Аналіз техніки стрибка у висоту з розбігу

Техніка стрибка у висоту з розбігу спосіб "переступання"

Цей стиль, хоч і є самим давні з усіх стилів, але по своїй технічній простоті і малій вимогливості до місць приземлення застосовується в школах на фізкультурних заняттях для дітей, підлітків і юнацтва, які не займаються легкою атлетикою, а також на етапі початкових занять легкою атлетикою.

Розгін складається з 6 - 8 бігових кроків, виконується під кутом до планки в 30-45°. Відштовхування виробляється далекою від планки ногою на відстані 70 - 80 см від проекції планки. Для визначення місця відштовхування треба стати боком до планки, витягнути махову руку, торкаючись кистю планки, - це і буде шукане місце відштовхування. При підборі розгону необхідно пам'ятати, що п'ять нормальних кроків ходьби складуть три бігові кроки. Штовхова нога на місце відштовхування ставиться майже прямою, не слідує її занадто згинати в коліні.

Мах виконується прямою ногою, яка у вищій точці може злегка зігнутися в коліні. Тулуб тримається вертикально, руки, злегка зігнуті в ліктьових суглобах, активно піднімаються вгору-вперед на рівень голови. Коли махова нога знаходиться над планкою, підтягується штовхова нога, злегка зігнута в коліні. Махова нога опускається за планку, штовхова нога переноситься через неї. У момент перенесення штовхової ноги плечі обертаються у бік планки штовхова рука відводиться назад, допомагаючи відвести плечі і тулуб від планки.

Приземлення здійснюється на махову ногу боком, обертаючись грудьми до планки. Приземлятися можна до ями з піском, підведеної над поверхнею розгону або, в умовах залу, на стопку матів. Головне, щоб висота місця приземлення давала можливість після переходу через планку опустити майже пряму махову ногу на місце приземлення.

Техніка стрибка у висоту з розбігу спосіб "фосбери-флоп"

Головною особливістю цього способу є своєрідний спосіб розбігу та подолання планки. Виконуючи стрибок, спортсмен перебуває відносно планки таким чином, що вісь його тіла перпендикулярна до планки (спиною до неї).

Незалежно від способу, стрибки у висоту з розбігу умовно розділяють на чотири фази: розбіг і підготовка до відштовхування, відштовхування, політ і приземлення.

Розбіг розпочинається під кутом 70—90° до планки (довжина розбігу в найкращих стрибунів світу складає 8—12 бігових кроків), виконується по дузі, з лінії розбігу кут дорівнює приблизно 30°. Відцентрова сила, яка виникає під час дугоподібного розбігу, відіграє основне значення, визначаючи наступні дії спортсмена. Стрибун за досить малий час набирає швидкість. Це за технікою та характером наближається до розбігу в стрибках у довжину. Нога ставиться з передньої частини стопи й при бігу по дузі зберігає нахил тулуба до центру дуги розбігу.

Штовхова нога на останньому кроці ставиться рухом «під себе» з невеликою амортизацією в колінному суглобі,— махова ж нога згинається й стегном спрямовується усередину — вгору, досягаючи горизонтального положення. Рух рук різноспрямований: рука, однойменна маховій нозі, опускається, інша зігнутою піднімається до рівня плечей, положення тулуба при цьому близьке до вертикального. Відштовхування виконується швидко, кут вильоту становить приблизно 75°.

За рахунок розбігу й відштовхування у польоті стрибун повертається спиною до планки і в найвищій точці, прогинаючись, долає планку спиною до неї. Руки в цей момент — коло тулуба, махова нога опускається, таз і стегно піднімаються над планкою, а ноги, зігнуті в колінах, перебувають по інший бік планки. Після подолання планки стрибун за рахунок різкого згинання ніг піднімає гомілки й стопи вгору.

Приземлення виконується на спину (на добре амортизовану подушку) з наступним перекидом назад.