Аналіз Техніки потрійного стрибка

Техніка потрійного стрибка з розбігу передбачає розбіг і три різні стрибки, які виконуються в певній послідовності: першим — «ривок» (відштовхування поштовховою ногою та приземлення на неї); наступний — стрибок у кроці (приземлення на махову ногу); останній стрибок починається з відштовхування махової ноги й завершується приземленням на обидві ноги. Інші варіанти виконання потрійного стрибка правилами змагань заборонені. Брусок для відштовхування розташований на відстані 11—13 м від ями з піском (у залежності від підготовленості спортсменів).

Дальність польоту стрибуна визначає початкова швидкість і кут вильоту тіла при всіх трьох відштовхуваннях. Початкова швидкість набувається під час розбігу, при відштовхуваннях вона втрачається, тому дії стрибуна в опорнопоштовхових фазах спрямовані на зменшення цих витрат за рахунок оволодіння технікою стрибка й рівнем спеціальної підготовки.

Розбіг. Довжина розбігу складає 30—36 м (15—18 бігових кроків) у початківців і 40—43 м (19—22 бігові кроки) у кваліфікованих спортсменів. Початок розбігу повинен бути стандартним для кожного спортсмена й виконується, як правило, з положення високого старту. Швидкість розбігу зростає за рахунок поступового збільшення довжини й частоти кроків.

Початок розбігу повинен бути ретельно відпрацьований. Для моменту розбігу характерне збереження нахилу тулуба й активне виконання бігових кроків. До середини розбігу триває зростання швидкості. Положення тулуба наближається до вертикального, збільшується амплітуда рухів, активніше працюють ноги та руки. Останні шість кроків стрибун виконує з активним забіганням на брусок, при цьому довжина кроків зберігається, але темп збільшується. Характерним для розбігу в потрійному стрибку є відсутність передчасної підготовки до відштовхування, що позитивно позначається на збереженні швидкості в розбігу.

На відміну від стрибка в довжину, в потрійному стрибку стрибун ставить ногу на брусок більше з передньої частини стопи, тулуб зберігає невеликий нахил вперед, що сприяє під час «ривка» більшому просуванню вперед, ніж угору, і покращує умови зайняття положення «в кроці» й виконання стрибка в цілому.

«Ривок» є найскладнішою частиною потрійного стрибка. Нога ставиться на брусок дещо зігнутою в колінному суглобі (165—170°), така постановка ноги характерна для стрибків, де зусилля спрямовані більше вперед, ніж угору. Траєкторія польоту під час «ривка» не повинна бути високою. Цьому сприяє зменшення кута відштовхування до 60—65°, збереження нахилу тулуба вперед до 2—5°, спрямованість рухів махової ноги більш вперед, ніж угору. Кут вильоту під час «ривка» складає 15—18°. Відштовхування завершується повним випрямленням опорної ноги й активним виносом махової ноги вперед — угору. Виліт починається в положенні «в кроці», потім у середині частини траєкторії польоту стрибун міняє положення ніг, тулуб набуває вертикального положення.

При приземленні стрибун активно випрямляє ногу й ставить її ближче до проекції центра маси. Водночас махова нога та руки виконують зустрічні рухи, що сприяє збільшенню поштовху й швидкому проходженню загального центра маси стрибуна вперед через опорну ногу. При приземленні під час «ривка» навантаження на опорну ногу різко зростає. Амортизуючи навантаження, опорна нога згинається в колінному суглобі, що дозволяє ефективніше використати силу м'язів ніг і тулуба. Махова нога виконує швидкий мах і виноситься вперед, сприяючи збереженню рівноваги в польоті.

Після відштовхування стрибун займає положення «в кроці» — коли зігнута махова нога розташовується спереду, а поштовхова — позаду. Це положення важливо зберігати якомога довше. Перед приземленням стрибун випрямляє махову ногу, а руки відводить назад. Постановка ноги на останнє відштовхування здійснюється активним рухом «загрібання» з приземленням на опору дещо вперед до загального центра маси.

Заключний стрибок виконується з махової ноги. При приземленні опорна нога дещо згинається, а потім, проходячи момент вертикалі, швидко випрямляється в усіх суглобах. Махова нога й руки виконують активні рухи вперед, що позитивно впливає на потужність відштовхування й збереження рівноваги.

У польоті стрибун використовує один із способів стрибків у довжину, а наприкінці польоту виконує групування й підготовку до приземлення, яке відбувається на витягнуті вперед ноги.