Шановні батьки!

У ст. 12 Закону України «Про дошкільну освіту» зазначено, що відповідно до потреб громадян України створюються дошкільні навчальні заклади (ясла-садок) для дітей віком від двох місяців до шести (семи) років, де забезпечуються догляд за ними, розвиток, виховання і навчання відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Нормативними документами, зокрема Державними санітарними нормами та правилами «Влаштування, обладнання, утримання дошкільних навчальних закладів та організації життєдіяльності дітей», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров'я від 01.08.2013 № 678, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 9 серпня 2013 № 1370/23902, визначено, що перебувати у дошкільному навчальному закладі до 7 років можуть діти не готові до шкільного навчання за медичними або психолого-педагогічними показниками.

У п. 14.16. та у додатку 20 до Санітарних правил вказано, що визначення функціональної готовності дітей старшого дошкільного віку до навчання у першому класі загальноосвітнього навчального закладу передує вступу до школи і проводиться шляхом проведення медико-педагогічного контролю відповідно до Базового компоненту дошкільної освіти.

Діти, яким виповнилося 6 років станом на 1 вересня поточного року, за висновками медико-педагогічної комісії не готовими до навчання в школі вважаються:

1) діти, які відстають у біологічному розвитку;

2) діти, які при обстеженні не виконують тести психолого-педагогічних критеріїв;

3) діти, які перенесли протягом останнього року такі захворювання: інфекційний гепатит (окрім гепатиту А), пієлонефрит, дифузний гломерулонефрит, міокардит, менінгіт, менінгоенцефаліт, туберкульоз, ревматизм в активній фазі, захворювання крові, різні ендокринні захворювання, неврози, травматичні ураження центральної нервової системи, гострі респіраторні захворювання шість і більше разів протягом останнього року, міопію, епілепсію, екзему, нейродерміт.

Дітям, не готовим до шкільного навчання за медичними або психолого-педагогічними показниками, дається тимчасове відстрочення від вступу до школи на 1 рік.

Результати медико-біологічних контролів разом із рекомендаціями вносяться до форми 026/о «Медична карта дитини».

Вік майбутніх першокласників регламентується ст. 20 Закону України «Про загальну середню освіту» («зарахування учнів до загальноосвітніх навчальних закладів здійснюється, як правило, з шести років») та висновками медико-педагогічної комісії про готовність дитини до навчання.

У жодному із законів не вказано, що причина, яка дає можливість дитині не йти до школи з 6 років, це «бажанням батьків».

Крім того, ураховуючи те, що діючими програмами навчання і виховання дітей дошкільного віку, рекомендованих Міністерством освіти і науки України, не передбачено окремо підготовчі групи, ці діти залишаються знову у старших групах разом із дітьми 5-річного віку та повторно вивчають програмовий матеріал цих груп. У дитини, що психологічно готова до школи, потенціал психічного розвитку є рушійною силою в засвоєнні нових знань, її соціалізації. Гальмування цього потенціалу може призвести до втрати мотиваційної готовності до навчання в школі.

Дитина йде до школи

Проблема готовності дитини до навчання у школі є надзвичайно широкою за тематикою тих питань, які вона охоплює. Батьки мають з розумінням поставитися до підготовки дитини до школи.

Адаптування до нових умов життя є тривалим і нелегким процесом. До умов шкільного життя дитина може звикати так само важко, як кілька років тому вона звикала до умов перебування у дитячому садку.

Ставлення дитини до навчання формується задовго до того, як вона переступить шкільний поріг. Важливу роль тут відіграє інформація про школу і спосіб її подачі батьками.

Необхідно, щоб дитина не лише зрозуміла запропоновану інформацію, а й змогла відчути, "прожити" її. Тож для цього використовуйте сюжетно-рольові ігри, розповіді про своє навчання та улюблених учителів, читайте та аналізуйте дитячу художню літературу про шкільне життя, організуйте екскурсії до школи. Адже, ситуація, коли дитина загубилася у школі, - не таке вже й поодиноке явище.

Ознайомити дитину з приміщенням школи необхідно напередодні 1 вересня за двома напрямками:

- по-перше, дитині треба показати, де розміщені приміщення, які вона буде відвідувати обов'язково - клас, туалет, їдальня, спортивна та актова зали.

- по-друге, дитина має зрозуміти, як пройти з класу до будь-якого із згаданих приміщень школи і обов'язково - до виходу з неї.

Така зорієнтованість дитини забезпечить їй комфортне перебування у стінах школи, додасть упевненості у собі, дасть змогу задовольнити певні, наприклад фізіологічні, потреби.

Ще одне важливе завдання батьків - переконатися, що дитина добре запам'ятала ім'я та по батькові своєї вчительки, а також назву свого класу (скажімо, 1-Б), якщо перших класів кілька. Окрім того, малюк має вміти звернутися за допомогою до зовсім чужих людей. І цьому також мають навчити батьки.

Не слід ставити дитину у становище, вихід з якого їй невідомий. А адаптування до школи - це не та ситуація, коли варто здобувати досвід, набиваючи гулі. Тож, якщо Ви бажаєте, щоб першокласник зосередився на шкільних завданнях, маєте створити для цього комфортні умови

. На етапі підготовки до школи пріоритетним є загальний розвиток дитини. Тож, батьки майбутніх школярів насамперед повинні опікуватися тим, щоб у дітей були сформовані загальні здібності та якості особистості, необхідні для того, щоб опанувати принципово нову для них діяльність - навчальну.

Важливо, щоб майбутній учень умів спілкуватися з найближчим оточенням, був доброзичливим з дітьми та дорослими. Також до вступу до школи дитина повинна вміти керувати своїм тілом, вправно рухатися та орієнтуватись у просторі. У неї має бути гарно розвинена дрібна моторика рук, а також скоординовані рухи руки та ока.

Щоб стати успішним, майбутньому першокласнику мають бути притаманні такі якості:

- прагнення до спілкування з однолітками;

- бажання вчитися;

- міцне здоров'я;

- позитивний емоційний настрій;

- грамотне мовлення, зв'язний виклад своїх думок;

- прагнення до співпраці з дорослими;

- розвинена довільність поведінки;

- допитливість і прагнення до відкриттів;

- сформована координація рухів і графічні навички.

Портрет дитини напередодні вступу до школи

Психофізіологічний розвиток:

· має зрілі мозкові структури та функції;

· характерною є відносна стабільність та рухливість нервової системи;

· проявляє достатню рухову активність;

· проявляє умілість рук, практичну вправність;

· здорова, не має хронічних хвороб;

· володіє основними гігієнічними навичками;

· знає свою статеву належність, усвідомлює її незмінність, розу­міє, чим відрізняється від представників протилежної статі;

· володіє основами безпеки життєдіяльності;

· працездатна, утомлюється лише після чималого навантаження;

· користується як провідною правою/лівою рукою;

· не заїкається і не має інших невротичних проявів.

Інтелектуальний розвиток:

· володіє елементарною системою знань про основні предмети і явища навколишнього світу та саму себе, а також деякими простими поняттями;

· уміє концентрувати увагу, виконує вимогу за інструкцією до­рослого;

· диференційовано сприймає різноманітну інформацію (візуаль­ну, аудіальну, тактильну);

· здійснює елементарні операції аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, класифікації;

· усвідомлює основні зв’язки між явищами;

· має розвинене логічне запам’ятовування — добре запам’ятовує і відтворює;

· встановлює логічну послідовність подій;

· відтворює зразок на вимогу;

· робить припущення, висуває гіпотези, виявляє елементи креа- тивності;

· розрізняє звуки мовлення, зіставляє їх з буквами, синтезує зву­ки у слова; знаходить потрібні слова для вираження думки, ви­користовує складні речення;

· диференціює числа, додає і віднімає у межах 10, визначає най­простіші зміни цифрових рядів;

· розрізняє реальне й уявне, зовнішнє і внутрішнє;

· знає деякі основи початкових наукових знань.

Мотиваційний розвиток:

· хоче йти до школи;

· вирізняється високою допитливістю — розвинена пізнавальна мотивація;

· може поступитися «хочу» заради «необхідно», відмовитися від бажаного на користь соціально важливого;

· має сформовану мотивацію досягнення, прагне досягти успіху;

· свідомо й відповідально ставиться до майбутнього шкільного життя;

· зацікавлено ставиться до спілкування з новими дорослими та однолітками;

· у соціально прийнятний спосіб самореалізовується, самоствер- джується;

· має сформовану первинну систему матеріальних і духовних потреб.

Емоційний розвиток:

· переживає глибоко, виражає почуття щиро, яскраво;

· сприйнятлива, диференціює емоційно-смисловий характер зо­внішніх впливів, чутлива до нього;

· знає основні емоції, особливості їх вираження мімікою, жеста­ми, діями, тональністю голосу;

· адекватно виражає свої ставлення, настрій, стан;

· утримується від імпульсивних реакцій, негативних емоцій;

· чутлива до значущих людей, виявляє чуйність, намагається бути суголосною стану та настрою інших;

· оптимістично ставиться до проблем і складностей, має сформо­ване почуття гумору;

· володіє елементарною емоційною культурою, самовиражаєть­ся у соціально прийнятний спосіб.

Розвиток вольової сфери:

· свідомо приймає та утримує мету, діє цілеспрямовано;

· концентрує увагу на завданні, певний час не відволікається;

· мобілізує себе на розв’язання завдання;

· розраховує на власні сили, розмірковує і поводиться самостійно;

· звертається по допомогу лише в разі об’єктивної необхідності;

· конструктивно розв'язує проблеми, долає труднощі;

· доводить розпочате до кінця;

· може відстояти власну думку;

· визнає свої помилки;

· дотримується своїх обіцянок.

Соціальний розвиток:

· приймає соціальний статус школяра, усвідомлює його важли­вість;

· відкрита контактам, комунікабельна;

· прихильно, доброзичливо ставиться до рідних, знайомих, това­ришів;

· уміє налагоджувати взаємодію, працювати в команді;

· узгоджує індивідуальні інтереси з груповими;

· реалізує основні моральні принципи, прагне дотримуватися в поведінці та діяльності соціальних норм і правил;

· намагається уникати конфліктів, дружелюбно розв'язує спірні питання, може дійти згоди, домовитися;

· орієнтується в поведінці на вимогу дорослого та на совість як внутрішню етичну інстанцію;

· усвідомлює межі схвалюваної і соціально неприйнятної пове­дінки;

· має більш-менш адекватну самооцінку;

· поважає себе та інших;

· має сформований абрис дитячого світогляду, елементарну сис­тему ставлень.

Отже, готовність дитини до школи — це досягнення нею таких рівнів психофізіологічного, інтелектуального та особистісного роз­витку, які засвідчують її здатність бути активним суб'єктом шкіль­ного життя взагалі та навчальної діяльності зокрема. Отже, йдеться не про окремі знання та вміння дитини, а про певний їх набір, у яко­му мають бути всі основні компоненти. При цьому рівень розвитку кожного може бути різним, вони можуть доповнювати одне одного, нестача якогось компенсуватися більшою зрілістю іншого. Водночас недостатня сформованість одного з компонентів так чи так вплива­тиме на гармонійну адаптацію до школи, на успішність навчання ди­тини в першому класі. Навички лічби, читання, письма, важливі для загального розвитку старшого дошкільника, самі по собі не визнача­ють, не гарантують його готовності до школи: по завершенні першого півріччя всі першокласники оволодівають ними у більш-менш одна­ковій мірі. Лише певна збалансованість психофізіологічної, інтелек­туальної, мотиваційної, емоційної, вольової та соціальної складових засвідчують достатній рівень сформованості у дошкільника 6-7 років готовності до школи.

Готуємося до вступу в школу свідомо

В умовах освітньої реформи “Нова українська школа”, що здійснюється Міністерством освіти і науки України, важливим завданням є забезпечення наступності між ланками освіти. Гармонійний розвиток особистості дитини у період дошкільного дитинства та старту шкільного життя – основа подальшого її успіху в умовах безперервної освіти впродовж дорослого життя. Важливим завданням є забезпечення наступності між ланками освіти.

Підготовка до школи – основна тема для батьків і вихователів старших дошкільнят. Багато років побутує низка упереджень щодо підготовки дітей до школи.

Упередження перше. Майбутньому школяреві слід якомога раніше відмовитися від гри

Примусове обмеження ігрової діяльності дітей (навіть молодших школярів) є небезпечним посяганням на їхні природні потреби, що негативно позначається на розвитку їхніх почуттів, уяви, мислення та гальмує процес соціалізації.

Гра для дитини - важливий інструмент пізнання природного та соціального світу.

Упередження друге. Перед школою обов'язково слід навчити дитину читати (задля реалізації цього завдання батьки починають шукати навчальні заклади, додаткові заняття, де малят за шкільними «лекалами» навчають читати склади і слова).

Свідомий читач виростає з уважного, вдумливого, чутливого слухача. Тому, шановні дорослі, намагайтеся систематично читати дітям, даруючи їм і собі хвилини спільного переживання та осмислення літературних творів.

Проте нагадуємо: шлях до формування читача починається ще в ранньому дитинстві. Це відбувається в процесі слухання колискових, казок, віршів, потішок, розглядання книжок, імітування процесу читання.

Упередження третє. Перед вступом до школи діти вже мають уміти писати

Непідготовленість до письма (недостатній розвиток дрібної моторики, зорового сприйняття, уваги) може стати причиною виникнення в першому класі негативного ставлення до навчання, тривожності, невпевненості у власних діях, графічної скутості (написання графічних елементів нераціональним способом). Одже, рівень розвитку дрібної моторики – один з показників інтелектуальної готовності до шкільного навчання.

Упередження четверте. Рухова активність (непосидючість) шкодить успішному навчанню в школі.

Надмірні інтелектуальні навантаження без достатньої рухової активності мають негативні наслідки для біологічного дозрівання структур головного мозку дитини, підвищують кров’яний тиск, розбалансовують газообмін у нервових тканинах, викликаючи мікрогіпоксії. Обмеження рухової активності дошкільника є моральним злочином проти його фізичного і психічного здоров'я.

Упередження п’яте . Розвиток емоційно – почуттєвої сфери не відіграє значущої ролі у підготовці до школи.

Емоційно почуттєва сфера дошкільників є визначальною для їх успішної соціалізації та взаємодії з навколишнім світом. Тобто заняття мають не так «навчати», як, насамперед, виховувати за допомогою позитивних емоцій, що трансформуються у позитивні почуття.

Отже, важливо, щоб дитина була підготовлена до засвоєння нових знань (мала розвинені почуття, мислення, увагу), набуття спеціальних навичок (зокрема й письма), а не була змушена випрявляти неправильно сформовані раніше знання та навички.

Вправи на підготовку руки дитини до письма

Дуже часто вчителі та батьки першокласників стикаються з проблемою, що м’язи рук дітей недостатньо розвинені, що призводить до швидкої втоми, небажання писати, малювати. Також часто діти плутаються на площинні у процесі роботи у зошиті. Це стосується найчастіше запису букв, таких як: «Р», «Б», «Я». Елементи саме цих букв діти найчастіше повертають в інший бік.

Складності, що виникають у процесі письма пов’язані найчастіше саме з непідготовленістю дітей до цієї діяльності. Отже, з цією метою дуже важливо в дошкільному віці звернути увагу на вправи, що готували б дитину до письма.

Серед пріоритетних напрямків у роботі визначимо такі:

1) вправи на укріплення м’язів руки;

2) вправи на орієнтування дітей у просторі та площині.

Розглянемо більш детально ці напрямки роботи.

Вправи на укріплення м’язів руки

Серед різноманітних завдань, спрямованих на підготовку руки дитини до письма, найефективнішими визначимо такі:

1. Розфарбовування малюнків.

Обов’язково потрібно враховувати потреби та інтереси дітей. Розмальовка не повинна бути складною, чим менше діти – тим менше елементів у малюнку. Звертайте увагу на те, як діти тримають олівець під час роботи (фломастер краще не використовувати).

2. Копіювання малюнків (картинок, орнаментів) через копіювальний папір.

3. Вправи з пластиліном і глиною.

Розминаючи, виліплюючи пальчиками фігурки, дитина зміцнює дрібні м’язи пальців.

4. Вправи з дрібним матеріалом.

Можна під час занять із дитиною нанизувати намисто, застібати та розстібати ґудзики, кнопки, гачки, зав’язувати та розв’язувати стрічки; перекладати трьома пальцями, які тримають ручку під час письма, дрібні іграшки; усмоктувати та висмоктувати воду піпеткою зі склянки, плести з ниток (наприклад, закладки) тощо.

5. Виконання пальчикової гімнастики.

Варіанти пальчикової гімнастики.

Зайчик.

Варіант 1.

Вихідне положення. Вказівний і середній пальці витягнути нагору, мізинець і підмізинний притиснути до долоні великим пальцем.

Утримувати пальці в такому положенні на рахунок до 5−10. Вправу виконувати спочатку кожною рукою по черзі, потім − двома руками одночасно.

У кущах зайко зітхає,

Все мовчить і слуха.

В нього голосу немає,

Зате довгі вуха.

Варіант 2.

Вихідне положення (див. варіант 1). Згинати та розгинати вказівний і середній пальці ( вниз та вгору) на рахунок «раз-два».

Заєць спати захотів,

Сам постелю постелив.

Сам собі приніс подушку,

Підмостив її під вушко,

Та у зайця довге вушко −

Все звисає із подушки.

Варіант 3. Зайченя ховається під сосною.

Вихідне положення. Ліва рука – «зайчик». Права рука − пряма долоня накриває зверху «зайченя» − це «сосна». Потім поміняти положення рук. Права рука – «зайчик», ліва рука – «сосна». Змінювати положення рук 3−4 рази.

Скаче зайчик перший

Під високою сосною,

А під другою сосною,

Скаче зайчик другий.

Варіант 4. Зайчик й барабан.

Вихідне положення. Вказівний і середній пальці підняті нагору.

Великий пальчик стукає по підмізинному та мізинцю.

Барабан дзвінкий купили

Для маленького Зайчати.

Б’є по ньому він щосили,

Вовка хоче налякати.

Ножиці.

Вихідне положення. Великий, підмізинний палець і мізинець пригорнути до долоні. Вказівний і середній пальці витягнути вперед.

Вони то розходяться, то сходяться, імітуючи рухи ножиців. Долоня паралельно столу. Спочатку вправу виконувати повільно, потім темп прискорити. Стежити, щоб пальці були прямими.

Ріжу, ріжу я тканину,

буде сукня для Дарини!

Виделка.

Вказівний, середній і підмізинний пальці витягнуті нагору, розставлені нарізно і напружені. Великий палець притискає мізинець до долоні.

Утримувати пальці в такому положенні до рахунку 5−10.

Виделкою їмо сосиску,

Макарони та редиску.

Каблучка.

З’єднати великий і вказівний пальці разом, у кільце. Інші пальці випрямити, підняти нагору й притиснути один до одного.

Утримувати в такому положенні до рахунку 5−10. Виконувати вправу кожною рукою по черзі, потім − двома руками одночасно.

Подивись на мою ручку

і побачиш там каблучку.

Окуляри.

Вихідне положення. Зробити двома руками кола. Піднести до очей, імітуючи окуляри.

Краще бачити хотів (хотіла),

окуляри я надів (наділа).

Малюк.

Варіант 1.

Вихідне положення. Вказівний і середній пальці витягнути й опустити вниз, середній і підмізинний пальці пригорнути до долоні великим пальцем.

Вказівний і середній пальці пересувати по поверхні стола, імітуючи рухи ніг.

Вправа виконується спочатку однієї рукою, потім − іншою. Після цього − двома одночасно. Треба стежити за тим, щоб вказівний і середній пальці при виконанні сильно не згиналися.

Маленькі ніжки крокують по доріжці!

Топ-топ, топ-топ. Крокують по доріжці.

Коза.

Вихідне положення. Вказівний палець і мізинець випрямити. Середній і підмізинний − притиснути великим пальцем до долоні. Спочатку вправу виконувати кожною рукою по черзі.

Ішла коза дорогами,

Похитувала рогами.

Потім можна виконувати вправу двома руками, зображуючи козу та козенятка:

Іде коза рогата,

Коза бородата,

Козенятко спішить,

Дзвоником дзвенить.

Вправи на орієнтування дітей у просторі та площині

До вправ, що сприяють орієнтування дітей у просторі та площинні, відносять вправи на розфарбовування та малювання. Саме на папері дитина вчиться визначати положення об’єктів у просторі та відносно один одного.

Також до одних з найефективніших завдань відносять завдання запропоновані Б. Нікітіним. Розглянемо більш детально декілька з таких завдань.

1. Хто зуміє поставити точки в клітинках (у центрі клітинки)? Поставте по 2 точки, по 3 точки, по 4 тощо. Малюк при цьому не лише вчиться орієнтуватися на площині, але й вчиться рахувати.

2. Хто зуміє поставити точки на «перехресті», тобто на перетині ліній? Задавати можна різну кількість точок – від 2 до 10, а в якості контрольної вправи – весь трикутник з точок (як на малюнку).

3. Хто зуміє провести пряму горизонтальну лінію заданої довжини точно за лінійкою; лінію довжиною в 1 клітинку, в 2 клітинки, в 3 клітинки, в 4 клітинки і так далі?

4. Хто зуміє провести вертикальну лінію в зошиті точно за лінійкою; лінію довжиною в 1 клітинку, в 2 клітинки, в 3 клітинки, в 4 клітинки і так далі?

5. Хто зуміє намалювати кружечки діаметром у 1 клітинку? Хто намалює 1 кружечок, 2 кружечка, 3 кружечка і так далі?

6. Теж саме, але кружечки розташувати іншим чином (у «колонку»).

7. Хто намалює маленький квадратик у 1 клітинку? Хто намалює квадрат зі стороною в 2 клітинки, в 3 клітинки, в 4 клітинки і так далі?

8. Хто намалює квадрат зі стороною в 4 клітинки та зафарбує його кольоровим олівцем так, щоб не виходити за контур?

9. Хто зуміє розділити квадрат зі стороною в 4 клітинки за діагоналлю та зафарбувати різними кольоровими олівцями?

10. Хто зуміє розділити квадрат зі стороною в 4 клітинки на 4 рівних квадрата та зафарбувати різними кольоровими олівцями?

ТРИНАДЦЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ МАМИ І ТАТА МАЙБУТНЬОГО

ПЕРШОКЛАСНИКА

1. Не сприймайте дитину маленькою. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов'язків. Зробіть це м'яко: «Ти в нас уже дорослий, ми можемо довірити тобі помити посуд».

2. Визначте загальні інтереси у вашій сім'ї (це може бути як і спільний перегляд мультфільмів, так і вирішення життєвих ситуацій — обговорення сімейних проблем).

3. Залучайте дитину до економічних проблем родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті.

Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи суму на той і на інший товар.

4. Не сваріть, а тим паче не ображайте дитину в присутності сторонніх. На скарги навколишніх, учителя або вихователя скажіть: «Дякую, ми обов'язково поговоримо на цю тему».

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся думкою дитини, лише так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

6. Постійно говоріть із дитиною, розвиток мовлення — це запорука гарного навчання.

7. Відповідайте на кожне запитання дитини, тільки в цьому випадку її пізнавальний інтерес ніколи не згасне.

8. Дивіться на світ очима вашої дитини, адже бачити світ очима іншого — основа для взаєморозуміння.

9. Частіше хваліть вашу дитину. На скарги про те, що щось не виходить, кажіть: «Вийде обов'язково, тільки потрібно ще раз спробувати».

10. Сформуйте високий рівень домагань. І вірте, що ваша дитина зможе все, потрібно тільки їй допомогти. Хваліть малюка словом, усмішкою, ласкою й ніжністю.

11. Не будуйте ваші взаємини з дитиною на заборонах. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини своїх вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

12. Любіть дитину, знаходьте радість у спілкуванні з нею.

13. Ваша повага до дитини зараз — фундамент шанобливого ставлення до вас тепер і в майбутньому.