Умови доступності закладу освіти для навчання осіб з особливими освітніми потребами

Для забезпечення доступу до закладу освіти для осіб з особливими освітніми потребами в навчальному закладі наявна кнопка виклику.

Забезпечено доступ до 1 поверху

 Згідно з законом України «Про освіту» особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту, є особою з особливими освітніми потребами (ООП). Інклюзивне навчання дітей з особливими освітніми потребами є технологічно складним педагогічним процесом, метою якого є забезпечення рівного доступу до якісної освіти в умовах загальноосвітнього простору, пристосованого до задоволення особливих освітніх потреб кожної дитини.

   Інклюзивне навчання ґрунтується на таких принципах:

-кожна дитина має право на освіту; 

-освітні програми мають брати до уваги в першу чергу  потреби дітей;  -кожна дитина має унікальні особливості, інтереси, здібності та навчальні потреби; 

-діти з особливими освітніми потребами повинні мати доступ до навчання у звичайних освітніх установах; 

-дитячі садки та школи зобов’язані створити умови навчання, що забезпечать потреби дитини; 

-звичайні заклади освіти є найбільш ефективним методом навчання з точки зору забезпечення потреб дитини. 

    Учні з ООП навчаються за освітньою програмою закладу освіти, яка доповнена  корекційно- розвитковим складником (індивідуальний навчальний план). Для такого учня складається  індивідуальна програма розвитку (ІПР), мета якої – забезпечити індивідуалізацію освітнього процесу  шляхом адаптації, або модифікації навчального матеріалу; створення відповідного освітнього середовища; соціалізація дитини. Цей педагогічний процес вимагає не тільки віртуозної роботи педагога, у якого в класі кілька дітей з особливими освітніми проблемами (на час військового стану знято обмеження в кількості дітей з ООП в одному класі)  потребують особливої уваги і допомоги, але й усієї команди психолого-педагогічного супроводу дитини: психолога, асистента педагога,  фахівців з різних напрямків корекційної педагогіки, логопеда,  батьків. Важлива співпраця всіх учасників освітнього процесу, а також чіткий розподіл ролей і обов’язків, особливо між вчителем та асистентом вчителя.

    З метою забезпечення ефективної діяльності педагогічних працівників та організації відповідної роботи з різними категоріями учнів з ООП слід використовувати такі загальні рекомендації:  -дотримуйтесь встановленого розпорядку дня;

-використовуйте позитивне підкріплення: усмішка, кивок голови. Хваліть за правильні дії;

-не примушуйте до колективної роботи, особливо, якщо дитина ще не звикла до колективу;

-приділяйте особливу увагу, щоб у дитини з’явилася довіра до вас;

-звертайте увагу на зусилля, а не на результат;

-при роботі з агресивними дітьми обмежуйте рівень шуму та візуальної стимуляції;

-давайте чіткі вказівки;

-навчайте дітей контролювати свої дії.

Ці рекомендації є актуальними і для батьків.

    Щоб робота з дітьми, які мають особливі освітні потреби, була успішною, перш за все педагог повинен ознайомитись з  висновком про комплексну оцінку, мати уяву про основні види порушень психофізичного розвитку дитини; поспілкуватися з батьками дитини та спеціалістами інклюзивно ресурсного центру (ІРЦ). 

   Категорія дітей з особливими освітніми потребами включає дітей: з порушенням інтелекту, з порушеннями мовлення, з розладами емоційновольової сфери,  дітей з вадами слуху,  з порушеннями зору,  з порушеннями опорно-рухового апарату,  з затримкою психічного розвитку, зі складними недоліками розвитку. 

Рекомендації щодо організації навчання дітей з інтелектуальними порушеннями:

-   адаптація навчального матеріалу до пізнавальних можливостей учня

( зменшення обсягу матеріалу, його спрощення за характером і структурою);

-   використання систематичного повторення (з метою ліквідації фрагментарності сприймання та недосконалості запам’ятовування); -  всі теоретичні відомості мають бути засвоєні через практичну діяльність різного ступеня труднощів і новизни, дидактичну та сюжетно-рольову гру;  - використання різних видів наочності, її відповідність рівню розвитку сприймання й мислення учня;

– дотримання охоронно-педагогічного режиму з урахуванням конкретного клінічного діагнозу;

-     позитивні емоції учня та педагога! 

Рекомендації щодо організації навчання дітей з порушенням мовлення (за статистикою діагноз «загальне недорозвинення мовлення» ставлять у шість разів частіше, ніж 20 років тому):

-     не ігноруйте дитину, якій складно говорити;

-     не намагайтеся прискорити розмову;

-     говоріть емоційніше і трішки повільніше, ніж зазвичай, щоб бути почутим дитиною;

-     будьте готові до того, що розмова потребуватиме більше часу;

-     не перебивайте, не виправляйте і не квапте;

-дивіться в обличчя, підтримуйте візуальний контакт. Не думайте, що ускладнення – показник низького рівня інтелекту і що дитина не може зрозуміти вас;

-до і після вправ з письма проводьте пальчикову гімнастику (за методикою

Тетяни Башинської, кожен акт мовлення має поєднуватися з рухом); - спочатку намагайтеся ставити такі запитання, які передбачають короткі відповіді або відповідні рухи голови;

-     

не вдавайте, що зрозуміли, якщо це не так. Повторіть те, що ви зрозуміли і не соромтеся перепитати те, чого не зрозуміли. Якщо знову не вдалося зрозуміти, попросіть вимовити слово повільніше, можливо, по буквах; - якщо у вас виникла проблема у спілкуванні, запитайте, чи не хоче дитина  використати інший спосіб – написати, надрукувати;

-     опитування учнів з важкими порушеннями мовлення варто проводити не викликаючи їх до дошки, у безпечній обстановці, у формі бесіди. Давати їм завдання обговорювати щось у парах. Не відлякувати наполегливим «скажи», а викликати мовне наслідування — роби, як я, повтори за однокласником;

-     вивчення правопису нових слів підкріплювати візуально або дією.  Працювати не тільки з літерами, а й із зображеннями.