Консультація для педагогів "ЯК ВБЕРЕГТИ СЕБЕ ВІД ПАНІКИ?"

Сьогоднішні події, які розгорнулися навколо епідемії коронавірусу, можна порівняти з іншою епідемією – ВІЛ/СНІДу. Незнана небезпека примушувала людей панікувати, незважаючи на те, що загроза була дуже далеко. Психологиня, експертка благодійної організації "100% Життя" Катерина Панделі знаходить безліч паралелей і радить, як уберегтися від панічних настроїв.

Коли перших пацієнтів з ВІЛ виявили у США, держава кинула всі сили на вивчення вірусу і якнайшвидшу розробку терапії. Те саме відбулося у Великій Британії. У Радянському Союзі перших пацієнтів (це були іноземці) депортували. Співвітчизників закрили в бокси і стали чекати, коли вони помруть. Відповідь держави на загрозу – ключовий момент, який впливає на подальший розвиток суспільства.

На жаль, часи, коли ВІЛ був небезпечною, страшною, незвіданою загрозою, новинкою, тільки здається, що канули в лету. Нещодавні події показали, наскільки ми близькі до Середньовіччя з його страхами і полюванням на відьом. ЗМІ масовано вкидають агресивну і часто дуже однобоку інформацію, яка змушує людей входити в круте емоційне піке тривожності і страху. Як і у випадку з ВІЛ-інфекцією, через тотальну невідомість і небажання дізнаватися більше інформації люди поводяться нетолерантно, тим самим демонструючи свою безграмотність і неуцтво.

Слухати, читати, вивчати матеріали, які підготовлені експертами в цій галузі, – медпрацівниками, вченими, лікарями, епідеміологами. Пам'ятайте, що паніка – одна з форм поведінки натовпу. Більшість визначень паніки пов'язано з виявом масового страху перед реальною чи уявною загрозою. Незважаючи на те, що формування ясності і розуміння – важливий аспект у правдивому інформуванні з боку масмедіа, чимала відповідальність лежить і на людині, яка мало обізнана у питанні, яке її турбує і лякає, і не бажає з'ясовувати, хто говорить про проблему і як.

Самостійно вивчити матчастину: що таке вірус, як він передається, що відомо про нього зараз і як захиститися від інфекції (в принципі, будь-якої); як можна визначити перші симптоми, які можуть виявитися небезпечними, і куди звернутися, якщо почуваєшся погано. А також – як зміцнити імунітет: достатньо спати, дотримуватися питного режиму, оберігати свою емоційну рівновагу (зокрема, і через інформацію про коронавірус), добре харчуватися і мити руки після відвідування громадських місць і т. п.

Формувати навколо себе безпечний інформаційний простір: уважно вивчати не тільки, скільки людей захворіло і померло, а скільки з них одужало. Порівнювати цю інформацію з сезонною статистикою грипу: можна здивуватися, який низький відсоток з населення величезного Китаю захворіло коронавірусом.

У разі підвищеної тривожності та виявів панічних атак, згадуйте, що дихання є нашим основним інструментом для нормалізації емоційної стійкості і спокою. Глибокий вдих – довгий видих. Повторіть цей цикл дихання до 10 разів.

Таким чином, ці кілька нескладних правил дозволять вам знайти свою "точку реальності" і пережити не тільки "епідемію коронавірууа", але і інші інформаційні атаки.

Порядок дій персоналу навчального закладу щодо дії при пожежі

Кожний працівник закладу освіти при виявленні пожежі або ознак горіння (задимлення, запах гару, підвищення температури і т.п.) повинен:

- негайно повідомити про це за телефоном 101, 102 в пожежнорятувальну службу (при цьому необхідно назвати адресу об'єкту, місце виникнення пожежі, а також повідомити своє прізвище);

- вжити по можливості заходів по евакуації людей, гасінню пожежі і збереженню матеріальних цінностей.

Особи, які в установленому порядку призначені відповідальними за забезпечення пожежної безпеки, після прибуття до місця пожежі повинні:

1. Повідомити про виникнення пожежі за телефоном 101,102 в пожежно-рятувальну службу.

2. Здійснити оповіщення людей про пожежу.

3. Поставити до відома керівництво і чергові служби об'єкту, ланку пожежогасіння, добровільну пожежну дружину.

4. У разі загрози життя людей негайно організувати їх рятування, використовуючи для цього наявні сили і засоби.

5. Видалити за межі небезпечної зони всіх учасників навчально-виховного процесу, що не беруть участь в гасінні пожежі.

6. Забезпечити дотримання вимог безпеки працівниками, що беруть участь в гасінні пожежі.

7. Одночасно з гасінням пожежі організувати евакуацію і захист матеріальних цінностей.

8. Організувати зустріч підрозділів пожежно-рятувальної служби надати допомогу у виборі найкоротшого шляху для під'їзду до осередку пожежі і у війти в склад штабу пожежогасіння.

«Увиразнення мовлення вихователя – шлях до збагачення мовлення дітей»

« Мова найкраще служить людині тоді,

коли той, хто користується нею,

найповніше володіє її скарбами.

А для цього треба вивчити будову мови,

словник, норми вимови,

треба виховувати любов до мови,

до рідного слова»

Мова вихователя є взірцем для дітей, тому він не має права говорити недбало, невиразно. Кожне вимовлене вихователем слово дошкільники сприймають як зразок для наслідування, негайноповторюють, використовують у активному мовленні.

Педагог дошкільного закладу зобов’язаний постійно працювати над собою, над удосконаленням свого мовлення, стежити над його правильністю, не порушувати закономірностей граматичної будови та літературних норм.

Тому до мови вихователя ставиться ряд педагогічних вимог:

- загальна культура мовлення,

- багатство словника,

- частота і правильність вимови вілповідно до мовних норм,

- простота і виразність,

- доступність мови для розуміння дітей.

Культура мовлення – це досить широке поняття, в яке входить оволодіння літературною мовою, лексичним її багатством, «вміння користуватись її виразовими засобами в різних умовах спілкування відповідно до мети і змісту мовлення».

Вихователю дошкільного закладу слід пам’ятати, що оволодіння культурою мови не є його особистою справою, це професійний і суспільний обов’язок.

Багатство словника. До словникового складу мови, або лексики, входить сукупність усіх слів, наявних у мові. Лексичне багатство мови залежить від розвитку самої мови. Багатство лексичного складу – обов’язкова вимова до мови вихователя дошкільного закладу. Педагог висловлює своє емоційне ставлення до дітей, їх вчинків, описує різні події, складає розповіді – для цього потрібно оперувати великою кількістю різноманітних слів. Використовувати синоніми, фразеологізми, переносне значення слів, приказки, загадки, прислів’я.

Виразність мови. «Виразність мови визначається тим, наскільки форма мови відповідає її змісту, наскільки вона враховує слухачів, до яких вона звернена» ( В. О.Артемов).

Виразність мови впливає на процес навчання. Якщо вихователь розмовляє монотонно, сухо, дітям важко стежити за поясненням, запам’ятовувати вірші,. І напаки, виразна, яскрава мова привертає увагу, захоплює своїм змістом і тим полегшує процес запам’ятовування.

Розрізняють фонетичні, лексичні, граматичні засоби виразності мови.

До фонетичних засобів належить передусім відповідність усної розмовної мови правилам літературної вимови. Педагог дошкільного закладу повинен засвоїти орфоепічні норми.

Фонетична виразність мови забезпечується інтонацією. Інтонація – це смислове, емоційне, забарвлення мови, «різноманітні відтінки голосу». До складу інтонації входять наголос, темп, ритм мови, паузи, сила голосу, які виступають у тісному взаємозв’язку. Чим різноманітніша інтонація, тим виразніша мова. В розмові з дітьми вихователь повинен уміти правильно користуватись різними інтонаційними відтінками. Фонетична виразність мови залежить також від дикції. Кожне слово слід вимовляти ЧІТКО. Чіткість і чистота вимови досягаються правильною артикуляцією, тому необхідно розвивати гнучкість язика, губ, щелеп, (при необхідності) щоденно вправлятись. У дошкільному закладі не може працювати вихователем людина з вадами дикції ( шепелявість, гаркавість, в’ялість губ тощо).

Лексична виразність мови залежить від уміння вихователя дібрати потрібне слово на позначення конкретного предмета чи явища у відповідній ситуації. Наприклад: книжка – хороша, змістовна, цікава, фантастична, пригодницького змісту. Лексична виразність передбачає використання в мові всіх відтінків значення слів: говорити, доповідати, розмовляти, радити, переконувати, мовити та слів з переносним значенням: «золоте волосся, свіжі сили».

Граматичні засоби виразності забезпечуються законами грамотності і синтаксису. Вихователь повинен добре знати відмінювання частин мови, правила словотворення, синтаксис та пунктуацію рідної мови.

Отже, володіння вихователя всіма засобами виразності мовлення і є шлях до розвитку, вдосконалення та збагачення мовлення вихованців кожної вікової групи.

Робота з літературним твором із використанням прийомів мнемотехніки

Здатність міцно запам’ятовувати і якнайповніше відтворювати інформацію — важлива умова для того, аби дошкільники в майбутньому легко оперували своїми знаннями, були ерудованими цікавими співрозмовниками. Розвивати в дітей можливості пам’яті найліпше в дошкільному віці. Одним з ефективних засобів для цього є використання різних методів та прийомів мнемотехніки.

Одним з головних завдань, які стоять перед педагогами, є розвиток зв’язного мовлення дошкільників, оскільки воно відіграє важливу роль у розвитку інтелекту та самосвідомості дітей, позитивно впливає на формування їхніх особистісних якостей, як-от: комунікабельність, доброзичливість, ініціативність, креативність тощо.

За допомогою добре розвиненого зв’язного мовлення дитина вчиться чітко та ясно мислити, легко встановлює контакт із людьми, які її оточують, продукує власні ідеї, бере участь у різних видах дитячої творчості.

На думку багатьох на­уковців, актуальною проблемою розвитку зв’язного мовлення в дітей є недостатня обізнаність педагогів щодо використання та впровадження інноваційних та ефективних технологій, за допомогою яких можна сформувати відповідні навички. Та важливо не лише формувати в дітей відповідні знання, а й піклуватися про збереження їхнього здоров’я, оптимізувати запам’ятовування й мовленнєве відтворення інформації завдяки застосуванню новітніх освітніх психолого-педагогічних технологій. Такою технологією є мнемотехніка як один із найефективніших способів засвоєння інформації, що запобігає інформаційному перенавантаженню.

Мнемотехніка (від грец. тпете — пам’ять, ґесіпе — мистецтво) — це технологія, спрямована на поліпшення засвоєння нової інформації шляхом свідомого утворення асоціативних зв’язків за допомогою спеціальних методів і прийомів. Цю технологію вже протягом двох років активно впроваджує наш педагогічний колектив.

Основні прийоми мнемотехніки

Основними прийомами мнемотехніки, які ми застосовуємо для ефективного засвоєння дітьми текстової інформації, є:

піктограма — абстрактну або образну інформацію, яку потрібно запам’ятати, схематично зображають за допомо­гою спрощених малюнків (образні піктограми) або малюнків, які за формою нагадують літери (буквені піктограми) чи цифри (цифрові піктограми);

аналогія — в інформаційних одиницях, які слід запам’ятати, знаходять спільні ознаки, властивості, якості, тен­денції розвитку тощо;

синтез - об’єднують інформаційні одиниці, для яких не має значення послідовність, у єдиний інтегральний образ зі спільним асоціативним зв’язком;

сюжет — створюють асоціативні зв’язки між інфор­маційними одиницями, «вплі­таючи» їх у сюжет оповідання, казки, притчі, розповіді тощо;

фонетична асоціація —для іншомовного чи невідомого дітям слова добирають співзвучне слово або його частину, що асоціативно пов’язана з перекладом чи лексичним значен­ням цього слова;

колірний акцент — для посилення запам’ятовування інформаційні одиниці виділяють яскравим кольором.

Ці прийоми дають змогу формувати в дітей низку вмінь і навичок, зокрема ті, що стануть у пригоді під час роботи з текстовою інформацією, яку дітям зазвичай запам’ятовувати найскладніше.

Робота з текстом передба­чає слухання, логічні запитання та складання загадок, формування навичок самонавчання (вивчення складних слів), переказування тощо. У процесі роботи проводять мнемоза- рядку — фізкультурні вправи, виконання яких супроводжуємо використанням прийомів мнемотехніки. Така зарядка сприяє не лише збереженню здоров’я дітей, а й засвоєнню ними необхідної інформації.

Для ефективного засвоєння дітьми тексту ми пропонуємо педагогам створювати опорний план-конспект.

Крок1. Ознайомити дітей із текстом

Крок 2. Схематично намалювати в центрі аркуша паперу образ основного смислового об’єкта, події чи явища (центральний образ), застосовуючи прийом піктограми

Крок 3. Умовно розподілити текст на смислові блоки (смисловий блок — це одне або декілька речень, що мають завершену думку) та приблизно розподілити аркуш на певну кількість сегментів відповідно до кількості смислових блоків

Крок 4. Визначити головну думку кожного смислового блока та, застосовуючи прийом піктограми, замалювати образи у відповідних сегментах аркуша

Крок 5. Схематично зобразити текст кожного смислового блока, застосовуючи прийом піктограми, у кожному сегменті біля образу смислового блока

Крок 6. Переказати текст, спираючись виключно на створені образи. У разі припущення помилок зробити корекцію зображення (домалювати допоміжний образ чи розфарбувати створений)

Крок 7. Прискорити переказування тексту, дивлячись на опорний план-конспект

Крок 8. Запам’ятати створені образи, відтак знову переказати текст по пам’яті, згадуючи асоціативні образи

(ЗА МАТЕРІАЛАМИ ПУБЛІКАЦІЇ ЖУРНАЛУ «Методична скарбничка вихователя» №2, 2014)

Формування культурно-гігієнічних навичок в дітей раннього віку

під час прийому їжі

Умовами успішного виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей раннього віку є:

    • раціональна організації життя дітей у дитячому садку, що полягає у чіткості та своєчасності режимних процесів;
    • позитивний приклад культури поведінки дорослих;
    • систематичне вправляння у дотриманні вимог культури поведінки;
    • єдині підходи щодо вимог до гігієни дитини в дошкільному закладі та сім'ї помічника вихователя, батьків
    • якості виконання культурно-гігієнічних навичок;
    • індивідуальний підхід до темпів оволодіння культурно-гігієнічними навичками конкретною дитиною.

Важливу роль при цьому відіграють і такі фактори як чистота приміщення, меблі розставлені зручно відповідно до зросту дітей;доцільність і зручність у використанні обладнання, посуду,якісне прибирання, провітрювання, естетика організації культурно-гігієнічних процедур. Режим дня забезпечує щоденне повторення гігієнічних процедур в той самий час, що сприяє поступовому формуванню у дітей навичок і звичок поведінки.

Оздоровче спрямування освітнього процесу у дошкільному навчальному закладі зумовлене рядом нормативно-правових документів: Законом України «Про дошкільну освіту», Базовим компонентом дошкільної освіти в Україні, програмою навчання та виховання дітей від двох до семи років «Дитина».

Значною мірою стан здоров’я та опірність організму дитини залежать і від рівня сформованості у неї культурно-гігієнічних навичок. У листі Міністерства освіти і науки України від 16.08.2010 р. № 1/9-563 «Фізичний розвиток дітей в умовах дошкільного навчального закладу» наголошується на обов’язковому дотриманні правил естетики харчування, вихованні необхідних гігієнічних навичок, що відповідають віку та рівню розвитку дітей.

Особливості виховання культурно-гігієнічних навичок у дітей раннього дошкільного віку

Уже в ранньому віці дітей привчаємо розуміти призначення і основні якості предметів, називати дії, самостійно виконувати вимоги дорослих, звертатися із проханням про допомогу.

Вчимо дітей сідати за стіл тільки з вимитими руками; пити з чашки, тримаючи її обома руками; їсти ложкою не обливаючись; з часом – користуватися серветкою; їсти рідку страву з хлібом; вставати з-за столу, присувати стілець. Формуємо вміння виконувати елементарні правила культурної поведінки: не виходити з-за столу, не закінчивши їжу, говорити «дякую».

В процесі життєдіяльності удосконалюємо набуті і формуємо нові культурно-гігієнічні навички, заохочуючи при цьому дитину до більшої самостійності. Трирічні малюки вже їдять самостійно й акуратно, ретельно пережовують їжу; правильно тримають ложку; беруть той шматок хліба, що лежить ближче; спокійно сидять за столом, не розмовляють з іншими дітьми; без нагадування дорослого дякують за їжу.

Залучаємо дітей до виконання найпростіших трудових дій. Спільно з дорослими і під їхнім контролем перед їжею ставити хлібниці (без хліба) і серветниці. З огляду на те, що у дітей дошкільного віку переважає конкретне, наочно-образне мислення, ефективними при формуванні у них культурно-гігієнічних навичок є такі прийоми: пряме навчання,показ,вправи виконання дій у процесі дидактичних ігор, систематичне нагадування дітям про необхідність дотримання правил гігієни та поступове підвищення вимог до них.

Для цього використовуємо деякі дидактичні та сюжетно-рольові ігри: “Зустрічаємо гостей”, “Посуд для ляльки”, “Лялька накриває на стіл”, “Обід у ляльок” та інші. Під час цих ігор ми знайомимо дітей з назвами посуду та його призначенням, вчимо накривати на стіл, розвиваємо мовлення, пам’ять, увагу, формуємо самостійні дії.

Д/г “Погодуємо ляльку”

Мета: формувати інтерес до самостійних дій при накриванні столу до обіду; закріплювати вміння називати посуд; розвивати мовлення, пам’ять, увагу; виховувати бажання допомагати.

Матеріал: дитячий іграшковий посуд, лялька

Хід гри:

До дітей на гостину завітала лялька Катя. Пригостимо Катрусю обідом. Вона дуже полюбляє кашку, давайте приготуємо її.

Гра-забавлянка

Гу-ту-ту, гу-ту-ту!

Варим кашку круту,

Підливаю молочка.

Погодую козачка!

- Кашку зварили. А з чим кашку їдять? ( з хлібчиком)

“Печу, печу хлібчик”

Печу, печу хлібчик

Діткам на обідчик:

Меншому - менший,

Більшому – більший

Шусть у піч, шусть у піч.

- Молодці! Обід приготували, а тепер накриємо на стіл.

- Спочатку на столик застелимо …. ( скатертину).

- Потім, поставимо…. ( серветки).

- Насипаємо …(кашку). Що для цього візьмемо? ( тарілочку)

- Чим Катруся буде їсти? ( ложкою).

Діти продовжують гратися, а вихователь спостерігає та спрямовує дітей на виправлення помилок.

Під час приймання їжі доречним буде читання віршиків, примовлянок, ігор – забавлянок.

***

Треба ротика розкрити,

Щоб в животик супчик влити.

***

Смакота, а не компот,

Потрапляє прямо в рот!

***

Молочко в рот набираєм,

І не кваплячись ковтаєм.

***

Гам, гам, гам…Гам, гам, гам…

Ой, смакує їжа нам!

При годуванні маленьких дітей необхідно забезпечувати спокійну обстановку, спрямовуючи всю увагу дитини на їжу. Не відволікати його розмовами, піснями, іграми і насильно змушувати його з’їсти ту кількість їжі, яку вам здається для нього оптимальним.

І ще одна необхідна умова, для успішного культурно-гігієнічного виховання – єдність вимог з боку дорослих. Обов’язок батьків – постійно закріплювати дані навички, які виховуються у дитячому садочку. Важливо, щоб дорослі подавали приклад і самі їх дотримувались.

Навчання дітей чергуванню по їдальні

1. Чергові діти, попередньо ретельно вимивши руки з милом, одягають відповідний одяг та головні убори.

2. В цей час помічник вихователя викладає на роздатковий стіл серветниці з паперовими серветками, хлібниці, столові прибори (ложки, виделки, ножі) у спеціальних ємкостях, тарілки для першої страви, чашки.

3. Діти вдвох накривають кожен стіл скатертиною чи стелять індивідуальні серветки для сервірування столу (тканині чи пластикові) та домовляються між собою про те, хто які столи сервірує.

4. Помічник вихователя розливає у чашки напій та розкладає хліб у хлібниці.

5. На підготовлений стіл у такій послідовності чергові ставлять:

    • серветниці з паперовими серветками (у центрі столу);
    • хлібниці з хлібом (у центрі столу біля серветниць);
    • чашки з напоєм (ближче до центру столу навпроти місця дитини);
    • тарілки для першої страви (навпроти місця дитини);
    • столові прибори (ніж - праворуч від тарілки; ложку - праворуч від ножа; виделку - ліворуч від тарілки).

Навчаючи дітей розкладати прибори, слід робити це почергово з кожним їх видом, це забезпечить чіткість та правильність виконання завдання дитиною. Так, спершу один черговий бере ємкість з ножами та розкладає їх в певному місці за тими столами, які він обслуговує; другий черговий в цей час розкладає виделки за своїми столами; далі такі ж дії проробляються і з іншими приборами.

6. Помічник вихователя приносить першу страву та наливає її у тарілки.

7. Чергові запрошують дітей до столу та бажають усім смачного (діти старшого дошкільного віку можуть оголосити меню, попередньо довідавшись про це у вихователя).

8. Після завершення прийому першої страви, чергові забирають тарілки, складені одна на одну та поставлені на край столу. Далі розносять другу страву, яка стоїть у тарілках на роздатковому столі.

9. Після повного прийому їжі дітьми чергові зчищають її рештки з тарілок, складають їх одна на одну та відносять посуд для миття. Спеціальними щітками згортають крихти у совки, забирають зі столів чашки, сервертиці та хлібниці, складають скатертини.

10. За необхідності та враховуючи вік й індивідуальні можливості чергових дітей, можна доручати їм підмести навколо столів до того, як помічник вихователя зробить вологе прибирання

Що і як їдять

Ковбасу, яку подали неочищену, очищають на тарілці ножем, притримуючи виделкою. Шматочок ковбаси притискують до тарілки виделкою, а ножем надрізають і знімають шкірку. Бутерброди їдять, відкушуючи, а не відломлюючи шматки.

Омлет, котлети їдять ложкою або виделкою.

Від м'яса відрізувати невеликі шматки, починаючи з того боку, який ближче. Крутити м'ясо на тарілці, відрізувати з різних боків, не слід.

Печеню їдять за допомогою ножа і виделки. Котлети, смажене м'ясо, шніцелі не розрізають одразу на шматочки. Дрібні шматочки швидко холонуть і втрачають смак.

Кістки маленької птиці дозволяється тримати в руці. Щоб відокремити м'ясо від кістки, його притримують виделкою і відрізають від нього кістку, яку відсовують на край тарілки.

Круті яйця чистять до кінця, розрізають вздовж на дві половини, потім їдять виделкою і ножем.

ФОРМУВАННЯ КУЛЬТУРНО-ПГІЄНІЧНИХ НАВИЧОК У СІМ'Ї

Прищеплення гігієнічних правил досягає мети, якщо підкріп­люється особистим прикладом батьків та інших членів сім'ї. Ди­тину потрібно так виховати, щоб гігієнічні процедури стали для неї внутрішньою потребою. Поняття «особиста гігієна» містить турботу про чистоту тіла, ліжка, одягу і взуття, дотримання ре­жиму дня, а також гігієну сну, відпочинку, їжі.

Ретельний догляд за зубами і порожниною рота - важлива умова збереження здоров'я дошкільника. До 3 років у дитини прорізуються всі молочні зуби (їх 20), у подальші7-14 років від­бувається повна заміна молочних зубів на постійні. Неправильний догляд за молочними зубами призводить до ураження їх карієсом: зуби чорнішають, руйнуються. Карієс молочних зубів може пере­ходити на зуби постійні.

Фахівці рекомендують із дворічного віку привчати дітей чис­тити зуби зубною щіткою без пасти, а з 3 років - із пастою. Для дітей-дошкільників випускають гігієнічні пасти з приємним ароматом і красивим зовнішнім оформленням. У дитячій зубній щітці відстань між пучками щетини складає 1-2 мм, а довжина щетинистої частини повинна відповідати загальній ширині 3 зубів (різців) дитини.

Необхідно навчити дитину чистити зуби таким чином, щоб очищалися передня і задня поверхні зубів, а також їх ділянки для різання та жування. Для звільнення від залишків їжі міжзубних щілин дитина повинна здійснювати щіткою вертикальні рухи: під час очищення верхніх зубів - зверху вниз, нижніх - від низу до верху. Чистити зуби слід уранці (перед їжею) та ввечері (перед сном). У кожної дитини повинна бути своя зубна щітка, що від­різняється за кольором від щіток решти дітей і дорослих. Вона зберігається у вертикальному положенні в чашці, якою дитина користується під час чищення зубів. Щодня зубну щітку ретельно промивають теплою водою, заздалегідь намиливши. Після чи­щення зубів дитина двічі-тричі ретельно прополоскує рот теплою водою. Це необхідно робити і після кожного вживання їжі.

Для того щоб уберегти дітей від інфікування, не потрібно цілу­вати їх у губи. Це особливо небезпечно, якщо дорослі страждають на хронічні запалення горла, ясен, мигдалин, карієсу зубів. Не можна допускати, щоб дитина звикала гризти нігті, колупатися пальцем у носі, облизувати пальці після їжі. Це не тільки непри­вабливо, але й негігієнічно.

Деякі звички спричиняють порушення правильного форму­вання зубів і щелеп у дитини: смоктання пальців або язика, при­кушування губ або щік, дихання через рот, підкладення під час сну руки під щоку. З цими звичками необхідно боротися, а най­краще -попереджати їх.

Правильно вихована дитина без нагадування миє руки перед їжею і після відвідування туалету, не їсть підняті з підлоги хліб, печиво, яблуко та інші продукти. Вона не їсть немиті фрукти й овочі, не бере їх брудними руками або в рукавичках.

Сім'я повинна виховувати у дошкільника міцні навички щодо підтримання чистоти тіла, і перш за все - обличчя, рук і ніг. Зранку та ввечері дитина обов'язково миє проточною водою об­личчя, шию, руки. Спочатку вона ретельно миє руки: змочує їх теплою водою, намилює, а потім змиває мило, повторюючи цю процедуру двічі-тричі. Потім уже чистими руками вона вмиває обличчя і шию з милом. Увечері після миття рук, обличчя і шиї дошкільник повинен вимити і ноги, потім потрібно ще раз вимити руки. Для дитини виділяються два рушники: один - для обличчя і рук, другий - для ніг. З гігієнічної точки зору неприпустимо, щоб діти вмивалися в тазу, оскільки можливим є інфікування очей, вух, слизистої оболонки носа, шкіри, обличчя.

Раз на тиждень дітей купають у гарячій воді (35-37 °С) із ми­лом. Краще користуватися душем, але за відсутності такої можли­вості дитину купають у ванні, завершуючи процедуру обмиванням чистою теплою водою. Після купання нігті рук і ніг підстригають. Дівчаткам, які мають жирне волосся, голову миють раз на 5-6 днів, сухе - раз на 7 днів. Зранку та ввечері дівчаток розчісують окремим гребінцем.