Шкільні побори: погляд на проблему.
Шкільний навчальний рік починається або закінчується, і батьки школярів хапаються за голову. Розміри внесків до фонду школи ростуть з кожним роком, а в школах відповідають — усе законно і на добровільних засадах.
Пожертва чи благодійний внесок без лапок – це те, що дають з охотою і за власним переконанням, це те, чого не можна вимагати, лише просити. Чому в освітньо-виховних закладах: дитсадках, школах, позашкільних закладах, вищих навчальних закладах вимагають добровільно-примусові внески? Як боротися з таким примусом і як відстоювати свої права.
З метою попередження зловживань службовим становищем керівникам навчальних закладів доручено (лист МОНмолодьспорту України від 09.04.2012 р. №1/9-272):
забезпечити неухильне виконання Закону України «Про благодійництво та благодійні організації»;
заборонити незаконний збір коштів та матеріальних цінностей працівниками навчальних закладів;
рекомендувати батьківським комітетам (радам) навчальних закладів розглянути питання щодо створення благодійних фондів відповідно до законодавства, у статутах цих фондів обумовити чіткий порядок надходження та використання коштів;
прийом благодійних внесків від фізичних і юридичних осіб здійснювати виключно на добровільній основі відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 серпня 2000 №1222 (із змінами) «Про затвердження Порядку отримання благодійних (добровільних) внесків і пожертв від юридичних та фізичних осіб бюджетними установами і закладами освіти, охорони здоров’я, соціального захисту, культури, науки, спорту та фізичного виховання для потреб їх фінансування» з обов’язковим оформленням відповідної документації та відображенням у бухгалтерському обліку;
Екс-міністр освіти Станіслав Ніколаєнко заявив, що по суті батьківські комітети в більшості учбових закладів на сьогодні виконують лише одну функцію - допомагають педагогам легалізовувати зібрані з учнів гроші. Бувають випадки, коли керівництво школи просто спускає комітетам «плани» по збору тієї або іншої суми.
Директор гімназії пояснює, що збори — ініціатива батьків : «Гроші збирають тільки батьки. У них є свій комітет, і це їх право».
Така відповідь дає керівництво будь-якої школи: внески здійснюються лише за бажанням батьків. Проте дійсність говорить про інше. Від системи «Добровільно-примусових» внесків страждають діти з незаможних сімей, які часто стають об’єктом для цькування учителів і кепкувань однокласників.
Дітей захистить закон
У Департаменті загальної середньої і дошкільної освіти Міністерства освіти і науки, молоді і спорту України говорять, що батьки учнів, згідно із Законом України «Про добродійність і добродійні організації» можуть вносити грошові кошти на рахунок учбового закладу лише як добродійні внески. Прийом добродійних внесків здійснюється тільки на добровільній основі з обов’язковим оформленням відповідної документації. «Обов’язкові» грошові внески до добродійних фондів є порушенням закону, говорять в Департаменті загальної середньої і дошкільної освіти. До речі, згідно із законом «Про добродійність і добродійні організації» педагоги не мають права здійснювати фінансові операції.
У будь-якому випадку фінансові надходження повинні обов’язково документуватися. Оформлення документів і бухгалтерські операції здійснюються з урахуванням форми надходжень (готівковий, безготівковий внесок, передача матеріальних цінностей, дарування або передача на тимчасове користування, отримання допомоги у вигляді виконаних робіт і так далі) і форми ведення установою бухгалтерського обліку (самостійно або централізованою бухгалтерією районного відділу освіти) відповідно до законодавства.
«Сучасна картина батьківських внесків, по суті, є осудною справою, — стверджує незалежний юридичний консультант. — Згідно із законом внески повинні акумулюватися на розрахункових рахунках, які створені для цих цілей в органах Держказначейства. Після цього пожертвування придбавають статус бюджетних, і повинні використовуватися з дотриманням вимог Бюджетного кодексу. Використання грошових коштів, що поступили в касу учбового закладу без зарахування на спеціальний рахунок, заборонене».
Персональну відповідальність за дотримання вимог законодавства стосовно добродійних, спонсорських внесків і прозорості їх використання несуть керівники місцевих органів управління освітою, учбових закладів.
У тому випадку, якщо співробітники учбової установи порушують законодавство, залежно від ситуації, винних можуть притягати до карної відповідальності по ст. 189 КК (здирство); по ст. 368 КК (отримання хабара), ст. 368-2 КК (незаконне збагачення); або до адміністративної відповідальності.
Крім того, право на доступність і безкоштовність здобуття повної середньої освіти гарантується статтею 53 Конституцією України.
Експерти вважають, що посилення ролі батьківських комітетів приведе до зростання поборів к школах. У держави, в свою чергу, стане більше приводів для виправдань, а стаття витрат на освіту, і без того дуже скромна, розтане на очах. «Узаконення зборів закріпить курс на повну комерціалізацію освітньої системи, — вважає екс-міністр освіти Станіслав Ніколаєнко. — Це спроба перекласти бюджетні витрати на плечі батьків школярів. Зрозуміло, що «добровільні» фонди стануть обов’язковими».
«Добродійність» батьків, швидше за все, перетвориться на каталізатор успішності дітей, а діти, в свою чергу, все розуміють. Уже зараз на прикладі своїх наставників вони бачать, що порівняно з матеріальними благами знання менш пріоритетні. Результатів навчання нам чекати доведеться недовго, як сказала психолог: «Наші діти дуже швидко зростають».
Коментар:
Проблема шкільних поборів та і поборів в інших галузях потребує цивілізованого вирішення. А вирішення лежить у площині посилення регуляторної і плануючої функції держави. Не чистим на руку підприємцям, ділкам, так званим ,,бізнесменам' значно дешевше обходиться ..відстібнути'' будь-яку суму заради свого чада в школі чи університеті і при цьому дістати репутацію благодійника ще й, нерідко, мало не урядову нагороду, аніж чесно задекларувати кількість працівників, які працюють і отримують зарплату в конверті в його ,,бізнесі' чи свої реальні доходи та сповна заплатити податок, що був би використаний і на потреби освіти і охорони здоровя.Саме цим на повному серйозі і повинна була б займатися держава. Тоді не існувало б і питання самих поборів.