Наркоманія – це виклик усьому людству і кожній сім’ї окремо. 

                                                                                                                                                                                       І від того, як ми на нього відповімо, залежить наше майбутнє.

Щорічно 26 червня в світі відзначається Міжнародний день боротьби зі зловживанням наркотичними засобами та їх незаконним обігом. Цей День був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН в 1987 році і націлений на посилення діяльності та співпраці для створення вільного від наркоманії суспільства.

Поширення наркотиків розглядається як лихо, що тягне за собою різноманітні шкідливі наслідки – від демографічної катастрофи до криміналізації економіки, соціального та політичного середовища.

Наркотик – це отрута, що повільно руйнує мозок людини, її психіку та внутрішні органи. Наркозалежність – це пристрасть до вживання наркотиків, хворобливий потяг, що призводить до тяжких порушень психічних і фізичних функцій організму.

Наркоманія – тотальне ураження особистості, що супроводжується в переважній більшості випадків ускладненнями з боку фізичного здоров’я. Людина, яка приймає наркотики, поступово втрачає самоповагу; знищує свої кращі моральні якості; втрачає друзів, потім сім’ю; не може набути професію або забуває ту, якою раніше володіла; втягується в злочинне середовище; приносить безодню нещасть собі і оточуючим; повільно і вірно руйнує своє тіло.

Ще одна особливість наркоманії полягає в тому, що вона, як патологічний стан, певною мірою незворотня, і частина негативних змін, що відбулися в організмі, залишаються назавжди. Тому фахівці намагаються не говорити про «наркоманів, які видужали», а вважають за краще термін «неактивні наркомани» (тобто не вживають наркотики в даний момент, а «момент» буває довгим, навіть довжиною в життя).

Наркомани (часто також їхні рідні) занадто пізно розуміють, що це не просто «пустощі», а вже справжня залежність. Іноді залежність розвивається через півроку, частіше – через 2-3 місяці, але нерідко людина стає залежною після першої ж ін’єкції наркотичної речовини.

Пристрасть до наркотиків перетворюється в трагедію і для самої молодої людини, і для всієї родини. Вживання наркотиків у будь-якому віці може призвести до залежності, але чим раніше людина спробувала наркотики, тим більшою є ймовірність розвитку залежності. Найбільше це стосується підлітків – вони особливо схильні до вживання наркотиків.

При дотриманні певних профілактичних заходів можна уберегти дитину, підлітка від вживання психоактивних речовин.

У сучасному світі широкий розвиток інформаційних технологій має відповідний вплив на усі сфери життєдіяльності людей. Зокрема це стосується і сфери незаконного наркообігу, коли для збуту наркотиків використовуються телекомунікаційні мережі, інтернет. Найбільш вразливою категорією потенційних покупців і споживачів є підлітки. Вони добре орієнтуються в сучасних комп’ютерних технологіях, тому їх активно залучають до процесу збуту наркотиків.

Наслідками вживання наркотиків є втрата працездатності і здоров’я в молодому віці, смерть внаслідок передозування або ускладнень, поширення ВІЛ/СНІДу, вірусних гепатитів, соціальна дезадаптація, зростання злочинності.

Імовірність розвитку наркоманії визначається двома якісно різними обставинами: ризиком спробувати наркотик і ризиком стати наркоманом. Ризик спробувати наркотик визначається перш за все соціальним оточенням людини, а також її вихованням, тобто зовнішніми чинниками. А ось ризик стати наркоманом після такої спроби визначається переважно спадковістю.

Сьогодні в Україні середній вік, в якому діти  пробують наркотики, – 14 років. Значить до цього віку підлітки повинні мати чітку позицію відмови від наркотиків, і профілактика наркоманії повинна починатися набагато раніше.Схильність до вживання наркотиків може виявитися приблизно у віці 10-12 років. У більшості випадків вживання наркотиків вперше в житті відбувається з цікавості та бажання пережити щось надзвичайне. Дорослі повинні пам’ятати про небезпеку і бути уважними до дітей та підлітків.

Фактори ризику, що впливають на формування залежності:

– біологічні: має значення генотип, стать, етнічна приналежність, наявність супутніх психічних захворювань;

– соціальні: збільшують ймовірність початку вживання наркотиків фізичне, сексуальне і психологічне насильство, постійний стрес, погані стосунки в родині, негативний вплив друзів, економічні та соціальні труднощі;

– еволюційні: генетичні чинники і фактори навколишнього середовища взаємодіють з критичними етапами розвитку в житті людини та впливають на ризик появи наркозалежності.

Ознаки вживання наркотиків:

– надмірно звужені або розширені зіниці незалежно від освітлення;

– стан незрозумілої збудженості або млявості;

– мова швидка, невиразна, невпевнена хитка хода;

– майже повна відсутність, або, навпаки, надмірність міміки;

– різка зміна настрою, спалаху ворожості, дратівливості без будь-якої причини;

– провали в пам’яті, нездатність мислити логічно, пояснювати свої вчинки;

– безсоння і швидка стомлюваність, що змінюються незрозумілою енергійністю;

– землистий колір обличчя, кола або мішки під очима;

– сліди уколів, частий нежить, специфічний запах від одягу та волосся.

Зміни поведінки наркозалежних:

– байдужість, втрата інтересів до колишніх захоплень, до навчання, прогули занять в школі;

– відхід від колишніх друзів, поява нових (дивних з точки зору батьків);

– наростаюча прихованість, прагнення до усамітнення, поява брехливості;

– поява в розмові жаргонних слів і позитивних висловлювань щодо вживання наркотиків;

– постійний пошук грошей;

– зміна апетиту. Якщо ви помітили якісь із цих однак у своїх дітей-підлітків, зверніться до психолога або нарколога.

Профілактика наркоманії вкрай важлива, і ця делікатна справа повинна починатися з сім’ї. Батьки повинні розуміти, що підґрунтям профілактики може бути повага до дитини, відкрите спілкування і довірливі відносини у родині.

Профілактика наркоманії в школах та інших навчальних закладах повинна бути обов’язковою і мати систематичний, масовий характер. Інформація, яка надається в доступній для дітей формі з урахуванням вікових особливостей, спрямована на формування однозначної позиції відмови від наркотиків.

Проблеми боротьби з незаконним обігом наркотиків є надто актуальними як для багатьох країн світової спільноти, так і для України.Боротьба з наркоманією ведеться, в першу чергу, на законодавчому рівні. Практично в усіх країнах передбачені жорсткі кримінальні санкції  за виробництво, транспортування та розповсюдження наркотичних засобів. Велике значення має популяризація та утвердження здорового і безпечного способу життя, життя без наркотиків. Дуже важливо усвідомлювати, що наркоманія – скоріше за все, захворювання суспільства, ніж особистості.

Боротьба з наркоманією наразі не втрачає своєї  актуальності.   Реальна ціна вживання наркотиків – втрата власного здоров’я, здоров’я дітей, щастя близьких, шкода оточуючим і всьому суспільству.

Триває вторгнення Росії в Україну. Збройні Сили України героїчно відбивають атаки ворога, а мільйони українців переховуються у бомбосховищах. Як говорити з дітьми про війну? Яких правил слід дотримуватися та чого точно не можна робити? 

Поради дає дитячий психолог Маріанна Новаковська. 

Дати дитині відчуття безпеки

Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.

Терпляче відповідати на ті самі питання знову

Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.

Давати тілесний контакт

У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.

Підготуватися до розмови

Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.

Відповідати лише на питання, які ставить дитина

Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

Проговорювати рутинні речі

Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

Нагадати, хто є поруч з дитиною

Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

На небезпечній території повторювати план дій

Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна. 

Показати згуртованість солдат

Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.

Дозволити почуття

Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати глину, помалювати, адже дитина не завжди може виразити словами свої почуття.

Зі школярами ділитися своїми думками

Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

Із підлітками шукати відповіді разом

Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми». Або можна сісти разом пошукати інформацію в інтернеті. Добре поділитись висловлюваннями авторитетних для дорослого лідерів думок. Разом почитати їхні дописи, знайти спільно відповідь. Інформаційне поле — бездонне, а критичне мислення в підлітків ще здебільшого не сформоване.

Долати внутрішній конфлікт діалогом

Важливо брати до уваги, яким є інформаційний фон у родині. Ставлення батьків може стикатись із думками, які дитина чує у своєму середовищі, і це викликатиме внутрішній конфлікт у дитини. Треба перебувати в постійному довірливому діалозі, обмінюватися думками — це найважливіше у стосунках з підлітками, зокрема коли говоримо про насилля, війну.

Не формувати упередження

Треба бути обережним, бо, пояснюючи тему війни, можна надовго дати упереджене ставлення до певної нації, категорії людей, обставин.

Не закріпити негативні реакції

Є небезпека закріпити негативні патерни поведінки для певного психоемоційного стану. Наприклад: коли тривожно — батьки починають агресувати. Дорослі можуть самі потрапити в цю воронку почуттів і поділитися цим з дитиною. І надалі вона саме так реагуватиме на тривогу — агресією. Тому слід бути свідомим свого стану і намагатися контролювати свої реакції.

Емоційний стан важливіший за слова

Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися. Дитина весь час перевірятиме, чи мій дорослий у порядку, що з ним відбувається. Це дуже виснажує емоційно.

Звернути увагу на зміни в поведінці дитини

Коли дитина не ставить запитань — це не означає, що тема її не зачіпає. 

У дитини ще немає розуміння контексту, власного інструментарію для психічного опрацювання інформації, і тоді лімбічна система мозку дає свої сигнали. А вона відповідає, зокрема, за емоційно-мотиваційну сферу, наприклад, агресію, страх, за навчання, пам’ять, формування біологічних фаз сну. І тоді дитина може поведінково показувати те, про що не говорить. Наприклад, дитина почала гірше спати, їй сняться жахи. Діти молодшого шкільного віку іноді регресують — поводяться, як молодші, й навіть починають говорити, як малюки. Тілесні прояви тривожності — смоктання пальця, обкушування нігтів, нічний енурез — це все ознаки, що щось відбувається.

За тривожних симптомів — дотримуватися ритуалів і розмовляти

Якщо ви бачите тривожні сигнали, можна спробувати дати раду самим, у першу чергу повернути чітке дотримання щоденних ритуалів: сну, прогулянок, прийомів їжі. Треба пробувати говорити з дитиною, питати: «Ти щось побачив, що тебе вразило? Щось трапилось у школі?» Але дитина може не пам’ятати, психіка може витіснити побачене. У моїй практиці так бувало, що ні батьки не знали, ні дитина не могла пригадати, що трапилося, а в процесі арттерапевтичних вправ причина проявилася. Коли тривога виходить на свідомий рівень, її можна взяти, трансформувати, намалювати, замкнути, покласти в скриню і потім з нею щось робити.

Грати

Коли є ознаки, що дитину щось налякало, вразило — з дошкільнятами і дітьми молодшого шкільного віку треба грати. Лімбічний мозок теж займається програванням страху. Грати слід так, як дитина сама поведе, не потрібно нічого нав’язувати чи пропонувати. Треба асистувати, супроводжувати в цьому процесі, ніяк не вести. Діти добре самотерапевтуються через гру.

Слухати дитину уважно

Треба бути поряд з дитиною, слухати її. Особливо це потрібно підліткам, хоча іноді здається навпаки. Їм важливо знати, що ваша увага з ними, ви не у смартфоні, а дивитесь очі в очі. Цей контакт є запрошенням до діалогу: «Ти можеш мені довіряти, можеш мені сказати, я поруч і підтримаю».

Дати імпульс на дію

Після кількох діб у бомбосховищах діти і дорослі відчувають безпорадність. Важливо вселяти розуміння, що хоча б трохи, якийсь мікропроцес від них залежить. Можна написати листа, намалювати листівку солдатам і запостити в соцмережах, надіслати допомогу солдатам. Багато залежить, у що вірить родина: якщо це прийнятно, можна помолитися, хай навіть своїми словами.

Говорити про те, як дитина може підтримати близьких у небезпеці

Якщо рідні дитини перебувають у найбільш небезпечних районах бойових дій, варто розповідати, що вони роблять, змальовувати картинку, що відбувається. Проговорювати прості, лаконічні механізми, як можна підтримати одне одного і тих, хто в небезпеці, — поговорити з ними телефоном або написати в месенджер, якщо це можливо, заспокоїти, розповісти про себе.

Придумати власні ритуали

Із дітьми молодшого віку працюють ритуали, які допоможуть їм впоратися з тривогою, сумом. Наприклад, поговорити про щось, а потім змити водою тривогу. Якщо дитина сумує, дізнавшись про чиюсь смерть — поставити свічку, згадати цю людину, відпустити кульку в небо, відпустити щось річкою.

Називати речі своїми іменами

Не можна говорити про загиблих, що вони «заснули», «пішли», бо це може нав’язати страх, що спати — означає померти. Треба казати як є — людина померла, якщо дитина про це питає.

Говорячи про смерть, повертати в точку безпеки

Діти розуміють, що життя кінечне. Із 4–5 років вони починають ставити ці запитання, це вікова норма. Відповідати слід залежно від того, у що родина вірить — що відбувається з душею. Говорячи з дітьми про смерть, важливо повертати їх у точку безпеки. Завжди закінчувати цю розмову словами: «Ти тут у безпеці, і я у безпеці, ми будемо жити довго. Ми знаємо, що робити, щоб подбати про себе». У дорослих можуть бути свої страхи, але дитині треба дати відчуття: «Я все контролюю, я велика як скеля мама, і ти в безпеці».

У разі втрати близької людини дитина має спертися на стабільного дорослого

Якщо загинув хтось із близьких — важливо, щоб з дитиною залишався хтось більш-менш стабільний. Саме завдяки цій людині дитина може відчувати, що її дитячий світ не розвалився повністю. Зрозуміло, що втрата когось із близьких — це трагедія, і тому потрібен хтось, на кого дитина може спертися. Бо спертися сама на себе вона не здатна. Потрібно горювати, плакати, дозволяти і не зупиняти ці прояви, згадувати, говорити стільки, скільки їй потрібно. Багато обіймати. Згадувати весь рід, тих, хто метафорично стоїть за нами, ніби янголи-охоронці. Розповідати, що роблять ті, хто зараз із дитиною, щоб зміцнювати безпеку і родинні зв’язки. Спираючись на цю умовну стабільність дорослого поруч, дитина може вийти і без допомоги психолога.

Контейнувати почуття

Важливо, щоб був хтось, хто може контейнувати почуття дитини — тобто назвати їх, прийняти почуття, які є нестерпними для дитини. Сказати: «Я бачу, як тобі погано. Мені теж важко. Ти можеш плакати, ти можеш горювати, я буду з тобою». Говорити про те, що відчуває дитина. Проговорювати знову і знову те, що відбувається, плакати разом, горювати разом.

Звернутися до психолога, коли дорослі самі не справляються з горем

Коли поруч з дитиною немає нікого, хто може підтримати, коли дорослим самим настільки важко, що вони не можуть впоратись із втратою, потрібно звернутися до фахівця. Бо така втрата є втратою довіри до світу. Дитина може завмерти і відмовитися від подальшого розвитку. Можливе тривале порушення сну. Може з’явитись аутоагресія — ушкодження самого себе. Тоді дитина буде бити, різати себе, обкушувати собі шкіру, нігті. Це все — привід звернутися до фахівця.

                                                                                   ЯК ПІДТРИМАТИ ТА ЗАСПОКОЇТИ ДИТИНУ

1. Говоріть з дитиною спокійно

- Про те, що відбувається, варто говорити з дитиною тому дорослому, який найбільше зберігає спокій;

- Підлітків важливо навчати, де шукати перевірену інформацію, ділитися джерелами. 

2. Проявляйте надійність

- Варто сказати дитині, що ви зробите все, щоб захистити її і себе від небезпеки, що наша армія дасть відсіч;

- Обійняти можна дитину до підліткового віку;

- Підлітки ж, навпаки, можуть сприймати обійми, як слабкість. 

3. Грайте в ігри та виконуйте з дитиною заспокійливі вправи

- Можна ліпити з пластиліну;

- Окреслити навколо себе «коло безпеки» - з нитки, наприклад;

- Грати в настільні ігри (шашки, шахи);

- Малювати;

- грати у слова, ігри в телефоні, в яких залучене просторове сприйняття (наприклад, Тетрис).

4. «Займіть» чимось аудіальний канал дитини 

Від виття сирен особливе навантаження у дитини - на аудіальний канал сприймання, тому його потрібно чимось «зайняти»:

- слухати в навушниках аудіоказки та музику;

- співати, грати на чомусь, що є.

5. Навчайте дитину правил безпеки

- Де вона може зустрітися з вами або іншими родичами;

- Де переховуватися, якщо буде втрачено мобільний зв’язок;

- Не сперечатися з дорослими та слідувати за тим, хто відповідальний за безпеку.

6. Довірте дитині відповідальне завдання 

- покласти на дитину відповідальність, яка їй до снаги, наприклад, доручити дитині слідкувати за іграшкою;

- Попросіть дитину придумати казку про якогось персонажа,  або уявити себе журналістом та провести репортаж з місця події тощо.

7. Як відвернути увагу дитини

- Виконуйте разом із дитиною рутинні справи;

- Обіймайте дитину;

- Жартуйте з нею;

- Поїть дитину теплими напоями, годуйте її чимось смачненьким; 

- Вмикайте на планшеті мультики, серіали, розповідайте казки, історії, читайте дітям вголос.

8. Дозволяйте дитині вивільняти ненависть та злість

І для дорослих, і для дітей виявляти злість (ненавидіти, лаятися, кричати) – це здорова реакція. Можна це робити в ігровій формі:

- застосовувати гру «Злий бобер», наприклад, спочатку придумати злу тваринку і поводитися так, як, на вашу думку, може себе вести ця тваринка. Потім перетворити на добру тваринку. Потім – на людину; 

- сльози та плач – теж нормально в цій ситуації, тому дайте дитині виплакатися. Після емоційного вивільнення дитині буде легше заснути. 

9. При панічній атаці виконуйте вправи 

- Потерти кінчик носу;

- Надавити не сильно на очні яблука з двох боків; 

- Витягувати якомога далі язика – ніби намагаючись торкнутися грудної клітини; 

- Покласти руку на живіт, приблизно на 3 пальці нижче сонячного сплетіння та постукати по цьому місцю;

- подивитися вправо, не повертаючи голови, – якомога далі на 15-20 секунд, потім перевести погляд прямо, потім подивіться вліво – якомога далі, потім знову прямо;

- лягти на спину і робити рухи ногами, як на велосипеді;

- розтерти точку між підмізинним (четвертим) пальцем та мізинцем – там знаходиться «точка паніки».    

ЯК ПІДТРИМАТИ ДИТИНУ ПІД ЧАС ЕВАКУАЦІЇ

Перший етап – дитині важливо казати:

- що ми робимо все можливе, щоб ми були у безпеці;

- в дорозі ми будемо весь час із тобою, буде багато дітей та дорослих;

- нас зустрінуть добрі люди та допоможуть;

УВАГА! У цей момент дуже важливо, щоб ваш голос звучав стійко та впевнено. 

- пояснити, що їдемо не назавжди, а доки не стане безпечно;

- буде тимчасовий дім, можливо, ми житимемо разом з великою кількістю людей;

- якщо батько дитини залишається в Україні, пояснити, що мама їде з тобою вдвох, а тато приєднається до нас, як тільки зможе, чи ми до нього повернемося;

- якщо дитина плаче, намагайтеся витримати її почуття без осуду та відчуття провини;

- якщо ви їдете в іншу країну, візьміть кілька книг, які були б написані вашою мовою. Це буде дуже важливо. Дорогою показуйте дитині фото, відео з цієї країни.

Другий етап – правила:

- зараз важливо, щоб ти нам у всьому допомагав;

- був завжди поруч, нікуди не тікав, ні з ким чужим не йшов, не вередував;

- дайте дитині доручення, яке їй під силу, наприклад: стежити за її рюкзачком, пити воду і вам нагадувати;

- дякуйте дитині за те, що вона допомагає вам у дорозі, що ви бачите як дитині складно, але вона справляється;

- придумайте кілька ігор, у яких ви будете перенаправляти увагу та енергію дитини.

- можна дати їй завдання фотографувати дорогу;

- важливо переконатися, що дитина знає своє прізвище та ім’я, імена та прізвища батьків та дорослих, які її супроводжують. Покладіть дитині до кишені аркуш із її та вашими даними.

По приїзді на місце скажіть дитині: «Ось ми й у безпеці. Дякую за те, що ми змогли разом це зробити. Зараз будемо знайомитися з нашим новим домом. Він не схожий на наш будинок. Я не знаю, чи сподобається він тобі й мені. Але ми зможемо зробити його нашим. Ми з тобою - як равлики: наш будиночок завжди з нами. А до інших міст ми з тобою звикнемо. Люблю тебе. У нас обов’язково все буде добре, де б ми не були».   

КУДИ МОЖНА ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ПСИХОЛОГІЧНОЮ ПІДТРИМКОЮ

- Національна психологічна асоціація    

з початком військових дій силами небайдужих людей створений психологічний консультативний центр для тих, хто переживає паніку, тривогу та постійний стрес. Щоб звернутися по допомогу до центру – треба заповнити анкету https://forms.gle/3Z4vpJiPgLpTTzzr5

- Міністерство освіти і науки України 

з сертифікованими психологами Асоціації інноваційної та цифрової освіти запускає щоденні онлайн зустрічі https://www.facebook.com/eduhub.in.ua/

- Цілодобова безплатна платформа для психологічних консультацій «Розкажи мені», створена Інститутом когнітивного моделювання, МОЗ. Щоб отримати допомогу – необхідно заповнити анкету на сайті, коротко описавши свій стан https://tellme.com.ua

Безпека дітей під час війни                          Мультфільм для дітей. Про Україно-російську війну 

Як поводитися при виявлені невідомих  предметів                          Добро завжди допомагає 

                                                                       Профілактика туберкульозу

Туберкульоз - інфекційне захворювання, основною причиною якого є інфікування організму мікобактеріями туберкульозу або паличками Коха.  

Поза живого організму мікобактерії туберкульозу залишаються життєздатними від декількох днів до багатьох років, в залежності від умов навколишнього середовища. Наприклад: в засушеному вигляді - 18 місяців, у молочній продукції - 12 місяців, у воді - 5 місяців, в висохлої на одязі мокроті - близько 4 місяців, на сторінках книги - 3 місяці, на запиленій дорозі - 10 днів. Палички Коха не люблять сонячного світла, киплячої води. Найкращими умовами для осідання і розмноження туберкульозних паличок є температура 29-42 °С, темне, тепле та вологе середовище. Заморожування бактерії туберкульозу переносять вільно, зберігаючи свою патологічну активність навіть через 30 років після розморожування.

Основним джерелом туберкульозної інфекції є носії інфекції, люди або тварини, що хворіють на відкриту форму туберкульозу. Одна людина за рік може заразити близько 15 осіб.

Основним механізмом зараження є повітряно-крапельний шлях: при розмові, чханні, кашлі.

При первинному попаданні палички Коха в організм, розвиток туберкульозу відбувається тільки в 8% випадків. Підвищеного ризику розвитку туберкульозу піддаються люди з ослабленою імунною системою, в наслідок таких захворювань і стану: цукровий діабет, СНІД, виразкова хвороба, стресові ситуації, переохолодження організму, голодування, гіповітаміноз, зловживання алкоголем та наркотичними засобами, куріння, лікування гормонами і імунодепресантами, вагітність та інші.

Першими ознаками туберкульозу є:

- почуття слабкості, нездужання, втоми, розбитості, підвищеної сонливості, відсутність апетиту, підвищена дратівливість;

- підвищене потовиділення;

- підвищена температура тіла 37,5-38 ° С, яка не спадає протягом тривалого часу, легкий озноб;

- кашель, що посилюється в нічний і ранковий час, що має нападоподібний характер, можлива присутність в мокроті частинок крові;

- втрата ваги;

- збільшення лімфатичних вузлів;

- обличчя людини бліде, в той час як на щоках присутній неприродний рум'янець;

- очі мають нездоровий відблиск.

Діагностика туберкульозу:

- туберкулінодіагностика ( «проба Манту») - проводиться планова діагностика дітей до 14 років для встановлення інфікування організму туберкульозною паличкою і прийняття в разі необхідності заходів профілактики;

- рентгенографія;

- флюорографія;

- бактеріологічний аналіз.

Профілактика туберкульозу включає в себе наступні заходи:

- Вакцинація - проводиться вакциною БЦЖ вже в пологовому будинку на 3-5 день життя і потім в 7 і 14 років за результатами проби Манту;

- Періодичне проведення флюорографічного обстеження;

- Дотримання правил особистої гігієни;

- Не допускайте переохолодження організму;

- Намагайтеся вживати в їжу продукти, збагачені вітамінами і мікроелементами;

- Вчасно лікуйте супутні захворювання, не допускайте їх переходу хронічну форму;

- Відмовтеся від шкідливих звичок (куріння, алкоголізм, наркоманія);

- Дотримуйтеся режиму сну і відпочинку, не нехтуйте дозованими фізичними навантаженнями.

                                                      КОНСУЛЬТАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ                                                      

Як залучити дітей до сортування сміття?

    Навчити дитину піклуватися про нашу планету — першочергове завдання для батьків, які хочуть, щоб їхні діти виросли свідомими та здоровими.

    Звісно, найважливішим буде приклад батьків. Знання, навички та звички, отримані від найрідніших людей, дуже важливі для дитини й визначають її вчинки в майбутньому.

    Тому ставитися дбайливо до планети потрібно починати вдома й залучати до цього дітей.

    Світоглядний портал «Рідна країна» пропонує почати з найпростіших кроків:

    1. Діти — дуже допитливі, цікавляться всім новим, їм хочеться досліджувати світ та дізнаватися його таємниці. Розкажіть дітям, чому важливо навчитися сортувати сміття і здавати його на переробку до пунктів прийому вторсировини.

    2. Ходіть до магазину з еко-сумкою. Покажіть дитині, що купу поліетиленових пакетів можна замінити стильним ранцем або еко-сумкою, які не тільки практичніші, але й не будуть шкодити довкіллю.

    3. Почніть сортувати сміття. Поясніть, чому важливо навчитися сортувати сміття і здавати його на переробку до пунктів прийому вторсировини. Зазвичай дітям подобається процес сортування, адже він нагадує гру.

    4. Переглядайте фільми та відеоролики про природу та екологію (для сімейного перегляду цікавим буде фільм «Home»; можете подивитися також недавній відеокліп гурту ONUKA, що має назву «STRUM» і спонукає задуматися над нашою поведінкою).

    5. Вирощуйте кімнатні рослини. Рослини потрібні не тільки для прикрашання інтер’єру, але і для очищення повітря і збагачення його киснем. Вирощування рослин — захопливе та корисне заняття як для дітей, так і для дорослих.

    6. Економте воду. Навчіть дітей вимикати воду, коли вони чистять зуби. Розкажіть дитині, якою важливою є вода для життя й чому її потрібно економити.

    7. Вимикайте світло. Виходячи з кімнати, не забувайте вимикати світло, якщо у вас встановлено лампу розжарювання. Що стосується люмінесцентних ламп, то вони перегорають у разі частих вмикань-вимикань тому вимикайте тільки в разі, якщо виходите з кімнати більш ніж на 15 хв.

    8. Не викидайте небезпечне сміття в загальний смітник. Розкажіть дитині, чому не можна викидати батарейки, акумулятори та подібні токсичні речі у звичайні смітники.

    9. Вибирайте скляну тару замість пластикової. Скло легше переробити. Крім того, пластик часто містить шкідливі речовини.

    10. Використовуйте харчові відходи з користю. Якщо у вас є город або сад, організуйте ділянку для приготування компосту — натурального органічного добрива для рослин із харчових відходів. Розкажіть дітям про простий і корисний спосіб переробки залишків овочів та фруктів. Нескладна робота на присадибній ділянці зміцнить імунітет дитини й поліпшить настрій.

    11. Активуйте енергоощадний режим техніки. Комп’ютери, телевізор, інша домашня електроніка має функцію енергоощадного режиму. Покажіть дітям, як встановити в електроніці оптимальні енергоощадні налаштування для економії електроенергії протягом дня, і нагадайте, що на ніч електроніку краще вимикати. Так, вимкнення комп’ютера допоможе заощадити до 40 Вт електроенергії на добу.

    12. Купуйте тільки потрібні товари та не викидайте зайвого. Розкажіть, що непотрібні речі можуть бути корисними для когось: їх можна роздати друзям або віднести в благодійний фонд.

    13. Вибирайте іграшки з натуральних матеріалів: тканини, дерева, паперу. Такі іграшки легше переробляються й не шкодять довкіллю. До того ж, вони безпечніші для дитини.

       Шановні батьки" Виконайте завдання з дітками за посиланням.  https://docs.google.com/drawings/d/1LOpZP8JwPhcbtoqDn8MMAXrUxHpk0AxuUI5UFcB7srM/edit?usp=sharing

                                                Увага !!! Реєстрація першачків до школи

До уваги громадськості та батьків майбутніх першокласників!

Із 30 квітня 2020 року по 31 травня 2020 року розпочинається дистанційний прийом документів для зарахування дітей до 1-х класів закладів загальної середньої освіти Петрівського району через портал «ІСУО» «Електронна реєстрація в заклади загальної середньої освіти» за посиланням https://school.isuo.org/ , із послідуючим документальним підтвердженням після закінчення карантину, відповідно до Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної середньої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 16 квітня 2018 року № 367.

Після завершення карантину у закладах загальної середньої освіти району прийом та підтвердження документів для зарахування дітей до 1-х класів відбуватиметься у місячний термін.

                                                                                                                                                                                  Сектор освіти Петрівської РДА

Правила прийому до 1 класу на        2020-2021 навчальний рік

Posted on by 64sh

  Загальнонаціональний карантин, який мав тривати до 11 травня включно, продовжено на 11 днів - до  22 травня включно. Відповідне рішення Уряд ухвалив - 4 травня 2020 року. Таким чином усі заклади освіти незалежно від форми власності та сфери управління мають продовжити карантинні заходи до відповідного терміну.                                                                                           

                                                                                             УВАГА!

Шановні батьки, на виконання  Постанови Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 року з урахуванням ймовірного розвитку складної епідемії  призупиняється освітній процес у закладах освіти  району до окремого розпорядчого документу про відновлення освітнього процесу.

ІНФОРМАЦІЯ ДЛЯ БАТЬКІВ — 13.03.2020 15:31:32