоту часточок(молекул) і називається випаровуванням. Коли вода висихає, то це означає, що вона перетворилася на газ або пару й стала частиною повітря.

                                                                           Заповіді дітей для мам, тат, бабусь та дідусів

       Дорогі батьки! 

1.  Дорогі батьки, пам’ятайте, що ви самі запросили мене у свою родину. Колись я залишу батьківську оселю, але до того часу навчіть мне, будь ласка, мистецтва стати і бути людиною.

2.  У моїх очах світ виглядає інакше, ніж у ваших. Прошу вас,поясніть мені, що?коли? чому? кожен із нас у ньому має робити.

3.  Мої ручки ще маленькі, не очікуйте від мене досконалості, коли я стелю ліжко, малюю, пишу або кидаю м’яча.

4.  Мої  почуття  ще  недозрілі,  прошу,  будьте  чутливими  до  моїх  потреб.   Не нарікайте на мене.

5.  Щоб розвиватися, мені потрібне ваше заохочення, а не тиск. Лагідно критикуйте й оцінюйте, але не мене, а лише мої вчинки.

6.  Дайте мені трохи самостійності, дозвольте робити помилки, щоб я на помилках вчився. Тоді я зможу самостійно приймати  рішення у дорослому житті.

7.  Прошу, не робіть усього за мене, бо я виросту переконаним у своїй неспроможності виконувати завдання згідно з вашим очікуванням.

8.  Я вчуся у вас всього: слів, інтонацій голосу, манери рухатися. Ваші слова, почуття і вчинки повертатимуться до вас через мене. Так справедливо влаштувала природа зв’язок між поколіннями. Тому навчіть мене, будь ласка, кращого. Пам’ятайте, що ми разом не випадково: ми маємо допомагати один одному в цьому безмежному світі.

9.  Я хочу відчувати вашу любов, хочу, щоб ви частіше брали мене на руки, пригортали, цілували. Але будьте уважні, щоб ваша любов не перетворилася на милиці, які заважатимуть мені робити самостійні кроки.

Любі мої, я вас дуже-дуже люблю!!!

Покажіть мені, що ви любите мене також!

                                           Прохання, побажання дитини до батьків

1.  Не псуйте мене. Я чудово знаю, що не повинен одержувати все, про що попрошу. Я просто перевіряю вас.

2.  Не бійтеся виявляти твердість стосовно мене. Я віддаю перевагу цьому. Це дозволяє мені знайти своє місце.

3.  Не застосовуйте силу у відносинах зі мною, інакше це навчить мене думати, що сила – це єдине, що має значення.

4.  Не будьте непослідовними. Це спантеличує і примушує намагатися вийти сухим з води в усіх можливих випадках.

5.  Не давайте обіцянок: може виявитися, що вам не дасться їх дотриматись. Це підірве мою довіру до вас.

6.  Не піддавайтеся на мої провокації, якщо я навмисно говорю і роблю речі, що засмучують вас, інакше я знову буду намагатися одержати таку «перемогу».

7.  Не засмучуйтеся занадто, якщо я говорю: «Я не люблю вас». Насправді я не це маю на увазі, але я хочу, щоб ви пошкодувати про те, що ви зробили стосовно мене.

8.  Не  примушуйте   мене   відчувати   себе  меншим,  ніж  я   є   насправді.  Я компенсую це тим, що буду поводитися, як «пуп землі».

9.  Не робіть за мене те, що я можу зробити сам, інакше я буду почувати себе немовлям, і буду продовжувати вимагати, щоб ви мене обслуговували.

10.  Не звертайте надто багато уваги на мої шкідливі звички. Зайва увага тільки сприяє їхньому закріпленню.

11. Не робіть мені зауваження.

                   Дитячі захворювання

                 Найпоширенішими інфекційними захворюваннями серед дітей є кір, краснуха, розеола, вітряна віспа, коклюш, паратиф та інші. 

Кір. Інкубаційний період — 9—16 днів. Починається захво­рювання як простуда у тяжкій формі, що має тенденцію до посилення. Очі червоніють і сльозяться. У дитини спостеріга­ється сильний і сухий кашель. Температура підвищується з кожним днем, приблизно на четвертий день за вухами з'явля­ються рожеві плями, які згодом поширюються на обличчя і все тіло. Плями з часом набувають темного забарвлення. Темпера­тура залишається високою, доки плями вкривають все тіло, а потім вона поступово починає знижуватися.

Якщо температура залишається високою, то слід думати про ускладнення хвороби. Ускладненнями можуть бути бронхіт, пневмонія, вушні абсцеси тощо. Доки тримається висока тем­пература, дитина не має апетиту і може їсти тільки рідку їжу. Якщо світло дратує дитину, слід зашторити вікна. Раніше вважалося, що світло сприяє розвиткові кору, але тепер встановлено, що це не так. У кімнаті має бути тепло. Не можна допускати до дитини людей з ознаками простуди, оскільки саме мікроби є причиною ускладнень. Полегшити перебіг захворювання можна своєчасним введенням гамма-глобуліну, дія якого триває близько двох тижнів.

Краснуха. Інкубаційний період — 12—20 днів. Ознак простуди майже немає. Може спостерігатися лише почервоніння у горлі. Температура рідко коли перевищує 38,5 °С і ди­тина може почуватися нормально. В перший день захворюван­ня з'являється сип, який має вигляд плоских рожевих плям, які потім стають блідішими і зливаються, так що тіло має вигляд одного суцільного запалення. Найхарактерніший показник краснухи — сильне збільшення і запалення лімфа­тичних вузлів за вухами і на шиї. Вони можуть набрякати ще до виявлення ознак захворювання.

Краснуха небезпечна також для жінок на перших трьох місяцях вагітності, оскільки це може негативно вплинути на плід. За тиждень краснуха проходить, якщо не з'являються ускладнення. Лікувальні заходи призначає лікар-інфекціоніст.

Розеола. Менш розповсюджене інфекційне захворювали трапляється у віці 1—3 роки. Інкубаційний період триває кілька днів, після чого температура швидко підвищується, але дитина не виглядає дуже хворою. Інколи в перші дні можуть спостерігатися судоми. Через 2—3 дні температура знижується до нормальної і з'являється сип, схожий на сип під час захворювання на кір. Ще через 2 дні сип зникає. Дитина в цей період може бути капризною. Можливість ускладнень виключена.

Вітряна віспа. Інкубаційний період — 10—12 днів. Першою ознакою захворювання є виникнення прищиків на обличчі і тілі. Біля основи прищиків шкіра червона. Згодом вони лопаються і утворюється кірочка, а нові з'являються протягом чотирьох днів. У дорослих дітей може бути головний біль і загальна слабкість за день до появи віспин. Маленька ж дитина не помічає таких симптомів. Спочатку температура тримається в нормі, а потім підвищується. Віспини, як прави­ло, сверблять.

Дитину тримають у ліжку протягом появи нових віспин. Свербіння можна частково зняти теплою ванною, в якій розчи­нено соду чи розчинний крохмаль. Зривати кірочку з пухирів неприпустимо. Хворого ізолюють до п'ятого дня від появи останньої віспини. Засохлі кірочки віспин не заразні.

Коклюш. Інкубаційний період — 5—14 днів. Першого тиж­ня у дитини з'являється нежить і сухий кашель. Нежить зго­дом проходить, а кашель залишається. Тільки наприкінці дру­гого тижня може з'явитися підозра на коклюш. Спостері­гається судорожний кашель (8—10 раз на одному диханні), після тривалих нападів кашлю може початися блювання. Сильний кашель на початку першого тижня свідчить про те, що дитина захворіла на коклюш. Це захворювання може три­вати від 4 тижнів до 2—3 місяців і становить надзвичайну небезпеку, особливо для дітей віком до двох років. Головна небезпека у загальному виснаженні організму й ураженні нер­вової системи. Більшість дітей відчувають себе краще, якщо в приміщенні прохолодно, але слід уникати переохолодження. Карантин триває протягом двох тижнів від зменшення кашлю. Якщо з хворим контактувало немовля, останньому слід негай­но зробити ін'єкцію проти коклюшу, оскільки для немовляти коклюш так само небезпечний, як і чума.

Паратиф. Інкубаційний період — 11—23 дні. Це захворю­вання слинних залоз, які розташовані у впадині біля мочки ву­ха. Спочатку запалена залоза заповнює впадину, а потім набря­кає увесь бік шиї. Дитина скаржиться на біль біля вуха і у горлі за день до появи пухлини. Температура спочатку невисока, але вона може піднятися на 2 — 3 день. Паратиф у середньому три­ває до 7—10 днів. Слід пам'ятати, що у хлопчиків у період ста­тевого дозрівання інфекція може пошкодити одне чи обидва яєчка, а це може бути причиною безпліддя. Паратиф — заразне захворювання і, як вважає більшість спеціалістів, на нього можна перехворіти два рази.

Дитину тримають у ліжку, доки не спаде набряк на шиї. Де­які діти не можуть їсти кислі продукти, оскільки це подразнює запалені залози, але інші із задоволенням їдять лимони, що вкрай важливо для підвищення опірності організму. Необхідна обов'язкова консультація лікаря щодо засобів лікування і вкрай важливо правильно встановити діагноз, оскільки зви­чайне запалення лімфатичних вузлів, які розташовані поруч із слинними залозами, потребує зовсім іншого лікування.

Скарлатина. Інкубаційний період — 7—8 днів. Почина­ється вона найчастіше запаленням зіва, блюванням, високою температурою, головним болем. Через 1—2 дні на теплих, воло­гих ділянках шкіри — в промежині, пахвинних ямках — вини­кає сип, який має вигляд однорідного почервоніння. Потім сип може поширитися на інші ділянки тіла, але навколо рота шкіра завжди залишається блідою. Горло дуже червоне. Почи­нає червоніти і язик.

Скарлатина спричинюється стрептококовою інфекцією, ди­тина може її отримати від людей, що хворіють на ангіну, чи просто від носіїв стрептококів. Нагляд лікаря повинен забезпе­чуватися протягом усього періоду хвороби. Слід повідомляти про всі нові симптоми, як то: пухлини на шиї, червона сеча, біль у суглобах, повернення високої температури тощо. Крім того, підступність хвороби полягає у виникненні ускладнень уже після того, як дитина повністю одужала. Причина — переохо­лодження організму протягом 10—15 днів після зникнення останніх симптомів.

Дифтерія. Інкубаційний період — 5—8 днів. Дуже небез­печне захворювання, яке можна попередити. Якщо дитина одержала три ін'єкції проти дифтерії в перший рік життя, а потім додаткові щеплення в один рік і кожні наступні три роки, вона практично захищена від захворювання на дифтерію. Хвороба починається із загальної слабкості, почервоніння у горлі і високої температури. На мигдаликах утворюються білі плями, які можуть поширитися на все горло. З'являється кашель, утруднюється дихання. Як правило, дитину у разі підозри на дифтерію госпіталізують.

Поліомієліт. Інкубаційний період — 1—2 тижні. Епідемії найчастіше спостерігаються влітку та восени. Захворювання починається, як і більшість інших інфекцій, з головного болю, високої температури. Може спостерігатися блювання, запор чи пронос. У тяжких випадках може настати параліч кінцівок. Лікарі вважають, що переохолодження та перевтома роблять дитину вразливішою до захворювання. Діти влітку часто купа­ються у річці, тому не можна дозволяти їм робити це до по­синіння шкіри і стукання зубів. Способи полегшення перебігу захворювання не відомі, але, з іншого боку, у більшості дітей воно відбувається без виникнення паралічу, а якщо він буває, то проходить безслідно. Стан хворої дитини покращується за умови належного догляду. Інколи параліч все ж таки зали­шається, тому необхідно завчасно попередити хворобу. Вакіпна Солка, що виготовляється з вірусу поліомієліту, допомагає організму виробити відповідні антитіла і попередити паралітичну стадію, але вона не допоможе, якщо дитина вже контактувала з хворими.

Туберкульоз. Інкубаційний період невизначений. Це захво­рювання проходить по-різному у дітей і дорослих. У дорослих у легенях розвивається «пляма» чи «рубець», що поступово рос­те, і його легко визначити за допомогою флюорографії. Захворювання має такі симптоми, як кашель з мокротою, від­сутність апетиту, швидка втомлюваність, підвищення темпера­тури, схуднення. У дітей же туберкульоз має інші форми. В перші роки життя опірність організму невелика, і інфекція може поширитися на все тіло. Тому не можна ні в якому разі допускати контакту немовляти з хворими на туберкульоз. У дітей старшого віку ця хвороба проходить у легкій формі, її перебіг можна навіть не помітити. В окремих випадках може спостерігатися блідість, роздратованість, втома, кашель. Туберкульоз може вражати легені, кістки, шийні лімфатичні вузли, але найчастіше ураження зазнають лімфатичні вузли біля основи легенів. У більшості випадків одужання відбу­вається протягом року чи двох, якщо додержувати правильно­го догляду відповідно до рекомендацій лікаря. На тяжку форму хворіють також підлітки, тому в Україні з метою виявлення захворювання на ранніх стадіях впроваджуються так звані туберкулінові випробування (реакція манту), які роблять усім без винятку дітям, починаючи з трирічного віку. Якщо після введення препарату шкіра в місці уколу червоніє і набрякає (позитивна реакція), то в організмі є або була паличка туберку­льозу. Але це не означає, що є захворювання. Позитивна ре­акція вказує на захворювання тільки у немовлят, а у старшому віці — на інфікування. Якщо в організмі була інфекція, то позитивна реакція зберігається на все життя. Коли, крім по­зитивної реакції на туберкулін, спостерігається кашель та інші симптоми, потрібне рентгенологічне дослідження для підтвер­дження діагнозу, і у випадку захворювання слід негайно поча­ти лікування спеціальними методами. Крім того, обстеження проходять усі члени родини і люди, з якими хворий спілку­ється, щоб виявити джерело інфекції.

                                                             Тема. Стоп-радон!

Мета: поглибити знання учнів про радон, вчити вміти захищати організм від надмірного впливу газу на організм.

Обладнання: буклет «ОБЕРЕЖНО: РАДОН!»

Хід бесіди

Сторінка 1. ОБЕРЕЖНО: РАДОН!

На побутовому рівні наші знання про радон зазвичай обмежуються лікувальними особливостями однойменних ванних процедур. Про його вплив на здоров’я людей відомо значно менше. Тим часом медики й екологи вважають його «тихим газом-убивцею», і не без підстав.

Після Чорнобильської катастрофи населення України в середньому одержує дозу опромінення до 0,3 міллізіверт (мЗв)1 на рік. Фонове з космосу дорівнює 1,1 мЗв, а від радону, який міститься у ґрунті та будівельних матеріалах, що використовується, зокрема, й для зведення житла,— уп’ятеро більше.

Останнім часом генетична патологія в Україні стабільно займає друге місце в структурі смертності дітей першого року життя і суттєво впливає на інвалідизацію населення. Частота вроджених і спадкових хвороб за період 1993-2005 років становить близько 27 випадків на 1000 народжених живими дітей. Проведені вченими дослідження довели, що генетичні зміни в популяції населення України є несприятливими для здоров’я нинішнього та майбутніх поколінь.

У переліку цих чинників важливу роль відіграє радіація, що впливає на великі групи населення. Значні колективні дози радіоактивного опромінення отримують не лише ті, хто живе на радіаційно забруднених територіях унаслідок аварії на ЧАЕС, а й мешканці значних територій з підвищеним природним радіоактивним фоном, що створюється радіоактивним газом радоном. Середня доза опромінення населення від природних джерел становить близько 6,15 мЗв на рік, 75% цієї дози створюється природним радіоактивним газом радоном. Понад 1 млн мешканців України за рахунок природних джерел опромінення отримують дози, що на порядок перевищують норматив, установлений для радіаційних аварійних ситуацій (1 мЗв/рік).

Нині майже чверть всіх житлових будинків не відповідають нормам радонової безпеки у містах і селах. Потерпають переважно ті, хто мешкає на рівні першого-другого поверхів (у тому числі у школах і дитсадках). За нашими даними кілька мільйонів людей живуть в умовах значно гірших, ніж передбачено нормативами. Хіба це не може не хвилювати? І не тільки медиків й екологів.

Природу радону та його вплив на людину продовжують вивчати. Це — радіоактивний газ, що утворюється в результаті розпаду елементів уранового радіоактивного ряду. Найбільша частина опромінення відбувається за рахунок його «дочірніх» продуктів — ізотопів свинцю, вісмута та полонію. Вони потрапляють у легені людини разом із повітрям, розпадаються і випромінюють альфа-частинки, що уражають клітини епітелію. За тривалого опромінення багаторазово зростає ризик виникнення раку легенів, відбувається ураження навіть кісткового мозку. Це може призвести до лейкозів.

Зважаючи на актуальність зазначених проблем, що потребують ухвалення рішень на державному рівні, комітет з питань охорони здоров’я ухвалив рішення про доручення Кабінету Міністрів (із залученням Академії наук України, Академії медичних наук України) до 1 листопада 2007 р. розглянути проблеми, пов’язані із захистом генофонду населення, в тому числі від негативного впливу радону, як найсуттєвішого з природних джерел радіоактивного опромінення, та ухвалити рішення, спрямовані на їхнє вирішення, у тому числі шляхом реалізації відповідних державних програм.

Сторінка 2. «СТОП-РАДОН»

Так вже склалося, що географічно Кіровоградська область, як і значна частина решти регіонів країни, знаходиться на кристалічному щиті. А це означає, що невидима небезпека – радон - газ без запаху, кольору і смаку - криється у розломах земної кори. Основним джерелом виходу радону на поверхню є граніт. Спеціалісти пояснюють, що ця земна порода «фонить» сама по собі. Такі вже її хімічні властивості. Тож вплинути на структуру граніту людина не в змозі. Утім, кожен має можливість мінімізувати вплив.

У відкритому повітрі, Радон не являє собою серйозну загрозу, але в закритих і замкнутих просторах, як будівлі або кімнати, ризик збільшується різноманіть. Такі фактори, як розташування будівлі, а також тривалість впливу відіграє життєво важливу роль в розвитку раку легенів.

Фахівці наголошують, навіть найпримітивніші, на перший погляд, дії здатні уберегти людину від небезпеки, яку в собі криє радон: якомога частіше провітрювати приміщення. Адже газ радон має здатність проникати у кімнати, офіси, чи навчальні класи, що знаходяться на перших поверхах, із підвальних приміщень, де він зачасту накопичується. Провітрювання – однин із дієвих факторів впливу на вирішення проблеми. Потрібно також якнайщільніше ізолювати підлогу від ґрунту, бо саме у ньому концентрується радон. З тієї самої причини не можна будувати підвали під житловими приміщеннями. Теж — просте правило. Нові оселі потрібно ретельно досліджувати. Річ у тім, що Україна, як відомо, розташована на кристалічному щиті, з розломів якого «випаровується» радон. Отже, це обов’язково слід ураховувати. Тому не слід забувати про вентиляції та ремонт підвальних приміщень стіни, усунення тріщин, щілин і отворів в трубах, каналізації, підлозі і стінах.

Уперше за всю історію існування Кіровоградщини область розпочинає системну фахову боротьбу з радоном. За ініціативи очільника регіону Сергія Ларіна та за підтримки небайдужих депутатів різних рівнів фракції Партії регіонів стартує проект «Стоп радон», який передбачає ряд серйозних заходів, аби убезпечити населення, а головним чином дітей, від впливу небезпечного газу.

Проект «Стоп радон» реалізується вперше не лише в області, а й в Україні. До цього часу жоден з регіонів не надавав проблемі впливу радону такого значення. Так, окремі території приймали програми захисту населення, утім, здебільшого вони мали дещо інше спрямування, і стосувалися радіаційного впливу загалом. Водночас частина з таких програм через брак бюджетного фінансування так і не була реалізована.

Кіровоградщина ж вирішила не сподіватися на державні гроші, а боротися з радоном самотужки - за підтримки спонсорів та меценатів.

Тривалий час на екологічній темі спекулювали усі, хто тільки хотів. І в першу чергу політики. Населення залякували, дезінформували… Проект «Стоп радон» - це можливість поставити крапку на маніпуляціях і нарешті отримати достовірну інформацію й фахові поради як безпечно, не завдаючи шкоди здоров’ю, жити в умовах впливу радону.

Але не слід забувати і про позитивний вплив радону.

Сторінка 3. Радон-помічник

Радонотерапія – прийняття радонових ванн. Їх благотворний вплив відомо з незапам'ятних часів, проте наукове вивчення розпочалося лише в XIX столітті. Наприкінці цього століття були відкриті рентгенівські промені, а пізніше радіація, і власне, 86-й елемент таблиці Менделєєва - радон. Це - короткоживучий інертний газ, який в процесі напіврозпаду випускає слабке радіоактивне випромінювання. Саме воно благотворно впливає на багато систем людини, тонізуючи роботу органів і активізуючи імунітет. При цьому терапевтичний вплив на організм надають порівняно легкі альфа-частинки, що не володіють великою проникаючою здатністю

Вплив радону на клітинному рівні

Прийняття радонових ванн активізує антиокислювальних механізм біозахисту людського організму. Він полягає в нормалізації окислювально-відновних реакцій на клітинному рівні. Це призводить до аналгезуючу, протизапальну та заспокійливу дію практично на всі системи організму. Крім того, радонові ванни стимулюють вироблення надпочечниками глюкокортикоїдних гормонів, що робить їх особливо корисними в терапії захворювань опорно-рухового апарату. Вони також нормалізують обмін речовин і є надзвичайно корисними для людей, що страждають недугами ендокринної системи.

При яких хворобах призначаються радонові ванни

Радонолікування чудово зарекомендувало себе в терапії хвороб серцево-судинної системи, зокрема, гіпертонії, атеросклерозу і порушеннях капілярного кровообігу. Радону належить чільне місце серед профілактичних засобів, протиборчих передчасного старіння організму. Як допоміжний засіб, його застосовують і для лікування недуг центральної нервової системи. Під впливом радонових ванн підвищується проникність гематоенцефалічного бар'єру, що сприяє більш ефективному впливу ліків на спинний і головний мозок. Крім того, у пацієнтів відзначається поліпшення настрою, підвищується тонус м'язів, зменшується або повністю зникають болі, найчастіше, що носили хронічний характер. Радонові ванни добре лікують серцево-судинну недостатність I-II стадії, ішемію, атеросклеротичний і міокардичний атеросклероз. Вони призначаються для терапії та профілактики ендокринних, гінекологічних захворювань, а також недуг бронхолегеневої та опорно-рухової системи організму.

Батьки та педагоги - це живий організм, об'єднаний спільною метою, гуманними стосунками та високою відповідальністю.

БАТЬКИ І ДІТИ

Батьки і діти - це любов і сльози,

Це вічне щастя і одвічний біль.

сонце і тепло, сніги й морози,

Мед на вуста й на вічні рани сіль.

Як на троянді - колючки і квіти,

Так і в житті є радість і печаль.

Високі мрії й дуже різні діти...

Чомусь таке трапляється, на жаль.

Всім хочеться все мати в ідеалі,

Причому водночас і без зусиль.

Щоб щастя без труда та без печалі

Пливло саме у руки звідусіль.

Та у житті такого не буває.

Запам'ятати треба в чому річ:

Зоря щаслива лиш тоді засяє,

Якщо трудитись будеш день і ніч.

А діти - це і щастя, і турбота,

Відповідальність і тривога теж.

Без відпочинку й вихідних робота,

Любов така, яка немає меж.